Вплив психоедукаційних груп підтримки на рівні психоемоційного дистресу людей, які змушені були переїхати через війну впродовж першого року повномасштабного вторгнення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив психоедукаційних груп підтримки на рівні психоемоційного дистресу людей, які змушені були переїхати через війну впродовж першого року повномасштабного вторгнення

Аврамчук Олександр Сергійович, кандидат психологічних наук, доцент кафедри, Солонина Олена Ігорівна психолог, асистент, Лучко Олеся Анатоліївна психолог, асистент кафедри клінічної психології, Український Католицький Університет

Анотація

Стаття присвячена проблемам психічного здоров'я та викликам психологічного благополуччя осіб, які вимушені були переїхати через війну впродовж першого року повномасштабного вторгнення. Зазначається, що надзвичайні події, такі як війна, вимушене переселення та міграція, можуть спричинити серйозні психічні проблеми, такі як посттравматичний стресовий розлад, тривожні розлади та клінічна депресія. З огляду на актуальність пропонується надавати психологічну підтримку у форматі психоедукаційних груп для зменшення психічної напруги та покращення психічного стану населення. Такі програми можуть допомогти людям змінити своє ставлення до травматичних подій та знайти нові смисли у житті. Важливою частиною таких програм є залучення громади, що сприяє формуванню спільної психологічної стійкості та зміцненню мережі соціальної підтримки. Стаття демонструє результати дослідження за участі 72 осіб, які відвідували психоедукаційні групи, що базовані на принципах першої психологічної допомоги, ключових принципах травмо-фокусованих втручань та когнітивно-поведінкових інтервенціях низької інтенсивності. Психоедукаційні групи підтримки продемонстрували суттєві зміни показників симптомів характерних для депресії та клінічної тривожності, що може обумовлювати їх прояви як реактивні стани на порушення адаптації, а не самостійні клінічні захворювання. Покращення усвідомленості щодо змін у власному психоемоційному стані та зростання психологічної гнучкості щодо травматичного досвіду відзначилося у зниженні показників сприйнятого стресу та дистресу через вплив травматичних подій. Участь у групах підтримки мала значний вплив на соціальну активність та міжособистісні стосунки людей, що вказує наскільки соціальна підтримка та взаємодія з близькими людьми важливі для адаптації до нових умов та подолання психоемоційного дистресу. Відмічено, що тривалість участі, частота відвідування та суб'єктивна залученість в групах є важливими факторами для підтримки соціальної активності та міжособистісних стосунків.

Ключові слова: психоедукаційні групи, соціальне уникнення, вимушене переселення, психоемоційний дистрес, ПТСР.

Abstract

The impact of psychoeducational support groups on the levels of psycho-emotional distress experienced by individuals who were forced to relocate due to war during the initial year of a full-scale invasion

Avramchuk Oleksandr Serhiyovych PhD (Psychol.), Assoc. Prof., Solonyna Olena Igorivna psychologist, assistant of the Department of clinical psychology, Luchko Olesya Anatolyivna psychologist, assistant of the Department of clinical psychology, Ukrainian Catholic University

The article focuses on the mental health and psychological wellbeing challenges of war-displaced individuals during the first year of a full-scale invasion. It notes that extreme events such as war, forced displacement, and migration can cause serious mental health problems such as post-traumatic stress disorder, anxiety disorders, and clinical depression. Considering the relevance, it is proposed to provide psychological support in the form of psychoeducational groups to reduce mental stress and improve the mental state of the population. Such programs can help people change their attitude to traumatic events and find new meanings in life. An essential part of such programs is the community's involvement, which contributes to the formation of joint psychological stability and the strengthening of the social support network. The article presents the results of a study involving 72 people who attended psychoeducational groups based on the principles of psychological first aid, critical principles of trauma-focused interventions, and low-intensity cognitive-behavioral interventions. Psychoeducational support groups demonstrated significant changes in the indicators of symptoms characteristic of depression and clinical anxiety, which may determine their manifestations as reactive states for adaptation disorders rather than independent clinical diseases. Improvement in awareness of changes in one's psycho-emotional state and an increase in psychological flexibility with traumatic experiences was noted in a decrease in indicators of perceived stress and distress due to the impact of traumatic events. Participation in support groups had a significant impact on people's social activity and interpersonal relationships, which indicates how important social support and interaction with loved ones are for adapting to new conditions and overcoming psycho-emotional distress. It was noted that the duration of participation, frequency of attendance, and subjective involvement in groups are essential factors in maintaining social activity and interpersonal relationships.

Keywords: psychoeducational groups, social avoidance, forced resettlement, psycho-emotional distress, PTSD

Постановка проблеми

У сучасному світі воєнні конфлікти та екстремальні ситуації, пов'язані з переміщенням населення, стали не лише складною реальністю, а й серйозним викликом для психічного здоров'я людей. Надзвичайні події, такі як воєнний стан, евакуація, розлука з рідними та втрата близьких, а також невизначеність та стрес пов'язані з вимушеним переселенням у межах країни чи міграцією -- усі ці фактори сприяють розвитку психологічного дистресу та підвищенню ризику розвитку розладів асоційованих із травматичним досвідом.

Військові дії та конфлікти мають далекосяжні наслідки для психічного здоров'я. Населення, що пережило війну, часто стикається з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), загальним психологічним дистресом, тривогою та депресією [1]. Ці психічні проблеми можуть бути особливо складними в разі невідповідної адаптації до нових умов життя, дискримінації, відсутності доступу до медичної допомоги та інших факторів [2]. Ці проблеми можуть погіршуватися залежно від демографічних характеристик, таких як вік і стать [3].

Важливо враховувати, що на психічне здоров'я впливають не лише травми, пережиті в часи війни та міграції, а й подальші стресові ситуації, дискримінація та адаптація до нових умов життя [4]. Люди, які зазнали депривації або стали жертвами насильства, можуть бути особливо вразливими до розвитку психічних проблем, пов'язаних зі стресом та депресією, та почуттям особистої безпорадності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Україна, події останніх років, спричиняли значні зміни в психічному стані громадян, що потребує уваги та досліджень. Важливо враховувати, що війна та пережите стресове середовище можуть спричиняти різні психоемоційні реакції, такі як виснаженість, тривалий пригнічений настрій, ангедонія, тривожні переживання, надмірна пильність, роздратованість і гнів та почуття самотності, особливо у вразливих груп населення [1-3; 5].

Аналіз, проведений Предко В. та ін., показав, що частині українців може бути властивий низький рівень особистої витривалості, що підвищує їхню вразливість до стресу та хвороб [6]. Ці зміни в психічному стані асоціюються зі стратегіями опанування травматичного досвіду, такими як «дистанціюються від проблеми», що може бути «руйнівним» захисним механізмом у довгостроковій перспективі [7].

Важливою частиною реабілітації після військових конфліктів є систематичний скринінг та надання підтримки тим, хто потребує лікування [8]. Скринінг психічного здоров'я та надання психологічної допомоги можуть допомогти в подоланні психологічної напруги та забезпечити підтримку тим, хто її потребує [4].

Зокрема, важливим механізмом зниження психічної напруги можуть бути психоедукаційні програми та групи підтримки із залученням громади (community-based psychoeducation and/or health programs). Це може сприяти посттравматичному зростанню та підтримувати спільну психологічну стійкість шляхом посилення ресурсних можливостей та усвідомленого ставлення один до одного. Надання психологічної допомоги та проведення психоедукаційних груп може сприяти зміні ставлення до травматизації через війну та допомогти в осмисленні пережитих подій. Важливою умовою ефективності таких груп є створення сприятливого середовища для взаємодії та спілкування [9]. Представники приймаючої громади можуть відігравати ключову роль у цьому процесі, сприяючи формуванню спільної психологічної стійкості та зміцненню мережі соціальної підтримки. Це дає змогу людям не лише підтримувати один одного, а й відновлювати свою здатність до сенсотворення та пошуку нових цінностей і смислів у житті [6]. Психоедукаційні програми також сприяють розвитку рефлексивних навичок та відповідального життєтворення. Учасники таких груп можуть навчитися впізнавати свої емоції, розуміти їхні причини та впливати на них конструктивним чином. Це допомагає змінити психологічні механізми опанування стресом та покращити загальний психічний стан учасників.

Усе це вказує на необхідність подальших досліджень та розробки програм та політик підтримки вразливих груп населення, що має важливе значення для підтримки психічного здоров'я населення України у важкі часи.

