Соціально-педагогічне дослідження щодо ставлення учнів до проблеми маніпуляції свідомістю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-педагогічне дослідження щодо ставлення учнів до проблеми маніпуляції свідомістю

Рябініна М.А.

Вступ

На сьогоднішній день науковців-дослідників в соціально-педагогічній сфері все більше цікавить проблема маніпулятивних впливів в освітньому процесі. Зростаючий інтерес до проблеми маніпулятивного впливу в соціально-педагогічній прагненням учених аналізувати допустимістю маніпулятивного освітнього процесу, а також профілактики та захисту від практика показує, що старші учні часто використовують маніпулятивну стратегію в міжособистісному спілкуванні.

Автор привертає увагу до проблеми комунікативних маніпуляцій в освітньому процесі та здійснює спробу дослідити ставлення до проблеми маніпуляції свідомістю учнів. Крім цього, автор аналізує доцільність використання маніпуляцій в освітній сфері, досліджує різні наукові точки зору, з'ясовує ставлення учнів до реалізації маніпулятивного впливу. Завданням дослідження було виявити соціально-психологічні причини, що зумовлюють вдавання здобувачів освіти до маніпуляцій; проаналізувати механізми захисту від маніпулювання; систематизувати способи профілактики та попередження маніпулювання у сфері освіти. Деструктивні способи маніпуляцій спрямовані на зовнішній вплив, жорстке структурування поведінки учнів, на нівелювання внутрішньої свободи дитини підліткового віку.

Виклад основного матеріалу

Маніпулятивний вплив розглядається багатьма як вітчизняними, так і зарубіжними авторами в різних областях взаємодії, але майже всі вони вказують на деструктивний, руйнівний характер маніпулятивного впливу в сфері освіти. Існують різні точки зору щодо допустимості маніпуляції в міжособистісному спілкуванні. Особливо недостатньо вченими вивчено маніпулятивний вплив на особистість учня та його соціально-психологічні наслідки, а також особистісні властивості учнів, схильних до маніпуляцій.

Для опису теоретичної бази маніпуляції необхідно виявити природу самого феномена, проаналізувати його складові елементи, визначити специфіку впливу кожного з них на учасників освітнього процесу. Означене завдання ускладнено тим, що серед вчених як і раніше немає єдності у визначенні терміну «маніпуляція». Цей факт поряд з міждисциплінарним характером даного феномену, ускладнює пошук єдиної методологічної основи, здатної об'єднати і структурувати знання про маніпуляції в рамках єдиного підходу. Крім того, аналіз наукових праць та інших джерел показав, що проблема маніпуляції залишається актуальною через відсутність загального підходу до розуміння даного феномену, особливо в соціальній педагогіці.

Система освіти на сучасному етапі розвитку переживає суперечливий та нестабільний стан реформування. Реформування освіти в Україні актуалізує пошук адекватних до мети і завдань технологій захисту від маніпулятивних впливів. Незважаючи на широкий спектр досліджень із питань маніпулятивних випливів та захисту від них у системи освіти України, питання сучасних тенденцій розвитку освіти не має достатнього висвітлення у наукових доробках сучасності. Актуальним є вивчення і впровадження в освітній процес соціально-педагогічного інструментарію захисту від маніпуляцій, модель протидії маніпулятивним впливам, яка включає діагностику, захист та профілактичні заходи щодо маніпулювання серед учасників освітнього процесу.

Маніпуляція як форма прихованого впливу на свідомість пов'язана з відсутністю вільного волевиявлення індивіда і здатності прийняття ним власних рішень. З соціально-педагогічної точки зору заслуговує уваги той факт, що існують відповідні якості особистості, яка найбільш схильна до маніпулювання: недостатньо розвинене логічне мислення, чутливість, слабка психічна активність, підвищена емоційність, відсутність адекватної самооцінки, почуття власної неповноцінності, сором'язливість, довірливість тощо. маніпулятивний волевиявлення свідомість

При розгляді визначення поняття «маніпуляція», вченими зазвичай використовується метод, при якому виділяються головні ознаки, які в подальшому формуються в критерії, які дозволяють сформулювати робоче поняття.

Головні характеристики маніпуляції, які виділяються різними авторами, скомпільовані автором в групи ознак і об'єднані в кілька інтегральних категорій, які можна використовувати для позначення терміну маніпуляції:

родова ознака - психологічний вплив;

ставлення до об'єктів маніпулювання як засобу досягнення власних цілей;

прагнення отримати односторонній виграш;

прихований характер впливу (як самого факту впливу, так і його спрямованості);

використання (психологічної) сили, гра на слабкостях (використання психологічної уразливості);

спонукання, мотиваційні привнесення (формування «штучних» потреб і мотивів для зміни поведінки в інтересах ініціатора маніпулятивного впливу);

майстерність і вправність у здійсненні маніпулятивних дій.

