Розвиток асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю

Размещено на http://allbest.ru

РОЗВИТОК АСЕРТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Едуард Сколота

аспірант Таврійського національного університету імені В І. Вернадського, м. Київ, Україна

Анотація. Визначено, що зарубіжний дискурс дослідження проблеми асертивності представлений трьома основними напрямами терапевтичним, прикладним та емпіричним.

Встановлено, що поле дослідження асертивності не мають цілісного характеру, а зміст формулювання асертивності залежить від характеру діяльності автора. Крім того, єдину концепцію дефініції асертивність розробити дуже складно, адже за його допомогою дослідники охоплюють набори різних психологічних феноменів: поведінкові реакції, стилі емоційної виразності, рівні соціальної ефективності, ситуації міжособистісної взаємодії тощо.

Уточнено поняття асертивності майбутнього фахівця соціономічного профілю, як характеристики особистості, що проявляється у професійній взаємодії у формі впевненого, активного, без зайвого занепокоєння реагування на ситуацію в межах наявних нормативно-правових вимог і наданні невідкладного адекватного зворотного зв'язку з дотриманням правил професійної деонтології, без прояву агресивності та маніпулювання.

Запропоновано і обґрунтовано структурно-динамічну модель розвитку асертивності у майбутніх фахівців соціономічного профілю, яка складається з когнітивного, поведінкового та регуляційного компонентів.

Представлено основні складові і експериментально доведено дієвість професійно-психологічного тренінгу з розвитку асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю.

Ключові слова: асертивність, асертивна поведінка, структурно-динамічна модель розвитку асертивності, особливості соціономічної професійної взаємодії, професійно-психологічний тренінг розвитку асертивності.

Eduard Skolota

Postgraduate, V. I. Vernadsky Taurida National University,

Kyiv, Ukraine

DEVELOPMENT OF ASSERTIVENESS OF FUTURE SPECIALISTS OF THE SOCIO-ECONOMIC PROFILE

Abstract. It was determined that the foreign discourse of research on the problem of assertiveness is represented by three main directions: therapeutic, applied and empirical.

It was established that the field of assertiveness research does not have a holistic character, and the content of assertiveness formulation depends on the nature of the author's activity. In addition, it is very difficult to develop a single concept of the definition of assertiveness, because with its help, researchers cover sets of various psychological phenomena: behavioral reactions, styles of emotional expressiveness, levels of social effectiveness, situations of interpersonal interaction, etc.

The concept of assertiveness of the future specialist of the socionomic profile has been specified, as a personality characteristic that manifests itself in professional interaction in the form of a confident, active, without unnecessary anxiety response to the situation within the limits of the existing regulatory and legal requirements and the provision of immediate and adequate feedback in compliance with the rules of professional deontology. without aggressiveness and manipulation.

A structural-dynamic model of the development of assertiveness in future specialists of the socionomic profile, which consists of cognitive, behavioral and regulatory components, is proposed and substantiated.

The main components are presented and the effectiveness of professional psychological training on the development of assertiveness of future specialists in the socionomic profile is experimentally proven.

Keywords: assertiveness, assertive behavior, structural-dynamic model of assertiveness development, features of socionomic professional interaction, professional-psychological training of assertiveness development.

асертивність майбутній фахівцець соціономічний професійний

Постановка проблеми. Останнім часом значна кількість студентської молоді з перших же кроків свого самостійного життя стикається з особистою непідготовленістю до жорстких умов взаємодії з соціумом. Зростає кількість студентів, які демонструють високий рівень тривожності поряд із соціальною некомпетентністю, відчувають безпорадність та пригнічення. Все це сприяє непевній, безініціативній, конформній поведінці, стає причиною байдужого ставлення до навчання, громадського життя та власного професійного майбутнього. Особливу занепокоєність викликає вказаний тренд у середовищі майбутніх фахівців соціономічного профілю, основним змістом професійної діяльності яких є забезпечення ефективної соціальної взаємодії між людиною і соціальними інститутами до здійснення якої вони часто виявляються не готовими.

Зазначене викликає необхідність посилення наукового пошуку шляхів для підвищення адаптаційних ресурсів майбутніх фахівців соціономічного профілю, озброєння їх ефективними стратегіями поведінки в умовах невизначеності, інструментами, які дозволять розвинути особистісний потенціал, стати конкурентоспроможними на сучасному ринку праці, сформувати та відстоювати власну позицію під час виконання завдань професійної діяльності. Одним з таких інструментів є формування у майбутніх фахівців соціономічного профілю асертивних характеристик особистості та навичок асертивної поведінки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз зарубіжних досліджень дає підстави виділити три основних напрями отримання знання про асертивність і асертивну поведінку: терапевтичний (розробляється психотерапевтами в межах когнітивно-поведінкової терапії), прикладний (розробляється в межах індустрії тренінгів асертивності), емпіричний (дослідження зв'язків між асертивністю та різними чинниками, що впливають на життя та професійну діяльність людини).

Пальму першості у розробленні проблеми асертивності належить американському психологу Е. Солтеру, автору книги «Умовно-рефлексорна терапія» [1]. У ній він полемізував з прихильниками психоаналізу і запропонував свій, альтернативний підхід до лікування депресивних та тривожних станів. Його методи були засновані на роботах В. Павлова і ґрунтувалися на уявленнях про умовні рефлекси. Е. Солтер припустив, що причиною поведінкових розладів може бути переважання процесів гальмування над процесами збудження. Зазначене гальмування було набуте у процесі виховання, коли дитину суворо наказували за збуджену поведінку і відкрите виявлення своїх емоцій та почуттів. Внаслідок такого гальмування загальмована людина ставала не здатною до спонтанного прояву своїх почуттів, бажань і потреб, починала відчувати значні труднощі у спілкуванні з іншими людьми чим обмежувала власні можливості самореалізації. В результаті це призводило до високої тривожності і депресивних переживань. На відміну від загальмованої, ексцитаторна (від лат. ексцитате - збудження) людина має гарний нервовий баланс, вона відкрита для вираження своїх почуттів, спонтанна і здатна до імпровізації. Такі особи значно рідше відчувають тривогу [1]. Е. Солтер використовував поняття ексцитаторна людина замість асертивна, проте на думку К. Рудестама його напрацювання «... передбачили безліч сучасних методів тренування асертивності» [2].

Поняття асертивності, через кілька років після виходу роботи Е. Солтера, вперше було використано Д. Вольпе [3]. Він припустив що тривогу і невпевненість, викликані страхом у соціальній ситуації, можна лікувати замінюючи їх на несумісні зі страхом емоції або за допомогою асертивних реакцій - поведінки спрямованої на наполегливе відстоювання своїх прав і думок. Не зважаючи на те, що основним способом зниження страху Д. Вольпе вважав використання релаксації, саме він першим усвідомлено використав навчання асертивності як засіб психотерапії.

Якщо спочатку відсутність асертивності розглядалася як відображення дефіциту досвіду в поведінці, то М. Г олдфрід та Д. Девісон [4] розглянули вірогідність того, що до неасертивної поведінки призводило незнання людьми того, коли і як саме потрібно бути асертивними. Вони зробили висновок, що через побоювання негативних наслідків у міжособистісних взаємовідносинах невпевнені люди також можуть бути обмежені у самовираженні. З цієї когнітивної концептуалізації до поведінкової терапії було введено когнітивний аспект і розпочався перехід від поведінкової терапії до когнітивно-поведінкової терапії.

У нових дослідженнях 1970-х років схема пасивність-асертивність, з якою працювали Е. Солтер і Д. Вольпе, переросла у схему пасивність- асертивність-агресивність. Якщо для Д. Вольпе [3] існувала лише пара полярних понять: «асертивність» - «страх і невпевненість» і він відносив до асертивної всю поведінку так чи інакше несумісну зі страхом, то А. Ланге і П. Якубовські запропонували схему у якій асертивна поведінка розглядалася як своєрідна середина між полярними проявами невпевненості, формою якої є агресивність [5]. Асертивність стали визначати як спосіб упевненої взаємодії без приниження іншої людини.

Прикладний напрям асертивності почав активно розпрацьовуватися на початку 1970-х років, коли зацікавленість асертивною поведінкою вийшла за межі клінічної практики разом з наростанням руху за громадянські права у США. З цього часу тренінги асертивності набули прикладного характеру і стали широко використовуватися у громадському житті для його подальшої гуманізації і навчання представників різних соціально пригнічених груп населення технікам відстоювання своїх прав. Першим доступним для широкого загалу читачів тренінгом асертивності стала робота американських гуманістичних психологів Р. Альберті та М. Еммонса, які вважали, що почуття власної гідності поряд з асертивним стилем поведінки бажано і необхідно розвивати у кожного [6].

За короткий час після виходу книги Р. Альберті та М. Еммонса було опубліковано низку книг про самовдосконалення. У яких розвиток асертивності розглядався як засіб для захисту індивідуальних прав без нанесення шкоди правам інших, підкреслюючи, що всі люди мають рівні права, незалежно від соціального статусу. Своїми роботами автори намагалися змінити стереотипи своїх читачів щодо цього. Так, М. Смітт включив до своєї книги список з 10 асертивних прав людини і став одним з перших хто виступив за важливість асертивності в інтимних стосунках [7]. У подальшому П. Якубовскі & А. Ланге [5] запропонували список з 11 основних прав усіх людей (але з особливим наголосом на права жінок), а найбільш деталізованим став список з 40 асертивних прав розроблений С. Бішоп [8].

Якщо під кінець ХХ століття асертивність була більше бажаним атрибутом людини і розглядалася як інструмент для саморозвитку та самовдосконалення, то на початку третього тисячоліття завдяки розвитку напряму емпіричних досліджень її все більше почали визнавати передумовою для працевлаштування в багатьох професіях, особливо пов'язаних з комунікацією. На початку XXI століття асертивність стала невід'ємною складовою професійних відносин в економічній сфері, освіті, медицині, тощо. Дослідження асертивності активно проводилися у сфері менеджменту та управління людськими ресурсами. Значні зусилля було спрямовано на пошук шляхів для розвитку асертивних навичок у лідерів та персоналу організацій [9; 10; 11]. Проводилися емпіричні дослідження за результатами яких розроблялися бізнес-тренінги для сфери ділових відносин [9]. Відкриті відносини та чесна конкуренція з партнерами і колегами були визначені спеціалізованою діловою етикою, яка підкреслювала роль певних асертивних якостей, таких як повага до партнерів у спілкуванні, врахування їх інтересів та повага до їхніх прав [12; 13; 14]. Були проведені спеціалізовані дослідження, присвячені вивченню ролі асертивності в політиці, релігії, споживчих відносинах, сім'ї, дружніх та сексуальних стосунках, у мистецтві, моді, туризмі та інших сферах, що вимагають певного рівня соціальної компетентності [15; 16; 17].

Аналіз наукової літератури свідчить, що поле досліджень асертивності не має цілісного характеру. Зміст формулювання асертивності залежить від напряму діяльності автора - психотерапія, тренінги асертивності, емпіричні дослідження асертивності. Як відзначали у своєму мета-аналізі М. Лінехан та К. Іган, асертивна поведінка неоднозначна і викликає термінологічні труднощі у її визначенні. З огляду на розмаїття визначень, вкрай важко розробити єдину узгоджену концепцію цієї дефініції. Виходячи з того, як термін «асертивна поведінка» використовується у науковій літературі, дослідники за його допомогою охоплюють набори різних психологічних феноменів: поведінкові реакції, стилі емоційної виразності, рівні соціальної ефективності, ситуації міжособистісної взаємодії [18].

М. Линехам та К. Іган виділили сім характеристик асертивної поведінки на які найчастіше вказують дослідники: спілкування з метою самовираження, відстоюванням своїх прав; спілкування у прямому і відкритому стилі; під час спілкування не виникає зайвого занепокоєння; спілкування відбувається у соціально прийнятний спосіб; спілкування не має агресивного або примусового характеру; для максимальної ефективності спілкування обираються асертивні відповіді; потреба в асертивному спілкуванні найчастіше виникає в ситуаціях, коли людина: хоче щось отримати, або хоче щоб для неї зробили щось про що інша людина мала б здогадатися, або від неї щось вимагається, або їй роблять послугу, або щодо неї ведуть себе образливо чи неуважно [18].

У нашому дослідженні асертивність розглядається, як характеристика особистості фахівця соціономічного профілю, що проявляється у професійній взаємодії як впевнене, активне, без зайвого занепокоєння реагування на ситуацію в межах наявних нормативно-правових вимог і надання невідкладного адекватного зворотного зв'язку з дотриманням правил професійної деонтології, без прояву агресивності та маніпулювання. На думку зарубіжних і вітчизняних фахівців асертивність являє собою континуум і проявляється в межах від надмірної поступливості (тобто невпевненості) до надмірної ворожості (тобто агресивності).

Мета статті. Презентація результатів експерименту з розвитку асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю.

Виклад основного матеріалу. Структурно-динамічну модель розвитку асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю було побудовано на засадах особистісного, діяльнісного та системного підходів (Г. Балл, Ф. Капра, О. Лазурський, С. Максименко, В. Моляко, В. Рибалка та ін.), які реалізуються у розгляді особистості майбутнього фахівця соціономічного профілю як суб'єкта професійної соціономічної діяльності, особистісного та професійного розвитку (див. рис. 1).

Рис. 1 Структурно-динамічна модель розвитку асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю

Межі проявів асертивності майбутніми фахівцями соціономічного профілю після початку професійної діяльності регулюються суспільством та професійним середовищем. На індивідуальному рівні на прояви асертивності майбутніх фахівців також може впливати їх соціальне оточення.

Вимоги до асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю формуються під впливом нормативно-правових та соціально-психологічних особливостей соціономічної професійної діяльності. Специфіка соціономічних професій вимагає від професіоналів: прагнення до спілкування; уміння легко вступати в контакт з незнайомими людьми; оптимізму, стійкого позитивного настрою; прояву емпатії, доброзичливості, чуйності, витримки; управління емоціями; здатності до саморефлексії; уміння аналізувати поведінку, емоції, настрій та наміри об'єктів професійної діяльності; уміння запобігати та залагоджувати конфліктні ситуації; упевнено володіти мовою, мімікою, жестами; здатності слухати та знаходити спільну мову з різними людьми, переконувати їх та управляти ними у нормативно визначених межах; здатності до самостійного прийняття рішень і готовності відповідати за їх наслідки.

Формування та розвиток асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю у вищих навчальних закладах розпочинається практично з перших днів навчання та відбувається у формі прямого та опосередкованого впливу на ендо- і екзопсихіку особистості студента. Під час занять вони отримують необхідні теоретичні знання щодо нормативно- правової та соціально-психологічної регламентації своєї майбутньої професійної діяльності; форм, способів і методів виконання професійних обов'язків; особливостей та прийнятих у професії правил міжособистісної взаємодії. Одним з основних напрямів розвитку асертивності в освітньому процесі є оволодіння майбутніми фахівцями соціономічного профілю знаннями і навичками комунікативної взаємодії, адже комунікативна діяльність є основним змістом соціономічної праці. Суттєво впливає на розвиток асертивності майбутнього фахівця соціономічного профілю виробнича практика. Під час неї формуються та розвиваються уміння і навички професійної взаємодії, студенти отримують можливість визначитися щодо відповідності обраної професії своїм очікуванням, особистісному потенціалу, уявленням про своє майбутнє.

Рушійними силами розвитку асертивності фахівця соціономічного профілю є протиріччя між рівнем асертивності майбутнього фахівця соціономічного профілю і об'єктивними вимогами соціономічної професійної діяльності. Для кожної стадії професійного становлення особистості характерні свої специфічні прояви зазначеного протиріччя. Зняття їх призводить до переходу фахівця соціономічного профілю на наступну стадію професійного становлення і до нового рівня асертивності в межах її континуума.

Результати практичних проявів асертивності, якщо вони задовольняють суспільство і потреби особистості у самоствердженні, впливають на зміст його ендо- та екзопсихіки і структурних елементів асертивності, що дає поштовх перебудові задіяних структур особистості, сприяє подальшому розвитку асертивності та професійному становленню особистості в цілому.

Таким чином, за рівнем асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю можна розрізнити за показниками:

ставлення до своєї професії як факту важливого для життя, професійного статусу, як основи для професійного та кар'єрного зростання (когнітивний компонент);

самоставлення до себе як професіонала, своєї професійної ефективності, контактів з професійним середовищем (поведінковий компонент);

мотиваційних особливостей професійної поведінки та способів її саморегуляції (регуляційний компонент).

Асертивна поведінка фахівця соціономічного профілю відрізняється від асертивної поведінки у повсякденному житті. Специфіка соціономічної професійної взаємодії викликає необхідність оволодіння майбутніми фахівцями соціономічного профілю не стільки способами досягнення кінцевої мети, скільки впевненій участі у ситуації професійної взаємодії, успішному спілкуванню в будь-який час і з будь-яким об'єктом своєї майбутньої професійної діяльності. Це викликало необхідність відмовитися від стандартизованого тренінгу асертивності і розробити тренінг «Бути асертивним - стати професійним!» на основі структурно-динамічної моделі розвитку асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю. Його метою було: формування у учасників адекватного, реалістичного уявлення про себе як особистість, як суб'єкта навчальної і майбутньої професійної діяльності (когнітивний компонент); розвиток самоповаги, навичок рефлексії, готовності сприймати себе реального у навчальному та майбутньому професійному житті (поведінковий компонент); корегування мотивації до спілкування, розвиток упевненості у собі, умінь та навичок саморегуляції (регулятивний компонент).

Теоретичну складову тренінгу було обмежено коротким знайомством із загальними нормативно-правовими, деонтологічними та психологічними характеристиками соціономічної діяльності та основними положеннями теорії научіння з наголосом на самонавчання. Практичну складову тренінгу було розроблено на основі модифікованих варіантів відомих технік групової роботи і тренінгів асертивності [19; 20]. Під модифікацією розуміється авторське пристосування тренінгової вправи до мети та завдань тренінгу з використанням її основної ідеї.

Після перевірки учасників експерименту на однорідність зі студентами, які увійшли до складу експериментальної групи було проведено професійно-психологічний тренінг «Бути асертивним - стати професійним!». Після тренінгу з учасниками експериментальної (ЕГ) та контрольної (КГ) груп було проведено другий психодіагностичний зріз. Результати першого та другого психодіагностичних зрізів експериментальної групи наведені у таблиці 1.

Наведені у таблиці 1 дані свідчать, що після участі у тренінгу статистично значимі зміни відбулися майже за всіма показниками, які було продіагностовано. Зміни у когнітивному компоненті асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю у показниках структури життєвих цінностей свідчать про придатність запропонованого професійно-психологічного тренінгу до формування у студентів соціономічних професій більш реалістичного уявлення про самих себе як майбутніх професіоналів, розвитку у них прагнення до отримання морального задоволення від своєї професійної діяльності, намагання дотримуватися нормативно-правових та деонтологічних вимог у професії асертивно вести себе у професійному оточенні, бажання реалізувати у професії свої творчі можливості, удосконалити взаємовідносини з колегами.

Аналіз змін у показниках, що характеризують поведінковий компонент асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю, свідчить, що засобами тренінгу не вдалося суттєво вплинути на рівень їх самооцінки (2,125), хоча усереднений показник самооцінки після експериментального впливу дещо зріс за рахунок збільшення кількості осіб, які підвищили рівень самооцінки в межах середньої адекватної самооцінки і ці зміни мають статистично значимий характер. Проте, суттєві зміни відбулися у показниках самоефективності і у сферах предметної діяльності та міжособистісного спілкування. Зазначені зміни свідчать про розвиток в учасників ЕГ навичок самоспостереження і самопрограмування, розвиток самоповаги і готовності сприймати себе реального. Участь у тренінгу стала для майбутніх фахівців соціономічного профілю імпульсом до саморозвитку, визначила шлях для операціоналізації та самовербалізації спроб досягти високого рівня асертивності у професійній взаємодії.

Таблиця 1

Порівняння показників експериментальної групи до та після експерименту

Суттєві зміни відбулися у показниках регулятивного компонента асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю. Після участі у тренінгу у його учасників зріс показник внутрішньої мотивації, що є найбільш визначальним чинником загального рівня мотивації до професійної діяльності. За результатами першого зрізу учасники експериментальної групи мали мотиваційний комплекс ЗПМ>ЗНМ>ВМ, що характеризувався високими значеннями зовнішньої негативної мотивації та низькими значеннями внутрішньої мотивації. Зростання показника внутрішньої мотивації після проведення експериментального впливу і зміна мотиваційного комплексу на ЗПМ>ВМ>ЗНМ свідчить про позитивний вплив запропонованих у професійно-психологічному тренінгу підходу. Адже зростання рівня внутрішньої мотивації означає збільшення значення професійної діяльності для особистості. Слід зазначити, що за результатами експерименту, рівень внутрішньої мотивації зріс у кожного п'ятого учасника експериментальної групи. Проте, комплексний характер зменшує можливості запропонованого професійно-психологічного тренінгу щодо задоволення наявних у студентів потреб до успішного навчання, що свідчить про потребу у розробці спеціальних психологічних засобів підвищення рівня внутрішньої мотивації до навчання.

Після участі у тренінгу суттєво зросли показники шкал «Моделювання» та «Програмування», відбулися змінилися стильові особливості саморегуляції майбутніх фахівців соціономічного профілю. Незначне зростання відбулося за всіма шкалами тесту. Збільшення показника за шкалою «Моделювання» свідчить про придатність запропонованого професійно-психологічного тренінгу до розвитку здатності майбутніх фахівців соціономічного профілю виділяти значущі умови досягнення близьких і віддалених у часі цілей, формувати програми та плани своєї діяльності і діяти відповідно до них.

Збільшення показника за шкалою «Програмування» підтверджує придатність запропонованого професійно-психологічного тренінгу для формування у майбутніх фахівців соціономічного профілю потреби продумувати способи досягнення визначених цілей, здатності самостійно, деталізовано, розгорнуто розроблювати і корегувати програми своїх дій, гнучко змінювати їх у нових обставинах.

Висновки. Таким чином, результати експерименту довели адекватність структурно-динамічної моделі розвитку асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю та ефективність професійно-психологічного тренінгу «Бути асертивним - стати професійним!». Зазначений тренінг можна розглядати в якості чинника успішної професіоналізації майбутніх фахівців соціономічного профілю. Найбільш оптимальним шляхом розвитку асертивності майбутніх фахівців соціономічного профілю можна вважати поєднання занять з дисциплін професійної підготовки з використанням професійно-психологічного тренінгу з розвитку асертивності та стимулювання студентів до постійного особистого і професійного саморозвитку та самовдосконалення шляхом формування асертивної поведінки.

Література:

1. Salter, E. (1954) Conditioned Reflex Therapy. London: Georg Allen & Unwin LTD https://ia601707.us.archive.org/

2. Рудестам, Кьел. Групповая психотерапия = Experiential groups: in Theory and Practice / Кьел Рудестам. - 2-е издание. - Санкт-Петербург : Питер, 2000. - С. 294

3. Wolpe, J. Psychotherapy by reciprocal inhibition. Stanford: Stanford University Press, 1958.

4. Goldfried, M. R., & Davison, G. C. (1976). Clinical behavior therapy. New York, NY: Holt, Rinehart & Winston.

5. Jakubowski, P., & Lange, A. (1978). The assertive option: Your rights and responsibilities. Champaign, IL: Research Press.

6. Alberti, R., & Emmons, M. (1970). Your perfect right: A guide to assertive behavior. San Luis Obispo, CA: Impact Press.

7. Smith, M. J. (1975). When I say no, I feel guilty. New York, NY: Random House.

8. Bishop, S. (1997). The complete guide to people skills. Farnham: Gower Pub Co.

9. Back, K., & Back, K. (2005). Assertiveness at work: A practical guide to handling awkward situations (3rd ed.). Columbus, OH: McGraw-Hill Company.

10. Cheney, G., Christensen, L. T., Zorn, T. E., & Ganesh, S. (2010). Organizational communication in an age of globalization: Issues, reflections, practices. Long Grove, IL: Waveland Press Inc.

11. Miller, K. (2011). Organizational communication: Approaches and processes (6th ed.). Belmont, CA: Wadsworth Publishing.

12. Bednarz, T.F. (2011). Pinpoint Leadership Skill Development Training Series: Business ethics. Stevens Point, WI: Majorium Business Press.

13. Henney, N. (2007). The book of business etiquette [Gutenberg Ebook]. Retrieved from http://manybooks.net/

14. Pride, W. M., Hughes, R. J., & Kapoor, J. R. (2011). Business. Chula Vista, CA: South-Western College/West.

15. McConnell, S. (2011). Smart women live their why. Deadwood, OR: Wyatt- MacKenzie Publishing.

16. Orenstein, P. (2000). Flux: Women on sex, work, love, kids, and life in a half-changed world. New York: Random House.

17. Pachter, B., & Magee, S. (2001). The power of positive confrontation: The skills you need to know to handle conflicts at work, at home and in life. Boston, MA: Da Capo Press.

18. Linehan, M.M., & Egan, K.J. (1979). Assertion Training for Women. A. S. Bellack et al. (eds.), Research and Practice in Social Skills, Training Springer Science+Business Media, New York: 1979, p. 237-271Подоляк Н. Структура асертивності з позиції континуально-ієрархічного підходу / Н. Подоляк // Проблеми гуманітарних наук. Серія : Психологія. - 2018. - Вип. 43. - С. 128-139. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/

19. Anneken G., Egelmeier L., Kessler E. Confianza y entrenamiento de contacto en un grupo. Por. con el. Romek V. G. - M .: Jupiter-K LLP, 1990. - 64 р.

20. Bishop S. Develop Your Assertiveness. Kogan Page, L., 2006. - 128 р.

Размещено на Allbest.ru