Розвиток ефективної системи фізичної підготовки для підвищення психофізичної стійкості та успішності військовослужбовців

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Роман Ковальчук

кандидат психологічних наук, доцент, професор кафедри фізичної підготовки та особистої безпеки,

Юрій ЛОЗИНСЬКИЙ

курсант,

Денис ПАСТУХ курсант,

Kovalchuk R., Lozinskiy Y., Pastukh D. DEVELOPING AN EFFECTIVE PHYSICAL TRAINING SYSTEM TO ENHANCE THE PSYCHOPHYSICAL RESILIENCE AND SUCCESS OF MILITARY PERSONNEL

In this article, we will conduct a study and examine in more detail the impact of physical training on the psychophysical stability and performance of servicemen during service, which is relevant at present and has significant potential to improve the qualitative characteristics of servicemen during their training and service. This topic has been repeatedly raised, as the level of psychological stability and prudence in difficult conditions are essential skills for the military profession, and physical fitness is a major factor in the development of specialists in this field. Researchers use different methods to study the impact of physical fitness on psychophysical resilience and performance of military personnel, namely: assessment of physical fitness, stress testing, and evaluation of success indicators in military careers - all of which can be used to determine optimal levels of physical fitness for military personnel and to develop physical fitness programs that will improve the success of military personnel in performing their tasks. The potential for research on this topic is significant, as research results can help military commanders and trainers choose the best methods of physical training that will increase stress resistance and performance of military personnel. In addition, research can be useful in identifying critical skills required for different military professions and exploring opportunities to improve these skills. By analyzing all available sources of information, it will be possible to identify important points that affect the development of servicemen and provide recommendations for planning further training programs in the future. The research will allow for a deeper understanding of the problem of psychological and physical training of military personnel or improving the daily morale of the personnel of the units.

Keywords: servicemen; war; combat missions; commanders; training; training; stress resistance; performance; physical fitness; effectiveness; psychophysical stability; exercises.

У цій статті досліджено вплив фізичної підготовки на психофізичну стійкість та успішність військовослужбовців під час службової діяльності, що є актуальним на теперішній час і має значний потенціал у поліпшенні якісних характеристик військовослужбовців під час їхньої підготовки та несення служби. Цю тематику неодноразово піднімали, адже рівень психологічної стійкості та розсудливість у складних умовах є невід'ємними навичками для військової професії, а фізична підготовка є основним чинником у розвитку фахівців зазначеної галузі. Дослідники використовують різні методи для вивчення впливу фізичної підготовки на психофізичну стійкість та успішність військовослужбовців, а саме: оцінка рівня фізичної підготовки, стрес-тестування та оцінка показників успішності у військовій кар'єрі - усі вони можуть бути використані для визначення оптимальних рівнів фізичної підготовки для військовослужбовців та для розробки програм фізичної підготовки, які поліпшать успішність виконання поставлених перед військовослужбовцями завдань. Потенціал дослідження цієї теми є значним, адже результати досліджень можуть допомогти військовим командирам і тренерам вибрати оптимальні методи фізичної підготовки, які підвищать стресостійкість та успішність військовослужбовців.

Крім того, дослідження можуть бути корисними для визначення критичних навичок, необхідних для різних військових професій, та вивчення можливостей поліпшення цих навичок. Проаналізувавши всі доступні джерела інформації, можна буде виділити важливі моменти, які впливають на розвиток військовослужбовців, та надати рекомендації щодо планування подальшої програми підготовки. Дослідження дасть змогу глибше зрозуміти проблему психологічної та фізичної підготовки військових кадрів або поліпшення щоденного морального забезпечення особового складу підрозділів. Також результати досліджень можуть бути корисними для передових підрозділів, які виконують завдання у зоні бойових дій, та забезпечити належний рівень морального забезпечення у важких умовах.

Ключові слова: військовослужбовці; війна; бойові завдання; командири; підготовка; тренування; стресостійкість; успішність; фізична підготовка; ефективність; психофізична стійкість; вправи.

1. ВСТУП

Фізична підготовка та психологічна стійкість є ключовими компонентами успішної військової кар'єри, адже військова служба передбачає навантаження як фізичне, так і психологічне, вимагає від солдатів і офіцерів швидких та виважених рішень в екстремальних умовах. Тому вивчення впливу фізичної підготовки на військовослужбовців під час здійснення службової діяльності у наш час є дуже актуальною темою, яка потребує дослідження та поліпшення з метою досягнення високих результатів у професійній підготовці. Результати дослідження можуть бути корисні для визначення оптимальних рівнів фізичної підготовки для військових професій, а також для розробки програми фізичної підготовки, яка може поліпшити успішність військовослужбовців у виконанні своїх обов'язків. Отже, дослідження впливу фізичної підготовки на стресостійкість та успішність військовослужбовців має неабияку актуальність для сучасної військової практики.

Постановка проблеми. У зв'язку з широкомасштабною війною виникла велика потреба у висококваліфікованих кадрах, що здатні виконувати бойові завдання у будь-яких умовах. Велика відповідальність покладається на плечі командирів, які керують особовим складом у боях, а це означає великий тиск, який їм доводиться витримувати кожного дня, підтримуючи порядок і здатність підрозділу виконувати поставлені завдання. Для цього офіцерам потрібно бути достатньо підготовленими та здатними витримувати несприятливі умови та стрес. Щоб бути здатним успішно виконувати завдання у бойових умовах, військові мають бути відповідно підготовленими та вміти швидко реагувати на непередбачувані ситуації. Саме тому для поліпшення підготовки військовослужбовців потрібні регулярні тренування, які допомагають знижувати рівень стресу, підвищувати самооцінку, поліпшувати настрій та знижувати ризик виникнення психологічних проблем, таких як депресія або посттравматичний стресовий розлад. А дослідження впливу фізичної підготовки на стресостійкість та успішність військовослужбовців дадуть можливість визначити оптимальні рівні фізичної підготовки для різних військових професій, розробити програму фізичної підготовки, яка поліпшить успішність військовослужбовців під час виконання своїх обов'язків та збільшать їхню загальну ефективність в бойових умовах. Під час дослідження також необхідно врахувати, що різні військові спеціальності вимагають різного рівня фізичної підготовки. У цій роботі ми розглянемо, який рівень фізичної підготовки є оптимальним для кожної спеціальності та роду військ. Окрім цього, різні вправи мають різний вплив на фізичний і психологічний стан військовослужбовців. Тому вправи та тренування мають складатися із розрахунку на подальшу специфіку виконання завдань військовослужбовцями і доцільність виділення часу та матеріальної бази для виконання тих чи інших тренувань. Також дослідження мають установити, які способи підготовки можуть підготувати військовослужбовців до роботи в умовах бойових дій, у несприятливих умовах, таких як: висока температура, пил, шум та недостатня кількість сну. Усі ці питання мають бути розглянуті та взяті до уваги у плануванні та підготовці, адже вони вирішують доволі важливу роль в успішності виконання поставлених завдань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема вивчення впливу фізичної підготовки на психологічну стійкість та успішність військовослужбовців під час службової діяльності постійно привертала увагу військових науковців і дозволила зробити висновок про ґрунтовний інтерес дослідників до проблеми потреби у висококваліфікованих кадрах, які здатні виконувати бойові завдання. У рамках нашого дослідження становлять інтерес роботи таких авторів, як О. Кокун, Н. Агаєв, І. Пішко, Н. Лозінська, В. Остапчук, Н. Агаєв, Т. Круцевич, К. Батрак та інших, присвячені дослідженню різних аспектів вивчення впливу фізичної підготовки на психофізичну стійкість та успішність військовослужбовців під час службової діяльності. У дослідженнях Т. Круцевича, К. Батрака подано інноваційні наукові розробки вирішення проблемних питань психологічної готовності військовослужбовців в умовах бойової діяльності.

Щодо впливу теоретичних і практичних аспектів застосування фізичної підготовки на психологічну стійкість та успішність військовослужбовців під час службової діяльності можна розглянути доробки О. Кокуна, Н. Агаєва, І. Пішкова, Н. Лозінської, В. Остапчук, присвячених дослідженню психологічної роботи з військовослужбовця- ми-учасниками АТО на етапі відновлення. Однак досліджень з питань впливу фізичної підготовки на поліпшення загального стану військовослужбовців на сьогодні недостатньо.

Метою статті є комплексне дослідження впливу фізичної підготовки на психофізичний стан військовослужбовців з акцентом на визначення оптимальних методів і технік, що сприяють поліпшенню їх загальної фізичної готовності та психологічної стійкості. Ми прагнемо розробити засновані на наукових доказах рекомендації для ефективного планування та виконання програм фізичної підготовки, максимально адаптовані до вимог і особливостей служби військовослужбовців, які покращать 'їхню професійну діяльність.

2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Загалом заняття спортом має неабиякий вплив на організм людини, але у цій статті ми розглянемо вкрай важливий для військовослужбовців ефект від тренувань, а саме як спорт впливає не тільки на фізичну витривалість, а й на психологічну стійкість.

Насамперед визначимося, що найбільший вплив на психічне здоров'я людини чинить стрес. Стрес - це захисна реакція організму на зовнішні подразники. Він впливає на емоції, настрій та поведінку людини. Не менш вагомим, а часто й більш серйозним, залишається його вплив на людський організм, який стає помітний із часом у різних проявах [1].

Симптомами хронічного стресу можуть бути:

дратівливість;

тривожність;

депресія;

головні болі;

безсоння.

З огляду на події, які відбуваються у нашій країні, усі ми знаємо, що війна - це постійний стрес, переживання та страх. Усе це впливає на нервову систему людини. Тому військовослужбовці, які виконують завдання у таких умовах, мають бути готовими стикнутися із цими факторами та бути готовими до дій у стресових ситуаціях, де психологічний тиск буде заважати розважливому мисленню та прийняттю рішень. Саме через це військові кадри мають тренуватися та поліпшувати не тільки свою фізичну витривалість, а й стійкість до впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на центральну нервову систему [1].

Розглянемо вплив стресу на організм людини із біологічної точки зору для детальнішого поглиблення у процес, щоб дізнатися, що саме спричиняє такі негативні зміни в організмі людини.

Перш за все, під час стресу гіпоталамус дає наднирникам сигнал виділяти гормони стресу - адреналін і кортизол. Вони прискорюють серцебиття, унаслідок чого кров активніше приливає до м'язів та органів, які в надзвичайній ситуації потребують її найбільше. Реагуючи на стрес, людина дихає швидше, намагаючись розподілити багату на кисень кров по тілу.

Серце у стані стресу також працює швидше. Судини стискаються і спрямовують більше кисню у м'язи задля забезпечення сили для термінової реакції. Це спричинює підвищення кров'яного тиску. А постійна гіпертонія посилює ризик інсульту й серцевого нападу.

Окрім цього, під впливом стресу в організмі відбувається розпад білків, зменшується кількість вітамінів А, Е, С. Людина, що переживає стрес, виглядає змарнілою, старшою за свій біологічний вік.

Розглянемо психофізичний вплив на організм людини загалом.

Імунна система може бути стимульована стресом, що за певних обставин допомагає запобігти інфекційним захворюванням і прискорює загоєння ран. Проте згодом гормони стресу можуть зробити імунну систему більш вразливою до вірусних захворювань, що, як мінімум, збільшує час, необхідний організму для відновлення після хвороби або травми. Учені з Американського інституту дослідження стресу довели однозначний зв'язок між стійкими негативними переживаннями та розвитком аутоімунних захворювань (хвороби, за яких імунітет організму мобілізується не проти сторонньої сполуки, біологічного організму, а проти клітин, тканин власного організму).

М'язова система. М'язи зазвичай перебувають у спокійному стані, однак за необхідності вони можуть напружуватись для захисту від можливих травм. Однак довготривалий стрес може спричиняти хронічну напругу м'язів, що викликає болі у всьому тілі [2].

Травна система. Під час стресу, печінка виробляє більше цукру (глюкози) для забезпечення додаткової енергії. Але, якщо стрес стає хронічним, це може призвести до високого рівня глюкози, що збільшує ризик розвитку діабету ІІ типу.

Надмірне вивільнення гормонів, швидке серцебиття та дихання можуть нашкодити системі травлення. Підвищена кількість шлункової кислоти може призвести до розвитку виразки або кислотного рефлюксу. Хоча стрес не є причиною виразок шлунку, він може призвести до їх загострення.

Крім того, хронічний стрес впливає на рух їжі через травну систему, що може призвести до таких наслідків, як діарея, запори, нудота, блювання і болі в животі, залежно від індивідуальних особливостей організму.

Стрес супроводжується емоційною напругою, а його ознаки можуть бути такими:

фізіологічні ознаки: хекання,

частий пульс,

почервоніння або збліднення шкіри обличчя,

збільшення адреналіну в крові,

потіння;

психологічні ознаки:

зміна динаміки психічних функцій, найчастіше уповільнення розумових операцій, розсіювання уваги, ослаблення функції пам'яті, зменшення сенсорної чутливості, гальмування процесу ухвалення рішення;

особистіші ознаки: повне придушення волі, зниження самоконтролю, пасивність і стереотипність поводження, нездатність до творчих рішень, підвищена сугестивність,

страх,

тривожність,

невмотивоване занепокоєння;

- медичні ознаки:

підвищена нервозність,

наявність істеричних реакцій,

непритомності,

афекти,

головні болі,

безсоння.

Часто в екстремальних ситуаціях, коли на людину діє тиск чи страх небезпеки, може відбутися стан афекту. Афект позбавляє людину спокійної розважливості мислення і волі [3]. Приводами афектів служать сильні й раптові враження, під впливом яких потрясається і раптово змінюється звичайний стан людини, що є не рідкістю серед військових, які перебувають у зоні бойових дій. Рівні афекту можуть бути різними, на вищих рівнях 'їхнього прояву може з'являтися приголомшення і навіть смерть, як, наприклад, у разі переляку з радості або страху. Почуття, що виникають унаслідок афекту, можуть бути приємними або неприємними, іноді вони можуть навіть бути сумісними, як, наприклад, у випадку з подивом. Афект зазвичай розвивається в критичних ситуаціях, коли людина не може знайти іншого виходу з небезпечної, критичної або несподіваної ситуації. Характерною ознакою афекту є його властивість, коли на короткий час людина втрачає можливість критично оцінити ситуацію та контролювати свої дії, через звуження свідомості, коли увага зосереджена на обставинах, які викликали афект. Винятково сильні афекти можуть завершитися втратою свідомості та пам'яті про минуле. Однією з важливих ознак цього емоційного стану є його бурхливість та яскравість зовнішнього прояву, який включає виразну міміку, пантоміміку та дії. Афект може бути пов'язаний з гнівом, збуренням, досадою, страхом, що доходить до жаху та паніки, а також з горем. Людина зазвичай втрачає контроль над собою у стані афекту, але все ж зберігає відповідальність за свої дії. Особливо схильні до афектів люди, які не звикли до самоконтролю та не розуміють необхідності стримувати себе. Афективність особистості, схильність до бурхливих емоційних проявів залежить не тільки від темпераменту, але і рівня її моральної вихованості, що припускає самовладання. Фізичне виховання військових кадрів дозволяє протидіяти зазначеним чинникам завдяки фізичному навантаженню та розвитку особистої самодисципліни.

Взявши до уваги все вищесказане, можна підсумувати, що дослідження способів поліпшити психологічну стійкість військовослужбовців є доволі важливою темою у зв'язку із вимогами до них. Дослідження способів поліпшення психологічної стійкості військовослужбовців може мати значення для підвищення ефективності бойових дій та забезпечення чіткості виконання воєнних операцій. Одним із можливих способів є застосування фізичної підготовки як засобу формування вольових якостей та підвищення самодисципліни військовослужбовців. Також можуть бути використані психологічні тренування, спрямовані на зниження рівня стресу та підвищення психологічної стійкості в екстремальних умовах. Загалом дослідження в цій сфері може допомогти розробити більш ефективні підходи до забезпечення психологічної готовності військовослужбовців до виконання службових обов'язків.

Розглянемо спорт як засіб тренування та удосконалення психофізичних якостей. психофізичний військовослужбовець стрес

У біологічному аспекті спорт може допомогти поліпшити настрій і зменшити ризик розвитку депресії через вироблення гормонів щастя - ендорфінів. Ендорфіни - це хімічні сполуки, які виробляються, головним чином, у гіпоталамусі та гіпофізі мозку і відповідають за регулювання болю, настрою та емоційного стану.

Під час занять спортом організм виробляє більше ендорфінів, що може привести до почуття ейфорії та зниження болю, що особливо корисне для людей, які мають підвищену чутливість до болю.

Додатково, заняття спортом можуть сприяти відчуттю досягнень і підвищити самооцінку. Це також може позитивно вплинути на настрій та самопочуття.

Заняття спортом можуть бути ефективним засобом протистояння стресу і депресії, оскільки спорт сприяє виробленню не тільки ен- дорфінів, але й інших хімічних речовин, таких як серотонін і дофамін, які можуть поліпшити настрій та зменшити ризик розвитку депресії.

Також заняття спортом можуть сприяти зменшенню рівня кортизолу, (гормону стресу) в організмі. Це важливо, оскільки підвищений рівень кортизолу здатен спричинити різні проблеми зі здоров'ям, такі як депресія, анксіозність, збільшення ваги та інші.

Крім цього, тренування можуть допомогти людині розвивати різні навички та якості, такі як самодисципліна, уміння керувати часом, витривалість і терпіння. Ці навички будуть корисними у разі потреби швидко приймати рішення у стресових ситуаціях.

Сам термін стресостійкість - це певна сукупність якостей, що дозволяють переносити стресові ситуації без неприємних наслідків для особистої діяльності індивіда й оточення. А, як вже було сказано, фізична активність є найліпшими ліками для зняття психоемоційного напруження, подолання стресу, профілактики захворювань. Фізичні вправи допомагають поліпшити настрій, здобути відчуття впевненості, привести до оптимального рівня функціональний стан організму.

Обираючи вправи, які можуть поліпшити та підтримати рівень психофізичної стійкості військовослужбовців [3] і які допоможуть збільшити стресостійкість, варто звернути увагу на їх інтенсивність і регулярність.

Інтенсивність тренувань визначається індивідуально для кожної людини залежності від її фізичної форми та рівня здоров'я. Як правило, для зниження стресу рекомендується тренуватися з помірною інтенсивністю.

Регулярність занять є важливим фактором у зниженні стресу. Рекомендується займатися фізичною активністю протягом 30-60 хвилин щодня або хоча б 3-4 рази на тиждень.

Для підтримання здоров'я центральної нервової системи, рівня стресостійкості та зняття емоційної напруги можна виконувати комплекс вправ, який має складатися з вправ для всіх груп м'язів і суглобів нашого тіла. Починається комплекс з вправи для відчуття правильної постави. Далі виконують прості за структурою вправи, де задіяні великі м'язові групи (ходьба на місці, біг у повільному темпі). Після них виконують вправи, у яких чергується робота різних м'язових груп (шиї, рук і плечового поясу, тулуба і ніг). Закінчується комплекс вправами для розвитку гнучкості, відновлення дихання і відчуття правильної постави.

Комплекси складаються з 10-15 вправ тривалістю 5-15 хвилин, і виконують їх до відчуття легкої втоми. Силові вправи сприяють тренуванню та посиленню процесів активного гальмування, відновленню та впорядкуванню процесу збудження, підвищенню емоційного тонусу [4]. Зниження рівня тривожності відбувається після вправ аеробної спрямованості та силових вправ низької інтенсивності. Для тренованих осіб силові вправи високої інтенсивності можуть також сприяти релаксації. Заспокійлива дія фізичних вправ пояснюється ритмічністю рухів, регулюванням виділення гормонів (серотоніну та норадреналі- ну). Одним із найефективніших способів поліпшення психологічної стійкості є оптимальна рухова активність та фізичне навантаження. Із біологічного погляду, фізична активність дозволяє поліпшити стан серцево-судинної системи, за рахунок чого стимулюється робота головного мозку, забезпечуючи безперервний потік імпульсів до його кори. Через це особа почуває себе впевненіше, бадьоріше, підвищується працездатність, і загальний стан людини поліпшується. Також навантаження безпосередньо впливають на центральну нервову систему, що визначає самопочуття людини, її настрій та здатність виконувати завдання.

Окрім звичайних вправ, для поліпшення морально-психологічного стану та психофізичної стійкості застосовуються тренування із рукопашного бою та особистої безпеки чи інші бойові мистецтва або спортивні ігри.

Щодо рукопашного бою, то тренування можуть допомогти підвищити психофізичну стійкість та знизити рівень стресу за допомогою різноманітних механізмів. По-перше, тренування самооборони може збільшити рівень фізичної підготовки, що також забезпечує зниження рівня стресу. Тренування можуть включати в себе вправи з кардіотре- нування та зміцнення м'язів, які знижують рівень гормонів стресу в організмі, таких як кортизол - гормон стресу, а також збільшенню вироблення ендорфінів - “гормонів щастя” [5].

По-друге, підготовка може допомогти поліпшити психічну стійкість та розкрити потенціал управління стресовими ситуаціями. Вправи самооборони вимагають від учасників швидкого та правильного реагування на небезпеку, а також вміння розслаблятися та контролювати свої емоції, що може позитивно впливати на 'їхню психічну стійкість та здатність до протистояння стресовим ситуаціям. Це допомагає підготувати психіку до подібних стресових ситуацій, що знижує рівень тривоги та підвищує самоконтроль у реальних ситуаціях.

По-третє, тренування допомагають збільшити впевненість у своїх здібностях і відчуття контролю над ситуацією. Це може позитивно вплинути на психіку, зменшуючи рівень тривоги та підвищуючи відчуття впевненості у власних можливостях. Крім цього, розвиток тренування бойових мистецтв та самооборони можуть допомогти розвинути самодисципліну, що є важливою якістю для психофізичної стійкості. Вивчення бойових технік вимагає від людини регулярної практики і дисципліни, що підвищує її психофізичну стійкість. Також у таких заняттях присутній розвиток концентрації уваги. Тренування рукопашного бою та бойових мистецтв загалом вимагає від людини високого рівня уваги та концентрації, що із часом та підготовкою знижує рівень напруги і стресу в екстремальних ситуаціях. Під час тренування людина має бути уважною до рухів противника, аналізувати ситуацію та швидко приймати рішення. Від цього людина стає більш підготовленою до ситуацій у яких потрібна концентрація, увага, уміння зберігати спокій та мислити, навіть у стресових ситуаціях [5].

Щодо спортивних ігор, то вони можуть допомогти підвищити психофізичну стійкість і знизити рівень стресу за допомогою фізичної активності, змагання та спілкування з командою [6]. Фізична активність під час спортивних ігор сприяє виробленню гормонів щастя (ен- дорфіни серотонін та дофамін) які допомагають знизити рівень стресу та поліпшити настрій. Крім того, фізичні вправи можуть допомогти підвищити рівень енергії та витривалості, що є важливими якостями для військовослужбовців. Також важливим є соціальний аспект спортивних ігор, який полягає в тому, що вони можуть допомогти військовослужбовцям знайти спосіб відпочинку та розваги поза військовими обов'язками, зменшити рівень втоми та поліпшити загальний стан здоров'я. Командні ігри допомагають зміцнити співпрацю та довіру між військовослужбовцями, що є важливим у підвищенні ефективності командної роботи та стійкості під час стресових ситуацій.

Необхідно підкреслити, що стресостійкість не є стійкою якістю, яку можна зберегти назавжди. Вона залежить від різних факторів, включаючи фізичну форму, рівень стресу, стиль життя та інші. Тому, якщо людина перестала займатися спортом і потрапила у середовище, де стрес можливий кожен день, то ймовірність зменшення її стресостійкості збільшується.

Однак, якщо людина раніше тренувалася та розвивала свою психологічну стійкість, то це може допомогти їй краще справлятися зі стресом у майбутньому, навіть якщо вона перестала займатися фізично активністю, за умови, що вона зберегла розвинену стресостійкість і вміє застосовувати техніки для зниження рівня стресу [6].

У різні періоди часу спеціальна фізична підготовка військовослужбовців здійснювалася в різних напрямах. Сучасне ж завдання полягає в скороченні попередньої підготовки військовослужбовців до дій у незвичних умовах навчально-бойової діяльності шляхом тренувань із фізичної підготовки. Військово-професійні прийоми і дії, які використовуються для поліпшення фізичного стану військовослужбовців, є частиною засобів фізичного удосконалення особового складу. Військово-професійні прийоми та дії - це такі вправи, які тренують психіку, одночасно з цим людина розвивається фізично. Вони являють собою комплекс рухів, які виконуються в умовах підвищеної небезпеки (ризику) і пов'язані зі значними фізичними та психічними напруженнями. Спеціальна фізична підготовка з метою вироблення “завчасної” адаптації військовослужбовців до режиму бойової діяльності за надзвичайних умов вимагає певної специфіки у визначенні ступенів установлення зворотного зв'язку між загальноюфізичною і спеціальною підготовленістю. Важливо пам'ятати, що фізична підготовка є елементом системи більш високого порядку бойової підготовки. Для організації досконалої підготовки військовослужбовців необхідно враховувати показники функціональної діяльності організму, що вимагає хорошого знання основних положень взаємозв'язку фізичної підготовки з результатами військово-професійної діяльності.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Спеціальна фізична підготовка є важливим аспектом тренування військовослужбовців, оскільки вона сприяє покращенню психофізичної стійкості, що необхідна для ефективної роботи в екстремальних умовах. Варто зазначити, що стресостійкість не є постійною характеристикою та може змінюватися залежно від різних факторів, включаючи фізичну форму, рівень стресу, стиль життя тощо. Тому є важливим систематичне та постійне тренування. Різні види фізичної активності, включаючи бойові мистецтва, спортивні ігри та військово-професійні вправи, можуть мати позитивний вплив на психофізичну стійкість. Вони допомагають виробити самодисципліну, покращують здатність концентруватися та аналізувати ситуації, що сприяє покращенню витривалості, підвищенню рівня уваги.

Спеціальні вправи допомагають тренувати психіку й одночасно підвищують фізичний стан. Вони містять комплекси рухів, які виконуються в умовах підвищеної небезпеки та вимагають значних фізичних і психічних напружень.

Спортивні ігри, крім фізичної активності, також допомагають військовослужбовцям знайти спосіб відпочинку та розваги поза військовими обов'язками, що може сприяти зменшенню втоми та поліпшенню загального стану здоров'я.

Таким чином, комплексна програма спеціальної фізичної підготовки, яка включає психологічний аспект, може ефективно підвищити стресостійкість і загальну ефективність військовослужбовців. Це не тільки фізична активність, але й розвиток навичок впорядкування, самоконтролю та витривалості.

Однак психофізична стійкість не є статичною і може змінюватись залежно від низки факторів. Тому потрібно підтримувати регулярну фізичну активність і здоровий спосіб життя, щоб забезпечити оптимальний рівень стресостійкості.

Важливим елементом є також зворотний зв'язок між загальною фізичною та спеціальною підготовленістю. Для організації ефективної підготовки військовослужбовців важливо брати до уваги показники функціональної діяльності організму, які вимагають глибокого розуміння основних положень взаємозв'язку фізичної підготовки та військово-професійної діяльності.

Отже, спеціальна фізична підготовка та систематичні тренування є важливими інструментами для підвищення стресостійкості військовослужбовців і підтримання їх загального здоров'я. Водночас важливо зважати на індивідуальні особливості, фізичну форму та поточний рівень стресу кожного військовослужбовця.

Перспективними напрямами подальших досліджень є такі:

Нові методики тренування, які більше фокусуються на психологічному становищі та стресостійкості.

Вплив тривалості й інтенсивності тренувань на стресостійкість і психофізичну стійкість.

Адаптація методик для різних військових спеціалізацій, оскільки рівень стресу та фізичні вимоги можуть відрізнятися.

Використання біохімічних і генетичних маркерів для більш точного вимірювання впливу тренувань, які можуть відображати рівень стресу та стійкість до стресу на біологічному рівні.

Вплив інших факторів, крім тренувань, що можуть впливати на стресостійкість, зокрема дієти, якості сну, соціальної підтримки.

Розроблення й упровадження програми ментальної підготовки.

Кожен з цих напрямів має потенціал для поліпшення нашого розуміння стресостійкості та способів її вдосконалення серед військовослужбовців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Психологічна робота з військовослужбовцями-учасниками АТО на етапі відновлення : методичний посібник / О. М. Кокун та ін. Київ : НДЦ ГП ЗСУ, 2017. С. 9-21.

Агаєв Н. Психологічні проблеми військовослужбовців-учасників АТО. Вісник МОУ. 2014. № 10. С. 8-9. URL: http://znp-vo.nuou.org.ua/issue/ view/10038/4491

Чуносов М. І., Удосконалення процесу викладання “Спеціальної фізичної підготовки” на основі застосування положень психологічної моделі діяльності в екстремальній ситуації. Вінниця : ВДПУ, 2003. С. 181-184.

Батрак К. В. Проблемні питання психологічної готовності військовослужбовців в умовах бойової діяльності. Київ : НДЦГПЗСУ, 2014. С. 38-40.

Мединський В. І., Баклан М. О. Вплив бойової підготовки на формування психологічної стійкості військовослужбовців. Проблеми загальної та педагогічної психології. Вісник МОУ, 2018. № 4(5). С. 87-96 URL: http://www. irbis-nbuv.gov.ua/cgi

Пивовар О. В. Адаптація курсантів до фізичних навантажень на початковому етапі навчання у ВВНЗ. Київ : КНВІ, 2003. С. 163-165.

REFERENCES

Kokun O. M. (2017). Psykholohichna robota z viiskovosluzhbovtsiamy - uchasnykamy ATO na etapi vidnovlennia [Psychological work with military personnel - ATO participants at the stage of recovery]. Kyiv : Natsionalnyi doslidnyi tsentr Heneralnoho planuvannia Zbroinykh Syl Ukrainy. [in Ukrainian]

Agayev N. (2014). Psykholohichni problemy viiskovosluzhbovtsiv-uchasny- kiv ATO [Psychological problems of military personnel participating in the ATO]. Visnyk MOU, vol. 3, no. 10, pp. 8-9 [in Ukrainian]

Chunosov M. (2003). Udoskonalennya protsesu vykladannya “Spetsialnoyi fi- zychnoyi pidhotovky” na osnovi zastosuvannya polozhen psykholohichnoyi modeli diyal- nosti v ekstremalniy sytuatsiyi [Improvement of the teaching process of “Special physical training” based on the application of the provisions of the psychological model of activity in an extreme situation]. Vinnytsia : VDPU, pp. 181-184. [in Ukrainian]

Batrak K. V (2014). Problematichni pitannya psikhologichnoyi gotovnosti viyskovosluzhbovtsiv v umovakh boyovoyi diyalnosti [Problematic issues of psychological readiness of military personnel in combat conditions]. Kyiv : NDCGPZCU, pp. 38-40. [in Ukrainian]

Medynskyi V I., Baklan M. O. (2018). Vplyv boiovoi pidhotovky na for- muvannia psykholohichnoi stiikosti viiskovosluzhbovtsiv [The impact of combat training on the formation of psychological resilience of military personnel]. Problemy zahalnoi ta pedahohichnoi psykholohii. Visnyk MOU, vol 3, no 4, pp. 87-96. [in Ukrainian]

Pyvovar О. (2003). Adaptatsiia kursantiv do fizychnykh navantazhen na pochatkovomu etapi navchannia u VVNZ [Adaptation of cadets to physical loads at the initial stage of training in military educational institutions]. Kyiv : KNVI, pp. 163-165. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru