Психологічні механізми внутрішньо-особистісних конфліктів особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра практичної психології

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Психологічні механізми внутрішньо-особистісних конфліктів особистості

Хараджи Марина Вікторівна,

кандидат психологічних наук, доцент

Шпак Тетяна Андріївна, здобувачка

другого курсу другого (магістерського) рівня

вищої освіти спеціальності «Практична психологія»

Анотація

У статті розглянуто актуальне питання психологічних механізмів внутрішньо-особистісних конфліктів особистості. Відомо, що рівень і ефективність життя людини, її діяльності залежать від багатьох причин -- від рівня розвитку афективно-вольової сфери, від самосвідомості індивіда, його ставлення до власного «Я», системи його оцінок, самооцінки тощо. Сфера почуттів, що переживає людина, емоційний фон її життя залежить великою мірою від її життєдіяльності. І саме в цій сфері виникає багато протиріч. У кожної особистості можуть виникати внутрішні, не завжди усвідомлювані протиріччя, що ведуть до великого занепокоєння, страхів і нерідко неврозів. Ці конфлікти віднімають у людини багато сил, створюють у неї тривогу, роздратування, злість, агресію, звернену не тільки на навколишніх, але і на саму себе. Виникаючі при цьому гострі переживання вражають людину, створюють глибокий дискомфорт, призводять до душевного неблагополуччя і різного роду «вибухів» (у виді гострих реакцій, неврозів, спроб самогубства), до несприятливої зміни деяких істотних сторін особистості. З таких конфліктів необхідно виходити, відшуковувати способи перебудови особистості, змінювати її установки, формувати нові життєві цілі, перетворювати ставлення до себе тощо. У роботі акцентується, що внутрішньо-особистісний конфлікт являє собою протистояння двох начал в психіці людини: того, що сприймається і емоційно переживається як важлива для людини психологічна проблема, яка потребує свого розв'язання і викликає внутрішнє напруження, спрямоване на його подолання В роботі визначено, що особистість є граничним суб'єктом (опонентом) конфлікту. В цій якості вона утворює одну з його сторін. Але крім цього кожен індивід є самостійним генератором конфлікту, всередині якого він і розгортається. Іншими словами, особистість постійно генерує всередині себе конфлікти внутрішньоособистісні, носієм яких вона і є. І можна без перебільшення сказати, що все життя людини це конфлікт, і насамперед конфлікт не зовнішній, а внутрішній, уникнути якого неможливо. Кожна людина постійно перебуває в конфліктній ситуації не лише з навколишнім соціальним середовищем, але і насамперед із самим собою. І цього не варто боятися для психічно здорового індивіда внутрішня конфліктна ситуація, що не виходить за рамки норми цілком природна.

Ключові слова: особистість, конфлікти, внутрішньо-особистісні конфлікти, протиріччя, внутрішньо-особистісна напруга.

Kharadzhy Marina Viktorivna Сandidate of Psychological Sciences Associate Professor of Department of Practical Psychology, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

Shpak Tetiana Andriyivna second-year of the second (master's) level of higher education in the specsalty «Practical Psychology» group PP-21pmz, Department of Practical Psychology, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

Psychological mechanisms of personality internal conflicts

Abstract

The article deals with the actual question of psychological mechanisms of intrapersonal conflicts of the personality. It is known that the level and efficiency of a person's life and activity depends on many reasons the level of development of the affective-volitional sphere, the individual's self-consciousness, his/her attitude to his/her «Self», the individual's evaluation system, the self-image, etc. The sphere of feelings experienced by a person; the emotional background of a person's life depends largely on the person's life activity. And there are many conflicts in this area. Each personality may have inner, not always conscious, contradictions that lead to a great deal of anxiety, fears, and often neuroses. These conflicts take away a lot of strength from a person, create anxiety, irritation, anger, aggression targeted at not only on others, but also on his/herself. The acute experiences that arise in this case affect a person, create deep discomfort, lead to the mental distress and various «explosions» (in the form of acute reactions, neuroses, suicide attempts), to an adverse change of some essential aspects of the personality. It is necessary to get out of such conflicts, find ways to rebuild the personality, change his/her attitudes, form new life goals, transform attitudes to yourself, etc. The work emphasizes that intrapersonal conflict is a confrontation of two principles in the human psyche: which is perceived and emotionally experienced as an important psychological problem for a person, requiring its resolution and causing internal tension, aimed at overcoming it. The work identifies that the personality is the ultimate subject (opponent) of the conflict. As such, it forms one of its parties. But besides this, each individual is an independent conflict generator, within which he or she unfolds. In other words, the personality constantly generates conflicts within itself intrapersonal and the personality is the carrier of it. And it is no exaggeration to say that all human life is a conflict, and first of all, it is not an external conflict, but an internal one that cannot be avoided. Each person is constantly in a conflict situation not only with the environment, but first of all, it is a self-conflict. And this should not be feared -it is quite natural to have an internal conflict situation that does not exceed the norm for a mentally healthy individual.

Keywords: personality, conflicts, interpersonal conflicts, contradictions, interpersonal tension.

Вступ

Постановка проблеми. Відомо, що рівень і ефективність життя людини, її діяльності залежать від багатьох причин -- від рівня розвитку афективно-вольової сфери, від самосвідомості індивіда, його ставлення до власного «Я», системи його оцінок, самооцінки тощо. Сфера почуттів, що переживає людина, емоційний фон її життя залежить великою мірою від її життєдіяльності. І саме в цій сфері виникає багато протиріч.

У кожної особистості можуть виникати внутрішні, не завжди усвідомлювані протиріччя, що ведуть до великого занепокоєння, страхів і нерідко неврозів. Ці конфлікти віднімають у людини багато сил, створюють у неї тривогу, роздратування, злість, агресію, звернену не тільки на навколишніх, але і на саму себе. Виникаючі при цьому гострі переживання вражають людину, створюють глибокий дискомфорт, призводять до душевного неблагополуччя і різного роду «вибухів» (у виді гострих реакцій, неврозів, спроб самогубства), до несприятливої зміни деяких істотних сторін особистості. З таких конфліктів необхідно виходити, відшуковувати способи перебудови особистості, змінювати її установки, формувати нові життєві цілі, перетворювати ставлення до себе тощо.

Важливість розробки проблеми внутрішньо-особистісних конфліктів зумовлена тим, що вона належить до найважливішого розділу психології особистості, а недостатність її вивчення стримує як дослідження особистості в цілому, так і розвиток досліджень по вивченню механізмів допомоги людині в стані внутрішньо-особистісного конфлікту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Психологічний аспект досліджуваної проблеми достатньо висвітлений у ряді робіт як зарубіжної (3. Фрейд, К. Хорні, К. Юнг та ін.), так і вітчизняної психології (К. Абульханова-Славська, Л. Божович, О.Бондаренко, Ф. Василюк, О. Донченко, Б. Зейгарник, С. Карташов, В. Мерлін, В. Мясищев, М. Пірен, та ін.).

Мета статті теоретично дослідити психологічні механізми внутрішньо-особистісних конфліктів особистості.

Виклад основного матеріалу

Аналіз психологічної літератури дає право стверджувати, що категорія внутрішньо-особистісних конфліктів об'єднує психологічні конфлікти, які виникають через зіткнення різноманітних особистісних утворень: інтересів, мотивів, цілей тощо, що представленні в свідомості індивіда відповідними переживаннями. Конфлікти такого типу в психологічній літературі позначаються як внутрішньо-особисісні, інтрасуб'єктивні, інтраперсональні, особистісні. Ці поняття використовуються як синонімічні.

Внутрішньо-особистісний конфлікт являє собою протистояння двох начал в психіці людини: того, що сприймається і емоційно переживається як важлива для людини психологічна проблема, яка потребує свого розв'язання і викликає внутрішнє напруження, спрямоване на його подолання [4].

Особистість є граничним суб'єктом (опонентом) конфлікту. В цій якості вона утворює одну з його сторін. Але крім цього кожен індивід є самостійним генератором конфлікту, всередині якого він і розгортається. Іншими словами, особистість постійно генерує всередині себе конфлікти внутрішньо-особистісні, носієм яких вона і є. І можна без перебільшення сказати, що все життя людини це конфлікт, і насамперед конфлікт не зовнішній, а внутрішній, уникнути якого неможливо. Кожна людина постійно перебуває в конфліктній ситуації не лише з навколишнім соціальним середовищем, але і насамперед із самим собою. І цього не варто боятися для психічно здорового індивіда внутрішня конфліктна ситуація, що не виходить за рамки норми цілком природна. Людина, яка вважає себе завжди правою і в якої завжди «чиста совість», на думку І. Канта, не може бути моральною людиною, яка «ніколи не вільна від провини». А з точки зору іншого великого філософа Соловйова В., в цьому виявляється сама відмінність людини від тварин [7].

Ситуація внутрішньо-особистісної напруги і протиріччя не лише природна, а й необхідна для розвитку і вдосконалення самої особистості. Будьякий розвиток не може здійснюватися без внутрішніх протиріч, а там, де є протиріччя, є і основа конфлікту. І якщо внутрішньо-особистісний конфлікт протікає у рамках норми, він є необхідним, оскільки невдоволення собою, критичне ставлення до власного «Я», як потужний внутрішній двигун, змушує людину йти по шляху самоактуалізації і самовдосконалення, тим самим наповнюючи змістом не лише своє власне життя, а й вдосконалюючи світ [6].

Внутрішньо-особистісний конфлікт це стан структури особистості, коли у неї одночасно виникають протиріччя і взаємовиключні мотиви, ціннісні орієнтації і цілі, з якими вона в даний момент не в змозі впоратися, тобто виробити пріоритети поведінки, засновані на них. Тобто, внутрішнього особистісний конфлікт це стан внутрішньої структури особистості, що характеризується протиборством її елементів [1].

Таким чином, можна виокремити наступні характеристики внутрішньо-особистісних конфліктів:

1. Внутрішньо-особистісний конфлікт з'являється в результаті взаємодії елементів внутрішньої структури особистості.

2. Сторонами внутрішньо-особистісних конфліктів виступають одночасно наявні в структурі особистості різнопланові і протилежні інтереси, цілі, бажання і мотиви.

3. Внутрішньо-особистісний конфлікт виникає лише тоді, коли сили, що впливають на особистість, є рівними за силою та потужністю. У іншому випадку людина з двох невдач обирає меншу, з двох благ більше, а покаранню воліє нагороду.

4. Будь-який внутрішній конфлікт супроводжується негативними емоціями.

5. Основу будь-якого внутрішньо-особистісного конфлікту становить ситуація, що характеризується:

суперечливими позиціями сторін;

протилежними цілями, мотивами та інтересами сторін;

протилежними засобами досягнення цілей в даних умовах (наприклад, переслідується мета перемогти в битві, але разом з тим необхідно дотриматися християнських заповідей, у тому числі «не вбий»).

відсутністю можливості задоволення якої-небудь потреби і разом з тим неможливістю її усунення [7].

Незважаючи на численні дослідження, в даний час не існує єдиного уявлення про причини виникнення, механізми протікання та шляхи вирішення внутрішньо-особистісних конфліктів. За висловом Василюка Ф., визначення внутрішньо-особистісних конфліктів, не слід узгоджувати з жодною з наявних концепцій [3]. Воно може стати беззмістовним у випадку коли констатує лише «зіткнення чогось з чимось». Розглядаючи, які ж утворення внутрішнього світу людини виділяються як полюси можливого конфлікту в різних школах, автор приходить до висновку про те, що в центрі уваги перебувають конструкції, що позначаються такими фундаментальними категоріями сучасної психології, як мотив, дія та образ.

Дослідження теоретичних джерел дозволяє констатувати, що існує немало різних класифікацій внутрішньо-особистісних конфліктів. Подібно до того як існують численні підстави класифікації конфліктів взагалі, є різні підстави і для виділення типів внутрішньо-особистісних конфліктів.

Так, автори книги «Психологія індивіда і групи» розрізняють три типи внутрішньо-особистісних конфліктів:

1. Конфлікт потреб. Його поява полягає в тому, що потреби людини можуть протистояти одна одній і спонукати її до різних дій. Іноді людина хоче одночасно суперечливих речей і тому не може діяти. Наприклад, малюк хоче з'їсти цукерку, але мати просить його віддати ласощі їй. У такому випадку дитина хотіла б з'їсти цукерку, а також віддати її матері. Вона відчуває конфлікт потреб і починає плакати.

2. Конфлікт між потребою і соціальною нормою. Дуже сильна потреба може з'явитись всередині особистості примусовим шляхом. Незалежно від того, поступиться вона цій потреби чи ні, ситуація стає конфліктною.

3. Конфлікт соціальних норм. Сутність цього конфлікту полягає у тому, що індивід відчуває рівнозначний тиск двох протилежних соціальних норм [5].

Внутрішні конфлікти можуть бути поділені за різними критеріями, однак однією з найбільш широких є класифікація на основі ціннісно-мотиваційної сфери особистості, яка міститься у праці Анцупова А. та Шипілова А.. У залежності від того, які сторони внутрішнього світу особистості вступають у конфлікт, вони виділяють наступні основні його типи:

1. Мотиваційний конфлікт. Це конфлікт між несвідомими прагненнями до володіння і безпеки, між двома позитивними тенденціями.

2. Моральний конфлікт, який часто називають нормативним конфліктом. Це конфлікт між бажанням і обов'язком, між моральними принципами і особистими цінностями.

3. Конфлікт нереалізованого бажання, або комплексу неповноцінності Це конфлікт між бажаннями особистості і дійсністю, яка блокує їх задоволення. Іноді його трактують як конфлікт між «хочу бути таким, як вони» і неможливістю це бажання реалізувати. Він може виникнути в результаті фізичної неможливості людини здійснити якесь прагнення. Наприклад, через незадоволення своєю зовнішністю або фізичними даними.

4. Рольовий конфлікт. Він виражається в переживаннях, пов'язаних з неможливістю одночасно реалізувати декілька ролей (міжрольовий внутрішньо-особистісний конфлікт), а також з різним розумінням вимог, що висуваються самою особистістю до виконання однієї ролі (внутрішньорольовий конфлікт). Прикладом міжрольового внутрішньо-особистісного конфлікту може бути ситуація, коли людину в якості співробітника організації просять попрацювати довше, але як батько він хотів би більше часу приділити своїй дитині. Прикладом внутрішньоролового конфлікту може бути ситуація, коли віруючій людині для захисту вітчизни потрібно взяти в руки зброю і йти на війну вбивати.

5. Адаптаційний конфлікт. Цей конфлікт має два значення. У широкому сенсі він розуміється як такий, що виникає на основі порушення рівноваги між навколишнім середовищем і суб'єктом, у вузькому сенсі як такий, що виникає при порушенні процесу соціальної або професійної адаптації. Це конфлікт між вимогами, які висуває до особистості дійсність і її власними можливостями (фізичними, професійними, психічними).

6. Конфлікт неадекватної самооцінки виникає через розходження між претензіями особистості і оцінкою своїх можливостей. Результатом цього є підвищена тривожність, емоційна напруга та емоційні вибухи.

7. Невротичний конфлікт результат збереженого протягом тривалого часу звичайного внутрішньо-особистісного конфлікту, що характеризується підвищеною напруженістю особистості, протиборством її внутрішніх сил і мотивів [2].

Аналіз літератури дає змогу резюмувати, що внутрішньо-особистісний конфлікт, як і будь який інший, не виникає на «порожньому місці». Людина живе в соціальному світі, залучена в різноманітні суспільні відносини, які впливають на неї в різних напрямках і з різними знаками. Жоден індивід, як істота соціальна не може розвиватися поза цією системою суспільних відносин. І тільки в суспільстві він може задовольнити свої потреби, інтереси і досягти поставлених цілей. Іншими словами, жити в суспільстві і бути вільним від нього не можна. З іншого боку, кожна людина прагне самореалізації і свободи і це об'єктивне протиріччя між особистістю і суспільством спочатку зумовлює появу різних внутрішньо-особистісних конфліктів, які мають найрізноманітніші наслідки для її розвитку.

Ставлення людини до світу, до інших людей і до самої себе носять суперечливий характер, який обумовлює і протиріччя внутрішньої структури особистості. Людина, як частина суспільства не може «вискочити» з цілісної системи суспільних відносин, які в кінцевому рахунку детермінують її психіку, свідомість і весь внутрішній світ.

Висновки

психологічний внутрішній особистісний конфлікт

Проблема внутрішньо-особистісних конфліктів останнім часом викликає неабиякий інтерес у дослідників. У численних наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених аналізуються різні підходи до вивчення внутрішньо-особистісних конфліктів, фактори їх розвитку, засоби подолання та ін. Проте спроби вивчення внутрішньо-особистісних конфліктів хоч і мають велику історію, все ж не привели до формування єдиного погляду щодо природи їх походження.

Аналіз психологічної літератури виявив, що об'єктивною основою внутрішніх конфліктів виступають суперечності особистості. Різноманітність відносин, в які людина вступає є суперечливими, що створює передумови для виникнення внутрішньо-особистісних конфліктів, тому можна стверджувати, що суперечності процесу розвитку особистості обумовлюються соціально.

Незважаючи на різноманітність у тлумаченні внутрішньо-особистісних конфліктів, їх аналіз дозволяє виявити деякі схожі тенденції. Так, слід відзначити, що в зарубіжній психології більшість авторів, аналізуючи виникнення внутрішніх психологічних конфліктів, виходять із визнання визначальної, не вирішуваної суперечності між особистістю і суспільством.

Конфлікт вічний, тому що неможливо створити таку суспільну систему, яка б сприяла повному задоволенню всіх потреб, що виникають у людей.

Типологія внутрішніх конфліктів на основі ціннісно-мотиваційної сфери особистості є найбільш широкою. Причинами представлених конфліктів можуть бути як зовнішні так і внутрішні протиріччя. Внутрішній конфлікт проходить три основні етапи свого розвитку: початковий, критичний та період стабілізації. Втім, А.Захаров розширив дану структуру і визначив сім етапів, з яких перші два означають стрес, починаючи з третього фрустрацію.

Структурними компонентами внутрішнього світу особистості, які виступають у внутрішніх конфліктах найчастіше виступають мотиви, цінності та самооцінка. Основними формами прояву внутрішніх конфліктів виступають когнітивна, емоційна та поведінкова сфера особистості.

Література

1. Анцупов О. Проблема конфлікту: аналітичний огляд, міждисциплінарний бібліографічний вказівник. Київ: Знання. 2018. 231 с.

2. Анцупов О. Конфликтологія: (теорія, методи, практика) Суми: РПНА. 2018. 271 с.

3. Гришина Н. Психологія конфлікта. Київ: МАУП. 2000. 409 с.

4. Громова О. Конфликтологія. Київ: МАУП. 2015. 381с

5. Дубчак Г. Психоаналітичне трактування сутності внутрішніх конфліктів особистості. Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць інституту психологіїї ім. Г.С.Костюка АПН України за ред. С. Максименка. Київ: Україна. 2016. Т.2, ч.1. С.34-37.

6. Ємельянов С. Практикум по конфліктології. Київ: Наука. 2015. 400 с.

7. Леонова Г. Феномен внтрішньо-особистісного конфлікту. Дніпро: Експоплаза. 2016. 283с.

References

1. Antsupov O. (2018) Problema konfliktu: analitychnyi ohliad, mizhdystsyplinarnyi bibliohrafichnyi vkazivnyk [Problema konfliktu: analitychnyy ohlyad, mizhdystsyplinarnyy bibliohrafichnyy vkazivnyk] Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

2. Antsupov O. (2018) Konflyktolohiia: (teoriia, metody, praktyka) [Konflyktolohiya: (teoriya, metody, praktyka)]. Sumy: RPNA [in Ukrainian].

3. Hryshyna N. (2000) Psykholohiia konflikta [Psykholohiya konflikta]. Kyiv: MAUP [in Ukrainian].

4. Hromova O. (2015) Konflyktolohiia [Konflyktolohiya]. Kyiv: MAUP [in Ukrainian].

5. Dubchak H. (2016) Psykhoanalitychne traktuvannia sutnosti vnutrishnikh konfliktiv osobystosti. [Psykhoanalitychne traktuvannya sutnosti vnutrishnikh konfliktiv osobystosti]. Problemy zahalnoi ta pedahohichnoi psykholohii: Zbirnyk naukovykh prats instytutu psykholohiii im. H.S.Kostiuka APN Ukrainy za red. S. Maksymenka Zbirnyk naukovykh prats instytutu psykholohiyiyi im. H.S.Kostyuka APN Ukrayiny za red. S. Maksymenka, T.2, ch.1. S.34-37 [in Ukrainian].

6. Yemelianov S. (2015) Praktykum po konfliktolohii [Praktykum po konfliktolohiyi]. Kyiv: Nauka [in Ukrainian].

7. Leonova H. (2016) Fenomen vntrishno-osobystisnoho konfliktu [Fenomen vntrishnoosobystisnoho konfliktu]. Dnipro: Ekspoplaza [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru