Проблема формування комунікативного іміджу викладача закладу вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблема формування комунікативного іміджу викладача закладу вищої освіти

Тернавська Тетяна Анатоліївна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри права та соціально-гуманітарних дисциплін, Льотна академія Національного авіаційного університету, м.Кропивницький

Журат Юлія Василівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки і психології дошкільної та спеціальної освіти, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, м. Чернівці,

Суркова Катерина Вікторівна кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри фізико-математичних дисциплін та застосування інформаційних технологій в авіаційних системах, Льотна академія Національного авіаційного університету, м. Кропивницький

Анотація

комунікативний імідж викладач вищої освіти

У статті презентовано аналіз проблеми формування комунікативного іміджу викладача закладу вищої освіти. Актуалізовано формування позитивного іміджу одного із внутрішніх стейкхолдерів, викладача закладу вищої освіти, який є ключовим у реалізації освітнього процесу. Зазначено, що професійна компетентність викладача закладу вищої освіти передбачає його здатність відповідати суспільним вимогам професійної діяльності, демонструвати належні професійні та комунікативні якості, мобілізуючи при цьому відповідні знання уміння і навички, емоції, мотиваційні ресурси, моральні, етичні цінності та досвід, визначає його самореалізацію.

Презентовано поняття іміджу викладача вищої освіти як емоційно забарвлений образ особистості, що визначається гармонійним співвідношенням різних аспектів його професійної діяльності та транслюється у зовнішнє середовище до свідомості певної спільноти.

Узагальнено, що комунікативний імідж викладача закладу вищої освіти, основним критерієм якого виступає культура мовлення та спілкування (комунікативна культура), є обов'язковим елементом загальної культури особистості та одним із ключових компонентів іміджу всього колективу. Комунікативність викладача вищої освіти, як інструмент самореалізації особистості, формується під впливом професійно-особистісних чинників: активності особистості (участь у громадській, науково-педагогічні/ педагогічній, комунікативній діяльності), проявів відповідальності, самоменеджменту та якісного там-менеджменту. Ключовим фактором ефективності комунікативного іміджу, емоційним показником взаємодії членів колективу є соціально- психологічний клімат, формування якого є головним із завдань закладу вищої освіти.

Визначено, що формування комунікативного іміджу викладача: розбудовує ефективність внутрішньої комунікації у закладі вищої освіти, формує налагодження спілкування із викладачами та здобувачами; створює сприятливі умови для підвищення мотивації праці та навчання, підвищення професійної кваліфікації й можливостей самореалізації викладачів ЗВО та інтенсифікації формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів вищої освіти.

Ключові слова: комунікативний імідж, викладач закладу вищої освіти, комунікативність, культура мовлення, комунікативна культура, освітній процес, самореалізація, імідж закладу вищої освіти, керівник освітнього закладу, соціально-психологічний клімат.

Abstract

Ternavska Tetiana Anatolyivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Law and Social and Humanitarian Disciplines, Flight Academy of the National Aviation University, Kropyvnytskyi, St. Stepan Chobanu, 1, Kropyvnytskyi, 25005, https://orcid.org/ 0000-0002-9464-3175

Zhurat Yuiia Vasylivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Pedagogy and Psychology of Preschool and Special Education, Yuri Fedkovich Chernivtsi National University, Chernivtsi,

Surkova Kateryna Viktorivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of Department of Physical and Mathematical Disciplines and the Use of Information Technologies in Aviation Systems, Flight Academy of the National Aviation University, Kropyvnytskyi,

THE PROBLEM OF FORMING THE COMMUNICATIVE IMAGE OF THE TEACHER AT A HIGHER EDUCATION INSTITUTION

The article presents an analysis of the problem of forming a communicative image of a teacher at a higher education institution. Updating the creation of a positive image for one of the internal stakeholders, a teacher at a higher education institution, which is essential in implementing the educational process, has occurred. It is specified that the professional competence of the teacher of the institution of higher education implies his ability to meet the social requirements of professional activity, to demonstrate proper professional and communicative qualities, while mobilizing the relevant knowledge of skills and abilities, emotions, motivational resources, moral, ethical values and experience, determines his selfrealization. It is presented the concept of a higher education teacher's emotionally colored image, which is based on the harmonious ratio of various aspects of their professional activity and is transmitted into the external environment through a certain community's consciousness. It is generalized that the communicative image of the teacher of the institution of higher education, the main criterion of which is the culture of speech and communication (communicative culture), is an indispensable element of the general culture of the individual and one of the key components of the image of the whole team. A communicative teacher in higher education is a tool for self-realization of the individual, which is formed under the influence of professional and personal factors, such as the individual's participation in social, scientific, pedagogical, and communicative activities, manifestations of responsibility, self-management, and quality time management. The key factor in the effectiveness of communicative image and emotional indicators of team members' interactions is the socio- psychological climate, which is the main task of the higher education institution to form.

It is determined that the formation of the communicative image of the teacher: develops the effectiveness of internal communication in the higher education institution, forms the establishment of communication with teachers and applicants; creates favorable conditions for increasing the motivation of work and training, improving professional qualifications and opportunities for self-realization of higher education institution teachers and intensifying the formation of an individual educational trajectory for higher education applicants.

Keywords: communicative image, teacher of higher education institution, communicativeness, culture of speech, communicative culture, educational process, self-realization, image of a higher education institution, head of an educational institution, socio-psychological climate.

Постановка проблеми

Інтенсифікація такої необхідної реформи освіти передбачає досягнення головної мети: відповідність та конкурентоспроможність професіонала на ринку праці як українського так і європейського середовища, спроможність докласти максимальних зусиль та ефективного внеску у відбудову України у повоєнні роки. Заклад освіти позиціонується як осередок формування свідомого, патріотичного, мислячого та успішного суспільства, який може досягати максимальних цілей шляхом активної співпраці, консолідації, інтеграції за рахунок комунікації та напрацьованого авторитету й іміджу.

Актуальним є формування позитивного іміджу одного із внутрішніх стейкхолдерів освітнього процесу, а саме викладача закладу вищої освіти (далі - викладача ЗВО), який є ключовим фактором реалізації освітнього процесу у закладі вищої освіти та монтером у формуванні самоідентифікації, мотивації та перспективи професійного розвитку здобувачів вищої освіти. Сьогодні викладач ЗВО, його ефективні професійні комунікативні компетенції є ключовим у забезпеченні якості освітніх послуг та створенні іміджу успішного закладу вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Створення позитивного іміджу закладу вищої освіти дає можливість привернути увагу, сприяти позитивній профорієнтаційній роботі, долучати до науково-педагогічного складу справжніх професіоналів, науковців-практиків та повноцінно задовольнити освітні потреби клієнтів освітніх послуг як серед молоді так і серед дорослих здобувачів.

Розуміння іміджу в широкому форматі виступають предметом дослідження багатьох зарубіжних авторів (Л. Браун, П. Берд, Д. Френсіс) та визнаних світовою науковою спільнотою, які визначили закономірності становлення педагогічної майстерності освітянських кадрів та формування професійно важливих якостей майбутніх викладачів (Н. Гузій, І. Зязюн, В. Сухомлинський), а також українських дослідників, які займаються проблемами іміджу сучасного закладу освіти (У. Галицька, Н. Донкоглова, О. Романовська).

За визначенням У Галицької та Н. Донкоглової термін «імідж» проектує враження особистості на людей, які фіксують це враження у своїй свідомості у формі певних емоційно забарвлених стереотипів і уявлень. Імідж викладача вищої школи постає в образі людини, сформованого з багатьох компонентів, зовнішніх і внутрішніх характеристик (візуальної привабливості, культури вербального та невербального спілкування, особистих якостей відповідно до моральних і етичних норм [1].

Відповідно до тлумачення моделі іміджу за О. Романовською, зовнішня складова передбачає вербальну та невербальну поведінку особистості. Що обумовлює її комунікативну складову. Як зазначає авторка, імідж - явище багатогранне і складне, яке зачіпає багато сфер життя сучасного соціуму, чия сутність, закономірності і механізми формування досі чітко не визначені [2].

Особистість викладача ЗВО, його комунікативний імідж, уміння й бажання встановлювати діалог зі здобувачами вищої освіти транслюють здатність до педагогічного спілкування, розуміння й адекватне їх сприйняття як рівноправного партнера, слугують показниками педагогічної культури в цілому і педагогічної майстерності зокрема. О. Бєляєва тлумачить позитивний імідж не лише як вплив соціального самопочуття викладача, його професійну

самореалізацію, але й як забезпечення формування позитивного іміджу закладу вищої освіти в цілому [3].

Мета - проаналізувати проблему формування комунікативного іміджу викладача закладу вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

У Законі України «Про освіту» у ст. 49 зазначається, що громадська акредитація, як оцінювання закладу освіти щодо ефективності внутрішньої системи забезпечення якості освіти та забезпечення досягнення здобувачами освіти результатів навчання, передбачених освітніми програмами і стандартами освіти, здійснюється з метою визнання якості освітньої діяльності закладу освіти та формування його позитивного іміджу і репутації [4].

Усі клієнти освітніх потреб прагнуть обрати освітній заклад і згодом не розчаруватися у своєму виборі. З іншого боку, викладачі та адміністрація закладу освіти прагнуть створити унікальне освітнє середовище. Для того щоб заклад освіти виокремлювався з-поміж інших, освітні програми та матеріально-технічне забезпечення має бути привабливим для абітурієнтів - майбутніх здобувачів та учасників-претендентів конкурсу на науково- педагогічні посади.

Імідж викладача ЗВО позиціонується як емоційно забарвлений образ особистості, що визначається гармонійним співвідношенням різних аспектів його професійної діяльності та транслюється у зовнішнє середовище до свідомості певної спільноти.

Ключовою метою створення позитивного іміджу закладу вищої освіти є підвищення його ефективності та конкурентоздатності, забезпечення надання якісних освітніх послуг, цільової аудиторії, інвестицій, налагодження співпраці із вітчизняними та міжнародними партнерами шляхом ефективної комунікації.

Важливо розуміти що до закладу вищої освіти висуваються вимоги щодо вибудовування, утримання та нарощування репутації, іміджу, для створення якого важливі усі аспекти діяльності.

Імідж - це корпоративне явище, яке визначає, корегує та покращує кожний член колективу окремо. Кожен член колективу має розуміти і розділяти відповідальність за реалізацію окремих складників іміджу, що знаходяться в його компетенції. Існує декілька шляхів формування іміджу: стихійно (спонтанно), цілеспрямовано, природно та штучно. Побудова іміджу (іміджбілдінг) закладу вищої освіти потребує використання багатьох засобів, зокрема: SWOT-аналіз, SMART-аналіз, PEST-аналіз, Publik Relations, пабліситі, реклама, створення бренду ЗВО, його керівника.

Сучасна вища освіта має бути динамічною та інноваційною, що створить сприятливі умови для підтримки іміджу будь-якого закладу вищої освіти. У формуванні комунікативного іміджу важливого значення набуває взаємодія менеджера освіти з персоналом, що визначає більшість параметрів іміджу закладу вищої освіти: мотиваційні аспекти стимулювання праці, підвищення кваліфікації науково-педагогічних/педагогічних працівників, демократичний менеджмент керівника закладу освіти, його взаємодія та зворотній зв'язок з усіма учасниками освітнього процесу.

Реалії сучасності актуалізують стурбованість керівників закладів освіти щодо підвищення сьогоднішнього благополуччя більше, ніж стратегічною ціллю розвитку, яка є досить довготривалою. Це стає причиною недостатньої чіткої, цілеспрямованої, комплексної роботи керівників зі створення стійкого позитивного іміджу закладу вищої освіти, яка є вагомим резервом у підвищенні конкурентоздатності, посіданні високих щаблів у рейтингу кращих закладів вищої освіти в Україні та на міжнародній арені взагалі.

Кожний керівник разом із усім колективом прагнуть формувати заклад вищої освіти індивідуальним, який позитивно вирізняється серед інших, викликає бажання у викладача ЗВО влаштуватися сюди на роботу, а у здобувачів - здобувати вищу освіту саме тут. Позитивний імідж закладу вищої освіти можна розглядати як додатковий ресурс управління, розвитку системи його менеджменту. Педагогічна практика управління закладом вищої освіти, формування її традицій так чи інакше передбачає поступове нашарування привабливого іміджу освітньої установи, що безпосередньо залежить від привабливого образу науково-педагогічного/педагогічного складу, його професійної комунікативної компетентності.

Професійна компетентність передбачає здатність фахівця відповідати суспільним вимогам професійної діяльності та демонструвати належні професійні та комунікативні якості, мобілізуючи при цьому відповідні знання уміння і навички, емоції, мотиваційні ресурси, моральні та етичні цінності та досвід.

Одним із ключових компонентів іміджу колективу закладу освіти є культура мовлення та спілкування (комунікативна культура). Комунікативна культура є обов'язковим елементом загальної культури особистості. Мовлення людини - це її візитівка. Від грамотності та стилю мовлення, від вміння висловлювати свої думки безпосередньо залежить успіх викладача ЗВО, як у повсякденному так і в професійному спілкуванні.

Українська дослідниця Надія Бабич, культуру мовлення трактує у трьох значеннях: ознаки, властивість, сукупність і система, які говорять про комунікативну досконалість; сукупність навичок і знань людини, які забезпечують цілісне і просте застосування мови з метою спілкування; галузь лінгвістичних знань про культуру мовлення як сукупності і системи її комунікативних якостей [5].

Педагогічна ефективність мовлення викладача ЗВО залежить переважно від рівня володіння мовою, техніки та майстерності комунікації, вміння використовувати влучні та доречні мовні засоби загалом. Педагогічна ефективність комунікативної поведінки викладача ЗВО залежить передусім

від того, який стиль спілкування зі здобувачами притаманний, які установки на взаємодію із ними, як відчуваються особливості ситуації мовлення.

Сформований шляхом ефективної комунікації позитивний імідж викладача допоможе вирішити наступні завдання: збільшення привабливості сучасного закладу вищої освіти для усіх учасників освітнього процесу, розширення піару та інформування потенційних клієнтів освітніх послуг про нові можливості та розширення діапазону цих послуг, їх впровадження, підвищення рівня організаційної культур закладу вищої освіти, покращення соціально-психологічного клімату у науково-педагогічному колективі.

Відповідно до Дорожньої карти європейської інтеграції України у сферах освіти і науки до 2027 року, в рамках операційної цілі «Учасники освітнього процесу та науковці здійснюють адвокацію національної освіти та науки», одним із завдань освітянської спільноти є налагодження комунікації освітян та науковців з українською діаспорою в країнах ЄС. З метою розуміння можливостей співробітництва в рамках інструментів ЄС (операційна ціль 3.2.) рекомендується запровадження курсів для освітян та науковців з вивчення англійської мови та проджектменеджменту [6].

Документ також наголошує на необхідності посилення зв'язку між освітою та потребами ринку праці, безперечно підтверджує необхідність формування комунікативного іміджу викладача ЗВО.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо забезпечення якісного вивчення, викладання та використання англійської мови у закладах вищої освіти України [7], комунікація англійською мовою стає частиною узгодженої загальної корпоративної культури закладу вищої освіти, яка вибудовується на спільних підходах (лідерство, інноваційність, креативність, доброчесність, застосування інноваційних освітніх технологій) та принципів відкритості, демократичності, рівного доступу, справедливості.

Залучення усіх внутрішніх стейкхолдерів закладу освіти (адміністрації, керівників структурних підрозділів, викладачів ЗВО, здобувачів) до формування комунікативного іміджу і за рахунок використання англійської мови стане ефективним, за умови чіткого індивідуального усвідомлення важливості підтримки цілей закладу вищої освіти, визначених у цьому напрямку.

Успішному формуванню комунікативної культури, як частини комунікативного іміджу, сприятиме формальний та неформальний дискурс у вигляді офіційної інформаційної кампанії, науково-практичних конференцій, науково-методичних семінарів, флешмобів, ініційованих здобувачами та викладачами ЗВО, сторінки на офіційному веб-сайті та/або у соціальних мережах кафедри, яка забезпечує вивчення англійської мови, обговорення відповідних питань на засіданнях кафедри, методичної ради у ЗВО.

Професійне спілкування викладача ЗВО має діалогічний характер та передбачає взаємодію з адміністрацією закладу вищої освіти та колегами, щоденне спілкування зі здобувачами. Різний рівень комунікативних навичок та відповідний соціальний статус учасників спілкування потребує гнучкості мовленевих засобів, адаптації власної мовленевої поведінки та побудову індивідуального комунікативного іміджу.

Професійне мовлення науково-педагогічного/педагогічного працівника має відповідати вимогам культури мовлення. Показник рівня інтелігентності, освіченості, толерантності, комунікативної майстерності, емоційної гнучкості визначає комунікативний імідж викладача ЗВО.

Важливою складовою для створення іміджу професіоналу є комуніка- тивність викладача ЗВО. Комунікативність виявляється у відносно стійких властивостях особистості у сприйнятті, розумінні, засвоєнні, використанні та передаванні інформації. Такі характеристики комунікативності прямо визначають ефективність формування й розвитку пізнавальної діяльності здобувача вищої освіти на базі іміджу самого викладача ЗВО.

Комунікативність викладача ЗВО формується під впливом професійно- особистісних чинників, що визначають його комунікативний імідж. Суттєвим та важливим є активність особистості (участь у громадській, науково- педагогічні/педагогічній, комунікативній діяльності), прояви відповідальності, самоменеджмент та якісний тайм-менеджмент.

Комунікація та стиль поведінки визначає внутрішній світ особистості, її культуру, морально-естетичні аспекти. Поведінка викладача ЗВО має бути адекватною певній ситуації, позитивно орієнтованою, виваженою, діловою та довірливою. Не менш важливими є і інші невербальні складники: рухи, постава, жестикуляція, посмішка, стиль взаємодії з оточуючими. Невербальні характеристики комунікативності викладача ЗВО вказують про його внутрішній стан, який відображає впевненість, стриманість у рухах, прямота та відкритість. Основним поштовхом щодо налагодження ефективної комунікації викладача ЗВО із аудиторією виступає усмішка.

Ключовим фактором ефективності комунікативного іміджу, емоційним показником взаємодії членів колективу є соціально-психологічний клімат, формування якого є головним із завдань закладу вищої освіти. Соціально- психологічний клімат у колективі безпосередньо впливає на професійну науково-педагогічну/педагогічну діяльність та на ефективність освітнього процесу в цілому.

Соціально-психологічний клімат відображається у міжособистісних відносинах у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або суперечать продуктивній суспільній діяльності і всебічному розвитку особистості в колективі [8]. Соціально-психологічний клімат закладу освіти виявляється у відносно стійкому психологічному настрої соціального осередку, що проявляється у різних формах діяльності усіх учасників освітнього процесу.

Висновки

Аналіз сучасних науково-педагогічних та соціально- психологічних досліджень, методичних рекомендацій, перспективних стратегій та нормативів Міністерства освіти і науки України дозволяє виокремити те, що інтерес до наукових здобутків освітянської іміджелогії набуває все ширшого запиту та популярності, однак цілісної концепції щодо формування комунікативного іміджу викладача ЗВО поки не створено.

Формування комунікативного іміджу викладача ЗВО як ключового стейкхолдера освітнього процесу проблема досить актуальна, потребує подальших розробок, розбудовує ефективність внутрішньої комунікації у закладі вищої освіти, формує налагодження спілкування із викладачами та здобувачами закладу вищої освіти. Шляхом професійного спілкування створюються сприятливі умови для підвищення мотивації праці та навчання, підвищення професійної кваліфікації викладачів ЗВО та інтенсифікації формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів вищої освіти.

Демократичні засади менеджменту адміністрації закладу освіти, ефективні важелі для створення зворотного зв'язку від керівництва, подолання стресових та конфліктних ситуацій, стабільний соціально-психологічний клімат у закладі вищої освіти - все це позитивно впливає на формування основних критеріїв комунікативного іміджу (мовні можливості, комунікатив- ність, професійне мовлення, комунікативну культуру тощо).

Література