Мета статті - проаналізувати вплив психоедукаційних груп підтримки на рівні психоемоційного дистресу людей, які змушені були переїхати через війну впродовж першого року повномасштабного вторгнення.

Матеріали та методи

Для досягнення мети дослідження й оцінки результативності змін психоемоційного дистресу та аспектів психопатологічної симптоматики в межах порушень адаптації було використано скринінгові шкали: PHQ-9 (Kroenke, Spitzer, & Williams, 2001) для оцінки депресивної симптоматики; GAD-7 (Spitzer, Kroenke, Williams, Lowe, 2006) для оцінки загального рівня клінічно значущої тривоги; PSS-10 (Cohen, Williamson, 1988) для оцінки рівня суб'єктивного сприйняття стресу; IES-R (Weiss, Marmar, 1997) з метою оцінки дистресу через вплив травматичних подій та для оцінки дисресу у робочі та повсякденній діяльності використано методику - WSAS (Mundt, Marks, Shear, Greist, 2002). Субшкали методики WSAS розкривають психоемоційний дистрес у пяти сферах: WSAS- 1 (Працевлаштування): оцінює вплив стану людини на її можливість працювати, включаючи такі фактори, як відвідування роботи, результативність та відносини з колегами; WSAS-2 (Повсякденні активності): вимірює вплив на можливість особи виконувати щоденні активності, такі як особиста гігієна, домашні обов'язки та інші рутинні справи; WSAS-3 (Соціальні активності): оцінює вплив на соціальні активності, включаючи виходи з друзями, участь у соціальних подіях та підтримку соціальних відносин; WSAS-4 (Дозвілля): вимірює вплив на дозвілля, такі як хобі, спорт та розважальні заходи; та WSAS-5 (Сім'я/Міжособистісні стосунки): оцінює вплив на сімейні стосунки, включаючи відносини з батьками, братами та сестрами, та романтичними партнерами.

Виклад основного матеріалу

Дослідження проводилося в межах волонтерської діяльності, яку здійснювала кафедра клінічної психології Факультету наук про здоров'я в період першого року повномасштабного вторгнення. Усі учасники зверталися за психосоціальною підтримкою, яку було запропоновано у груповому форматі на безоплатній основі. Серія психоедукаційних зустрічей включала 6 тематичних занять та 2 організаційних, й впроваджувалося впродовж 1 місяця з регулярністю дві зустрічі на тиждень (по 50-60 хвилин). Заняття базувалися на принципах першої психологічної допомоги, ключових принципах травмо-фокусованих втручань та когнітивно-поведінкових інтервенціях низької інтенсивності. До занять також запрошувалися члени приймаючих спільнот, які співпрацювали у волонтерському просторі. Після завершення серії занять учасники групи продовжували збиратися як групи підтримки без участі фасилітатора. Усі учасники проходили первинний скринінг щодо поширених аспектів порушень адаптації до травматичного досвіду та вимірювання актуального психоемоційного дистресу. Особи, які були залучені до психоедукаційних груп надали усну інформовану згоду на анонімне використання результатів психодіагностичних методик для подальших досліджень у вигляді узагальнених тез чи публікацій.

Кожна з груп стартувала з кількістю у 20 учасників, однак з часом частина учасників змушені були залишити відвідування груп, здебільшого з власних побажань. Станом на моніторинг через місяць до груп психосоціальної підтримки було залучено 72 особи (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльні дані за показниками психоемоційного дистресу та основними психопатологічними симптомами в межах порушень адаптації

За результатами дисперсійного аналізу між групами на основі даних діагностичного інтерв'ювання та скринінгових методик не відмічено суттєвих відмінностей. Значущу відмінність продемонстрували учасники 3-го набору груп за субшкалами психоемоційного дистресу в міжособистісній взаємодії та залученості до соціальної активності. Відмічено, що учасники цієї групи мали статистично нижчі показники за цими параметрами у порівнянні з іншими групами. У подальшому аналіз проводився за змінами характерними для усієї вибірки.

У табл. 2-3 представлені результати порівняльного аналізу ANOVA за параметром часу: до, після та через 1 місяць.

Таблиця 2. Результати змін скринінгових показників психопатологічних симптомів в межах порушень адаптації під впливом психоедукаційних груп підтримки