Когнітивно-поведінкові предиктори академічної прокрастинації у здобувачів вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, м. Вінниця

Когнітивно-поведінкові предиктори академічної прокрастинації у здобувачів вищої освіти

Камінська Анна Олексіївна

доктор медичних наук, професор ЗВО

кафедри медичної психології та психіатрії

Анотація

академічний прокрастинація психокорекційний емоційний

Стаття присвячена дослідженню феномену академічної прокрастинації у студентів вищих навчальних закладів.

На фундаментальному, психологічному рівні, академічна прокрастинація може розглядатись як копінг-механізм вирішення проблем.

Проте відкладеними психологічними наслідками наявності прокрастинації для здобувачів вищої освіти є хронічний стрес, виснаження психологічних адаптаційних ресурсів особистості, психоемоційні порушення.

Прокрастинація як варіант копінг-поведінки, спрямованої на зменшення емоційної напруги та підтримання емоційної рівноваги, сама по собі з часом може призводити до стресогенних ситуацій через накопичення невиконаних завдань та дефіцит часу для їх виконання, що замикає відповідне коло дезадаптивної поведінки.

Ефективність навчання у вищому навчальному закладі тісно пов'язана із психологічною резилієнтністю (стресостійкістю) здобувачів вищої освіти, натомість прокрастинація може призводити до зниження резилієнтності, виснаження психологічних адаптаційних ресурсів особистості та психоемоційних порушень.

З метою дослідження когнітивних та поведінкових предикторів академічної прокрастинації у студентів вищих навчальних закладів проведено обстеження 78 здобувачів вищої освіти з використанням спеціально розробленої анкети, а також шкали загальної прокрастинації Лея (General Procrastination Scale, Lay) та методики психологічної діагностики копінг-механізмів E. Heim.

В результаті проведеного психологічного дослідження було виявлено, що у студентів, що схильні до прокрастинації, домінують дезадаптивні варіанти поведінкових та адаптивні варіанти когнітивних копінг-стратегій. Це свідчить про те, що досліджувані з високим рівнем загальної прокрастинації схильні до уникнення, пасивності, ізоляції, відмови від вирішення проблем, але в той же час до глибокого аналізу труднощів, наявності віри у власні ресурси щодо подолання важких ситуацій.

Отримані дані створюють підґрунтя для розробки та впровадження відповідної системи психокорекційних заходів із використанням технік когнітивно-поведінкової терапії, що є перспективою для подальших досліджень у цьому напрямку.

Ключові слова: академічна прокрастинація, копінг-поведінка, академічна успішність, психокорекція.

Kaminska Anna Oleksiivna Doctor of Medical Sciences, Professor at Medical Psychology and Psychiatry Department, National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsia

Cognitive-behavioral predictors of academic procrastination in students of higher education

Abstract

The article is devoted to the study of academic procrastination among students of higher educational institutions.

At a fundamental, psychological level, academic procrastination can be seen as a coping mechanism for solving problems. However, delayed psychological consequences of procrastination for university students are chronic stress, exhaustion of personality psychological adaptation resources, psycho-emotional disorders.

Procrastination, as a variant of coping behavior aimed at reducing emotional tension and maintaining emotional balance, itself can eventually lead to stressful situations due to the accumulation of unfulfilled tasks and lack of time to complete them, which creates the corresponding vicious circle of maladaptive behavior.

Effectiveness of studying at a higher educational institution is closely related to psychological resilience of university students, on the other hand, procrastination can lead to a decrease in resilience, depletion of personality psychological adaptation resources and psycho-emotional disorders.

In order to study cognitive and behavioral predictors of academic procrastination, 78 university students were surveyed using specially developed questionnaire, Lay's General Procrastination Scale and Identification of Individual Coping Strategies (E. Heim).

As a result of the research, it was found that in students prone to procrastination maladaptive variants of behavioral and adaptive variants of cognitive coping strategies dominated. This indicates that individuals with a high level of general procrastination are prone to avoidance, passivity, isolation, refusal to solve problems, but at the same time to a deep analysis of difficulties, having faith in their own resources to overcome difficult situations.

Obtained data create a basis for development and implementation of appropriate system of psychocorrective measures using cognitive-behavioral therapy techniques, which is a perspective for further research in this direction.

Keywords: academic procrastination, coping behavior, academic performance, psychocorrection.

Постановка проблеми

Протягом останнього десятиліття було опубліковано значну кількість різноманітних наукових праць щодо прокрастинації, її причин та наслідків у різних сферах життя, зокрема і в академічному середовищі [2]. Окремої уваги заслуговує феномен академічної прокрастинації - звичне зволікання із виконанням академічних завдань до такої міри, що відкладання має негативні наслідки для успішності, благополуччя та ментального здоров'я [1].

Прокрастинація є дещо складнішим явищем, ніж просто витрачати час на соціальні мережі, перш ніж братись до підготовки навчальних завдань. На фундаментальному, психологічному рівні, відкладання своїх обов'язків заради короткочасних задоволень - це потужний емоційний копінг-механізм вирішення проблем [Т. Pychyl, 2016]: «Психологи розглядають прокрастинацію як недоречний копінг-механізм, як стратегію копінгу, спрямованого на емоції. [Люди, які прокрастинують] використовують уникання, щоб впоратися з емоціями, багато з яких не є усвідомленими. І це пов'язано з відсутністю навичок саморегуляції».

Отож, академічна прокрастинація може розглядатись як варіант неадаптивного копінгу. Копінг-поведінка - це індивідуальний спосіб взаємодії зі стресовою ситуацією відповідно до її значущості в житті людини та психологічних можливостей особистості, орієнтований на процес збереження емоційної рівноваги, а також на зменшення, усунення або подолання впливу стресової ситуації.

Типи копінгу (або копінг-стратегії) - це певні способи, прийоми, використовувані людиною з метою опанування складної, стресової ситуації, серед яких виділяють:

копінг, спрямований на оцінку - подолання стресу, що включає в себе спробу визначити значення ситуації і ввести в дію певні стратегії: логічний аналіз, когнітивна переоцінка та ін.;

копінг, спрямований на проблему - подолання стресу, що має на меті модифікувати, зменшити або усунути джерело стресу;

копінг, спрямований на емоції - подолання стресу, що включає в себе когнітивні та поведінкові зусилля, за допомогою яких людина намагається зменшити емоційну напругу та підтримати афективну рівновагу.

Прокрастинація як варіант копінгу, спрямованого на зменшення емоційної напруги та підтримання емоційної рівноваги, сама по собі може призводити до стресогенних ситуацій, що замикає відповідне коло дезадаптивної поведінки. Ефективність навчання у вищому навчальному закладі тісно пов'язана із психологічною резилієнтністю (стресостійкістю), натомість прокрастинація може призводити до зниження резилієнтності, виснаження психологічних адаптаційних ресурсів особистості та психоемоційних порушень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У своєму метааналізі [13], Steel визначив особливості завдання (рівень винагороди, строк виконання) та особливості особистості (особливо низьку самооцінку, сумлінність, самоконтроль та мотивацію досягнень, а також високу імпульсивність та схильність до відволікання) як детермінанти прокрастинації, поряд із потенційним генетичним компонентом (на основі вивчення близнюковим методом). Gropel та Steel [2] досліджували предиктори прокрастинації в інтернет-дослідженні із залученням 9 351 учасників (середній вік 35 років). На основі теорії часової мотивації, результати показали, що встановлення мети, підвищення інтересу та енергія зменшували прокрастинацію. Нестача енергії найбільш сильно пов'язувалася з прокрастинацією, що опосередковувалось підвищенням інтересу. Постановка цілей виявилася особливо важливою, коли інтерес до завдання був низьким. Крім того, було виявлено слабку негативну кореляцію прокрастинації з віком (r = -0,17) та жіночої статтю (r = -0,08).

Теорія часової мотивації канадського вченого П. Стіла постулює, що кожна людина завжди надає перевагу тому виду дій, які принесуть максимум користі, принаймні, з огляду на кількість часу, необхідного на виконання цих дій. Іншими словами, люди прагнуть до прокрастинації тоді, коли приходять до висновку, що користь від виконання тієї чи іншої роботи буде невисока.

Стіл, який протягом 10 років вивчав феномен прокрастинації, упевнений, що колишні переконання психологів в тому, що прокрастинаторами керує або лінь, або перфекціонізм, в корені невірні. Професор, який визнає, що і його відволікають від справ комп'ютерні ігри, зауважує у своїй книзі «The Procrastination Equation: Today's Trouble with Tomorrow», що ті, хто схильний відкладати справи на невизначений термін замість того, щоб негайно приступати до їх виконання, страждають від іншої проблеми - надмірної імпульсивності.

Відповідно до теорії часової мотивації суб'єктивна корисність дії (Utility), яка і визначає бажання людини її здійснювати, залежить від чотирьох параметрів:

впевненості в успіху (Expectancy);

цінності, тобто передбачуваної винагороди (Value);

терміну до завершення роботи (Delay);

рівня імпульсивності, тобто нетерплячості до відстрочення задоволення (Impulsiveness).

Всі разом ці змінні пророкують, наскільки бажаним є завдання або вибір для суб'єкта:

U = E x V / G x І.

Людина вважає більш корисними справи, якщо впевнена у їх вдалому завершенні і очікує за їх результатами великої винагороди. Навпаки, чим болючіше ми сприймаємо відстрочення винагороди, тим менш корисними нам здаються справи, на завершення яких потрібно більший час.

Згідно цієї теорії, можна зробити висновок, що рівень прокрастинації тим нижче, чим більше очікування успіху від справи і чим цінніші її результати особисто для людини, і тим вище, чим менш наполегливою є людина (так, імпульсивні люди більш схильні до прокрастинації) і чим далі до досягнення мети (чим ближче мета, тим старанніше ми працюємо). Іншими словами, найкращим чином робота виконується тоді, коли відносно неї є високі очікування і особиста зацікавленість, а час досягнення зведено до мінімуму.

Численні дослідження вивчали прокрастинацію в академічному контексті та на робочому місці. Прокрастинація була найбільш ретельно вивчена у студентських групах, де була пов'язана з підвищеним рівнем стресу, тривоги, депресії та поганої академічної успішності [12], а також зі скасуванням повсякденних зобов'язань [3]. У великому інтернет-дослідженні (N = 22,053) зв'язку прокрастинації зі статусом зайнятості та характеристиками роботи Nguyen et al. [8] було встановлено, що прокрастинація була пов'язана з нижчим рівнем доходу, коротшою тривалістю працевлаштованості та вищим рівнем безробіття. Працівники, зайняті роботою з нижчою внутрішньою цінністю (наприклад, визнанням) та більшою кількістю обмежень, мали тенденцію прокрастинувати більше, ніж працівники, які мають роботу, що вимагає більшого рівня внутрішньої мотивації [8].

Крім того, існуючі дослідження виявили крайню і постійну прокрастинацію як фактор ризику зниженого фізичного та психічного благополуччя (наприклад, Sirois [10; 11] визначено наявність зв'язку між прокрастинацією і дезадаптивним копінгом.

Актуальність та практичне значення дослідження - прокрастинація негативно впливає як на ефективність навчання, так і на особистісну ефективність та психоемоційний стан здобувачів вищої освіти. На теперішній час звертає на себе увагу як невелика кількість наукових досліджень у цьому напрямку в Україні, так і відсутність дієвих систем психокорекційних заходів (ПКЗ) та рекомендацій, спрямованих на редукцію стану прокрастинації у студентів вищих навчальних закладів.

Метою статті було на підставі вивчення особливостей копінг-поведінки у студентів Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, що навчаються за спеціальністю “медична психологія”, визначити когнітивно-поведінкові предиктори академічної прокрастинації. Для досягненння мети дослідження було визначено такі завдання:

дослідити поширеність прокрастинації серед учасників навчального процесу;

ідентифікувати домінуючі копінг-стратегії та паттерни поведінки студентів, що схильні виявляти прокрастинацію.;

на основі отриманих даних обґрунтувати принципи побудови системи психокорекції методами когнітивно-поведінкової психотерапії.

Матеріали та методи

Для досягнення мети дослідження, на основі інформованої згоди за допомогою спеціально розробленої анкети та за Шкалою загальної пркрастинації (GP) [6; 7] було обстежено 78 студентів ВНМУ ім. М.І. Пирогова, які навчаються на 2,3 та 4 курсі за спеціальністю “медична психологія”.

Методи дослідження: психодіагностичний, статистичний.

В якості психодіагностичного інструментарію дослідження було обрано опитувальники:

Шкала загальної прокрастинації (General Procrastination Scale, Lay J.) Складається з 20 тверджень, які оцінюються за 5-бальною шкалою: 1 - «зовсім не характерно» («extremelly uncharacteristic»), 5 - «повністю характерно» («extremely characteristic»). Методика призначена для визначення рівня прокрастинації у повсякденному житті. Приклади тверджень: «Я часто пропускаю концерти, спортивні події і т.п., тому що вчасно не потурбувався про придбання квитків» («I often miss concerts, sporting events, or the like because I do not around to buying tickets on time»),<^ постійно говорю: «Я зроблю це завтра» («I am continually saying "I'll do it tomorrow"»). Мінімальний показник прокрастинації за шкалою GP становить 20 балів, максимальний - 100 балів.

Методика психологічної діагностики копінг-механізмів E. Heim дозволяє дослідити 26 ситуаційно-специфічних варіантів копінгу (табл. 1), розподілених відповідно до трьох основних сфер психічної діяльності на когнітивний, емоційний і поведінковий копінг-механізми, серед яких виділено адаптивні, неадаптивні та умовно-адаптивні варіанти копінгу, конструктивність яких залежить від значимості і вираженості ситуації подолання стресу.

Таблиця 1. Варіанти копінг-стратегій за методикою E. Heim

Виклад основного матеріалу

За результатами дослідження за шкалою GP, поширеність прокрастинації серед досліджених студентів становила 87% (49% виявляли помірний рівень та 38% - високий рівень загальної прокрастинації).

Як свідчать отримані дані, конкретними проявами загальної прокрастинації (ЗП) у респондентів були: запізнення із виконанням завдань; схильність пропускати деякі події у житті через несвоєчасну підготовку; запізнення із підйомом з ліжка, відправкою листів, сплатою рахунків, здійсненням телефонних дзвінків, придбанням подарунків до свят, прийняттям рішень загалом; тенденція робити все в останню мить або відкладати на завтра, відволікання на другорядні активності, невиконання запланованих на день справ, зволікання із виконанням роботи тощо.

Цікаві результати було отримано при співставленні середнього значення ЗП та рівня адаптивності копінг-стратегій (КС) у студентів. Передбачувано, у студентів з переважанням дезадаптивних поведінкових КС (активне уникання, відступ) відзначається вищий середній рівень GP, що пов'язано з тенденцією уникати вирішення проблеми або ізолюватись від взаємодії з навколишнім середовищем. Натомість використання адаптивних (альтруїзм, співпраця, звернення) поведінкових КС має зв'язок із меншою вираженістю GP (рис. 1). Відносно адаптивні варіанти поведінкових КС (відволікання, компенсація, конструктивна активність), що відображають схильність відволікатись на компенсаторні приємні активності, не пов'язані з вирішенням проблемної ситуації, також були притаманні студентам із високим рівнем GP.

Рис. 1. Середнє значення GP та поведінкові копінг-стратегії у обстежених здобувачів вищої освіти

Натомість, зворотну закономірність було помічено при співставленні середнього рівня загальної прокрастинації у студентів із переважанням тих чи інших когнітивних КС - адаптивні варіанти КС поєднувались із підвищенням рівня GP (рис. 2). Такі результати, імовірно, вказують на те, що адаптивні когнітивні КС (збереження самовладання, проблемний аналіз, установка власної цінності) є конструктивним варіантом когнітивного опрацювання труднощів (зокрема у ситуаціях, коли проблема є невирішуваною), проте їх часте застосування при зіткненні з цілком вирішуваними повсякденними та академічними завданнями, не сприяє ефективній поведінці, спрямованій на їх виконання. Натомість варіанти когнітивних КС, які традиційно вважаються дезадаптивними - ігнорування, примирення, дисимуляція, розгубленість - мали зв'язок із нижчими рівнями GP у студентів.

Рис. 2. Середнє значення GP та когнітивні копінг-стратегії у обстежених здобувачів вищої освіти

Жодного зв'язку між вираженістю загальної прокрастинації за шкалою GP та схильністю до переважання певних типів емоційних КС виявлено не було, тому відповідну діаграму у тексті не наводимо.

На основі отриманих даних нами було визначено основні завдання системи ПКЗ для здобувачів вищої освіти, що мають академічні труднощі у зв'язку з високим рівнем прокрастинації:

формування у студентів, що мають проблему прокрастинації, реалістичних уявлень про причини виникнення, механізми розвитку, особливості та наслідки феномену прокрастинації, розуміння можливостей його психокорекції;

формування мотивації до змін та віри у власні ресурси;

опанування навичками конструктивних поведінкових КС в умовах академічного стресу;

створення умов для формування адекватної та доброзичливої самооцінки;

створення передумов для активізації особистісного адаптаційного потенціалу.

У змістовному плані пропонована система ПКЗ зі студентами, що мають високий рівень прокрастинації, являє собою трикомпонентну структуру:

теоретичний блок (психоедукація), спрямований на психоедукацію щодо причин, механізмів формування, наслідків феномену прокрастинації, а також її когнітивних, емоційних та поведінкових компонентів;

блок когнітивних інтервенцій (групова та індивідуальна психокорекційна робота в когнітивно-поведінковому підході, майндфулнес), метою якого поглиблення саморозуміння, усвідомлення дезадаптивних способів мислення та когнітивних фільтрів, усвідомлення власних почуттів, формування доброзичливої самооцінки, створення передумов для активізації адаптаційного потенціалу та залучення ресурсних складових особистості;

блок поведінкової активації (навички тайм-менеджменту), спрямований на набуття знань, умінь і навичок ефективного планування часу, засвоєння ефективних способів тайм-менеджменту за допомогою таких методів як моніторинг активності, поведінкова активація, метод Б. Франкліна.

Запропонована нами система ПКЗ передбачає можливість використання групової та/або індивідуальної форм психокорекційної роботи із залученням відповідних засобів, технік та методів психокорекційного впливу.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, в результаті проведеного психологічного дослідження було виявлено, що:

Переважна більшість (48,7%) обстежених студентів ВНМУ ім. М.І. Пирогова, що навчаються за спеціальністю “медична психологія” виявляють помірний рівень загальної прокрастинації.

У студентів ВНМУ ім. М.І. Пирогова, що навчаються за спеціальністю “медична психологія” та схильні до прокрастинації, домінують дезадаптивні варіанти поведінкових та адаптивні варіанти когнітивних копінг-стратегій. Це свідчить про те, що досліджувані з високим рівнем загальної прокрастинації схильні до уникнення, пасивності, ізоляції, відмови від вирішення проблем, але в той же час до глибокого аналізу труднощів, наявності віри у власні ресурси щодо подолання важких ситуацій, що можна вважати сприятливим підґрунтям для втілення психокорекційних заходів.

Отримані дані створюють підґрунтя для розробки та впровадження відповідної системи психокорекційних заходів із використанням технік когнітивно-поведінкової терапії, що є перспективою для подальших досліджень у цьому напрямку.

Література

1. Дмитріюк Н.С., Кордунова Н.О., Мілінчук В.І. Зв'язок академічної прокрастинації з організацією навчальної діяльності студентів. Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Київ, 2019. Том I: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія. Вип. 53. С. 62-67.

2. Gropel P., Steel P. A mega-trial investigation of goal setting, interest enhancement, and energy on procrastination. Personality and individual differences. 2008;45(5):406-11.

3. Klingsieck K.B. Procrastination in Different Life-Domains: Is Procrastination Domain Specific? Current Psychology. 2013;32(2):175-85.

4. Klingsieck K.B. Procrastination When Good Things Don't Come to Those Who Wait. European Psychologist. 2013;18(1):24-34.

5. Kroese, F.M., De Ridder, D.T.D., Evers, C., & Adriaanse, M.A. (2014). Bedtime procrastination: introducing a new area of procrastination. Frontiers in Psychology, 5, 611.

6. Lay C.H. Some Basic Elements in Counseling Procrastinators In: Schouwenburg H.C., Lay C.H., Pychyl T.A., Ferrari J.R., editors. Counseling the procrastinator in academic settings. Washington, DC: American Psychological Association; 2004.

7. Lay, C. (1986). At last, my research article on procrastination. Journal of Research in Personality, 20, 474-495.

8. Nguyen B., Steel P., Ferrari J.R. Procrastination's Impact in the Workplace and the Workplace's Impact on Procrastination. International Journal of Selection and Assessment. 2013;21(4):388-99.

9. Rozental A., Carlbring P. Understanding and Treating Procrastination: A Review of a Common Self-Regulatory Failure. Psychology. 2014;5(13): 1488.

10. Sirois F.M. "I'll look after my health, later": A replication and extension of the procrastination-health model with community-dwelling adults. Personality and Individual Differences. 2007;43(1):15-26.

11. Sirois F.M. Is procrastination a vulnerability factor for hypertension and cardiovascular disease? Testing an extension of the procrastination-health model. Journal of Behavioral Medicine. 2015;38(3):578-89.

12. Steel P., Brothen T., Wambach C. Procrastination and personality, performance, and mood. Personality and individual differences. 2001;30(1):95-106.

13. Steel P. The nature of procrastination: a meta-analytic and theoretical review of quintessential self-regulatory failure. Psychological bulletin. 2007;133(1):65.

References

1. Dmytriyuk N.S., Kordunova N.O., Milinchuk V.I. Zv'yazok akademichnoyi prokrastynatsiyi z orhanizatsiyeyu navchal'noyi diyal'nosti studentiv. Aktual'ni problemy psykholohiyi: zbirnyk naukovykh prats' Instytutu psykholohiyi imeni H.S. Kostyuka NAPN Ukrayiny. - Kyiv, 2019. - Tom I: Orhanizatsiyna psykholohiya. Ekonomichna psykholohiya. Sotsial'na psykholohiya. - Vyp. 53. - S. 62-67.

2. Gropel P., Steel P. A mega-trial investigation of goal setting, interest enhancement, and energy on procrastination. Personality and individual differences. 2008;45(5):406-11.

3. Klingsieck K.B. Procrastination in Different Life-Domains: Is Procrastination Domain Specific? Current Psychology. 2013;32(2):175-85.

4. Klingsieck K.B. Procrastination When Good Things Don't Come to Those Who Wait. European Psychologist. 2013;18(1):24-34.

5. Kroese, F.M., De Ridder, D.T.D., Evers, C., & Adriaanse, M.A. (2014). Bedtime procrastination: introducing a new area of procrastination. Frontiers in Psychology, 5, 611.

6. Lay C.H. Some Basic Elements in Counseling Procrastinators In: Schouwenburg H.C., Lay C.H., Pychyl T.A., Ferrari J.R., editors. Counseling the procrastinator in academic settings. Washington, DC: American Psychological Association; 2004.

7. Lay, C. (1986). At last, my research article on procrastination. Journal of Research in Personality, 20, 474-495.

8. Nguyen B., Steel P., Ferrari J.R. Procrastination's Impact in the Workplace and the Workplace's Impact on Procrastination. International Journal of Selection and Assessment. 2013; 21(4):388-99.

9. Rozental A., Carlbring P. Understanding and Treating Procrastination: A Review of a Common Self-Regulatory Failure. Psychology. 2014;5(13): 1488.

10. Sirois F.M. "I'll look after my health, later": A replication and extension of the procrastination-health model with community-dwelling adults. Personality and Individual Differences. 2007;43(1):15-26.

11. Sirois F.M. Is procrastination a vulnerability factor for hypertension and cardiovascular disease? Testing an extension of the procrastination-health model. Journal of Behavioral Medicine. 2015;38(3):578-89.

12. Steel P., Brothen T., Wambach C. Procrastination and personality, performance, and mood. Personality and individual differences. 2001;30(1):95-106.

13. Steel P. The nature of procrastination: a meta-analytic and theoretical review of quintessential self-regulatory failure. Psychological bulletin. 2007;133(1):65.

Размещено на Allbest.ru