Лідерська компетентність як предмет наукових досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лідерська компетентність як предмет наукових досліджень

Олександр Діденко доктор педагогічних наук, професор, головний науковий співробітник науково-організаційного відділу, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький, Україна

Максим КОСТЮЧЕНКО старший викладач кафедри фізичної підготовки, Академія Державної пенітенціарної служби, м. Чернігів, Україна

У статті охарактеризовано проблематику лідерства як важливий предмет наукових досліджень. З'ясовано, що ці дослідження започатковано ще в епоху античності, коли відомі філософи виокремили важливі якості лідера - суспільного діяча і військового керівника.

З часом трактування лідерства відійшло від розгляду суто особи- стісних якостей до розроблення всеохопних теорій цього феномену. Доведено, що на сьогодні дослідження проблематики лідерства здійснюють у теорії управління, менеджменті, соціології, психології та педагогіці. У теорії управління і менеджменті лідерство трактують насамперед як міжособистісну взаємодію, що визначається конкретною ситуацією на основі комунікативного процесу і спря-моване на досягнення мети. Представники економічної науки розглядають лідерство як важливий ресурс підвищення ефективності діяльності підприємства. У дослідженнях з менеджменту поняття лідерства розглядають у контексті управлінській взаємодії між лідером і колективом, як процес несилового впливу для досягнення організацією своїх цілей та організаційної ефективності. У сучасних організаціях лідерство пов'язують зі знаннями та досвідом. Лідерство вчені розглядають у декількох аспектах: співвідносно з людиною та її якостями, становищем в організації; співвідносно з процесом (взаємовідносинами в організації) і з огляду на результати діяльності.

Автор з'ясував, що проблематика лідерства є також предметом ґрунтовного зацікавлення представників соціологічної, психологічної та педагогічної галузей знань. Соціологи звертають увагу на роль лідерів у різних соціальних групах, своєю чергою психологів цікавить лідерство як соціально-психологічний феномен внутрішнього розвитку групи, як один з процесів організації й управління малою соціальною групою. У психології вивчають переважно осо- бистісні якості лідера, розглядаючи його як важливу складову системи міжособистісних відносин у групі, вияв відносин домінування й підпорядкування.

Своєю чергою педагогіка, розглядаючи лідерство як складне соціально-психологічне явище, індивідуальне утворення, зосереджується на визначенні шляхів і підходів формування лідерських якостей, розвитку лідерського потенціалу людини. Загалом дослідники визначили ті особистісні складові офіцера-лідера, які, на їхню думку, допоможуть йому більш ефективно налагоджувати взаємодію з підлеглими та ув'язненими та більш ефективно досягати цілей професійної діяльності.

Ключові слова: лідерство; лідерська компетентність; теорії управління; менеджмент; педагогіка; психологія; формування; професійна підготовка.

Didenko O., Kostiuchenko M. Leadership competence as a subject of scientific research

The article characterizes the problematic of leadership as an important subject of scientific research. It turns out that these studies began in the ancient era, when the famous philosophers identified the important qualities of the leader - a public figure and military commander. Over time, the interpretation of leadership has moved away from considering purely personal qualities to developing comprehensive theories of the phenomenon.

It is proved that to date, research on leadership is carried out in the theory of administration, management, sociology, psychology and pedagogy. In the theory of administration and management leadership is interpreted primarily as an interpersonal interaction, defined by a specific situation on the basis of the communication process and aimed at achieving the goal. Representatives of economic science consider leadership as an important resource for improving the efficiency of the enterprise. In management studies the concept of leadership is considered in the context of managerial interaction between the leader and the team as a process of non-violent influence to achieve the organization's goals and organizational effectiveness. In modern organizations, leadership is associated with knowledge and experience. Scientists consider leadership in several aspects: in relation to the person and their qualities, position in the organization; in relation to the process (the relationship in the organization) and taking into account the results of activity.

The author has discovered that the issue of leadership is also the subject of considerable interest of representatives of sociological, psychological and pedagogical branches of knowledge. Sociologists pay attention to the role of leaders in different social groups, while psychologists are interested in leadership as a socio-psychological phenomenon of internal group development, as one of the processes of organization and management of a small social group. Psychology studies mainly the personal qualities of the leader, considering him/her as an important component of the system of interpersonal relations in the group, manifestation of relations of domination and subordination. Among the important personal qualities that leaders have to possess, psychologists point to such qualities as a willingness to take responsibility, initiative, creativity, the ability to build partnerships with other people, the tendency to use various methods of persuasive influence, rather than administrative, directive approaches.

In turn, pedagogy, considering leadership as a complex socio-psycholog- ical phenomenon, an individual education, focuses on identifying ways and approaches of formation of leadership qualities, the development of leadership potential of the person. Educators note the need to develop professional and personal qualities inherent in leaders of various teams, explore the factors that promote and hinder the implementation of leadership potential in the formation of professional qualities.

Scientists who directly study the problems of leadership potential of future specialists of the State Criminal Executive Service of Ukraine emphasize that given the peculiarities of the activities of the State Criminal Executive Service personnel, which requires from the personnel a special discipline, often combined with danger to life and health and in many ways approaching the military (watch) service, they must have many leadership personal characteristics.

In general, the researchers consider leadership as a phenomenon of social relations, without which it is impossible to achieve the goals of innovation, significant for the organization, determine those personal components of the officer-leader, which, in their opinion, will help the officer to more effectively establish interaction with subordinates and prisoners and achieve the goals of professional activity.

Key words: leadership; leadership competence; theories of management; management; pedagogy; psychology; formation; professional training.

ВСТУП

Постановка проблеми. Професійна діяльність офіцера Державної пенітенціарної служби тісно пов'язана з управлінням та лідерським впливом. Володіння високим рівнем лідерської компетентності необхідне офіцеру для ефективного вирішення організаційних та виховних завдань, продуктивної взаємодії з підлеглими та засудженими. Актуальним на сьогодні є дослідження підходів та трактування лідерської компетентності у майбутніх офіцерів кримінально-виконавчої служби, окреслення загальних практик її формування під час 'їх професійної підготовки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження лідерства, лідерської поведінки та лідерського потенціалу є на сьогодні предметом зацікавлень різних галузей знань. У сфері підприємництва, державного управління та менеджменту ці питання вивчають Л. Джу- елл [1], Р. Танненбаум [2], І. Вешлер та Ф. Масарик [2], Дж. Гібсон [3], Д. Івансевіч [3], Р. Конопаске [3], Л. Кожушко [4], Н. Гончарук [5] та ін. Своєю чергою Л. Карамушка, Т. Фелькель [6], С. Максименко [7], Д. Алфімов [8], Л. Литвинюк [9], К. Линьов [10], В. Тюріна [11] досліджують соціологічних, психологічний та педагогічний контексти цієї проблеми. Проте мало дослідженим залишається питання про специфіку формування лідерської компетентності у майбутніх фахівців Державної пенітенціарної служби, про особливості цього феномену.

Метою статті є огляд і характеристика трактувань лідерської компетентності у наукових дослідженнях.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Проблематика лідерства є однією з найбільш важливих у різних галузях наукового пізнання. Одними з перших ці питання почали вивчати у сфері політики та військового мистецтва. Зокрема в античні часи предметом уваги істориків, філософів та ораторів було питання про шляхи та засоби впливу на публіку. Історики Геродот, Плутарх залишили описи діянь військових діячів, виокремлюючи такі їхні характеристики, як розум, волю, силу передбачення. Цих людей античні історики ставили в центр історичних оповідань.

Далі, в епоху Середньовіччя, найвідоміші лідери були представниками церковної і військової сфери, а в добу Відродження та Нового часу - політичної та наукової. Філософи Нового часу Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Б. Спіноза, Г. Гегель, Ф. Ніцше, Ж. Блондель, К. Ясперс звертали увагу на роль визначних особистостей в історії, на риси справжнього володаря, лідера, який відповідає потребам суспільства, може його згуртувати. Зокрема Ф. Ніцше є автором волюнтаристської концепції лідерства. Він вважав, що людство потребує “вищого” біологічного типу - людини-лідера, тобто надлюдини, вольової та сильної особистості, яка б спиралася не на мораль, а на силу.

З кінця ХІХ ст. ґрунтовні наукові розробки проблематики лідерства належать науковцям, що працювали у сфері теорії та психології управління. Ці вчені розглядають лідерство невід'ємною передумовою підвищення ефективності керівництва підприємством чи організацією, досліджують типові властивості успішних лідерстві у сфері менеджменту, вимоги до керівника та сучасні принципи управління. Вчені вважають, що лідерство є здатністю впливати на інших і групи, спрямовувати їхні зусилля для досягнення цілей організації.

Далі, з другої половини ХХ століття, у психології управління вчені почали звертати увагу на постать керівника, дослідження управлінських методів і технологій. Серед відомих зарубіжних дослідників варто вказати на таких, як Л. Джуелл [1], Р. Танненбаум [2], І. Вешлер та Ф. Масарик [2], Дж. Гібсон [3], Д. Івансевіч [3], Р. Конопаске [3] та ін. Зокрема Р. Танненбаум, І. Вешлер та Ф. Масарик [2] трактують лідерство насамперед як міжособистісну взаємодію, що визначається конкретною ситуацією на основі комунікативного процесу і спрямоване на досягнення мети. На думку Л. Джуелл, поняття “лідерство” означає наслідування, підтримку та вплив. Авторка вважає, що сутністю лідерства є те, що лідери спонукають людей працювати більше відповідно до цілей організації, тобто лідерство спонукає людей і допомагає у досягненні як 'їхніх цілей, так і цілей організації [1].

Сьогодні в Україні представники економічної науки розглядають лідерство як важливий ресурс підвищення ефективності діяльності підприємства. Зокрема економісти Л. Кожушко й А. Щербакова [4] підкреслюють, що лідерство є передумовою ефективної системи менеджменту організації. На 'їхню думку, лідерство є тим видом діяльності, що пронизує всю систему управління, бо не можливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи сприятливих кінцевих результатів [4, с. 87].

Загалом очевидно, що в дослідженнях з менеджменту поняття лідерства розглядають у контексті управлінській взаємодії між лідером і колективом, як процес несилового впливу для досягнення організацією своїх цілей та організаційної ефективності. У сучасних організаціях лідерство пов'язують зі знаннями та досвідом. Лідерство вчені розглядають у декількох аспектах: співвідносно з людиною та її якостями, становищем в організації; співвідносно з процесом (взаємовідносинами в організації) і з огляду на результати діяльності.

Ще одна група досліджень лідерства стосується сфери державного управління. До прикладу, вчені Н. Гончарук, І. Сурай розглядають лідерство як якісну характеристику особистості чи державних інституцій. Дослідниці вважають, що лідер - це “особистість, яка, поставивши перед собою мету, знаходить засоби і створює колектив, який може її досягти” [5, с. 7]. Розкриваючи суть поняття “лідер”, учені звертають увагу на три моменти: феномен лідера, принцип лідерства та інститут лідерства. “Феномен лідера - це визнання природних психофізичних, розсудливо-розумових та розпорядчо-організаційних відмінностей людей. Принцип лідерства - це правило діяльності відповідним чином організованих великих і малих соціальних груп, яке формує тип владних відносин у групах та між суспільними групами. Інститут лідерства - це ієрархічний спосіб організації політичного життя суспільства, що стосується установ, наділених владними повноваженнями” [5, с. 8].

Проблематика лідерства є предметом ґрунтовного зацікавлення представників соціологічної, психологічної та педагогічної галузей знань. Соціологи звертають увагу на роль лідерів у різних соціальних групах, своєю чергою психологів цікавить лідерство як соціально-психологічний феномен внутрішнього розвитку групи, що характеризує відносини домінування і підпорядкування у групі [12, с. 186], як один з процесів організації й управління малою соціальною групою.

У психології вивчають переважно особистісні якості лідера, розглядаючи його як важливу складову системи міжособистісних відносин у групі, вияв відносин домінування й підпорядкування. В Україні психологи Л. Карамушка, Т. Фелькель [6], С. Максименко [7] та ін. вивчають різні аспекти лідерства як особистісно психологічного феномену. Зокрема Л. Карамушка і Т. Фелькель проаналізували особливості лідерства в організації, основні підходи та важливість 'їх застосування в організаціях системи вищої освіти [6]. С. Максименко трактує лідерство як функцію професійної психологічної компетентності особистості. На думку вченого, лідерство являє собою “процес організації та керування малою соціальною групою, що сприяє досягненню спільної групової мети в мінімальні терміни з максимальним ефектом, детермінований панівними в суспільстві соціальними відносинами” [7, с. 8].

Загалом психологи наголошують на тому, що найважливішою характеристикою лідера є його авторитет, він отримує від групи право приймати важливі рішення, що відповідають її інтересам й потребам організації. Лідерство є феноменом суспільних відносин, без нього неможливо досягнути цілей інноваційного характеру, значущих для організації. Серед важливих особистісних якостей, що їх повинні мати лідери, психологи вказують на такі, як готовність брати відповідальність, ініціативність, творчість, уміння налагоджувати партнерські відносини з іншими людьми, схильність використовувати не адміністративні, директивні підходи, а різні методи переконливого впливу.

Для педагогів важливим аспектом є визначення шляхів і підходів формування лідерських якостей, розвитку лідерського потенціалу людини. Сьогодні Д. Алфімов досліджує лідерські якості особистості школяра, визначає структуру його лідерських якостей, подає моделі наступності їх формування [8]. Л. Литвинюк вивчає специфіку лідерства вчителя як сильної стратегії навчання [9]. Предметом зацікавлення К. Линьова є лідерство у контексті еволюції підходів до осмислення феномену в освіті [10], В. Тюріної - лідерська компетентність і визначення рівня її сформованості у курсантів як майбутніх офіцерів поліції [11].

Учені А. Долгарєв, К. Болдирєв характеризують лідерський потенціал особистості в процесі формування професійних якостей. Вони наголошують на необхідності розвитку професійних і особистісних якостей, притаманних лідерам різних колективів, досліджують фактори, які сприяють та перешкоджають реалізації лідерського потенціалу в процесі формування професійних якостей [13]. Своєю чергою Т. Гура підкреслює, що лідерський потенціал є важливою складовою педагогічної культури викладача університету. На думку дослідника, освітнє лідерство слід розглядати у таких взаємопов'язаних аспектах: лідерство в освіті (діяльність керівників, викладачів, студентів/учнів та, як результат, освітніх закладів-лідерів); лідерство для освіти (діяльність батьків, науковців, роботодавців та інших стейкхолдерів задля розвитку освіти); лідерство освіти (діяльність держави (державна політика) щодо забезпечення пріоритетного розвитку освітньої сфери). “Лідер в освіті - це особа чи інституція, яка здійснює діяльність у сфері освіти, спрямовану на її розвиток, а досягнення і результати цієї діяльності є дороговказом для інших” [14, с. 419].

Питанням формування лідера у військовій і правоохоронній сфері присвятили свої праці Л. Кримець [15], О. Заруба [16], О. Маков- ський [17] та ін. Зокрема дослідниця Л. Кримець розглядає лідерство як особливу форму влади у сучасному військово-професійному середовищі. Вона пропонує розглядати владу в сучасному розвинутому правовому суспільстві як синонімом до слова “відповідальність” [15, с. 51]. Своєю чергою предметом дослідження О. Заруби є моделі та програми підготовки лідерів у вищих військових навчальних закладах [16], а О. Діденко і С. Шумовецька розкрили акмеологічні засади професійного зростання та лідерства майбутніх офіцерів [19]. лідерський потенціал психологічний педагогічний

Безпосередньо проблематику лідерського потенціалу майбутніх фахівців Державної кримінально-виконавчої служби України досліджують О. Романовський та І. Горбач [18]. Учені підкреслюють, що з огляду на особливості діяльності персоналу ДКВСУ, яка вимагає від персоналу особливої дисциплінованості, що нерідко поєднана з небезпекою для життя та здоров'я і багато у чому наближається до військової (вартової) служби, вони повинні мати багато лідерських осо- бистісних характеристик. Йдеться про здатність до вольових зусиль, відповідальність, спостережливість, наполегливість та ініціативність, самостійність і рішучість під час виконання професійних завдань; здатність до осмислення своїх можливостей щодо забезпечення ефективного виконання завдань в умовах невизначеності та недостатньої інформації, зокрема й в екстремальних умовах; психологічну готовність працівника до застосування вогнепальної зброї в екстремальних ситуаціях; упевненість у собі, стабільність психічних реакцій, нервово-психічну та стресостійкість, високий ступінь саморегуляції та адаптаційних здібностей [18, с. 79].

Загалом дослідники визначили ті особистісні складові офіце- ра-лідера, які, на 'їхню думку, допоможуть йому більш ефективно налагоджувати взаємодію з підлеглими та ув'язненими й досягати цілей професійної діяльності.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Проблематика лідерства є важливим предметом наукових досліджень ще з епохи античності. Його дослідження започаткували ще відомі філософи, виокремлюючи важливі якості лідера - суспільного діяча і військового керівника. З часом трактування лідерства відійшло від розгляду суто особистісних якостей до розроблення всеохопних теорій цього феномену. На сьогодні дослідження проблематики лідерства здійснюють у теорії управління, менеджменті, соціології, психології та педагогіці.

Розглядаючи лідерство як складне соціально-психологічне явище, індивідуальне утворення, педагогіка зосереджується на визначенні шляхів і підходів формування лідерських якостей, розвитку лідерського потенціалу людини.

Перспективами подальших наукових досліджень є визначення сутності, структури й особливостей змісту поняття “лідерська компетентність офіцера Державної кримінально-виконавчої служби Украї- » ни.

Список використаних джерел

1. Jewell Linda N. Contemporary Industrial/organizational Psychology. 3rd ed. Pacific Grove, CA : Brooks/Cole Publishing Company, 1998. 622 р.

2. Tannenbaum R., Weschler I., Massarik F. Leadership and Organization : A Behavioural Science Approach. London, United Kingdom : Taylor & Francis Ltd. 472 р.

3. Gibson J., Ivancevich J., Konopaske R. Organizations: Behavior, Structure, Processes. 14th ed. McGraw-Hill Education, 2011. 640 р.

4. Кожушко Л. Ф., Щербакова А. С. Лідерство як передумова ефективної системи менеджменту організації. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економічні науки. 2020. Вип. 4. С. 85-95. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnuvgp_ekon_2020_4_11 (дата звернення: 17.01.2022).

5. Гончарук Н., Сурай І. Лідерство як якісна характеристика особистості чи інституції. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2010. № 3. С. 5-13. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Vnadu_2010_3_3 (дата звернення: 17.01.2022).

6. Карамушка Л. М., Фелькель Т. Г. Лідерство в організації: аналіз основних підходів та важливість їх застосування в організаціях системи вищої освіти. Проблеми сучасної психології. 2013. № 2. С. 52-60. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/pspz_2013_2_12 (дата звернення: 17.01.2022).

7. Максименко С. Д. Лідерство як функція професійної психологічної компетентності особистості. Проблеми сучасної психології. 2014. Вип. 24. С. 7-16. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pspl_2014_24_3 (дата звернення: 17.01.2022).

8. Алфімов Д. В. Лідерські якості особистості школяра. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2013. Вип. 33. С. 446-451. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2013_33_75 (дата звернення: 17.01.2022).

9. Литвинюк Л. В. Лідерство вчителя-потенційно сильна стратегія навчання. Постметодика. 2012. № 6. С. 24-27. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Postmetodyka_2012_6_11 (дата звернення: 17.01.2022).

10. Линьов К. О. Лідерство у контексті еволюції підходів до осмислення фе

номену в освіті. ScienceRise. Pedagogical Education. 2016. № 8. С. 29-34. URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/texcped_2016_8(4) 6 (дата звернення: 17.01.2022).

11. Тюріна В. О. Лідерська компетентність і визначення рівня її сформо- ваності у курсантів як майбутніх офіцерів поліції. Інноваційна педагогіка. 2020.

Вип. 20(3). С. 90-92. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/innped_2020_20(3) 21

(дата звернення: 17.01.2022).

12. Психологічна енциклопедія / [авт.-упоряд. О. М. Степанов]. Київ: Академвидав, 2006. 423 с.

13. Долгарєв А. В., Болдирєв К. В. Лідерський потенціал особистості в процесі формування професійних якостей. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2017. Вип. 54. С. 130-136. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2017_54_18 (дата звернення: 17.01.2022).

14. Гура Т. В. Лідерський потенціал як важлива складова педагогічної культури викладача технічного університету. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2015. Вип. 44. С. 418-428. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2015_44_57 (дата звернення: 17.01.2022).

15. Кримець Л. В. Лідерство як особлива форма влади у сучасному військово-професійному середовищі. Вісник Національного університету оборони України. 2018. Вип. 2. С. 51-58. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Vnaou_2018_2_9 (дата звернення: 17.01.2022).

16. Заруба О. Г. Лідерство у вищих військових навчальних закладах: моделі та програми підготовки. Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. 2019. № 3. С. 93-103. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/iblsd_2019_3_12 (дата звернення: 17.01.2022).

17. Маковський О. К. Формування лідерських якостей майбутніх офіцерів : автореф. дис. ... к-та пед. наук : 20.02.02 / Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, 2002. 18 с.

18. Романовський О., Горбач І. Лідерський потенціал майбутніх фахівців державної кримінально-виконавчої служби України. Теорія і практика управління соціальними системами. 2019. № 2. С. 73-84. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/Tipuss_2019_2_9 (дата звернення: 17.01.2022).

19. Діденко О., Шумовецька С. (2021). Акмеологічні засади професійного зростання та лідерства майбутніх офіцерів. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки, 26(3), 41-53. URL: https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.878. (дата звернення: 16.05.2022)

References

1. Jewell Linda N. (1998) Contemporary Industrial/organizational Psychology. 3rd ed. Pacific Grove, CA : Brooks/Cole Publishing Company, 1998. 622 p. [in English]

2. Tannenbaum R., Weschler I., Massarik F. Leadership and Organization : A Behavioural Science Approach. London, United Kingdom : Taylor & Francis Ltd. 472 р. [in English]

3. Gibson J., Ivancevich J., Konopaske R. (2011) Organizations: Behavior, Structure, Processes. 14th ed. McGraw-Hill Education, 2011. 640 р. [in English]

4. Kozhushko L. F., Shcherbakova A. S. (2020) Liderstvo yak peredumova efektyvnoi systemy menedzhmentu orhanizatsii [Leadership as a prerequisite for an effective organizational management system]. Visnyk Natsionalnoho universytetu vodnoho hospodarstva ta pryrodokorystuvannia. Ekonomichni nauky. Vyp. 4.

S. 85-95. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnuvgp_ekon_2020_4_11 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

5. Honcharuk N., Surai I. (2010) Liderstvo yak yakisna kharakterystyka osobystosti chy instytutsii [Leadership as a qualitative characteristic of a

person or institution]. Visnyk Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy. № 3. S. 5-13. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Vnadu_2010_3_3 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

6. Karamushka L. M., Felkel T. H. (2013) Liderstvo v orhanizatsii: analiz osnovnykh pidkhodiv ta vazhlyvist yikh zastosuvannia v orhanizatsiiakh systemy vyshchoi osvity [Organizational Leadership: An Analysis of Key Approaches and the Importance of Their Application in Higher Education Organizations]. Problemy suchasnoi psykholohii. № 2. S. 52-60. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ pspz_2013_2_12 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

7. Maksymenko S. D. (2014) Liderstvo yak funktsiia profesiinoi psykholohichnoi kompetentnosti osobystosti [Leadership as a function of professional psychological competence of the individual]. Problemy suchasnoi psykholohii. 2014. Vyp. 24. S. 7-16. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pspl_2014_24_3 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

8. Alfimov D. V. (2013) Liderski yakosti osobystosti shkoliara [Leadership qualities of the personality of a school student]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh. 2013. Vyp. 33. S. 446-451. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2013_33_75 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

9. Lytvyniuk L. V. (2012) Liderstvo vchytelia-potentsiino sylna stratehiia navchannia [Teacher leadership is a potentially powerful learning strategy]. Postmetodyka. № 6. S. 24-27. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Postmetodyka_2012_6_11 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

10. Lynov K. O. (2016) Liderstvo u konteksti evoliutsii pidkhodiv do osmyslennia fenomenu v osviti [Leadership in the context of the evolution of approaches to understanding the phenomenon in education]. Science Rise. Pedagogical Education. № 8. S. 29-34. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/texcped_2016_8(4)__6 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

11. Tiurina V. O. (2020) Liderska kompetentnist i vyznachennia rivnia yii

sformovanosti u kursantiv yak maibutnikh ofitseriv politsii [Leadership competence and determination of the level of its formation to cadets as future police officers]. Innovatsiina pedahohika. Vyp. 20(3). S. 90-92. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ innped_2020_20(3) 21 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

12. Psykholohichna entsyklopediia [Encyclopedia of Psychology] / [avt.- uporiad. O. M. Stepanov]. Kyiv: Akademvydav, 2006. 423 s. [in Ukrainian]

13. Dolhariev A. V., Boldyriev K. V. (2017) Liderskyi potentsial osobystosti

v protsesi formuvannia profesiinykh yakostei [The leadership potential of the 220

individual in the formation of professional qualities]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh. Vyp. 54. S. 130-136. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2017_54_18 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

14. Hura T. V. (2015) Liderskyi potentsial yak vazhlyva skladova pedahohichnoi kultury vykladacha tekhnichnoho universytetu [Leadership potential as an important component of the pedagogical culture of a technical university lecturer]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh. 2015. Vyp. 44. S. 418-428. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2015_44_57 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

15. Krymets L. V. (2018) Liderstvo yak osoblyva forma vlady u suchasnomu viiskovo-profesiinomu seredovyshchi [Leadership as a Special Form of Power in the Modern Military-Professional Environment]. Visnyk Natsionalnoho universytetu oborony Ukrainy. Vyp. 2. S. 51-58. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Vnaou_2018_2_9 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

16. Zaruba O. H. (2019) Liderstvo u vyshchykh viiskovykh navchalnykh zakladakh: modeli ta prohramy pidhotovky [Leadership in Higher Military Educational Institutions: Models and Training Programs]. Informatsiina bezpeka liudyny, suspilstva, derzhavy. 2019. № 3. S. 93-103. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/ iblsd_2019_3_12 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

17. Makovskyi O. K. (2002) Formuvannia liderskykh yakostei maibutnikh ofitseriv [Formation of leadership qualities to future officers]. Avtoref. kand. ped. nauk: 20.02.02. Khmelnytskyi: Natsionalna akademiia prykordonnykh viisk Ukrainy im. Bohdana Khmelnytskoho. 18 s. [in Ukrainian]

18. Romanovskyi O., Horbach I. (2019) Liderskyi potentsial maibutnikh fakhivtsiv derzhavnoi kryminalno-vykonavchoi sluzhby Ukrainy [Leadership potential of future specialists of the State Criminal Executive Service of Ukraine]. Teoriia i praktyka upravlinnia sotsialnymy systemamy. № 2. S. 73-84. URL: http:// nbuv.gov.ua/UJRN/Tipuss_2019_2_9 (data zvernennia: 17.01.2022). [in Ukrainian]

19. Didenko O., Shumovetska S.. (2021) Akmeolohichni zasady profesiinoho zrostannia ta liderstva maibutnikh ofitseriv [Acmeological Foundations for Professional Growth and Leadership of Future Officers]. Zbirnyk naukovykh prats Natsionalnoi akademii Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy. Seriia: pedahohichni nauky, 26(3), 41-53. URL: https://doi.org/10.32453/pedzbirnyk. v26i3.878. (data zvernennia: 16.12.2021) [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru