Особливості проявів агресивності чоловіків та жінок у різних вікових групах: дослідження структурних компонентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості проявів агресивності чоловіків та жінок у різних вікових групах: дослідження структурних компонентів

Нечітайло Ірина Сергіївна, доктор соціологічних наук,

професор кафедри соціології та психології факультету № 6,

Харківський національний університет внутрішніх справ

Анотація

Статтю присвячено проблематиці агресії та агресивності, яка зберігає свою актуальність від часів зародження психології як окремої науки - до сучасного етапу її бурхливого розвитку. Зауважується, що повномасштабне вторгнення росії в Україну створює сприятливі умови для наочної демонстрації і високої концентрації агресії, певною мірою «легітимізує» агресивну і жорстоку поведінку. Наявність надзвичайно високої концентрації агресії в суспільстві і відсутність однозначного й адекватного наукового визначення цього складного феномену роблять проблематику агресивності однією з найбільш актуальних за сучасних соціальних умов. Мета статті полягає у визначенні структурних особливостей проявів агресивності у чоловіків та жінок в різних вікових групах. В теоретико-методологічній частині статті проводиться аналітичне розмежування термінів «агресія» і «агресивність», аналізуються наукові здобутки сучасних представників психології думки, на цій підставі ставиться під сумнів традиційне твердження про більшу агресивність чоловіків, порівняно із жінками. В емпіричній частині статті здійснено спробу фактичного доведення помилковості зазначеного твердження. Презентуються результати авторського дослідження, зокрема, за методикою «Опитувальник структури агресивності» (Басс-Перрі). Робиться висновок стосовно структури агресивності представників різної статі у різних вікових групах. Зауважується, що в цілому за більшістю досліджуваних параметрів у всіх виділених групах спостерігаються підвищені показники тих чи інших компонентів агресивності. Підсумовується, що результати в цілому свідчать про те, що структури агресивності, дійсно, відрізняються у різних статевих та вікових групах, поряд з цим, результати доводять хибність твердження стосовно того, що чоловіки в цілому є більш агресивними, ніж жінки.

Ключові слова: агресія, агресивність, структура агресивності, компоненти агресивності, фізичні прояви агресивності, гнів, ворожість, стать, чоловіки та жінки, вік, різновікові групи.

Nechitailo Iryna Serhiivna Doctor of sociological sciences (Dr. habil.), professor, professor, Department of Sociology and Psychology, faculty № 6, Kharkiv national university of internal affairs, Kharkiv

CHARACTERISTICS OF MEN'S AND WOMEN'S AGGRESSIVENESS MANIFESTATIONS IN DIFFERENT AGE GROUPS: STUDY OF STRUCTURAL COMPONENTS

Abstract

The article is devoted to the problem of aggression and aggressiveness, which has remained relevant since the birth of psychology as a separate science - to the modern stage of its rapid development. It is noted that Russia's full-scale military invasion of Ukraine creates favorable conditions for a visual demonstration and high concentration of aggression, and to some extent legitimizes aggressive and brutal behavior. The presence of an extremely high concentration of aggression in society and the lack of a clear and adequate scientific definition of this complex phenomenon make the problem of aggressiveness one of the most relevant under modern social conditions. The purpose of the article is to determine the structural features of the manifestations of aggressiveness of men and women in different age groups. In the theoretical-methodological part of the article, the analytical distinction between the terms "aggression" and "aggressiveness" is made, the scientific achievements of modern representatives of the psychology are analyzed, on this basis the traditional idea of men's greater aggressiveness compared to women's one is called into question. In the empirical part of the article, an attempt is made to actually prove the falsity of the mentioned idea. The results of the author's research are presented, in particular, according to the method "Questionnaire of the structure of aggressiveness" (Bass-Perry). A conclusion is made regarding the structure of aggressiveness of representatives of different sexes in different age groups. It is noted that in general, according to most of the studied parameters, in all selected groups, there are increased indicators of certain components of aggressiveness. It is concluded that the results as a whole indicate that the structures of aggressiveness are indeed different in representatives of different gender and age groups, along with this, the results prove false the statement that men are generally more aggressive than women.

Keywords: aggression, aggressiveness, structure of aggressiveness, components of aggressiveness, physical manifestations of aggressiveness, anger, hostility, gender, men and women, age, different age groups.

Вступ

Постановка проблеми. Проблематика агресії та агресивності є традиційною для психології - такою, що бере свої витоки з філософських вчень і класики психологічної думки, втім зберігає свою актуальність і на сьогоднішній день. Агресивність має складну природу: з одного боку, вона може проявляти себе як ситуативне явище, стан, викликаний зовнішнім(и) подразником(ами), що супроводжується спалахом гніву, імпульсивними діями; з іншого - може бути рисою особистості (вродженою або придбаною), що постійно актуалізується за тих чи інших умов, в тих чи інших ситуаціях. В обох випадках агресивність як така є природною характеристикою людини як живої істоти і не потребує якогось спеціального дослідження аж допоки не стає проблематичною для самої особистості та/або її оточення чи суспільства в цілому. Такі проблематичні «сплески» агресивності спостерігаються, коли особистість перебуває у маргінальному (перехідному) стані, для якого характерна висока (само)невизначеність і незрозумілість ситуації, недієвість раніше усталених «правил гри», втрата звичайних орієнтирів стосовно того «що» і «як» потрібно робити, щоб досягати цілі. Такий маргінальний стан може бути зумовлений як процесами зміни та розвитку особистості (підлітковий вік та ін.), так і різкими, кардинальними змінами оточуючого середовища (пандемія, війна, незапланована зміна місця / країни проживання, звільнення з роботи, влаштування на роботу уперше або після тривалої перерви, ухід на пенсію та багато ін.). Особливо важку форму маргінальності особистість переживає, коли внутрішні та зовнішні чинники невизначеності накладаються і починають діяти суголосно. Сьогодні, переживаючи велику війну, кожен українець стикається з проблемою невизначеності, а особливо важко приходиться тим людям, які, поряд із цим, мають внутрішні проблеми, пов'язані із самовизначенням, самореалізацією тощо.

Війна створює сприятливі умови для наочної демонстрації і високої концентрації агресії, вона певною мірою легітимізує агресивну і жорстоку поведінку. Наявність надзвичайно високої концентрації агресії в суспільстві і відсутність однозначного й адекватного наукового визначення цього складного феномену роблять проблематику агресивності однією з найбільш актуальних за сучасних соціальних умов.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історичний розвиток пролематики агресії та агресивності свідчить про те, що їх прояви традиційно пов'язувалися зі статтю. Більш того, із розвитком психоаналізу, було встановлено, що чоловіки від природи є більш агресивними, ніж жінки. Сучасна психологічна думка ставить під сумнів це твердження, не відхиляючи того, що особливості проявів агресивності у різних за статтю і віком групах, все ж таки, мають місце. В цілому сучасна психологія накопичила значний обсяг знань щодо агресії та агресивності, достатній для розробки і реалізації подальших наукових розвідок. Маються на увазі, передусім, здобутки Н. Алікіної, А. Бандури, О. Бовть, К. Бютнера, С. Колосової, О. Мізерної, В. Моргуна, Г. Паренса, А. Реана, К. Седих, Л. Семенюк, Р. Стауба, І. Фурманова та ін. (стосовно проявів агресії представників різних вікових груп), А. Басса, К. Ізарда та ін. (щодо зв'язку агресії з ворожістю), Г. Васильєвої, Є. Ільїна, В. Мерліна, М. Неймарка та ін. (щодо зв'язку агресії з конфліктністю), Дж. Саттона, П. Сміта та ін. (відносно проявів агресії в залежності від системи цінностей особистості). У розкриття сутності агресії зроблено вагомий внесок і вітчизняними науковцями, а саме Н. Алікіною, В. Барком, А. Зелінським, М. Костицьким, В. Медведєвим, О. Морозовим, В. Синьовим та ін. Гендерні та статеві особливості агресії й агресивності досліджували такі сучасні вітчизняні вчені як М. Будіянський (гендерна і вікова агресія неповнолітніх), О. Матвєєва (гендерні особливості агресивної поведінки у працівників слідчих підрозділів), М. Мельничук (статеві відмінності агресивної поведінки дітей підліткового віку), О. Орос і Т. Поцко (агресія дівчат) та ін. [1; 4; 5; 8]. Очевидним є те, що, попри велику кількість досліджень агресії, взаємозв'язки статі та агресивності залишаються недостатньо вивченими, зокрема, у вітчизняній психології. Окрім того, слід враховувати глобально-соціальний чинник, адже як показники агресивності, так і її прояви можуть змінюватися під впливом глобальних соціальних потрясінь, таких, наприклад, як пандемія COVID-19 і російсько-українська війна.

Враховуюче вище зазначене, метою цієї статті є визначення структурних особливостей проявів агресивності у чоловіків та жінок в різних вікових групах. Підкреслимо, що з урахуванням багатогранності провів гендеру (сьогодні налічується понад 50 його видів), а отже важкості точної ідентифікації гендеру респондентів, в нашому дослідженні ми керувалися ознакою статі (чоловіча / жіноча), яка є більш придатною для операціоналізації в контексті вирішення дослідницьких завдань, пов'язаних з вивченням проявів агресивності.

Виклад основного матеріалу

Передусім, вважаємо за необхідне розмежувати два споріднені терміни - «агресія» і «агресивність». Так, наприклад, А. Бассе вважає, що агресія - це будь-яка поведінка, що містить загрозу або завдає шкоди іншим. Вітчизняна дослідниця О. Петечел, посилаючись на проведений нею аналіз спеціальної довідникової літератури, зауважує, що під агресією (від лат. «aggredi» - «gradus» - крок, «ad» - на, тобто «нападати», «рухатися на»), як правило, розуміється індивідуальна або колективна дія, спрямована на нанесення фізичної або психологічної шкоди, збитку або на знищення іншої людини чи групи людей. Вона ж додає, що «у первинному сенсі бути агресивним означало рухатися у напрямі мети без зволікання, страху і сумніву» [9, с. 89]. Вважаємо наведене визначення достатньо повним щодо пояснення сутності агресії.

Що ж стосується агресивності, то, наприклад, Р. Бероном і Д. Річардсом вона розглядається як певна модель поведінки, що активується в певних ситуаціях для досягнення певних цілей. В сучасній психології агресивність розглядається, переважно, з двох боків: 1) як ситуативний стан, що характеризується афективними спалахами гніву та імпульсивними проявами поведінки, спрямованими на об'єкт фрустрації, що став причиною цього стану, при цьому виділяються такі складники агресивності як когнітивний (забезпечує орієнтування суб'єкта в ситуації), емоційний (виявляється в емоційних станах суб'єкта (гнів, ворожість тощо)), вольовий (забезпечує агресивно налаштованому суб'єкту досягнення його мети); 2) як риса особистості, що спричиняє відносно стабільну схильність до агресії (індивідуальної або групової дії), що може зумовлюватися несприятливим соціальним досвідом, вродженими диспозиціями, психопатологією тощо [3].

Як ми вже зазначали, традиційним було уявлення щодо біологічної природи відмінностей в агресії чоловічої і жіночої статі. Втім з часом відбувається перехід до визнання ролі соціокультурних чинників агресії, що обумовлюють відповідні статево-рольові приписи, стиль життя, психологічні особливості чоловіків і жінок [2]. J. Archer досліджував вікову специфіку агресії в крос-культурному контексті і встановив, що пряма (особливо фізична) агресія більш поширена у чоловіків і жінок у всіх відібраних вікових групах, властива різним культурам, проявляла себе з раннього дитинства, досягаючи піку між 20 і 30 роками. Вивчення гніву також не показало жодних статевих відмінностей [12, р. 300]. B. A. Bettencourt і N Miller, на прикладах низки досліджень, проведених різними вченими, доводять, що, хоча поза ситуацією провокації агресії чоловіки можуть бути більш агресивними, ніж жінки, провокація агресивної поведінки помітно послаблює цю різницю між представниками різної статі [13, р. 425].

Проведені в кінці XX століття дослідження агресії поставили під сумнів традиційне уявлення про те, ніби чоловіки завжди агресивніше жінок.

Як підкреслюють J. W. White і R. M. Kowalski, таке уявлення являє собою один з найпоширеніших гендерних стереотипів. Цей стереотип до недавнього часу спонукав дослідників зробити висновок, що жінки неагресивні і, отже, ігнорувати тему жіночої агресії як окремого явища. Однак, реальні факти свідчать про зворотне і підтверджують необхідність досліджень специфіки жіночої агресивності [18, р. 487]. Результати досліджень, проведених вище згадуваними вченими, говорять про те, що статеві відмінності в агресії як у дітей та підлітків, так і у дорослих людей, насправді, не є настільки великими, як було прийнято вважати. Порівняння ступеня вираженості різних компонентів агресивної поведінки у хлопців і дівчат показало, що у перших найбільш вираженою є схильність до прямої фізичної та прямої вербальної агресії, а у других - до прямої вербальної і непрямої вербальної агресії. Поряд з цим результати досліджень статевих відмінностей у непрямій агресії дорослих є неоднозначними. Практично всі дослідження дорослих виявили різницю в прояві фізичної агресії, але в більшості з них не були виявлені статеві відмінності у використанні непрямих форм агресії.

N. H. Hess і E. H. Hagen досліджували статеві відмінності в проявах непрямої агресії у дорослих жінок і чоловіків і виявили, що жінки відчувають більш сильне бажання, ніж чоловіки, реалізувати непрямі види агресії, навіть після стимуляції у вигляді схвалення соціальних норм [15, р. 240]. Так, наприклад, особи похилого віку, які часто переживали стрес, відрізняються в цілому більш виразною дезадаптивною поведінкою, що виявляється в підвищеній агресивності та, вірогідно, є проявом неадекватної захисної реакції. Причому, в даному випадку агресивність - це своєрідна форма невротичного протесту особистості проти різного роду стресових факторів і умов соціального життя, в яких їй важко адаптуватися. Виходячи з цього вчені попанують розглядати агресивну поведінку як протилежну адаптивній [14, р. 30].

Дослідження, проведені J. W. White і R. M. Kowalski серед дорослих виявили різницю в прояві фізичної агресії, але в більшості з них не були виявлені статеві відмінності у використанні непрямих форм агресії. Жінки відчувають більш сильне бажання, ніж чоловіки, реалізувати непрямі види агресії, натомість чоловіки більш схильні використовувати раціонально обґрунтовані види агресії. Щодо літніх людей, то з більшою ймовірністю вони будуть проявляти непрямі форми агресії, що пов'язане зі специфікою і структурою їх міжособистісних взаємодій [17, р. 147].

Таким чином, аналіз спеціальної наукової літератури дозволив сформулювати наступну гіпотезу: агресивність однаково притаманна як чоловікам, так і жінкам, втім, скоріше за все, будуть мати місце відмінності у типах її прояву, що, переважно, заложитиме від віку. Перевірці цієї гіпотези ми присвятили окреме емпіричне дослідження, результати якого будуть викладені нижче. Вибірку склали 160 чоловік, з яких: 60 - підлітки 12-15 років (28 хлопців та 32 дівчини); 58 - особи середнього віку 38-45 років (25 чоловіків та 28 жінок); 42 - особи похилого віку 65-70 років (19 чоловіків та 23 жінки) Дослідницькі завдання полягали у наступному: 1) дослідити структуру агресивності у різних статевих та вікових групах; 2) виявити особливості легітимізованої агресії у різних статевих та вікових групах; 3) встановити специфіку особистісної агресивності та конфліктності у різних статевих та вікових групах.

Прикладну частину виконано із застосуванням низки психодіагностичних методик, визначених відповідно до мети та завдань дослідження. Для математико-статистичної обробки результатів використано t-критерій Стьюдента для незалежних змінних. У дослідженні були використані наступні методики: 1) «Опитувальник структури агресивності» (Басс-Перрі) - особистісна тестова методика, спрямована на діагностику агресивності, яка є модифікацією опитувальника рівня агресивності Басса-Даркі (розроблено у 1992 р.) [6]. В результаті апробації опитувальник отримав трифакторну структуру, що включила у себе наступні шкали: «Фізична агресія»; «Гнів»; «Ворожість»; 2) «Опитувальник легітимізованої агресії ЛА-44», що включив у себе перелік з 44 тверджень, а результати обробляються за такими п'яти шкалами: «Особистий досвід»; «Спорт»; «Політика»; «Засоби масової інформації»; «Виховання». Сума балів за кожною шкалою дозволяє з'ясувати ступінь схильності до легітимізованої агресії [7]; 3) Методика «Особистісна агресивність і конфліктність», що призначена для виявлення відповідних схильностей суб'єкта. Відповідний опитувальник складається з 80 питань, розподілених за 11 наступними шкалами: «Запальність»; «Наполегливість»; «Вразливість»; «Непоступливість»; «Безкомпромісність»; «Мстивість»; «Нетерпимість до думки інших»; «Підозрілість»; «Показник позитивної агресивності»; «Показник негативної агресивності»; «Узагальнений показник конфліктності» [10, с. 146; 11, с. 115-120].

За трьома наведеними методиками ми отримали цікаві результати, втім вимоги до обсягу наукових статей, що подаються до опублікування у періодичних виданнях, на жаль, не дозволяють викласти їх у повному обсязі. Тому обмежимося деталізованим аналізом результатів першої з перелічених вище методик - «Опитувальник структури агресивності», а результати за іншими двома методиками плануємо представити у наступних наших статтях.

Як вже згадувалося вище, використання методики «Опитувальник структури агресивності» дозволяє визначити специфіку агресивності за трьома шкалами: фізична агресія; гнів; ворожість. При цьому, фізична агресія є інструментальним компонентом агресивності, гнів - афективним компонентом, що включає в себе фізіологічне збудження і підготовку до агресії, а ворожість являє собою когнітивний компонент, заснований на переживанні почуття несправедливості, пригнічення, незадоволеності бажань.

Результати дослідження прояву агресивності у дівчат та хлопців підліткового віку наведені у таблиці 1.

агресивність чоловік жінка

Показники агресивності хлопців та дівчат підліткового віку (M± m)

Як бачимо, показник за шкалою «Фізична агресія» в першій групі складає 27.11 ± 0.80, у другій - 25.33 ± 1.34. Вірогідні відмінності відсутні.

Таким чином інструментальний компонент агресивності притаманний рівню мірою як хлопцям, так і дівчатам. Виходячи з нормативів, встановлених авторами методики, зазначені рівні фізичної агресії, виходячи із довірчих інтервалів, є вищими за норму.

Показник за шкалою «Гнів» у групі хлопців-підлітків дорівнює 19.95 ± 1.21, у групі дівчат-підлітків - 23.83 ± 1.54. Вірогідні відмінності відсутні. Отже, афективний компонент агресивності, так само, як і інструментальний, притаманний однаково як хлопцям, так і дівчатам. Згідно із нормативами, встановленими авторами методики, рівень гніву, з урахуванням довірчих інтервалів, є вищим за норму.

Показник за шкалою «Ворожість» серед хлопців - 25.26 ± 1.37, серед дівчат - 30.42 ± 1.45. Зафіксовано вірогідне підвищення показника у другій групі (p<0,05), тобто дівчата є більш схильними до прояву ворожості.

Отримані дані свідчать про те, що специфіка агресивності дівчат не відповідає традиційним уявленням, згідно із якими хлопці є більш агресивними, ніж дівчата, які не виявляють схильності до агресивних дій, є спокійними, стриманими та ніжними.

Результати дослідження прояву агресивності у чоловіків та жінок середньої вікової групи представлені у таблиці 2.

Таблиця 2.

Показники агресивності чоловіків та жінок середнього віку (M± m)

Як бачимо із таблиці, показник за шкалою «Фізична агресія» у групі чоловіків дорівнює 22.07 ± 1,8, а у групі жінок - 25.2 ± 0,9. У цій же групі зафіксовано вірогідне підвищення показника (p<0,05), тобто до прояву інструментального компоненту агресивності більш схильні жінки. Виходячи з нормативів, встановлених авторами методики, фізична агресивність в обох групах, з урахуванням довірчих інтервалів, проявляє себе вище за норму.

Показник за шкалою «Гнів» серед чоловіків складає 28.13 ± 1,1, а серед жінок - 22.93 ± 1,8. Зафіксовано вірогідне підвищення показника у першій групі (p<0,05), тобто до прояву афективного компоненту агресивності, що включає в себе фізіологічне збудження і підготовку до агресії, більш схильні чоловіки. Порівнюючи отримані результати із встановленими авторами методики нормативами, враховуючи довірчі інтервалі, можна зробити висновок, що в обох групах показники є вищими за норму.

Показник за шкалою «Ворожість» у групі чоловіків склав 25.13 ± 0,97, у групі жінок - 25.2 ± 1,03. Вірогідні відмінності відсутні, тобто до прояву агресії у формі ворожості однаково схильні як чоловіки, так і жінки.

Як і у випадку з підлітками, показники агресивності серед дорослих представників чоловічої та жіночої статі, знову ламають розхожі стереотипи, згідно із якими чоловіки мають більш виразну схильність до фізичної агресії.

Результати дослідження прояву агресивності серед чоловіків та жінок у найстаршій віковій групі наведені у таблиці 3.

Таблиця 3.

Показники агресивності чоловіків та жінок похилого віку (M± m)

Показник за шкалою «Фізична агресія» у групі чоловіків складає 23,00 ± 0,61, у жінок аналогічний показник становить 19,21 ± 1,27. Зафіксоване вірогідне підвищення показника у першій групі (p<0,05), тобто до прояву інструментального компоненту агресивності більш схильні чоловіки. Виходячи з авторських нормативів, рівень фізичної агресії, враховуючи довірчі інтервали, є таким, що перевищує норму.

Показник за шкалою «Гнів» у групі чоловіків дорівнює 22,70 ± 1,17, а у групі жінок - 22,86 ± 1,55. Вірогідні відмінності не були виявлені. Таким чином, афективний компонент агресивності однаково притаманний як чоловікам, так і жінкам похилого віку. Виходячи з авторських нормативів, враховуючи довірчі інтервали, рівень гніву є вищим за норму.

Показник за шкалою «Ворожість» в першій групі - 21,10 ± 2,17, у другій - 21,86 ± 2,15. Вірогідні відмінності відсутні, тобто до прояву агресії у формі ворожості однаково схильні як чоловіки, так і жінки похилого віку.

Отримані дані свідчать про те, що віковий чинник, все ж таки, має значення, і саме серед людей похилого віку спостерігається більш висока схильність чоловіків до агресії.

У таблиці 4 наведені результати дослідження структури агресивності представниць жіночої статі різного віку.

Таблиця 4.

Показники агресивності представниць жіночої статі різного віку (M± m)

* - рівень значущості відмінностей при р< 0,05

Показник за шкалою «Фізична агресія» у групі дівчат-підлітків дорівнює 25,33 ± 1,34, а у групі жінок похилого віку - 19,21 ± 1,27. Зафіксовано вірогідне підвищення показника у першій групі (p<0,05), тобто дівчата- підлітки більш схильні до фізичної агресії. Згідно із нормативами, встановленими авторами методики, враховуючи довірчі інтервали, рівень фізичної агресії в першій групі є вищим за норму, а у третій - нижчим.

Показник за шкалою «Гнів» серед дівчат підлітків дорівнює 23,83 ± 1,54, а серед жінок похилого віку - 22,86±1,55. Вірогідні відмінності відсутні. Таким чином афективний компонент агресивності однаково притаманний як дівчатам, так і жінкам похилого віку. Згідно із авторськими нормативами, враховуючі довірчі інтервали, рівень гніву в обох групах є вищим за норму.

Показник за шкалою «Ворожість» в першій групі - 30,42±1,45, у третій - 21,86 ± 2,15. При цьому фіксується вірогідне підвищення показника у першій групі (p<0,05), тобто до прояву агресії у формі ворожості більш схильні дівчата-підлітки, ніж жінки похилого віку. Згідно із нормативами, встановленими авторами методики, враховуючі довірчі інтервали, рівень ворожості є вищим з норму в першій групі та нижче поданої норми - у третій.

Якщо порівнювати результати у групах жінок середнього та похилого віку (відповідно, друга і третя групи), то показник за шкалою «Фізична агресія» у другій групі - 25.2 ± 0,9, а у третій - 19,21 ± 1,27. Зафіксовано вірогідне підвищення показника у другій групі (p<0,05), тобто до фізичних проявів агресії більш схильні жінки середнього віку, ніж похилого. Враховуючи авторські нормативи і довірчі інтервали, показники фізичної агресивності в другій групі є вищими за норму, а у третій - нижчими.

Показник за шкалою «Гнів» в другій групі - 22.93 ± 1,8, а у третій -22,86 ± 1,55. Вірогідні відмінності відсутні. Таким чином, афективний компонент агресивності однаково притаманний як жінкам середнього віку, так і жінкам похилого віку. Виходячи з авторських нормативів, враховуючи довірчі інтервали, рівень гніву в обох групах є вищим за норму.

Показник за шкалою «Ворожість» серед жінок середнього віку дорівнює 25.2 ± 1,03, а у групі жінок похилого віку - 21,86 ± 2,15. Вірогідні відмінності відсутні. Отже ворожість притаманна однаково як жінкам середнього віку, так і жінкам похилого віку.

Якщо порівнювати результати у групах дівчат-підлітків і жінок середнього віку (перша і друга групи, відповідно), то показник за шкалою «Ворожість» в першій групі - 30,42 ± 1,45, у другій - 25.2±1,03. Зафіксовано вірогідне підвищення показника у першій групі (p<0,05), тобто до прояву ворожості більш схильні дівчата. Авторські нормативи і довірчі інтервали свідчать про те, що рівень гніву в обох групах перевищує норму.

Показник за шкалою «Фізична агресія» у групі дівчат-підлітків складає 25,33±1,34, а серед досліджуваних жінок середнього віку - 25.2±0,9. Вірогідні відмінності відсутні. Отже інструментальний компонент агресивності однаково притаманний як дівчатам-підліткам, так і жінкам середнього віку. Згідно із авторськими нормативами, враховуючи довірчі інтервали, рівень фізичної агресивності в обох групах є вищим за встановлену норму.

Показник за шкалою «Гнів» в першій групі - 23,83±1,54, у другій - 22.93 ± 1,8. Вірогідні відмінності відсутні. Таким чином, афективний компонент агресивності притаманний як дівчатам-підліткам, так і жінкам середнього віку. Авторські нормативи і довірчі інтервали свідчать про те, що в обох групах рівень гніву перевищує норму.

Далі розглянемо більш детально структуру агресивності у різновікових групах представників чоловічої статі (див. Табл. 5).

Таблиця 5.

Показники агресивності у представників чоловічої статі різного віку (M± m)

* - рівень значущості відмінностей при р< 0,05

Показник за шкалою «Фізична агресія» у групі хлопців-підлітків дорівнює 27,11 ± 0,80, а у групі чоловіків похилого віку - 23,00±0,61.

Зафіксовано вірогідне підвищення показника у першій групі (p<0,05). Отже інструментальний компонент агресивності притаманний хлопцям-підліткам в більшій мірі, ніж чоловікам похилого віку. Виходячи з авторських нормативів, враховуючи довірчі інтервали, можна зробити висновок, що фізичні прояви агресивності в обох групах перевищують встановлену норму.

Показник за шкалою «Гнів» в першій групі дорівнює 19,95 ± 1,2, у третій - 22,70 ± 1,17. Вірогідні відмінності відсутні. Отже афективний компонент агресивності однаково притаманний як хлопцям-підліткам, так і чоловікам похилого віку. Авторські нормативи і довірчі інтервали свідчать про те, що рівень гніву в першій групі є нижчим за норму, а у третій - вищим.

Показник за шкалою «Ворожість» у групі хлопців-підлітків складає 25,26 ± 1,37, а у групі чоловіків похилого віку - 21,10 ± 2,17. Вірогідні відмінності відсутні, тобто до прояву ворожості в однаковій мірі схильні як перші, так і другі.

Якщо порівнювати результати у групах чоловіків середнього і похилого віку (відповідно, друга і третя групи), то показник за шкалою «Гнів» у другій групі дорівнює 28.13 ± 1,1, а у третій - 22,70 ± 1,17. Зафіксовано вірогідне підвищення показника у другій групі (p<0,05), тобто до прояву афективного компоненту агресивності, що включає в себе фізіологічне збудження і підготовку до агресії, більш схильні чоловіки середнього віку, ніж похилого. Виходячи з нормативів, наданих авторами методики, враховуючи довірчі інтервали, рівень гніву в обох групах є вищим за норму.

Показник за шкалою «Фізична агресія» в другій групі - 22.07 ± 1,8, а у третій - 23,00 ± 0,61. Вірогідні відмінності відсутні, тобто до прояву інструментального компоненту агресивності схильні як чоловіки середнього віку, так і чоловіки похилого віку. Згідно із встановленими авторами методики нормативами, із врахуванням довірчих інтервалів, рівень прояву фізичної агресивності в обох групах перевищує норму.

Показник за шкалою «Ворожість» серед досліджуваних чоловіків середнього віку складає 25.13 ± 0,97, а серед чоловіків похилого віку -21,10 ± 2,17. Вірогідні відмінності відсутні, тобто до прояву ворожості однаково схильні представники обох вікових груп.

Якщо порівнювати результати за групами хлопців-підлітків і чоловіків середнього віку (відповідно, перша і друга групи), то показник за шкалою «Фізична агресія» в першій групі складає 27,11 ± 0,80, у другій - 22.07 ± 1,8. Зафіксовано вірогідне підвищення показника у першій групі (p<0,05), тобто до прояву інструментального компоненту агресивності більш схильні чоловіки середнього віку. З огляду на нормативи, надані авторами методики, і довірчі інтервали, рівень фізичної агресії є вищим за норму в обох групах.

Показник за шкалою «Гнів» в першій групі - 19,95 ± 1,21, у другій - 28.13 ± 1,1. Зафіксоване вірогідне підвищення показника у другій групі (p<0,05), тобто до прояву афективного компоненту агресивності, що включає в себе фізіологічне збудження і підготовку до агресії, більш схильні чоловіки середнього віку, ніж хлопці-підлітки. Авторські нормативи і довірчі інтервали свідчать про те, що рівень гніву серед хлопців-підлітків є нижчим за встановлену норму, а серед чоловіків середнього віку - вищим.

Показник за шкалою «Ворожість» у групі хлопців-підлітків становить 25,26 ± 1,37, а у групі чоловіків середнього віку - 25.13 ± 0,97. Вірогідні відмінності відсутні, тобто до прояву ворожості однаково схильні представники обох груп.

Висновки

Підводячи загальний підсумок стосовно структури агресивності представників різної статі у різних вікових групах, зауважимо, що в цілому за більшістю досліджуваних параметрів у всіх виділених групах (за статтю та за віком) спостерігаються підвищені показники тих чи інших компонентів агресивності. Така ситуація, скоріше за все, спровокована умовами війни, високою силою і довгою тривалістю стресового чиннику. Результати дослідження довели, що дівчата-підлітки більш схильні до вираження ворожості, ніж хлопці. Схильність до фізичних провів агресивності (бурхливого вияву злості тощо) притаманна однаково як хлопцям, так і дівчатам, причому, на рівні, що є вищим за норму. Зазначена тенденція з віком, вірогідно, набуває кардинальних змін, і у зрілому віці представниці жіночої статі стають більш схильними до фізичних проявів агресивності, ніж представники чоловічої статі. В той же час, чоловіки більш схильні до прояву гніву. У похилому віці представниці жіночої статі також більш схильні до фізичних проявів агресивності, щодо всіх інших складових, то вони однаково притаманні представникам обох статей. Стосовно агресивності жінок різного віку було встановлено, що дівчата-підлітки більш схильні до фізичних проявів агресивності та до ворожості, ніж жінки похилого віку. Також встановлено, що жінки середнього віку більш, ніж жінки похилого віку, схильні до фізичних проявів агресивності. За різновіковими групами представників чоловічої статі було виявлено, що хлопці-підлітки більш схильні до фізичних проявів агресивності, ніж чоловіки середнього та похилого віку. Було також встановлено, що чоловікам середнього віку в більшій мірі притаманні прояви гніву, ніж хлопцям-підліткам і чоловікам похилого віку.

Наведені результати в цілому свідчать про те, що структури агресивності, дійсно, відрізняються у представників різних статевих і вікових груп, поряд з цим, результати доводять хибність твердження, що чоловіки в цілому є більш агресивними, ніж жінки. Зауважимо, що результати, отримані нами за іншими двома методиками («Опитувальник легітимізованої агресії ЛА-44» та Методика «Особистісна агресивність і конфліктність») підкріплюють цей висновок, їх буде презентовано у наступних наших публікаціях.

Література

1. Будіянській М. Ф. Гендерні та вікові появи агресії неповнолітніх. Вісник ОНУ імені 1.1. Мечнікова. Серія: Психологія. 2012. Т. 17. Вип. 8(20). С. 354- 358.

2. Гречковська Л. П. Психологічні фактори динаміки агресивної поведінки підлітків. 2014. URL: http://surl.li/rzkye.

3. Крайніков Е. В. Агресивність (психологія). Велика українська енциклопедія. URL: http://surl.li/dhqkv.

4. Матвєєва О. А. Гендерні особливості агресивної поведінки у працівників слідчих підрозділів. Юридична психологія. 2016. №2 (19). С. 139-146.

5. Мельничук М. М. Статеві відмінності агресивної поведінки дітей підліткового віку. Молодий вчений. 2021. № 4 (92). С. 171-174.

6. Опитувальник рівня агресивності Басс-Даркі. URL: http://surl.li/rzlas.

7. Опитувальник рівня легітимізації агресії ЛА-44. URL: http://surl.li/dtwmt.

8. Орос О. Б., Поцко Т. В. Деякі аспекти агресії дівчат. Габітус. 2020. №14. С. 59-63.

9. Петчел О. Ю. Теоретчний аналіз проблеми агресії. Збірник наукових статей. С. 88-102. URL: http://surl.li/ovbmk.

10. Селюкова Т. В. Особливості агресивності та конфліктності у курсантів нуцзу з різним рівнем суб'єктивного контролю. Матеріали міжнародної науково-пректиччної конференції «Бочаровські читання» / Харківський національний університет внутрішніх справ. Харків, 2016. С. 146-148.

11. Ульянова Т. Ю. Індивідуальні психологічні особливості конфліктності як властивості особистості: дис.... канд. псих. наук. за спеціальністю 19.00.01 - Загальна психологія, історія психології. Одеса: Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, 2016. 276 с.

12. Archer J. Sex Differences in Aggression in Real-World Settings: A Meta-Analytic Review. Review of General Psychology. 2004. № 8 (4). Рр. 291-322.

13. Bettencourt B. A., Miller N. Gender differences in aggression as a function of provocation: A meta-analysis. Psychological Bulletin. 1996. № 119 (3). Рр. 422-447.

14. Bjorkqvist K., Osterman K. Lagerspetz, K. M. J. Sex differences in covert aggression among adults. Aggressive behavior. 1994. Vol. 20. №1. Рр. 27-43.

15. Hess N. H., Hagen E. H. Sex differences in indirect aggression: Psychological evidence from young adults. Evolution and Human Behavior. 2006. Vol. 27. №3. Рр. 231-245.

16. Kantz A. L. Popularity and Aggression Among Females in the Eighth Grade. Marshall Digital Scholar. 2006. Marshall University. 30 p.

17. Walker S., Richardson D. S., Green L. R. Aggression among older adults: The relationship of interaction networks and gender role to direct and indirect responses. Aggressive Behavior. 2000. Vol. 26. №2. Pp. 145-154.

18. White J. W., Kowalski R. M. Deconstructing the myth of the nonaggressive woman. Psychology of Women Quarterly. 1994. Т. 18. №4. С. 487-508.

References

1. Budiianskii, M. F. (2012). Henderni ta vikovi poiavy ahresii nepovnolitnikh. [Gender and age-related occurrences of juvenile aggression]. Visnyk ONUimeni 1.1. Mechnikova. Seriia: Psykholohiia - Bulletin of I. I. Mechnikov ONU. Series: Psychology, Vol. 17, 8(20), 354- 358. [In Ukrainian].

2. Grechkovska, L. P. (2014). Psykholohichni faktory dynamiky ahresyvnoi povedinky pidlitkiv. [Psychological factors of the dynamics of aggressive behavior of adolescents]. URL: http://surl.li/rzkye. [In Ukrainian].

3. Krainikov, E. V. (2024). Ahresyvnist (psykholohiia). [Aggressiveness (psychology)]. Velyka ukrainska entsyklopediia - Great Ukrainian encyclopedia. URL: http://surl.li/dhqkv. [In Ukrainian].

4. Matvieieva, O. A. (2016). Henderni osoblyvosti ahresyvnoi povedinky u pratsivnykiv slidchykh pidrozdiliv. [Gender characteristics of aggressive behavior among employees of investigative units]. Yurydychnapsykholohiia - Legal psychology, 2(19), 139-146. [In Ukrainian].

5. Melnychuk, M. M. (2021). Statevi vidminnosti ahresyvnoi povedinky ditei pidlitkovoho viku. [Gender differences in aggressive behavior of adolescent children]. Molodyi vchenyi - A young scientist, 4(92), 171-174. [In Ukrainian].

6. Opytuvalnyk rivnia ahresyvnosti Bass-Darki. [Bass-Dark's aggression level questionnaire]. URL: http://surl.li/rzlas. [In Ukrainian].

7. Opytuvalnyk rivnia lehitymizatsii ahresii LA-44. [Questionnaire on the level of legitimization of aggression LA-44]. URL: http://surl.li/dtwmt. [In Ukrainian].

8. Oros, O. B., & Potsko, T. V. (2020). Deiaki aspekty ahresii divchat. [Some aspects of girls' aggression]. Habitus - Habitus, 14, 59-63. [In Ukrainian].

9. Petchel O. Yu. Teoretchnyi analiz problemy ahresii. [Theoretical analysis of the problem of aggression]. Zbirnyk naukovykh statei - Collection of scientific articles. URL: http://surl.li/ovbmk. [In Ukrainian].

10. Seliukova, T. V. (2016). Osoblyvosti ahresyvnosti ta konfliktnosti u kursantiv nutszu z riznym rivnem subiektyvnoho kontroliu. [Peculiarities of aggressiveness and conflict in nutsu cadets with different levels of subjective control]. Materialy mizhnarodnoi naukovo-prektychchnoi konferentsii «Bocharovski chytannia» - Materials of the international scientific and practical conference "Bocharova's readings" / Kharkiv National University of Internal Affairs. Kharkiv, 146-148. [In Ukrainian].

11. Ulianova, T. Yu. (2016). Indyvidualni psykholohichni osoblyvosti konfliktnosti yak vlastyvosti osobystosti: dys.... kand. psykh. nauk. za spetsialnistiu 19.00.01 - Zahalna psykholohiia, istoriia psykholohii. [Individual psychological features of conflict as personality properties: thesis... PhD in psy. by specialty 19.00.01 - General psychology, history of psychology]. Odesa: K. D. Ushinsky Southern Ukrainian National Pedagogical University, 276 p. [In Ukrainian].

12. Archer, J. (2004). Sex Differences in Aggression in Real-World Settings: A Meta- Analytic Review. Review of General Psychology, 8(4), 291-322.

13. Bettencourt, B. A., & Miller, N. (1996). Gender differences in aggression as a function of provocation: A meta-analysis. Psychological Bulletin, 119(3), 422-447.

14. Bjorkqvist, K., Osterman, & K., Lagerspetz, K. M. J. (1994). Sex differences in covert aggression among adults. Aggressive behavior, Vol. 20, 1, 27-43.

15. Hess, N. H., & Hagen, E. H. (2006). Sex differences in indirect aggression: Psychological evidence from young adults. Evolution and Human Behavior, Vol. 27, 3, 231-245.

16. Kantz, A. L. (2006). Popularity and Aggression Among Females in the Eighth Grade. Marshall Digital Scholar. Marshall University, 30 p.

17. Walker, S., Richardson, D. S., & Green L. R. (2000). Aggression among older adults: The relationship of interaction networks and gender role to direct and indirect responses. Aggressive Behavior, Vol. 26, 2, 145-154.

18. White, J. W., & Kowalski, R. M. (1994). Deconstructing the myth of the nonaggressive woman. Psychology of Women Quarterly, Vol. 18, 4, 487-508.

Размещено на Allbest.ru