Розгляд копінг-стратегій як фактор розвитку внутрішніх ресурсів студентів в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розгляд копінг-стратегій як фактор розвитку внутрішніх ресурсів студентів в умовах війни

Володарська Наталія Дмитрівна кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник лабораторії психології особистості імені П.Р. Чамати, Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ

Анотація

Визначена проблема копінг-стратегій особистості як фактор розвитку внутрішніх ресурсів особистості в умовах війни. Виявлено активізацію розвитку внутрішніх ресурсів особистості, виконуючи вправи на спрямоване усвідомлення та вміння регулювати емоції, переживання. Виявлене значення перенаправлення уваги особистості з фактів, переконань на переживання, емоції, відчуття, як фактор розвитку внутрішніх ресурсів особистості (доброта, впевненість в подальшому розвитку власних можливостей спілкування, створення нового переживання з негативного на позитивне, оптимізм і завзятість, створення нових поведінкових патернів зниження емоційної напруги). Визначено, що переривання усталених копінг- стратегій можливо за рахунок перенаправлення уваги на ті структурні блоки, які раніше не усвідомлювались особистістю. Три фази усвідомлення власних переживань допомагають використовувати відчуття тіла по-новому, ламаючи минулі моделі взаємодії з іншими людьми, навчаючись новим рішенням проблем у досягненні власних цілей. Студенти з низьким рівнем «уміння управляти внутрішніми ресурсами» використовували фази усвідомлювання переживань нелінійно (змінювалась послідовність вправ). Для розвитку внутрішніх ресурсів особистості важлива індивідуальна послідовність фаз терапії (можна пропускати фази). У першій фазі можуть бути представлені ресурси, які допоможуть особистості відчути себе готовою опрацьовувати спогади з минулого життєвого досвіду, пропускаючи другу фазу. Потім доцільно стабілізувати отримані ресурси, якщо виникають проблеми на другій і третій фазах. Досліджено, що у студентів сильні емоції і переконання, які отримані з дитинства, обговорювались в групі при проходженні третьої фази. Також це може проявитись і в роботі в другій фазі у спогадах або в першій фазі, коли завдяки новим ресурсам ці уявлення та переконання можуть змінитись. Саме в обговоренні в групі визначались напрямки роботи по тій чи іншій фазі терапії.

Ключові слова: особистість; фази сенсомоторної психотерапії; копінг- стр атегії ; психологічні ре сур си о соби стості , псих ологічна ресурсність.

Volodarska Natalia Dmytrivna PhD in Psychology, Leading Researcher in Laboratory of Psychology of Personality, G.S. Kostuk Institute of Psychology Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv

CONSIDERATION OF COPING STRATEGIES AS A FACTOR OF DEVELOPMENT OF STUDENTS' INTERNAL RESOURCES IN WAR CONDITIONS сенсомоторна психотерапія емоція війна

Abstract. The problem is determined of coping strategies of individual as a factor of development of individual's internal resources in war conditions. It is determined activation of development of individual's internal resources by performing exercises on focused awareness and ability to regulate emotions and experiences. The value is revealed of redirecting the individual's attention from facts and beliefs to experiences, emotions and feelings, as a factor of development of the of the individual's internal resources (kindness, confidence in further development of one's own communication capabilities, creation of a new experience from negative to positive, optimism and persistence, creation of new behavioral patterns of emotional stress reduction). It is determined that interruption of established coping strategies is possible due to redirection of attention to those structural blocks that were not previously realized by the individual. Three phases of awareness of one's own experiences help to use body sensations in a new way, breaking past patterns of interaction with other people, learning new solutions to problems in achieving one's own goals. Students with a low level of "ability to manage internal resources" used the phases of awareness of experiences in a non-linear way (the sequence of exercises changed). An individual sequence of therapy phases is important for development of personal internal resources (phases can be skipped). In the first phase, resources may be presented to help the individual feel ready to process memories from past life experiences, skipping the second phase. Then it is advisable to stabilize the resources obtained if problems arise in the second and third phases. It was found that the students' strong emotions and beliefs, which were acquired from childhood, were discussed in the group during the third phase. It can also be manifested in the work in the second phase or first phase in memories, when thanks to new resources, these ideas and beliefs can change. Just during discussion in the group the directions of work on one or another phase of therapy were determined.

Keywords: personality; phases of sensorimotor psychotherapy; coping strategies; psychological resources of individual, psychological resourcefulness.

Постановка проблеми

Сьогодення в реаліях війни в Україні особистість потребує психологічної корекції та розвитку її внутрішніх ресурсів. Оскільки небезпечним стає вплив психологічних агресорів на психологічне здоров'я людини. Це може створювати підгрунтя для посттравматичного розладу не тільки в певний момент часу, але й пролонгований вплив психотравмуючого навантаження на психіку молодої людини. Це може призвести до неконтрольованої агресії, неочікуваних проявів агресивної поведінки, перехід від пригніченого стану в агресію або депресивний стан, клінічну депресію, соматизацію психологічних проблем в студентському середовищі. Для запобігання цих явищ необхідний розвиток внутрішніх ресурсів особистості. Виникає необхідність розробки напрямків розвитку внутрішніх ресурсів студентів, які проявляються у воєнних умовах, за надзвичайних обставин і вимагають психологічної корекції. На сьогодні розроблена досить велика кількість різноманітних методів, які, в основному, діляться на дві категорії: персональні стратегії, що можуть бути застосовані щодо поведінки студента, й організаційні стратегії, методичне забезпечення яких спрямоване на мінімізацію напруги освітнього середовища [1]. Розвиток внутрішніх ресурсів допомагає подолати негативні наслідки стресових ситуацій, зберегти себе від дезінтеграції та різноманітних розладів, створити основу для внутрішньої гармонії, високої працездатності, визначити успішність своєї професійної діяльності, а також зберегти власне психічне здоров'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Можна зазначити, що у теоретичних дослідженнях концепт ресурсу стає одним із визначальних для характеристики особистості. Внутрішні ресурси особистості здатні описати внутрішні особливості людини, а також допомагають прогнозувати її успішну поведінку [2]. Психологи-практики активно застосовують термін «ресурс» у контексті принципу «опора на ресурси клієнта» та зауважують, що довіра людини до власних ресурсів є ознакою конструктивного долання кризи. Психологи наголошують на значущості здатності особи активувати власні ресурси, отримувати доступ до них. Відтак, ідеться вже не лише про вивчення психологічних ресурсів особи, а про психологічну ресурсність як здатність особистості актуалізувати власні ресурси [1]. Водночас переведення понять «ресурс» та «ресурсність» із площини психологічних метафор до сфери наукових психологічних концептів ускладнено труднощами їх операціоналізації, зокрема, відчутною є нестача психотерапевтичних методик для розвитку психологічної ресурсності особистості в умовах війни.

Мета статті

Визначення копінг-стратегій особистості, що формують рівень внутрішньої ресурсності особистості. Завдання дослідження: - дослідження особливостей копінг-стратегій як внутрішніх ресурсів особистості; - підбір та апробація методів корекції внутрішніх ресурсів особистості студентів в умовах війни.

Виклад основного матеріалу

У дослідженні використана класифікація внутрішніх ресурсів за методикою [1] і методика для визначення внутрішніх ресурсів, в якій авторкою представлено авторське визначення психологічних ресурсів і психологічної ресурсності в некласичній парадигмі. Методика визначення копінг-стратегій особистості [2] та методика сенсомоторної корекції психологічних ресурсів особистості [3]. Визначення копінг-стратегій, рівня внутрішньої ресурсності, апробація методів корекції внутрішніх ресурсів особистості проводилась в групах студентів Київського політехнічного університету ім. Ігоря Сікорського КПІ на заняттях курсу «Психологічне консультування, супровід, психотерапія» та «Основи гештальт-терапії». На практичних заняттях (1 раз на тиждень по 3 години, другий семестр 2024р. 2 групи магістрів по 15 студентів) проводилось аналізування самостійних робіт студентів по опису їх власного життєвого досвіду, під час яких випробовувались різні методи сенсомоторное психотерапії. Проводились практичні заняття за правилами терапевтичних груп (дотримання правил проведення групи, етичний кодекс, проведення шерінгу та інші). В структуру практичних занять входили вправи на презентацію власної життєвої історії, рефлексію на проблеми життєвих історій інших учасників, визначення власних типів реагування на кризову ситуацію, визначення особливостей міжособистісних зв'язків в групі, вміння будувати метафори на певні життєві проблеми та інше. На початку проведення занять з групою студентів проводилась методика на визначення рівня (низького, середнього, високого) ресурсності особистості і визначення типів реагування в стресовій ситуації. В ході занять, застосування вправ на актуалізацію цих індивідуальних внутрішніх ресурсів особистості відбувається активізація створення нових форм контролю і їх прояву, що підвищує загальний рівень психологічної ресурсності. Особливістю «Опитувальника психологічної ресурсності особистості» [1] є поєднання в своїй основі теоретичних підходів Селігмана, Петерсона (ідея позитивних ресурсів як «сил характеру») [4], методики визначення рівня актуалізації психологічних ресурсів саморозвитку особистості [5], також ідея («консервування внутрішніх ресурсів») С. Хобфолла, в якій персональними ресурсами означені ті, що є цінними для людини і допомагають їй адаптуватись в стресовій ситуації. Завданням проведення вправ, технології актуалізації внутрішніх ресурсів особистості є саме їх «розконсервування» [6]. Проведений аналіз отриманих даних допоміг виокремити найважливіші показники компонентів внутрішньої ресурсності, за якими були визначені корекційні вправи, методи.

Таблиця. 1

Результати опитувальника для визначення внутрішніх ресурсів особистості по виборці були розподілені за показниками 15 шкал (остання - визначення загального рівня внутрішньої ресурсності).

Аналіз отриманих результатів показав більш високі середні показники по категоріям: знання власних ресурсів; уміння оновлювати власні ресурси, уміння використовувати власні ресурси. Саме ці показники внутрішніх ресурсів особистості спрямували увагу на визначення напрямків її активізації та корекції. Загальний рівень психологічної ресурсності за таких показників мав середнє значення 87,44 (за показниками методики О. Штепи) 70-92 бали - середній рівень психологічної ресурсності).

Копінг-стратегії визначались за допомогою методики Р. Лазаруса. Показники: дистанціювання, самоконтроль, пошук соціальної підтримки, прийняття відповідальності, втеча-уникнення, планування вирішення проблеми, позитивна переоцінка проблеми визначають тип стратегії досягнення життєвих задач. Проведення методики для визначення копінг- стратегій студентів показало розподіл типів копінг-стратегій по вибірці.

Таблиця 2.

Розподіл показників копінг-стратегій по вибірці.

Прийняття відповідальності як активна, ініціативна стратегія особистості керується бажаним і необхідним, що збалансовує можливості внутрішніх ресурсів особистості. У випадку виникнення труднощів у досягненні бажаного (оскільки зустрічаючись з новим, невідомим, таким, що не відповідає наміченому, сфантазованому) виникає розгубленість, втеча- уникнення, конфронтаційний копінг, дистанціювання. У таких випадках людина не створюються умови для розвитку внутрішніх ресурсів. Лише впевненість у власні сили, наявність чітких цілей і здатність їх досягати формує стратегії відповідальності, здатності відстояти власні принципи, що збільшує рівень внутрішньої ресурсності особистості. Найбільші показники копінг-стратегій студентів по категоріям: планування вирішення проблеми; пошук соціальної підтримки та позитивна оцінка. Такі копінг-стратегії характерні при середньому і низькому рівні внутрішньої ресурсності. Саме пошук підтримки в складні сучасні реалії стає тим внутрішнім ресурсом, який допомагає особистості адаптуватись. Розглянемо показники копінг- стратегій.

Менше половини досліджуваних (48,5%) зосереджувались на тому, що потрібно робити далі, тобто на наступні дії в ситуації невизначеності. Саме низький рівень внутрішньої ресурсності особистості пояснює низький рівень стратегій діяти покроково, зосереджуватись на певних діях на перспективу. Студенти констатували хаотичність планування своїх дій, оскільки неспроможні передбачати їх корисність. Поясненням було неможливість контролю того, що відбувається в їх житті («В умовах війни важко планувати, навіть на наступний день»). Студенти пояснювали це розгубленістю, зневірою у власні можливості перебороти тривогу, почуття розпачу і невизначеністю свого майбутнього. Це підтвердилось в показниках стратегії в складних ситуаціях.

Стратегія діяти за будь-яких обставин («починав (ла) що-небудь робити, знаючи, що це все одно не спрацює, головне - робити хоч щось») проявилась лише у 27, 8 % студентів. Саме стратегія діяти в невизначених умовах дійсності дає ресурси особистості вистояти, зменшити соціально- ситуативну тривогу, хвилювання. Стратегія спілкування з іншими («говорив (ла) з іншими, щоб більше дізнатися про ситуацію») у 63,9% відзначилась у більшості студентів. Високий показник цієї стратегії поведінки у студентів визначає дієвість такої стратегії в досягненні задоволеності життям.

Показники низької самооцінки («критикував (ла) і картав (ла) себе») у 41,7% студентів. Така стратегія не вирішувала їх життєвих проблем, лише загострювала стан фрустрації. Показники («намагався (лась) не спалювати за собою мости, залишаючи все, як є») - 47,2 % та показник «змирився (лась) з долею: буває, що мені не щастить» 47,2 % визначають недостатню впевненість у власні можливості змінити ставлення до ситуації, зневіру у спроможність змін. Навіть показник «сподівався (лась) на диво» - 33,4% відповідей студентів пояснювався як розчарування, зневіра, розгубленість. Студенти пояснювали неспроможність фантазування на майбутнє.