Маніпуляція в силу аморальності й соціальної неприйнятності представляє інформаційно-психологічну загрозу для окремого учасника освітнього процесу та системи освіти в цілому та виступає в якості основного етапу в процесі формування деструктивної особистості. Дослідження проблематики маніпулятивних впливів та розгляд її з наукової точки зору нараховує кілька десятків років. Це пояснюється опосередкованістю висвітлення даної теми у контекстах інших, суміжних з нею явищ і процесів.

Маніпулятивні дії проникають в усі сфери життєдіяльності і стають усе більш вираженими, а подекуди небезпечними для соціуму в цілому. На даний час мало спеціальних емпіричних досліджень, котрі показували б не лише результат, а й характер впливу маніпуляцій на взаємини між дітьми. Недостатньо вивченим є питання про використання маніпуляцій у соціально-педагогічному процесі. Проблематика маніпулятивного впливу та дій з боку гуманітарних дисциплін, особливо соціальної педагогіки та соціальної психології, залишається відкритим і остаточно не досліджуваним.

Функціонування механізму маніпуляції свідомістю особистості визначається формою правління, історичним виглядом, цивілізаційним типом, а також особливостями особистості, на яку здійснюється маніпулятивний вплив.

В сучасних дослідженнях проблемі маніпулювання свідомістю приділяється чимало уваги. В них розглядається специфіка явища маніпулювання свідомістю, аналізуються системи маніпулятивних технологій, досліджується їх ефективність. Важливого значення набуває проблема захисту та нейтралізації такого роду негативних впливів. Передумовою свідомого захисту від негативного зовнішнього впливу визначено своєчасну діагностику маніпулятивної дії. Окремі аспекти цієї проблеми вивчали О. Бойко, Г. Грачев , Є. Доценко, Ендмюллер, В. Панкратов, М. Присяжнюк та інші. До проблеми маніпуляції в освіті зверталися як зарубіжні, так і вітчизняні дослідники. Серед них Р. Гудін, Л. Прото, У. Рикер, Дж. Рудінов, П. Робінсон, Р. Чалдіні, Ф. Зимбардо, М. Ляйппе, Е. Шостром, Р. Шиллер, Є. Доценко, С. Кара-Мурза, О. Сидоренко, В. Шейнов, Знаков, О. Гуменюк та інші. Більшість науковців- дослідників розглядають маніпуляцію як неприйнятний засіб впливу, який спонукає дитину виконувати дії, що йдуть врозріз з її інтересами або волею. Проте, цілісної та систематизованої моделі діагностики та попередження маніпулювання у процесі взаємодії учасників освітнього процесу дослідники не запропонували.

Недостатньо спеціальних емпіричних досліджень, котрі показували б не лише результат, а й характер впливу маніпуляцій на взаємини між учнями старших класів.

Поняття маніпуляція у контексті соціально- педагогічного дослідження: маніпуляція - це вид прихованого психологічного впливу на людину, який веде до порушення її намірів, які не співпадають з актуально існуючим бажанням. Після такого впливу особистість впевнена, що самостійно приймає рішення і діє відповідно до своїх бажань, хоча це всього лише ілюзія самостійності. Бажання вже часто бувають сформовані іншим суб'єктом. З точки ж зору суб'єкта маніпуляції це штучний процес створення ілюзій про навколишню дійсність або про себе, спрямований на сприйняття оточуючими.

Автором представлено соціально-педагогічне дослідження ставлення учнів 9-х класів до проблеми маніпуляції свідомістю. Завданням дослідження було виявити соціально-психологічні причини, що зумовлюють вдавання учнів до маніпуляцій; проаналізувати механізми захисту від маніпулювання; систематизувати способи профілактики та попередження маніпулювання у сфері освіти.

Для реалізації дослідження використовувалися такі теоретичні методи пізнання: аналіз і узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження; вивчення та теоретичне осмислення досвіду роботи шкіл; синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація, узагальнення та системний підхід. Емпіричні методи: спостереження за діяльністю учнів, індивідуальні бесіди, анонімне анкетування учнів.

Завдання дослідження:

проаналізувати стан дослідження проблеми в педагогічній теорії і практиці, розкрити ключові поняття дослідження та сутність маніпулятивного впливу;

розкрити зміст технологій маніпулятивного впливу в соціально-педагогічній діяльності;

проаналізувати соціальне середовище маніпулятивного впливу на учасників освітнього процесу;

запропонувати функціональну модель протидії маніпулятивному впливу в освітньому середовищі.

Глибокий аналіз сучасної наукової літератури свідчить про те, що проблема маніпуляції не отримала достатньо глибокого теоретичного обґрунтування, так само поодинокими є й спроби її практичного вирішення, особливо в розрізі дослідження міжучнівського спілкування. Недосліджуваними, наприклад, залишаються такі важливі її аспекти, як розуміння учнями старших класів сутності контрманіпуляції, стратегії побудови адекватних з соціальної точки зору відносин, ставлення учнів до зловживання маніпуляціями у спілкуванні, морально-етична оцінка самого поняття «маніпуляції». Саме ці соціально-негативні фактори зумовили актуальність запропонованого автором дослідження.

З погляду соціальної педагогіки, закріплення маніпуляції в якості основного комунікативного впливу способу побудови міжособистісних відносин серед дітей підліткового віку несприятливий варіант розвитку міжособистісних відносин. У першому випадку у дитини можуть сформуватися безпідставна довірливість, відсутність соціальної мобільності, нездатність адекватної самопрезентації в освітньому середовищі. У другому випадку можливе започаткування раціоналізму, цинізму, корисливості, неприродність у стосунках. На думку автора, в умовах динамічних змін у сучасному освітньому середовищі негативно спрямовані прояви маніпулятивного спілкування є неадекватними та неадаптивними в учнівському колективі. Розуміння учнівством сутності стратегії маніпуляцій та формування захисного механізму від подібного способу спілкування стає актуальною проблемою цілісного соціально-педагогічного процесу загальноосвітньої (профільної) школи.

Застосування маніпуляцій у навчально-виховному процесі вивчали Є. Рогов, О. Козачек, Н. Волкова та ін. Маніпулятивна стратегія впливу в міжособистісних стосунках серед учнів знайшла своє відображення в численних соціально-педагогічних працях як зарубіжних, так і вітчизняних науковців-дослідників (Є. Доценко, В. Панкратов, Л. Рюмшина, В. Шейнов, Е. Шостром).

Сучасні наукові дослідження переконують, що найбільше піддається маніпулятивним впливам з негативної точки зору розвитку мікросоціуму, саме освітня сфера. Відомо, що маніпулятивні прийомі широко застосовуються у сферах бізнесу, політиці, маркетингу тощо. Так, за науковими спостереженнями Є. Рогова, більше як 60 % опитаних вчителів і учнів використовують маніпулятивні прийоми під час освітнього процесу. Учні пояснюють це такими причинами: «уникнути відповіді на уроці», «отримати вищий бал», «допомогти однокласнику виплутатися зі складної ситуації», «виручити клас» тощо. Учителі керуються мотивами: «забезпечення робочої атмосфери на уроці», «припинення порушення дисципліни в класі», «розвиток інтересу до предмета» [7].

Перспектива дослідження передбачає теоретичне обґрунтування моделі маніпулятивного впливу, так званого покрокового алгоритму здійснення маніпуляції, розробку соціально-педагогічного інструментарію маніпулятивного впливу та тренінгу контрманіпуляції. Подальших досліджень потребує розробка особистісних показників сприйнятливості людини до маніпуляцій та питання визначення ефективних соціально-педагогічних технологій протидії маніпуляціям свідомістю.

На переконання автора, маніпуляція - це такий психологічний вплив на людину, коли приховуються мотиви, цілі, сам факт впливу, використовується психологічна сила, гра на слабкостях для досягнення власних результатів, а також вносяться зміни у мотиваційну структуру іншої людини (спонука до здійснення спроектованих маніпулятором дій) [3]. Маніпулятивна стратегія в учнівській сфері реалізується за допомогою прийомів підсвідомого стимулювання, а також соціально-психологічних технік, які блокують/руйнують систему захистів, вибудовуючи натомість нову суб'єктивну просторово-часову модель.

Розглядаючи соціально-психологічну специфіку конфлікту в підлітковому маніпуляції, автор вказує на те, що підлітковий вік створює сприятливі умови для появи конфліктної маніпулятивної стратегії, до яких відносяться: нестійкість моральних і соціальних установок, що дозволяє розглядати партнера по спілкуванню як засіб досягнення особистих цілей; егоцентризм, що дозволяє ставити особисті інтереси вище інтересів інших; насиченість міжособистісного спілкування ситуаціями «випробувань», які старші підлітки влаштовують самі для себе, дозволяє виявити і закріпити найбільш прийнятні стратегії поведінки для досягнення бажаних результатів; експериментування поведінковими стратегіями, на базі яких відбувається формування кризових і конфліктних патернів поведінки, сприяє розширенню поведінкового репертуару; можливість свідомого планування дозволяє сформувати вміння свідомого вибору стратегій поведінки відповідно цілям.

Дослідження проблематики маніпулятивних впливів серед учнів старших класів та розгляд її з наукової точки зору нараховує кілька десятків років. Це пояснюється опосередкованістю висвітлення даної теми у контекстах інших, суміжних з нею явищ і процесів. Автором здійснюється спроба визначити місце маніпуляції серед учнів 9-х класів в освітній сфері.

На основі власної професійної соціально-педагогічної діяльності, автор вважає доцільним виділити окремі компоненти готовності учнів протистояти маніпулятивному впливу. Для дослідження автор обирав старший підлітковий вік, а саме учнів 9-х класів. Вік 14-15 років характеризується появою нового рівня самопізнання, умовно названого психологами почуттям дорослості: протест і негативізм, за допомогою яких підліток хоче добитися рівного положення в світі. Така специфічна ситуація в розвитку дитини часто сприяє виникненню конфліктних ситуацій, в тому числі пов'язаних з маніпулятивним впливом інших підлітків.

Для з'ясування ставлення учасників освітнього процесу загальноосвітніх закладів до маніпулятивного впливу в освітньому процесі були використані методи анонімного анкетування та опитування.

Індивідуальні бесіди та анонімне анкетування проводилися у жовтні-листопаді 2021 року серед учнів 9 класів загальноосвітньої школи. Чисельність вибірки - 30 учнів. Респонденти відповідали на ряд питань, а також повинні були дати своє визначення поняття «маніпуляція в освітньому процесі».

Результати дослідження. Під поняттям «маніпуляція» учнями надано 29 власних визначень. Більшість визначень (24) містять слова «вплив». «керування», «управління людиною», «негативний вплив на стан іншого». Це дозволяє зробити висновок, що на думку учнів маніпуляція є управлінням і видом впливу між самими учнями з метою управління у власних цілях.

При анонімному опитуванні учні давали відповіді, що маніпуляції сприяють наростанню конфліктів; молодшими учнями легше маніпулювати ніж учнями старшої школи; маніпуляції дають змогу приховано впливати на мотивацію; маніпуляція допустима взагалі для досягнення особистих інтересів.

Конфіденційні розмови з учнями дали змогу зрозуміти, що більшість із старших підлітків вважають застосування маніпуляцій по відношенню до себе руйнівними в комунікативних стосунках, при цьому учні зізналися, що завдяки маніпуляціям «випробовують на міцність» однолітків з метою досягнення бажаної особистісної цілі.

Спираючись на проведені бесіди та анкетування, автор статті робить висновок: учні 9-х класів загальноосвітньої школи в достатній мірі знайомі зі спробами маніпулювання та цікавляться даним феноменом. Більшість з респондентів вважають маніпуляцію одним із негативних засобів спілкування; частина учнів відкрито негативно ставиться до застосування маніпулятивного впливу серед однолітків, вказуючи на корисливість та негативний вплив.

Автор статті приходить до наукової думки, що виділення конфліктної маніпулятивної стратегії в більшості випадків залежить від тих норм і цінностей, які виробить і засвоїть підліток в кризовий період створення і формування нових психологічних утворень, в ситуаціях міжособистісної взаємодії з оточуючими. Перспективи подальшої роботи ми бачимо в напрямі поглиблення вивчення даної проблеми, а також у розробці корекційних прийомів тренінгової роботи з учнями.

Список використаних джерел

1. Андриевский И. Виды манипуляции в образовании. Вестник НГПИ. 2010. С. 47-49.

2. Джоэл Спринг 2008 Исследование глобализации и образования. Обзор исследований в области образования. 2008. С. 330-363.

3. Кочубей Т., Рябініна М. Соціально-психологічні особливості маніпулятивного впливу в освітньому середовищі. Актуальні проблеми соціальної педагогіки та соціальної роботи: матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції. Умань: ВІЗАВІ, 2020. С.192-195.

4. Кочубей Т., Рябініна М. 2020. Дослідження стану проблеми маніпулятивного впливу в соціально-педагогічному аспекті серед учасників освітнього процесу. Науковий процес та наукові підходи: методика та реалізація досліджень: матеріали міжнародної наукової конференції (Т. 2), 23 жовтня, 2020 рік. Одеса, Україна: МЦНД, 2020. С.14-16.

5. Кучерявець В.Г., І. І. Киричок І.І., С. М. Возняк С.М. Розуміння старшокласниками сутності маніпулятивної стратегії в комунікативному полі//8єієп1ійє Journal «ScienceRise» 2016. №3/5(20) С. 33-38.

6. Литвинчук А. Манипуляция как средство психологического влияния в педагогическом общении. Духовність особистості: методологія, теорія і практика: збірник наукових праць, редагував Г. Шевченко. Луганськ: Вид-во Східноукраїнського національного університету, 5 (11), 2005. С. 103-114.

7. Рогов, Е. И. Учитель как объект психологического исследования [Текст] / Е. И. Рогов. - М.: Просвещение, 2008. - 410 с.

Размещено на Allbest.ru