Емпіричне дослідження особливостей соціально-психологічної адаптації молоді у період військових дій в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти»

Емпіричне дослідження особливостей соціально-психологічної адаптації молоді у період військових дій в Україні

Оксана Шпортун

Інга Редька

Анотація

самовизначення юнацький військовий період

Дана стаття розкриває особливості поняття соціально-психологічної адаптації. Визначено, що соціально-психологічна адаптація -- це процес взаємного обміну інформацією про соціально-психологічні характеристики між трудовим колективом та індивідом, встановлення на цій основі контактів та взаємовідносин, що забезпечують можливість ефективної сумісної праці та неформального спілкування. Соціальні події, що відбуваються в світі й країні, змушують юнаків і дівчат самостійно робити вибір, особисто орієнтуватись у всьому. Основним новоутворенням юнацького віку є особистісне самовизначення, від якого залежать усі інші види самовизначення юнаків і дівчат. До основних соціально-психологічних детермінантів особистісного самовизначення юнаків і дівчат, що мають смислове значення, належать: значущість проблем, що обговорюються з однолітками; коло референтних осіб; ціннісні орієнтації; цілеспрямованість взаємин; сфери самореалізації; ставлення до соціуму й осмислення себе в ньому; майбутні плани, їх конкретний зміст; вибір професії, орієнтація в ньому на соціально чи особистісно значущі чинники; міра впевненості у виборі лінії поведінки. Теоретичними засадами вивчення тенденцій дезадаптації на даному віковому етапі є численні якісні зрушення у фізіологічному, психічному, соціальному аспектах розвитку молодої людини в цей період. У даній роботі досліджувалися молоді люди, які перебувають саме у стані соціально-економічної кризи -- війна в Україні.

Ключові слова: молодь, соціально-психологічна адаптація, соціально-політична криза, деструктивні довготривалі стратегічні життєві установки і ціннісні орієнтації.

Oksana Shportun, Inga Redka

Municipal Higher Education Institution "Vinnytsia Academy of Continuing Education"

Empirical study of features of social-psychological adaptation of youth during military actions in Ukraine

Abstract

This article reveals the features of the concept of social and psychological adaptation. It was determined that socio-psychological adaptation is a process of mutual exchange of information about socio-psychological characteristics between the work team and the individual, establishing contacts and relationships on this basis, which provide the possibility of effective joint work and informal communication. Social events taking place in the world and in the country force young men and women to make their own choices, to orientate themselves in everything. The main neoplasm of youth is personal self-determination, on which all other types of self-determination of young men and women depend. The main socio-psychological determinants of the personal self-determination ofyoung men and women, which are meaningful, include: the importance of problems discussed with peers; circle of reference persons; value orientations; purposefulness of relationships; areas of self-realization; attitude to society and self-understanding in it; future plans, their specific content; choosing a profession, focusing on socially or personally significant factors in it; a measure of confidence in choosing a course of action. The theoretical foundations of the study of maladaptation trends at this age stage are numerous qualitative shifts in the physiological, mental, and social aspects of a young person's development in this period. In this work, young people who are in a state of socio-economic crisis - the war in Ukraine - were studied.

Key words: youth, socio-psychological adaptation, socio-political crisis, destructive long-term strategic life attitudes and value orientations.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Сучасний стан українського суспільства відображає об'єктивну необхідність розглядати молодь, як невід'ємну частину соціальної системи, що виконує особливу роль в процесі розвитку людства. У вітчизняній соціології молодь трактується як соціальна спільнота, що посідає певне місце в соціальній структурі суспільства і набуває соціального статусу в різноманітних соціальних структурах, має спільні проблеми, соціальні потреби та інтереси, особливості життєдіяльності [18]. Молодь, як органічна частина суспільства на кожному етапі його розвитку виконує інтеграційні функції, об'єднуючи і розвиваючи досвід попередніх поколінь, сприяючи соціальному прогресу. При цьому важливою функцією молоді є трансформація з минулого в майбутнє культурної і історичної спадщини всього людства в умовах природного розвитку соціальної системи. Суттєвою рисою молоді є те, що значна її частина не має власного соціального статусу, перебуває на стадії «статусного мораторію», характеризується попереднім соціальним статусом, тобто соціальним положенням батьків, або своїм майбутнім статусом, пов'язаним із професійною підготовкою. Молодь входить у життя в умовах уже чинних соціальних інститутів, які не завжди відповідають потребам, що призводить до виникнення криз і конфліктів.

Як відомо, сьогодні в Україні, де відбувається війна - триває соціально політична криза. Це переломний момент у розвитку країни, різкий перехід політичної ситуації з одного якісного стану в інший. В умовах даної кризи успішність та адекватність соціально-психологічної адаптації, визначають тенденції соціального та політичного розвитку суспільства. Молоді люди - це ще не зовсім сформовані та зрілі особистості, саме тому дуже важливо створити оптимальні умови для самоствердження, для самореалізації, професійного та сімейного визначення молоді. Формуванню цих якостей особистості заважатимуть кризові політичні ситуації у державі: війна, нестабільність, економічна криза, висока агресивність соціуму, тривожність та панічність. Важливим фактом вважається те, що молодь не бачить свого майбутнього у даній державі, причиною є війна, що спричинила соціально-політичну кризу в Україні.

Аналіз досліджень та публікацій

Проблему соціально-психологічної взаємодії особистості та суспільства, функціонування особистості у великих і малих соціальних групах, пошукові дієвих методів впливу на процес соціалізації особистості присвячували наукові розвідки як західні (Ч. Кулі, Г. Мід, Дж. Морено, Г. Тард, Дж. Хоуманс), так і вітчизняні психологи (А. Асмолов, Г. Андреєва, О. Донцов, Є. Кузьмін, Р. Кричевський, Р. Немов, Л. Орбан-Лембрик, Б. Паригін, А. Петровський, М. Пірен, А. Свенцицький, О. Шорохова).

Також в Україні окремі аспекти цієї проблеми досліджувалися в рамках загальної психології, соціальної психології (І. Бондаренко, О. Борисенко, О. Васильченко, П. Зільберман, О. Каганов, О. Кокун, С. Кулик, В. Невмержицький, В. Розов, А. Скрипко, В. Струкуленко) [4; 5].

Але практично не вивченими залишаються питання соціально-психологічної адаптації в період соціально-психологічної кризи, зокрема - молоді і саме тому, в даний час дослідження соціально-психологічної адаптації молоді в період соціально-політичної кризи набуває вагомого значення в психологічній, соціологічній та політичній теорії і практиці.

Мета статті - визначити, проаналізувати та емпірично дослідити психологічні особливості соціально-психологічної адаптації молоді у період соціально-політичної кризи - військових дій на території України.

Виклад основного матеріалу

Проблема дослідження соціально-психологічної адаптації в психології є однією з найактуальніших на сучасному етапі. Соціально-психологічна адаптація є необхідною умовою функціонування суспільства як єдиного соціального організму, оскільки передбачає приєднання особистості в соціальне середовище через набуття статусу, місця в соціальній структурі суспільства. У дослідженнях підкреслюється безперервний характер соціальної адаптації. На думку, Н. Свиридової «соціальна адаптація - це активне освоєння особистістю нового для неї соціального середовища. Адаптаційні процеси відбуваються постійно, так як постійно відбуваються зміни і в соціальних умовах нашого існування, і в нас самих».

В. Гриценко підкреслює, що сутністю соціально-психологічної адаптації є поєднання стійкості (збереження ідентичності, тотожності організму самому собі) з мінливістю (досягненням нових станів), яке здійснюється на рівні способів його взаємодії з середовищем і на рівні адаптивних механізмів.

Поняття «адаптація» або «пристосування» має багато інтерпретацій і застосовується в різних областях. Термін «адаптація» (лат. Adaptation - пристосування) уперше був введений Аубертом і став широко вживаним у медичній і психологічній літературі, де він означав зміну чутливості аналізаторів під впливом пристосування органів чуття до діючих подразників.

З філософської точки зору адаптація є діалектичною єдністю динаміки і стабільності і є аспектом життєдіяльності особи і виду, у якому реалізується фундаментальна властивість матерії до самозбереження і розвитку у конкретних умовах існування.

У даній роботі ми будемо покладатися на загальне визначення, яке подано у психологічному словнику: «Соціальна адаптація - це: постійний процес активного пристосування індивіда до умов нового соціального середовища; результат цього процесу» [10].

Г. Костюк наголошував, що людина не є пасивним автоматичним продуктом свого середовища, яке не можна розглядати чисто зовнішньо як механічну сукупність певних обставин.

Структура соціальної адаптації має охоплювати всі сфери життєдіяльності людини, всі соціальні умови існування. На думку І. Зайнишева, повна соціальна адаптація включає фізіологічну, управлінську, економічну (засвоєння соціально-економічних норм та принципів економічних відносин індивідів), педагогічну (пристосування до системи освіти, навчання та виховання), психологічну (пристосування органів почуттів до особливостей діючих на них стимулів з метою їх кращого сприйняття та попередження рецепторів від зайвого навантаження) та професійну (пристосування до нового виду професійної діяльності, нового соціального оточення, умов праці та особливостей конкретної спеціальності) [11].

Виокремлюють наступні типи соціально-психологічної адаптації: особистості першого типу орієнтовані на досягнення, апробацію власних можливостей, розширення соціальних контактів, така людина визнає свою компетентність і має тактичні та стратегічні плани на майбутнє; особистості другого типу орієнтовані, в основному, на внутрішню зміну свого «Я», і частково - поведінку; особистості третього типу проявляють високий рівень конформності, їх діяльно-активний бік виражений слабо, а власне майбутнє - невідоме; особистості четвертого типу не мають уявлення про майбутнє, характеризуються високим рівнем депресивності, часто розчаровуються.

Життя людини від самого початку і до кінця є адаптацією до середовища. Соціальна адаптація - це інтеграція людини в суспільство, у процесі якої відбувається формування самосвідомості й рольової поведінки, здатності до самоконтролю й адекватних зв'язків та стосунків. Людська особистість - це надзвичайно глибоке поняття. Воно формується під впливом психологічних і соціальних факторів. Особистість складається з особливостей і психологічних рис, які поєднуються в її індивідуальність або своєрідність, що відрізняє її від інших людей [18].

Розглядаючи поняття «соціально-психологічної адаптації (або адаптованості)», вказують на поняття «фактори адаптації», воно відноситься до проблеми детермінації адаптаційного процесу. Під факторами розуміють умови, які впливають на значення показників адаптації [6].

Головною передумовою ефективної соціальної адаптації є психологічне здоров'я. Психологічне здоров'я - це психологічний стан, який відображає рівень здатності людини до реалізації та розвитку власного потенціалу. До сфери психологічного здоров'я належать потреби, ціннісні орієнтації, інтереси, почуття, ментальність, ідентичність, сенсожиттєві орієнтації, відчуття когеренції, самоактуалізація, Я-концепція. Психологічне здоров'я визначає потенціал і ресурсність соціальної адаптації. Стрижневим елементом психологічного здоров'я є ідентичність, яка виявляється системою переконань щодо власної особи, світу та сенсу життя.

Узагальнюючи можна сказати, що на розвиток соціальної адаптації у юнацькому віці впливає багато чинників, таких як самосприйняття, домінантність, уникання, прагнення до змін, пошук соціальної підтримки.

Україна на даний момент, як ніколи, потребує глибинного аналізу у всіх її сферах: соціальній, політичній, економічній тощо. Причиною цього стали невизначеність напрямку розвитку, слабко розвинений потенціал, неузгодженість влади та небажання народу активно впливати на стан у країні. Це призвело до того, що Україна перебуває у стані соціально-політичної кризи, коли необхідно знайти способи виходу з кризового положення.

Політична криза - явище, притаманне будь-якому політичному устрою, тобто є результатом порушення функціонування політичної системи у деякій країні світу. Дане явище може бути викликане різними факторами. Але спочатку зазначу, яким чином характеризують різні діячі політичної сфери та філософи категорію «політична криза». Ю. Мацієвський, кандидат політичних наук, багато часу приділив вивченню даного феномена. Він відзначає, що з одного боку, це - особливий стан у розвитку і функціонуванні політичної системи, передусім владних структур, що виникає внаслідок загострення суперечностей між суб'єктами політичного життя. Тобто він вказує на той факт, що криза є не первинним, а вторинним, похідним явищем від суперечностей і конфліктів [2].

Суспільно-політична криза - це ряд станів суспільства або його значущих частин (столиці, великих міст), який характеризується надзвичайно високим рівнем соціального дискомфорту і напруженості, що виражається у масових акціях протесту, непокорі владі аж до застосуванні сторонами фізичного насилля, спроб населення блокувати або захопити державні органи влади, при чому стандартні спроби влади зупинити кризу неефективні і часто лише сприяють загостренню та розширенню кризи.

Сучасне українське суспільство, у якому відбувається соціалізація молоді, характеризується соціально-політичною напругою. Це безпосередньо впливає на стихійність, хаотичність, суперечливість процесу соціалізації молоді, часто знищити її позитивні результати, сприяючи появі негативних соціально-політичних орієнтацій, поведінкових моделей, формуючи високий рівень неприязного ставлення до певних національностей і навіть до власних співвітчизників у регіональному контексті.

У праці О. Додонової сформульовано особливості політичної соціалізації в Україні, зокрема виявлено, що: політична соціалізація відбувається в умовах майже двадцятирічної соціально-політичної кризи і дестабілізації суспільства; відсутня злагоджена державна система політичної соціалізації, наслідком чого є те, що агенти соціалізації (політичні діячі, активісти політичних та інших організацій, викладачі, журналісти), насаджують людям або застарілі догми і стереотипи, або чужі «цінності»; незрозумілою є прогностична модель суб'єкта політичної системи; відбулась девальвація основних політичних цінностей та ідеалів; падіння довіри до політичних інститутів та діячів у широких верств населення [13]. Автор робить слушний висновок, що під впливом цих чинників в Україні переважають конфліктний та кон'юнктурний типи політичної соціалізації. Безперечно, всі ці особливості вітчизняної політичної соціалізації особистості притаманні й молоді, і є визначальними у її соціалізації у відносно «спокійні» періоди суспільного розвитку. Також, у періоди суспільно-політичних криз зростає політична активність молоді. Молода людина, ґрунтуючись на усвідомленні своїх можливостей впливає на прийняття політичних рішень, прагне реалізувати свої можливості наявними у даній політичні системі засобами та методами, здійснюваними зрізним ступенем інтенсивності.

У процесі дослідження соціально-психологічної адаптації молоді в період соціально-політичної кризи в Україні, ми отримали наступні результати.

За методикою «Визначення соціально-психологічної адаптації» (К. Роджерса, Р. Даймонда) було виявлено, що 40% соціально-психологічна адаптація знаходиться в нормі. Даний адаптивний процес, призводить до стійкої адаптованості в типових проблемних ситуаціях без патологічних змін структури особистості й одночасно без порушень норм тієї соціальної групи, в якій протікає її активність. Низький рівень соціально-психологічної адаптації мають 60% респондентів, тобто в такої людини адаптація проявляється у негативному ставленні до соціуму, переважанні негативного настрою, відсутності інтересу до навчальних занять, недбалому виконанні завдань, небажанні працювати. Високий рівень соціально-психологічної адаптації взагалі відсутній, це свідчить, що молоді люди не зацікавленні самостверджуватися в країні під час соціально-політичної кризи.

Размещено на Allbest.ru