Соціальний інтелект у структурі професійної компетентності прокурора

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальний інтелект у структурі професійної компетентності прокурора

Шпортун Андрій Миколайович аспірант, Харківський національний університет внутрішніх справ спеціальності 053 "Психологія", (Юридична психологія), м. Вінниця

Анотація

Дана стаття актуалізує значення соціального інтелекту для професійної діяльності працівників прокуратури. Провівши аналіз сучасних вітчизняних та зарубіжних досліджень за заданою темою визначили, що компетентність представляється інтегральним поняттям, у якому можуть бути виділені кілька рівнів: - компетентність - здатність до інтеграції знань та навичок і їхнього використання в умовах швидко мінливих вимог зовнішнього середовища; - концептуальна компетентність; - компетентність в емоційній сфері, в області сприйняття; - компетентність в окремих сферах діяльності. Сучасний прокурор, крім спеціальних професійних компетентностей, повинен мати соціальні та службові обов'язки, високий рівень правової обізнаності, освіченості та культури; чесність, дотримання принципів, бути ерудованою людиною, мати творче мислення, розуміння сутності та державного значення прокурорської діяльності. Важливим компонентом його компетентностей є аналітичні здібності, здатність швидко сприймати нові професійні знання, вміння, навички. Особливі вимоги мають бути висунуті до психологічної стійкості особистості: високої працездатності, стійкості до стресу та психофізичних перевантажень, сили волі, рівноваги. Комунікативні якості особистості дозволять впевнено вести ділову бесіду, вільно володіти словесними та невербальними засобами спілкування. Професійна компетентність прокурора - це якісна характеристика прокурора, як фахівця, що визначає рівень його професійних знань, умінь, навиків, спроможність прийняття із застосуванням позитивного досвіду роботи в органах прокуратури України правильних рішень, особисті високі моральні якості, комунікативні здібності та етична професійна поведінка. Виявлено, що серед цілого ряду авторських позицій переважають наукові погляди, згідно з якими соціальний інтелект, як одна з найбільш вдалих психологічних адаптацій, слугує оптимальним знаряддям процесу взаємодії людини з соціумом у контексті досягнення та встановлення стійких та тривалих відносин. Розглядаючи сутність та зміст соціального інтелекту особистості, позначимо, що зважаючи на те, що у тривимірній моделі інтелекту Дж. Гілфорда виділяється щонайменше 120 його елементів, відмінність його від загального інтелекту значною мірою визначається багатьма параметрами: 1) освітою; 2) вихованням; 3) загальним досвідом; 4) культурними особливостями розвитку; 5) соціально-економічним підґрунтям; 6) психічним та фізичним здоров'ям; 7) спрямованістю тощо.

Ключові слова: соціальний інтелект, професійна компетентність, працівники прокуратури. інтелект інтегральний прокуратура

Sportun Andrii Mykolayovych postgraduate student, Kharkiv National University University of Internal Affairs, specialty 053 "Psychology", (Legal Psychology), Vinnytsia

SOCIAL INTELLIGENCE IN THE STRUCTURE OF THE PROSECUTOR'S PROFESSIONAL COMPETENCE

This article updates the importance of social intelligence for the professional activity of prosecutor's office employees. Having conducted an analysis of modern domestic and foreign research on the given topic, it was determined that competence is an integral concept in which several levels can be distinguished: - competence - the ability to integrate knowledge and skills and their use in the conditions of rapidly changing requirements of the external environment; - conceptual competence; - competence in the emotional sphere, in the sphere of perception; - competence in certain spheres of activity. A modern prosecutor, in addition to special professional competencies, must have social and official duties, a high level of legal awareness, education and culture; honesty, adherence to principles, being an erudite person, having creative thinking, understanding the essence and state significance of the prosecutor's activity. An important component of his competences are analytical abilities, the ability to quickly perceive new professional knowledge, skills, and abilities. Special demands must be placed on the psychological stability of the individual: high work capacity, resistance to stress and psychophysical overloads, willpower, balance. Communicative qualities of the individual will allow you to confidently conduct a business conversation, to be fluent in verbal and non-verbal means of communication. The professional competence of a prosecutor is a qualitative characteristic of a prosecutor as a specialist, which determines the level of his professional knowledge, abilities, skills, the ability to make the right decisions with the application of positive experience of work in the prosecutor's office of Ukraine, personal high moral qualities, communication skills and ethical professional behavior. It was found that among a number of author's positions, scientific views prevail, according to which social intelligence, as one of the most successful psychological adaptations, serves as an optimal tool in the process of human interaction with society in the context of achieving and establishing stable and long-lasting relationships. Considering the essence and content of a person's CI, we note that, considering that in J. Gilford's threedimensional model of intelligence, at least 120 of its elements are distinguished, its difference from general intelligence is largely determined by many parameters: 1) education; 2) upbringing; 3) general experience; 4) cultural features of development; 5) socio-economic background; 6) mental and physical health; 7) orientation, etc.

Keywords: social intelligence, professional competence, employees of the prosecutor's office.

Постановка проблеми. Проблеми становлення і розвитку органів прокуратури, зокрема щодо України, останнім часом починають активно досліджуватись. Але ця тема потребує своєї подальшої уваги. Слово "прокурор" походить від лат. ргосиго, - піклуюсь, забезпечую. У Стародавньому Римі прокурорами (прокураторами) в основному були управителі майна. Ними були вільні чи улюблені раби імператора. При продажу майна вони переходили разом з ним. Державним чиновником прокурор став за Августовою конституцією. Принцепс стояв на чолі адміністрації. Це були слуги імператора з представницькою владою і йому підзвітні. Займалися вони збором податків, спеціальні прокурори завідували бібліотеками, господарством, видовищами тощо. Зародження прокуратури у сучасному її розумінні пов'язується з Францією. Саме ця країна стала істинною батьківщиною прокуратури спочатку приватної, а потім і державної, а засновником її вважають французького короля Филипа IV Красивого, який видав першу законодавчу пам'ятку прокуратури г. Ордонанс від.25 березня 1302 р., котрим був визнаний статус постійних королівських прокурорів, що аж до ліквідації монархії у Франції вважалися "людьми короля". Першим таким прокурором при Паризькому парламенті був Гуіллаіме де ла Магделеіне. Його, напевне, і можна вважати першим державним прокурором у світовій практиці.

Органи прокуратури України відіграють важливу роль в забезпеченні механізму держави. Саме через це, функції та повноваження прокурора законодавцем закріплені в Основному Законі нашої держави - Конституції України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні прокуратура здійснює: - підтримання публічного обвинувачення в суді; - організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; - представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з Перехідними положеннями Основного Закону України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, - до набрання чинності законом про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій.

Таким чином, розуміючи функціонал прокурора, можемо ствердно зробити висновок, що соціальний інтелект в професійній діяльності є невід'ємною частиною ефективного виконання прокурором визначених законом функцій та повноважень.

Сучасний прокурор, крім спеціальних професійних компетентностей, повинен мати соціальні та службові обов'язки, високий рівень правової обізнаності, освіченості та культури; чесність, дотримання принципів, бути ерудованою людиною, мати творче мислення, розуміння сутності та державного значення прокурорської діяльності. Важливим компонентом його компетентностей є аналітичні здібності, здатність швидко сприймати нові професійні знання, вміння, навички. Особливі вимоги мають бути висунуті до психологічної стійкості прокурора: високої працездатності, стійкості до стресу та психофізичних перевантажень, сили волі, рівноваги. Комунікативні якості прокурора дозволять впевнено вести ділову бесіду, вільно володіти словесними та невербальними засобами спілкування. На основі цих досліджень можна побудувати профіль посади прокурора (Г.Я. Митрофанова, А.О. Глухий, 2020).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми соціального інтелекту розглядалися в роботах О.О. Бодальова, М.О. Амінова, О.С. Михайлової (Альошиної), В.М. Куніциної, Е. Торндайка, Дж. Гілфорда, Г. Айзенка, Г. Гарднера, Г.Олпорта, Н. Контора та ін. Проте, психологічні механізми соціального інтелекту прокурора вивчені недостатньо, також на недостатньому рівні вивчені прояви соціального інтелекту в професійній діяльності прокурора. Це пов'язано з відносною новизною самого поняття "соціальний інтелект" у психологічній науці. Хоча на даний момент накопичені знання про соціальний інтелект у рамках досліджень структури загального інтелекту (Г. Айзенк, Д. Векслер, Ж. Піаже, С.Л. Рубінштейн та ін.), однак залишаються відкритими питання, пов'язані з виділенням структури, факторів та умов його розвитку в професійній підготовці працівників прокуратури.

Мета статті полягає у здійснені психологічного аналізу понять "соціальний інтелект", "професійна компетентність" та теоретичному обгрунтуванні особливостей їх прояву у працівників прокуратури.

Виклад основного матеріалу. Професійна компетентність прокурора - здатність прокурора в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички для належного виконання покладених завдань і обов'язків.

Професійна компетентність прокурора - це якісна характеристика прокурора, як фахівця, що визначає рівень його професійних знань, умінь, навиків, спроможність прийняття із застосуванням позитивного досвіду роботи в органах прокуратури України правильних рішень, особисті високі моральні якості, комунікативні здібності та етична професійна поведінка. Відповідно до визначення: загальні здібності - це успішність визначеннями вітчизняних і зарубіжних психологів-науковців можна зробити визначення, що існують значні розбіжності при тлумаченні самого поняття загальні здібності, продовжуються дискусії про роль біологічного і соціального в структурі здібностей, залишається нерозв'язаним питання діагностики і вимірювання здібностей, продовжуються наполегливі пошуки ефективних стратегій формування і розвитку здібностей, у тому числі і працівників прокуратури.

Кожен з авторів науковців-психологів (Б.М. Теплов, К.К. Платонов, О.Г. Ковальов та ін.) дає своє визначення поняття загальні здібності, яке включає цілий комплекс індивідуально-психологічних особливостей, зокрема: досконала мова, розвинена пам'ять, точність ручних рухів, вміння аналізу, синтезу, узагальнення, дивергентного мислення тощо.

Схожу позицію займає вітчизняний психолог-науковець Г.С. Костюк, який розуміє під здібностями такі істотні психологічні властивості людської особистості, які виявляються в її цілеспрямованій діяльності і зумовлюють її успіх.

Отже, визначаючи поняття загальні здібності, всі автори сходяться в тому, що здібності - це не одна якась психологічна властивість особистості, а цілий її комплекс, що проявляється в активній діяльності людини. Найповніше здібності виявляються в тому, як особистість засвоює людські надбання, збагачує їх, виступаючи творцем матеріальних і духовних цінностей, чим значніший і важливіший цей внесок, тим вищими будуть її здібності (Г.С. Костюк).

Деякі психологи (А.В. Крутецький, К.К. Платонов та ін.) вважають, що істотною особливістю загальних здібностей є їх зв'язок з конкретним видом діяльності: саме завдяки відмінностям у відповідній діяльності особистості та проводячи порівняльний аналіз діяльності людей, яких вважають здібними у відповідній галузі, та людей, котрі явно не здатні до даної діяльності, можна визначити їх здібності.

Психолог Теплов Б.М. вважав, що кожна діяльність вимагає від людини різних якостей: вона не просто шліфує якусь єдину якість, але об'єднує різні психічні якості, які в сукупності й забезпечують успішне виконання даної діяльності.

У вітчизняній психології поняття "компетентність" містить у собі знання, уміння, навички, а також способи виконання діяльності О.П. Журавльов, Н.Ф. Тализіна, Р.К. Шакура, О.І. Щербаков та ін. Серед дослідників немає єдиної думки щодо природи й змісту компетентності людини в тій або іншій сфері професійної діяльності. Аналіз і узагальнення досліджень проблеми компетентності дозволили позначити позиції різних авторів. Дж. Равен (1999) компетентність розглядає як сукупність знань, умінь і здібностей, які виявляються в особистісно значимій для суб'єкта діяльності. При цьому передбачається, що найбільш важливу роль при визначенні компетентності грає саме цінність діяльності для суб'єкта. Для її оцінки передбачається спочатку вимірювати цінність діяльності й лише потім - сукупність внутрішніх засобів, за допомогою яких суб'єкт досягає певного результату в даній діяльності.

Так, А.К. Маркова (1996) розглядає компетентність як індивідуальну характеристику ступеня відповідності вимогам професії, як психічний стан, що дозволяє діяти самостійно й відповідально, як володіння людиною здатністю й умінням виконувати певні трудові функції. Інший підхід до розуміння компетентності спостерігається в зарубіжній науковій літературі (П. Вейлл, М.Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі).

Компетентність представляється інтегральним поняттям, у якому можуть бути виділені кілька рівнів: - компетентність - здатність до інтеграції знань та навичок і їхнього використання в умовах швидко мінливих вимог зовнішнього середовища; - концептуальна компетентність; - компетентність в емоційній сфері, в області сприйняття; - компетентність в окремих сферах діяльності, у тому числі і діяльності прокурора.

На думку багатьох вчених компетентність характеризує людину як суб'єкта спеціалізованої діяльності в системі суспільної праці. Зокрема, поняття "професійна компетентність" позначає сукупність професійно обумовлених вимог до вчителя й уживається з такими термінами, як "кваліфікаційна характеристика", "професіограма особистості", "професійна готовність", "професіоналізм" (Є.І. Рогов, О.М. Шиян та ін.).

Аналіз та узагальнення матеріалів з професійної компетентності прокурора визначив нашу позицію щодо цього поняття. Під професійною компетентністю прокурора ми розуміємо особисті можливості посадової особи, її кваліфікацію (знання досвід), що дозволяють брати участь у розробці певного кола рішень або вирішувати самій завдяки наявності в неї певних знань, навичок.

Поняття "соціальний інтелект" уперше використав Е. Торндайк (1920). Автор прирівняв його до здатності людини мудро чинити в людських відносинах. В.М. Куніцина вважає, що соціальний інтелект - глобальна здібність, котра виникає на базі комплексу інтелектуальних, особистісних, комунікативних і поведінкових рис, включаючи рівень енергетичної забезпеченості процесів саморегуляції, ці риси обумовлюють прогнозування розвитку міжособистісних ситуацій, інтерпретацію інформації і поведінки, готовність до соціальної взаємодії і прийняття рішень [8]. Г. Айзенк (1979) дав іншу трактовку цьому термінові. Він розуміє соціальний інтелект як результат розвитку загального інтелекту під впливом зовнішніх соціокультурних умов. Г. Олпорт (1937) описує соціальний інтелект як особливу здібність правильно думати про людей, прогнозувати їх поведінку і забезпечувати адекватне пристосування у міжособистісних взаємодіях. Автор виділив набір якостей, котрі забезпечують краще розуміння інших людей; у структуру цих якостей соціальний інтелект входить як окрема здібність. Дж. Гілфорд розглядає поняття соціальний інтелект як здатність, що визначає успішність оцінки прогнозування й розуміння поводження людей.

У вітчизняній психології проблема соціального інтелекту розглядалася під кутом розуміння людини людиною соціального мислення, міжособистісної взаємодії, комунікативної компетентності. Якщо говорити про різні підходи, то виділяється соціальний інтелект, як здатність (Г. Олпорт), соціальний інтелект розглядається за аналогією з абстрактним інтелектом (Дж. Гілфорд, Г. Айзенк, X. Гарднер), Розглянуті нами сучасні дослідження визначають соціальний інтелект як складну інтегральну здатність, що має свою структуру. Г.П. Горанюшкіна (2003), аналізуючи дане поняття, указує, що формування соціального інтелекту визначають соціальна перцепція, соціальна сензитивність, соціальне мислення, рефлексія й емпатія. Вчена пропонує трирівневую модель соціального інтелекту: 1) рівень потенційних можливостей (включаються наступні компоненти: когнітивний - рефлексія, самооцінка; емотивний - здатність до емпатії); 2) рівень актуальних можливостей (виділяються такі фактори соціального інтелекту, як здатність передбачати наслідки ситуацій, розуміти невербальну експресію та ін.); 3) результативний рівень (відзначаються наступні компоненти: комунікативний - взаємодія в групі, гнучкість поводження; організаційний - уміння планувати, комплексний - соціально-психологічний статус). Соціальний інтелект трактується як - багатогранна складна структура, що має наступні аспекти: 1. Комунікативно-особистісний потенціал - комплекс властивостей, що полегшують або утруднюють спілкування. На його основі формується психологічна контактність і комунікативна сумісність. Це основний стрижень соціального інтелекту. 2. Характеристики самосвідомості - почуття самоповаги, свободи від комплексів, упередженість, відкритість новим ідеям. 3. Соціальна перцепція - соціальне мислення, соціальна уява, здібність до розуміння і моделювання соціальних явищ, розуміння людей і їхніх мотивів. 4. Енергетичні характеристики - психічна і фізична витривалість, активність, слабка виснаженість. За Е. Торндайком, існує три види інтелекту: - абстрактний інтелект як здібність розуміти абстрактні вербальні і математичні символи і здійснювати з ними будь-які дії; конкретний інтелект як здібність розуміти речі і предмети матеріального світу і здійснювати з ними будь-які дії; - соціальний інтелект як здібність розуміти людей і взаємодіяти з ними. Серед інших підходів до проблеми соціального інтелекту можна виділити підхід Н.А. Кудрявцевої. Інтелектуальний підхід, на її думку, - це коло психічних властивостей і механізмів, котрі визначають прогресивні зміни інтелекту. Його ключовими компонентами є інтелектуальний статус, пізнавальна мотивація, здібність до самовідображення і самовизначення, а також розумова працездатність. Важливим компонентом у структурі соціального інтелекту є також самооцінка людини. М. Аргайл (1960) велику увагу приділяє проблемі соціальної перцепції, розумінню людьми один одного, робиться спроба розкрити природу і структуру соціального інтелекту. У зарубіжній психології існує концепція соціального інтелекту, в якій акцент робиться на когнітивних стилях. Так, Н. Контор прирівнює соціальний інтелект до когнітивної компетентності. Саме соціальний інтелект дозволяє індивіду пристосуватися до життєвого оточення. Основними змістовними компонентами соціального інтелекту є здібність до розв'язання практичних завдань, вербальні "здібності і соціальна компетентність[8].

У сучасній науці розроблена цілісна концепція соціального інтелекту, створений комплекс методик його виміру. Так, Дж. Гілфорд і М. Саллівен розробляють тест для дослідження соціального інтелекту, котрий широко використовується в психологічних дослідженнях. Особливу актуальність має проблема розвитку соціального інтелекту в практичних психологів, професійна діяльність яких базується на безпосередній взаємодії з людьми та наданні їм психологічної допомоги. На думку багатьох дослідників особистісні якості прокурора виступають найважливішим фактором успіху його професійної діяльності [3]. З цієї точки зору домінуючим виявляється вивчення його у взаємозв'язку з особистісними якостями, що дозволяє виявити місце соціального інтелекту в професійній діяльності та особистісному розвитку прокурора. Компоненти соціального інтелекту проявляються в умінні використовувати вербальні та невербальні методи передачі інформації, дізнаватися про справу як можна більше, реконструювати всі деталі контексту бесіди, яка досліджується, прогнозувати результат виконаної роботи та ін.

Саме вправне використання набутих знань прокуром, умінь та навичок за допомогою різноманітних процесів мислення (аналіз, синтез, порівняння тощо) є розумовим розвитком, а рівень цього розвитку називається інтелектом. У філософському словнику, цей термін трактується, як: "...термін для означення вищої пізнавальної здатності мислення, яка принципово відрізняється творчим, активним характером від пасивно чуттєвих форм пізнання. Призначення Інтелекту - створювати порядок із хаосу через приведення у відповідність до індивідуальних потреб об'єктивних параметрів реальності" [2]. В.Н. Дружинін під поняттям "інтелект" розумів: загальну здатність до пізнання і вирішення проблем, що визначає успішність будь-якої діяльність і лежить в основі інших здібностей [5]. З вищеподаних тлумачень вбачаємо спільне слово "здатність", що вказує на якісне практичне застосування набутої інформації.

Проблема розвитку та формування інтелекту розглядалась багатьма науковцями. Проте, до сьогодні виникають дискусивні питання щодо типологізації та структури цього дефінієндуму. Наприклад Г. Айзенк звертає увагу на існування трьох видів інтелекту: 1. Біологічний інтелект, під яким розуміється фізіологічна, нейрологічних, біохімічна та гормональна основа пізнавального поведінки, яка в основному пов'язана зі структурами та функціями кори головного мозку; 2. Психометричний інтелект, який визначається стандартними тестами вимірювання коефіцієнта інтелекту (IQ); 3. Соціальний (або практичний) інтелект як прояв соціально корисної адаптації. Визначаються та досліджуються такі прояви соціального інтелекту, як міркування, рішення задач, пам'ять, здатність до навчання, розуміння, обробка інформації, вироблення стратегій, пристосування до навколишнього середовища [1]. Згідно з цією типологією, можемо стверджувати, що на формування інтелекту впливають внутрішні фактори (генетика, біологічні показники, особисті психічні якості) та зовнішні (суспільство).

Більшість учених дотримується теорії, що рівень інтелекту залежить від генетичної спадковості на 80%. Та опоненти цієї теорії стверджують, що генетичні дані мають властивість "засинати" або видозмінюватись під впливом зовнішніх факторів. Упродовж останніх століть було досліджено структуру та функціональність мозку і виявлено, що прояв інтелектуальних здібностей - це продуктивна робота багаторівневих операцій мозку. Окремо варто зауважити, що на видозміни хімічного складу мозку та прояву інтелекту впливає навколишнє соціальне середовище.

Отже, соціальне середовище що оточує працівника прокуратури має прямий вплив на формування індивідуальних показників, проявляючи себе через 3 аспекти: суспільство формулює запит на рівень інтелекту в даний момент; під впливом соціального оточення будується та еволюціонує особистість прокурора; соціум оцінює результати сформованості інтелекту особистості.

Соціальний інтелект визначається як - сукупність соціальних здібностей особистості, що визначають адекватність розуміння нею процесу спілкування, поведінки та відносин людей. Хоча більшість дослідників не формулюють чітких його визначень, а схильні обмежуватися перерахуванням характеристик соціального інтелекту у межах конкретних наукових напрямів чи власних висновків, існує три основні підходи до розуміння сутності соціального інтелекту: 1) це один із видів інтелекту; 2) це знання, вміння та навички, що набуті особистістю у процесі соціалізації; 3) це особистісна риса, що призводить до успіху у міжособистісній взаємодії [11].

Дефініція "соціальний інтелект" поєднує та регулює пізнавальні процеси, пов'язані з відображенням соціальних об'єктів (людини як партнера по спілкуванню, або ж групи людей). Процесами, що його утворюють є соціальна сенситивність, соціальна перцепція, соціальна пам'ять та соціальне мислення. Наявність соціального інтелекту забезпечує розуміння вчинків та дій людей, розуміння як невербальних реакцій людини, так і її мовленнєвої продукції. Крім того, він є когнітивною складовою комунікативних здібностей особистості прокурора та професійно важливою рисою.

Сьогодні поняття "соціальний інтелект" проявляється, увідомлюється та типологізується через використання його змісту та структури для соціальної адаптації особистості. Ця здатність є своєрідною адаптацією особистості до навколишньої дійсності, що забезпечує рівновагу між, впливом особистості на середовище та впливом середовища на неї [12].

Соціальний інтелект, як одна з найбільш вдалих психологічних адаптацій, є оптимальним знаряддям процесу взаємодії людини з соціумом у контексті досягнення та встановлення стійких та тривалих відносин. Розглядаючи сутність та зміст соціального інтелекту особистості прокурора, позначимо, що зважаючи на те, що у тривимірній моделі інтелекту Дж. Гілфорда виділяється щонайменше 120 його елементів [3], відмінність його від загального інтелекту значною мірою визначається багатьма параметрами: 1) освітою; 2) вихованням; 3) загальним досвідом; 4) культурними особливостями розвитку; 5) соціально-економічним підґрунтям; 6) психічним та фізичним здоров'ям; 7) спрямованістю тощо.

Таким чином, узагальнюючи поняття соціального інтелекту прокурора, визначаємо його як інтегральну інтелектуальну здатність особистості прокурора, що визначає успішність його спілкування та соціальної адаптації.

Висновки

Інтерпретуючи різні підходи щодо природи соціального інтелекту ми прийшли до висновку, що успішність діяльності прокурора може бути забезпечена при наявності високого рівня соціального інтелекту. Соціальний інтелект - це інтегральна інтелектуальна здатність, яка визначає успіх в спілкуванні та соціальній адаптації, об'єднуюча та регулююча пізнавальні процеси, пов'язані з відображенням соціальних об'єктів (людину як партнера по спілкуванню чи групи людей). Разом з необхідними спеціальними здібностями, знаннями та навиками, а також позитивною мотивацією та рисами характеру, соціальний інтелект можна розглядати як одну з умов успішного розвитку мислення, навчання та виконання професійної практичної і наукової діяльності, а також соціальної самостійності прокурора. Важливою умовою такого спілкування працівників прокуратури виступають властивості особистості, уміння, навички, які можна узагальнити поняттям соціальний інтелект і які є складовою професійної компетентності прокурора.

Перспективою подальших наших досліджень буде психодіагностика рівня соціального інтелекту працівників прокуратури та аналіз емпіричних даних.

Література

1. Андрос Є. Інтелект // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л.В. Озадовська, Н.П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). Київ: Абрис, 2002. 742 с.

2. Геник С. Лабіринти інтелекту. Наука і суспільство. 2010. Світогляд. №3. С. 6-8.

3. Івашкевич Е.З. Структура соціального інтелекту особистості та характеристика його базових складових / Е.З. Івашкевич // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія: Психологія і педагогіка. 2014. Вип. 26. С. 60-65. Режим доступу: https://cutt.ly/OYfIfpA (дата звернення 29.05.2022).

4. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. с. 141. Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0% BA/96-%D0%B2%D 1%80

5. НАКАЗ 29.12.2021 № 407 "Про затвердження Положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів".

6. Мельничук О.Б. Соціальний інтелект як складова професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери / О.Б. Мельничук // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. 2014. Вип. 1. Том 2. С. 52-57.

7. Brown L. T. Continuing the search for social intelligence. Personality and Individual Differences [Text] / L. T. Brown, R. G. Anthony. 1990. 470 p.

8. Guilford, J. P. The Nature of Human Intelligence. New York: McGraw-Hill, 1967. 538.

9. Cao, L. Actionable Knowledge Discovery / Encyclopedia of Information Science and Technology, Second Edition. 5266 p. (pp. 8-13).

10. Ford M. A further search for social intelligence / M. Ford, Tisak M. // Journal of Educational Psychology. 1983. № 75. P. 196-206.

11. Guilford Y. P. The nature of human intelligence / Guilford Y. P. - N. Y.: Mc-Graw Hill, 1967.

12. Keating D. A search for social intelligence / D. Keating // Journal of Educational Psychology. 1978. № 70. P. 218 - 233.

13. Kihlstorm J. Social Intelligence / Kihlstorm J., Cantor N. // Handbook of intelligence, 2nd. ed. - Cambridge, U.K.: Cambridge University Press, 2000. P. 359 - 379.

14. Sternberg R. Social intelligence and decoding skills in nonverbal communication / R. Sternberg, C. Smith // Social Cognition. 1985. № 3. P. 168 - 192.

15. Thorndike E. Intelligence and its use / Thorndike E. // Harper's Magazine. 1920. № 140. P. 227 - 235.

16. Vernon P. E. Psychological studies on creativity / P. E. Vernon // Journal of Child Psychology and Psychiatry, 1967. № 8. P. 135-165.

17. References:

18. Andros, Є. (2002). Intelekt[Intellect]. Kiiv : Abris [in Ukrainian].

19. Genik, S. (2010). Labirinti intelektu [Labyrinths of the intellect.]. Nauka і smpd'stvo - Science and society, 3, 6-8 [in Ukrainian].

20. Ivashkevich, E. Z. (2014). Struktura social'nogo intelektu osobistosti ta harakteristika jogo bazovih skladovih [The structure of the social intelligence of the individual and the characteristics of its basic components]. Naukovі zapiski Nacional'nogo universitetu "Ostroz'ka akademija". Serija : Psihologija і pedagogika - Scientific notes of the National University "Ostroh Academy". Series: Psychology and pedagogy, 26, 60-65. Retrieved from https://cutt.ly/OYfIfpA [in Ukrainian].

21. Konstitucija Ukraini [Constitution of Ukraine]. (n.d). zakon5.rada.gov.ua Retrieved from http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 [in Ukrainian].

22. NAKAZ 29.12.2021 № 407 "Pro zatverdzhennjaPolozhennjapro sistemu ocinjuvannja jakosti roboti prokuroriv" [ORDER 29.12.2021 No. 407 "On approval of the Regulation on the system for evaluating the quality of the work ofprosecutors."] [in Ukrainian].

23. Mel'nichuk, O. B. (2014). Social'nij intelekt jak skladova profesijnogo intelektu majbutnih fahivciv social'noi sferi [Social intelligence as a component of the professional intelligence of future specialists in the social sphere]. Naukovij visnikHersons'kogo derzhavnogo universitetu. Serija : Psihologichni nauki - Scientific Bulletin of the Kherson State University. Series: Psychological sciences, 1, 2, 52-57 [in Ukrainian].

24. Brown, L. T. (1990). Continuing the search for social intelligence. Personality and Individual Differences [in English].

25. Guilford, J. P. (1967). The Nature of Human Intelligence. New York: McGraw-Hill [in English].

26. Cao, L. Actionable Knowledge Discovery (vol. 1-2) [in English].

27. Ford, M. A (1983). Further search for social intelligence. Journal of Educational Psychology, 75, 196-206 [in English].

28. Guilford, Y. P. (1967). The nature of human intelligence. N. Y.: Mc-Graw Hill [in English].

29. Keating, D. A (1978). Search for social intelligence. Journal of Educational Psychology, 70, 218 - 233 [in English].

30. Kihlstorm, J. (2000). Social Intelligence. (vol. 1-2). Cambridge, U.K.: Cambridge University Press [in English].

31. Sternberg, R. (1985). Social intelligence and decoding skills in nonverbal communication. Social Cognition, 3, 168 - 192 [in English].

32. Thorndike, E. (1920). Intelligence and its use. Harper's Magazine, 140, 227 - 235 [in English].

33. Vernon, P. E. (1967). Psychological studies on creativity. Journal of Child Psychology and Psychiatry, 8, 135-165 [in English].

Размещено на Allbest.ru