Психологічна криза особистості та способи її опанування

Размещено на http://www.allbest.ru

Донецький національний університет імені Василя Стуса, м. Вінниця

Психологічна криза особистості та способи її опанування

Соловей-Лагода Оксана Анатоліївна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри психології

Шель Наталія Василівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології

Анотація

Стаття присвячена актуальній темі сьогодення - психологічній кризі. В статті проаналізовано різні тлумачення поняття психологічна криза. Визначено психологічну кризу як переломний момент, перехідний період у житті людини, пов'язаний з втратою якоїсь існуючої життєвої форми, до якої людина звикла, і з появою натомість, можливості входження в нову, ще невідому людині форму. Розглянуто психологічну кризу як гостре, обмежене в часі, суб'єктивне переживання неможливості реалізації життєвих цілей, завдань, планів - з одного боку, а з іншого - як поява нових можливостей.

Охарактеризовано основні причини виникнення психологічної кризи. До них віднесено травматичні події, такі як війна, безробіття, втрата рідних, близьких, домівки, матеріальних цінностей, насилля, викрадення і т. ін. а також внутрішні труднощі, що призводять до закономірних змін на кожному віковому етапі і становлять основу криз розвитку (вікових). Зроблено акцент на тому, що не сама подія викликає кризу, а саме те як людина її інтерпретує та у який спосіб реагує (емоційна, поведінкова, інтелектуальна реакція) на зміни навколишнього середовища. Виокремлено три стадії протікання кризи та визначено основні прояви (емоційні, поведінкові, когнітивні). Основними проявами психологічної кризи визначено: внутрішня напруги (тривожність, дратівливість, апатія, байдужість, втома), незадоволення звичним перебігом подій, власним життєвим ритмом, своєю активністю, працездатністю, контактами з людьми. психологічна криза війна віковий

Запропоновано шляхи та способи опанування психологічною кризою у дослідженнях вітчизняних дослідників. До основних із них віднесено: релаксація, збір інформації про ситуацію, пошук соціальної підтримки,

вирішення за допомогою інших, переоцінка цінностей, емоційне відреагування, прямі дії.

Ключові слова: психологічна криза, травмівні події, кризові ситуації, шляхи подолання кризи, стадії та ознаки кризи.

Solovei-Lagoda Oksana Anatolyivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of the Department of Psychology, Donetsk National University named after Vasyl Stus., Vinnytsia

Schell Natalia Vasylivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of the Department of Psychology, Donetsk National University named after Vasyl Stus. Vinnytsia, Vinnytsia

PSYCHOLOGICAL PERSONALITY CRISIS AND WAYS TO OVERCOME IT

Abstract

The article is devoted to the topical topic of today - the psychological crisis. The article analyzes various interpretations of the concept of psychological crisis. A psychological crisis is defined as a turning point, a transition period in a person's life, associated with the loss of some existing form of life to which a person is accustomed, and with the appearance, instead, of the possibility of entering a new, as yet unknown, form. The psychological crisis was considered as an acute, time-limited, subjective experience of the impossibility of realizing life goals, tasks, plans - on the one hand, and on the other - as the emergence of new opportunities.

The main causes of psychological crisis are described. These include traumatic events, such as war, unemployment, loss of relatives, loved ones, homes, material values, violence, kidnapping, etc. as well as internal difficulties that lead to natural changes at each age stage and form the basis of developmental (age) crises. Emphasis is placed on the fact that it is not the event itself that causes the crisis, but rather how a person interprets it and in what way he reacts (emotional, behavioral, intellectual reaction) to changes in the environment. Three stages of the crisis are distinguished and the main manifestations (emotional, behavioral, cognitive) are defined. The main manifestations of a psychological crisis are defined as: internal tension (anxiety, irritability, apathy, indifference, fatigue), dissatisfaction with the usual course of events, one's own rhythm of life, one's activity, work capacity, contacts with people.

Ways and methods of mastering the psychological crisis in the studies of domestic researchers are proposed. The main ones include: relaxation, gathering information about the situation, finding social support, solving with the help of others, revaluation of values, emotional response, direct actions.

Keywords: psychological crisis, traumatic events, crisis situations, ways to overcome crisis, stages and signs of crisis.

Постановка проблеми. Кожна людина на своєму життєвому шляху зустрічається з ситуаціями, що руйнують звичний, усталений ритм її життя. Вони ставлять людину перед проблемою неможливості існування у зміненій, новій ситуації, адже старі стратегії поведінки не діють, а нові - ще не вироблені. Ці ситуації у психологічній науці визначено як кризові, пов'язані з втратою якоїсь існуючої життєвої форми, до якої людина звикла, і з появою натомість, можливості входження в нову, ще невідому людині форму. Кризи - це періоди інтенсивних психологічних викликів та нестабільності, коли людина зіштовхується зі стресовими ситуаціями або важкими життєвими подіями. Ці кризи можуть бути спровоковані різними подіями, а враховуючи умови сьогодення (події в Україні після повномаштабного вторгнення росії) цей перелік значно збільшився - це безробіття, внутрішні переміщення, поранення, катування, втрата рідних, близьких, домівки, матеріальні цінності та зв'язку, насилля у всіх його проявах (фізичне, психологічне, сексуальне), викрадення людей, дітей, серйозні захворювання, пов'язанні із бойовими діями, фінансові труднощі, катастрофи (екологічні, техногенні). Ці ситуації можуть порушують звичну рутину та супроводжуються постійним емоційним та нервовим напруженням, страхом, ступором, плачем, агресією, почуттям провини, апатією та інші. Тому, вивчення проблеми кризових ситуацій, криз набуває все більшої актуальності, оскільки сприяє більш повному дослідженню рушійних сил психічного розвитку особистості, розумінню конструктивних і деструктивних моментів критичних ситуацій, формуванню вміння діагностувати й направляти кризові стани в позитивне русло.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняних дослідженнях кризу розглядають як переломний момент їх життєвого шляху на якому приймаються важливі рішення. Так, у працях І. Бринзі кризові ситуації розглядаються як дослідження різних аспектів важких життєвих ситуацій, у роботах Є. Варбана розкривається поняття кризи особистості та запропоновані способи, прийоми її подолання, В. Заїка наголошує на особливості трансформації особистості в ході переживання життєвої кризи, Т.С. Кириленко трактує кризу як психотравмуючу ситуація, П.В. Лушин як рушій особистісних змін (особистісне змінювання) та пошуку нової ідентичності, І.П. Манохи як критичний стан буття, Т.М. Титаренко як вихід з життєвих криз та травматичних життєвих ситуацій.

Мета статті полягає в теоретичному дослідженні психологічної кризи особистості. Розробка цієї проблеми спричинена не тільки необхідністю збагачення теорії вивчення психологічних особливостей криз, але і вимогами практики, що потребує практичних шляхів опанування кризою та будуть становити основу програм психокорекції, психотехнологій, що враховуватимуть особливості переживання та подолання кризи людьми з різними індивідуально-типовими характеристиками особистості.

Виклад основного матеріалу. Термін «криза» (krisis грец.) означає поворотний пункт, перехідний стан, переломний момент. Кризи - це періоди інтенсивних психологічних викликів та нестабільності, коли людина зіштовхується зі стресовими ситуаціями або важкими життєвими подіями. Кризи відрізняються за тривалістю та інтенсивністю цього стану, а також за причинами, що їх викликають. На основі останніх і виділяють кризи розвитку, травматичні кризи та кризи втрати. Криза характеризує стан, який породжується проблемою, що постала перед індивідом, якої він не може уникнути і яку він не може розв'язати у короткий термін і в умовах, коли звичні способи для вирішення не діють, під загрозою опиняється життєвий задум, проект майбутньої світобудови. Старі уявлення та міркування людини можуть руйнуватися повністю або частково. Вона опиняється у ситуації із безліччю запитань на які у неї не має відповіді взагалі, або вони неоднозначні.

Криза - це ситуація емоційного й розумового стресу, що вимагає значної зміни уявлень про світ і про себе за короткий проміжок часу. Найчастіше подібний перегляд уявлень зумовлює зміни в структурі особистості. Ці зміни можуть мати як позитивний, так і негативний характер. Згідно з даним визначенням, особистість, яка перебуває в кризі, не може залишатися колишньою; іншими словами, їй не вдається осмислити свій актуальний психотравмуючий досвід, оперуючи знайомими, шаблоновими категоріями, або використовувати прості звичні моделі пристосування [4].

У своїх дослідженнях О. Саннікова, кризу розглядає як перманентний стан особистості, що нормально розвивається, як стан, який передує появі якісно нової особистості, аж до зміни системи установок, стосунків, цінностей тощо. Необхідність подібної зміни багатьма особистостями переживається як драма, катастрофа. Подібні переживання, на думку авторки, «перекривають» можливості і ресурси особистості, позбавляють її на деякий час здатності чинити опір ситуації, що склалася, що приводить до втрати контролю над нею, над своїми емоціями, поведінкою тощо [10].

Переживання кризи виникає як емоційна, когнітивна, поведінкова реакція людини на суб'єктивно драматичну, нерозв'язну в даний момент, зверх значущу і, як наслідок, критичну ситуацію.

До розвитку кризи, ведуть не будь-які критичні ситуації, а тільки ті, які глибоко зачіпають інтереси людини, викликають у неї сильні відчуття незадоволеності, образи, горя, розчарування, сорому, приниження і т. п. При цьому, критична ситуація не може бути дозволена не зовнішньою практичною або пізнавальною діяльністю, вона повинна бути пережита [5].

Схожу думку пропонує О. Саннікова наголошуючи на тому, що «переживання кризи» слід розглядати у взаємозв'язку двох смислів «переживання кризи як такої і «кризові переживання». Так, «переживання

кризи» розглядається, як складне, структурне психічне явище, що розгортається в часі («пере-живання» як психічна діяльність: час жити і «пере¬жити»). Натомість, поняття «кризові переживання» розглядається у вужчому контексті як емоційні переживання і реакції, що виникають у людини у відповідь на кризову ситуацію, в якій вона опинилася. Дещо спрощуючи, можна сказати, що переживання кризи як відносно стійке явище, як кінцевий у часі стан особистості у якості одного із компонентів (елементів) включає у свою структуру паттерн кризових переживань [10].

Криза розглядається як єдність взаємозв'язаних психічних компонентів, що характеризуються відносною стабільністю, змістом і цілісністю вхідних у неї психічних елементів [6].

Т. Титаренко, розкриваючи поняття криза, визначає її як тривалий внутрішній конфлікт щодо сенсу життя, основної мети, життєвих завдань та способів їх досягнення. Т. Титаренко аналізує переживання кризи людиною в залежності від розуміння свого життя, його періодів, вміння робити вибір кожного дня, нести відповідальність за свої рішення, дії, вчинки. Авторка зазначає, що криза надає можливості людині зрозуміти своє призначення, визначення перспектив подальшого розвитку особистості, самозростання [9].

В якості головного чинника, що обумовлює виникнення життєвої кризи, перехід від однієї життєвої ролі особистості до іншої, який пов'язаний із значними труднощами, перепонами, які людина не може долати самостійно та найефективнішим способом [4].

З одного боку, саме поняття кризи несе в собі відтінок загрози, небезпеки, надзвичайності, з іншої - необхідності в подальшому реагуванні і реалізації можливості. Криза розуміється як гостре, обмежене в часі, суб'єктивне переживання неможливості реалізації життєвих цілей, завдань, планів, що періодично повторюються протягом життя [1].

Основною причиною виникнення кризи вважається кризова ситуація, подія, яка провокує її виникнення - дезадаптуюча зміна в соціальному середовищі, яка призводить до зміни очікувань індивіда щодо його власної особистості та її відносин з оточуючим світом («кризова ситуація»). Психологічна криза є функцією події, що її викликає, а також специфічної особистісної схильності, вразливості відносно певної події. Таку предиспозицію особистості визначають особливості емоційної реактивності, характеристики самооцінки й самоприйняття, система цінностей, структура соціалізації й інтерперсональних контактів. Слід також враховувати специфіку когнітивної організації, що відповідає за сприйняття ситуації в неадаптивному стилі [7, с. 127]. Вказана реакція носить ситуативний характер і є регулятором поведінки особистості; вона визначається позицією, яку займає ця особистість, виходячи з власної концепції даної ситуації.

Подія, що викликає кризу, суб'єктивно може сприйматися як утрата, провал, неуспіх, причому головним у цьому слід враховувати, що для людини важливими є не сама утрата чи провал, а їхній особистісний смисл - те що має значення для цієї людини (те, що представляє, наприклад, утрату для одного, може здаватися цілком нормальним і природним для іншого. Компонентом психологічної кризи є також уявлення про безвихідність ситуації, неможливість розв'язання конфлікту, що виникає внаслідок відсутності інформації, необхідної для розв'язання проблеми (дефіцит може бути реальний, об'єктивний у випадку особливо складної ситуації) або здебільшого - уявний, пов'язаний з особливостями психічної діяльності суб'єкта).

Ще однієї важливою характеристикою кризи, є почуття неконтрольованості того, що відбувається; несподіваність та раптовість; порушення звичного ходу життя; невизначеність майбутнього; тривале страждання (від 2 до 6 тижнів); переживання горя; почуття втрати, небезпеки або приниження.

Кризова ситуація включає два аспекти: а) зовнішній, об'єктивний, а точніше, сюжетний (факт втрати близької людини, важка хвороба, каліцтво, різкі зміни життєвого шляху, розлучення, одруження, звільнення з роботи тощо); і б) внутрішній, суб'єктивний, котрий в свою чергу включає і стійкі індивідуальні особливості суб'єкта і його ставлення до конкретної ситуації. Варто звернути увагу на той факт, що дослідниця О.Саннікова, наголошує на тому, що які б не були об'єктивні причини, що викликають психологічну кризу, саме суб'єктивне ставлення до них, їх інтерпретація, а не самі дії визначають ступінь їх емоціогенності для кожної особистості [10].

Кожна криза передбачає два виходи: або людина може відновити перерване кризою життя, відроджує його, або людина перероджується, стає зовсім іншою, ставить перед собою інші цілі і відшукує нові способи їх досягнення. В цьому випадку криза виводить людину на новий рівень особистісного розвитку. Криза досить часто розглядається як тимчасова втрата психічної рівноваги (дезадаптація), що вимагає невідкладної психологічної, медичної, соціальної, юридичної чи матеріальної допомоги. Криза -- це боротьба особистості за збереження емоційної рівноваги та адаптації у випадку, коли ті труднощі, що виникають сприймаються як неподоланні. Поведінку людини у кризі можна розцінити як «дії у винятковій (екстремальній) ситуації», якими вона, не завжди здатна керувати.

Тобто, підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що не сама подія викликає кризу, а саме те як людина її інтерпретує та у який спосіб реагує (емоційна, поведінкова, інтелектуальна реакція) на зміни навколишнього середовища.

Події стають кризовими тому, що мають місце у житті індивіда на основі п'яти факторів: 1) фактор імовірного прогнозування - виходячи з аналізу свого минулого досвіду, людина оцінює імовірність настання цієї події як нульову або мінімальну; 2) вітальний фактор, який виражається в суб'єктивному відчутті неможливості жити, існувати у нав'язаній ситуації, людині здається, що вона не перенесе цих умов, не зможе з ними змиритися; 3) когнітивний фактор, тобто відсутність необхідних знань, умінь і навичок для життя в даній ситуації, неможливість застосовувати існуючі когнітивні схеми; 4) поведінко- вий фактор, тобто відсутність сформованих моделей поведінки; 5) екзистенційний фактор або відчуття смисловтрати, “екзистенційного вакууму” [5].

На думку авторів на більш високому рівні узагальнення ці ситуації поєднує, в першу чергу, симптоматика деформації часової трансспективи особистості, коли майбутнє втрачає свою позитивну валентність, теперішнє хаотичне, а минуле перестає бути ресурсом для продуктивної життєтворчості [1;3;4;8;9].

Психологічна криза пов'язана з виникненням таких етапів: 1) фрустрація важливіших потреб особистості; 2) ситуація конфлікту; 3)психологічна криза; 4) різка реакція як відповідь на конфліктне ситуаційне навантаження.

Найчастіше в розвитку психологічної реакції на кризу розрізняють чотири послідовні фази Т. М. Титаренко [9]):

1) первинне наростання напруги, що стимулює звичні способи розв'язання проблем;

2) подальше наростання напруги, збудження, агресивності, рівня тривоги в умовах, коли ці способи виявляються безрезультатними;

3) ще більше наростання напруги, яке вимагає мобілізації зовнішніх й внутрішніх психологічних й фізичних ресурсів. Робляться спроби використати не характерні для особистості способи подолання;

4) якщо все виявляється марним, наступає стадія, що характеризується підвищенням тривоги й депресії, відчуттям безпомічності й безнадійності, дезорганізацією поведінки особистості. Отже, криза завжди супроводжується стресом, певним чином містить в собі фрустрацію, оскільки завжди пов'язана з блокуванням частини потреб, і конфлікт, оскільки суттєвий розрив між реальним та бажаним завжди потребує активізації ціннісно смислової діяльності [9].

Розгортання ж кризи відбувається за трьома стадіями [5]:

Перша стадія кризи характеризується індивідуальними проявами внутрішньої напруги (тривожність, дратівливість, апатія, байдужість, виснаження та втома). Але спільне одне - незадоволення звичним перебігом подій, власним життєвим ритмом, своєю активністю, працездатністю, контактами з людьми. Втрачається внутрішній баланс, зростає напруженість, зникає почуття гумору та задоволеності життям.

Друга стадія кризи дає про себе знати перед усім появою страхів, пов'язаних із майбутнім: «Не знаю, як житиму далі», «Куди рухатися? В якому напрямку?» “Як жив досі, вже не можу, а якось по-іншому не вмію, не знаю як, і страшно”. Людина відчуває себе у пастці серед звичних, буденних обов'язків, переживає безпорадність та неможливість руху вперед. Все виходить з-під контролю, емоції та поведінка. Навіть незначні дрібниці

викликають сплеск негативних емоцій, обурення, непорозуміння, спалахи гніву і як наслідок почуття провини та каяття, що ще більш загострюють конфлікт. Під час переживання кризи середньої ваги людина не лише відмовляється від цілей, які раніше ставила, до того ж вона розчарована власними вміннями, звичними засобами досягнення тих цілей. Те, що раніш виходило легко, майже непомітно, у теперішньому стані потребує неабияких зусиль, величезних енергетичних та емоційних затрат. Серед важливих симптомів цієї стадії слід назвати порушення сну, апетиту, хронічну втому, пригнічений настрій, агресивність. Постійним фоном всіх переживань стає почуття відчуженості, самотності, ізольованості та байдужості до всього.

Натомість включення досвіду переживання кризи у власний внутрішній світ, сприятиме оновленню особистості, поновлення соціальної взаємодії, зміну репертуару емоційних та поведінкових реакцій.

Третя - найглибша стадія кризи супроводжується почуттям безнадійності, відсутності сенсу існування. Все, що відбувається, здається нереальним, безглуздим, нікчемним, непотрібним. Власне минуле сприймається як суцільна помилка, яку вже або пізно виправляти або неможливо виправити взагалі. Здатність планувати майбутнє втрачається, життєві перспективи катастрофічно звужуються. Відбувається руйнація найважливіших життєвих цінностей, які поки що нема чим замінити. Згасають симпатії та прихильності, зникає вміння любити. Все стає тяжким обов'язком, який вже не можна витримати. Гостро переживається власна неповноцінність, що може проявлятися в негативному ставленні до власного «Я -фізичного». Виникають суїцидальні думки і наміри.

Як бачимо, у будь якому випадку, який би результат не мала б криза для людини, вона супроводжується негативними переживаннями.

Не всі події чи ситуації можна трактувати як кризові. Тому доречно було б визначити психологічні особливості кризи, які відрізняють її від інших емоційно складних життєвих ситуацій [11]:

- в кризовій ситуації порушується вся система самоорганізації, яка за інших умов забезпечує синхронну роботу раціонального та ірраціонального в психіці людини (індивід потрапляє в ситуацію, де панують емоції);

- переважання негативних емоцій створює труднощі для головного моменту в реакції подолання - гальмує пошук основного протиріччя життя в період кризи;

- в процесі переживання кризи свідомий вибір людиною однієї із протилежностей системи життєвих смислів особистості, як правило, неможливий внаслідок порушення механізмів саморегуляції;

- реакція подолання починається з автоматичної перебудови свідомості та всієї психічної діяльності й триває до того часу, до поки не стане можливою аналітична діяльність, але природжений процес перебудови свідомості необхідно доповнити, оптимізувати соціально надбаним досвідом роботи над собою, над своїм внутрішнім світом.

Аби подолати кризу, які стали на шляху людини, важливо визначити ресурси особистості, які їй в цьому допоможуть. Для подолання криз повинен бути достатній рівень мобілізації психологічних ресурсів. У такій ситуації важко визначити однозначно, що є причиною кризи - внутрішні проблеми, які поступово загострюються, або вкрай несприятливі зовнішні обставини.

У своїй праці дослідження життєвих криз Т.М. Титаренко визначає наступні найбільш поширені стратегії опанування або подолання [9]:

- дистракція - відволікання, переключення своєї уваги на щось інше для зняття напруження, зайвої тривоги, поглинання страждання;

- релаксація, тобто розслаблення, що також допомагає переключити увагу, змінити масштаби у власному життєвому світі;

- перевизначення ситуації, нове її тлумачення. Людина робить спробу побачити свої проблеми в іншому світлі, щоб зробити ситуацію суб'єктивно прийнятною для себе, не такою гострою;

- прийняття - погодження з тим, що проблема дійсно є, хоча поки що нічого не можна зробити для її розв'язання;

- емоційне відреагування, прояв почуттів у відповідь на ситуацію, яка склалася. Адже людині треба посумувати, поскаржитись, заглибитись в образу, виплеснути свій гнів, щоб пережити катарсис і мати змогу раціональніше розв'язувати складну ситуацію;

- пошук підтримки, коли людина самостійно звертається до рідних, друзів, знайомих, щоб поділитися своїми проблемами, це з однієї сторони допомагає заспокоїтись, емоційно розрядитись, а з іншої - це пошук альтернативних шляхів вирішення ситуації, отримання якнайбільше інформації про проблему, що виникла. Багато хто з оточуючих вже переживали щось подібне, і можна скористатися цим досвідом та використати його. Пораду ж можна отримати безпосередньо від того, хто особисто побував у схожій ситуації, від консультанта або з літератури, мережі інтернет (зараз існує дуже велика кількість різноманітних джерел, які пропонують загалом ефективні засоби самостійного розв'язання важливих життєвих ситуацій та самодопомоги);

- пряма дія, що спрямована на вирішення болючої проблеми, або хоча б збирання конкретної інформації про можливості такої дії.

Є.О. Варбан виокремив чотири типи стратегій подолання криз [3]:

1) психологічний захист - спроби уникнення кризової ситуації через ігнорування її наявності та актуальності, сприймання бажаного як дійсного;

2) самовдосконалення - через самоаналіз, самопізнання, самоузагаль- нення, відпрацювання нового ставлення до себе, створення нового “Я-образу”, нового ставлення до світу, до людей;

3) смисло - і цілеутворення - переоцінка цінностей, знаходження нових цілей і смислів (сенсів) життя; практичні дії щодо їх реалізації

5) подолання за допомогою інших - друзів, рідних, родичів у поєднанні з “переробкою” себе, переоцінкою цінностей, створенням нового плану (програми).

Із запропонованих авторами стратегій опанування криз можна побачити, що тут вони одностайні в тому, що пошук та залучення підтримки є основою для проживання кризи, а також криза дає можливість людині переосмислити своє життя, ставлення до себе та інших. Мережа соціальної підтримки може складатися із знайомих осіб, з котрими людина регулярно бачиться і спілкується. Крім того, сюди можна залучити й тих людей, від яких вона географічно віддалена, проте на кого може покластися у разі необхідності. Така мережа має свій обсяг і структуру. Якщо людина підтримує контакти з людьми різних типів, вона може сподіватися на різноманітні варіанти допомоги і підтримки. Крім певного обсягу не менш важливими є структура мережі, міцність зв'язків та інтенсивність взаємодії. У мережі, де більшість членів знають одне одного, можливо, завдяки родинним зв'язкам, мобілізація допомоги при кризі може бути проведена дуже швидко.

В багатьох випадках використовуються різні поєднання названих стратегій або ж вони застосовуються у певній послідовності.

Досить цікаву техніку запропонував П.В. Лушин для подолання кризових ситуацій та пошуку шляхів виходу з них метод створення власних афоризмів, так званих «голограм» на основі роздумів над життєвими проблемами. Це дає змогу створити нову психологічну реальність, що допоможе протриматися у складний для людини час. Ці речення, що несуть важливу інформацію для індивіда у властивому для нього розумінні, чим більше розглядаєш голограму, тим більше вимірів і, як наслідок, більше інформації з'являється в полі зору., і як наслідок змінюється контекст самої проблеми та ставлення до неї. [8].

Згідно ресурсного підходу подолання кризи буде залежати від наявних ресурсів у людини. Практика консультативнопсихологічної допомоги показує, що «найважливішим чинником, що обумовлює кризу, є невідповідність складності та важливості проблеми ресурсів, наявних для її вирішення» [1;2 та ін.]. Особистісні ресурси як фізичні та духовні можливості і потенції людини, мобілізація яких забезпечує подолання тих перешкод і кризових ситуацій, які з'являються у людини протягом життя та визначають її життєстійкість і якість життя.

У психології загалом під ресурсом розуміється все те, що належить особистості в психологічному плані. Кожна людина володіє унікальним, властивим тільки їй набором особистісних ресурсів. Ресурси можуть активно використовуватися, або «бути в запасі», тобто знаходитися в активному або потенційному стані. У ситуаціях, коли умови виходять за межі актуального ресурсу суб'єкта, активізується його потенційний ресурс. Ресурси специфічні, тобто призначені для задоволення певного кола потреб.

Окрім психологічних ресурсів, у кризових життєвих ситуаціях людина використовує ресурси, запозичені з економіки. Зокрема, це гроші (прибуток), час (добовий час, що містить сон, робочий час і дозвілля), знання (інформація). Ці ресурси якісно не є однорідними та не зводяться один до одного, ними володіють усі люди в різному обсязі та із різною суб'єктивною значущістю для кожного. Час - ресурс фіксований та невідновлюваний; життєва енергія - поняття багатозначне, таке, що передбачає хоча б часткове відновлення; гроші - це, безумовно, ресурс, який можна відновити, кожна людина має певний фінансовий ресурс, а витрата грошей, як правило, компенсується наступним їх заробітком; знання можна відновити, їх можна накопичувати, але за певних умов вони можуть зруйнуватися, ще одна особливість знань - з часом вони мають здатність застарівати і їх використання, не буде ефективним.

Враховуючи основні ідеї ресурсного підходу у подоланні кризи доречним буде спрямувати роботу психолога на усвідомлення людиною власних ресурсів та їх активізація в період переживання кризи. В кризових ситуаціях активізуються адаптаційні ресурси особистості, які дозволяють людині пристосуватися до нових обставин, зміненої реальності, створюють умови для їх «прийняття» та переосмислення. Таке пристосування до змінених умов - часто пов'язують із копінг-поведінкою або поведінкою подолання в кризових чи складних життєвих ситуаціях. Ефективна копінг-поведінка, разом із життєстійкістю та оптимізмом, допомагає особистості успішно долати життєві труднощі та перешкоди, знаходити для цього найбільш адаптивні можливості (це асертивна поведінка, соціальна підтримка і т.д). Натомість, неконструктивна копінг-поведінка дозволяє людині в кращому випадку лише призупинити на певний час вирішення проблеми, не усуваючи в цілому її причини. В гіршому - тягне за собою ситуативні невдачі, веде до дезорганізації діяльності, невротизації, патологізації особистості (маніпулятивні дії, асоціальна поведінка, непрямі дії і інше). Конструктивна копінг-поведінка підвищує позитивний потенціал особистості, сприяє розвитку почуття компетентності, самоцінності, впевненості у власних силах, самоефективності, особистісного та соціального успіху [ткачишина].

С.І. Корсун, Т.А. Ткачук [6] зазначають, що особистісні адаптаційні ресурси не завжди відіграють підсилюючу роль, іноді вони можуть залишатися в потенційному стані. Їх використання повністю залежить від конкретної людини і життєвих обставин, у яких вона на той час перебуває. Спроможність людини розв'язувати складні проблеми і протистояти несприятливим життєвим обставинам залежить від ступеня неочікуваності їх виникнення (походження проблеми), а також наявності та адекватності психологічної настанови на подолання конкретної проблеми.

Отже, результати теоретичного аналізу поняття кризи, показав, що криза основа розвитку особистості, окрім негативного значення, вона містить у собі значний позитивний потенціал. З одного боку, психологічна криза загрожує існуванню людини із старими уявленнями, інтересами, цінностями та супроводжується негативними переживаннями, такими як тривога, страх, розпач та невизначеність. З іншого боку, криза завжди закінчується та надає людині нові можливості, новий етап розвитку, нові способи реагування, адаптації та інтеграції.

Висновок

Отже, кризи можуть бути спровоковані різними подіями, такими як розлучення, смерть близької людини, втрата роботи, серйозна хвороба, фінансові проблеми, катастрофи, конфлікти або зміни в особистому статусі. Ці ситуації можуть порушити звичну рутину, спричинити великий стрес та викликати сильні емоційні реакції, такі як тривога, страх, розпач, гнів або відчуття безсилля. Кризи можуть впливати на фізичне та психологічне благополуччя людини, супроводжуватися втратою самооцінки, питаннями стосовно життєвої мети, сумнівами у власних здібностях та зміною життєвої перспективи. Однак, можуть бути і можливістю для особистісного росту, переосмислення цінностей та розвитку нових стратегій управління власним життям.

Криза має низку особливостей, які відрізняють її від інших емоційно- складних життєвих ситуацій. Усі типи криз суб'єктивно переживаються як більш-менш гостра необхідність реконструкції ставлення до себе, до власного минулого, теперішнього і майбутнього.

Таким чином, розуміння «психологічна криза» в психології має досить різноманітну спрямованість залежно від змісту, характеру та причин психологічної проблематики. Загалом, у психологічній науці криза характеризується як стан або реакція людини на проблему, що суб'єктивно сприймається як перешкода для досягнення життєво-важливої цілі, якої неможливо уникнути і неможливо розв'язати за короткий час та у звичний для неї спосіб. Психологічну кризу викликають як реальні обставини життя, так і їх безпосереднє сприймання, інтерпретація та переживання особистістю.

Література

1. Бринза І. В. Особливості переживання професійної кризи у осіб з різним типом емоційності : дис. ... канд. психол. наук: 19.00.01 / І. В. Бринза. - К., 2000. - 233 с.

2. Буковська О. О. Ресурсний підхід у подоланні психологічної кризи // Дев'яті Сіверянські соціально-психологічні читання: матеріали Міжнародної наукової конференції (30 листопада 2018 року, м. Чернігів) / За наук. ред. О.Ю.Дроздова, І.І. Шлімакової. Чернігів: НУ „ЧК” імені Т. Г. Шевченка, 2019. С. 41 - 44.

3. Варбан Є.О. Стратегії і прийоми психологічного подолання життєвих криз особистості // Практична психологія та соціальна робота.1998. №8. С.7 - 9.

4. Варбан Є.О. Стратегії і прийоми психологічного подолання життєвих криз особистості (Закінчення) // Практична психологія та соціальна робота. 1998. №9. С.12 - 14.

5. Заіка В.М. Особливості трансформації особистості людини в ході вирішення життєвої кризи. Методичні матеріали./ За ред. Л.Г. Перетятько.(Вид. 3-е, доп.) - Полтава, 2006. - 100с.

6. Корсун С.І., Ткачук Т.А. Психологія діяльності працівників податкової міліції : монографія. Київ : Центр учбової літератури, 2013. 194 с

8. Кризова психологія : навчальний посібник / за заг. ред. проф. О.В. Тімченка. Харків : НУЦЗУ, 2010. 401 с.

9. Лушин П.В. Психологія педагогічної зміни (екофасилітація): Науково-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Кіровоград, Поліграфічно- видавничий центр “Імекс ЛТД”, 2002.76с.

10. Психологія життєвої кризи / за ред. Т.М. Титаренко. Київ.: Агропромвидав України, 1998. 223 с.

11. Саннікова О.П. Переживання кризи: диференціально-психологічний аналіз. Наука і освіта. 2015. №10. С. 16-22.

12. Ткачишина кризові ситуації: адаптаційні ресурси особистості та соціальні стереотипи //Теорія і практика сучасної психології 3 (1), 116-120.

References

1. Brynza, I. V. (2000). Osoblyvosti perezhyvannia profesiinoi kryzy u osib z riznym typom emotsiinosti [Peculiarities of professional crisis experience of people with different types of emotionality]. Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

2. Bukovska O. O. (2019) Resursnyi pidkhid u podolanni psykholohichnoi kryzy [Resource approach to the current psychological crisis] Nine Northern social and psychological readings: materials of the International Scientific Conference (30 November 2018, Chernihiv) / For Sciences. ed. O.Yu.Drozdova, I.I. Shlimakova. Chernihiv: NU “Chka” named after T. G. Shevchenko, S. 41 - 44. [in Ukrainian].

3. Varban Ye.O. (1998) Stratehii i pryiomy psykholohichnoho podolannia zhyttievykh kryz osobystosti [Strategies and techniques for psychological treatment of life crises of specialness] // Practical psychology and social work. №8. С.7 - 9. [in Ukrainian].

4. Varban Ye.O. (1998) Stratehii i pryiomy psykholohichnoho podolannia zhyttievykh kryz osobystosti [Strategies and techniques for psychological treatment of life crises of specialness] // Practical psychology and social work. №9. С. 12-14. [in Ukrainian].

5. Zaika V.M. (2006) Osoblyvosti transformatsii osobystosti liudyny v khodi vyrishennia zhyttievoi kryzy. Metodychni materialy [Features of the transformation of human personality during the current crisis of life. Methodical materials./ Ed. L.G. Peretyatko.] (View 3, additional) Poltava,100 p. [in Ukrainian].

6. Korsun S.I., Tkachuk T.A. (2013) Psykholohiia diialnosti pratsivnykiv podatkovoi militsii : monohrafiia. [Psychology of the activities of police officers: monograph.7 Kiev: Center for Educational Literature, 194p. [in Ukrainian].

7. Kryzova psykholohiia : navchalnyi posibnyk (2010) / za zah. red. prof. O.V. Timchenka. [Crisis psychology: basic guide / for the past. ed. prof. O.V. Timchenka] Kharkiv: NUTSZU. 401 p. [in Ukrainian].

8. Lushin P.V. (2002) Psykholohiia pedahohichnoi zminy (ekofasylitatsiia): Naukovo- metodychnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv [Psychology of pedagogical change (ecofacilitation): Scientific and methodological manual for students of higher educational institutions.] Kirovohrad: Printing and publishing center "Imex LTD ", 76p " [in Ukrainian].

9. Psykholohiia zhyttievoi kryzy / za red. T.M. Tytarenko. (1998) Psychology of life crisis / ed. T.M. Titarenko. Kiev: Agropromvidav Ukraine, 223p. [in Ukrainian].

10. Sannikova O.P. (2015) Perezhyvannia kryzy: dyferentsialno-psykholohichnyi analiz. [Experiencing a crisis: differential psychological analysis.] Science and education. N0. 10.pp. 16-22.

11. Tkachyshyna O.R.(2020) Kryzovi sytuatsii: adaptatsiini resursy osobystosti ta sotsialni stereotypy [Crisis situations: adaptation resources, characteristics and social stereotypes.] Theory and practice of contemporary psychology 3 (1), 116-120. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru