Індивідуально-стильові особливості спортивної саморегуляції підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра психології і соціальної роботи

Західноукраїнський національний університет

Індивідуально-стильові особливості спортивної саморегуляції підлітків

Гах Роман Володимирович

кандидат педагогічних наук, докторант

Анотація

Саморегуляція спортсмена відіграє важливу роль у здатності виконання тренувальних та змагальних завдань, в усвідомленні причин та наслідків виконання завдань у спорті.

Визначено особливості спортивної саморегуляції у спортсменів- підлітків командних та індивідуальних видів спорту. У представників індивідуальних видів спорту показники здатності до планування спортивної діяльності та гнучкості спортивної саморегуляції є нижчими, ніж у представників командних видів спорту, утім показники здатності до моделювання, оцінки результату - навпаки, є вищими. Отже, заняття командними видами спорту зумовлюють вищу здатність до планування спортивної діяльності та гнучкість адаптації до зміни умов цієї діяльності (здатність до переключення із ситуацій тренування до ситуацій змагання), а заняття індивідуальними видами спорту - більшу наполегливість у реалізації обраної тактики завершення розпочатої справи до кінця, здатність адекватно розподіляти час тренувань на усі напрями підготовки, вміння помічати та виправляти власні помилки.

Засобами кластерного аналізу було отримано чотири індивідуально- стильові профілі спортивної саморегуляції, де лише один - перший - із домінуванням здатності до планування може вважатися як високою здатність до спортивної саморегуляції. Другий профіль характеризується зниженням показників здатностей до моделювання та оцінки результатів, третій - високою роллю оцінки результатів, четвертий - зростанням здатності до моделювання та оцінки результатів на тлі низького рівня спортивної саморегуляції.

Істотних відмінностей у показниках зовнішнього, інтроєктованого, ідентифікованого та внутрішнього видів регулювання спортивної діяльності у спортсменів-підлітків в залежності від виду спорту та індивідуально- стильового профілю спортивної саморегуляції не було виявлено.

Ключові слова: спортивна саморегуляція, спортсмени-підлітки, індивідуальні та командні види спорту, індивідуально-стильові профілі спортивної саморегуляції.

Gakh Roman Volodymyrovych Candidate of Pedagogical Sciences, Doctoral Student of the Department of Psychology and Social Work, Western Ukrainian National University, Ternopil

INDIVIDUAL-STYLE FEATURES OF SPORTS SELF-REGULATION OF ADOLESCENTS

Abstract

Athlete's self-regulation plays an important role in the ability to perform training and competitive tasks, in the awareness of the causes and consequences of performing tasks in sports.

The features of sports of sports self-regulation in adolescent athletes of team and individual sports are determined.

Representatives of individual sports have the following indicators of the ability to plan sports activities and flexibility of sports self-regulation are lower than those of representatives of team sports, however, the indicators of of modeling and result evaluation are higher, on the contrary. Thus, team sports are associated with higher sports lead to a higher ability to plan sports activities and flexibility adaptation to changing conditions of this activity (ability to switch from training situations to competition situations), and individual sports - more persistence in realizing greater persistence in realization of the chosen tactics of completion of the started business to the end, the ability to adequately distribute training time to all directions training, and the ability to notice and correct their own mistakes.

By means of cluster analysis, four individual-style profiles of sports selfregulation were obtained, where only one - the first one - with the dominance of the ability to plan can be considered as a high ability to sports self-regulation. The second profile is characterized by a decrease in the ability to model and evaluate results, the third - by a high role of evaluation of results, the fourth - by an increase in the ability to model and evaluate results against the background of a low level of sports self-regulation.

There were no significant differences in the indicators of external, introjected, identified and intrinsic types of regulation of sports activity in adolescent athletes depending on the sport and individual-style profile of sports self-regulation.

Keywords: sports self-regulation, adolescent sportsmen, individual and team sports, individual-style profiles of sports self-regulation.

Вступ

Постановка проблеми. Економічна могутність та позитивний імідж на міжнародній арені будь-якої держави залежить від успішності професійної діяльності фахівців різних галузей, у тому числі від успіхів спортсменів - громадян цієї держави. Розвиток спортивного професіоналізму вимагає високої якості підготовки. Успішність у спортивній діяльності пов'язують з підготовленістю до змагань спортсмена, в тому числі з високим рівнем саморегуляції спортивної діяльності. Саморегуляція спортсмена відіграє важливу роль у здатності виконання тренувальних та змагальних завдань, в усвідомленні причин та наслідків виконання завдань у спорті.

Аналіз наукової літератури, присвяченої розвитку саморегуляції особистості, свідчить, що цей процес є одним із основних у набутті спеціальних знань, умінь та навичок, у формуванні спортивно-професійної ідентичності молодої людини, мотивації, емоційно-вольової сфери, професійно важливих якостей та здібностей. Саме підлітковий вік є сенситивним для розвитку саморегуляції спортивної діяльності.

Поняття психологічної саморегуляції належить до числа системних. Це означає, що до досягнення цілей саморегуляції суб'єкт може залучити велику кількість різноманітних психічних процесів, функцій, умінь, інтелектуальних і особистісних ресурсів. У процесі регуляції параметри функціонування якої-небудь системи змінюються залежно від зміни значущих параметрів довкілля. Управління параметрами відбувається відповідно до заданих критеріїв. Якщо джерело дій, що управляють, знаходиться поза процесом, то йдеться про регуляцію. Якщо система регулює сама себе, то відбувається саморегуляція [1].

Ідея індивідуалізованості саморегуляції отримала якнайповніший розвиток і втілення в дослідженнях В.І. Моросанової. Вона виявила індивідуально-стильові форми довільної активності, в яких проявляється суб'єктність особистості [цит за 1]. Індивідуальний стиль саморегуляції має такі особливості:

- особливості регуляторних процесів, через які реалізуються основні ланки системи саморегуляції (планування, моделювання, програмування, оцінка результатів), конфігурація рівнів сформованості яких представляє індивідуальний «профіль» саморегуляції;

- регуляторно-особистісні властивості (самостійність, надійність, гнучкість, ініціативність), що актуалізуються під впливом вимог конкретної діяльності (наприклад, спортивної) і властивостей характеру, що забезпечує перетворення стильових особливостей особистості у риси конкретного стилю саморегуляції.

У концепції Ж. Блока [3] уявлення про механізми саморегуляції також представлені з позицій диференціальної психології і синтезують ідеї З. Фрейда (про его-контроль для стримування агресії) і К. Левіна (про межі, що розділяють окремі зони особистості і відрізняються проникністю і еластичністю). Відповідно до цієї концепції існують специфічні компоненти структури особистості, які гальмують неусвідомлювані спонукання. Зазначений підхід дає можливість виділити типи особистості («стійкий», «надконтролюючий» і «недоконтролюючий»). Надконтролюючі індивіди мають надмірно міцні внутрішньоособистісні і зовнішні межі, через що їх емоційна і моторна активність загальмована; недоконтролюючі - характеризуються протилежними рисами. Его-стійкість відбиває здатність індивіда адаптуватися до мінливих життєвих умов, а її недолік обертається его-крихкістю, тобто нездатністю динамічно реагувати на вимоги ситуації, схильністю до стресів та дезорганізації поведінки при інформаційному перевантаженні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика спортивної саморегуляції обмежується вивченням її зв'язку із губристичними мотивами (К.І. Фоменко, С.В. Лукова), спортивним перфекціонізмом (Г.А. Коломійцев), переживанням психоемоційних станів у змагальній діяльності баскетболістів (А.В. Рочняк) та у межах здійснення художньо-спортивної діяльності (І.В. Полілуєва), утім зіставлення показників індивідуально-стильових характеристик спортивної саморегуляції та специфіки спортивної саморегуляції відповідно до теорії само детермінації досі здійснено не було.

Мета статті - визначити індивідуально-стильові особливості спортивної саморегуляції у спортсменів-підлітків командних та індивідуальних видів спорту та проаналізувати їх прояв у рівні саморегуляції спортивної діяльності згідно теорії само детермінації (рівні зовнішнього, інтроєктованого, ідентифікованого та внутрішнього регулювання).

Методи дослідження

Опитувальник «Саморегуляція підготовки спортсмена» В.І. Моросанової та Л.А. Соколової в україномовній адаптації А.Ю. Рочняка [4].

Опитувальник «Саморегуляція підготовки спортсмена» складається з 54 пунктів і виконує функцію єдиної шкали «Загальний рівень саморегуляції», яка є індикатором рівня розвитку у спортсмена індивідуальної системи саморегуляції спортивної діяльності. Ствердження опитувальника входять до складу п'яти шкал (по 10 стверджень на кожну), які відповідають основним показникам регуляторних процесів, а також показникам регуляторно-особистісних властивостей. Деякі ствердження опитувальника входять до складу безпосередньо двох шкал, які відповідають показникам як регуляторного процесу, так і регуляторно-особистісній якості спортсмена.

Опитувальник «Саморегуляція спортивної діяльності» (автори - К. Фоменко та І. Полілуєва). Дана методика була створена з опорою на модель само детермінації Е. Дейсі та Р. Райна, яка описує 4 види регулювання діяльності. Цей інструментарій має на меті вивчення мотивації спортивної діяльності та її регулятивних функцій. Методика містить 24 запитання, які об'єднані у три категорії, що вказують на причини: 1) занять спортом у спортивній школі чи секції, 2) виконання складних фізичних вправ; 3) намагань бути успішним. Застосування цієї методики дає можливість отримати дані про чотири способи регулювання поведінки спортсмена: зовнішня, інтроектована, ідентифікована регуляція та власне спонукання [2].

Вибірку досліджуваних склали 316 спортсменів-юніорів, віком 14-16 років, рівномірно представлені за індивідуальними та командними видами спорту.

Виклад основного матеріалу

Визначено особливості планування у спортсменів-підлітків командних та індивідуальних видів спорту (рис.1).

Рис. 1 Показники планування у підлітків-спортсменів командних та індивідуальних видів спорту.

У представників індивідуальних видів спорту показники здатності до планування спортивної діяльності є нижчими, ніж у представників командних видів спорту.

Визначено особливості моделювання у спортсменів-підлітків командних та індивідуальних видів спорту (рис.2).

Рис. 2 Показники моделювання у підлітків-спортсменів командних та індивідуальних видів спорту.

Визначено особливості програмування у спортсменів-підлітків командних та індивідуальних видів спорту (рис.3).

Рис. 3 Показники програмування у підлітків-спортсменів командних та індивідуальних видів спорту.

У представників індивідуальних та командних видів спорту показники здатності до програмування спортивної діяльності статистично не відрізняються.

Визначено особливості оцінки результатів у спортсменів-підлітків командних та індивідуальних видів спорту (рис.4).

У представників індивідуальних видів спорту показники здатності до оцінки результатів спортивної діяльності є вищими, ніж у представників командних видів спорту.

Визначено особливості гнучкості у спортсменів-підлітків командних та індивідуальних видів спорту (рис.5).

Рис. 4 Показники оцінки результатів у підлітків-спортсменів командних та індивідуальних видів спорту.

Рис. 5 Показники гнучкості у підлітків-спортсменів командних та індивідуальних видів спорту.

У представників індивідуальних видів спорту показники гнучкості у саморегуляції спортивної діяльності є нижчими, ніж у представників командних видів спорту.

У результаті кластерного аналізу було виявлено чотири профілі спортивної саморегуляції у підлітковому віці (рис. 6).

Рис. 6 Індивідуально-стильові профілі саморегуляції спортивної діяльності у підлітків-спортсменів

індивідуальний спортивна саморегуляція підліток

Перший профіль утворений високими показниками планування та помірно високими показниками інших параметрів спортивної саморегуляції. Для спортсменів даного стилю саморегуляції характерна висока потреба у плануванні спортивної діяльності, чіткість уявлення цілей у спортивній діяльності, ближній та віддалених планів, їх стійкість та ієрархічність. Ці спортсмени ретельно обмірковують свої дії та їх послідовність, не схильні змінювати прийняті рішення. програми дій розробляються ними у всіх деталях ще до початку виступу (гри). Під час реалізації власних програм дій вони проявляють завзятість, готовність до довготривалої організації зусиль по досягненню цілі, методично та якісно виконують всі аспекти спортивної діяльності до останніх деталей.

Другий профіль утворений помірними показниками планування та гнучкості, показники моделювання, програмування та оцінки результату відповідають низькому рівні; програмування є вищим за моделювання та оцінку результату. Таким спортсменам характерне прагнення до планування спортивної діяльності, до відбору способів та послідовності дій, але через слабкість моделювання більше значення наділяється деталям та дрібницям, при цьому часто втрачається головне. Низький розвиток ланок моделювання та оцінки результатів призводить до виникнення високої тривоги, почуття напруги у ситуаціях змагання, а відтак і до малої ефективності спортивної діяльності. Таким спортсменам властива вкрай низька адаптивність, що є завадою до самореалізації у спортивній діяльності, до самоорганізації у складних ситуаціях.

Третій профіль характеризується помірними показниками планування, моделювання, програмування та гнучкості при високих показниках оцінки результату. Такі спортсмени орієнтовані на результат спортивної діяльності, нехтуючи плануванням та розробкою процесу спортивної підготовки. Для них важливим є зворотній зв'язок від тренера, вони постійно аналізують власні виступи (ігри), порівнюють власні досягнення із досягненнями інших спортсменів.

Четвертий профіль характеризується низькими показниками планування та гнучкості, помірними показниками моделювання, програмування та оцінки результату. Моделювання та оцінка результату перевищують програмування. Для таких спортсменів характерна нестійкість та низька усвідомленість цілей спортивної діяльності, невизначеність планів, що зумовлює труднощі у реалізації спортивної діяльності. Вони віддають перевагу поверховим та менш структурованим формам постановки цілей у спортивній діяльності. Розвинутість ланки моделювання проявляється в оперативній оцінці виконання діяльності, що дозволяє спортсменам з цим стилем спортивної саморегуляції виконувати дії, відповідні ситуації. Вони своєчасно знаходять правильну тактику завершення розпочатої справи до кінця, намагаються витримати межі відведеного для цього часу, вміло вибудовують свої стосунки з тренером та партнерами. При виконанні завдання спортивної діяльності, допускаючи помилки, намагаються вчасно їх помітити та виправити.

На рис. 7 показано специфіку зовнішнього регулювання спортивної діяльності у спортсменів-підлітків різних видів спорту та профілю спортивної саморегуляції.

У спортсменів-підлітків з високими показниками спортивної саморегуляції, що складають перший індивідуально-стильовий профіль, показники зовнішнього регулювання є найнижчими, причому для командних видів спорту ця тенденція є більш вираженою. Найвищі показники зовнішнього регулювання властиві представникам командних видів спорту другого профілю спортивної саморегуляції, якому відповідають загалом низькі показники спортивної саморегуляції, особливо моделювання та оцінка результату. Отже, високий рівень індивідуально-стильових характеристик спортивної саморегуляціє передбачає свободу від покарань та заохочень як регуляторів спортивної діяльності, натомість низький рівень - більшу залежність від зовнішніх стимулів у спорті.

Рис. 8 Показники інтроєктованого регулювання спортивної діяльності у підлітків-спортсменів командних та індивідуальних видів спорту з різними індивідуально-стильовими профілями спортивної саморегуляції.

Показники інтроєктованого регулювання спортивної діяльності не залежать від виду спорту та індивідуально-стильових особливостей спортивної саморегуляції, утім слід зазначити, що при низьких показниках моделювання та оцінки результатів, властивих другому профілю, показники інтроєктованої регуляції у командних видах спорту є вищими. Отже, виникнення почуття сорому за погану гру та почуття гідності - за перемогу власної команди є важливими регуляторами спортивної діяльності тих підлітків, що мають труднощі подолання змагальної тривоги, виявляють низьку адаптивність та самоорганізацію у складних ситуаціях спортивно діяльності.

На рис. 9 показано рівень ідентифікованого регулювання спортивної діяльності у спортсменів-підлітків різних видів спорту та профілю спортивної саморегуляції.

Рис. 9 Показники ідентифікованого регулювання спортивної діяльності у підлітків-спортсменів командних та індивідуальних видів спорту з різними індивідуально-стильовими профілями спортивної саморегуляції.

Рис. 10 Показники внутрішнього регулювання спортивної діяльності у підлітків-спортсменів командних та індивідуальних видів спорту з різними індивідуально-стильовими профілями спортивної саморегуляції.

Спортсмени-підлітки не відрізняються за рівнем інтринсивного регулювання в залежності від видів спорту та індивідуально-стильових профілів спортивної саморегуляції, утім найнижчий рівень прояву пізнавального інтересу до спорту в якості регулятора спортивних досягнень властивий підліткам із профілем з високими показниками усіх ланок спортивної саморегуляції.

Висновки

У представників індивідуальних видів спорту показники здатності до планування спортивної діяльності та гнучкості спортивної саморегуляції є нижчими, ніж у представників командних видів спорту, утім показники здатності до моделювання, оцінки результату - навпаки, є вищими. Отже, заняття командними видами спорту зумовлюють вищу здатність до планування спортивної діяльності та гнучкість адаптації до зміни умов цієї діяльності (здатність до переключення із ситуацій тренування до ситуацій змагання), а заняття індивідуальними видами спорту - більшу наполегливість у реалізації обраної тактики завершення розпочатої справи до кінця, здатність адекватно розподіляти час тренувань на усі напрями підготовки, вміння помічати та виправляти власні помилки.

Засобами кластерного аналізу було отримано чотири індивідуально- стильові профілі спортивної саморегуляції, де лише один - перший - із домінуванням здатності до планування може вважатися як високою здатність до спортивної саморегуляції. Істотних відмінностей у показниках зовнішнього, інтроєктованого, ідентифікованого та внутрішнього видів регулювання спортивної діяльності у спортсменів-підлітків в залежності від виду спорту та індивідуально-стильового профілю спортивної саморегуляції не було виявлено.

Література