Половина студентів відповіли «вів (ла) себе, як ніби нічого не сталося» - 50%, що продемонструвало неготовність до зміни своїх стратегій у ситуації фрустрації. Страхи за життя, майбутнє, професійну реалізацію сформували розгубленість, певне «заморожування» власної активності, готовності до змін в усталених поведінкових стратегіях. Саме така «заморозка» в поведінкових стереотипах підтвердилась і в показниках «намагався (лась) не показувати своїх почуттів» - 41,7 %, «намагався (лась) забути все це» -50,0%.

Цікавим було пояснення отриманого показника «намагався (лась) побачити у ситуації щось позитивне» - 38,9%. З одного боку позитив змін в житті студентів в умовах війни - це дистанційна форма навчання («не потрібно їхати на пари», «екзамени і заліки можна в режимі он-лайн», «хлопців, які навчаються на стаціонарі не мобілізують», «є можливість побувати в інших країнах», «нові можливості в професійній діяльності»). Деякі студенти починають професійну самореалізацію в громадських організаціях (волонтерських, «телефон довіри», «Червоний хрест», будинки для одиноких літніх людей, військовий шпиталь м. Києва та інші). Отримані знання на практичних та лекційних заняття опрацьовують в цих організаціях (методи самодопомоги, арт-терапії, релаксації). Такий позитив в ситуації фрустрації активізують у студентів внутрішні ресурси, за показниками: «доброта до людей» - 6,7 %, «допомога іншим» - 6,3 %, «впевненість у собі» - 6,4 %, «успіх» -6,4 %. Розвиток саме цих показників внутрішніх ресурсів студентів активізує зміни в усталених копінг-стратегіях. Студенти в цій активності реалізують потребу в співчутті, розумінні - показник «шукав (ла) співчуття і розуміння будь у кого» - 36,1 %. В такій активності реалізується потреба студентів в творчості - «у мені виникла потреба виразити себе творчо» - 30,6%.

Копінг-стратегії досягнення поставлених особистістю життєвих цілей і емоційне ставлення до життя, до власних досягнень опосередковується переживанням задоволення від взаємодії з соціальним оточенням. Оцінюючи власні етапи життя як позитивні, людина отримує задоволення, впевненість у позитивне майбутнє. В такому стані особистість активізує внутрішні ресурси, через переживанням комфорту, задоволення, позитивних емоцій, позитивної оцінки дійсності, що стає чинниками зростання рівня внутрішньої ресурсності.

Проводячи зустрічі з людьми в різних організаціях, студенти реалізують професійні навички, отримують зворотній зв'язок в спілкуванні, підтримку. В бесідах в групах, студенти отримують оцінку власних можливостей, ресурсів творчості в професійному становленні. Оскільки майбутня професія досліджуваних студентів «соціальний працівник», така форма підтримки розвитку внутрішніх ресурсів активізує зміни в копінг- стратегіях. Саме такий зворотній зв'язок сприймається як підтримуючий і пізнавальний, а не як нападки і знецінення. Це допомагає набути впевненість у майбутнє професійного становлення (показники - «змінювався (лась) або ріс (ла) як особистість у позитивну сторону» - 41,7%); «складав (ла) план дій» - 52,8 %. Розвиток внутрішніх ресурсів відбувається через усвідомлення власних особливостей в спілкуванні, самовиразі, проблемних ситуаціях (показники «розумів (ла), що сам (а) викликав (ла) цю проблему» - 44,4 %; «набирався (лась) досвіду в цій ситуації» - 38,9 %; «говорив (ла) з ким- небудь, хто міг конкретно допомогти в цій ситуації» - 41,7 %); «вибачався (лась) або намагався (лась) все залагодити» - 41,5%.

Студентам з труднощами свідомо перенаправляти увагу на тілесні відчуття, емоції, переживання важко змінювати патерни зниження емоційної напруги (не виникає усвідомлення нових асоціацій з емоційною напругою в складних ситуаціях життя). Лише половина студентів «намагався (лась) дати вихід своїм почуттям» - 50,1%; третина студентів - «намагався (лась) поліпшити своє самопочуття їжею, випивкою, палінням або ліками» - 36,1 %. В ситуації невизначеності, стані фрустрації, студенти «знаходив (ла) нову віру в щось» - 33,3 %. В обговореннях студентів це були різні варіанти виходу зі складної життєвої ситуації («переїзд в іншу країну», «тимчасовість того, що відбувається», «покращення ситуації на фронті і скоріше завершення війни», інше). Ці роздуми пробуджували сильні почуття, але вони не завжди вголос проговорювались. Студенти замовкали, опускали до низу очі, переводили обговорення на іншу тему. І все ж таки, продовження обговорення найскладніших почуттів, переживань, допомагало виявляти найпотаємніші з них (суїцидальних, відчаю, гніву, агресії, люті). Такі обговорення в малих групах допомагали розкривати у студентів власні можливості бути почутими і вміти почути інших. Вони отримували підтримку, яку не дозволяли собі поза навчання в університеті. В першу чергу, можливість обговорити свої страхи (перед фізичною агресією, втрат близьких, здоров'я) і отримати підтримку. Це допомагало студентам розвитку навичок бути присутнім поруч з тим, хто відчуває такі складні переживання. Водночас, ці навички допомагають в прийнятті власних негативних переживань. Складність полягає в тому, що для кожного індивіда переживання певної життєвої «катастрофи» є специфічною (по формі, змісту, смисловим цінностям, тощо). В кожному випадку це може різнитись з переживаннями іншої людини. На заняттях студенти дивувались змістовним наповненням переживань, що допомагало неупередженому ставленню до цього. Ведення щоденника власних переживань допомагало усвідомлювати свої потреби, бажання.

Таким чином, присутність та розуміння різних переживань власних та переживань інших студентів (з різного приводу, за різних обставин) є умовою розвитку таких внутрішніх ресурсів як толерантність, доброта, любов. Саме прийняття різнобарвності власних переживань і неупередже- ного прийняття цінності переживань іншого формує вміння взаємодії, спілкування, емоційної близькості. Вирішення проблем спілкування краще починати з третьої фази терапії, нарощуючи можливості задовольняти потреби в задоволенні, активної взаємодії зі світом. Діагностична мета визначення копінг-стратегій як психологічних ресурсів особистості в умінні ними оперувати. Найголовніше прийняти себе в цих переживаннях відчаю, розчарування, злості, агресії і усіх інших емоцій, які виникали. Це допомагало бути присутнім в обговоренні проблем особистості. Що стосується захисних механізмів самого студента, які можуть заважати бачити проблему в повноті її реальності, то це надскладна проблема. Якщо захисні механізми відіграють роль опори в складних ситуаціях, то і в професійній діяльності студентів вони будуть опорою. Якщо студент витрачав більше енергії в знаходженні певних польових процесів, то головним було усвідомлення цього. Як приклад, відчуття безсилля в реальних умовах (неможливо змінити час, того, що відбувається в реальності), але прийняття цієї складної життєвої ситуації, усвідомлення цінності цього розуміння стає очевидним. Саме копінг-стратегії особистості є усвідомлюваними і можуть розглядатись як внутрішні ресурси особистості. Знання цих стратегій можуть вирішити різні причини внутрішніх амбівалентних конфліктів (незадоволеність життям, неможливість самореалізації, знижена самооцінка). Сучасні реалії формують контекст ціннісно-смислової сфери молодої людини і в цьому великий вплив певних культурних і соціальних особливостей. Саме тому, так важливо виявлення культурних особливостей середовища, в якому відбувається розвиток внутрішніх ресурсів особистості. І в першу чергу, це навчальний простір студентів. Якщо студент опиняється в іншому культурному просторі, то можуть виникати певні перепони в збалансованості копінг-стратегій в усвідомлюваному режимі. Студенти приводили приклади таких ситуацій під час перебування в інших країнах (наукові конференції, стажування, обмін студентами, вимушена міграція, відпочинку, гостьові запрошення родичів, інше). Переживання розгубленості, нерозуміння можливостей вчиняти так чи інакше в різних життєвих ситуаціях («що можна, а що ні», «на що потрібен дозвіл», «чому саме така форма дозволу на користування певними послугами» та інше). Іноді таке непорозуміння приводило до пригніченого стану, фрустрації. Студенти бажали якнайшвидше повернутись до звичних умов, знайомих правил поведінки. Після повернення вони відчували заспокоєння, впевненість, зниження емоційної напруги. Також обговорювались і інші реакції студентів, коли повернення до звичного соціального оточення призводило до стресу, розчаруванню («страхи повернулись за власне життя і життя рідних», «немає ніякої впевненості в перспективи, майбутнє», «хочеться повернутись до іншого життя, інших правил, спокою»). Досліджувані зазначали складність такого зв'язку, неоднозначність цієї стратегії. З одного боку, втеча від непереборної (за будь яких обставин) проблеми може давати певне задоволення: «вчасно втік від неприємностей», «спокійніше буду спати», «не треба заморочуватись». З іншого боку, якщо не вирішується складна життєва ситуація, то це не дає розслаблення, поступово зростають тривога, страхи очікування негараздів, що викликає негативні емоції.

Стратегія «дистанціювання» також схожа з впливом стратегії «уникнення втеча». Лише має менше значення такого впливу, оскільки особистість залишається в певному «аналізуванні» можливості свого втручання у вирішення життєвих проблем. Якщо це особистість застосовує для знаходження інших стратегій, то з часом ця «відстрочка» може навіть принести задоволення (наприклад, «вчасно припинив спілкування з кимось, вагаючись в правильності вибраного», «дистанція у стосунках дала кращий результат»). Якщо ж «дистанціювання» як стратегія досягнення життєвих перспектив застосовується в форматі «моя хата с краю», «нехай без мене все вирішиться», «тихіше їдеш - далі будеш», і досліджувані не втручаються у вирішення проблем, то це унеможливлює розвиток внутрішніх ресурсів. В результаті виникає пригнічений настрій («що не зробиш, а все залишається на тому ж місті», «для чого ж щось змінювати»). Людина починає знецінювати власні зусилля і можливості інших в будь-яких змінах її життя. Зневіра у можливості змін в житті призводить до певної «втечі» у фантазії і мрії, в яких «скривлена» реальність. Реальні її можливості не відповідають цим уявним. В таких випадках досліджувані пояснювали, що фантазуючи легше пережити власне «безсилля перед долею».

Особливого впливу має стратегія «позитивної переоцінки» виникаючих в житті проблем. Позитивна переоцінка впливає на створення позитивних емоцій особистості, що урівноважує негативні емоції від невирішених життєвих проблем. Саме в переоцінці значення проблеми і можливості її вирішення зароджується певні почергові цілі, досягнення яких створює почуття задоволеності. Досліджувані відмічали: «як не важко на початку вирішення проблеми, та приємно в кінці її вирішення». Саме позитив цих оцінок дає їй впевненість у власних ресурсах. Тому такий значущий вплив має ця стратегія на рівень внутрішньої ресурсності. Досліджувані зазначають, що переоцінка в позитивне русло взаємин з іншими: «спасає від конфліктів, суперечок», іноді «зовсім перевертає значення того, що відбулось», «допомагає аналізувати з різних сторін», «бачити очима інших». Тобто процес позитивної переоцінки дає поштовх до пошуку нових взаємин, нових стосунків, нових друзів. З одного боку - неприємні емоції розриву вже сталих зв'язків, а з іншого боку - це новий шлях життєвого пошуку. Позитивна переоцінка впливає на розвиток внутрішньої ресурсності, оскільки зміни у пошуку нових життєвих цілей, активізують пошук власних ресурсів їх досягнення.

Аналіз отриманих даних дав підставу виокремити показники внутрішньої ресурсності:

- знання власних психологічних ресурсів - реалістичне оцінювання своїх психологічних можливостей та їх меж, а також своїх індивідуальних особливостей. Знання про напрями саморозвитку й уміння його здійснювати.

- уміння оновлювати власні психологічні ресурси - знання способів зменшення та позбавлення напруги й уміння їх задіювати з метою заспокоїтись та відчути внутрішню рівновагу. Уміння поповнювати свої психологічні ресурси шляхом творчості, успіху, любові.

- уміння вміщувати власні психологічні ресурси - здатність самостійно долати складні життєві ситуації, а також допомагати у цьому іншим. Здатність створювати - професійні та творчі ідеї, гармонію у взаєминах. Уміння реалізовувати власні життєві, творчі й професійні плани, покладаючись на себе, за рахунок власних ресурсів.

Ми отримали середній загальний рівень психологічної ресурсності особистості виборки - це дає підстави вважати, що в цій вибірці студентів недостатньо розвинута здатність здійснення саморозвитку, уміння бути компетентним у життєвих і професійних питаннях, прагнення аналізу особистісного потенціалу. Середній рівень внутрішньої ресурсності виявив недостатнє уміння підтримувати та надихати інших, прагнення й уміння любити, бути творчим. Це пояснюється кризовими життєвими умовами війни, що ускладнює розвиток внутрішньої ресурсності особистості.

