Емоційна залежність у стосунках: структура, функції, типологія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Емоційна залежність у стосунках: структура, функції, типологія

Сметаняк В.І.

Вступ

Особливе значення серед поведінкових залежностей відводиться емоційній залежності, що ґрунтується на унікальному за якістю та інтенсивністю зв'язку між індивідами, які перебувають у близьких відносинах. Цей зв'язок, в розумінні соціально-психологічної науки, є складним та неоднозначним явищем. Його інтенсивність може зробити людей більш життєздатними та стресостійкими, або ж, навпаки, - вразливими, безпорадними і неспроможними впоратися зі стресом. Цей взаємозв'язок може впливати на підсилення або послаблення індивідуальної системи ресурсів людини. Однак очевидно, що усі міжособистісні відносини базуються на зв'язку та взаємозалежності між людьми. Сам термін "відносини" визначається як відображення суб'єктивно переживаних зв'язків і взаємозалежностей між особами. Таким чином, залежність у взаємних відносинах виходить за межі виключно деструктивної феноменології і може розглядатися як явище як ненормативне, так і нормативне.

Виклад основного матеріалу

Теоретичне обговорення та емпіричні дослідження залежності в близьких відносинах залишається фрагментарним і не охоплюють даного явища у повному обсязі. Як і у випадку закоханості та любові, їй приділяється велика увага, але виникає проблема складності проведення досліджень.

Залежна поведінка представляє собою специфічну форму девіантної поведінки, яка проявляється у непереборній підпорядкованості власних інтересів інтересам іншої особи або групи. Вона також включає в себе переважну та довготривалу увагу до певних видів діяльності або предметів, які стають об'єктом особливого значення, що може вести до обмеження чи порушення здатності до здійснення різноманітних дій, а навіть призводити до втрати самостійності та свободи у виборі поведінки» [1]. Терміни "залежна поведінка" та "залежність" традиційно використовуються взаємозамінно.

Міжособистісна залежність означає тенденцію людини звертатися до інших для отримання турботи, керівництва, захисту та підтримки, навіть у ситуаціях, коли вона може самостійно функціонувати. У сфері психології здоров'я та благополуччя цей вид залежності іноді асоціюється з пасивністю, незрілістю та соціальною дисфункцією. Проте дослідження свідчать, що в певних контекстах залежні люди можуть вести себе активно, іноді навіть агресивно. Навіть якщо залежність пов'язана із певними формами дисфункції, вона також може бути виражена в безлічі адаптивних форм поведінки.

У повсякденній свідомості існують усталені уявлення про залежну людину: її часто сприймають як пасивну, боязку та слухняну особу, готову підкоритися будь-яким вимогам і запитанням, навіть якщо вони є необгрунтованими. Це стандартний «портрет» залежної людини в міжособистісних відносинах.

Однак нові дослідження свідчать, що таке уявлення про залежних людей, хоча й поширене, є правильним лише в певному контексті. Міжособистісна залежність має багатогранний характер. Зазвичай дорослі залежні особи можуть виявляти покірливу та слухняну поведінку у багатьох ситуаціях, проте в певних обставинах вони можуть бути досить активними і вправно маніпулювати оточуючими. Навіть при тому, що висока міжособистісна залежність асоціюється із соціальними та психологічними проблемами в різних сферах, конкретні аспекти цієї залежності можуть фактично поліпшувати адаптацію та функціонування особи. Отже, залежність в міжособистісних стосунках - складний феномен, який має соціально-психологічну природу. Вона може бути представлена нормативним типом (здорова залежність), що сприяє ефективності соціальної адаптації людини, та ненормативним типом, що заважає їй.

Важливо відзначити, що за думкою О.Е. Самари, емоційну залежність можна зустріти в різних видах відносин, таких як дитячо-батьківські, дружба, виробничі (між керівником і підлеглим), діада вчитель-учень і навіть у віртуальних відносинах. Можна припустити, що, у кожному типі відносин феномен емоційної залежності має унікальні особливості [2].

Близькі міжособистісні відносини обов'язково включають елемент "позитивної", "творчої" залежності, оскільки вони базуються на тісному взаємозв'язку між партнерами. Проте "позитивна" залежність не порушує особистісних меж та залишає психологічний простір кожної особи. У конструктивних відносинах кожен з партнерів зберігає власну унікальність у присутності іншого. Завдяки партнерові відносини людини з самою собою набувають стійкого та позитивного контексту.

Аналіз емоційної залежності через призму психології близьких відносин та психології прихильності дозволяє визначити основні категорії дослідження та побудувати понятійну вертикаль.

Однією з ключових концепцій у теорії близьких відносин є міжособистісний зв'язок, що визначає суть цих відносин. Загалом, особливості об'єднання людини з оточуючим світом та іншими особами вважається однією з центральних проблем соціальної психології.

Міжособистісний зв'язок представляє собою складний і неоднозначний феномен. Українське слово "зв'язок" означає взаємну залежність, взаємодію, спільність чи пов'язаність будь- яких об'єктів. У психології термін "зв'язок" (англ. connection, relation) визначається як взаємозумовленість існування об'єктів чи явищ, які можуть бути відокремлені в просторі та/або часі.

Отже, міжособистісний зв'язок слугує індикатором спільності, односторонньої чи взаємної залежності суб'єктів близьких відносин. Визнання того, що близькі відносини ґрунтуються на суттєвому та значущому зв'язку, ставить питання про міру цього зв'язку - його силу та інтенсивність. Очевидно, що міра завжди виражена в певному діапазоні (від - до), проте її неможливо точно виміряти в кількісних категоріях, таких як довжина, об'єм, вага і т. д.; отже, її опис можливий лише через якісні, суттєві характеристики. емоційна залежність стосунки

Наш підхід до вивчення емоційної залежності в близьких відносинах полягає у розгляді її насамперед як соціально- психологічного явища. Залежність становить частину поведінкового компонента близьких відносин і включає внутрішні та зовнішні аспекти.

Внутрішня складова емоційної залежності, традиційно включена в трикомпонентну структуру відносин, визначається соціальними установками, що визначають реакцію об'єктів на соціальну ситуацію та безпосередню поведінку, яка відповідає цим установкам.

Внутрішня складова емоційної залежності у якості поведінкового компонента близьких відносин включає низку конкретних установок:

На афіліацію, яка пов'язана зі страхом втрати значущого іншого;

На індивідуацію, що виникає з почуття провини;

На сприйняття значущого іншого як об'єкта задоволення потреби у зміцненні сили власного «Я»;

На сприйняття сили/слабкості власної особистості.

Зовнішню складову емоційної залежності можна визначити через активні дії та поведінкові стратегії, спрямовані на встановлення та зміцнення зв'язку зі значущим (реальним) іншим. Це включає такі стратегії самопрезентації, які сприяють розвитку зв'язків з іншими людьми, такі як пошук допомоги, отримання схвалення чи готовність поступатися своїми інтересами у процесі взаємодії.

Теоретичний аналіз джерел щодо проблеми дослідження дозволяє розглядати емоційну залежність в близьких відносинах як соціально-психологічний феномен, пов'язаний як з якістю близьких відносин, так і з психологічним благополуччям особистості; це виступає як поведінковий компонент близьких відносин.

Емоційна залежність є формою соціальної поведінки особистості, спрямованою на встановлення та підтримання спеціального зв'язку особистості зі значущим іншим, а її головна мета - задоволення потреб людини в захисті власного «Я», тобто зміцнення її сили або компенсація слабкості.

Характерні ознаки емоційної залежності як соціальної поведінки включають векторизованість, вибірковість, результативність, установки на сприйняття себе та значущого іншого, а також схильність та готовність до конкретних дій у процесі взаємодії та спільної активності суб'єктів близьких відносин. Специфічні категоріальні риси емоційної залежності можуть бути визначені наступним чином:

Міжособистісний зв'язок як основа емоційної залежності: Він вимірюється через співвідношення особистих тенденцій до афіліації та індивідуації. Як вказівник спільності та близькості партнерів, а також їх односторонньої або взаємної залежності, він стає ключовою умовою формування та розвитку емоційної залежності в близьких відносинах.

Структурна та функціональна організація: Установки для сприйняття значущого Іншого як об'єкта задоволення потреби у зміцненні сили свого «Я» та установки для сприйняття сили/слабкості власної особистості визначають структурні та функціональні аспекти емоційної залежності. Ці установки сприяють виконанню трьох функцій: стабілізуючої, захисної та компенсаторної.

Варіативність прояву: Кожен тип емоційної залежності, несучи загальні закономірності формування та розвитку, проявляється через специфічні зовнішні вияви, які можуть описувати його індикатори.

Динамічність: Тип емоційної залежності не є сталою характеристикою особистості і може змінюватися в процесі соціального розвитку. Крім того, він має контекстуальну специфічність і може змінюватися в ситуаціях загрози втрати значущого Іншого, таких як ситуації серйозних захворювань близьких осіб.

В феноменології емоційної залежності важливим є розуміння та опис тих конкретних функцій, які вона виконує. Поняття "функція" в психології пов'язується з активністю соціальної системи, спрямованої на задоволення важливих потреб її складових.

Розуміння потреб особистості, що лежать в основі емоційної залежності, дозволяє виділити ряд її функцій:

Стабілізуюча функція: Емоційна залежність служить для встановлення та зміцнення зв'язків, стабілізуючи близькі відносини. Зберігає баланс між афіліацією та індивідуацією, що гарантує стійкість відносин. Дисбаланс може призвести до їх розпаду.

Захисна функція: Емоційна залежність виявляється у зверненні за допомогою, підтримкою, опікою, заступництвом, що надає захист власному "Я". Це особливо важливо в ситуаціях загрози, де вона забезпечує відчуття безпеки та захищеності.

Компенсаторна функція: Оскільки емоційна залежність виникає з потреби в захисті власного "Я" або компенсації його слабкостей, вона надає можливість компенсувати ці почуття шляхом розвитку самостійності та ефективності.

У психології розрізняють три основних типи емоційної залежності, а саме: здорова залежність, деструктивна надзалежність і дисфункціональне відділення. Коли ми розглядаємо проблему залежності, виникає питання про те, як визначити межу між нормальною та патологічною поведінкою. Фахівці вважають, що для кожного патологічного патерну існує відповідний нормативний патерн. Розуміння норми є ключовим для визначення того, що вважається нормальним, і виступає важливим орієнтиром.

Щодо емоційної залежності, за цією логікою, її можна розглядати не лише як патологічний, але й як нормативний патерн. Однак відсутність чіткого опису нормативної залежності створює труднощі у наданні психологічної допомоги та корекції залежної (чи навіть контрзалежної) поведінки. Однак, враховуючи, що близькі відносини ґрунтуються на взаємозалежності і існує певний рівень обумовленості між людьми, опис нормативної залежності стає критичним завданням дослідження.

Р. Борнштейн підкреслює, що позитивний потенціал емоційної залежності, або явище здорової залежності, є важливим для розуміння та опису сутності цього явища. Нормативна «здорова» залежність представляє собою «гнучку середину» між деструктивним відділенням та надзалежністю. Вона відзначається здатністю до балансу між близькістю та автономією, спираючись на інших і одночасно зберігаючи власне почуття гідності. Здорова залежність має позитивний вплив, такий як задоволення від близьких відносин, успішне професійне зростання, поліпшення сімейних та батьківських навичок, а також позитивне психологічне та фізичне самопочуття, і дружба [3].

Отже, здорова залежність є соціальною поведінкою, що базується на взаємності емоційної, когнітивної та поведінкової підтримки, представляючи зрілу та активну форму поведінки. Деструктивна надзалежність, натомість, виявляється у ригідних, маніпулятивних, невзаємних зусиллях отримати допомогу та підтримку, що призводить до постійного відчуття безсилля та несамостійності. Суб'єкт такої залежності може використовувати маніпуляції та зниження своїх якостей для отримання допомоги в будь-якій ситуації.

Дисфункціональне відділення представляє амбівалентний тип надзалежності, характеризуючись нездатністю чи небажанням особи розвивати соціальні зв'язки та взаємодіяти у адаптивних поведінкових відносинах. Суб'єкт цього типу надзалежності схильний до створення ілюзорно-близьких відносин, маючи внутрішню відстороненість від "самого себе". Така людина може уникати соціальних зв'язків та активно ускладнювати формування та підтримку близьких відносин [4].

Т. Г. Світлична, Л.І. Меньшикова та Є.А. Смирнова зауважують, що обидва полюси емоційної залежності виникають внаслідок психологічної травматизації на ранніх етапах розвитку особистості, а саме на етапах злиття та сепарації [5]. Отже, при здоровій залежності особистість може відчувати свою слабкість та безпорадність у певних ситуаціях (наприклад, під час стресу, захворювання чи кризових моментів), а також у конкретних аспектах життя (побутовому, фінансовому, емоційному тощо). У разі деструктивної надзалежності особистість тенденційно сприймає себе як слабку та таку, що постійно потребує близьких відносин, незалежно від ситуації. При дисфункціональному відділенні, навпаки, особистість відштовхується від власної слабкості та безпорадності, уникаючи емоційних зв'язків та близьких відносин з іншими людьми [6].

Важливо відзначити, що здорова залежність базується на усвідомленні нормативності таких форм поведінки, як звернення за допомогою до інших людей (партнера) при наявності власного сильного "Я", впевненості в власній компетентності та здатності самостійно вирішувати життєві завдання. При цьому особистість може розуміти свою потребу чи бажання виявити залежну поведінку і не вважати це ознакою власної слабкості чи невдачі.

Здорова залежність проявляється вибірково (в певних контекстах, а не в усіх) та гнучко (в способах, які підходять до конкретної ситуації). Таким чином, суб'єкт здатний самостійно визначати ступінь та контекст своєї залежності від партнера на підставі своїх переконань, цінностей, потреб [7].

Висновки

Отже, залежність в міжособистісних стосунках - складний феномен, що має передусім соціально- психологічну природу. Вона може бути представлена нормативним типом (здорова залежність), що сприяє ефективності соціальної адаптації людини, та ненормативним типом, що перешкоджає їй. У здоровій залежності присутні елементи вибору та оцінки об'єкта залежності, проявів власної залежності та звернення за допомогою при наявності об'єктивної необхідності. В разі дисфункціональних форм емоційної залежності особистість має обмежені можливості контролю та регуляції власної залежної поведінки

Список використаних джерел

Строяновська О. Вплив профілактики та психокореції емоційної залежності майбутніх психологів на формування їх психологічної культури. Індивідуальність у психологічних вимірах спільнот та професій : збірник наукових праць / за заг. ред. Л.В. Помиткіної, О.М. Ічанської. К. : ТОВ «Альфа-ПІК», 2020. С. 246-253

Самара О.Е. Особенности переживания эмоций стыда и вины у созависимых женщин. Сучасні підходи та технології соціально-психологічної та корекційної роботи з різними віковими групами населення : збірник матеріалів міжнародної наук-практичної конференції, 20-22 червня 2014 року / ОНУ ім. І.І. Мечникова, Ін-т інноваційної та післядипломної освіти [та ін.]. Одеса : Одеський нац. ун-т, 2014. с. 302-306

Huerta, R., Ramirez, N., Ramos, J., Murillo, L., Falcon, C., Misare, M. Sanchez, J. Esquemas cognitivos disfuncionales y dependencia emocional en mujeres con y sin violencia en la relacion de pareja de la ciudad de Lima. Revista De Investigation En Psicologia, 2017. 19(2), 145-162.

Фролова Є.В. Психологічні чинники і динаміка формування стосунків міжособистісної залежності у жінок - Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01/ Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. - Х., 2008. 19 с.

Широка А.О. Брух І.І. Емоційна залежність у романтичних стосунках: роль несприятливого дитячого досвіду та ранніх дисфункційних схем. Психологія і особистість. 2021. № 2, С. 143-158.

Такмакова М.Ю. Вплив стилю прихильності на особливості побудування міжособистісних стосунків у дівчат / М.Ю. Такманова // Фундаментальные и прикладные исследования в практиках ведущих научных школ. - 2014. - № 5.- с.217-218

Бородіна Н. А. Психологічна причинність адиктивної поведінки особистості: дис. ...канд. псих. наук. Харків, 2017.Размещено на Allbest.Ru/