Проблеми адаптації викладачів до педагогічного процесу в військовий час

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми адаптації викладачів до педагогічного процесу в військовий час

Кузнецова М.О., Харківський національний медичний університет,

Бібіченко В.О., Харківський національний медичний університет, Сулхдост І.О., Харківський національний медичний університет,

Кузнецова І.К., Харківський національний медичний університет)

Вступ

З початком повномасштабного російського вторгнення, життя кожного українця було розподілене на «до» та «після». Суттєво це вплинуло на педагогів, які повинні були одними з перших адаптуватися до умов військового часу. Дана ситуація стала дуже важким випробуванням, як для кожного окремого викладача так і для системи освіти та науки України в цілому, оскільки ні в кого не було попереднього досвіду проведення практичних занять в умовах військового конфлікту. Так, якщо в довоєнний час в закладах вищої освіти основну увагу приділяли впровадженню в навчальний процес результатів новітніх наукових досліджень, передових інформаційних та освітніх технологій [1,2], то під час війни на перше місце стало питання, щодо організації освітнього процесу, як такого.

За даними наукових досліджень, важливе місце в організації навчальної діяльності відіграє, саме процес адаптації, як студентів так і викладачів до тих умов в яких проводиться педагогічний процес. Тому дуже важливо враховувати ті фактори, які можуть вплинути на організацію педагогічного процесу. Якщо взяти статистичні дані, отримані в довоєнний час то більшість педагогів скаржилась на інформаційну неграмотність, тобто мали відповідні засоби зв'язку необхідні для проведення практичних занять але не знали, як користуватись сучасним програмним забезпеченням, то тепер постала зовсім інша проблема пов'язана з відсутністю засобів зв'язку (комп'ютер, ноутбук та ін.), а також перебування як викладачів так і студентів поза межами України.

Дані обставини створюють додаткове психоемоційне навантаження, що може несприятливим чином вплинути на процес адаптації до навчальної діяльності (вплинути на пізнавальну складову, мотивацію та ін.). Якщо порівнювати процес адаптації до педагогічної діяльності в теперішніх умовах та на початку професійної діяльності, то дуже важливу роль на думку таких спеціалістів, як Харсун О., відіграє психологічна адаптація молодих фахівців, яка включає наявність психологічно комфортних умов для професійної діяльності викладача, актуальним залишається надання як початківцю так і вже зрілому спеціалісту ненав'язливої психологічної допомоги при вирішенні питань, щодо організації педагогічного процесу [8]. Крім того, значним фактором є психологічне забезпечення умов для формування, а також розвитку професійної компетентності в інтересах вищої школи і запитів, інтересів і потреб самого молодого фахівця [3, 4].

Дуже важливо враховувати, що професійна адаптація є одним з найвизначніших етапів професійного становлення особистості, від характеру і результатів, а також термінів, якого багато в чому залежить ефективність всієї подальшої діяльності молодих викладачів, зростання їх професійної майстерності та відповідно, якість надання навчальних послуг в закладі вищої освіти в цілому [9].

Відомо, що без професійної адаптації не можлива повноцінна професійна діяльність [7]. Специфіка професійної адаптації педагога визначається тим, що її результати вимірюються опосередковано тими соціальними явищами, які формує викладач [9, 10]. Чим вищий рівень професійної адаптації тим швидше зростає його педагогічна майстерність та вміння, тим більше його віддача і вплив на особистість, яка формується [9].

Узагальнюючи погляди спеціалістів в області педагогіки на сутність педагогічної адаптації з боку педагогіки, як науки трактується здебільшого, як якісний складний процес переходу від кількісних змін (поглиблення знань, оволодіння засобами та прийомами реагування, зростання впевненості у своїх можливостях, формування позитивного ставлення до нових завдань і умов діяльності) до якісних змін особистості, що дозволяє людині ефективно реалізувати нові види діяльності [10]. Можливо саме з порушенням процесу професійної адаптації саме пов'язане розчарування в професії та наступна перекваліфікація або обрання спеціальності жодним чином не пов'язаної з педагогічною діяльністю.

Метою цього дослідження було виявлення основних умов, які перешкоджали адаптації викладачів медичних закладів вищої освіти до педагогічного процесу під час воєнних дій та особливостей вирішення наслідків цих проблем.

Виклад основного матеріалу

професійна адаптація викладач вищого медичного закладу

Матеріали та методи. До дослідження були залучені викладачі Медичного коледжу Харківського національного медичного університету, а також Харківського обласного медичного коледжу і викладачі Харківського національного медичного університету. Загальна кількість респондентів складала 56 осіб у вікових межах від 27 до 54 років (26 - з Медичного коледжу Харківського національного медичного університету, 20 викладачів з Харківського національного медичного університету, а також 10 педагогів Харківського обласного медичного коледжу, з яких 38 жінок та 18 чоловіків). 50% респондентів знаходяться поза межами України. Учасників дослідження було розподілено на дві групи: 1 група експериментальна (ЕГ) складалась з 26 респондентів (з яких 19 жінок та 7 чоловіків) та 2 група, контрольна (КГ) - 30 респондентів (з яких 19 жінок і 11 чоловіків).

Для досягнення встановленої мети, початково було визначено рівень адаптації викладачів, на другому етапі дослідження виявляли ті умови, які першочергово негативно впливали на адаптацію викладачів до педагогічного процесу, а на третьому етапі з'ясовували шляхи вирішення цих проблем та їхні наслідки.

Для визначення рівня адаптованості викладачів, які викладали медичні та медико-біологічні дисципліни в медичних коледжах, а також Харківському національному медичному університеті до професійної діяльності було обрано єдину діагностику, яка дозволила віднести респондентів до того чи іншого рівня згідно зі ступенем прояву ознак запропонованих критеріїв. Рівні (високий, достатній, середній, низький) адаптованості респондентів, які викладали медичні і медико-біологічні дисципліни до професійної діяльності визначались за середнім значенням показників обраних критеріїв.

З метою встановлення рівня пристосованості респондентів до простору вищого медичного навчального закладу та до професійної діяльності нами було проведено анкетування «Ступінь адаптованості викладача до ЗВО», метою якого було визначення рівня процесу адаптації викладачів на етапі самовизначення та мотивації вибору майбутньої професії. Для визначення рівня мотивації до професійно-педагогічної діяльності викладачів медичних і медико-біологічних дисциплін в медичних коледжах та університеті до відповідного показника нами було використано методику К. Замфір у модифікації А. Реана [5].

У відповідності до цієї методики визначали внутрішню мотивацію (ВМ), зовнішню позитивну мотивацію (ЗПМ) та зовнішню негативну мотивацію (ЗНМ). Показником вираження кожного типу мотивації було число у межах від 1 до 5. Кожен показник мотивації ми розділили за такими балами: від 1 до 2 балів - низький рівень мотивації, від 2,1 до 3 балів - середній, від 3,1 до 4 - достатній, від 4,1 до 5 балів - високий.

Ступінь прояву показника «педагогічна спрямованість» ми вивчали за допомогою методів «Оцінки професійної спрямованості особистості викладача» [4] та модифікованого нами «Опитувальника для визначення професійної готовності» (Л. Кабардової) [1]. Для визначення «Оцінки професійної спрямованості особистості викладача» проводили спеціальний тест, який складався з 50 питань. Анкета мала п'ять показників: товариськість, організованість, спрямованість на предмет, інтелігентність, мотивація схвалення. Сумарна оцінка з кожним фактором не перевищувала 10 балів. Кожен із показників ми розділили на чотири рівні: низький (1-2 бали), середній (3-5 балів), достатній (6-7 балів), високий (8-10 балів). Зона норми перебувала в межах від 3 до 7 балів. Якщо відповідь збіглася із ключем, то його оцінювали в 1 бал, не збіглася - 0 балів. Модифікований нами опитувальник Л. Кабардової також складався з 50 запитань. Кожен стовпчик клітинок у бланку відповідей відповідав одному із типів професій. Колонки, що були означені літерами, відображали оцінки трьох відповідей на кожне запитання: а - оцінка своїх умінь; б - оцінка свого емоційного ставлення; в - оцінка своїх професійних бажань, переваг [1].

Також була проведена «Діагностика рівня саморозвитку і професійно-педагогічної діяльності» (за Л. Брежневою), для якої також використовували модифіковану нами анкету, яка містила 18 запитань і по три можливі відповіді на кожне. Дана методика дала можливість визначити рівень прагнення до саморозвитку викладачів зі стажем роботи більше 5 років. Рівень прагнення до саморозвитку ми розділили за такими показниками: низький (18 - 29 балів), середній (30 - 39 балів), достатній (40 - 48 балів), високий (49 - 54 бали) [2, 6].

Діагностування ступеня прояву показника «уміння встановлювати сприятливий клімат» проводилося за методикою «Методики визначення рівня комунікабельності» (за В. Ряховським) [6], яка складалася із 16 запитань. Респонденти використовували три варіанти відповідей: «так», «іноді», «ні». Ми виділи чотири рівні комунікабельності: низький (25 - 31 балів), середній (14 - 24 бали), достатній (4 - 13 балів), високий (0 - 3 бали). Респонденти із низьким рівнем комунікабельності замкнуті, неговіркі, на них важко покластися у справі, яка вимагає групових зусиль; таким людям важко встановлювати контакти. Респонденти із середнім рівнем комунікабельності допитливі, охоче слухають співрозмовника, достатньо терплячі у спілкуванні; з новими людьми сходяться з обережністю. Респонденти з достатнім рівнем комунікабельності вельми товариські, балакучі, беруть участь у дискусіях; їм подобається бути в центрі уваги, нікому не відмовляють у проханнях, хоча не завжди їх виконують. Респонденти із високим рівнем комунікабельності говіркі, багатослівні, завжди втручаються у справи, які не стосуються їх жодним чином; запальні, образливі, подекуди необ'єктивні.

«Рівень соціально-психологічної адаптації викладача до навчального закладу у військовий час» визначався за допомогою анкети, яка складалася з 54 запитань та мала дев'ять шкал. Максимальна кількість балів сягала від 6 до 12. Для визначення рівня професійної адаптації викладачів до навчального закладу та до фаху, ми кожну шкалу розділили на чотири рівні: низький, середній, достатній та високий. Шкали: ставлення до навчального закладу, взаємини між педагогами, задоволеність умовами праці, задоволеність своїм становищем у колективі, ставлення до роботи, ставлення до студентів, ставлення до керівника ми розподілили за такими рівнями: низький (0-3 бали), середній (4-6 балів), достатній (7-9) високий (10-12 балів); шкала брехні: низький (0-1 бали),середній (2-3 балів), достатній (4-5 балів), високий (6 балів).

З метою визначення рівня пристосованості викладача до освітнього простору закладу освіти по закінченні літнього семестру 2021/2022 н. р., було проведено анкетування «Адаптація до освітнього простору закладу освіти та до професійної діяльності», а також визначено рівень обізнаності викладачів- початківців про сутність понять «професійна адаптація» та «професійна підготовка», а також які провідні фактори, на їхню думку, негативно впливають на професійну адаптацію викладачів і шляхи усунення цих проблем.

Результати дослідження

Під час аналізу даних отриманих за допомогою анкетування було отримано, наступну динаміку змін досліджуваних показників в обох досліджуваних групах.

Рис. 1. Мотивація вибору професії викладача у респондентів експериментальної (1-а гр.) та контрольної (2-а гр.) груп.

Мотив вибору професії викладача медичних та медико- біологічних дисциплін у групах №1 та 2 продемонстрував, що показник внутрішньої мотивації на низькому рівні в групі 2 був - на 22,56% більшим аніж в 1-й групі; середній рівень практично не відрізнявся у респондентів обох груп; достатній рівень був - на 17,44% більшим у респондентів 1-ї групи, порівняно з показниками 2-ї групи, а високий рівень мотивації в групі 1 був на 8, 71% вищим аніж у респондентів 2-ї групи.

Рис. 2. Зовнішня позитивна мотивація у респондентів зі стажем викладацької роботи більше 5років в 1-й та 2-й групах.

При дослідженні показника зовнішньої мотивації встановлено, що на низькому рівні в групі 2 вона була вищою - на 33,07% аніж у респондентів в 1-й групі; на середньому рівні в групі 1 була вище - на 12,56%; на достатньому рівні у респондентів 1-ї групи перевищувала показники 2-ї групи - на 7,95%; на високому рівні у респондентів 1-ї групи - на 12,56% вище аніж в 2-й групі.

Рис. 3. Зовнішня негативна мотивація у респондентів зі стажем викладацької роботи більше 5років в 1-й та 2-й групах.

Визначення показника зовнішньої негативної мотивації в 1-й і 2-й групах респондентів, показало, що: на низькому рівні в 2-й групі він перевищував значення 1-ї групи - на 17, 95%; середній рівень більшим був у викладачів 1-ї групи - 5,38%; на достатньому рівні цей показник був майже ідентичним в обох групах; на високому рівні показник зовнішньої негативної мотивації був збільшеним у педагогів в 1-й групі - на 12,83% аніж у 2-ї групи.

Рис. 4. Рівні професійної спрямованості особистості викладача у респондентів зі стажем роботи більше 5 років в 1-й та 2-й групах.

Проведення оцінки «Професійної спрямованості особистості викладачів зі стажем роботи більше 5 років продемонстрував, що на низькому рівні цей показник, був майже ідентичним в 1-й та 2-й групі; середній рівень був вищим у респондентів 2-ї групи - на 17,95% порівняно з 1-ю; на достатньому рівні цей показник також був майже ідентичним у обох групах; високий рівень показника «професійної спрямованості особистості викладача» спостерігався у респондентів 1-ї гр. (підвищений - на 14,88%) порівняно з респондентами другої групи.

Для того, щоб визначити ступень готовності викладачів зі стажем роботи більше 5 років, було встановлено рівень показника «педагогічної рефлексії».

Рис. 5. Педагогічна рефлексія у респондентів зі стажем викладацької діяльності більше 5 років в 1-й та 2-й групах.

Дослідження показника «педагогічної рефлексії» в професійно-педагогічній діяльності, показало, що на низькому рівні цей показник в 2-й групі - на 8,19% перевищував значення 1-ї групи; середній рівень «педагогічної рефлексії» також був вищим у респондентів 2-ї групи - на 4,62% порівняно з 1-ю групою; достатній рівень був майже ідентичним у представників обох груп; високий рівень показника, був більшим у 1-й групі - на 14,1%, порівняно з 2-ю групою опитаних респондентів.

Рис. 6. Рівень комунікабельності викладачів зі стажем педагогічної діяльності більше 5 років в 1-й та 2-й групах.

При визначенні рівня комунікабельності були отримані наступні дані: низький рівень був практично ідентичний у викладачів обох зазначених груп; середній рівень був вищим - на 14,1% у респондентів 2-ї групи; достатній рівень комунікабельності був вищим у педагогів 1-ї групи - на 19,48% порівняно з другою групою; високий рівень комунікабельності був майже ідентичним в обох групах.

Рис. 7. Рівень соціально-психологічної адаптації викладача до навчального закладу у військовий час у респондентів 1-ї та 2-ї групи.

Визначення рівня соціально-психологічної адаптації викладача до навчального закладу у військовий час, показало, що адаптація на низькому рівні в 2-й групі була вищою - на 6,92% порівняно з 1-ю; на середньому рівні в групі 2 цей показник перевищував значення першої групи - на 5,13%; достатній рівень адаптації також був більшим у представників 2-ї групи - на 4,62%, порівняно з викладачами 1-ї групи; високий рівень адаптації спостерігався у педагогів 1-ї групи, де цей показник був підвищеним - на 16,67% порівняно з 2-ю групою.

За результатами проведеного опитування серед викладачів ХНМУ, медичного коледжу ХНМУ та Харківського обласного медичного коледжу продемонструвало, що серед провідних причин, які негативно впливають на процес адаптації до освітнього процесу під час війни, значне місце займає: в 65% випадків - відсутність матеріально-технічного забезпечення (комп'ютери, ноутбуки, планшети та ін.); в 15% випадків це була відсутність, якісного інтернет з'єднання; в 6% випадків це несприятливі побутові умови, пов'язані з втратою власного житла, через військовий конфлікт; в 5% - проживання в зоні активних бойових дій; в 3% випадків - зміни психологічного стану пов'язані з пережитим насильством; ще в 3% випадків це проживання на тимчасово окупованих територіях, пов'язане з неможливістю евакуації; а також в 3% погіршення стану здоров'я обумовлене загостренням хронічних захворювань та обмеженим доступом до лікарських препаратів.

При аналізі отриманих результатів дослідження нас дуже зацікавило, як саме змінився рівень адаптації викладачів в досліджуваних групах після усунення тих факторів, які перешкоджали якісній організації педагогічного процесу (забезпечення ліками та тимчасовим житлом, матеріальна допомога, обладнання укриття безпровідним інтернетом та ін.), а також ми визначали рівень адаптації за окремими закладами освіти, оскільки на нашу думку це могло вплинути на загальні показники якості надання освітніх послуг у фахівців в ЕГ та КГ.

Рис. 8. Рівень адаптації викладачів зі стажем роботи більше 5 років до освітнього простору закладу освіти та до професійної діяльності по завершенню 2021/2022 н. р.

Таким чином, можна стверджувати, що низький рівень адаптації до професійної діяльності викладачів зі стажем роботи більше 5 років по завершенню 2021/2022 н. р. переважно спостерігався у респондентів 2-ї групи (підвищений - на 29,48- порівняно з 1-ю групою); середній рівень також був більшим у викладачів 2-ї групи - на 8,46%; а достатній рівень був більшим у викладачів 1-ї групи - на 6,92% порівняно з другою групою; високий рівень адаптації також був більшим у педагогів 1-ї групи - на 31,02% аніж у респондентів 2-ї групи.

Рис. 9. Рівень адаптації викладачів до освітнього простору закладу освіти та до професійної діяльності в залежності від типу закладу освіти по закінченню 2021/2022 н. р.

Отримані нами дані дослідження, вказують на те, що низький рівень адаптації до закладу освіти та до освітнього простору закладу освіти, а також до професійної діяльності був більшим серед викладачів медичного коледжу ХНМУ; середній рівень був більшим у викладачів Харківського обласного медичного коледжу; достатній рівень адаптації був вищим у викладачів ХНМУ; високий рівень адаптації був підвищеним у викладачів ХНМУ.

Серед найбільш значущих наслідків, які пов'язані з несприятливим впливом зазначених чинників, було звільнення з роботи (причиною, якого була неможливість виконання своїх професійних обов'язків або систематична затримка заробітної плати, спричинена фінансовою кризою на підприємстві), яке мало місце десь в 5% випадків; крім того, ще в 10% опитаних респондентів вирішили взяти відпустку за власний рахунок для того, щоб обдумати та прийняти рішення подальшої роботи в Україні; ще 15% було звільнено через закриття виробництва або неможливість евакуації підприємств; більшість працівників продовжує виконувати свої професійні обов'язки не зважаючи на військовий стан в якому перебуває наша країна.

Висновки

Отже, на основі отриманих нами даних можливо виокремити цілий спектр факторів, які можуть негативно впливати на процес адаптації викладачів як до закладу освіти так і до освітнього середовища у військовий час, також визначивши рівень адаптації по завершенні 2021/2022 н. р. викладачів встановили, що він був більшим серед педагогів ХНМУ. До того ж серед наслідків найбільш частим було звільнення, на нашу думку підґрунтям якого була незадоволеність та невпевненість в своїй професії, неготовність до праці в умовах соціально-економічної кризи, спричиненої війною, а ще глибше відсутність мотивації, а також зневіра і розчарування в обраній спеціальності, причиною яких є саме порушення процесу професійної адаптації ще на етапі вибору майбутньої професії.

Список використаних джерел

професійна адаптація викладач вищого медичного закладу

1. Стаднік О.В. Професійна адаптація як психолого- педагогічна проблема. Теорія та методика навчання та виховання. 2013; 33: 194-201.

2. Шара С.О. Система психологічних умов професійної адаптації молодого викладача. Педагогічні науки. 2009; 1: 274-283.

3. Шара С.О. Емоційний інтелект як чинник професійно-педагогічної адаптації молодого викладача. Постметодика. 2010; 6 (97): 48-52.

4. Вдович С. Професійна адаптація викладача до педагогічної діяльності у ЗВО. Вісник Львів. ун-ту. Серія: Педагогіка. 2009; 25(3): 70-78.

5. Галіцан О.А. Формування педагогічної фасилітації майбутніх вчителів у процесі навчання у вищому навчальному закладі: дис. канд. пед. наук: 13.00.04. Одеса. 2010: 278.

6. Бухальська С.Є. Екологічна духовність як складова педагогічної компетентності викладача медичного коледжу в контексті сталого розвитку. Нова педагогічна думка: зб. матеріалів ІІ Всеукраїнській відеоконференції «Модернізація освіти для сталого розвитку»: тези. Рівне, 2011; Спец. Вип.: 26-27.

7. Вишневська Є. Професійна адаптація викладачів в сучасних умовах праці. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. 2012; 34: 33-40.

8. Харсун О. Адаптація молодого викладача в системі вищої школи [Електронний ресурс]. Матеріали науково- практичних конференцій. Доступ з екрана: http: // oldconf.neasmo.org.ua/node/1351.

9. Avalos B. Teacher professional development in Teaching and Teacher. Education over ten years. Teaching and Teacher Education. 2011; 27: 10-20.

10. Baum NL, Rotter B, Reidler E, Brom D. Building resilience in schools in the wake of Hurricane Katrina. Journal of Child and Adolescent Trauma. 2009; 2(1): 62-70.

Размещено на Allbest.ru