Вивчення особистісної зрілості суб’єктів професійної діяльності у сучасних психологічних розвідках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вивчення особистісної зрілості суб'єктів професійної діяльності у сучасних психологічних розвідках

Яворська-Вєтрова

Ірина Вікторівна

канд. психол. наук, старший науковий співробітник,

старший науковий співробітник

лабораторії психології особистості імені П.Р. Чамати

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, Україна

Анотація

У статті аналізуються підходи науковців до визначення особистісної зрілості та її особливостей у суб'єктів соціономічних професій. Розглянуто види зрілості та поняття психологічного капіталу як позитивного стану розвитку, що відображає особистісну зрілість у сфері професійної діяльності. Висвітлено концепцію формування особистісної зрілості студентів під час навчання в закладах вищої освіти, критерії успішності її становлення. Охарактеризовано професійний інтерес та професійну позицію як компоненти особистісної зрілості суб'єктів діяльності в соціономічних професіях. Розглянуто низький та високий рівні особистісної зрілості фахівця. Окреслено наявність взаємозв'язків особистісної зрілості з психологічною культурою і такими рисами особистості, як перфекціонізм, впевненість, професійна відповідальність, комунікабельність, емоційна врівноваженість, сміливість, розсудливість. Констатовано нерівномірність становлення особистісної зрілості у студентському віці.

Ключові слова: особистісна зрілість, професійна зрілість, особистісний потенціал, компоненти особистісної зрілості, самореалізація, самоздійснення.

Проблематика вивчення особистісної зрілості знаходить актуальне розкриття у наукових розвідках щодо суб'єктів професійної діяльності, зокрема, студентів та фахівців сфери соціономічних професій, тобто професій, які в процесі діяльності ґрунтуються на спілкуванні типу «людина-людина». Виходячи з розуміння загальної зрілості як характеристики високого рівня розвитку певних психічних функцій та особистісних властивостей людини незалежно від її віку [1], науковці наголошують на таких характеристиках зрілої особистості, як творчість, цілісність, активна соціальна позиція, конструктивність, просоціальність, гармонійність, моральність [2]. Особистісна зрілість людини, за М.Й. Боришевським, проявляється у турботливому і відповідальному ставленні до інших, критичному і самокритичному мисленні, інтересі до минулого рідного краю, розвиненій національній свідомості, усвідомленні неоціненного значення рідної мови, гуманістичних взаємовідносинах, а механізмом її формування визначається саморегуляція [3].

На переконання О.В. Завгородньої, у повноті свого особистісного розвитку людина постає просвітлено-творчою, характеризується мудрістю та спонтанністю у своїх життєвих проявах, виконує «споріднену» працю, має глибокі радісні взаємини із духовно близькими людьми, справляє гуманізуючий вплив на відносно широке оточення [4]. На думку В.М. Ямницького, особистісна зрілість передбачає життєтворчість як «процес реалізації цільових та смислових аспектів власного життя» [5], як акмеологічну складову процесу розвитку особистості. Особистісно зріла людина є творцем власного життя, їй властива креативність, суб'єктність. Л.П. Овсянецька виокремила такі психологічні риси зрілої особистості: розвинена Я-концепція; сформована смислопошукова і ціннісно-смислова сфера життя; розвинений соціальний інтелект, максимально повна адаптація до життя; вміння приймати рішення, нести відповідальність за власні вчинки; здатність до самоаналізу, вміння долати життєві кризи; прагнення до самоактуалізації, до якнайповнішої реалізації власних здібностей; наявність творчого потенціалу; наявність таких рис, як чесність, моральність, емпатія, активне, творче ставлення до власного буття, самопізнання, відкритість досвіду, сформований світогляд [6]. За даними Н. Кордунової, головними рисами зрілої особистості виступають відповідальність, глибинність переживань, життєва філософія, самосприйняття, синергічність [7]. Розглядаючи особистісну зрілість як вияв особистісного потенціалу та інтегральний критерій особистісного зростання, О.С. Штепа створила диспозиційну модель особистішої зрілості та виокремила десять центральних рис-індикаторів, які є сумірними, тобто такими, що активують одна одну, а саме: синергічність, автономність, контактність, самоприйняття, креативність, толерантність, відповідальність, глибинність переживань, децентрація, життєва філософія [1].

Серед видів зрілості виокремлюють психологічну (складовими якої є інтелектуальна та емоційна зрілість), соціальну (проявляється у структурі прагнень людини, спектрі соціальних ролей, потребі у спілкуванні, усвідомленні себе соціально корисною особистістю), духовну (характеризується усталеними моральними переконаннями, відкритістю, доброзичливістю, здатністю до спільної праці, повагою до людської гідності, інтересів та потреб інших людей, розкриттям свого Я з метою встановлення зв'язків зі світом), громадянську (як свідоме ставлення людини до своїх обов'язків як члена суспільства), політичну (виявом якої є патріотизм, інтернаціоналізм, демократичність, висока політична культура, толерантність до критики), а також професійну (або трудову) зрілість, що означується як професійна компетентність, високий рівень реалізації особистості в професійній сфері [1: 81 -82].

У цьому зв'язку зауважимо, що в організаційній психології в межах дослідження позитивних психологічних станів, що впливають на захопленість роботою, розглядається поняття «психологічний капітал» (аналогом якого є конструкт «особистіший потенціал»). Для цього позитивного стану розвитку людини характерними є: самоефективність - прийняття та докладання необхідних зусиль для вирішення складних завдань («Люди з високим психологічним капіталом самоефективності не чекають, коли для них будуть встановлені складні цілі, навпаки, вони створюють їх, постійно кидаючи виклик собі» [8: 261]); оптимізм як позитивна атрибутивна ознака поведінки у сьогоденні та майбутньому («Реалістичний та гнучкий оптимізм дозволяє розвивати та підтримувати здатність до самодисципліни, аналізу минулих подій, планування на випадок надзвичайних ситуацій і профілактичної допомоги» [8:262]); надія - наполегливий рух у бік цілі, а в разі необхідності й перенаправлення шляхів до досягнення мети («пізнавальний стан або тип мислення, в якому людина здатна створювати реалістичні установки, що корелюють з певними цілями та очікуваннями, а потім досягати цих цілей через самовизначення» [8: 262]); життєстійкість - досягнення успіху попри

ускладнення проблем та виникнення негараздів («Не тільки здатність оговтуватися від негараздів, а й позитивна направленість, яка «кидає виклик» події і воля до виходу поза межі нормального, зони комфорту та рівноваги» [8:262]). Дані досліджень, які ґрунтуються на викладених вище засадах, дозволяють стверджувати, що «багаті» на психологічний (особистісний) капітал особи можуть характеризуватися як особистісно зрілі у сфері професійної діяльності.

Розглядаючи особистісну зрілість як інтегральну характеристику особистості майбутнього фахівця, Т.В. Комар обґрунтовує концепцію її становлення під час підготовки в закладах вищої професійної освіти, маючи на меті «набуття особистого досвіду в професійній діяльності, формування інноваційної культури, саморозвиток суб'єктивно-особистісних, раціональних і емоційних відносин у соціумі й діяльності» [9: 521]. Тобто авторка будує свою концепцію у трьох площинах ставлень особистості: ставлення до самої себе, ставлення до інших людей та ставлення до навколишнього світу, зокрема, світу професії. Вона окреслює, що особистісна зрілість на цьому етапі онтогенезу характеризується як «інтегральне, соціально-психологічне, когнітивне, оціночно-емоційне поведінкове утворення особистості, що відображає ступінь інтеріорізації нею соціально-моральних цінностей у внутрішньому плані в процесі самостановлення» [9: 521]. Сутність зрілості в юнацькому віці розкривається в особливостях розвитку соціоцентричності, інтернальності, автономності, активності та відповідальності у діяльності, адекватної Я- концепції особистості. Критеріями успішного становлення особистішої зрілості майбутнього фахівця-соціального педагога визначаються такі: професійне самовизначення (інтерес до професії та відповідальне ставлення до її набуття); соціально-етичне самовизначення й моральна саморегуляція (моральна мотивація, етичність оцінок, відповідність культурно-етичним нормам і традиціям); відповідально-операційна і поведінково-вольова саморегуляція (відповідальність, професіоналізм, здатність до творчості, інтернальний самоконтроль); соціальна комунікація (сформовані переконання, ціннісні орієнтації, відповідальне самоствердження); екзистенціальна персоналізація особистості (зацікавлене ставлення до світу, до людей, до самої себе, свідомий вибір цілей і дій, адекватна Я-концепція); активність особистості (професійні, соціально-психологічні, креативні ресурси) [9]. особистісна зрілість професійний психологічний

Характеристика рівня особистішої зрілості майбутнього фахівця здійснюється дослідницею у річищі системно-діяльнісного підходу (врахування професійних і особистісних якостей, рівня активності, мотивації, локусу контролю поведінки), аксіологічного підходу (орієнтація на розвиток потенційних можливостей фахівця), контекстного підходу (досягнення особистішої зрілості розглядається у контексті розвитку особистості й індивідуальності, здатності до життєвої рівноваги, життєстійкості, протистояння труднощам), а також компетентнісного підходу (готовність до постійної самозміни, прагнення до професійного, морального та духовного самовдосконалення) [9]. На успішність досягнення особистішої зрілості впливають такі чинники, як високий рівень мотивації, потреба в досягненнях, прагнення до самореалізації, високі особистісні стандарти, сформованість професійної свідомості, самосвідомості й рефлексії.

На переконання О.В. Чуйко, процес досягнення зрілості фахівцем є результатом як персоногенезу (особистісного зростання), так і професіогенезу. Наголошуючи, що в контексті професійного розвитку характеристики особистішої зрілості мають включати відповідні діяльнісні здатності, які гарантують якість виконання суб'єктом професійних вимог, дослідниця визначає особистісну зрілість суб'єктів професійної діяльності в соціономічних професіях «як інтегративне психологічне новоутворення, детерміноване включенням індивіда до спеціально створеної системи складних людських взаємодій і взаємостосунків, трансцендентне переживання і рефлексивний аналіз яких слугують умовою формування здатності до прийняття особистісно зрілих, професійних рішень» [10: 487]. Обстоюючи тезу про те, що предметом діяльності у професіях, що ґрунтуються на спілкуванні типу «людина-людина», є певна психологічна реальність, а відтак, особистісна зрілість такого фахівця полягає у здатності змінювати, реструктуризувати, відкореговувати психічну та соціально-психологічну реальність з метою допомоги клієнту, О.В. Чуйко виокремлює в якості компонентів особистішої зрілості суб'єктів професійної діяльності в соціономічних професіях професійний інтерес та професійну позицію.

Професійний інтерес виражає міру включеності фахівця у вирішення професійних задач, завжди афективно забарвлений і характеризує ресурс особистості щодо усвідомленості мети і прагнення активної діяльності у цій сфері. Показниками професійного інтересу як компонента особистішої зрілості фахівця визначаються: активне включення у психічну реальність «Іншого»; безоцінне прийняття унікальної сутності людського «Я»; орієнтація на розпізнавання суті проблеми; здійснення конструктивної взаємодії. Другий компонент особистішої зрілості суб'єктів професійної діяльності в соціономічних професіях - професійна позиція - відображає систему сформованих дій та способів реалізації професійної діяльності щодо розв'язання певних задач. Показниками професійної позиції виступають: когнітивна структуризація професійної ситуації; утримування професійної задачі; рефлексія змісту професійної взаємодії; ефективне використання навичок впливу [10: 488]. На підставі результатів аналізу використання авторської методики «Рівень особистішої зрілості суб'єктів професійної діяльності в соціономічних професіях (РОЗ)» О.В. Чуйко доходить висновку, що низький та недостатній рівень особистішої зрілості має у підґрунті брак особистісної мотивації, неадекватне сприйняття професійних задач, несформованість вміння здійснювати цілепокладальну діяльність з метою трансформації соціально-психологічної реальності суб'єкта допомоги. Високий рівень особистісної зрілості фахівця пов'язаний з такими особистісними характеристиками, як здатність аналізувати варіанти рішення і передбачати результати; мобілізувати особистісні та інтелектуальні ресурси для досягнення мети; бути наполегливим, емоційно стриманим і водночас здатним йти на поступки; бути гнучким і свідомо конформним; здатність до «роздвоєння» у процесі вирішення професійної задачі: бути водночас в ситуації і над ситуацією [10].

За результатами дослідження В.М. Гусак, такі характеристики особистісної зрілості, як: здатність генерувати нові ідеї, створювати щось унікальне; усвідомлення сенсу й місії свого життя; самопізнання, розуміння ресурсних зон і зон розвитку власної особистості, безумовне прийняття себе в усій своїй складності й багатогранності; здатність брати відповідальність на себе за своє життя та самостійно приймати рішення; здатність до глибинних «пікових» і «плато-переживань»; усвідомлення цінності й неповторності кожної людини, здатність зрозуміти оточуючих, ураховувати й поважати в спілкуванні з ними їхні інтереси, настрої, щиро відгукуватися на їхні почуття й переживання; толерантне ставлення до розбіжностей у думках, оцінках та уявленнях різних людей, пов'язані з такими показниками психологічної культури студентів- майбутніх фахівців з соціальної роботи, як психологічні цінності; любов до людей; рефлексія; конструктивне професійне спілкування; професійно- психологічна спрямованість; гармонізуючий саморозвиток; самоаналіз, самопізнання; конструктивність професійної діяльності, відповідальність; інтелектуальні прагнення; психічна саморегуляція; творчість [11].

Аналіз результатів дослідження особливостей розвитку перфекціонізму й особистісної зрілості у студентів педагогічних спеціальностей, дав підстави науковцям стверджувати, що показником особистісної зрілості молоді може виступати достатній (але не надмірний) рівень перфекціонізму «як прагнення молодої людини втілювати власні плани та амбіції, бути успішною, продуктивною, намагатися досягати високих результатів діяльності» [1 2].

Як передумова особистісного зростання й досягнення особистісної зрілості в студентському віці досліджується прояв таких рис, як впевненість, професійна відповідальність, комунікабельність, емоційна врівноваженість, сміливість, розсудливість. О. Поліщук висвітлює риси професійної зрілості молоді: орієнтованість на реалізацію свого потенціалу у професійній діяльності, прагнення активізувати свої зусилля для досягнення професіоналізму і професійної компетентності [13]. Однак водночас авторка акцентує на світоглядній та моральній зрілості на цьому віковому етапі, зазначаючи, за результатами дослідження, наявність таких рис, як легковажне ставлення до життя, віра в удачу, байдужість до успіхів, незворушність, задоволеність будь- яким станом справ, низький самоконтроль поведінки, дратівливість, боязкість, самовпевненість, запальність, що свідчить про нерівномірність становлення особистісної зрілості.

Висновок

Особистісна зрілість визначається як інтегративне утворення, що синергійно характеризує цілісну особистість. Водночас, це динамічна системна структура, яка виявляється через складну систему ставлень особистості (до себе, до інших людей, до навколишнього світу) і впливає на стратегії її самореалізації. Види зрілості, зокрема, професійна зрілість, має свою специфіку на етапі професійної підготовки. Особистісна зрілість фахівця характеризується певними критеріями, показниками, рівнями вираженості. Процес успішного досягнення особистішої зрілості пов'язаний як з психічною, емоційною, інтелектуальною, соціальною зрілістю, так і інтеріоризацією моральних і духовних цінностей суспільства, прийняттям на себе відповідальності за самоздійснення особистості у професійній сфері.

Список використаних джерел:

[1] Штепа О.С. (2008) Особистісна зрілість: Модель. Опитувальник. Тренінг: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка.

[2] Вінник Н.Д. (2018) Дослідження особистішої зрілості студентів як умови успішної професійної самореалізації. Педагогічний процес: теорія і практика (Серія: Психологія), 3 (62), 16-20.

[3] Боришевський М.Й. (2001) Психологічні механізми розвитку особистості. Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 1 (2), 26-33.

[4] Завгородня О. В. (2010) Особистість: шляхи досягнення зрілості. Практична психологія та соціальна робота, 12, 11-17.

[5] Ямницький В.М. (2006) Розвиток життєтворчої активності особистості: теорія та експеримент : монографія. Одеса: ПНЦ НАПН України - СВД Черкасов М.П.

[6] Овсянецька Л. П. (2001) До питання про психологічні критерії зрілої особистості. Актуальні проблеми психології: збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 1 (2), 105-110.

[7] Кордунова Наталія. Особистісна зрілість як чинник розвитку особистості в юнацькому віці. Електронний ресурс. URL:

https://www.inforum.in.Ua/conferences/19/46/320

[8] Трофімов А.Ю. & Бондар Ю.І. (2014) Психологічний капітал в організації. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. №2(23), 259-265. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/229858616.pdf

[9] Комар Т.В. (2014) Особистісна зрілість як передумова професійної зрілості майбутнього соціального педагога. Особистість у сучасному світі: матеріали ІІІ Всеукраїнського психологічного конгресу з міжнародною участю, 20-22 листопада 2014р. Київ: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 520-524.

[10] Чуйко О.В. (2014) Визначення рівня особистішої зрілості суб'єктів професійної діяльності у соціономічних професіях. Особистість у сучасному світі: матеріали ІІІ Всеукраїнського психологічного конгресу з міжнародною участю, 20-22 листопада 2014р. Київ: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 486-490.

[11] Гусак В.М. (2021) Вплив особистішої зрілості на розвиток показників психологічної культури студентів спеціальності «Соціальна робота». Габітус, 21, 114-118. URL: http://habitus.od.ua/journals/2021/21 -2021/2

[12] Свідерська Г.М. & Пшик С.А. (2022) Психологічні особливості розвитку перфекціонізму та особистішої зрілості студентів. Габітус, 40, 136-142. URL: http://habitus.od.ua/journals/2022/40-2022/22.pdf

[13] Поліщук О. (2015) Особливості особистішої зрілості в ранній дорослості. Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія, 743, 190-194.

Размещено на Allbest.ru