Батьківське і материнське вигорання як психологічне явище

Размещено на http://www.allbest.ru/

Батьківське і материнське вигорання як психологічне явище

Сметаняк Владислав Ігорович

кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної психології, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Кубашок Надія

магістр (спеціальність «Психологія»), Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Анотація

У статті звертається увага на проблему батьківського вигорання. В світовій психології цей феномен вивчається близько 50 років. В Україні даній проблематиці надається недостатньо уваги. Зазвичай емоційне вигорання досліджується в професійному контексті, особливо в галузях, де важливі міжособистісні взаємодії. Проте, виявлено, що це явище може також виникати серед батьків. Незважаючи на те, що батьківство не є професійною діяльністю, вимоги суспільства та стреси, пов'язані з батьківством, стають все вищими, і багато батьків виявляються не готові до цього.

Зміна соціальних умов, нестабільність в політиці і економіці, а також військовий стан в Україні призводять до зростання стресу серед батьків, що може провокувати батьківське вигорання.

Метою цього дослідження є теоретичний аналіз явища батьківського вигорання і обґрунтування значущості вивчення цієї проблеми для нашого суспільства.

Для досягнення цієї мети в статті розглянуто і проаналізовано низку зарубіжних наукових досліджень, що присвячені вивченню цього феномену, його особливостей, факторів виникнення та розвитку, а також впливу на сімейні та міжособистісні відносини. Згідно з цими науковими джерелами, батьківське вигорання є окремим синдромом, який виникає внаслідок тривалого стресу, що пов'язаний переживанням батьківства. Цей феномен включає в себе надмірне виснаження, емоційне відчуження від дитини і відчуття власної неефективності у виконанні батьківських обов'язків.

В статті також описані особливості та відмінності батьківського вигорання порівняно з професійним вигоранням. Розглянуті і проаналізовані зарубіжні наукові дослідження, що стосуються історії вивчення батьківського вигорання, особистісні та соціальні фактори, що впливають на його розвиток.

Описані також наслідки, які це явище може мати на особистісному та міжособистісному рівнях, включаючи відносини з дітьми, в тому числі випадки насильства або байдужості до них.

Стаття також містить огляд результатів дослідження можливих факторів батьківського вигорання на різних рівнях і підкреслює необхідність вивчення цього явища в українському суспільстві.

Ключові слова: емоційне вигорання, батьківство, батьківське вигорання

Abstract

Smetanyak Vladyslav Ihorovych Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of the Department of Social Psychology, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

Kubashok Nadiia Master Student (specialty "Psychology"), Vasyl Stefanyk Preсarpathian National University

PATERNAL AND MATERNAL BURNOUT AS A PSYCHOLOGICAL PHENOMENON

The article draws attention to the problem of parental burnout. In world psychology, this phenomenon has been studied for about 50 years. In Ukraine, this problem is not given enough attention. Emotional burnout is usually studied in a professional context, especially in industries where interpersonal interactions are important. However, it was found that this phenomenon can also occur among parents. Although parenting is not a professional activity, the demands of society and the stresses associated with parenting are becoming increasingly high, and many parents are not ready for it.

Changing social conditions, instability in politics and the economy, as well as the state of war in Ukraine lead to increased stress among parents, which can provoke parental burnout.

The purpose of this study is a theoretical analysis of the phenomenon of parental burnout and justification of the significance of studying this problem for our society.

To achieve this goal, the article reviews and analyzes a number of foreign scientific studies devoted to the study of this phenomenon, its features, factors of emergence and development, as well as the impact on family and interpersonal relationships. According to these scientific sources, parental burnout is a separate syndrome that arises as a result of long-term stress associated with the experience of parenthood. This phenomenon includes excessive exhaustion, emotional alienation from the child and a sense of own ineffectiveness in fulfilling parental duties.

The article also describes the features and differences of parental burnout compared to professional burnout. Foreign scientific studies related to the history of the study of parental burnout, personal and social factors affecting its development are reviewed and analyzed. The consequences that this phenomenon can have on the personal and interpersonal levels, including relationships with children, including cases of violence or indifference to them, are also described.

The article also contains an overview of the results of the study of possible factors of parental burnout at different levels and emphasizes the need to study this phenomenon in Ukrainian society.

Keywords:. emotional burnout, parenting, parental burnout

Постановка проблеми

батьківське материнське вигорання психологічний

Саме визначення вигоранню вперше дав Герберт Фрейденберг [1] у своїй науковій роботі «Вигорання персоналу». Робота ґрунтувалася на його якісних спостереженнях за волонтерами (включно з ним самим) у безкоштовній клініці для наркозалежних. Він охарактеризував вигорання набором симптомів, які включають виснаження, спричинене надмірними вимогами роботи, а також фізичні симптоми, такі як головні болі, безсоння, швидка реакція на гнів. Він зауважив, що вигорілий працівник «виглядає, діє і здається пригніченим».

Також він виділив три фактори, які супроводжують загальне виснаження (вигорання): емоційне виснаження, деперсоналізація і зниження особистісних досягнень.

В наш час, коли явище професійного вигорання, описане як синдром виснаження, пов'язаний з умовами праці, стало загальновідомим, варто приділити увагу і феномену батьківського вигорання. Воно виникає в ситуаціях, коли виснаження виникає внаслідок фізичного та емоційного перевантаження в результаті виконання, переживання батьківської ролі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Батьківство сьогодні є одним з найскладніших завдань, з яким дорослі стикаються у своєму житті, часто без будь-якої підтримки або підготовки. Батьківство передбачає значне психічне та фізичне навантаження, пов'язане з різними джерелами стресу та навантаження. Концепція материнського вигорання поступово вимальовується з початку вісімдесятих років. Нещодавнє бельгійське дослідження показало, що приблизно 8% батьків відчувають батьківське вигорання [2]. Однак це поняття залишається недостатньо визначеним та дослідженим. Лише кілька досліджень вивчали його особливості на основі подібності між професійним вигоранням і труднощами, які переживають матері (Фрейденбергер, 1974; Маслач, 1982; 2017; Роскам та ін., 2017; Миколайчак та ін., 2018)[1], [3], [4].

В Україні різні аспекти вигорання досліджували такі вчені як Т. Грубі, О. Хайруліна і А. Фурман, Т. Колтунович, та ін. Подружнє вигорання зокрема досліджували О. Кляпець, Т. Титаренко, Л. Пілецька, І. Збродська.

Метою цієї статті є теоретичний аналіз явища батьківського вигорання і обґрунтування значущості цієї проблеми для нашого суспільства.

Виклад основного матеріалу

Поняття "вигорання"" (“burnout”) вперше було використано в США в 1970-х роках для позначення проблем, з якими стикаються працівники сфери обслуговування клієнтів. Однак, якщо проаналізувати літературу, то можна побачити, що це поняття з'явилося ще в 1960-х роках. Генрі Грем Грін, англійський письменник, у своїй роботі "Подія вигорання", написаній у 1961 році, розповідає про поселення архітектора в американських лісах через проблеми, з якими він зіткнувся у своєму професійному житті [3].

За останні десятиліття, завдяки значним соціологічним змінам, таким як прийняття Міжнародної Конвенції про права дитини у 1989 році, і посиленню державного регулювання, була приділена увага потребам та правам дітей, а також батьківським обов'язкам та концепції "позитивного батьківства". Останнє передбачає демонстрацію батьками позитивних емоцій перед дітьми і контроль негативних емоцій. Це призвело до фундаментальних змін у підходах до батьківства, зокрема, до інтенсивного батьківства, а почасти до надмірної опіки над дітьми.

У1980-х роках дослідники прийшли до висновку, що батьківство може призвести до такого ступеня виснаження, який можна назвати "вигоранням". З часом ці ідеї підтвердилися, і все більше батьків почали виявляти в себе симптоми вигорання. Аналогічно до того, як тривалий вплив надмірного робочого стресу може спричинити професійне вигорання, так і надмірний батьківський стрес може призвести до батьківського вигорання.

Концепція батьківського вигорання виникла з визначення професійного вигорання і була представлена Фрейденбергером (1974) та Маслач і Джексон (1981). Дослідники виявили певні схожості між професійним вигоранням і труднощами, з якими стикаються дорослі в процесі виконання батьківських обов'язків. Вони порівняли навантаження на людей, які постійно спілкуються з іншими, з діяльністю, пов'язаною з виконанням батьківських обов'язків у догляді за дітьми.

Ця концепція також була запропонована в Сполучених Штатах в 1980 -х і пізніше розроблялася в Європі [5]. До останнього часу дослідження батьківського вигорання переважно стосувалося батьків хворих дітей. Проте, завдяки масштабному проєкту, який розпочався в Бельгії в 2015 році і спрямований на краще розуміння, діагностику, профілактику та лікування батьківського вигорання в сім'ях зі здоровими дітьми, було виявлено, що від 5% до 8% батьків страждають від батьківського вигорання [6].

Соціальні мережі та впливові особистості, зокрема блогери, інфлюенсери, які активно просувають ідеї позитивного батьківства, також сильно вплинули на сприймання цієї ситуації як в світі, так і в Україні

По аналогії з професійним, батьківське вигорання має три аспекти. Перший аспект - це надмірне фізичне та емоційне виснаження, пов'язане з виконанням ролі батьків. Батьки відчувають, що батьківство вимагає від них надмірної енергії, і вони почувають себе втомленими вже з самого ранку, думаючи про цілий день зі своїми дітьми. Їхнє емоційне виснаження настільки велике, що вони відчувають, що не впораються з батьківськими обов'язками. Ця сильна втома призводить зазвичай до віддалення від дітей.

Другий аспект - це емоційне віддалення від дітей. Виснажені батьки стають менше залученими до батьківства та стосунків зі своїми дітьми. Вони виконують мінімум обов'язків по догляду за дітьми, не вкладаючи у них своїх емоцій.

Третій аспект - це відчуття некомпетентності у виконанні батьківських обов'язків. Батьки відчувають, що не можуть успішно впоратися з проблемами батьківства і починають втрачати задоволення від нього. Вони виснажуються і відчувають, що не є такими ефективними батьками, якими були раніше. Це в свою чергу відображається на їхній самооцінці та поведінці.

На індивідуальному рівні, батьки, у яких високий рівень невротизму та відсутність прив'язаності, а також батьки, які мають низький рівень сумлінності, поступливості та емоційного інтелекту, показують підвищений ризик батьківського вигорання. Крім того, батьки з низьким рівнем позитивного батьківства, віри в власну ефективність, і ті, які вважають, що батьківська роль обмежує їх свободу, більше схильні до ризику батьківського вигорання.

На рівні сім'ї, сімейні проблеми, такі як вища сімейна дезорганізація та конфліктність, а також менший рівень згоди між батьками та задоволеності шлюбом, теж пов'язані з підвищеним ризиком батьківського вигорання.

Батьківське вигорання - це синдром, пов'язаний з депресією, професійним вигоранням і батьківським стресом, але емпірично відмінний від них. Воно виникає тоді, коли вимоги перевищують наявні ресурси і призводить до того, що батьки емоційно віддаляються від своїх дітей.

Українські дослідники порівняно нещодавно почали досліджувати батьківське вигорання. Проте вже є дослідження емоційного вигорання в сім'ї, які створюють підґрунтя для вивчення цього явища. Так Л.С. Пілецька розрізняє "чоловіче" і "жіноче" емоційне вигорання в сім'ї. "Чоловіче" вигорання включає в себе високий рівень деперсоналізації і редукцію власних досягнень, тоді як "жіноче" включає більше емоційне виснаження. При цьому існує п'ять компонентів емоційного вигорання в сім'ї: сімейна ситуація, що викликає стрес, емоційне переживання сімейної ситуації, когнітивна оцінка сімейної ситуації, поведінкові наслідки емоційного вигорання і сомато- вегетативні наслідки [7].

Західні суспільства часто визнають материнство як основну ціль для жінок у житті, і концепція "позитивного материнства" накладає на матерів

вимогу бути головною відповідальною особою за виховання дітей та приділяти їм всю свою увагу, ставлячи дитячі потреби вище за власні. Ці соціальні норми і очікування сильно впливають на емоційний стан, розуміння та поведінку людей. Важливість відповідності нормам материнства визначається утвердженням цієї соціальної ролі та самооцінкою. Дотримання цих соціальних норм також грає важливу роль у відчутті приналежності до спільноти. Матері часто бояться соціального осуду, коли не можуть відповідати високим стандартам материнства, і працюючі матері або ті, що вирішили не брати повну декретну відпустку, часто оцінюються іншими як "погані батьки" і менш бажані партнери.

Тиск на жінок, які намагаються бути ідеальними матерями, призводить до появи в них почуття провини, низької самооцінки та збільшеного рівня стресу. Взаємодія з дітьми залишається важливою частиною жіночої ідентичності, і матері залишаються основними особами, відповідальними за життя дітей. Навіть у відносинах, які описуються як рівноправні, чоловіків частіше називають "активними батьками, які турбуються", в той час як жінок називають "активними працюючими матерями". Тобто для батька роль годувальника вважається звичайною (хоча він може вирішити поділити обов'язки з матір'ю), а для матері відповідальність за дітей - невід'ємною (навіть якщо вона працює, вона часто бере на себе подвійне завдання). Жінка «зобов'язана» бути хорошою матір'ю незалежно від того працює вона чи ні.

Поява вигорання серед батьків - це синдром, який включає виснаження і втрату задоволення від виконання батьківської ролі та емоційне відчуження від дітей, впливає як на матерів, так і на батьків. Дослідження Роскам та Миколайчак [4] виявило, що механізм вигорання однаковий як для матерів, так і для батьків: жінки вигорали, коли баланс між ризиками та ресурсами став негативним, тобто ризики ставали більшими за можливості, тоді як чоловіки вигорали раніше, навіть коли ресурси ще переважали ризики. Вигорання мало більш серйозні наслідки для батьків, ніж для матерів. Батьки (чоловіки) менше схильні до батьківського стресу через меншу участь у вихованні, але виявилися більш вразливими до вимог. Хоча матері більше схильні до батьківського стресу, вони зазвичай краще йому опираються, ніж батьки, які менш схильні, але більш вразливі до цього виду стресу. Процес гендерної соціалізації підготовлює батьків менше, ніж матерів, до виконання завдань по догляду за дітьми.

Також варто зазначити, що дослідження показують, що «вигорілі» матері частіше говорять про свої думки про втечу або суїцид, ніж чоловіки. Це підкреслює важливість психічного здоров'я матерів з численними наслідками для їхніх дітей. «Вигорілі» батьки (чоловіки) частіше відмовляються від батьківської ролі. Матері ж в такому стані частіше вчиняють насильство над дітьми і партнерами, ніж виснажені батьки (чоловіки). Батьки (чоловіки) мають більше схильності до батьківської недбалості.

Про наслідки батьківського вигорання відомо менше, ніж про наслідки професійного вигорання. Професійне вигорання призводить до різних негативних наслідків для працівників і компаній, включаючи погіршення фізичного та психічного здоров'я працівників, вплив на продуктивність та збільшення шансів на зміну роботи.

У вихованні дітей ми також можемо спостерігати характерні наслідки для батьків і сім'ї, подібні до тих, які виникають при професійному вигоранні. Батьківське вигорання пов'язане з депресивними симптомами, адиктивними звичками, проблемами зі сном та сімейними конфліктами. Ці наслідки більш тісно пов'язані з ідеями про втечу, неуважністю до дітей та насильством з боку батьків.

Батьківське вигорання може призвести до суїцидальних думок та прагнення втекти, що виявляється частіше, ніж при професійному вигоранні чи депресії. В порівнянні з професійним вигоранням, батьківське вигорання частіше спричиняє конфлікти в парі та відчуження партнерів. Батьки, які досліджувались Миколайчак і Роскам, вказували на ідеї втечі, які можуть бути суїцидальними, але вони не можуть просто відмовитися від батьківства або відійти від своїх дітей, тож це призводить до екстремальних рішень, таких як самогубство чи втеча.

Крім фізичних форм втечі, таких як самогубство чи власне уникнення від виконання своїх обов'язків, існують психологічні форми втечі, коли люди вдаються до різних звичок та поведінки, щоб відволіктися від поганого настрою і покращити самопочуття. Прикладом може бути куріння, вживання алкоголю, шопінг, фізичні вправи, переїдання, телефонні розмови, робота, витрати часу в соціальних мережах та Інтернеті. Ці звички можуть призвести до залежності в разі підсилення стресу і негативних емоцій.

Ще одним негативним наслідком для батьків є порушення сну. Майже всі «вигорілі» батьки відзначають проблеми зі сном. Дослідження показують взаємозв'язок між вигоранням і розладами сну, причому нестача сну погіршує здатність управляти стресом, а стрес впливає на якість і кількість сну. Люди, які вигорають, демонструють порушення сну, такі як тривале засинання, більша частка легкого сну і менша глибокого та швидкого сну, а також часті мікропробудження та переривання сну. Такі порушення пояснюють відчуття втоми після сну, схоже на втому перед сном. Біологічно батьківське вигорання впливає на регуляцію гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі (ГГНС), що може мати зв'язок з фізичними симптомами та розладами сну, про які повідомляють «вигорілі» батьки, а також зі збільшенням насильства в сім'ї.

Вплив батьківського вигорання виявляється не лише на самих батьках, але й на їхніх близьких. Чоловік або дружина можуть стати особливими жертвами, якщо їх вважають відповідальними за власну складну ситуацію. Деякі батьки перекладають на свого партнера частину свого незадоволення, яке вони відчувають у стосунках з дітьми. Інші стверджують, що вигорання

виснажило їх так, що найменший привід може спричинити вибух. Існує зв'язок між батьківським вигоранням і конфліктами з іншими батьками. Якщо такі конфлікти існують, разом з бажанням уникнути сімейних проблем вони можуть призвести до відчуження партнера.

Опубліковані свідчення «вигорілих» батьків свідчать про те, що батьківське вигорання підвищує ризик неуважного та насильницького ставлення до дітей. Більшість дуже вигорілих матерів повідомляють про неуважну до дітей поведінку, наприклад тривале залишання дитини без нагляду, або акти вербального насильства, включаючи образи та істеричні крики, і навіть фізичне насильство, такі як удари та ляпаси. Після таких епізодів матері почувають сильну провину за свою поведінку. Все це бентежить самих батьків, вони відчувають себе неспроможними. Батьківське вигорання збільшує недбалу та жорстоку поведінку, що має серйозні наслідки для дітей, перетворюючи колись добрих батьків на недбалих або навіт ь жорстоких батьків. Усі ці ефекти є причинно-наслідковими, оскільки при терапії батьківського вигорання через цілеспрямовану психологічну допомогу, суїцидальні наміри, бажання втечі, батьківське насильство та недбале ставлення до дітей зменшуються відповідно до зниження рівня батьківського вигорання.

На даний час у психології сформувалися кілька моделей, які можуть використовуватися для пояснення вигорання, як професійного, так і батьківського. Модель Маслач визначає вигорання як синдром емоційної втоми і цинізму, поширений серед людей, які працюють у сфері послуг. Найбільший прояв цього синдрому - посилення почуття емоційної втоми. Фізичне виснаження людини, через свою роботу, яке є результатом негативного відображення почуття тривалої втоми, безпорадності та безнадії на рахунок роботи, життя та інших людей [3]. Модель Перлмана і Хартмана відображає три (фізіологічні, емоційні та когнітивно-поведінкові) основні симптоми стресу (Perlman and Hartman, 1982). Автори теорії стверджують, що люди по-різному реагують на стрес через свої унікальні характеристики, і ці різні реакції спричиняють вигорання. Вони виділяють три основні стадії вигорання: фізичне виснаження, психологічне виснаження і деперсоналізація. Як наслідок постійного стресу, вигорання відбувається зі зниженням фізичної сили та виснаженням людей, емоційним виснаженням та апатією, які зрештою проявляються в поведінці [1].

Згідно з моделлю Майєра, вигорання виражається як ситуація, що виникає через очікування малої винагороди і великого покарання через відсутність значущого підкріплення, контрольованого життя або особистої компетентності в роботі працівника. Ця модель має три виміри: низькі очікування винагороди або високі очікування покарання, відсутність контрольованих очікувань від життя, відсутність відчуття особистої компетентності. Наприкінці процесу, в якому самоефективність індивіда

визначається як низька, протягом певного часу настає вигорання. Цією моделлю було встановлено, що стрес, який переживає людина, та обробка інформації в її свідомості спричиняють вигорання.

На думку Чернісс, причиною вигорання є розрив між очікуваннями працівників та реаліями ділового життя. Ця модель визначає вигорання як спосіб, яким людина бореться з постійним стресом. У моделі стверджується, що люди, які схильні до вигорання, є особами, які мають кар'єрні цілі, і що вони виникають у результаті взаємодії з соціальним середовищем і факторами, пов'язаними з роботою. Відповідно, вигорання може виникати на різних рівнях у всіх професіях.

Модель Едельвіча та Бродського вказує, що існує взаємозв'язок між синдромом вигорання, який відчувають люди, та їхніми очікуваннями щодо роботи. Є чотири послідовні стадії вигорання і воно виникає з поступовим переходом. Це ідеалістичний період, період стагнації, період фрустрації та період апатії.

Вигорання в моделі Пайнса визначається як виснаження внутрішніх ресурсів людини та відчуття фізичної слабкості. Основна причина вигорання, полягає в тому, що люди відчувають втому через низький рівень здатності справлятися зі стресом. Ця модель виділяє три основні характеристики вигорання: психологічне виснаження і безнадія, які відчуває людина, фізична втома і негативна поведінка (Surgevil-Dalkilic, 2014). Невдачі розглядаються як основна причина вигорання. Неспроможність виправдати очікування на індивідуальному рівні змушує людей відчувати себе виснаженими, оскільки їхня мотивація знижується. Різниця між очікуваннями та здобутками показана як основна причина вигорання у разі нездатності збалансувати життя [1].

Виявлення батьків, які схильні до вигорання, наприклад, виснажених батьків, і запобігання їхньому важкому вигоранню є критично важливою метою, оскільки батьківське вигорання має серйозні психологічні наслідки. Це узгоджується з мережевою теорією, яка стверджує, що раннє втручання, спрямоване на центральний (наприклад, дуже зв'язаний в мережі) вузол, може призвести до корисного ланцюгового ефекту, який може "вимкнути" інші вузли. І саме емоційне виснаження є центральним вузлом у батьківському вигоранні.

Для подолання виснаження одним з варіантів може бути залучення фахівців, спеціалізованих на роботі з певною сім'єю. Наприклад, такі втручання можуть бути спрямовані на зменшення стресу серед батьків, збільшення часу для їх відпочинку або зменшення батьківського навантаження в довгостроковій перспективі. Найкращим рішенням є зосередитися на збільшенні ресурсів батьків, їх стійкості та оточенні їх соціальною підтримкою.

Профілактичні заходи також можуть спрямовуватися на зміну уявлення батьків щодо виховання дітей на більш реалістичне. Наприклад, для батьків,

особливо матерів, які ставлять потреби своїх дітей вище власних потреб і завжди прагнуть бути позитивними і лагідними до дітей, фахівці можуть допомогти їм збалансувати потреби інших і бути міцними, але водночас співчутливими. Важливо також забезпечити соціалізацію матерів, їх участь у захопленнях та спілкування з іншими людьми та матерями.

Найбільш руйнівні наслідки батьківського вигорання для дітей. А саме недбалого ставлення і насильства можна уникнути, якщо вчасно діагностувати вигорання батьків. Саме емоційне відчуження призводить до різкого зростання рівня недбалого ставлення і насильства з боку батьків. Оскільки емоційне виснаження передбачає зростання емоційного відчуження з часом, особливу увагу слід приділити виснаженим батькам. Фахівці, що мають контакт з батьками, такі як педіатри, сімейні лікарі, психологи, терапевти і акушери, повинні бути обізнаними щодо батьківського вигорання і його коренів, а також разом з батьками шукати способи зменшення стресу, пов'язаного з батьківством, і збільшення ресурсів.

Профілактика емоційного виснаження найбільш корисна на етапі, коли вже відчутні його симптоми. Зворотний зв'язок існує між відчуттям некомпетентності та відчуженістю, тому втручання, спрямоване на підвищення самооцінки батьків, може бути ефективним у запобіганні батьківської неуважності та насильства. Це може допомогти подолати наслідки батьківського перфекціонізму і бажання бути ідеальними батьками, що має певну роль у виникненні батьківського вигорання.

Так вчені з кафедри психології Університету Ювяскюля (Фінляндія) розробили алгоритм для медсестр і лікарів щодо профілактики материнського вигорання. Він включає як бесіду з батьками про вигорання під час вагітності, так і обов'язкове заповнення опитувальника на вигорання починаючи з третього місяця від народження дитини і під час кожного огляду дитини. Батьки проходять опитування з метою виявлення відсотка вигорання.

Якщо батьки мають великі проблеми зі сном, проявляють симптоми психологічних захворювань (наприклад, депресія, біполярний розлад, тривожний розлад) або мають підозру на залежність від психоактивних речовин, суїцидальну поведінку, отримують важкі медикаменти або мають соматичні захворювання, які не лікуються належним чином, або підозру на соматичні захворювання (наприклад, анемія, діабет), то їх слід направити до лікаря. Медсестри відзначили важливість опитувальника, і батьки ствнождували, що їм зручніше заповнювати його, ніж проходити опитування в офлайн режимі.

Для адаптації до реалій та менталітету батьків в Україні, рекомендується спочатку зробити опитування анонімним. Це допоможе лікарям (у цьому випадку українським педіатрам) оцінити загальну кількість балів, набраних батьками, для розуміння рівня вигорання. Якщо загальна оцінка вказує на високий ризик вигорання або його наявність, варто розглядати кожен аспект оцінки окремо.

Т. Титаренко вказує на кілька завдань, які потрібно вирішувати для корекції або профілактики емоційного вигорання батьків. Вони включають в себе корекцію неконструктивної поведінки матерів та формування продуктивних взаємовідносин, розуміння проблем як матері, так і дитини, корекцію взаємодій матері-дитини, роботу з психологічним станом матері, корекцію сприйняття невдачі матері, підвищення самооцінки та особистісного зростання, а також зміни в процесі виховання дитини[8].

Для матерів важливо вміти ставити межі і розуміти свої потреби. Розподіл обов'язків в сім'ї сприяє зменшенню ймовірності вигорання батьків. Останні дослідження показують, що матері, які працюють, ризикують менше вигоріти, і найвищий рівень вигорання спостерігається у матерів, які не працюють або працюють дистанційно. Оскільки батьківське вигорання розпочинається з етапу емоційного виснаження, профілактика і лікування включають в себе стабілізацію жінки та запобігання фізичного та емоційного виснаження [9].

Важливо створити модель "адекватного батьківства" для себе, враховуючи свої ресурси. Партнер у батьківстві повинен брати на себе обов'язки матері. Дослідження Миколайчак показують, що самотні матері ризикують менше вигоріти, оскільки вони мають більшу підтримку від суспільства, родини і оточуючих. У матерів з повними сім'ями ця підтримка часто обмежена, оскільки сподіваються, що цю підтримку надасть саме партнер.

Дослідниками були розроблені численні інструменти для вимірювання батьківського вигорання, наприклад шкала "Інвентаризація батьківського вигорання", яка була валідизована для використання в Україні.

Також, за останніми дослідженнями, методика майндфулнес і КПТ - терапія є найбільш ефективними методами боротьби з батьківським вигоранням

Висновки

Отже можна зробити висновок, що емоційне вигорання присутнє не лише у професійній сфері, але й в інших вимірах, включаючи батьківство. Батьківське вигорання є окремим явищем, має свою унікальну природу і відрізняється від вигорання у професійному або сімейному контексті. Воно включає в себе три ключові складові: надмірне виснаження, пов'язане з батьківською роллю, емоційне відчуження від дитини і почуття неефективності у виконанні батьківських обов'язків. Батьки, які переживають тривалий стрес і перенавантаження внаслідок вимог, що їх пред'являє батьківство, можуть долати батьківське вигорання, яке може впливати на їхню особистість, стосунки з партнером і, особливо, на їхніх дітей, порушуючи цілу сімейну систему. Симптомами батьківського вигорання можуть бути як фізичні (наприклад, надмірна втома або проблеми зі сном), так і емоційні (наприклад, роздратованість, насилля, почуття вини, гнів, відчуження, розчарування, низька самооцінка, бажання втечі) прояви. Важливо вчасно діагностувати вигорання і вжити адекватних профілактичних і терапевтичних заходів

Література:

1. Freudenberger, H., (1985). Women's Burnout: How to Spot It, How to Reverse It, and How to Prevent It. USA : Doubleday

2. Roskam, I., Raes, M.E., & Mikolajczak, M. (2017). Exhausted parents: Development and preliminary validation of the Parental Burnout Inventory. Frontiers in Psychology, 8.

3. Maslach, C. (1993). Burnout: A multidimensional perspective. In W. B. Schaufeli, C. Maslach and T. Marek (Eds.), Professional Burnout: Recent Developments in Theory and Research (p.19-32). London : Routledge.

4. Mikolajczak, M., & Roskam, I., (2018). A Theoretical and Clinical Framework for Parental Burnout: The Balance Between Risks and Resources (BR2 ). Frontiers in Psychology, 12.

5. Procaccini, J., & Kiefaber, M. W., (1983). Parental Burnout. (1st edition). USA : Doubleday

6. Roskam, I., & Mikolajczak, M. (2020). Gender differences in the Nature, Antecedents and Consequences of Parental Burnout. Sex Roles, 83, 485-498.

7. Пілецька, Л.С. (2018). Емоційне вигорання в сім'ї як чинник неконструктивних життєвих стратегій подружжя. Теоретичні і прикладні проблеми психології. Збірник наукових праць, 2(46), 224-231

8. Титаренко, Т.М., & Кляпець, О.Я. (2007). Запобігання емоційному вигоранню в сім'ї як фактор гармонізації сімейних взаємин: науково-методичний посібник. Київ : Міленіум.

9. Збродська І. (2020). Феномен батьківського вигорання як предмет психологічного дослідження. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 38-52.

References:

1. Freudenberger, H., (1985). Women's Burnout: How to Spot It, How to Reverse It, and How to Prevent It. USA : Doubleday

2. Roskam, I., Raes, M.E., & Mikolajczak, M. (2017). Exhausted parents: Development and preliminary validation of the Parental Burnout Inventory. Frontiers in Psychology, 8.

3. Maslach, C. (1993). Burnout: A multidimensional perspective. In W. B. Schaufeli, C. Maslach and T. Marek (Eds.), Professional Burnout: Recent Developments in Theory and Research (p.19-32). London : Routledge.

4. Mikolajczak, M., & Roskam, I., (2018). A Theoretical and Clinical Framework for Parental Burnout: The Balance Between Risks and Resources (BR2 ). Frontiers in Psychology, 12.

5. Procaccini, J., & Kiefaber, M. W., (1983). Parental Burnout. (1st edition). USA : Doubleday

6. Roskam, I., & Mikolajczak, M. (2020). Gender differences in the Nature, Antecedents and Consequences of Parental Burnout. Sex Roles, 83, 485-498.

7. Piletska, L. S. (2018). Emotsiine vyhorannia v simi yak chynnyk nekonstruktyvnykh zhyttievykh stratehii podruzhzhia [Emotional burnout in the family as a factor in unconstructive life strategies of the couple]. Teoretychni i prykladni problemy psykholohii. Zbirnyk naukovykh prats - Theoretical and applied problems of psychology. Collection of scientific works, 2(46), 224-231 [in Ukrainian]

8. Tytarenko, T.M., & Kliapets, O.Ia. (2007). Zapobihannia emotsiinomu vyhoranniu v simi yak faktor harmonizatsii simeinykh vzaiemyn: naukovo-metodychnyi posibnyk [Preventing emotional burnout in the family as a factor in harmonizing family relationships: a scientific and methodological guide]. Kyiv : Milenium. [in Ukrainian]

9. Zbrodska, I. (2020) Fenomen batkivskoho vyhorannia yak predmet psykholohichnoho doslidzhennia [Parental burnout phenomenon as a subject of psychological exploration] Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova. Seriia 12. Psykholohichni nauky. 38-52. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru