Психологічні особливості бізнес-комунікацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БІЗНЕС-КОМУНІКАЦІЙ

Овчаренко Володимир Олексійович аспірант

кафедри психології, соціальної роботи та педагогіки

м. Київ



Анотація

В статті розкрито психологічні особливості бізнес-комунікацій, які можуть виступати механізмом, завдяки якому здійснюється контроль та координується діяльність, отримується зворотний зв'язок. З'ясовано, що комунікація належить до дуже складних процесів, оскільки число його учасників складається щонайменше із двох сторін. З метою ефективного розвитку комунікаційних навичок, керівники, менеджери мають навчитися відчувати себе на місці співрозмовника, передбачати подальший розвиток ситуації, що в нинішніх реаліях, коли компанії прагнуть досягти якнайбільшої вигоди будь-якими способами, є досить непростим завданням. Визначено, що бізнес-комунікацію можна вважати процесом, під час якого формуються взаємозв'язок та взаємодія, а діяльність, інформація та досвід стають предметом обміну, мета якого - досягти певного результату, вирішити конкретну проблему чи втілити певний задум.

Наведено особливості бізнес-комунікацій та основні підходами до їх вивчення. Відтак, бізнес-комунікація є поняттям, яке містить у собі взаємодію людей під час їхньої діяльності заради того, щоб обмінюватися інформацією про саму людину, навколишній світ, виробничий процес. Встановлено, що бізнес-комунікація ставить перед собою завдання, яке полягає в розпізнанні намірів та індивідуальності партнера; організації роботи; забезпеченні зворотного зв'язку (отриманні інформації, що стосується результатів цієї роботи).

Наведено види бізнес-комунікації та її основні компоненти, які дозволяють говорити, про існування в сучасній психологічній науці різних уявлень про те, із яких компонентів має складатися бізнес-комунікація. Визначено психологічні бар'єри у бізнес-комунікації, серед яких виокремлено негативну емоційну реакцію співрозмовника, що виражається через поганий настрій, гнів чи роздратування; бар'єри процесів сприйняття, тобто процесів, що формують ідеальну модель (суб'єктивний образ) реальності, що існує об'єктивно. Виокремлено головні правила бізнес-комунікацій.

Як висновок наведено, що завдяки комунікації формуються умови, коли розкриваються ділові та професійні якості працівників, створюється творчий потенціал.

Ключові слова: бізнес-комунікація, психологічні особливості бізнес-комунікацій, види бізнес-комунікації, компоненти бізнес-комунікації, правила бізнес-комунікацій.



Annotation

Ovcharenko Volodymyr Oleksiiovych graduate student of the department of psychology, social work and pedagogy, V. I. Vernadsky Tavri National University, Kyiv

PSYCHOLOGICAL FEATURES OF BUSINESS COMMUNICATIONS

The article reveals the psychological features of business communications, which can act as a mechanism through which activity is controlled and coordinated, and feedback is received. It was found that communication belongs to very complex processes, since the number of its participants consists of at least two parties. In order to effectively develop communication skills, leaders and managers must learn to feel in the place of the interlocutor, to predict the further development of the situation, which in today's realities, when companies strive to achieve the greatest possible benefit by any means, is quite a difficult task. It was determined that business communication can be considered a process during which relationships and interaction are formed, and activities, information and experience become the subject of exchange, the purpose of which is to achieve a certain result, solve a specific problem or implement a certain idea.

Features of business communications and the main approaches to their study are given. Therefore, business communication is a concept that includes the interaction of people during their activities in order to exchange information about the person himself, the surrounding world, and the production process. It has been established that business communication sets itself the task of recognizing the partner's intentions and individuality; organization of work; providing feedback (receiving information related to the results of this work).

Types of business communication and its main components are given, which allow us to talk about the existence in modern psychological science of different ideas about what components business communication should consist of. Psychological barriers in business communication are defined, among which the negative emotional reaction of the interlocutor expressed through bad mood, anger or irritation is singled out; barriers of perception processes, that is, processes that form an ideal model (subjective image) of reality that exists objectively. The main rules of business communications are highlighted.

As a conclusion, it is stated that thanks to communication, conditions are formed when the business and professional qualities of employees are revealed, creative potential is created.

Keywords: business communication, psychological features of business communication, types of business communication, components of business communication, rules of business communication.



Постановка проблеми

Нині, коли підприємницькі структури економічно розвиваються, питання комунікації починає відігравати стратегічну роль, адже основними за ефективністю є саме інформаційний та комунікаційний вектори. З цієї точки зору все актуальнішою стає потреба визначити сучасні бізнес-процеси, що проходять в умовах, коли учасники певної спільноти взаємодіють, адже їхня результативність залежить від того, наскільки чітко вибудований комунікаційний ланцюг. Комунікація належить до дуже складних процесів, оскільки число його учасників складається щонайменше із двох сторін. З метою ефективного розвитку комунікаційних навичок, керівники, менеджери мають навчитися відчувати себе на місці співрозмовника, передбачати подальший розвиток ситуації, що в нинішніх реаліях, коли компанії прагнуть досягти якнайбільшої вигоди будь-якими способами, є досить непростим завданням. Кожна організаційна структура, яка має на меті збільшити прибутки від своєї діяльності, розширювати клієнтську базу, втримати сегмент у ринковій ніші, стикається з необхідністю налагоджувати й розвивати систему комунікацій.

Психологічним принципам відводиться надзвичайно вагома роль у процесі, коли триває планування, організація та втілення бізнес-комунікацій, як базовому чиннику, що впливає на ефективність роботи в діловій галузі. Психологічними засадами взаємодії в нинішньому бізнес-середовищі ставляться вимоги дотримуватися культури спілкування з бізнес-партнерами та клієнтами, а головні їхні напрямки полягають у спілкуванні, ділових зустрічах, веденні переговорів, ділових прийомах, вирішенні конфліктних ситуацій, рекламній діяльності, формуванні іміджу, встановленні та підтримуванні ділових відносин.



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематику когнітивних стилів особистості досліджували такі науковців, як С. Бондар, Т. Горпініч, Н. Заболотна, Н. Пилявець, Є. Потапчук, А. Чеботарьова та інші.

Метою статті є розкриття психологічних особливостей бізнес-комунікацій.

Виклад основного матеріалу

В часи, коли відбуваються глобалізаційні процеси та всесвітня інтеграція, питання, чи буде успішним підприємство, перебуває у прямій залежності від того, наскільки здатне його керівництво будувати комунікацію та взаємовигідно співпрацювати. Коли ділове спілкування формується на правильному підході, це сприятиме підвищенню керівниками значущості та іміджу компанії, що буде очевидним співробітникам, партнерам і навіть світовій спільноті.

Бізнес-комунікацію можна вважати процесом, під час якого формуються взаємозв'язок та взаємодія, а діяльність, інформація та досвід стають предметом обміну, мета якого - досягти певного результату, вирішити конкретну проблему чи втілити певний задум. В умовах сучасного світу, коли люди постійно комунікують а темп життя прискорений, вміння вести ефективну бізнес-комунікацію належить до обов'язкової переваги.

Учасниками процесу бізнес-комунікації виступають як члени власне організації, так і зовнішні партнери. «Внутрішня», або «службова» бізнес-комунікація полягає в тому, щоб обмінювалися інформацією співробітники та їхні керівники, представники нижчої та вищої ланок керівництва. Йдеться про ділові розмови, наради, дискусії, телефонні дзвінки й листування, під час яких аналізуються результати, можуть висловлюватися незгода та різноманітні погляди на предмет, який обговорюється, враховуючи це, відбувається спільне вироблення та оцінка робочих ідей. Бізнес-комунікація може виступати механізмом, завдяки якому здійснюється контроль та координується діяльність, отримується зворотний зв'язок.

Людські комунікації завжди лежали в основі соціального буття, проте прямим об'єктом психологічного і соціального аналізу воно стало тільки в ХХ ст. У психології спілкування (комунікація) визначається як взаємодія двох чи більше людей, що полягає в обміні інформації пізнавального чи емоційно-оцінювального характеру. Головна мета бізнес-комунікацій полягає у встановленні, підтриманні та розвитку зв'язку, контакту із особами, які входять у сферу професійних інтересів (персонал, клієнти тощо), для ефективного вирішення службових завдань. Психологічним змістом бізнес-комунікацій є отримання максимально можливої, достовірної інформації та здійснення цілеспрямованого впливу на співробітника на засадах взаєморозуміння та надання йому певної інформації. Особливості бізнес-комунікацій полягають у тому що:

- партнер у бізнес-комунікаціях завжди виступає як особистість, яка має значення для суб'єкта;

- людей, які спілкуються між собою відрізняє добре взаєморозуміння у питаннях справи;

- основне задача бізнес-комунікацій - це продуктивне співробітництво [1].

Г.Є. Улунова виокремила основні підходами до вивчення бізнескомунікації:

1) цільовий - бізнес-комунікація тлумачиться з позицій його цільового призначення;

2) функціональний - бізнес-комунікація визначається через притаманні їй функції;

3) структурний - бізнес-комунікація визначається через характеристику структурних аспектів, що його утворюють;

4) етапний - бізнес-комунікація розглядається як послідовність певних етапів, що забезпечують його ефективну реалізацію;

5) видовий - характеризує певний вид бізнес-комунікації [2].

Зазначені підходи дозволяють вивчити ті чи інші аспекти професійного спілкування. Використання декількох підходів, що доповнюють один одного, дозволяє вивчити феномен професійне спілкування більш цілісно.

В науковій літературі відсутній єдиний підхід до трактування сутності поняття «бізнес-комунікації». Зокрема, дефініції «комунікація» і «ділові комунікації» науковець Головська П. В. пропонує розглядати як загальне й особливе, оскільки, ділові комунікації є вихідною стосовно комунікації. Тобто, комунікації розглядаються, як обмін інформацією або передачу ідей чи думок від однієї людини до іншої, що на рівні організації характеризується, як процес значущої взаємодії між людьми. За допомогою комунікацій досягається розуміння між людьми [3].

Натомість І. Шавкун вважає, що поняття «комунікація» і «ділова комунікації» виступають як загальне й особливе, оскільки, останнє виступає вихідним стосовно першого, тобто ділова комунікація - це обмін інформацією в процесі діяльності, спілкування, і шляхи сполучення [4].

Ж. Крисько визначає, що ділові комунікації є процесом передачі інформації від однієї особи іншій, заснований на зворотному зв'язку і спрямований на досягнення поставлених цілей. Завданнями ділових комунікацій є:

1) встановлення корисних контактів з громадськістю, органами влади, акціонерами, споживачами, вигідними інвесторами та постачальниками з метою формування позитивного ставлення до діяльності організації;

2) створення умов для успішного просування товарів і послуг як всередині країни, так і за її межами з урахуванням мінімізації сукупних витрат і ринкової конкуренції;

3) організація популяризації організації, результатів комерційної діяльності за рахунок проведення дискусій, ділових зустрічей, днів відкритих дверей і презентацій [5].

Поєднавши філософський та соціальний аспекти, автор Петрук Н.К. в роботі пропонує розглядати комунікації як універсальну реальність соціального існування, вираження здатності суспільної людини до співіснування, яке є незаперечною умовою життя [6]. Відповідно до цього визначення, комунікацію можна вважати здатністю, спроможністю суб'єкта пристосовуватися до зовнішнього середовища. На нашу думку, це належить до переваг запропонованого визначення й може використовуватися в подальшому дослідженні. бізнес комунікація психологічний бар'єр

У. Шрамм зазначає, що комунікація (в усякому випадку, людська комунікація) - це те, що відбувається між людьми. Сама собою, без людей - вона не існує. У ній нема нічого магічного, крім того, що в неї вкладають люди, вступаючи в комунікаційні зв'язки. У повідомленні немає іншого змісту, крім того, яке в нього вклали люди. Таким чином, вивчаючи комунікацію, вивчаємо людей, які вступають у стосунки одне з одним, зі своїми групами, організаціями і суспільством загалом [7].

Науковець В. Бебик зазначив, що комунікація виконує дуже важливі функції в суспільному житті, створюючи умови для забезпечення роботи не тільки інформаційної, а й суспільної сфери. Без комунікацій функціонування економічної, соціальної, політичної та духовної сфер суспільства неможливе, що акцентує увагу на забезпечення корпоративної культури [8].

Психолог О. Бєляков вважає, що комунікація - це вербальний і невербальний обмін інформацією, поводження, порозуміння та спроба певного порозуміння, зв'язки, взаємозалежність тощо [9]. Ми вважаємо, що вказане визначення не конкретизоване та має надто багато складових елементів, які дотичні до формування психологічних моделей поведінки людей.

Ще більш суперечливим є визначення поняття «комунікації», що представлено в роботі Цуруль О.А., де автор під комунікаціями пропонує розуміти процес двостороннього обміну ідеями та інформацією, який веде до взаємного розуміння [10]. В результаті комунікації не завжди настає взаємне розуміння. Якщо брати до уваги рефлексивний підхід, то залежно від того, якими змістами наповнені рефлексивні впливи на об'єкт управління, результатом комунікацій буде той, від якого має вигоду суб'єкт управління та здатність об'єкта управління давати відсіч рефлексивним атакам.

Більш повне визначення поняття «комунікації» відображено в дослідженні Різуна В.В., де автором розглядаються комунікації як зумовлений ситуацією й соціально-психологічними особливостями комунікаторів процес встановлення і підтримання контактів між членами певної соціальної групи чи суспільства в цілому на основі духовного, професійного або іншого єднання учасників комунікації [11]. Це визначення містить компоненти аналізованого поняття, що виявляються в:

умовах, які впливають на змістову частину повідомлень та способи їх передати;

- меті існування та формування комунікаційних зв'язків;

- сфері, де використовуються комунікації.

Отже, бізнес-комунікація є поняттям, яке містить у собі взаємодію людей під час їхньої діяльності заради того, щоб обмінюватися інформацією про саму людину, навколишній світ, виробничий процес. Бізнес-комунікація ставить перед собою завдання, яке полягає в розпізнанні намірів та індивідуальності партнера; організації роботи; забезпеченні зворотного зв'язку (отриманні інформації, що стосується результатів цієї роботи). Психологи зауважують на деяких сучасних тенденціях, які намітилися в напрямку змін, що зачіпають роль, зміст і якість бізнес-комунікації:

1. В теперішньому житті відчутно посилюється роль спілкування як у діловому, так і міжособистісному середовищі. Фіксується розширення контактів між людьми, надто в міжнародних відносинах.

2. Помітно послаблюється роль, яку відігравало безпосереднє спілкування, оскільки розвиваються електронні комунікаційні системи та віртуальна організація праці.

Залежно від змісту спілкування, виділяють такі види бізнес-комунікації:

1. Діяльнісна бізнес-комунікація здійснюється як обмін ідеями, прийомами, уміннями, навичками у спільній професійній діяльності людей.

2. Когнітивна бізнес-комунікація складається з обміну пізнавальним професійним і соціальним життєвим досвідом ділових партнерів, що здійснюється на базовому, соціально значущому для ділового спілкування професійному і на практичному рівнях.

3. Мотиваційна бізнес-комунікація полягає в тому, що забезпечує виборчу спрямованість дій ділових партнерів, стимулює їх поведінкову активність і підтримує її на певному рівні за рахунок прагнень, бажань, потреб, інтересів.

4. Матеріальна бізнес-комунікація виявляється в тому, що воно реалізується переважно в економічних галузях суспільства, пов'язаних з виробництвом безпосередніх матеріальних засобів, обміном матеріальними продуктами і послугами [12].

У структурі бізнес-комунікації науковці виділяють такі основні компоненти:

1) суб'єкти бізнес-комунікації - наділені свідомістю, досвідом, ставленням до партнера по комунікативному процесу (іншому); володіють єдиним тезаурусом (схожою системою мови, понять, смислових значень) і прийнятими в даному професійному співтоваристві нормативами професійного спілкування; вчиняють комунікативні дії. Дані суб'єкти одночасно виступають як представники професійної групи (Я-соціальне, професійне) і як Я-індивідуальність. Індивідуальне і соціально-професійне як атрибутивність суб'єкта бізнес-комунікації найбільш разом і повно виражені в понятті «професійний досвід особистості»;

2) комунікативна ситуація бізнес-комунікації - насущне актуальне, що вимагає осмислення і дій. Дана ситуація актуалізується ззовні - контекстом, а внутрішніми стимулами є цілі і мотиви суб'єктів бізнес-комунікації, які спонукають звертатися один до одного;

3) текст (в широкому сенсі) - семіотична система значень, що відображає актуальність ситуації, що виражає сенс і значення бізнес-комунікації;

4) комунікативні дії свідомо спрямовані на смислове сприйняття бізнес-інформації іншим суб'єктом - тут необхідний зворотній зв'язок (як прямий, так і відстрочений): прямий безпосередній зворотний зв'язок важливий для осмислення актуальної ситуації бізнес-комунікації «тут-і-тепер»; відстроченій у майбутнє - важливий для становлення професійного досвіду [13].

Головні складові бізнес-комунікації, що були досліджені, дозволяють говорити, про існування в сучасній психологічній науці різних уявлень про те, із яких компонентів має складатися бізнес-комунікація.

У процесі бізнес-комунікації керівник впливає на психічну сферу людини, групи людей. При цьому можливі послаблення їх усвідомленого контролю, некритичне оцінювання змісту повідомлення. За таких обставин виявляє себе один із традиційних способів впливу під час комунікації - навіювання, характеристикою якого є істотне зниження критичності людини до інформації, відсутність прагнення перевірити її достовірність, необмежена довіра до її джерел. Саме ця довіра і становить основу ефективності навіювання. Навіть за високого самоконтролю цілком позбавитися навіювання людина не спроможна, тому керівники часто вдаються до нього, намагаючись досягти необхідного впливу на співробітників. При навіюванні вплив спрямований не до логічного аналізу явищ, здатності думати, а до готовності підлеглого одержати розпорядження, наказ, інструкцію. Ефективність навіювання підсилюють впевнені манери, категоричний тон, виразна інтонація суб'єкта навіювання. Навіювання спрямовані не лише на емоції об'єкта, а й на його свідомість і підсвідомість. Саме тому воно може спричинитися до маніпуляцій поведінкою людини [14].

В процесі бізнес-комунікації важливим є психологічний механізм наслідування - повторення і відтворення однією людиною вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини, а також копіювання певних рис її характеру і стилю життя Наслідування буває свідомим і неусвідомленим. Підлеглі можуть свідомо наслідувати професійні навички, ефективні способи спілкування й діяльності керівника, раціональні прийоми виконання трудових операцій колег - все те, що здається правильним і корисним. Наслідування відбувається на рівні конкретних осіб («керівник - підлеглий») або на рівні норм поведінки, традицій, культури групи, організації. Діяльність керівника передбачає і публічні виступи (лекції, мітинги, конференції тощо), де він може скористатися і механізмом емоційного зараження - особливим видом психологічного впливу на особистість у процесі спілкування й взаємодії, який здійснюється не через свідомість та інтелект, а через передавання психічного настрою, емоційну сферу людини [15].

Учасники бізнес-комунікації можуть бути незрозумілими один одному через різний рівень та спрямованість, яку має професійна підготовка, вузьке бачення, відмінності, притаманні різним соціальним статусам, однак серйозною перешкодою для порозуміння партнерів виступають психологічні бар'єри. Вони залежать від психологічного та емоційного стану співрозмовника, його індивідуальних установок та шляхів сприйняття. Отже, серед психологічних бар'єрів у бізнес-комунікації виокремлюють наступні:

1. Негативна емоційна реакція співрозмовника, що виражається через поганий настрій, гнів чи роздратування. Негативні емоції можуть проявлятися в агресії, небажанні слухати, різкому критицизмі та запереченні, що є найбільш імовірними та явними формами вияву. Емоціям характерна ситуативність, однак, коли керівник організації ними переповнений, навіть приховано, на нараді або під час переговорів це може спричинити необдумані рішення та незворотні наслідки. Якщо існує такий бар'єр, партнер під дією емоцій може неправильно оцінити ситуацію, яка виникла через спотворене уявлення про реальність.

2. Бар'єри процесів сприйняття. Сприйняттям, чи перцепцією, називають процеси, що формують ідеальну модель (суб'єктивний образ) реальності, що існує об'єктивно. Будь-яку думку чи дію співрозмовника в ході бізнес-комунікації наша свідомість проектує, спираючись на наші власні життєві установки та досвід. Проте до глибшого сприйняття належить оцінка, яку ми даємо зовнішньому вигляду й поведінці людини. В разі, коли одному партнеру другий несимпатичний, він не наділяє його належною повагою, той суперечить стереотипам, які були ним раніше сформовані, а це вносить порушення до комунікативного процесу.

Для побудови ефективних комунікацій на підприємствах в умовах змін необхідно дотримуватися таких їх принципів:

- науковий підхід, реалізований у поєднанні системного і ситуативного підходу, що забезпечує найбільш глибоке й адекватне уявлення про суб'єктів і ситуації спілкування;

- принцип термінологічної визначеності застосовуваних понять, досягнення спочатку однозначності розуміння сенсу, однаковості тлумачення;

- єдність раціонального та емоційного в поведінці людини; іноді зрозуміти іншу сторону неможливо на раціональному рівні, але все легко пояснюється і піддається управлінню на емоційному рівні;

- принцип ситуативності, що охоплює: 1) необґрунтованість очікування саме тієї реакції на комунікативний вплив, яка є бажаною (малий вплив здатний викликати «лавинну» реакцію); 2) можливість перебування об'єкта впливу в зоні напруженості, яку важко розпізнати; 3) суб'єктивність в інтерпретації ситуацій;

- принцип прагнення до підвищення рівня об'єктивності моделей, уявлень про партнера по взаємодії, усвідомлення недостатності своєї думки і досвіду для трактування та прогнозування поведінки партнера по спілкуванню;

- принцип гуманізму в побудові комунікацій;

- принцип розвитку або онтогенезу суб'єктів спілкування і динаміки психічних процесів і станів. Суб'єкт, поведінка якого вам здавалася досить зрозумілим, в силу онтогенезу може несподівано повести себе інакше - просто у нього змінилися життєві обставини, мотиви, стан здоров'я, настрій; він став старшим, досвідченішим, вивчив вас і навчився протидіяти вашому впливу;

- принцип системності суб'єктів комунікацій (система володіє безліччю якостей, серед яких наступні: система цілісна, унікальна, автономна, адаптивна, пов'язана із середовищем, тобто відкрита, що не піддається повному моделюванню процесів і станів тощо);

- принцип імовірності наявності недіагностованих, прихованих чинників поведінки типу намірів, імітації;

- принцип неповної адекватності будь-якої складності моделей поведінки суб'єктів, на основі яких будують прогнози та очікування, самим суб'єктам, системам;

- принцип нескінченності процесу пізнання;

- принцип опори на закон;

- принцип необхідності та можливості управління комунікаціями [16].

Науковці виокремлюють правила бізнес-комунікацій:

1. Правило підготовки до комунікацій передбачає мисленеве уявлення співробітника на основі інформації, якою вже володіє керівник. Правило також передбачає визначення мети та завдань, основних питань, які будуть вирішуватися під час комунікації, її умов, прогнозування наслідків.

2. Правило комплексного використання комунікаційних засобів. Воно передбачає продумане, узгоджене застосування усього арсеналу психологічних інструментів: мовних, немовних, просторово-дистанційних, соціально-психологічних.

3. Правило контролю та володіння ініціативою у комунікаціях. Керівник повинен намагатися не втрачати зорового та слухового контролю за поведінкою співробітника, особливо у психологічно напружених ситуаціях та за наявності у нього негативних психічних стані і намірів.

4. Правило двобічної активності, діалогічності комунікацій передбачає демонстрацію певного рівня мовної і немовної поведінки з боку керівника та стимулювання і контроль за відповідною поведінкою співробітника, зокрема, за допомогою активного слухання.

5. Правило динамічності стилю та манери комунікацій передбачає, що керівник повинен попередньо обрати певний стиль спілкування із колегою, але бути мобільним у процесі спілкування і при зміні ситуації, зокрема, поведінки співробітника, вносити відповідні корективи.

6. Правило попередження та усунення психологічних перешкод у комунікаціях передбачає завчасне визначення керівником можливих перешкод, зокрема, небажання співробітника спілкуватися, формальну участь у тому чи намагання психологічно тиснути на працівника, а також усунення перешкод, які виникають у ході комунікацій.

7. Правило встановлення і підтримання психологічного контакту передбачає активні зусилля з боку керівника для виникнення специфічного стану комунікацій [17].

Наскільки ефективним буде будь-який спосіб, який використовує керівник, аби психологічно вплинути на підлеглих, перебуває в залежності від наступного:

1. Чи знайомий керівник з особливостями співрозмовника (культурноосвітніми, національними, віковими, психологічними та професійними якостями). Основуючись на них, під час того, як триває обмін інформацією, можна враховувати, на якому рівні перебуває професіоналізм партнера по спілкуванню, який його загальний інтелектуальний рівень, яким за обсягом є його інформаційний фонд.

2. Наскільки досконалим є його володіння знаннями про зміст, предмет розмови.

3. Чи здатний керівник дати об'єктивну оцінку своїм особистісноділовим якостям, компетентності стосовно питань, які виносяться на обговорення. Завищена (як і занижена) самооцінка завдають додаткових перешкод у досягненні керівником своєї мети. Варто зважати на особливості розмови, коли обирається її тональність, а орієнтуючись у власних примхах, контролювати ситуацію, аби уникнути їхнього впливу на об'єктивне оцінювання почутої інформації під час відповіді.

4. Чи опанований керівником технологічний інструментарій риторики, що містить наступні положення: виклад думки має бути доступним і логічним; доповідача потрібно слухати і чути; виклад своїх думок у чіткій та короткій формі; захист власних поглядів має бути сміливим; важливо брати до уваги погляди, які має інша сторона, не говорити тільки про цікаві одній стороні аспекти; для ілюстрації ключових моментів користуватися життєвими прикладами; застосовувати мовну експресію - змусити співпереживати, керуватися людськими відчуттями; не піддаватися емоціям співрозмовника під час спілкування, керувати своїми емоціями; грамотно формувати запитання, активно обговорювати проблему. Мистецтвом є уміння не говорити неприємне. Навіть не погоджуючись із опонентом, варто прагнути не користуватися ситуативним негативним тлом; вміти своєчасно поставити крапку.

5. Розуміння керівником того, якими будуть наслідки комунікації. Інформацію розглядають як цінний ресурс, їй властиві підвищення та захист статусу тієї особи, яка її має. Процес обміну інформацією чинить вплив на те, як розподіляється влада в організації. Той, хто володіє владою, прагнуть до утримання інформації, управління нею, створюючи стимули для одних інформаційних видів і ділової комунікації та завдаючи пригнічення, стримування іншим.



Висновки

Таким чином, відповідно до результатів дослідження, стає зрозуміло, що ефективно функціонувати й управляти підприємством не можна, якщо відсутня налагоджена комунікація. Завдяки їй формуються умови, коли розкриваються ділові та професійні якості працівників, створюється творчий потенціал. Чіткій, контрольованій комунікаційній системі вдається окреслювати синтез теорії організації, сукупність компонентів, з яких складається система менеджменту комунікацій, й те, наскільки вона ефективна, від чого залежить загальна ефективність функціонування організації.



Література

1. Шульгіна Л.М. Бізнес-комунікації: навчально-методичний комплекс: навч. посіб. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023. 151 с.

2. Улунова Г. Є. Культура професійного спілкування державних службовців: сутність, функціонально-структурні особливості, психодіагностика: монографія. Суми: СумДУ, 2019. 414 с.

3. Головська П. В., Кравченко М. О. Інноваційні підходи до управління комунікаціями підприємства. Актуальні проблеми економіки та управління. 2016. Вип. 10. URL: http://ape.fmm.kpi.ua/article/download/73392/68769.

4. Шавкун І.Г. Ділова комунікація: сутність та типологізація. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2009. Випуск 38. С. 67-74

5. Крисько Ж. Роль ділових комунікацій в управлінні організацією. Економіка та суспільство. 2021. Випуск № 24. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/ article/view/221/212.

6. Петрук Н.К. Організація як суспільний феномен: засади соціально-філософського аналізу. URL: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_43/Petruk.htm.

7. Schramm W. The process and effects of mass communication. Urbana: University of Illinois Press. 1954.

8. Бебик В. М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз: монографія. Київ: МАУП, 2005. 440 с

9. Бєляков О. О. Роль засобів масової комунікації у формуванні екологічної політики. URL: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=book.index&book=28.

10. Цуруль О.А. Менеджмент у державних організаціях: навч. посіб. К.: КНЕУ, 2002. 142 с.

11. Різун В.В. Теорія масової комунікації. URL: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php? act=book.index&book=1.

12. Мармаза О.І. Культура ділового спілкування в контексті формування професійної компетентності майбутнього керівника навчального закладу. Наукові записки кафедри педагогіки. 2014. Випуск ХХХVП. С. 213-221.

13. Солодчук С.Є. Професійне спілкування як предмет дослідження у психології. Актуальні проблеми психології. 2020. С. 339-348.

14. Чмут Т.К. Культура ділового спілкування. Київ: Знання, 2007. 231 с.

15. Бородін Є.І., Комарова К.В., Липовська Н.А., Тарасенко Т.М. Соціальнопсихологічні основи ділового спілкування: навч. посібн. Дніпро: ГРАНІ, 2019. 184 с.

16. Співак В. А. Ділові комунікації. Теорія і практика: підручник для академічного бакалаврату. 2017. С. 89-94.

17. Шульгіна Л.М. Бізнес-комунікації: навчально-методичний комплекс: навч. посіб. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2023. 151 с.

References

1. Shulhina, L.M. (2023). Biznes-komunikatsii: navchalno-metodychnyy kompleks [Business communications: educational and methodological complex]. Kyiv: KPI im. Ihoria Sikorskoho [in Ukrainian].

2. Ulunova, H.Ye. (2019). Kultura profesiinoho spilkuvannia derzhavnykh sluzhbovtsiv: sutnist, funktsionalno-strukturni osoblyvosti, psykhodiahnostyka [Culture of professional communication of civil servants: essence, functional and structural features, psychodiagnostics]. Sumy: SumDU [in Ukrainian].

3. Holovska, P.V. & Kravchenko, M.O. (2016). Innovatsiini pidkhody do upravlinnia komunikatsiiamy pidpryiemstva [Innovative approaches to enterprise communications management]. Aktualni problemy ekonomiky ta upravlinnia - Actual problems of economy and management, 10. Retrieved from http://ape.fmm.kpi.ua/article/download/73392/68769 [in Ukrainian].

4. Shavkun, I.H. (2009). Dilova komunikatsiia: sutnist ta typolohizatsiia [Business communication: essence and typology]. Humanitarnyi visnyk ZDIA - Humanitarian Bulletin ZDIA, 38, 67-74 [in Ukrainian].

5. Krysko, Zh. (2021). Rol dilovykh komunikatsii v upravlinni orhanizatsiieiu [The role of business communications in organization management]. Ekonomika ta suspilstvo - Economy and society, 24. Retrieved from https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/221/ 212 [in Ukrainian].

6. Petruk, N.K. Orhanizatsiia yak suspilnyi fenomen: zasady sotsialno-filosofskoho analizu [Organization as a social phenomenon: principles of socio-philosophical analysis]. Retrieved from http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_43/Petruk.htm [in Ukrainian].

7. Schramm, W. (1954). The process and effects of mass communication. Urbana: University of Illinois Press [in English].

8. Bebyk, V.M. (2005). Informatsiino-komunikatsiinyi menedzhment u hlobalnomu suspilstvi: psykholohiia, tekhnolohii, tekhnika pablik ryleishnz [Information and communication management in global society: psychology, technologies, public relations technique]. Kyiv: MAUP, 2005 [in Ukrainian].

9. Bieliakov, O.O. Rol zasobiv masovoi komunikatsii u formuvanni ekolohichnoi polityky [The role of mass communication in the formation of environmental policy]. Retrieved from http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=book.index&book=28 [in Ukrainian].

10. Tsurul, O.A. (2002). Menedzhment u derzhavnykh orhanizatsiiakh [Management in public organizations]. K.: KNEU, 2002 [in Ukrainian].

11. Rizun, V.V. Teoriia masovoi komunikatsii [Theory of mass communication]. Retrieved from http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=book.index&book=1 [in Ukrainian].

12. Marmaza, O.I. (2014). Kultura dilovoho spilkuvannia v konteksti formuvannia profesiinoi kompetentnosti maibutnoho kerivnyka navchalnoho zakladu [The culture of business communication in the context of the formation of professional competence of the future head of an educational institution]. Naukovi zapysky kafedry pedahohiky - Scientific notes of the department of pedagogy, XXXVII, 213-221 [in Ukrainian].

13. Solodchuk, S.Ie. (2020). Profesiine spilkuvannia yak predmet doslidzhennia u psykholohii [Professional communication as a subject of research in psychology]. Aktualni problemy psykholohii - Actual problems of psychology, 339-348 [in Ukrainian].

14. Chmut, T.K. (2007). Kultura dilovoho spilkuvannia [Culture of business communication]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

15. Borodin, Ye.I., Komarova, K.V., Lypovska, N.A. & Tarasenko, T.M. (2019). Sotsialnopsykholohichni osnovy dilovoho spilkuvannia [Socio-psychological foundations of business communication]. Dnipro: HRANI, 2019 [in Ukrainian].

16. Spivak, V.A. (2017). Dilovi komunikatsii. Teoriia ipraktyka [Business communications. Theory and practice]. Kyiv [in Ukrainian].

17. Shulhina, L.M. (2023). Biznes-komunikatsii: navchalno-metodychnyy kompleks [Business communications: educational and methodological complex]. Kyiv: KPI im. Ihoria Sikorskoho [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru