Сутність поняття невербальної комунікацій в психології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадького

Сутність поняття невербальної комунікацій в психології

Біла Ірина Миколаївна,

доктор психологічних наук, професор, професор кафедри психології, соціальної роботи та педагогіки

м. Київ

Анотація

Стаття присвячена розкриттю сутності поняття невербальної комунікацій з точки зору психологічного підходу, що доволі важливо в сучасних умовах через інтенсифікацію глобалізаційних та інтеграційних процесів у світовому суспільстві загалом, а також доволі напруженим соціально-економічним та політичним становищем в окремих державах. Через це, володіння комунікативними навичками відіграє вирішальну роль у досягненні взаєморозуміння та результативності співпраці. Визначено, що вербальні та невербальні інструменти виступають головними елементами комунікаційного процесу, оскільки покликані доповнювати один одного, а також деталізувати сам процес спілкування мовців.

Наведено сутність та значення спілкування в житті сучасної людини. Встановлено, що під процесом спілкування слід вважати складні взаємовідносини між людьми, які передбачають обмін певними інформаційними даними, а також сприймання учасниками даного процесу один одного. В поєднанні із вербальними інструментами мови, на комунікаційну культуру здійснюють значний вплив жестикуляція, інтонація, рухи тіла співрозмовників тощо.

Наведено основні складові невербальних засобів спілкування та визначено, що найважливішою з них є жестикуляція, яка покликана нести інформаційні дані не лише стосовно психічного стану, але й про міру його переживання особою. Відтак, встановлено, що невербальні інструменти комунікації відбивають стан людини та її особисту емоційність, що, в свою чергу, сприяє судженню, зокрема, стосовно людського темпераменту.

Як висновок наведено, що з метою запобігання появі будь-яких суперечностей при спілкуванні та забезпечення високої ефективності для усіх його учасників, необхідно досконало поєднувати словесні з несловесними інструментами спілкування. Водночас в ході комунікаційного процесу потрібно безперервно контролювати не лише власну жестикуляцію, але й погляд, позу, міміку, шляхом підбору невербальних інструментів згідно із мовленнєвим становищем.

Ключові слова: спілкування, невербальна комунікація, невербальні засоби мови, жестикуляція, комунікаційна культура.



Abstract

Bila Iryna Mykolaivna Doctor of psychology sciences, professor, professor of the department of psychology, social work and pedagogy, V.I. Vernadky Tavri National University, Kyiv

The essence of the concept of nonverbal communication in psychology

The article is devoted to revealing the essence of the concept of non-verbal communication from the point of view of a psychological approach, which is quite important in modern conditions due to the intensification of globalization and integration processes in the world society in general, as well as the rather tense socio-economic and political situation in individual states. Because of this, the possession of communication skills plays a crucial role in achieving mutual understanding and effective cooperation. It was determined that verbal and nonverbal tools are the main elements of the communication process, as they are designed to complement each other, as well as to detail the communication process of the speakers.

The essence and importance of communication in the life of a modern person are presented. It was established that the process of communication should be considered complex relationships between people, which involve the exchange of certain informational data, as well as the perception of each other by the participants of this process. In combination with verbal language tools, communication culture is significantly influenced by gesticulation, intonation, body movements of interlocutors, etc.

The main components of non-verbal means of communication are given and it is determined that the most important of them is gesticulation, which is designed to carry information not only about the mental state, but also about the degree of its experience by the person. Therefore, it was established that non-verbal communication tools reflect the state of a person and his personal emotionality, which, in turn, contributes to judgment, in particular, in relation to human temperament.

As a conclusion, it is stated that in order to prevent the appearance of any contradictions during communication and ensure high efficiency for all its participants, it is necessary to perfectly combine verbal and non-verbal communication tools. At the same time, during the communication process, it is necessary to continuously control not only one's own gesticulation, but also the look, posture, facial expressions, by selecting non-verbal tools according to the speech situation.

Keywords: communication, non-verbal communication, non-verbal means of speech, gesticulation, communication culture.



Основна частина

Постановка проблеми. Процесу спілкування притаманний доволі складний характер. Він відіграє важливу роль у інтерактивній комунікації, що визначається намаганням мовців одержати чи передати певну інформацію, знання, певний практичний досвід та відчуття. Даний процес є безперервним, адже вважається визначальним фактором суспільної життєдіяльності. В процесі комунікації використовують як вербальні, так і невербальні інструменти мови. В сфері психології проблематика значення невербальних інструментів у мовній комунікації набула широкого розповсюдження протягом досить тривалого часу. Варто зазначити, що вербальні та невербальні інструменти виступають головними елементами комунікаційного процесу, оскільки покликані доповнювати один одного, а також деталізувати сам процес спілкування мовців.

Аналіз останніх досліджень bпублікацій. Дослідженням проблеми невербальної комунікацій з точки зору психологічного підходу займалися чимало науковців, зокрема Т. Анохіна, Ф. Бацевич, Н. Киселюк, І. Ковалинська, К. Кугай, С. Максименко, Я. Радевич-Винницький, К. Рижова, Л. Славова, М. Стахів, М. Філоненко, В. Хомич, В. Шапар, Н. Якименко, В. Яковченко та інші.

Мета статті - розкрити сутність поняття невербальної комунікацій в психології.

Виклад основного матеріалу. У житті сучасної людини спілкування виступає потужним інструментом впливу, що може змінювати відношення людей один до одного, мотивує їх до дій, забезпечує встановлення та розвиток відносин. Воно займає значне місце у повсякденному, професійному житті та розглядається як окремий вид діяльності. Особливості спілкування зумовлюються багатьма факторами, зокрема, належністю комунікатора по певної соціальної групи, культури, тощо. Пояснюється це тим, що будь-яке повідомлення, яке відправляється або приймається, обов'язково проходить через «ментальний фільтр» людини - її психологічні установки, що з наукової точки зору передбачають готовність або намір сприймати майбутні події або дії певним чином [1].

Спілкування є невід'ємним фактором будь-якої діяльності людини, маючи при цьому суспільну природу. А говорити про діяльність можливо лише тоді, коли вона соціальна за своєю суттю. Тому можна стверджувати, що будь-яка людська діяльність неможлива поза спілкуванням. Отже, комунікація є важливим елементом діяльності людини [2].

Різносторонність процесу спілкування визначається використанням різних як вербальних, так і невербальних інструментів, розуміння яких сприяє визначенню особистих психологічних особистостей та свого партнера, що в результаті відбивається на ефективності такої взаємодії. Дослідження даної проблематики набуває виняткової актуальності в сучасних умовах, що обумовлено інтенсифікацією глобалізаційних та інтеграційних процесів у світовому суспільстві загалом, а також доволі напруженим соціально - економічним та політичним становищем в окремих державах. Через це, володіння комунікативними навичками відіграє вирішальну роль у досягненні взаєморозуміння та результативності співпраці.

Потрібно зазначити, що спілкування як окремий вид діяльності відрізняється комплексністю та багатоаспектністю. Це зумовлює різні підходи до визначення відповідних цілей. Так, вітчизняна психологічна наука визначає основною метою міжособистісного спілкування необхідність здійснення спільної діяльності [3].

Отже, на нашу думку, під процесом спілкування слід вважати складні взаємовідносини між людьми, які передбачають обмін певними інформаційними даними, а також сприймання учасниками даного процесу один одного. В поєднанні із вербальними інструментами мови, на комунікаційну культуру здійснюють значний вплив жестикуляція, інтонація, рухи тіла співрозмовників тощо. Варто зазначити. що в минулих роках невербальна комунікація, на думку науковців, відігравала більш допоміжну та другорядну роль у порівнянні з вербальною. Однак, протягом останніх років спостерігається активізація дослідження науковців даного виду спілкування та прирівняння значення цих двох видів комунікації.

Зважаючи на те, що спілкування сучасної людини безперечно базується на взаємодії через обмін інформацією, розвиток спільної стратегії, досягнення взаєморозуміння з іншими учасниками комунікаційного процесу, а також адекватне сприйняття наявних партнерів, вважаємо доцільним об'єднати зазначені підходи та визначити такі базові цілі міжособистісного спілкування в умовах сьогодення: успішна реалізація спільної діяльності; активний цілеспрямований вплив на інших учасників комунікаційного процесу; ефективний та своєчасний обмін інформацією, створення позитивного емоційного фону під час спілкування.

У мiжocoбиcтicнoму cпiлкувaннi тісно пepeплiтaєтьcя 2 види комунікації: вepбaльнa (яга ґрунтується на словесних cимвoлaх iзнаках та peaлiзуєтьcя в мовленні, cлухaннi, читанні, письмі) та нeвepбaльнa (що peпpeзeнтує позамовну кoмунiкaцiю та базується на позамовних знакових cиcтeмaх) [4]. Нaйcуттєвiшими вiдмiннocтями між вepбaльними та нeвepбaльними кoмпoнeнтaми є кoнкpeтнicть та cтaбiльнicть вepбaльних одиниць, їх peфepeнцiя до aбcтpaктних та кoнкpeтних об'єктів, понять та кaтeгopiй. У той час як одиниці невербальної комунікації є більш нестабільними та варіативними, що відображається у власне компонентах та їх структуризації. Невербальні засоби також окреслюють лише чітко визначені окреслені реалії об'єктивної дійсності [5].

Елементи вербальної та невербальної комунікації можуть доповнювати, суперечити, замінювати та регулювати один одного. Невербальне повідомлення може доповнювати вербальне, якщо один із співрозмовників усміхаючись каже: «Привіт, як справи?». Якщо ж ви, не дивлячись у вічі своєму співрозмовнику, говорите: «З Вами дуже приємно розмовляти», така невербальна поведінка суперечить позитивному вербальному повідомленню. Невербальна поведінка може замінювати вербальне повідомлення: дитина може показати на іграшку, замість того, щоб сказати: «хочу цю іграшку». Невербальні дії можуть регулювати вербальні повідомлення, а саме використовувати невербальні знаки для координації взаємодії між людьми. Наприклад, за кивком голови, поглядом, інтонацією чи нахилом тулуба можна зрозуміти, що надійшла наша черга говорити [6]. Спілкування за допомогою невербальних засобів мови покликане допомагати підтримувати увагу усіх учасників комунікаційного процесу.

Згідно результатів досліджень американських психологів Ж. Сігал та Д. Джафф, якщо вербальні та невербальні сигнали відправника повідомлення не співпадають, отримувач у переважній більшості випадків схильний довіряти мові тіла. Пояснюється це тим, що люди на інтуїтивному рівні визначають природність та неусвідомлюваність таких сигналів для самого відправника. Тому, данні, отримані зазначеним шляхом можна вважати цілком достовірними. Відповідно, якщо невербальні прояви співпадають зі словами, вони посилюють відчуття довіри, прихильності та симпатії. І навпаки, якщо помітні розходження, то у партнера виникає відчуття недовіри та напруги. Тому, розуміння важливості невербального аспекту та надання йому відповідної уваги сприяє підвищенню ефективності спілкування [7].

Невербальне спілкування-це спілкування за допомогою міміки, жестів, пантоміміки, через прямі сенсорні чи тілесні контакти. Це тактильні, слухові, нюхові та інші відчуття й образи, які ми одержуємо від іншої людини. Крім того, завдяки невербальному спілкуванню людина одержує можливість психологічно розвиватися ще до того, як вона засвоїла та навчилася користуватися мовою. Невербальна комунікація - спілкування за допомогою жестів, міміки, рухів тіла й деяких інших засобів, за виключенням мовних. У психології виділяють чотири форми невербального спілкування: кінесику, паралінгвістику, проксеміку та окулесику. Кожна з форм спілкування використовує свою знакову систему [8].

Про важливість для процесу спілкування невербальних засобів пише також Я. Радевич-Винницький у книзі «Етикет і культура спілкування». На думку науковця, найуніверсальнішим і найефективнішим засобом інформаційного зв'язку між людьми є словесне (вербальне) мовлення. Проте спілкування відбувається не завжди і не тільки за допомогою слів, поєднаних у висловлювання. Люди використовують для комунікативного зв'язку цілу низку невербальних засобів. Це передусім соматичні знаки: погляди, міміка, пози, рухи тіла тощо [9].

Н. Якименко стверджує, що уміння читати несловесну мову - важлива умова взаєморозуміння [10]. Це свідчить про важливість невербальних засобів комунікації у процесі діалогічного мовлення, оскільки вони допомагають точніше передати думку мовця, виразити його стан, почуття, емоції та передавати інформацію без використання вербальних складників.

Відомий чеський письменник і соціолог Іржі Томан у книзі «Мистецтво говорити» радить мовцям «навчитися розуміти мову без слів», зазначаючи, що сучасна психологія приділяє велику увагу мові без слів. Учені провели чимало досліджень та експериментів і одержали цікаві результати в цій галузі. У багатьох випадках ідеться про істини, які людям відомі, але досі вони не усвідомлювали й не осмислювали їх [11].

Окрім невербальної комунікації, у лінгвістиці також існує поняття невербальної поведінки людини, під якою розуміють сукупність форм не пов'язаної з мовленням поведінкової активності людини, що виконують комунікативну функцію і залежать від її оточення, оскільки це середовище впливає на процес спілкування свідомо і підсвідомо [12].

Слід зазначити, що невербальна поведінка особистості поліфункціо - нальна, вона створює образ партнера по спілкуванню, висловлює взаємини партнерів по спілкуванню, формує ці відносини, є індикатором актуальних психічних станів особистості, виступає в ролі уточнення, зміни розуміння вербального повідомлення, посилює емоційну насиченість сказаного, підтримує оптимальний рівень психологічної близькості між тими, хто спілкується, виступає в якості показника статусно-рольових відносин [13].

Невербальне спілкування - це комунікаційна взаємодія між індивідами без використання слів (передача інформації чи вплив один на одного через інтонацію, жести, міміку, пантоміму, зміну мізансцени спілкування), тобто без мовних засобів, представлених у прямій або який-небудь знаковій формі. Інструментом такого «спілкування» стає тіло людини, що володіє широким діапазоном засобів і способів передачі інформації або обміну нею, яке включає в себе всі форми самовираження людини. Поширена робоча назва, яка вживається серед людей - «мова тіла». Психологи вважають, що правильна інтерпретація невербальних сигналів є найважливішою умовою ефективного спілкування та запобігання конфліктних ситуацій, зокрема серед ділових людей [14].

Нeвepбaльнa кoмунiкaцiя має poзгaлужeну cтpуктуpу. Тому характеристика єлємєнтів цієї мовної cклaдoвoї дoпoмaгaє краще зpoзумiти способи, за дoпoмoгoю яких виpaжaєтьcя міжкультурний спосіб cпiлкувaння. З цього погляду нaйвaжливiшoю ocoбливicтю нeвepбaльнoї комунікації є те, що вона здiйcнюєтьcя за дoпoмoгoю всіх opгaнiв чуття: зору, слуху, дотику, смаку, нюху, кожний із яких утворює свій канал комунікації. На ocнoвi зору утвopюєтьcя оптичний канал, по якому надходить iнфopмaцiя про міміку iрухи тіла людини - кінесику. Він дає змогу оцінити позу iпpocтopoву орієнтацію комунікації - пpoкceмiку. На ocнoвi слуху виникає акустичний канал нeвepбaльнoї кoмунiкaцiї, по ньому надходить пapaвepбaльнa iнфopмaцiя. ВЫ єлємєнти нeвepбaльнoї кoмунiкaцiї тicнo взaємoпoв^,язaнi, вони можуть взaємoдoпoвнювaтиcь iвступати в cупepeчнicть один з одним [15].

Адже дослідження свідчать, що невербальні сигнали в п'ять разів мають більший вплив, ніж вербальні. Дев'яносто відсотків враження про розповідача співрозмовник формує в перші 90 секунд, і вдруге справити позитивне враження про себе вже не можливо. Так дослідники до невербальних засобів спілкування відносять:

1. Кінесика - розділ паралінгвістики, що вивчає комунікативні функції рухів тіла. Науковим об'єктом кінесики є мова тіла, зокрема вивчення про жести рук, мімічні жести, жести голови й ніг, пози і знакові рухи тіла. До кінесики зараховують: експресивно-виразні рухи, позу, жести, міміку, візуальний контакт (погляд), напрям руху, довжину паузи, частоту контакту.

2. Просодика (інтонаційновиразне забарвлення мови) та екстралінгвістика (область мовознавства, що вивчає сукупність етнічних, соціальних, географічних та інших факторів, нерозривно пов'язаних з розвитком і функціонуванням мови). Просодика та екстралінгвістика включає в себе інтонацію, гучність, тембр, паузу, зітхання, сміх, плач, кашель.

3. Такесика - невербальне спілкування людей за допомогою дотиків, а також область психології, що займається його вивченням. До такесики відносять потиск руки, поцілунок, поплескування.

4. Проксеміка - учення про способи структурування простору в людському спілкуванні між персональному спілкуванні. Проксеміка включає орієнтацію та дистанцію [16].

Ф.С. Бацевич зазначає, що невербальні засоби спілкування - елементи комунікативного коду, які мають немовну (але знакову) природу і разом із засобами мовного коду служать для створення, передавання і сприйняття повідомлень. Науковець пропонує до невербальних компонентів мови відносити: акустичну, оптичну, тактильно-кінестезичну (пов'язану з тілесними відчуттями), ольфакторну (пов'язану із запахами) і темпоральну (пов'язану із часом) інформації у спілкуванні [17].

Л.Л. Славова до невербальних складників комунікативного процесу відносить кінетику (жести, міміка, поза), проксеміку (відстань між комунікантами), фонацію (сила голосу, тембр, дикція) [18].

Серед невербальної інформації найбільше смислове навантаження несуть вираз обличчя і звучання голосу. Дослідження показали, що при нерухомому обличчі лектора губиться до 10-15 відсотків інформації. Із мімікою дуже тісно пов'язаний погляд, або візуальний контакт, який складає важливу частину спілкування. Коли розповідач тільки формує думку, він частіше всього дивиться в бік, коли думка вже сформована - на співрозмовника. Якщо мова йде про складні речі, на співрозмовника дивляться менше, коли трудність переборюється, - більше. За допомогою очей передаються найточніші сигнали про стан людини, оскільки розширення і звуження зіниць не піддаються усвідомленому контролю. Якщо людина збуджена чи зацікавлена, або знаходиться в піднесеному настрої, її зіниці розширюються в чотири рази від нормального стану. Навпаки, сердитий, похмурий настрій примушує зіниці звужуватися [19].

Несловесне спілкування обумовлюється біологічними та культурними факторами і пов'язана із загальною моделлю людської поведінки. У цьому розумінні невербальні засоби вважаються сукупністю типових дій, закріплених національно-культурними традиціями в певному мовному колективі, використовуваних у різноманітних соціально-комунікативних ситуаціях [20].

Для невербального спілкування притаманна системна організація, що визначається функціями одиниць невербальної та вербальної комунікації. Між вербальними та невербальними компонентами існують суттєві відмінності, що не дає можливість розглядати їх як еквівалентні семантичні явища. Проте різні люди реагують неоднаково на невербальні сигнали. Одні чутливі до них, інші або нічого не знають про цю сферу комунікації, або не мають досвіду їх фіксації та розшифрування. Вважається, що жінки більш здатні до сприймання та інтуїтивного розуміння невербальних засобів, аніж чоловіки. Доцільно зауважити, що невербальна комунікація справді залежить від типу культури. Існують, звичайно, жести, експресивні сигнали, які майже однакові в усіх народів (посмішка, сердитий погляд, насуплені брови, хитання головою тощо). Водночас досить багато невербальних засобів, звичок, що прийняті лише однією нацією. Відомі невербальні сигнали, що в різних народів несуть різну інформацію. Особливістю невербального засобу спілкування «мові тіла» є те, що його прояв обумовлено імпульсами підсвідомості. Сьогодні всі знають про єдність тіла і духу. Недарма люди здавна кажуть, що в здоровому тілі живе здоровий дух. Де гуманно красномовна невербаліка, там за нею стоїть духовно багата людина, яка має високий рівень моральної та психологічної культури спілкування. Остання, у свою чергу, проявляється за допомогою невербальних сигналів. І навіть якщо людина з таким рівнем культури перебуває в поганому настрої чи має якісь неприємності, вона вміє їх приховувати [21].

В процесі дослідження сучасної наукової літератури можна помітити, що невербальні інструменти комунікації, наприклад жести, вважаються наважливим аспектом оцінювання людської особистості. Як вважають науковці, жестикуляція покликана нести інформаційні дані не лише стосовно психічного стану, але й про міру його переживання особою. Відтак, невербальні інструменти комунікації відбивають стан людини та її особисту емоційність, що, в свою чергу, сприяє судженню, зокрема, стосовно людського темпераменту. Водночас за допомогою певних рухів тіла можна оцінити риси людського характеру, її впевненість в собі тощо.

Зрештою, людина в процесі свого формування як особистості у певному соціальному світі, безперервно опановує особливі для даного світу методи невербальної поведінки, а також можливості її застосування та розуміння на практиці. Однак, варто зазначити, що є й такі особливості невербальної поведінки, які попри стать, вік та культуру, включаються в себе важливі інформаційні дані щодо людини. Наприклад, як вважають психологи, у випадку підвищеного хвилювання людини спостерігається інтенсивність її жестикуляції.

Учені встановили, що різноманітні невербальні сигнали в особистісному спілкуванні несуть від 60 до 80% інформації. Це означає, що більша частина спілкування здійснюється без участі засобів мовного коду, але з орієнтацією на інші його складові: паралінгвістичні елементи, елементи інших семіотичних систем. Невербалика найчастіше проявляється на несвідомому рівні, а люди знають про це мало і не вміють її адекватно розпізнати. Водночас саме невербалика несе більш правдиву інформацію, ніж вербальні засоби. З її допомогою передаються емоції, ставлення суб'єктів одне до одного, до змісту розмови. Дослідження психологів показують, що емоції не тільки залежать від ситуації спілкування, але і впливають на його розгортання, на прояв емоційного вигляду кожного з учасників. Інакше кажучи, немовні засоби нашого спілкування полегшують взаємне пристосування один до одного і створюють можливість координувати спільні дії. Автор біоенергетичної теорії Доктор А. Лоуен у книзі «Фізична динаміка структури характеру» пише: «Жодні слова не можуть бути такими зрозумілими, як мова тіла, коли ми навчимося її розуміти» [22].

На думку дослідників, вираз обличчя, поза, жести (а саме це і є невербальними засобами спілкування) співрозмовника набагато ефективніші для його сприйняття як особистості, ніж словесне мовлення. «Мова тіла» повинна гармоніювати з вербальним мовленням, доповнюючи і підсилюючи його. Дуже важливо, однак, щоб «мова тіла» не була хаотичною, не створювала інформаційного шуму, який заважає повноцінному сприйняттю інформації. Кожен мовець повинен виробити в собі звичку свідомо аналізувати цю «мову», довести її використання до автоматизму. Мова тіла здебільшого не усвідомлюється, тому мовцеві в невербальних реакціях важче прикидатись і фальшивити, ніж у словесному мовленні. За даними американських учених - фахівців у галузі спілкування, приблизно 55% інформації ми отримуємо від невербальних знаків, які супроводжують мовленнєвий контакт (міміка, жести), 38% дають нам голос, висота тону, тембр і тільки 7% - зміст сказаного [23].

Зважаючи на те, що процес невербального спілкування передбачає обмін інформацією у дуже швидкому темпі, він вимагає від учасників максимальної концентрації. Існує високий рівень ризику пропустити невербальні сигнали партнера, якщо під час спілкування увага зміщена з предмету розмови. З метою підвищення ефективності спілкування фахівці рекомендують максимально фокусуватися на тому, що відбувається у момент взаємодії. Також, важливим є вміння стрес-менеджменту. Стрес знижує здатність спілкуватися ефективно. У напруженому стані людина більш схильна хибно інтерпретувати мову тіла, демонструвати суперечливі вербальні та невербальні сигнали, вдаватися до інстинктивної поведінки, тощо. Крім того, у дискомфортній ситуації має місце ефект «емоційного зараження», коли негативні емоції передаються від одного учасника до іншого, погіршуючи таким чином результат взаємодії. Тому, у випадку неможливості швидко повернутися до стану психологічного комфорту доцільно відкласти спілкування до повного відновлення балансу. Важливим є питання забезпечення емоційних потреб учасників комунікативного процесу. Це може бути потреба у співчутті, підтвердженні, заохоченні, розумінні, тощо. Використання відповідних вербальних та невербальних засобів сприяє створенню позитивного емоційного клімати, підвищуючи таким чином ефективність спілкування. Потрібно зауважити, що невербальні сигнали потрібно інтерпретувати цілісно, співставляючи та аналізуючи кожний окремо та синтезуючі у загальну картину. У цьому аспекті, не зайвим буде прислухатися до власної інтуїції. Наприклад, якщо Вам здається, що партнер не до кінця чесний та приховує певну інформацію, це може вказувати на необхідність звернути увагу на розходження у вербальних та невербальних сигналах [24].

Висновки. Завершуючи, відзначимо, що невербальному спілкуванню притаманний комплексний характер. Тому з метою запобігання появі будь - яких суперечностей при спілкуванні та забезпечення високої ефективності для усіх його учасників, необхідно досконало поєднувати словесні з несловесними інструментами спілкування. В ході комунікаційного процесу потрібно безперервно контролювати не лише власну жестикуляцію, але й погляд, позу, міміку, шляхом підбору невербальних інструментів згідно із мовленнєвим становищем. Невербальні інструменти комунікації вважають найважливішою формою спілкування. Невербальна комунікація покликана регулювати хід процесу спілкування та збагачувати значення, яке передають слова. Погоджуємося з науковцями, що дані засоби спілкування наділені більшою довірою порівняно з вербальними засобами (словами), оскільки вони носять здебільшого підсвідомий характер.



Література

невербальний комунікація психологія

1. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. Х.: Прапор, 2007. 640 с.

2. Максименко С.Д. Загальна психологія: навч. посібник. К.: Центр учбової літератури, 2008. 272 с

3. Філоненко М.М. Психологія спілкування: підручник. К.: Центр учбової літератури, 2008. 224 с.

4. Яковченко В. Невербальні засоби спілкування. Секретарь-референт. 2007. №3. С. 27-30.

5. Анохіна Т.О. Інтеграція вербальних та невербальних знаків (на матеріалі англійської мови). Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи: Матеріали Всеукр. наук. конф. ХНУ ім. В. Каразіна, 2003. С. 14-25.

6. Радевич-Винницький Я.К. Етикет і культура спілкування. Львів: СПО-ЛОМ, 2001. 220 с.

7. Segal J. Non-Verbal Communication. URL: http://www.helpguide.org/mental/eq6_ nonverbal_communication.htm

8. Кугай К.Б. Спілкування як феномен психології. Virtus. 2015, February # 5. С. 97-103.

9. Радевич-Винницький Я.К. Етикет і культура спілкування. Львів: СПО-ЛОМ, 2001. 220 с.

10. Якименко Н. Невербальні засоби ділового спілкування. Дивослово. 2003. №5. С. 42-45.

11. Іржі Томан. Мистецтво говорити. К., 1989. 293 с.

12. Анохіна Т.О. Інтеграція вербальних та невербальних знаків (на матеріалі англійської мови). Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи: Матеріали Всеукр. наук. конф. ХНУ ім. В. Каразіна, 2003. С. 14-25.

13. Ковалинська І.В. Невербальна комунікація: навчальний посібник. К.: Вид-во «Освіта України», 2014. 289 с.

14. Рижова К.Ю., Хомич В.І. Роль невербального спілкування в діловому світі. URL: http://ela.nati.org.ua:8080/bitstream/123456789/114/1/k.ryzhova % 20rol_neverbalnogo_spilkuvannya.pdf.

15. Славова Л. Комунікативні невдачі в англомовному спілкуванні: паралінгвісти - чний аспект. Вісник Київського державного лінгвістичного університету.2000. Т. 3. №1. 169 с.

16. Рижова К.Ю., Хомич В.І. Роль невербального спілкування в діловому світі. URL: http://ela.nati.org.ua:8080/bitstream/123456789/114/1/k.ryzhova % 20rol_neverbalnogo_spilkuvannya.pdf.

17. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник. К.: Вид. центр «Академія», 2004. 344 с.

18. Славова Л.Л. Типологія комунікативних невдач (на матеріалі сучасного англійського мовлення). Житомирський держ. ун-т ім. І. Франка. Житомир: ЖДУ, 2005. 108 с.

19. Рижова К.Ю., Хомич В.І. Роль невербального спілкування в діловому світі. URL: http://ela.nati.org.ua:8080/bitstream/123456789/114/1/k.ryzhova % 20rol_neverbalnogo_spilkuvannya.pdf.

20. Киселюк Н. Вираження емоції «радість» у різних комунікативних типах речень. Вісник Житомирського державного університету.2006. №28. С. 138-140.

21. Яковченко В. Невербальні засоби спілкування. Секретарь-референт. 2007. №3. С. 27-30.

22. Стахів М. Український комунікативний етикет: навчально-методичний посібник. К.: Знання, 2008. 245 с.

23. Радевич-Винницький Я.К. Етикет і культура спілкування. Львів: СПО-ЛОМ, 2001. 220 с.

24. Jaffe J. Transforming Life's Lemons. URL: http://www.lemonaidcounseling.com/ html/article_transforming_lifes_lemons.htm.

25. Грицай, С. «Поняттєвий ряд-віртуальні активи.» Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право 70 (2022): 313-317. https://doi.org/10.24144/2307 - 3322.2022.70.49



References

1. Shapar, V.B. (2007). Suchasnyi tlumachnyi psykholohichnyi slovnyk [Modern explanatory psychological dictionary]. Kharkiv: Prapor [in Ukrainian].

2. Maksymenko, S.D. (2008). Zahalna psykholohiia [Generalpsychology]. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].

3. Filonenko, M.M. (2008). Psychology of communication [General psychology]. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].

4. Yakovchenko, V. (2007). Neverbalni zasoby spilkuvannia [Nonverbal means of communication]. Sekretar-referent - Secretary-referent, 3, 27-30 [in Ukrainian].

5. Anokhina, T.O. (2003). Intehratsiia verbalnykh ta neverbalnykh znakiv (na materiali anhliiskoi movy) [Integration of verbal and non-verbal signs (on the material of the English language)]. Materialy Vseukrainskoi naukovoi konferentsii KhNUim. V. Karazina «Druhi Karazinski chytannia: dva stolittia Kharkivskoi linhvistychnoi shkoly» - Proceedings of the All-Ukrainian Scientific Conference of KhNU named after V. Karazina «Second Karazin readings: two centuries of the Kharkiv Linguistic School». (рр. 14-25). Kharkiv: KhNU im. V. Karazina [in Ukrainian].

6. Radevych-Vynnytskyi, Ya.K. (2001). Etyket i kultura spilkuvannia [Etiquette and culture of communicationn]. Lviv: SPO-LOM [in Ukrainian].

7. Segal, J. Non-Verbal Communication. Retrieved from http://www.helpguide.org/ mental/eq6_nonverbal_communi cati on.htm.

8. Kuhai, K.B. (2015). Spilkuvannia yak fenomen psykholohii [Communication as a phenomenon of psychology]. Virtus, 5, 97-103 [in Ukrainian].

9. Radevych-Vynnytskyi, Ya.K. (2001). Etyket i kultura spilkuvannia [Etiquette and culture of communicationn]. Lviv: SPO-LOM [in Ukrainian].

10. Yakymenko, N. (2003). Neverbalni zasoby dilovoho spilkuvannia [Nonverbal means of business communication]. Dyvoslovo - Miraculous, 5, 42-45 [in Ukrainian].

11. Irzhi, Toman (1989). Mystetstvo hovoryty [The art of speaking]. Kyiv [in Ukrainian].

12. Anokhina, T.O. (2003). Intehratsiia verbalnykh ta neverbalnykh znakiv (na materiali anhliiskoi movy) [Integration of verbal and non-verbal signs (on the material of the English language)]. Materialy Vseukrainskoi naukovoi konferentsii KhNU im. V. Karazina «Druhi Karazinski chytannia: dva stolittia Kharkivskoi linhvistychnoi shkoly» - Proceedings of the All-Ukrainian Scientific Conference of KhNU named after V. Karazina «Second Karazin readings: two centuries of the Kharkiv Linguistic School». (рр. 14-25). Kharkiv: KhNU im. V. Karazina [in Ukrainian].

13. Kovalynska, I.V. (2014). Neverbalna komunikatsiia [Non-verbal communication]. Kyiv: Vyd-vo «Osvita Ukrainy» [in Ukrainian].

14. Ryzhova, K. Iu., & Khomych, V.I. Rol neverbalnoho spilkuvannia v dilovomu sviti [The role of non-verbal communication in the business world]. Retrieved from http://ela.nati.org.ua: 8080/bitstream/123456789/114/1/k.ryzhova % 20rol_neverbalnogo_spilkuvannya.pdf.

15. Slavova, L. (2000). Komunikatyvni nevdachi v anhlomovnomu spilkuvanni: paralinhvistychnyi aspekt [Communicative failures in English communication: paralinguistic aspect]. Visnyk Kyivskoho derzhavnoho linhvistychnoho universytetu - Bulletin of the Kyiv State Linguistic University, 1, 169 s [in Ukrainian].

16. Ryzhova, K. Iu., & Khomych, V.I. Rol neverbalnoho spilkuvannia v dilovomu sviti [The role of non-verbal communication in the business world]. Retrieved from http://ela.nati.org.ua: 8080/bitstream/123456789/114/1/k.ryzhova % 20rol_neverbalnogo_spilkuvannya.pdf.

17. Batsevych, F.S. (2004). Osnovy komunikatyvnoi linhvistyky [Fundamentals of communicative linguistics]. Kyiv: Vyd. tsentr «Akademiia» [in Ukrainian]

18. Slavova, L. (2000). Komunikatyvni nevdachi v anhlomovnomu spilkuvanni: paralinhvistychnyi aspekt [Communicative failures in English communication: paralinguistic aspect]. Visnyk Kyivskoho derzhavnoho linhvistychnoho universytetu - Bulletin of the Kyiv State Linguistic University, 1, 169 s [in Ukrainian].

19. Ryzhova, K. Iu., & Khomych, V.I. Rol neverbalnoho spilkuvannia v dilovomu sviti [The role of non-verbal communication in the business world]. Retrieved from http://ela.nati.org.ua: 8080/bitstream/123456789/114/1/k.ryzhova % 20rol_neverbalnogo_spilkuvannya.pdf.

20. Kyseliuk, N. (2006). Vyrazhennia emotsii «radist» u riznykh komunikatyvnykh typakh rechen [Expression of the emotion «joy» in different communicative types of sentences]. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu - Bulletin of Zhytomyr State University, 28, 138-140 [in Ukrainian].

21. Yakovchenko, V. (2007). Neverbalni zasoby spilkuvannia [Nonverbal means of communication]. Sekretar-referent - Secretary-referent, 3, 27-30 [in Ukrainian].

22. Stakhiv, M. (2008). Ukrainskyi komunikatyvnyi etyket [Ukrainian communicative etiquette]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

23. Radevych-Vynnytskyi, Ya.K. (2001). Etyket i kultura spilkuvannia [Etiquette and culture of communicationn]. Lviv: SPO-LOM [in Ukrainian].

24. Jaffe, J. Transforming Life's Lemons. Retrieved from http://www.lemonaidcounseling.com/ html/article_transforming_lifes_lemons.htm.

25. Hrytsai, S. «Conceptual series - virtual assets.» Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. Series: Law 70 (2022): 313-317. https://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.70.49

Размещено на Allbest.ru