Особливості психологічної реабілітації громадян, які постраждали внаслідок війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра психології та педагогіки

Хмельницький національний університет

Особливості психологічної реабілітації громадян, які постраждали внаслідок війни

Лавренюк Ярослава Віленівна, здобувачка

третього (освітньонаукового) рівня вищої освіти

Кулешова Олена Віталіївна, кандидат психологічних наук, доцент

Анотація

У статті висвітлено питання організації психологічної допомоги громадянам у подоланні наслідків кризової ситуації в Україні, розглянуто основні способи соціально-психологічної підтримки постраждалих від психологічної травми та громадян, які мають більш серйозні розлади психіки. Показано, що побудова нових смислів та їх особистих інтерпретацій полегшується під час продуктивного, симетричного діалогу між травмованою особою та психотерапевтом, який допомагає реконструювати життєву історію, яка контекстуалізує надзвичайну подію, стає одним із елементів серії подій, приймаючи нові межі між досвідом мирного та воєнного часу, довоєнними та теперішніми друзями, минулими та теперішніми цінностями, планами, уподобаннями.

З'ясовано особливості психологічної реабілітації постраждалих від війни порівняно з медичною, соціальною та психічною. Дослідження показали, що психосоціальний вплив спрямований не тільки на поліпшення здоров'я або відновлення соціального статусу. Широке поле соціально-психологічного втручання охоплює відновлення здатності людини до самовідновлення, включаючи активізацію індивідуальної життєтворчості, проектування майбутнього, схвалення, модифікацію цих проектів і практичне застосування в усіх сферах життя. Тому психологічна допомога повинна бути надана якнайшвидше після появи симптомів, оскільки з часом потенціал пацієнта до одужання значно знижується. Рання реабілітація та своєчасна психологічна підтримка можуть запобігти розвитку комплексу жертви, посттравматичного стресового розладу та подальших психічних розладів, протиправної поведінки тощо, тим самим запобігти інвалідності та серйозним психічним розладам. Крім того, раннє відновлення та допомога можуть зменшити травми для членів родини, рівень розлучень, ризик самогубства та покращити якість життя.

Ключові слова: реабілітація, психотерапія, самоідентифікація, депресія, спілкування, травма, психологічна травма.

Kuleshova Olena Vilenivna University of Higher Education, Khmelnytskyi National University

Lavrenyuk Yaroslava Vitalyivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Psychology and Pedagogy, Khmelnytskyi National University

Features of psychological rehabilitation of citizens who have suffered as a consequence of war

Abstract

The article highlights the issue of organizing psychological assistance to citizens in overcoming the consequences of the crisis situation in Ukraine, considers the main methods of social and psychological support for victims of psychological trauma and citizens with more serious mental disorders. It is shown that the construction of new meanings and their personal interpretations contributes to a productive, symmetrical dialogue between the traumatized person and the psychotherapist, which helps to reconstruct the life story that contextualizes the extraordinary event, becomes one of the elements of the series. events, acceptance of new boundaries between peacetime and wartime experiences, prewar and present friends, past and present values, plans, preferences.

The specifics of psychological rehabilitation of war victims compared to medical, social and psychological rehabilitation are clarified. Studies have shown that psychosocial influence is aimed not only at improving health or restoring social status. The broad field of socio-psychological intervention covers the restoration of a person's ability to self-transformation, including the activation of individual life creativity, the design of the future, approval, modification of these projects and practical application in all spheres of life.

Therefore, psychological help should be provided as soon as possible after the onset of symptoms, since the patient's potential for recovery decreases significantly with time. Early rehabilitation and timely psychological support can prevent the development of a victim complex, post-traumatic stress disorder and subsequent mental disorders, illegal behavior, etc., thereby preventing disability and serious mental disorders. In addition, early recovery and help can reduce trauma to family members, divorce rates, suicide risk, and improve quality of life.

Keywords: rehabilitation, psychotherapy, self-identification, depression, communication, trauma, psychological trauma.

Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні, коли війна з сусідньою країною стала причиною анексії частини нашої країни та тривалих бойових дій в іншій, що призвели до численних трагічних жертв, населення України опинилося в суб'єктивно складному стані хронічної незахищеності. Значна частина мешканців країни вже потребує психологічної підтримки та допомоги і надалі потребуватиме її, оскільки тривала травматизація значно знизила соціальні та адаптаційні можливості людей, вони втратили попередній рівень особистісної цілісності, комунікативних навичок, професійної самоефективності та психологічного благополуччя.

Попередні дослідження та досвід інших країн, що постраждали від збройного конфлікту, свідчать: щонайменше кожна п'ята людина зазнає негативних наслідків для психічного здоров'я, а кожна десята помірних або тяжких наслідків. Щодня кількість людей, які зазнають впливу війни на психічне здоров'я, зростає. Навіть тих, хто зміг стійко перенести перші місяці війни, чекає ментальне виснаження, адже звикання до постійного перебування в умовах війни також може мати негативний вплив на психічне здоров'я [1].

Деякі люди справляються зі складними ситуаціями самостійно, а інші не можуть цього зробити і потребують допомоги психолога або спеціально підготовленого соціального працівника. За відсутності такої допомоги у них можуть розвинутися різні психосоматичні розлади внаслідок хронічного стресу. Саме тому надання психологічної допомоги особистості в сучасному житті, спрямовано на профілактику поведінкових розладів та попередження психосоматичних захворювань, набуває все більшого значення. Це вимагає нормалізації психічного стану шляхом нівелювання негативних переживань, які деструктивно впливають як на психічне, так і на фізичне функціонування, реалізації адаптаційно-компенсаторних ресурсів та мобілізації психологічного потенціалу особистості для подолання негативних наслідків життєвих ситуацій [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблеми адаптації людини до мирного життя, можливості налагодження системи психологічної допомоги зосереджені переважно на учасниках бойових дій, ветеранах і є центром уваги праць Є. Александрова, В. Березовця, А. Іванова, Н. Жуматій, С. Литвинцева, А. Маклакова, Є. Снєдкова, О. Рєзника, М. Титова та ін. У працях Н. Тарабриної, М. Зеленової та О. Лазебної зафіксовано якісну зміну людської свідомості та появу змістовного ядра особистості внаслідок участі у війні. І це незважаючи на те, що життя значної частини мирного населення було серйозно спотворено через тривалі військові дії на території країни.

Мета статті полягає у вивченні проблеми надання психологічної допомоги та реабілітації громадянам для збереження їх психічного та психологічного здоров'я, запобігання небажаним явищам у їхній поведінці та розвитку.

Виклад основного матеріалу

соціальний психологічний травма кризовий

Внаслідок військових дій на території України життєвий світ багатьох цивільних осіб зазнав серйозних деформацій. Загальна незахищеність, що охопила майже все населення, послаблює соціальні та адаптаційні ресурси, суттєво знижує життєву активність і самоефективність кожної людини [3].

Завданнями психологічної допомоги є:

відновлення психологічних і фізіологічних ресурсів організму людини під час втоми;

попередження порушення психічних функцій організму;

зменшення психічного та емоційного напруження;

допомога у вирішенні проблемних ситуацій.

зниження рівня негативних емоцій у відповідь на події, пережиті в екстремальних ситуаціях.

вплив на мотивацію поведінки;

покращення працездатності;

полегшення психічного стану "духовної кризи";

усунення почуття відчуження, образи та самотності;

попередження розвитку посттравматичних розладів;

профілактика невротичних реакцій та специфічних і патологічних змін особистості.

профілактика негативних психоемоційних станів;

психологічний розвиток і самосвідомість особистості;

регуляція морально-психологічних станів.

розвиток здатності керувати власними психічними процесами;

стабілізація психічного та емоційного стану.

Умовою ефективності психологічної допомоги є поєднання спеціальних методів і процедур психологічного впливу і повсякденної організаційно-виховної діяльності всіх суб'єктів. У той же час результатом психологічної допомоги вважається рішення психологічних проблем людини. [4,5].

Тому першим кроком у відновленні життєздатності є застосування технік, спрямованих на зміну негативних комунікативних установок та неконструктивної комунікації. Таким чином, вибірковість у спілкуванні, що фокусується на патологічній інформації, блокує позитивну інформацію, яка має важливе значення для особистості. Дотримання балансу між вибірковістю та взаємністю забезпечує належний рівень життєздатності особистості та стабільне емоційне сприйняття власного фізичного здоров'я. Належне емоційне сприйняття власного фізичного здоров'я допомагає знайти всі наявні ознаки хвороби або, навпаки, ігнорувати тривожні симптоми. Надмірна емпатія, так звана «випадкова» емпатія, призводить до сильної залежності від емоційного стану інших людей. Недостатній емпатійний досвід також негативно впливає на стійкість. Тому, працюючи з травмованими людьми, слід звертати увагу на модифікацію емпатійного досвіду. Комунікативний дисбаланс перешкоджає психічному спілкуванню, налагодженню базових стосунків, розробці та реалізації життєвих завдань і конструктивній побудові життя особистості.

Не слід забувати про стійкість в інформаційній сфері, тобто здатність забезпечити власну інформаційну безпеку та мати доступ до реальної інформації про екологічну, економічну та політичну ситуацію в країні, тобто до інформації, яка не становить загрози для людей [6].

Таким чином, психологічна реабілітація розглядається як процес, що має на меті допомогти людині досягти оптимальної побудови життя у сферах самоідентифікації, розвитку нових сфер спілкування та створення сенсу відповідно до життєвих етапів.

Підготовка до реабілітації починається з початкового етапу, метою якого є встановлення контакту з потерпілим. Тон, або неформальний характер, цього знайомства значною мірою визначає подальший хід реабілітаційного процесу.

Без атмосфери відкритості, щирості, безумовного прийняття і розуміння психологічна допомога людині, яка переживає наслідки травми, не може бути успішною. Тому психолог має бути готовим до скептицизму, негативу, черствості, іноді агресії з боку жертви і, навіть, до знецінення професійної компетентності. Важливо прийняти і зрозуміти, що травмована і виснажена людина буде чинити опір будь-якому втручанню, потрібно крок за кроком, долаючи сумніви, розтоплювати лід недовіри. Потрібно бути готовим до того, що глибокі довірливі стосунки виникнуть не одразу. Тільки співпрацею можна допомогти людині, яка пережила важкий досвід, визначити, що травмувало її найбільше, і разом знайти спосіб повернутися до повсякденного життя.

Етап знайомства, який іноді триває кілька днів або тижнів, може бути штучно скорочений, що зводить нанівець будь-які подальші зусилля.

Навіть після успішного знайомства постраждалий може ще довго ставитися до психотерапевта з підозрою. Тому, наступним кроком у підготовці до реабілітації, є розвиток довіри. Для того, щоб це було успішним процесом, необхідно враховувати та вирішувати різні протиріччя, що часто виникають в процесі комунікації. З одного боку, люди завжди хочуть щоб їх розуміли, а з іншого побоюються, що насправді це неможливо, тому що їх взагалі важко зрозуміти. Постраждалі відчайдушно сподіваються, що психолог якимось дивом відновить втрачену довіру, але не хочуть ділитися найболючішим втратою взаєморозуміння, він не знає, як приховати свій страх і тривогу, тому така розмова здається йому підозрілою з майже незнайомою людиною.

Перш ніж почати реабілітацію потрібно провести первинну діагностику. Основним інструментом діагностики є невимушена розмова. Перш за все, необхідно визначити наступне:

поточний стан потерпілого на момент звернення до фахівця (наприклад, депресія, страх, дратівливість, втома, відстороненість тощо);

характер, особливості, тривалість і час отримання травми, тривалість, тяжкість;

травми, що мали місце в минулому, характер, тривалість, наслідки.

Реабілітаційний потенціал сім'ї має бути переосмислений і використаний повною мірою. Адже саме в сім'ї особистість отримує увагу, прийняття та оптимізм, що мають вирішальне значення для відновлення психологічного здоров'я.

Родичам та друзям постраждалого, які готові допомогти необхідно пояснити, що терпіння, розуміння, тактовність і готовність бути поруч найкращі засоби лікування та реабілітації. Завдяки цьому люди можуть відновити свої сили, повернути віру в себе та переосмислити травматичний досвід, його деструктивні та конструктивні наслідки. Таким чином люди відновлюють втрачене здоров'я.

Основні показники психологічно здорової особистості лежать в її основі: насамперед, це цілісність, потреба в самореалізації та здатність до саморегуляції. Допоміжними периферійними характеристиками є: креативність, гармонійність та адаптивність на індивідуально-психологічному рівні, а на ціннісно-смисловому рівні схильність до осмислення, розуміння досвіду та вміння радіти життю [7,8].

Багато зарубіжних досліджень показали, що участь у війні або проживання в охоплених війною районах значно підвищить захворюваність на психічні розлади серед військових і цивільного населення. Спостерігається епідемія посттравматичного стресового розладу (ПТСР), депресії та фобій. Існує нормальний процес обробки травматичних спогадів, так звана психологічна імунна система. У 70% людей не розвивається посттравматичний стресовий розлад після травматичної події, і більшість людей, яким поставлено діагноз, одужують протягом шести місяців без лікування. Але це трапляється у 30 % тих, хто пережив травму.

Психічна травма відрізняється від звичайного стресу тим, що від смерті людину відділяв лише один крок. Самостійно їй було важко заспокоїтися, тому що всі жахіття війни відтворюються в її пам'яті: тремтячі руки, неспокійний сон. Цей посттравматичний розлад є не що інше, як реакція організму на аномальну ситуацію. Мозок здатний самостійно обробляти інформацію, блокуючи її потік, дозволяючи людям виживати в екстремальних умовах, але в тілі існує концепція травматичної пам'яті: людина може не боротися, але тіло все одно відреагує. Гучні звуки та спалахи повертають її до бойових ситуацій. Такі спогади можуть викликати навіть смак крові, хрускіт гілок і запах гару. Іноді самостійно подолати ці симптоми дуже важко, тому рекомендується звернутися за допомогою до психолога.

Як відзначають багато експертів-психіатрів, характеристикою майже всіх випадків психічних розладів під час війни є те, що вони часто розвиваються в контексті психологічної травми. Примітно, що коморбідність посттравматичного стресового розладу (найпоширеніший розлад серед цивільного населення під час бойових дій) і депресії призводять до того, що пацієнти хворіють важче, ніж ті, хто має лише один із цих розладів. Депресія, пов'язана з війною, вражає людей будь-якого віку, включно з дітьми. Однак клінічні симптоми депресії, навіть якщо вони важкі, часто можна полегшити за допомогою психологічного консультування, прийому антидепресантів або їх комбінації. Тому, як і будь-яке інше захворювання, своєчасна діагностика депресії у постраждалих від війни має вирішальне значення для покращення їх стану.

Цивільні особи під час війни можуть бути вбиті або серйозно поранені внаслідок артилерійських ракетних атак чи ворожих бомбардувальників. Однак психічні розлади (депресія, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), гострий психоз тощо).

Тяжкість депресії, спричиненої війною, коливається від легкого, тимчасового смутку до стійкого стану депресії. Ознаки та симптоми цього типу депресії зазвичай такі ж, як у хворого у звичайний час, і можуть включати наступне: сльози, смуток, відчуття порожнечі або безнадії; злість, дратівливість або розчарування можуть спалахнути навіть через дрібниці; втрата інтересу або задоволення від більшості або всіх звичайних видів діяльності (таких як секс, хобі або спорт); порушення сну, включаючи безсоння або надмірний сон; втома і брак енергії, тому навіть невеликі справи починають вимагати додаткових зусиль; зниження апетиту та втрата ваги, і, навпаки, підвищення апетиту і збільшення ваги; постійне відчуття тривоги, хвилювання або неспокою; уповільнення мислення, мовлення або рухів тіла; почуття нікчемності та провини, повернення до минулих невдач, самозвинувачення; проблеми з мисленням, концентрацією уваги, прийняттям рішень та пам'яттю; часті або повторювані думки про смерть, суїцидальні думки або спроби самогубства; незрозумілі фізичні проблеми, такі як біль у спині та головний біль. Симптоми хвороби зазвичай досить важкі та можуть спричинити значні проблеми у стосунках з іншими людьми й у повсякденному житті, включаючи роботу, навчання та соціальну активність.

Для досвідчених психіатрів діагностувати депресію не складно. Для оцінки стану пацієнта лікарі зазвичай використовують детальний опитувальник, який може супроводжуватися фізичним оглядом і клінічними аналізами (оскільки першопричиною депресії може бути не психологічна травма, а фізичне захворювання, наприклад, серцево-судинна або онкологічна хвороба, постінсультний синдром, хвороба Паркінсона, хвороба Крона або цукровий діабет).

Існує багато варіантів лікування депресії. Після фізичного обстеження та обговорення з пацієнтом лікар приймає рішення про найкраще лікування в кожному конкретному випадку. Часто легку депресію лікують за допомогою психотерапії. Більш важкі випадки депресії лікують антидепресантами або комбінацією психотерапії та спеціальних ліків.

Висновки

Дослідження показали, що існують ефективні методи лікування та ліки як депресії, так і ПТСР. Ліки, які ефективні як при депресії, так і при ПТСР, включають селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) [9]. Оскільки симптоми ПТСР і депресії можуть перетинатися, лікування, спрямоване на поліпшення стану ПТСР, може також поліпшити стан депресії. Ефективним методом в таких випадках є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Цей вид терапії, може допомогти постраждалому змінити негативні установки та поведінку, що призводять до депресії та посттравматичного стресового розладу. Отже, серед методів психотерапії, рекомендованих для подолання наслідків переживання травми і підтримки психічного здоров'я людини, слід в першу чергу надавати перевагу перевіреним методам: когнітивно-поведінкова терапія, спрямована на травму, міжособистісна психотерапія, спрямована на посттравматичний стресовий розлад [10].

Серед особистісних чинників подолання травми та досягнення вищого рівня психологічного благополуччя слід звернути увагу на комунікацію. Для того, щоб покращити благополуччя постраждалих від війни, відновлення змістовної комунікації, створення почуття спільноти та приєднання до груп однодумців. Не менш важливим є просоціальний елемент, доброзичливе ставлення до інших, підтримка тих, хто її відчайдушно потребує, і вміння швидко допомагати іншим навчитися цьому. Інший фактор є внутрішнім і передбачає підвищення особистої відповідальності за все, що з ними відбувається. Розвиток навичок внутрішнього самоменеджменту допомагає постраждалим шукати і знаходити нові сенси, рішення та знаходити нові смисли і ставити перспективні життєві цілі.

Таким чином, необхідно розробити соціально-психологічну концепцію соціально-психологічної підтримки постраждалих від воєнних дій; створити модель для оптимізації переходу до мирного життя з урахуванням особливостей різних груп, визначити умови особистої реінтеграції, перспекиви посттравматичного зростання, фактори, що сприяють психологічному благополуччю, способи сприяння життєзабезпеченню в мирному житті, методи, які протидіють спілкуванню та іншим ризикам. Отримані результати будуть сприяти поглибленню уявлень про можливість соціально-психологічної підтримки як ефективного посередника взаємодії між постраждалим і суспільством, що дозволяє більш ефективно навчати і перепідготовляти практикуючих психологів, соціальних працівників та інших фахівців, а також добровольців.

Розробка та реалізація стратегій соціально-психологічної підтримки жертв дозволять науково продемонструвати і практично забезпечити конструктивну особистісну трансформацію громадян ворожості, стимулювання внутрішніх ресурсів особистості, реалізацію процесу самодопомоги особистості і адаптацію громадян. до мирних умов життя шляхом відновлення його пристосованості, автономії та незалежності.

Література

1 Урядовий портал. Єдиний урядовий веб-портал органів виконавчої влади України. Вплив війни на психічне здоров'я. Режим доступу:https://www.zhim.org.ua/eduka/ psihologichna_pidrymka_pid_chas_viiny.pdf. Дата звернення 11.11.2023.

2. Титаренко Т. М. Способи підвищення психологічного благополуччя особистості, що пережила травму. Психологія: теорія і практика: зб. наук. праць. 2018. Вип. 1 (1). С. 112-119. Режим доступу: https://cutt.ly/FIbbnH7. Дата звернення: 13.11.2021

3 Ахмедова Х.Б. Посттравматичні особистісні зміни у цивільних осіб, які пережили загрозу життю. Питання психології. 2004. №3. С. 93 -102.

4. Максименко С. Д. Загальна психологія: навч. посіб. К. 2000. 256 с. Режим доступу: http://studentbooks.com.Ua/content/view/1264/1/. Дата звернення: 13.11.2023

5. Кісарчук З. Г., Омельченко Я. М., Лазос Г. П., Литвиненко Л. І. Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових травматичних подій методичний посібник К. Р. 207 с. Режим доступу: http://psychology-naes-ua.institute/userfiles/ 2017_03_2015.pdf. Дата звернення: 12.11.2023.

6. Рильська Є.А. Життєздатність та якісно-своєрідне становлення життєвого світу людини: наративний підхід. Сучасні проблеми науки та освіти. 2013. № 6.; Режим доступу: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=11053 дата звернення: 12.11.2023

7. Титаренко Т. М., Дворник М. С., Климчук В. О. Соціально-психологічні технології відновлення особистості після травматичних подій: практ. посіб. Кропивницький. 2019. 220 с. Режим доступу:https://www.academia.edu/40028931/. Дата звернення: 12.11.2023.

8. Засєкіна Л. В. Основи психології та міжособове спілкування: підручник. К. 2018. 216 с.

9. Пасічник В.І., Ліпатов І.І., Шестопалова Л.Ф., Приходько І.І. Теорія та практика психологічної допомоги: навч. посіб. Х. 2011. 250 с. Електронний ресурс]-. Режим доступу: http: books.ndcnangu.co.ua/knigi/Posibnyk_Teoriia_ta_praktyka_psykholohichnoi_dopomohy_ 2011.pdf. Назва з екрана. Дата звернення: 12.11.2023.

10. Зелінська Т. М. Амбівалентність особистості: теорія, діагностика і психокорекція: навч. посіб. К. 2010. 256 с.

References

1 Uriadovyi portal. Yedynyi uriadovyi veb-portal orhaniv vykonavchoi vlady Ukrainy. Vplyv viiny na psykhichne zdorovia. [Government portal. The only government web portal of the executive authorities of Ukraine. The impact of war on mental health]. (n.d.). zhim.org.ua/eduka Retrieved from:https://www.zhim.org.ua/eduka/psihologichna_pidrymka_pid_chas_viiny.pdf.[in Ukrainian].

2. Tytarenko T. M. Sposoby pidvyshchennia psykholohichnoho blahopoluchchia osobystosti, shcho perezhyla travmu. [Ways to increase the psychological well-being of a person who has survived a trauma]. Psykholohiia: teoriia ipraktyka: zb. nauk. prats. 2018. Vyp. 1 (1). S. 112-119. Retrieved from: https://cutt.ly/FIbbnH7 [in Ukrainian].

3 Akhmedova Kh.B. Posttravmatychni osobystisni zminy u tsyvilnykh osib, yaki perezhyly zahrozu zhyttiu. [Post-traumatic personality changes in civilians who have survived a threat to life]. Pytanniapsykholohii. 2004. №3. S. 93 -102. [in Ukrainian].

4. Maksymenko S. D. Zahalna psykholohiia [General Psychology]. navch. posib. K. 2000. 256s.(n.d.) studentbooks.com.ua. Retrieved from: http://studentbooks.com.ua/content/view/1264/!/ [in Ukrainian].

5. Kisarchuk Z. H., Omelchenko Ya. M., Lazos H. P., Lytvynenko L. I. Psykholohichna dopomoha postrazhdalym vnaslidok kryzovykh travmatychnykh podii [Psychological assistance to victims of crisis-traumatic events] metodychnyiposibnykK. rik. 207 s. (n.d.)psychology-naesua.institute. Retrieved from: http://psychology-naes-ua.institute/userfiles/ 2017_03_2015.pdf. [in Ukrainian].

6. Rylska Ye.A. Zhyttiezdatnist ta yakisno-svoieridne stanovlennia zhyttievoho svitu liudyny: naratyvnyi pidkhid. [Viability and the qualitatively peculiar formation of a person's life world: a narrative approach]. Suchasni problemy nauky ta osvity. 2013. № 6.; (n.d.) scienceeducation.ru Retrieved from: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=11053 [in Russian].

7. Tytarenko T. M., Dvornyk M. S., Klymchuk V. O. Sotsialno-psykholohichni tekhnolohii vidnovlennia osobystosti pislia travmatychnykh podii [Social-psychological technologies of personality recovery after traumatic events]. prakt. posib. Kropyvnytskyi. 2019. 220 s. (n.d.) www.academia.edu. Retrieved from:https://www.academia.edu/40028931/ [in Ukrainian].

8. Zasiekina L. V. Osnovy psykholohii ta mizhosobove spilkuvannia [Basics of psychology and interpersonal communication ]. pidruchnyk. K. 2018. 216 s. [in Ukrainian].

9. Pasichnyk V.I., Lipatov 1.1., Shestopalova L.F., Prykhodko 1.1. Teoriia ta praktyka psykholohichnoi dopomohy [Theory and practice of psychological assistance]. navch. posib. Kh. 2011. 250 s. (n.d.) books.ndcnangu.co.ua. Retrieved from:http: books.ndcnangu.com.ua/knigi/ Posibnyk_Teoriia_ta_praktyka_psykholohichnoi_dopomohy_2011.pdf. Nazva z ekrana. [in Ukrainian].

10. Zelinska T. M. Ambivalentnist osobystosti: teoriia, diahnostyka i psykhokorektsiia [Personality ambivalence: theory, diagnosis and psychocorrection navch]. posib. K. 2010. 256 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru