Саморегуляція та міжособистісні стосунки у молоді: емпіричний ракурс

Self-regulation and relationships are two important components of a successful life. Self-regulation refers to the ability to control one's emotions, actions, and thoughts. This is important because it helps to avoid negative consequences, solve problems and achieve the goal. Relationships, in turn, play a big role in our lives, and when communicating with friends, colleagues, and loved ones, we use self-regulation to solve difficult issues and conflicts, which strengthens relationships. We see the prospect of further research in the study of the factors of formation of mechanisms of emotional self-regulation at an increased level ofstress, which can become the basis for the formation ofa strategy for the progress of emotional regulation in crisis situations.

Key words: self-regulation; interpersonal relationships; emotional intelligence; emotional barriers; youth.

Вступ

Особистість живе та розвивається у соціумі, який наповнений багатогранними стосунками між людьми як одного віку, так і різного. Взаємостосунки формуються у ході комунікації, яка займає значну частину життя особистості. Саморегуляція у свою чергу є значною частиною комунікації. У ході саморегуляції емоційних станів людина здатна побудувати задовільні взаємостосунки, які включають в себе вміння розуміти власний емоційну реакцію на обставини зовнішнього та внутрішнього світу людини. Саморегуляція включає в себе вольову, емоційну, поведінкову сфери життя. Стосунки між людьми формуються за допомогою цих сфер життя. Саморегуляція особистості відбувається в ті способи, які особистість освоює з перших років життя. Саме в первинних стосунках, в досвіді взаємодії з важливими дорослими, відбувається розвиток саморегуляції, яка є компонентом емоційного інтелекту. Саморегуляція впливає на формування стосунків як таких, що дозволяють задовольнити потреби. Здатність якомога краще зрозуміти актуальний стан, причини емоційного переживання та вираження у ході комунікації своїх потреб збільшує можливість порозумітись та задовольнити потреби одне одного. Така комунікація збільшує рівень задовільності стосунками адже зменшує негативні емоційні переживання в особистості, в тому числі й у молоді. У даний період відбувається перехід до самостійного життя і саме актуалізується сфера самовизначення та самореалізацію в соціальному житті. Ми вважаємо, що на формування задовільних взаємостосунків в молоді впливає рівень саморегуляції.

Метою статті здійснення теоретичного розгляду та емпіричного дослідження прояву саморегуляції та міжособистісних стосунків у молоді.

Теоретичне підґрунтя

Саморегуляція особистості є динамічним утворенням, а формування та розвиток саморегуляції зумовлений чинниками внутрішнього (темперамент) і зовнішнього (середовище та пережитий досвід) порядку. Темперамент в свою чергу є біологічно зумовленою, стійкою вродженою властивістю людини, що впливає на реакцію людини на інших людей. Саморегуляція існує як на свідомому, так і на несвідомому рівні. Здатність контролювати власні емоції отримало в психології назву саморегуляція, проте термін вміщує і інші процеси: 1) на основі передбачення здійснення діяльності, по-іншому - програмування діяльності (н-д: передбачаючи дощову погоду, людина бере парасолю, перш ніж вийти з будинку); 2) контроль людиною своїх емоцій, почуттів, переживань (роздуми над своїм емоційним станом перед прийняттям рішень); 3) цілеспрямоване, свідоме формування способу дій в різних ситуаціях (розуміючи свою потребу у чіткому формуванні наступних дій, для задоволення потреб, наприклад задовольнити жагу, наливши воду в склянку, та попивши з неї); 4) «внутрішня» регуляція поведінкової активності людини (стримування бажання виражати агресію у деструктивний спосіб); 5) взаємодія бажаної та соціально-прийнятої поведінки індивіда (інший спосіб донесення своєї думки, як такий що не принизить почуття та гідність іншої людини) [1].

Саморегуляція є частиною емоційного інтелекту особистості. Емоційний інтелект розуміється як здатність розуміти, усвідомлювати та управляти власними емоціями, своєю мотивацією, думками й поведінкою, регулювати свій емоційний стан, а також як вміння розуміти емоційні стани інших людей, помічати їхні актуальні потреби, співпереживати. Психологи зазначають, що емоції здатні ставати на заваді процесові мислення, інформація затримується і завдання важко завершити. Це відбувається через сильні сигнали таких емоцій як: страх, злість, тощо [2].

Постійні стреси у дитячому віці можуть стати причиною відставання в розвитку, а також перешкоджати навчанню. Такі відхилення можна побачити через часте занепокоєння дитини, а також через імпульсивні дії. У дорослому віці можуть виникнути проблеми з алкоголем або законом, агресією. Спільним є порушення імпульс-контролю, що негативно впливає на взаємостосунки через дії чи слова які явно чи приховано, деструктивно впливають на взаємостосунки. Отже, у людини, з раннього віку закріплюється досвід, небезпеки, який є неусвідомлюваним, і який впливає на емоції, думки та поведінку у ситуаціях підвищеного стресу [3].

Один із засновників теорії емоційного інтелекту П. Саловей вирізнив п'ять базових складових емоційного інтелекту:

1) Усвідомлювати свої емоції (самопізнання), тобто могти назвати те, що ми відчуваємо, ідентифікація свого емоційного стану, настрою. Вміння помічати свої емоції дозволяє краще пізнати нас самих, чому ті чи інші емоції виникають в певний момент, про що вони сигналізують, яка їхня функція в конкретний момент. Люди, котрі краще розуміють свої почуття, приймають швидкі рішення, менше вагаються, готові чути свої істинні потреби і бажання, легше досягають бажаного.

2) Управляти своїми емоціями (саморегуляція) - тобто володіти собою в певних ситуаціях, вміти при потребі визначити рамки свого впливу, заспокоїти себе, справитися з тривогою чи гнівом. Таке вміння розвиває адаптивність і стресостійкість, що дозволяє простіше проживати життєві виклики, труднощі.

3) Самомотивація - вміння управляти власними імпульсами, тобто при потребі, відкладати задоволення і приборкувати моментні бажання, щоб досягнути більшого в майбутньому. Це вміння самостійно себе надихати, знаходити особисті сенси, ставити досяжні цілі і поступово рухатися до їхньої реалізації.

4) Емпатія, розпізнавання емоцій інших людей - здатність враховувати почуття інших людей при прийнятті рішень, вміння слухати і чути, дивитися і бачити емоційні стани, потреби інших людей. Таке вміння дозволяє ефективно впливати на команди, управляти персоналом, співпереживати і підтримувати.

5) Управління стосунками (соціальні навички) - побудова здорових стосунків, вміння зацікавити людей, привабити їх на свою сторону, працювати в команді, вирішувати конфлікти, бачити сильні сторони людей і допомагати їм у реалізації цілей і планів, вміння створити в команді атмосферу довіри, вислухати, прийняти різні точки зору, знайти спільні точки дотику, вміння будувати довготривалі, здорові стосунки в парі [4].

Зв'язок саморегуляції та формування взаємостосунків розглядається у площині теорії прив'язаності. У 40-хх роках 20 століття, Дж. Боулбі працюючи з дітьми які перебували у дитячому будинку, помітив закономірність, що вихованці часто страждають від неспроможності встановлювати тривалі надійні стосунки. І він припустив що причиною цих порушень є відсутність матері, або іншого, постійного опікуна певний проміжок часу в ранньому дитинстві. Тобто у середовищі адаптації раннього віку формується певна прив'язаність, яка впливає на формування взаємостосунків - дружніх, робочих, близьких, романтичних. Задоволеність потреби у турботі, безпеці, середовищі які забезпечує матір, відіграє фундаментальну роль, в якому людина формує відчуття безпеки, власної цінності, довіри та афективної саморегуляції. Існують такі типи прив'язаності: надійна - впевненість що нам прийдуть на допомогу коли це буде потрібно, тривожно-амбівалентна - характеризується відчуттям що нас покинуть або покинули у незвичній ситуації; уникаюча - відсутність вербалізації емоційного стану, відчуття небезпеки при формуванні залежності від людей; дезорганізована - імпульсивна поведінка, низький рівень саморегуляції, також можлива девіантна поведінка; Лише надійний тип прив'язаності, який характеризується відчуття безпеки, можливістю розуміти та говорити про власні потреби, пошуком людей з якими можна сформувати надійні, безпечні стосунки [5].

В юнацькому віці відбувається зростання сили Его, тобто здатність проявляти свою індивідуальність. У цей період проявляється вирішення страху втрати свого Его, який часто присутній у стосунку з особистістю чи групою. Міжособистісні стосунки в даному періоді мають тенденції до розширення комунікації, збільшення соціальних зв'язків та тенденцію до відокремленості, розширені індивідуальності.

Важливим процесом у період юності є зменшення впливу авторитету батьків, а також залежності від них. Також юнацький вік характерний пошуком місця у суспільстві, вибором професії, романтичних стосунків. Згідно Е. Еріксоном важливі завдання, які стоять перед молоддю - знаходження своєї гендерної, соціальної ролі, самовизначеність. Так формується Его ідентичність [6].

Найбільш вагомими доробками щодо розкриття питань взаємостосунків та задовільних взаємостосунків в молоді міститься в наступних дослідженнях: термінологічний аналіз поняття «прив'язаність» як соціально-психологічної категорії (Є. Підчасов) [5], самоаналіз емоційних переживань як вияв емоційної компетентності особистості (Т. Кириленко) [8], концепція індивідуального стилю саморегуляції як засобу підвищення соціально-психологічної адаптації (Н. Мангер) [1].

Методи дослідження

Дослідження організоване на основі застосування комплексу теоретичних та емпіричних методів.

Теоретичні методи: теоретичний аналіз проблеми саморегуляції та міжособистісних стосунків, узагальнення.

Емпіричні методи: для визначення саморегуляції застосовано методику «діагностика емоційного інтелекту» Н. Холл, в адаптації П.А. Козляковського [9], особливості стосунків за методикою діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі, адаптація А.М. Шевенко [10], та опитувальником міжособистісних відносин В. Шутца [11], для дослідження прояву емоційних бар'єрів у процесі спілкуванні методику «Діагностика емоційних бар'єрів у міжособистісному спілкуванні» В. Бойко.

Методи математичної статистики: статистичне оброблення результатів виконано за допомогою статистичної програми IBM SPSS Statistics-23, представлено описові статистики та кореляційний аналіз [13].

Результати і обговорення

Для визначення особливостей прояву саморегуляції та її взаємозв'язку з міжособистісними стосунками проведено опитування за допомогою Google-forms. В дослідженні взяло участь 30 респондентів, їхній вік: 19-26 років. Статевий склад групи складав 73,3% жінки та 26,7% чоловіки. За допомогою анкетування визначено, що 66,7% опитаних задоволені

міжособистісними стосунками, інші (33,3%) є не задоволеними ними.

У групі досліджуваних за методикою дослідження емоційного інтелекту Н. Холл виявлено в основному низький рівень емоційного інтелекту. Результати представлено у таблиці 1.

Таблиця 1

Прояв емоційного інтелекту

Як зазначено у таблиці 1 найгірше Щодо емоційної обізнаності, то ситуація є опитуванні керують своїми емоціями: 90% дуже схожою: 76,7% виявляють низький досліджуваних виявляють низький рівень. рівень. В той же час також більше половини 63,3% погано регулюють свій емоційний стан, тобто мають низький рівень. Такими ж результатами представлена шкала «розпізнавання чужих емоцій», що свідчить про низький рівень саморегуляції. Щодо емпатії, то у половини визначено середній рівень емпатії. Тобто, група досліджуваних має достатньо низький рівень саморегуляції. Для молодої людини важливими є як розуміння своїх емоцій, так і розпізнавання емоцій інших людей, а також важливою є така риса як емпатія, яка дає можливість краще будувати міжособистісні стосунки. Очевидно, досліджувані рефлексують, вчаться розпізнавати свої та чужі емоції і не впевнені у правильності визначення їх.

Розподіл досліджуваних за рівнем прояву міжособистісних відносин за методикою Т. Лірі представлено в таблиці 2.

Таблиця 2

Типи міжособистісних відносин (за методикою Т. Лірі)

Згідно з отриманими даними щодо прояву міжособистісних відносин (табл.. 2) половина вибірки має помірний рівень прояву за шкалами таких типів, як: «егоїстичність» та «агресивність»; 60% опитаних мають зазначений рівень за шкалою «підозрілий»; від 46,7% до 56,7% за шкалами «підлеглий», «доброзичливий» та «альтруїстичний»; 40% за шкалою «залежний» та 33% за шкалою «авторитарний». Щодо високого рівня, то майже за всіма шкалами опитаних виявилося від 20% до 30%, за шкалою «авторитарний» серед досліджуваних визначено 50% з високим рівнем прояву. Щодо екстремального рівня прояву, то серед досліджуваних таких є від 6,7% до 16,7%. Для міжособистісної взаємодії важливим є як агресивність, підозрілість так і доброзичливість, адже це сприяє адаптації до різних ситуацій в соціумі. Біля половини учасники дослідження мають більшою мірою тенденцію до лідерства, схильність домінувати, що може заважати у близьких стосунках та може допомагати і підтримувати у робочих стосунках.

Таблиця 3

Міжособистісні відносини (за опитувальником В. Шутца)

Примітка: Іе - тенденція перебувати серед інших людей, Іу - бажання бути цікавим для інших людей, Се - тенденція контролювати відносини з іншими, Су - тенденція підкорятися іншим під час спілкування, Ае - тенденція встановлювати близькі контакти з іншими, Ау - бажання індивіда, щоб інші люди встановлювали з ним глибокі емоційні стосунки

екстремально високому рівні. Бажання індивіда, щоб з ним встановлювали глибокі емоційні стосунки, у 43,3% виявляється на низькому рівні. Для молоді у даному віковому періоді важливим є пошук свого місця в соціумі, створення сім'ї, дружніх стосунків. Опитувані більшою мірою мають тенденцію створювати контакт, та рефлексують над способом поведінки у соціумі, характерним для половини учасників є меншою мірою виражено бажання бути цікавим для інших чи щоб інші встановлювали близький контакт.

Щодо прояву у досліджуваних емоційних бар'єрів, які заважають їм у спілкуванні, то вони визначено за методикою «Діагностика емоційних бар'єрів у міжособистісному спілкуванні» В. Бойко та надано в таблиці 4.

Таблиця 4

Емоційні бар'єри у міжособистісному спілкуванні

Розподіл досліджуваних за рівнем прояву міжособистісних відносин за опитувальником В. Шутца представлено в таблиці 3.

Як зазначено у таблиці 4 можемо виділити невміння керувати емоціями, що у 63,3% є на низькому рівні. Також негнучкість, невиразність емоцій у 60% є на низькому рівні, в той же час 40 % мають високий рівень інтенсивності цього бар'єру. Небажання зближатись з іншими у більшості респондентів є на низькому рівні. Емоційні бар'єри часто є перешкодою у взаємовідносинах, заважають порозуміню та кооперації. Очевидно що опитувані мають підвищений інтерес до зближення з іншими. Емоційні бар'єри серед опитаних впливають на спілкування проте не на критичному рівні.

Таблиця 5

Кореляційний аналіз

Ми припустили, що респонденти які декларують задоволеність відносинами з іншими та ті хто декларує незадоволеність відносинами відрізняються за проявом емоційного інтелекту, емоційних бар'єрів, ставленням до інших людей. За критерієм Як зазначено (табл.. 3) 53,3% респондентів відчувають себе добре серед людей, та мають схильність шукати спілкування. Щодо бажання бути більш цікавим то, 40% опитуваних, мають бажання на низькому рівні. В той же час, 43,3% опитуваних мають низький рівень контролю відносин з іншими. Тенденція встановлювати близький контакт різниться інтенсивністю, по 36,7% опитаних на високому та Шапіро-Уілка було визначено, що розподіл даних у нашій вибірці є ненормальним. Для визначення зазначених відмінностей було застосовано непараметричний статистичний критерій Манна-Уітні. В результаті на статистично значимому рівні визначено відмінності за шкалами: емоційна обізнаність, саморегуляція, емпатія, розпізнання емоцій інших людей, тенденція підкорятися іншим під час спілкування, альтруїстичний тип спілкування.

Ми припустили, що емоційний інтелект, до якого входить саморегуляція, впливає на задоволеність взаємостосунками, тобто чим вищий рівень саморегуляції, та емоційного інтелекту в цілому, тим рівень задоволеності є вищим. Кореляційний аналіз здійснено за допомогою коефіцієнту tay-b Кендалла. Результати кореляційного аналізу представлено у таблиці 5.

тенденцією підкорятися іншим під час спілкування. При середньому рівні саморегуляції, показники включення були низькими, це означає що індивід має схильність уникати людей та не бути під тиском у процесі спілкування. При середньому рівні саморегуляції, рівень за шкалою контроль є високим, комунікація з людьми викликає потребу контролювати розмову, що може говорити про незадоволеність розмовою, бажанням змінити тему, чи тримати дистанцію до співрозмовника. В той же час спостерігається пряма взаємозалежність між саморегуляцією та бажанням індивіда, щоб інші люди встановлювали з ним глибокі емоційні стосунки. Що свідчить про те, що із підвищенням вміння регулювати свою поведінку буде більшою потреба у встановленні глибоких емоційних стосунків.

Отже, саморегуляція має вищий рівень у тих хто не має бажання контакту, або ж має бажання вести розмову. Отже, саморегуляція впливає на задоволеність стосунками.

Висновки

Саморегуляція та стосунки - це дві важливі складові успішного життя. Саморегуляція означає здатність контролювати свої емоції, дії та думки. Це важливо, оскільки допомагає уникнути негативних наслідків, вирішувати проблеми та досягати мети. Стосунки, у свою чергу, відіграють велику роль у нашому житті, та при спілкуванні з друзями, колегами, близькими ми використовуємо Отже, виявлено позитивні кореляційні пов'язаності поміж саморегуляцією та небажанням зближатись на емоційній основі. При середньому рівні саморегуляції показники небажання зближатись були високі. Це можна пояснити тим що індивідові якому не подобається бути серед людей має вищий рівень саморегуляції, ніж той якому подобається бути серед людей, це означає що люди яким подобається серед людей не мають потребу розвивати саморегуляцію, саме тому вона залишається на низькому рівні. Небажання зближуватись спонукає особистість до саморегуляції. Існує обернений кореляційний зв'язок між рівнем саморегуляції та потребою включення, саморегуляцію для вирішення складних питань, конфліктів, що зміцнює стосунки. Саморегуляція розвивається в продовж життя та є значною частиною міжособистісних стосунків. У молоді саморегуляція допомагає у взаємовідносинах на роботі, в суспільстві та вдома.

Перспективу подальших досліджень вбачаємо у вивченні чинників формування механізмів емоційної саморегуляції при підвищеному рівні стресу, що може стати основою для формування стратегії розвитку емоційного регулювання у кризових ситуаціях.

Список використаних джерел