Застосовувались методи сенсомоторної психотерапії, три фази: 1- формування ресурсів особистості та інтеграція її минулого; 2 - подальший прогрес в створенні здорових стосунків; 3- отримання задоволення життям [3], як інструменти організації ментальної активності в напружених і травмуючих життєвих ситуаціях.

Отримані дані спрямували визначення напрямків розвитку внутрішніх ресурсів особистості:

- поглиблення пізнання здатності людини до подальшого існування в складній життєвій ситуації;

- знаходження оптимальних шляхів відновлення почуття власної цілісності особистості;

- розвиток уміння створювати нову когнітивну модель життєдіяльності;

- поліпшення суб'єктивного самопочуття та афективна переробка і переоцінка травматичного досвіду.

В рамках виділених напрямків були виокремлені вектори корекційної роботи: корекція афективно-вольової сфери; корекція поведінкових аспектів; корекція міжособистісних взаємин.

Ці три вектори корекційної роботи застосовувались в усіх чотирьох вище згадуваних напрямках розвитку внутрішніх ресурсів особистості. В основу вправ були закладені вміння:

- застосовувати і оперувати ресурсами (через, оперування ресурсами, знання ресурсів та уміння їх оновлювати та вміщувати);

- знання власних психологічних ресурсів - реалістичне оцінювання своїх психологічних можливостей та їхніх меж;

- уміння оновлювати власні психологічні ресурси - вміння поповнювати свої психологічні ресурси шляхом творчості, успіху, любові;

- уміння вміщувати власні психологічні ресурси - уміння реалізувати власні життєві плани, а також створювати професійні та творчі ідеї, гармонію у взаєминах, вкладаючи у них власну суть.

Діагностичні методики спрямовувались на визначення ставлення особистості до власної стратегії поведінки, емоційного реагування в кризових ситуаціях. Аналіз висловлювань особистості під час проведення методик спрямовувався на визначення особливостей формування переживань, почуттів, копінг-стратегій, її вражень, фантазій. Аналізувались ці переживання, почуття у контексті цінностей особистості, визначення закономірностей їхнього виникнення через самоактуалізацію, відкритість, щирість та інше. Внаслідок цього було показано, що парадігмальна концепція психологічних явищ афективної сфери людини розкриває закономірності розвитку її внутрішніх ресурсів в залежності від контексту копінг-стратегій, стереотипів прояву почуттів і переживань. Спрямовуючи увагу особистості на відчуття в тілі (використовуючи словник для опису відчуттів) допомагало опису та виокремленню їх від емоцій і переконань. Запропоновані методи опису переживань дозволяють розглянути їх з різних сторін, активізувати зміни в усвідомленні контексту життєвих проблем. Пропонувались різні вправи сенсомоторної психотерапії, а саме три фази: 1- формування ресурсів особистості; інтеграція її минулого; 2 - подальший прогрес в створенні здорових стосунків; 3- отримання задоволення життям [3], як інструменти організації ментальної активності в напружених і травмуючих життєвих ситуаціях.

Використання внутрішніх соматичних ресурсів та опис переживань у щоденнику під час вправ (обійми себе, обставини і внутрішні відчуття, які збуджували до таких обіймань та вплив використання цього ресурсу). Це дає можливість визначення тригерів, що впливають на певні копінг-стратегії.

Визначення зовнішніх соматичних ресурсів студенти проводилось також за допомогою ведення щоденника переживань, які впливають на почуття комфорту. Студенти визначали для себе найприємніші ресурси, які були найефективнішими для заспокоєння, для зарядження енергією в складних життєвих ситуаціях. Ними визначались ресурси, які можна було б використати в переживаннях таких ситуаціях.

Використання центруючих ресурсів, усвідомлення впливу позицій покладених рук на тіло (на серце, живіт). Студенти у щоденнику проводили опис того, які відчуття, переживання від цього виникали. Вони свідомо використовували в повсякденному житті ці вправи, фіксуючи зміни в своїх переживаннях.

Усвідомлення стримуючих ресурсів для розуміння можливостей витримувати, проживати складні думки, емоції, відчуття, спогади. В щоденнику студенти записували переживання яких ситуацій були найбільш нестерпними, болючими, а також що допомагало контенерувати ці переживання. Студентам

ця вправа найбільш сподобалась, оскільки вона визначала певні копінг- стратегії в стресових ситуаціях. Прикладами були ситуації підготовки до екзаменів, перебування в бомбосховищі під час бомбардувань, втрати орієнтирів в професійній самореалізації. Студенти описували випадки стримування хвилювання під час перших днів війни, невизначеності перебування в країні, випадків втрат близьких знайомих, загиблих шкільних друзів. Студенти з заохоченням визначали за різними категоріями свої внутрішні ресурси: інтелектуальні, емоційні, соматичні, взаємодії, творчі, духовні та інші (які вони для себе визначили). Завданням було не тільки опис цих ресурсів але й зазначити який вплив цей ресурс дає на переживання студентом стресу, стану фрустрації, різних емоцій в складних життєвих ситуаціях. Виконання цих вправ як домашні завдання допомагали студентам усвідомлювати адаптивність або дезадаптивність власних копінг-сратегій в складних життєвих ситуаціях. Це самодослідження копінг-стратегій створювало умови розвитку тих чи інших внутрішніх ресурсів особистості.

Висновки

Виявлено, що спрямовуючи увагу особистості на відчуття в тілі (використовуючи словник для опису відчуттів) допомагало опису та виокремленню їх від емоцій і переконань. Виявлено, якщо збудження в емоційному стані особистості призводить до відхилення її переживань «тут і тепер», то впливовим є спрямування уваги на відчуття тіла (використовуючи словник для опису емоцій та відчуття тіла). Якщо збудження емоційного стану інтерпретується особистістю як факт або переконання, то це збудження збільшується. Завданням спрямованого усвідомлення відчуття тіла є перена- правлення уваги особистості з переконань та значень (використовуючи словник «значень і переконань») на розуміння, розпізнавання переживань і емоцій. Необхідна гнучкість у використанні трьохфазової моделі, щоб вона підходила до потреб студента в даний момент (зберігаючи принци «тут і тепер»). Емпірично обгрунтован підбір та апробація методів розвитку внутрішніх ресурсів особистості в процесі проведення практичних занять з курсу «Психологічне консультування, супровід, сімейна системна психотерапія» та «Основи гешталь-терапії».

На перспективу планується застосовування методик розвитку внутрішніх ресурсів особистості та опрацювання психологічних травм, отриманих в умовах війни в групах психологічної підтримки вищих навчальних закладів освіти.

Література:

1. Штепа О. С. Емпіричне вивчення психологічних ресурсів особистості. Актуальні проблеми психології:Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України, 2011. Т. 11, Вип. 4. Ч. 2. С. 335-361.

2. Lazarus R. Stressbezogene transaktionen zwischen PERSON UND Umweit. In R.Nitsch (Hrsg.). Stress: Teorien, untersuchungen, Massnahmen/ Bern: Huber, 1981. S.213-259.

3. Огден П., Фишер Я. Сенсомоторна психотерапія. Пер. с англ.- К.: - Мультиметод. 2021. 816 с.

4. Seligman M. Flourish: A visionary New Understanding of Happiness and Well-being. 2011. 60 s.

5. Кузикова С.Б. Основи психокорекції. - Академія, 2021. 120 с.

6. Хобфолл С. Виступ професора Стівена Хобфолла (США) на тему «П'ять важливих елементів інтервенцій при масових травмах: емпіричні дані». Двадцять п'ятого липня 2023 року на базі факультету соціальної педагогіки та психології ЗНУ (ZNU, Zaporizhzhia National University).

References:

1. Shtepa, O. S. (2011). Empmchne vivchennja psihologіchnih resursrv osobistosti [Empirical

study of the psychological resources of the individual]. Aktual'm problemi psihologuActual

problems of psychology 11, 4, 2, 335-361 [in Ukrainian].

2. Lazarus, R. (1981). Stressbezogene transaktionen zwischen PERSON UND Umweit. Bern: Huber [in English].

3. Ogden, P., Fisher, Ja. (2021). Sensomotorna psihoterappa [Sensorimotor psychotherapy]. K.: - Mul'timetod [in Ukrainian].

4. Seligman, M. (2011). Flourish: A visionary New Understanding of Happiness and Wellbeing [in English].

5. Kuzikova, S.B. (2021). Osnovipsihokorekcu [Basics of psychocorrection]. Akademya [in Ukrainian].

6. Hobfoll, S. (2023). Vistup profesora Stivena Hobfolla (SShA) na temu «P'jat' vazhlivih elementiv mtervencppri masovih travmah: emplrichnl dam». Dvadcjat'p'jatogo lipnja 2023 roku na bazl fakul'tetu soclal'noUpedagogtki ta psihologu ZNU [Speech by Professor Steven Hobfall (USA) on the topic "Five important elements of mass trauma interventions: empirical data." On the twenty-fifth of July 2023 at the Faculty of Social Pedagogy and Psychology of ZNU] [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru