Основи психологічної допомоги сім’ям, які потрапили в складні життєві обставини

Размещено на http://allbest.ru

Поліський національний університет

Основи психологічної допомоги сім'ям, які потрапили в складні життєві обставини

Коломієць Тетяна Володимирівна

кандидат психологічних наук, доцент,

завідувач кафедри психології,

Денисевич Ірина Володимирівна

здобувач другого магістерського рівня вищої освіти,

кафедра психології, факультет права,

публічного управління та національної безпеки



Анотація

Сьогодні, коли наша держава знаходиться у розпалі збройного конфлікту із сусідом-агресором, кожен із нас потребує психологічної підтримки. А особливо, в такий важкий час, її потребують вразливі групи населення, до яких відносяться сім'ї, що опинилися в складних життєвих обставинах. Тому досить актуальними є питання надання професійної психологічної допомоги членам даної категорії сімей.

Метою статті є встановлення основних причин потрапляння сімей в складні життєві обставини та визначення форм і методів роботи психолога з даною категорією сімей.

Аналізуючи наукову літературу та праці видатних психологів було визначено головну закономірність: під впливом об'єктивних чи суб'єктивних чинників, при наявності стану вразливості, сім'я або особа потрапляє в складні умови, що негативно впливають на її розвиток, стан здоров'я або ж функціонування в цілому.

Відповідно до причин, що призводять до виникнення складних життєвих обставин виділяють наступні види сімей: ретрофлексуюча, дезорганізована, авторитарна, ліберальна, неблагополучна, зовні благополучна, сім'я групи ризику тощо.

Залежно від причинності потрапляння сім'ї в складні життєві обставини, психолог підбирає найефективніші методи та форми роботи з її членами.

Це може бути групова чи індивідуальна форма роботи. Найрозповсюдженішими методами є: метод вивчення документів, метод теоретичного аналізу і синтезу, метод моделювання, методи виховної діяльності та методи діагностики сім'ї. Досить цікавими в роботі психолога з даною категорією сімей є: метод відеокорекції, метод конструктивної суперечки, метод вербальної дискусії, метод гри та метод групової корекції сімейних відносин.

У висновку статті наголошено: в діяльності психолога із сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах дуже важливо зберегти цілісність внутрісімейної системи: індивідуальна робота психолога з кожним окремим членом сім'ї обов'язково має узгоджуватися та поєднуватися з роботою з усією сім'єю, що дозволяє вибудовувати містки сімейної взаємодії та навички цінного ставлення один до одного.

Ключові слова: вразливі сім'ї; сім'я, яка опинилася в складних життєвих обставинах; психологічна допомога сім'ї.



Abstract

Bases of psychological assistance to families in difficult life circumstances

Kolomiiets Tetiana Volodymyrivna PhD in Psychology, Associate Professor, Head of the Department of Psychology, Polissia National University

Denysevych Iryna Volodymyrivna holder of the second master's level of higher education, Department of Psychology, Faculty of Law, Public Administration and National Security, Polissya National University

Today, when our country is in the midst of an armed conflict with an aggressor neighbor, each of us needs psychological support. And especially in such a difficult time, it is needed by vulnerable groups of the population, including families in difficult life circumstances. Therefore, the issue of providing professional psychological assistance to members of this category of families is quite relevant.

The purpose of the article is to identify the main causes of families in difficult life circumstances and to determine the forms and methods of psychologist's work with this category of families.Analyzing the scientific literature and works of prominent psychologists, the main pattern was identified: under the influence of objective or subjective factors, in the presence of a state of vulnerability, a family or a person finds himself in difficult conditions that negatively affect his development, health or functioning in general.According to the reasons that lead to the emergence of difficult life circumstances, the Depending on the cause of the family's difficult life circumstances, the psychologist selects the most effective methods and forms of work with its members. This can be a group or individual form of work. The most common methods are: the method of studying documents, the method of theoretical analysis and synthesis, the method of modeling, methods of educational activities, and methods of family diagnosis. Quite interesting in the work of a psychologist with this category of families are: the method of video correction, the method of constructive dispute, the method of verbal discussion, the method of play and the method of group correction of family relations.

The article concludes by emphasizing that in the work of a psychologist with families in difficult life circumstances, it is very important to preserve the integrity of the intra-family system: the individual work of a psychologist with each individual family member must be coordinated and combined with work with the whole family, which allows building bridges of family interaction and skills of valuing each other.

Keywords: vulnerable families; family in difficult life circumstances; psychological assistance to the family.



Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні, коли наша держава знаходиться у розпалі збройного конфлікту із сусідом-агресором, кожен із нас потребує психологічної підтримки. А особливо, в такий важкий час, її потребують вразливі групи населення, до яких відносяться сім'ї, що опинилися в складних життєвих обставинах. Тому досить актуальними є питання надання професійної психологічної допомоги членам даної категорії сімей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченням сім'ї як соціального інституту та явищ, пов'язаних із її життєдіяльністю, займалося багато вітчизняних та зарубіжних вчених - Ю. Азаров, О. Безпалько, А. Волокова, В. Гуров, І. Звєрєва, А. Капська, І. Козубовська, В. Постовий, А. Харчев та ін. Особливості функціонування різних типів сімей розглянуті у працях Т. Афанасьєвої, О. Бондарчука, С. Геник, А. Капської, Т. Кравченко, Н. Лавриченко, М. Лукашевича, Є. Потапчука. Налагодження сімейної взаємодії і сімейного спілкування як вагомого чинника життєдіяльності сім'ї досліджували М. Алексєєва, В. Заслуженюк, В. Семиченко.

Метою статті є встановлення основних причин потрапляння сімей в складні життєві обставини та визначення форм і методів роботи психолога з даною категорією сімей.



Виклад основного матеріалу

Потреба у сім'ї - сутнісна людська потреба. Така людська спільнота, як сім'я, побудована на кровнородинному зв'язку, виникла раніше, ніж нації та держави. Сім'я є надзвичайно важливим соціальним інститутом. Роль сім'ї у суспільстві незрівнянна за своєю силою ні з якими іншими соціальними інститутами, оскільки саме від неї значною мірою залежить перспектива розвитку всього суспільства.

В сім'ї формується і розвивається особистість, відбувається оволодіння нею соціальними ролями, необхідними для безболісної адаптації індивіда в суспільстві. психолог переселенець суспільство україна

Сім'я виступає як перший виховний інститут, у ній закладаються основи моральності, формуються норми поведінки, розкриваються внутрішній світ та індивідуальні якості особистості. Сім'я сприяє не тільки формуванню особистості, а й її самоствердженню, стимулює її соціальну, творчу активність, розкриває індивідуальність.

Сім'я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило об'єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Курім того, сім'я виступає як соціальна ланка суспільства, в якому вона функціонує. Сім'я здійснює життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морального та психологічного укладу, виховання дітей. Вона завжди виступала моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його моральні й духовні суперечності.

В умовах сьогодення сім'я зазнає істотних змін. Події, які відбуваються у сучасній українській державі, супроводжуються численними політичними, економічними, соціальними проблемами, що відображається, насамперед, на життєдіяльності сім'ї, яка найбільш повно відтворює усі відносини суспільства та чутливо реагує на структурні та функціональні перетворення, що відбуваються в ньому. Найбільш вразливими до теперішніх подій є сім'ї, які перебувають в складних життєвих обставинах, кількість яких збільшується з геометричною прогресією. Саме тому, досить актуальним сьогодні є дослідження основних аспектів психологічної допомоги даній категорії сім'ї.

Сім'я є одним із фундаментальних інститутів суспільства, який забезпечує його стабільність та впорядкованість, закладаючи в кожне нове покоління найважливіші цінності, правила та норми. Протягом всього життя людина може перебувати в різноманітних соціальних групах, таких як школа, інститут, робочий колектив, але тільки сім'я є тією спільнотою, яка супроводжує людину з перших днів її народження. Саме в сім'ї відбувається соціалізація особистості на мікрорівні, формується розумовий розвиток дитини, здібності та потенціальні можливості, ціннісні орієнтації. Значна кількість психологів та педагогів у своїй професійній діяльності, такі як В. Абраменкова, Л. Виготський, Т. Говорун, А. Захарова, Я. Коменський, І. Кон, М. Лісіна, А. Лідерс, А. Лисичко, приділяли увагу питанню впливу сімейного оточення, значимості ставлення батьків до дітей та один до одного, організації спільної діяльності, взаємного психоемоційного впливу членів сімей [5, с. 23].

Кожна сім'я в процесі свого існування може в будь-який час переживати сімейні кризи - психологічні труднощі, які виникають на певній стадії життєвого циклу сім'ї, а саме: адаптація до ролі чоловіка/дружини, народження дитини, становлення батьківства, підлітковий вік дітей, вихід дитини із сім'ї, криза середнього віку, пенсія і т.д. Саме в ці періоди сім'я балансує між можливістю розвитку та ризиком виникнення ще більших проблем, які можуть призвести до стану вразливості.

Вразливість - це стан незахищеності, нездатність людини витримувати зовнішні впливи середовища, особливе сприйняття зовнішніх проявів у суспільстві, що, у разі відсутності внутрішніх та зовнішніх ресурсів членів родини, підтримки з боку спеціалістів може призвести до виникнення складних життєвих обставин.

Законодавством визначено, що вразливі групи населення - це особи/сім'ї, які мають найвищий ризик потрапляння у складні життєві обставини через вплив несприятливих зовнішніх (соціальних, природних, екологічних, політичних, тощо) та/або внутрішніх чинників (матеріальний стан, розумові чи фізичні вади, спосіб життя, тощо) [9]. До цієї категорії можуть бути віднесені сім'ї, соціальне функціонування яких ускладнено.

Наприклад, сім'ї, в яких дітей вилучено з родини без позбавлення батьків їхніх прав або нещодавно поновлено в батьківських обов'язках; сім'ї, де немає згоди між батьком та матір'ю щодо проживання дитини після їхнього розлучення; сім'ї, в яких члени сім'ї (батьки чи дитина) мають проблеми зі здоров'ям, інвалідність, особливі освітні потреби тощо.

Вразливі сім'ї характеризуються слабкою здатністю до аналізу власних проблем, нездатністю формулювати цілі щодо покращення життя родини та досягати ефективних результатів, невмінням висловити свої потреби та визначити причини виникнення неблагополуччя, перебуванням в стані агресії, домінуванням над іншими членами родини в противагу емоціям, пов'язаними з підтримкою, увагою, любов'ю.

Сім'я з ознаками вразливості за умови наявності власних ресурсів, підтримки рідних або фахівців може вчасно подолати труднощі та продовжити повноцінно виконувати свої функції.

При несвоєчасному кваліфікованому втручанню за умови наявності соціально-економічних, психолого-педагогічних проблем, а також проблем біологічного характеру, вразливі сім'ї можуть трансформуватись в сім'ю, яка опинилась в складній життєвій ситуації.

Сім'я, яка опинилася в складних життєвих обставинах - це сім'я, яка потрапила в обставини, що об'єктивно порушують життєдіяльність особи/сім'ї, внаслідок яких вона не в змозі самостійно піклуватися про сімейне чи особисте життя та брати участь у суспільному житті. Це така життєва скрутна ситуація, яку людина не може подолати без сторонньої допомоги [7].

Відповідно до чинного законодавства України основними чинниками, що можуть зумовити складні життєві обставини є: похилий вік; часткова або повна втрата рухової активності, пам'яті; невиліковні хвороби, хвороби, що потребують тривалого лікування; психічні та поведінкові розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; інвалідність; відсутність житла або його непридатний для життя стан; безробіття; малозабезпеченість особи; поведінкові розлади у дітей через розлучення батьків; ухилення батьками або особами, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків із виховання дитини; втрата соціальних зв'язків, у тому числі під час перебування в місцях позбавлення волі; жорстоке поводження з дитиною; насильство за ознакою статі; домашнє насильство; потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; шкода, завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями, терористичними актами, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією тощо [8]. Під впливом вищезазначених чинників, при наявності стану вразливості, сім'я або особа потрапляє в складні умови, що негативно впливають на її розвиток, стан здоров'я або ж функціонування в цілому.

Виникнення в Україні сімей, які потрапили в складні життєві обставини зумовлюється рядом об'єктивних та суб'єктивних причин. До об'єктивних причин можна віднести:

а) природно-кліматичні умови:

• суворі або нестійкі кліматичні умови здійснюють негативний вплив на розвиток, здоров'я і психіку людини, а отже, мають своє відображення у сімейних відносинах;

• екологічні особливості місцевості можуть призвести до утворення геопатогенних зон, у межах яких у жителів розвиваються специфічні хвороби або певні психічні стани (наприклад, депресії, агресія тощо). Особливо це стосується зон екологічного забруднення - підвищеного рівня радіації, загазованості, високого шумового рівня. Все це призводить до росту або до збільшення антисоціальних проявів поведінки та погіршення психологічного клімату в сім'ї;

б) суспільство і державу: умови життя і соціалізації незахищених верств населення зумовлюються рівнем економічного розвитку і соціальною політикою держави, а саме;

• типом системи соціально-психологічної допомоги та захисту;

• рівнем інвестиції у сферу соціального захисту населення;

• наявністю і дієвістю законодавства, яке визначає обов'язки інститутів, що впроваджують соціальну політику і слідкують за дотриманням прав громадян;

• рівнем соціокультурного розвитку суспільства;

• ставленням до мігрантів, біженців та осіб із числа внутрішньо - переміщених (впровадження заходів економічного захисту, а також реального соціально-психологічного та культурного захисту);

• рівнем розвитку суспільних відносин тощо.

в) особливості мікросоціуму, в якому функціонує сім'я:

• економічні умови життя;

• виробнича та обслуговуюча інфраструктура;

• соціально-професійна структура населення;

• демографічна ситуація в даній місцевості;

• культурний рівень;

• соціально-психологічний клімат у даному мікросоціумі.

До суб'єктивних причин проблемності відносимо особливості на індивідуальному та особистісному рівнях членів сімей, а саме:

• на індивідуальному рівні проблемність сім'ї може зумовлюватись генетичною схильністю її членів до проблемної або саморуйнівної поведінки;

* на особистісному рівні проблемність сім'ї може зумовлюватись низьким ступенем стійкості особистості, недорозвитком її рефлексії та саморегуляції, відсутністю ціннісних орієнтацій, а також її екстернальністю чи інтернальністю.

Процес життєдіяльності будь-якої сім'ї, у тому числі і тієї, яка має складні життєві обставини, передбачає наявність чітко визначених критеріїв та їх показників (якісних та кількісних характеристик, властивостей та станів соціального об'єкта, процесів, з ним пов'язаних) - демографічних, економічних, психологічних, соціально-структурних.

Так, з точки зору права критерієм проблемності сім'ї є схильність її членів до порушення законів.

Для демографів таким критерієм виступає повнота сім'ї, наявність та кількість в ній дітей. Психіатри критерієм проблемності називають наявність у членів сім'ї психічних хвороб або такої, що травмує психіку, внутрісімейної атмосфери.

Психологи вважають критеріями проблемності сім'ї міру її захисту від маніпулятивних дій суспільства, а також пристосованість членів сім'ї до життя в суспільстві. Відсутність чи наявність у дітей проблем із навчанням та вихованням є головним критерієм проблемності сім'ї для педагогів. Для соціального працівника таким критерієм виступає дотримання членами сім'ї суспільних норм і наявність достатніх для нормальної життєдіяльності засобів [10, С. 56].

Узагальнюючи зазначене, до основних критеріїв проблемності сім'ї, які можуть призвести до складних життєвих обставин, можна віднести:

· соціально-економічне благополуччя сім'ї. Характеризує рівень матеріального забезпечення сім'ї та відображається в таких показниках, як; відсутність робочих місць, розмір оплати праці, незадовільний матеріальний стан, об'єм спожитих благ та послуг, житлові умови, відсутність власного житла, рівень освіти та охорони здоров'я, тривалість робочого/вільного часу тощо [1, С. 176].

· психологічний клімат сім'ї та внутрішньо сімейні стосунки. Характеризує психологічні особливості відносин у сім'ї і виявляється у таких показниках як: ставлення членів сім'ї один до одного, до інших людей, до навколишньої дійсності; емоційна задоволеність належністю даній сім'ї. Негативними факторами впливу на функціонування сім'ї, через які можуть виникнути складні життєві обставини, будуть: відсутність між членами сім'ї позитивного досвіду родинних стосунків, систематичні конфлікти у сім'ї з будь-яких причин), відсутність порозуміння, вміння забезпечувати свої потреби та потреби інших членів сім'ї, нестійкий емоційний стан і т.п. Важливим показником сприятливого сімейного психологічного клімату є прагнення до спільного розв'язання сімейних проблем, проведення дозвілля і одночасна відкритість сім'ї [5, С. 94].

· соціалізованість членів сім'ї. Характеризує наявність у членів сім'ї умінь та навичок активного відтворення набутого досвіду позитивно спрямованої життєдіяльності сім'ї, що виявляється у таких показниках:

· схожість сімейних цінностей, функційно-рольова узгодженість, соціально-рольова адекватність, внутрісімейна адаптивність, соціальна взаємодія в межах сім'ї та поза нею [3, С. 119].

· біологічні фактори ризику потрапляння в складні життєві обставини. Характеризує наявність проблем, пов'язаних зі станом здоров'я: спадковість, спосіб життя батьків, різні форми залежності, порушення емоційного розвитку, фізичні або психічні захворювання [12, С.104].

Відповідно до причин, що призводять до виникнення складних життєвих обставин виділяють наступні види сімей:

1) ретрофлексуюча (має непроникні зовнішні межі і, водночас, прозорі індивідуальні межі. При виникненні неконструктивної внутрісімейної взаємодії проблеми сім'ї не лише не розв'язуються (через відсутність контактів з оточенням), але і загострюються, спричиняючи психосоматичні захворювання у членів сім'ї) і дезорганізована (з надмірно прозорими зовнішніми межами. У зв'язку з відсутністю належних взаємодії та взаємовпливу між членами сім'ї та надмірною відкритістю зовнішніх меж існує велика небезпека асоціальної поведінки членів сім'ї, чи розпаду сім'ї як єдиного цілого);

2) авторитарна (характеризується суворим беззаперечним підпорядкуванням одного подружжя іншому та дітей - батькам) і ліберальна (спостерігається відстороненість, відчуженість членів сім'ї один від одного, певна байдужість до справ і почуттів іншого, небажання втручатись у «чужі» проблеми);

3) молода (переживає період внутрісімейної адаптації);

4) неповна (складається із дітей та одного з батьків, а інший відсутній з причини смерті, розлучення, залишення сім'ї або тому, що шлюб ніколи не був узятий);

5) візитна (дистантна) сім'я (один з партнерів (офіційний чи неофіційний) відвідує іншого партнера і живе з ним спільно лише кілька днів на тиждень, місяць тощо);

6) дисфункційна (члени сім'ї відтворюють неадекватні сімейні установки, ігноруючи погляди партнера, сімейні традиції, виявляють нестабільність і неузгодженість у формуванні внутрішньо сімейних соціокультурних норм і традицій, відрізняються конфронтацією рольових позицій) і псевдофункційна (члени сім'ї ігнорують ті традиції та норми, які не відповідають їх поглядам; виявляють ознаки адаптивно-дезадаптивної поведінки, схильність до уникання, пристосування, суперництва, дезадаптивних моделей поведінки);

7) з низьким рівнем матеріального забезпечення (бідна, малозабезпечена, сім'я безробітних);

8) інфертильна (бездітна), з однією дитиною та багатодітна (троє і більше дітей до 18 років);

9) зі специфічними проблемами (із психічними та/або фізичними захворюваннями; сім'ї, в яких є алко- або наркозалежні члени, хворі на СНІД/ВІЛ; сім'я, де є особа з інвалідністю);

10) сім'я групи ризику (біженці, мігранти, особи із числа вимушено - переміщених; сім'ї військовослужбовців, працівників ДСНС та МВС);

11) неблагополучна (з негативним емоційно-психологічним сімейним мікрокліматом - характеризується, насамперед, напруженістю чи наявністю міжособистісних стосунків, коли члени сім'ї негативно ставляться одне до одного, їм властиве почуття незахищеності, емоційного дискомфорту від перебування в сім'ї) і зовні благополучна (спілкування між членами сім'ї носить формальний характер; відсутня єдність вимог до дитини; безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль має однобічний характер; надмірна батьківська любов або надмірна вимогливість, суворість у вихованні, інколи може проявлятися насильство чи жорстоке поводження щодо жінки, дітей).

Варто зазначити, що у межах кожного виду сімей, які можуть опинитися в складних життєвих обставинах, залежно від того, під яким кутом зору сім'я розглядається, можна визначити ще деякі підвиди сімей. Проблемні сім'ї можуть мати різну структуру, різний характер взаємостосунків, різний рівень матеріальної забезпеченості тощо. Наприклад, неповна сім'я може бути матеріально забезпеченою чи бідною, із здоровим психологічним мікрокліматом, і навпаки. У той же час, не кожна сім'я, яка належить до якогось із наведених вище видів, є проблемною. Наприклад, подружжя в інфертильній сім'ї може почуватися цілком комфортно; не кожна молода сім'я відчуває негаразди; ряд сімей внутрішньо переміщених осіб впевнено та самостійно долають труднощі, які у них виникають тощо.

Психологічна допомога сім'ї - це комплексне усунення психологічних проблем сім'ї, що можливе під час роботи психолога із кожним окремим членом сім'ї або ж одночасно з усією сім'єю [11, С. 85].

Форма роботи психолога із сім'ями, які потрапили в складні життєві обставини відображає упорядковану певним чином діяльність, яка зумовлюється метою та завданнями цієї діяльності і характеризується особливими способами організації взаємодії психолога із конкретною сім'єю, спрямованими на розв'язання назрілої у ній проблеми. У своїй практичній діяльності із сім'ями, що мають складні життєві обставини, психологи найчастіше використовують такі форми роботи:

1) за сферою поширення: індивідуальні (з окремою сім'єю чи конкретним членом сім'ї); групові (з гетеро- чи гомогенними групами, окремими членами кількох сімей, яких об'єднують тотожні проблеми);

2) за часом використання: розраховані на близьку перспективу (до 2 тижнів, де частково розв'язуються гострі проблеми, привертається увага до них); розраховані на середню перспективу (до 2 місяців, де розв'язуються певні функціональні проблеми сім'ї та усуваються їх наслідки); розраховані на віддалену перспективу (від 2 місяців і більше, де розв'язуються комплексні проблеми сім'ї та усуваються їх причини та наслідки);

3) за конкретною орієнтацією: спрямовані на підтримку стабільності сім'ї; спрямовані на розвиток членів сім'ї.

Проаналізувавши наукову психологічну літературу, всі методи роботи психолога із сім'ями, які потрапили в складні життєві обставини можна розділити на три основні групи: теоретичні, практичні та спеціальні.

Теоретичні методи дозволяють за зовнішньою стороною соціально- психологічних явищ, властивих сім'ї в цілому, розглядати їх суть, виявити внутрішні зв'язки і закономірності. Сюди можна віднести:

- метод вивчення документів, який найчастіше використовується на ранніх етапах вивчення життєдіяльності сім'ї, коли необхідне попереднє знайомство з нею, або на завершальному етапі - для повнішої і об'єктивної інтерпретації результатів. В окремих випадках цей метод служить єдиним джерелом отримання даних. Джерелом інформації можуть бути документи надані фахівцями із соціальної роботи, які супроводжують сім'ю, яка знаходиться в складних життєвих обставинах, або ж матеріали служби у справах дітей, на обліку якої стоять діти із сім'ї, наприклад, індивідуальні плани соціального захисту дітей, різного роду довідки тощо.

- метод теоретичного аналізу і синтезу, який найактивніше застосовується при зборі і обробці даних про сім'ю, накопичених у ході психологічної практики або спеціального її обстеження. На цій підставі психолог має можливість зробити науково обґрунтований прогноз, спроектувати нові підходи в теорії та практиці роботи з проблемною сім'єю.

- метод моделювання, суть якого полягає у встановленні подібності явищ (аналогії), адекватності одного об'єкта іншому в певних відносинах і на цій основі перетворення простого за структурою і змістом об'єкта в модель складнішу (оригінал). Виявивши характерні риси, властивості, ознаки психологічного явища, спеціаліст починає пошук нового їх співвідношення, поєднання, моделює принципово новий стан явища, що вивчається. Так з'являються моделі-гіпотези, моделі-концепції тощо.

У практиці психології мають місце й інші теоретичні методи, наприклад, методи абстрагування та конкретизації, уявний експеримент тощо. Вони дозволяють проникнути в суть психологічних явищ і піднятися від емпіричних фактів до рівня теоретичного узагальнення.

Група практичних методів характеризується переважно непрямою дією і впливом на стан сім'ї через механізм соціально-психологічної і педагогічної регуляції її соціального здоров'я. До них відносяться методи діагностики сім'ї, а також методи виховної та освітньої діяльності.

До методів діагностики сім'ї, яка перебуває в складних життєвих обставинах можна віднести: спостереження (включене, систематичне, несистематичне, ситуативне), первинна бесіда (ознайомлювальна), анкетування (відкрите та закрите), тестування, соціометрія, інтерв'ю, моніторинг, генерація настрою (сприяє розв'язанню проблеми, зміни психічного або емоційного стану), біографічний метод (дослідження життєвого шляху людини) [13, С. 187].

Методи виховної діяльності - це ряд певних дій, об'єднаних у групи- прийоми, які виконуються в певній послідовності. Вони, в свою чергу, диференціюються на методи виховання свідомості і методи виховання поведінки (переконання, етична бесіда, приклад, вправа, заохочення, примушення, гра, суспільна робота, самообслуговування, самовиховання тощо). Переважна частина методів - це, по суті, прийоми виховання (переконання, бесіда, доручення тощо). Призначення методів виховання багатогранне. За допомогою них здійснюється комплексне формування свідомості, поведінки, переконання, звичок, навиків, характеру, відчуттів, волі, етичних якостей і так далі, що вказує на широкі можливості їх застосування: від найзагальніших компонентів способу життя сім'ї до конкретних переміщень у підтримці (відновленні) її психологічного здоров'я. Серед методів виховання найчастіше використовується метод переконання. На практиці цей метод реалізується у різних формах і перша за все - за допомогою роз'яснення, аргументованої рекомендації, поради, позитивного прикладу і зразків активного життя клієнтів. Співвідношення інших методів виховання, у тому числі і самовиховання, багато в чому залежить від обставин життєдіяльності проблемної сім'ї, її типу, місця перебування тощо.

До методів освітньої діяльності психолога відносяться лекції, бесіди, а також:

- метод групової корекції сімейних відносин - тренінг з елементами когнітивно-поведінкової терапії, який здійснюється використанням рольових ігор і використанням можливостей відеотренінгу. У батьківських групах практикуються різноманітні допоміжні методи корекції: дискусія, психодрама, аналіз сімейних ситуацій, вчинків, дій дітей та батьків, їхніх комунікацій у вирішенні проблем, спроба на спільну діяльність, а також спеціальні вправи на розвиток навичок спілкування, ефективність яких можна перевірити за спеціальним каталогом;

- метод групової дискусії, використовується у групі, підвищує психолого-педагогічну грамотність батьків, їх загальну сензитивність до дитини, її проблем, дозволяє виявити індивідуальні стереотипи виховання. По мірі розгортання дискусії, в неї можна включати елементи програвання ситуацій та відеокорекції;

- метод відеокорекції полягає в програванні завдань психолога в умовах відеозапису взаємодії батьків й дитини з наступним її переглядом, під час якого здійснюється аналіз та самоаналіз;

- метод гри допомагає моделювати і відтворювати в контрольованих умовах сімейні ситуації. Наприклад, під час гри можна згадати та програти останню сварку батьків з дитиною, а потім обговорити почуття усіх учасників.

- метод конструктивної суперечки допомагає порівнювати різноманітні точки зору батьків на виховання дітей, вирішення проблемних ситуацій, прислухатися один до одного, вибирати найбільш раціональні й ефективні підходи на основі співробітництва;

- метод вербальної дискусії навчає культурі діалогу в сім'ї, виробляє вміння аргументувати свої докази й уважно розглядати аргументи іншої людини, у тому числі й власної дитини.

До спеціальних методів роботи психолога із сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах можна віднести наступні:

- прямі методи подолання конфліктів, наприклад, переконання;

- непрямі або опосередковані методи подолання конфліктних ситуацій (авторитарний третій, метод виходу почуттів, емоційного заміщення тощо);

- психотерапевтичні методи (арттерапевтичні методи, організація рухових та розумових або інтелектуальних ігор - імаготерапія, виховання на позитивних прикладах - аретотерапія тощо.



Висновки

Ефективність діяльності психолога із сім'ями, які потрапили в складні життєві обставини, залежить від цілісно вибудованої системи психологічної допомоги, які є максимально влучними та екологічними для кожної конкретної сім'ї. Крім того, вкрай важливим є збереження в цій роботі цілісності внутрісімейної системи: індивідуальна робота психолога з кожним окремим членом сім'ї обов'язково має узгоджуватися та поєднуватися з роботою з усією сім'єю, що дозволяє вибудовувати містки сімейної взаємодії та навички цінного ставлення один до одного.



Література

1. Антонов А.І. Мікросоціологія сім'ї / М. : Nota Bene, 1998. - 360 с.

2. Буянов М.І. Дитина з неблагополучно'! сім'ї / Буянов М.І. - М. : Просвіта, 1988. - 279 с

3. Звєрєва І.Д., Безпалько О.В., Харченко С.Я. Соціальна робота в Україні / Звєрєва І.Д., Безпалько О.В., Харченко С.Я. - К. : Наука, 2003. - 233 с.

4. Козлов В.В. Робота з кризовою особистістю / Козлов В.В. - М. : Просвіта, 2003. - 302 с.

5. Кравець В.П. Психологія сімейного життя / Кравець В.П. - Тернопіль. : Освіта, 1995. - 164 с.

6. Мушинський В.О. Сім'я у складних життєвих обставинах як фактор дезгармонійн. розв. дитини / Мушинський В.О. - К. : Просвіта, 2005. С. 2-4.

7. Постанова Кабінету Міністрів України Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах: постанова Кабінету Міністрів України: прийнята 01.06.2020 р. № 585.

8. Постанова Кабінету Міністрів України Про організацію надання соціальних послуг : прийнята 01 червня 2020 року № 587.

9. Закон України Про соціальні послуги: прийн. 17 січ. 2019, № 2671-VIII

10. Федоренко Р.П. Психологія сім'ї (навч. посібник). - Луцьк : Вежа-Друк, 2015.- 364 с.

11. Фрімен Д.Е. Техніки сімейної психотерапії / Фрімен Д.Е. - М. : Пітер, 2001. - 384 с

12. Целуйко В.М. Психологія неблагополучної сім'ї / Целуйко В.М. - М. : Владос, 2003. - 272 с.

13. Шапар В.Б. Практична психологія: психодіагностика відносин між батьками і дітьми / Шапар В.Б. - М. : Фенікс, 2006. - 428 с.



References

1. Antonov A.I. (1988). Mikrosochiolohiia simyi [Microsociology of the Family].. Moscow. Nota Bene

2. Buyanov M.I. (1988) Dytyna iz neblahopoluchnoyi simyi [A child from a dysfunctional family]. Moscow .Prosvita

3. Zvereva I.D., Bezpalko O.V., Kharchenko S.Y. (2003) Sotsialna robota v Ukraini [Social work in Ukraine. Zvereva I.D.] Kyiv. Nauka

4. Kozlov V.V. (2003) Robota z kryzovoyu osobystistyu [Work with a crisis personality] - Moscow. Prosvita

5. Kravets V.P. (1995) Psikhologiya simeynogo zhyttyi [Psychology of family life] Ternopil: Osvita.

6. Mushynskyi V.O. (2005) Simya u skladnykh zhyttyevykh obstavynakh yak factor dezharmoniynogo rozvytku dytyny [Family in difficult life circumstances as a factor of disharmonious development of the child] Kyiv. Prosvita

7. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy Pro zabezpechennya sotsialnogo zakhystu ditey yaki perebuvayut u skladnykh zhyttyevykh obstavynakh [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine On Ensuring Social Protection of Children in Difficult Life Circumstances] (2020, June, 01) № 585.

8. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy Proorhanizatsiyu nadannya sozialnykh poslug [On the organization of social services provision: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine] (2020, June, 01) № 587.

9. Zakon Ukrainy Pro sotsialni poslugy [On social services: Law of Ukraine] (2019, Januari 17) № 2671-VIII

10. Fedorenko R.P. (2015) Psikhologia simyi [Psychology of the family (textbook)] Lutsk: Vezha-Druk

11. Freeman D.E. (2001) Tekhniky simeynoi terapiyi [Family psychotherapy techniques] Moscow: Peter

12. Tseluyko V.M. (2003) Psikhologiya neblagopoluchnoi simyi [Psychology of a dysfunctional family] Moscow: Vlados,

13. Shapar V.B. (2006) Praktychna psikhologiya psykhodiagnostika vidnosyn mizh batkamy I ditmy [Practical psychology: psychodiagnostics of relations between between parents and children] Moscow: Phoenix.

Размещено на Allbest.ru