Психологічний аспект у методиці викладання української мови для здобувачів вищої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічний аспект у методиці викладання української мови для здобувачів вищої школи

Коваленко Олена Анатоліївна кандидат філологічних наук, доцент кафедри суспільно-гуманітарних наук, Одеський державний аграрний університет, м.Одеса

Крицька Антоніна Олегівна викладач кафедри суспільно-гуманітарних наук, Одеський державний аграрний університет, м.Одеса

Анотація

У статті розкрито питання психологічної складової в процесі викладання дисципліни. Зазначено, що процес навчання залежить не тільки від викладача, його поведінки та методики, а й від психічних особливостей здобувача. Саме тому завданням викладача є допомогти здобувачу не тільки навчатися, а й долати психологічні бар'єри, допомогти правильно використовувати власні ресурси та знаходити самостійно зв'язок між інформаційними блоками.

Від роботи нашої психіки залежить не лише викладання матеріалу, а й сприймання. Саме тому врахування психологічних особливостей є вкрай важливим. Адже внутрішнє "Я" впливає на мотивацію та ефективність подальшого навчання. Крім розвитку мовної та мовленнєвої компетенції здобувач працює ще й над своєю соціалізацією. Після вступу до закладу вищої освіти він потрапляє в повністю нове середовище. Його оточують викладачі та одногрупники, з якими треба вибудовувати стосунки для подальшого навчання. Для психіки здобувача це все стресові фактори.

Психологи стверджують, що навчання в закладі вищої освіти повинно вибудовуватись на принципах співробітництва, активності та культури. Тобто, за час навчання має сформуватися особистість-фахівець, який вже буде готовим до роботи. Здобувач має визначити свої слабкі та сильні сторони і як треба над ними попрацювати: щось усунути зовсім, щось удосконалити. На практичних заняттях з української мови здобувачі мають набути вправності. Вони мають тренуватись висловлювати та відстоювати власну думку, добираючи для цього доречні аргументи. Також слід моделювати типові ситуації і пропонувати здобувачам їх вирішити. Для того, щоб розвивати гнучкість мислення необхідно давати й нестандартні ситуації і спостерігати за тим, як здобувач йде до її розв'язання. Наведено перелік завдань, які можна використовувати для роботи на заняттях, і який вплив вони матимуть на здобувачів. Адже для роботи необхідні особистості, які готові до будь-яких нестандартних ситуацій, вміють викладати свої думки чітко та зрозуміло, впевнені в собі, вміють досягати поставлених цілей.

Ключові слова: дисципліна, здобувачі, методика викладання, психологічний аспект, психологічний бар'єр, особистість, комунікація, освітній процес

Kovalenko Olena Anatoliivna Candidate of philological sciences, associate professor of the department of social and humanitarian sciences, Odesa State Agrarian University, Odesa

Krytska Antonina Olehivna teacher of the Department of Social and Humanities, Odesa State Agrarian University, Odesa,

PSYCHOLOGICAL ASPECT IN THE METHODOLOGY OF

Постановка проблеми

У процесі викладання дисциплін викладачі стикаються з великою кількістю проблемних питань. Більшість з них пов'язані з методикою викладання дисципліни, проте є ще психологічна складова, яку ігнорувати не можна.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання психологічної складової в навчальному процесі зажди цікавило вчених. Психологи та лінгвісти завжди намагались дослідити механізми впливу на здобувачів освіти в процесі вивчення мов. Серед таких вчених були Дж., Брунер, С. Єрмоленко, Л. Мацько, М. Стельмахович. та ін. Вони вивчали комплексний підхід в начанні мови, різні методики викладання, психодіагностику та психологію спілкування здобувачів між собою та з викладачем. Їх роботи й лягли в основу нашого дослідження.

Мета статті

Дослідити важливість психологічної складової в освітньому процесі та узагальнити методики, які мають на меті допомогти сформувати особистість майбутнього фахівця.

Виклад основного матеріалу

Мова - це складне явище. Для того, щоб опанувати її, неможливо діяти в межах одного аспекту. Просто завчення правил, лексичного складу не принесе ніякого результату. Вичення мови має бути цілісним, з врахуванням всіх аспектів. У процесі вивчення мови виокремлюємо традиційні та сучасні аспекти. психологічний викладання дисципліна

До традиційних аспектів відносимо: лінгвістичний - засвоєння мови, лексичного запасу, мовних засобів на всіх її рівнях; педагогічний - застосування мови як виховного інструменту, усвідомлення здобувачами думки, що мова формує мислення; психологічний - врахування психологічних умов, які сприяють засвоєнню знань; моральний - включає моральні якості особистості, формування національної свідомості; естетичний - відчуття прекрасного у слові, формування тяги до милозвучності (евфонічності) мови.

До сучасних аспектів відносимо: українознавчий - самоусвідомлення себе як представника нації та носія національної культури та історії; [1] етнопедагогічний - вивчення мови на основі народної дидактики («Українська етнопедагогіка» - це система народних знань, принципів і засобів, а також досвіду українського народу в галузі навчання і виховання дітей та молоді") [2];

культурологічний - зв'язок мови з загальнонародною культурою; діяльнісно орієнтований - забезпечення мовленнєвої діяльності, формування системи компетенцій здобувача з урахуванням емоційних, когнітивних та вольових особливостей.

Мова - це продукт мозкової діяльності. Опанування мови неможливе без усвідомлення власного «Я», тому що саме воно відповідає за сприймання, а згодом і за реалізацію мовних одиниць. Мова - це джерело інформації, завдяки їй дитина будує уявлення про навколишній світ та моделює деякі ситуації.

Однак, не забуваємо і за підсвідоме. Адже йому належить формування нашої свідомості. Коли дитина починає говорити, то робить це інтуїтивно, без знання граматики та синтаксису. Викладання рідної мови в першу чергу повинно бути направленим на це підсвідоме. Здобувачам треба не просто задиктовувати правила і змушувати їх зазубрювати, а задіювати їхнє підсвідоме, яке б «відчувало» зв'язок слів та способи їх творення.

Під час навчання у закладах вищої освіти здобувачі мають опановувати не тільки рідну мову як складову їхньої професійної компетенції, а й іноземну. До того ж політика держави взяла курс на вивчення англійської мови як міжнародної. Ця тема стала викликом не тільки для викладачів, а й для методики викладання дисципліни. За таких умов формування професійної компетентності слід розглядати не тільки в лінгвістичному, а й в психологічному аспекті.

Поняття «компетентність» по-різному висвітлюється в роботах педагогів. Ми орієнтуємось у своїй роботі на визначення Ю. Швалба [3]: компетентність має значення психологічної готовності суб'єкта до неоднакових видів діяльності, адже діяльнісна здатність визначається не тільки станом індивіда, але й наявністю в нього необхідних психологічних ресурсів, або рівнем психологічного оснащення.

Серед психологів та педагогів побутує думка, що дітей не треба змушувати до навчання, їх треба тільки навчити «вчитися». Треба оцінювати особливості розвитку кожної дитини, її схильності та прагнення. Після оцінки вищезгаданого треба продемонструвати, як використовувати свої ресурси, і які результати це може принести. В деяких моментах треба коригувати навчальну поведінку дитини, щоб в майбутньому в неї була своя чітка модель навчання.

Опираючись на вищезгадане, можемо сказати, що формування компетентної особистості неможливе без врахування психологічних досліджень. Саме тому особистість визначаємо як «певну ієрархічну структуру людських стосунків, суспільних за своєю природою», «систему ієрархій з виділенням провідних життєвих мотивів, життєвих цілей» [4]

В кожному «Я» психологи виділяють три складові:

1) когнітивна (пізнавальна) - розуміння і усвідомлення себе, власних психологічних характеристик, зовнішності, соціального значення;

2) емоційна - самооцінювання (самоповага, самоприниження);

3) оцінювально-вольова - ставлення до себе (прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу і т.п.) [5].

Зв'язок «Я» з навчанням є нерозривним, тому це впливає на його мотивацію та ефективність. Оскільки здобувачі не тільки прагнуть нових знань для формування професійної компетенції, а й продовжують розвивати свою соціалізацію, вибудовуючи стосунки з іншими людими у процесі навчання. Від цих видобуваних зв'язків залежить результативність процесу здобувачів. Становлення мовної та мовленнєвої компетентностей здобувачів проходить через кілька етапів. Одним із найголовніших є подолання бар'єрів. Майбутньому фахівцеві неодноразово доведеться налагоджувати комунікацію з колегами, клієнтами, партнерами. Йому необхідно не лише чітко формулювати власну думку за допомогою вербальних засобів, а й демонструвати відповідність невербальними. Іншими словами фахівець має бути впевненим в собі, впливати на інших людей і завойовувати довіру. Сором'язлива людина, яка не здатна казати «ні» не зможе обіймати високу посаду та керувати колективом. Через проблеми у спілкування вона почне соціально ізольовуватись від колективу, що буде напряму впливати на її продуктивність. Проте й надмірна впевненість та безсоромність також шкодить. Такі люди дуже конфліктні, намагаються нав'язати власну думку та мають низький рівень самоконтролю.

Кожен фахівець перед початком робочого шляху повинен пізнати себе, визначити свої сильні і слабкі сторони для подальшого пропрацювання.

Під час викладання рідної мови викладач повинен поставити перед собою такі завдання:

• навчити здобувачів опрацьовувати матеріал, опанувати принципи пошуку та методи опрацювання інформації, навчити застосовувати ефективні прийоми у процесі навчання;

• навчити розв'язувати стандартні життєві ситуації;

• визначати ціннісну систему і орієнтуватися в ній;

4) навчитися розв'язувати нестандартні задачі, які можуть виникнути в процесі комінікації; [6]

Освітній процес має базуватись на таких поняттях: активність (самоусвідомлення здобувача), рефлексія (не просто завчити інформацію, а добре засвоїти для подальшого використання), співробітництво (кожен учасник є не окремою одиницею, а частиною загальних ресурсів), культура (взаємодія з іншими людьми потім стаєзвичною поведінкою) [7].

Освітній процес у закладі вищої освіти має стати «тренувальним середовищем» для здобувачів. У процесі навчання майбутні фахівці повинні пройти через велику кількість ситуацій, щоб в майбутньому, згідно з рефлексією, розуміти, як вчинити в певній ситуації і не витрачати зайвий час на вирішення проблеми. Варто зазначити, що «тренувальне середовище» має не нав'язати «як правильно», а дати можливість здобувачам самостійно обирати теми для індивідуального опрацювання, визначати для себе рівень складності завдання, обирати форму роботи (самостійна чи групова), розуміти мету діяльності («чого я хочу досягти після закінчення закладу виої освіти»), реалізувати власні інтереси, використовувати адекватну систему оцінювання.

Викладач у свою чергу має підтримувати потяг здобувачів до самостійності, допомагати формулювати складні, але досяжні цілі, мотивувати їх та підтримувати на шляху до самоствердження. Залучати здобувачів до різних типів діяльності, розказати як уникати та як виходити з конфліктних ситуацій, як доводити власну правоту та не втрачати своєї індивідуальності.

У процесі викладання рідної мови слід дотримуватися системності. Треба продумати чітку структуру, в якій кожна наступна тема доповнювала попередні, а не створювала прогалини, які б заповнювалися пізніше. Інакше зникає зв'язок між темами, а потім і їх розуміння та сприйняття. Під час пояснення однієї теми можна залучати знання з нових тем, таким чином ми готуємо здобувача. Кожна майбутня тема буде пов'язуватись із попередньою і легко пригадуватись через деякий час. Якщо ігнорувати системність, то здобувачі будуть сприймати мову як «звалище правил», які ніколи не знадобляться.

Всіляко підтримувати прагнення здобувачів до самостійності. Заохочувати їх до самостійних досліджень, щоб вони не просто користувались готовим правилом, а знаходили причину його утворення, зв'язок правила з мовними явищами. Коли здобувач самостійно знаходить рішення проблеми, то відчуває себе впевненішим та отримує задоволення і від отриманої оцінки, і від процесу роботу. Адже є чітке усвідомлення «для чого я це роблю», що позитивно впливає на самоствердження.

Під час вивчення тем йти від знайомого до нового. Наприклад, під час роботи над лексичними помилками слід робити акцент спочатку на найпоширеніших, тих, яких здобувачі припускаються в побуті. Після засвоєння найпоширеніших помилок можна переходити до помилок рідкого вживання.

Здійснювати поділ деяких правил за частинами мови. Наприклад, вивчення наголосів можна погрупувати на іменники, прикметники, дієслова і т.д. Багато слів творяться за однаковим принципом і наголос в них залишається таким самим. Додатково можна «співати» слова (повторювати по кілька разів за кращого запам'ятовування) та складати речення/будувати ситуації, щоб одразу застосовувати новий наголос. Такий підхід дасть кращий результат, аніж просто завчення слів за алфавітом.

До того ж треба формулювати короткі правила, можливо, навіть з використанням рими. Людська пам'ять легко може записати 7-9 повнозначних слів. Тому формулювання доречно будувати в цих межах. Правила, які вчаться легко, потім так само легко пригадуються у потрібній ситуації.

Під час роботи з перекладними джерелами слід неодноразово цю інформацію озвучувати словесно. Це вбереже від перекручування та неправдивої інформації, яку може додумати мозок, щоб сформувати повну картину. При письмовому перекладі здобувач повинен самостійно знаходити помилки як орфографічні, так і граматичні, лексичні, синтаксичні та ін.

Здобувачі мають грамотно писати, тому їх варто оточити вправами, які б залучали візуальну пам'ять. Якщо дати здобувачу написати вправу на заповнення пропусків, то вставивши неправильну букву він запам'ятає саме неправильне написання. Тому вправи на списування, написання творів, відгуків дуже позитивно впливають на підвищення грамотності та вироблення «чуття» на помилки. Багато дітей володіють так званою «вродженою грамотністю». Вона заклалася завдяки тому, що під час формування мовних правил дитина багато читала чи переписувала тексти, і велику кількість слів вона просто запам'ятала, як вони пишуться.

Написання власних резюме, характеристик, відгуків, рецензій сприяють розвитку фантазії, але заздалегідь здобувачів треба забезпечити досконалими зразками.

Висновки

Під час викладання дисципліни слід враховувати психологічні особливості здобувачів, навчити їх вибудовувати власні стратегії спілкування, розвивати мовну та мовленнєву компетенції. Навчання у закладі вищої освіти має стати «тренувальним середовищем» для майбутніх фахівців. Саме тому основне завдання викладача створити для здобувачів максимальну кількість «тренувальних ситуацій», які б вимагали застосування мовно- комунікативних навичок.

Література:

1. Єрмоленко С., Мацько Л. Навчально-виховна концепція вивчення української (державної) мови. Дивослово. 1994 С. 28-33

2. Стельмахович М. Г. Етнопедагогічні основи методики української мови. К. ІЗМН, 1997. 232 с.

3. Швалб Ю. М. Психологічні аспекти компетентнісного підходу в освіті. Вища школа. 2010. № 1. С. 31-36

4. Психологія спілкування : навч. посіб. за заг. ред. Л. О. Савенкової. К. :КНЕУ, 2015. 309 с.

5. Myers, David G. (2009). Social psychology (вид. 10th). New York: McGraw-Hill Higher Education. ISBN 978-0073370668.

6. Загальна психологія. За загальною редакцією академіка С. Д. Максименка. Вінниця: Нова Книга, 2004. 703 с.

7. Брунер Дж. Harvard University Press, 1996. 224 с.

References:

1. Yermolenko S., Mats'ko L. (1994) Navchal'no-vykhovna kontseptsiya vyvchennya ukrayins'koyi (derzhavnoyi) movy. [Educational concept of studying the Ukrainian (state) language] Dyvoslovo. S. 28-33 [in Ukrainian].

2. Stel'makhovych M. H. (1997) Etnopedahohichni osnovy metodyky ukrayins'koyi movy [Ethno-pedagogical foundations of the methodology of the Ukrainian language.]. K. IZMN, 232 s. [in Ukrainian].

3. Shvalb YU. M. (2010) Psykholohichni aspekty kompetentnisnoho pidkhodu v osviti. Vyshcha shkola. [Psychological aspects of the competence approach in education. High school] № 1. S. 31-36[in Ukrainian].

4. Psykholohiya spilkuvannya : navch. posib. (2015) za zah. red. L. O. Savenkovoyi. [Psychology of communication: teaching.] K. : KNEU, 309 s. [in Ukrainian].

5. Myers, David G. (2009). Social psychology (vyd. 10th). New York: McGraw-Hill Higher Education. ISBN 978-0073370668.

6. Zahal'na psykholohiya. (2004) Za zahal'noyu redaktsiyeyu akademika S. D. Maksymenka. [General psychology.]Vinnytsya : Nova Knyha, 703 s. [in Ukrainian].

7. Bruner Dzh. (1996) Harvard University Press, 224 s.

Размещено на Allbest.ru