Динаміка формування соціальної успішності в умовах психолого-педагогічного експерименту
Розглядається проблема формування соціальної успішності у молодших школярів з позиції виконання ними соціальних ролей. Розглядається ряд критеріїв оцінювання рівнів компонентів формування у молодших школярів мотивації до досягнення успішності у навчанні.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.01.2024 |
| Размер файла | 822,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Динаміка формування соціальної успішності в умовах психолого-педагогічного експерименту
Стрижак Алла Євгеніївна
здобувачка PhD, спеціальність «Психологія», Педагогічний факультет, Український державний університет імені Михайла Драгоманова, м. Київ
Анотація
Розглядається проблема формування соціальної успішності у молодших школярів з позиції виконання ними соціальних ролей, досягнення соціальних задач, освоєння ними змісту освіти у процесі навчання, що є неодмінним складником ціннісних орієнтацій українського суспільства щодо становлення особистості як культурно-історичної категорії. Дається певна інтерпретація поняття «соціальна успішність молодших школярів». Визначається, що психологічний супровід освітнього процесу є невід'ємним системним компонентом процесу формування особистості в початкової школі. Розглядається ряд критеріїв оцінювання рівнів компонентів формування у молодших школярів мотивації до досягнення успішності у навчанні. Розглядається динаміка збільшення рівнів компонентів формування успішності. Результати аналізу цієї динаміки отримані на основі проведення порівняльного аналізу цих результатів. Вони гранично враховують дані, які характеризують молодших школярів до початку формувального експерименту, та такі що отримані по завершенню його, за допомогою критерію знаків непараметризована (статистична перевірка) Описуються статистичні значущості зсувів показників рівнів сформованості соціальної успішності та її компонентів, що були виявлені при проведенні експерименту окремо в експериментальній та у контрольній групах. В процесі проведення експерименту розглядалися мотиваційний компонент (потреба у пізнанні, мотивація досягнення успіху у навчанні); інструментальний компонент (розвинене поняттєве, дивергентне мислення, інтелектуальні вміння, адекватна самооцінка); емоційно-поведінковий компонент (ціннісні
орієнтації, моральні норми; вольові якості, самодисципліна, наполегливість, емоційний і соціальний інтелект). Наводяться результати, які отримано при проведенні експерименту у ряду шкіл міст Києва та Нововолинська. Показано, що згідно отриманих результатів аналізу емпіричного дослідження, було встановлено корисність впровадження у процес навчання психолого- педагогічних умов та психологічних, педагогічних засобів формування соціальної успішності.
Ключові слова: молодші школярі, соціальна успішність, формування соціальної успішності, процес навчання, мотиваційний, інструментальний, емоційно-поведінковий компонент соціальної успішності, мотиви успіху, інтелектуальні вміння.
Abstract
Stryzhak Alla Evgeniivna PhD student, specialty "Psychology", Faculty of Pedagogy, Ukrainian State University named after Mykhailo Drahomanov, Kyiv
DYNAMICS OF THE FORMATION OF SOCIAL SUCCESS IN THE CONDITIONS OF A PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL EXPERIMENT
The article deals with the problem of forming social success in junior schoolchildren from the standpoint of fulfilling their social roles, achieving social tasks, mastering the content of education in the learning process, which is an integral part of the value orientations of Ukrainian society regarding the formation of the individual as a cultural and historical category. A certain interpretation of the concept of "social success of junior schoolchildren" is given. It is determined that psychological support of the educational process is an integral systemic component of the process of personality formation in primary school. A number of criteria for assessing the levels of components of the formation of primary schoolchildren's motivation to achieve academic success are considered. The dynamics of increasing the levels of the components of success formation is considered. The results of the analysis of this dynamics are obtained on the basis of a comparative analysis of these results. They take into account the data characterizing junior schoolchildren before the beginning of the formative experiment and those obtained after its completion, using the criterion of non-parametrized signs (statistical testing) The statistical significance of shifts in the indicators of the levels of formation of social success and its components, which were revealed during the experiment separately in the experimental and control groups, is described. In the course of the experiment, the motivational component (need for cognition, motivation to succeed in learning); instrumental component (developed conceptual, divergent thinking, intellectual skills, adequate self-esteem); emotional and behavioral component (value orientations, moral norms; volitional qualities, self-discipline, perseverance, emotional and social intelligence) were considered. The results obtained during the experiment in a number of schools in Kyiv and Novovolynsk are presented. It is shown that, according to the results of the analysis of the empirical study, the usefulness of introducing psychological and pedagogical conditions and psychological and pedagogical means of forming social success into the learning process was established.
Keywords: younger schoolchildren, social success, formation of social success, learning process, motivational, instrumental, emotional-behavioral component of social success, motives for success, intellectual skills.
Постановка проблеми
соціальна успішність школяр навчання
Проблема соціальної успішності, зокрема формування її у молодших школярів, з позиції виконання ними соціальних ролей, досягнення соціальних задач, освоєння ними змісту освіти у процесі навчання є неодмінним складником ціннісних орієнтацій українського суспільства щодо становлення особистості як культурно-історичної категорії [1]. У зв'язку з цим все більше науковців і практиків намагаються дізнатися про поняття «соціальна успішність» загалом та, про поняття «соціальна успішність молодших школярів» зокрема, а також про психолого-педагогічні умови і психологічні та педагогічні засоби формування соціальної успішності у молодших школярів, у процесі навчання.
Активно вивчали різноманітні аспекти соціальної успішності як закордонні вчені (Н. Баранець, Л. Казимірська, Н. Калініна, С. Кожакіна, R. Weissman та ін.), так і українські дослідники (А. Бандура, Л. Бевзенко, К. Безрук, М. Бойченко, Л. Буркова, Є. Кучеренко, О. Митник, В. Москаленко, А. Мунтян, Л. Півень, Є. Савін, А. Сагалакова, Н. Соколовська, А. Ярема та ін.).
Емпірично досліджено й описано, що соціальна успішність має вплив на дотримання особистістю ціннісних орієнтацій та соціальних норм суспільства (К. Безрук, М. Бойченко, А. Мунтян, Є. Савін та ін.); на самоефективність, самоактуалізацію, самореалізацію особистості (Л. Казимірська, R. Weissman та ін); на комплекс необхідних для людини ресурсів як передумови (соціальні навички, розвинуті здібності, інтелектуальні вміння, освіта, знання мов, розвинене поняттєве і дивергентне мислення, навички вирішувати проблеми (Н. Баранець, Л. Бевзенко, О. Митник та ін.); на мотивацію досягнень (А. Бандура, С. Кожакіна, В. Москаленко та ін.); на соціальний і емоційний інтелект (A. Albano та ін., М. Ganaie та ін.); на ефективний результат діяльності особистості, який оцінюється соціумом, на суб'єктивно значущі досягнення у важливій суспільній діяльності (Н. Калініна, О. Міщенко, А. Ярема та ін.); на адекватну самооцінку, соціальну адаптованість, соціальну активність, самоповагу, резільєнтність, відповідальність, цілеспрямованість (Л. Буркова, А. Сагалакова, Н. Соколовська, І. Коваль та ін.).
Позаяк, розвиток суспільства постійно висуває вимоги до навчально- виховного процесу, які реалізуються в сучасній школі, щодо формування в свідомості школярів мотиваційної основи успішної самореалізації, починаючи вже з молодшого шкільного віку. А це означає, що психолого-педагогічні умови підтримки розвитку молодших школярів повинні визначати певні чинники, які спрямовані на формування в них дивергентного мислення, когнітивного аналізу, саморефлексії, вміння редукувати проблемні питання тощо.
В освітньому процесі - це впливає на формування моделі світу в школярів, на засадах формування в їх свідомості стійкої понятійної системи як певного формату знань. Тому розгляд психологічного супроводу їх навчально- пізнавальної діяльності, як поетапне виявлення невизначеностей, які виникають у них, у процесі самореалізації, забезпечує формування в школярів стійкого прагнення до успішності на понятійному рівні. Такий підхід до створення психолого-педагогічних умов успішної діяльності молодших школярів дозволяє розглядати освітній процес як сукупність певних когнітивно-комунікативних сценаріїв їх консолідованої взаємодії, як з різноманітними освітніми активами, так і з вчителями та поміж собою.
Найвиразніше соціальна успішність особистості починає виявлятися у молодшому шкільному віці, коли стартує процес навчання як інтегративне утворення, що складається з мотиваційного, інструментального, емоційно- поведінкового компонентів, формування яких впливає на здібності пізнавати, оцінювати і регулювати свою поведінку в взаємодіях із значущими дорослими, однокласниками, що сприяє досягненням у навчанні.
Молодший шкільний вік є сензитивним для формування довільності пізнавальних процесів, формування інтелектуальних умінь, появи внутрішнього плану дій, освоєння соціальної ролі «учень», підпорядкування мотивів, формування адекватної самооцінки, рефлексії досвіду, формування моральної поведінки, опанування соціальних навичок (Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, С. Максименко, О. Матвієнко, Л. Москаленко, О. Митник, Л. Співак, М. Холодна та ін.).
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Дослідження проблеми досягнення успіху особистістю активно проявилися у психологічної науці починаючи з 30-х рр. XX ст.. Однак, безпосередньо розкриття психологічних сутностей, що складають успіх як соціальне явище, дотепер ще глибинно не вивчено. А це торкається таких психологічних понять як мотивація саморозвитку, рівень домагань, самоствердження, самоефективність, емоції, інтелект тощо. Втім, незважаючи на те, що всі дослідження успіху вирізнялися опосередкованим характером, вони однаково були надалі дуже значущими для вивчення проблеми дослідження успіху в цілому.
У наукових працях зарубіжних і вітчизняних дослідників виявляємо розлогий аналіз особливостей успіху та його змісту: М. Батурин [2], І. Бех [3] та ін. вивчаючи питання, виокремили складові успіху -цілепокладання, рівень домагань, мотивація досягнення успіху, прагнення до здійснення сенсу життя, довели, що успіх - це разовий успішний результат діяльності; І. Городняк [4] та ін. дослідили, що досягнення успіху нездійснене без дотримання ціннісних пріоритетів суспільства, де особистість відображає себе; Ю. Ільїна [5], О. Матеюк [6] та ін. дослідили, що конструктивна взаємодія, толерантність, доброзичливе ставлення до інших, гнучка комунікація, емоційний ресурс мають безпосередній вплив на успіх; М. Батурин [2], О. Грінченко [7], Ю. Ільїна [8] та ін. презентували адекватну самооцінку як рушійну силу щодо успіху.
У наукових працях Л. Бевзенко [9; 10], М. Кубишкіної [11], К. Мангейма [12], Н. Проскурки [13], С. Ципко [14], А. Яреми [15] провідними факторами соціального успіху виступають: зовнішній успіх особистості; об'єктивний критерій розвитку особистості; змагання; становище в суспільстві, тобто визнання досягнень особистості; досвід; сприятливе середовище, зокрема підтримуюче оточення; досягнення особистості у провідній діяльності; ресурсний стан; у наукових працях О. Маркозової [16], Л. Сохань [17] та ін. досліджується внутрішній аспект діяльності особистості: мотиви, прагнення, бажання, цілепокладання, ресурси, ініціативність, відповідальність, мотивація отримання результату діяльності.
Мета статті - емпіричне дослідження динаміки формування соціальної успішності у досліджуваних експериментальної та контрольної груп молодших школярів у процесі навчання.
Виклад основного матеріалу
В рамках психолого-педагогічного дослідження, метою якого було визначення процедур проведення психологічного супроводу формування соціальної успішності у молодших школярів у процесі навчання, було проведено формувальний експеримент на основі використання певної програми та засобів. Наприкінці експеримента була виконана оцінка результатів формування соціальної успішності молодших школярів у процесі навчання за допомогою психолого- педагогічних умов та психологічних і педагогічних засобів експерименту. Соціальна успішність молодших школярів у процесі навчання презентувалася нами як інтегративне утворення особистості, що складається зі здібностей пізнавати, оцінювати, регулювати власну поведінку в взаємодіях із іншими людьми для досягнень у процесі навчання. Втім, здібності молодших школярів розвиваються та мають прояв на зовні в різних сферах життєдіяльності (мотиваційній, пізнавальній, соціальній). Ефективність формування соціальної успішності молодших школярів ми виявляли за допомогою емпіричних методів психологічного дослідження. Отримані результати показали зміни в різних вимірах, як у особистішому, так і в психологічному.
Предметом дослідження є формування соціальної успішності молодших школярів у процесі навчання. Об'єктом дослідження є вивчення рівнів соціальної успішності молодших школярів, що виявлялися завдяки психодіагностичним методикам, згідно визначених критеріїв та показників. Формувальний експеримент впроваджувався у «Спеціалізованій школі I-III ступенів №31 з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного циклу» м. Києва (довідка від 26.08.2022р. за № 01-16/135), у школі №304 м. Києва (довідка від 20.03.2023р. за № 053), у «Спеціалізованій школі №3 з поглибленим вивченням інформаційних технологій» м. Києва (довідка від 18.08.2022р. за № 01-18/100), у ліцеї №2 Нововолинської міської Ради Волинської області (довідка від 04.01.2022р. за № 01-28/04), у школі I-III ступенів № 256 м. Києва (довідка від 13.09.2022р. за № 05-11/37) протягом 2020-2021 навчального року. У формувальному експерименті взяли участь 318 молодших школярів, 161 - в ЕГ і 157 - у КГ.
Відобразимо результати формувального експерименту. Зауважимо, що в експериментальній групі формування проходило завдяки розробленої нами програми формування соціальної успішності молодших школярів у процесі навчання «Школа соціальної успішності» з залученням запропонованих психолого-педагогічних умов та психологічних-педагогічних засобів розгалужених за трьома напрямками роботи: з вчителями, молодшими школярами та їх батьками. У контрольній групі розвиток молодших школярів здійснювався за діючою концепцією процесу навчання. Взаємодії з молодшими школярами не мали на меті спеціально організованих змін процесу навчання, які були б спрямовані на формування у них соціальної успішності, але для батьків і вчителів відбулися семінари, і лекторії в інформаційному порядку.
Систематизація, аналіз і синтез результатів дослідження здійснювалися за кожним компонентом соціальної успішності молодших школярів, зважаючи на взаємозв'язки між ними, в експериментальній і контрольній групах, окремо і загалом. Одержані емпіричні дані засвідчують, що в експериментальній групі є зростання кількості молодших школярів із високим рівнем соціальної успішності та відповідно зменшення кількості з низьким рівнем соціальної успішності.
У контрольній групі з'ясувалося, що позитивна динаміка щодо компонентів соціальної успішності молодших школярів не є суттєвою. Результати аналізу цієї динамики отримані на основі проведення порівняльного аналізу цих результатів. Вони гранічно враховують дані, які характеризують молодших школярів до початку формувального експерименту, та такі що отримані по завершенню його, за допомогою критерію знаків непараметризована (статистична перевірка) [18]. Це дозволило виявити та перевірити статистичні значущості зсувів показників рівнів сформованості соціальної успішності та її компонентів окремо в експериментальній групі та у контрольній групі. Ми застосовували критерій X2 для визначення статистичної значущості відмінностей між експериментальною та контрольною групою до і після формувального експерименту.
Таким чином для експериментальної групі, в результаті формувального експерименту було визначено статистично значущі відмінності (р<0,05). Наведені дані щодо порівняння з контрольною групою за рівнями мотиваційного компонента соціальної успішності наведено у табл. 3.4.
На основі цих даних можна зробити наступний висновок, що під час формувального експерименту в експериментальній групі відбулось збільшення на 9,9% досліджуваних з високим рівнем мотиваційного компонента, збільшення на 7,57% досліджуваних із середнім рівнем та зменшення на 17,56% досліджуваних з низьким рівнем.
Рівні сформованості мотиваційного компонента в експериментальній та контрольній групі молодших школярів до та після формувального експерименту (%)
|
Групи |
Кількість учнів |
Високий рівень |
Середній рівень |
Низький рівень |
||||
|
До |
Після |
До |
Після |
До |
Після |
|||
|
Експериментальна |
161 |
19,57% |
29,56% |
51,55% |
59,12% |
28,88% |
11,32% |
|
|
Контрольна |
157 |
20,38% |
21,78% |
52,87% |
54,89% |
26,75% |
23,33% |
|
|
Зміна |
-0,81% |
7,78% |
-1,32% |
4,23% |
2,13% |
-12,01% |
Як бачимо за результатами оброблення даних щодо контрольної групи 1 -го та 2-го зрізів, було встановлено досить непомітні зміни, які загалом суттєво не впливають на категоризацію розподілу за рівнями мотиваційного компонента. Як можна побачити з результатів аналізу - частина молодших школярів з високим рівнем мотиваційного компонента збільшилася на 1,40%, з середнім рівнем збільшилася на 2,02%, з низьким зменшилась на 3,42%.
Графічно здобуті результати динаміки змін формування соціальної успішності за мотиваційним компонентом подано на рис.
Динаміка формування рівнів мотиваційного компонента в експериментальній групі
Динаміка формування рівнів мотиваційного компонента у контрольній групі
На основі проведення процедури упровадження психолого-педагогічних умов та психологічних, педагогічних засобів щодо формування середовища соціальної успішності молодших школярів в експериментальній групі проявилися наступні тенденції щодо зростання відповідальності та самостійності у процесах виконання домашніх завдань, самостійного здобування знань; проявилося бажання виконувати завдання у груповій взаємодії, проявляючи бажання, наполегливість, толерантність, повагу до думок інших. У молодших школярів проявилася більша зацікавленість до розв'язання ускладнених завдань, тих що мають альтернативні способи розв'язання, включаючи й завдання на формування дивергентного мислення тощо.
Тобто можна зробити висновок, що спонукання щодо прояву інтелектуальної, розумової активності молодших школярів в експериментальній групі, яке реалізувалося у процесі виконання завдань формування поняттєвого мислення, інтелектуальних умінь: «Збери прислів'я», «Анаграми» тощо, також проявляється у мотивації щодо досягнення успіху. Тут можна визначити наступні складові мотивації досягнення успіху, а саме - мотиви досягнення результатів у навчанні, мотиви успіху-переживання позитивних емоцій, мотиви успіху-визнання та мотиви успіху-покликання.
Однак слід відзначити, що отримані позитивні результати є відповідною реакцією на ситуацію, що може редукуватися. У даному випадку імовірно у свідомості молодших школярів формується певний позитивізм щодо емоційного заохочення реалізувати свої особисті зусилля у консолідації з діяльністю вчителя. Це можна обгрунтувати тим фактом, що вчителі експериментальної групи активно реалізовували у процесі навчання психолого-педагогічні умови та психологічні, педагогічні засоби формування соціальної успішності.
Результати формування інструментального компонента соціальної успішності досліджуваних експериментальної і контрольної груп подано в табл.
Порівняльний аналіз зрізів даних, який отримано для експериментальної групи за даними формувального етапу психолого-педагогічного експерименту, виявив наступне - результати першого та другого зрізів щодо рівнів сформованості інструментального компонента соціальної успішності молодших школярів мають статистично значущі відмінності (р<0,05).
Рівні сформованості інструментального компонента соціальної успішності в експериментальній і контрольній групах до і після формувального експерименту (%)
|
Групи |
Кількість учнів |
Високий рівень |
Середній рівень |
Низький рівень |
||||
|
До |
Після |
До |
Після |
До |
Після |
|||
|
Експериментальна |
161 |
24,38% |
33,23% |
50,31% |
52,43% |
25,31% |
14,34% |
|
|
Контрольна |
157 |
25,96% |
27,02% |
48,73% |
51,23% |
25,32% |
21,75% |
|
|
Зміна |
-1,58% |
6,21% |
1,58% |
1,20% |
-0,01% |
-7,41% |
Вказані результати, що подані у табл. 3.5, свідчать, що на формувальному етапі експерименту в експериментальній групі проявилося збільшення на 8,85% досліджуваних з високим рівнем інструментального компонента, збільшення на 2,12% - з середнім рівнем і зменшення на 10,97% - з низьким рівнем. У контрольній групі динаміка була менш значущою: кількість молодших школярів з високим рівнем збільшилася на 1,06%, з середнім - збільшилася на 2,50%, з низьким - зменшилась на 3,57%.
Динаміка процесів формування соціальної успішності в експериментальній і контрольній групі за інструментальним компонентом представлена на рис.
Динаміка формування рівнів інструментального компонента в експериментальній групі
Динаміка формування рівнів інструментального компонента у контрольній групі
Також, статистичний аналіз забезпечив виявленння статистично значущих відмінностей між експериментальною групою та контрольною групою молодших школярів за рівнем сформованості емоційно-поведінкового компонента соціальної успішності (р<0,1) у табл. 3.6.
У таблиці 3.6, наведено дані на основі яких можна зробити наступний висновок - формувальний етап експерименту в експериментальній групі виявив активне збільшення на 10,64% молодших школярів з високим рівнем емоційно-поведінкового компонента, збільшення на 5,84% - з середнім рівнем і зменшення на 16,48% - з низьким рівнем. Навпаки, контрольна група проявила невиразну динаміку, яка виявилося менш суттєвою: кількість молодших школярів з високим рівнем збільшилася на 2,36%, з середнім - збільшилася на 2,24%, з низьким - зменшилася на 4,59%.
Рівні сформованості емоційно-поведінкового компонента соціальної успішності в експериментальній і контрольній групах до та після формувального експерименту (%)
|
Групи |
Кількість учнів |
Високий рівень |
Середній рівень |
Низький |
рівень |
|||
|
До |
Після |
До |
Після |
До |
Після |
|||
|
Експериментальна |
161 |
2,48% |
13,12% |
58,39% |
64,23% |
39,13% |
22,65% |
|
|
Контрольна |
157 |
3,18% |
5,54% |
47,77% |
50,01% |
49,04% |
44,45% |
|
|
Зміна |
-0,70% |
7,58% |
10,62% |
14,22% |
-9,91% |
-21,80% |
Динамика процесів формування соціальної успішності за емоційно- поведінковим компонентом в експериментальній і контрольній групі представлена на рис. 3.6 і рис. 3.7.
Узагальнюючи результати проведеного аналізу можна стверджувати, що на етапі формувального експерименту було виявлено статистично значущі відмінності між експериментальною групою та контрольною групою молодших школярів за рівнями соціальної успішності (табл. 3.7).
З даних, що наведено у табл. 3.7 можна зробити наступний висновок - ккількість досліджуваних з високим рівнем соціальної успішності в експериментальній групі збільшилася (з 15,48% до 25,30%), тоді як у контрольній групі цей рівень зріс на невеликий відсоток (з 16,51% до 18,11%). Також, слід відзначити, що кількість досліджуваних в експериментальній групі із низьким рівнем соціальної успішності після формувального експерименту майже вдвічі зменшилася (з 31,11% до 16,10%), натомість у контрольній групі кількість таких досліджуваних змінилася несуттєво (з 33,70% до 29,84%).
Динаміка рівнів емоційно-поведінкового компонента в експериментальній групі
Динаміка рівнів емоційно-поведінкового компонента у контрольній групі
Таблиця
Динаміка формування рівнів соціальної успішності в експериментальній та контрольній групах (%)
|
Групи |
Кількість учнів |
Високий рівень |
Середній рівень |
Низький рівень |
||||
|
До |
Після |
До |
Після |
До |
Після |
|||
|
Експериментальна |
161 |
15,48 |
25,30 |
53,42 |
58,59 |
31,11 |
16,10 |
|
|
Контрольна |
157 |
16,51 |
18,11 |
49,79 |
52,04 |
33,70 |
29,84 |
|
|
Зміна |
-1,03% |
7,19% |
3,63% |
6,55% |
-2,60% |
-13,74% |
Статистичну перевірку сформульованих висновків виконано за допомогою непараметричного критерію Фішера. Результати обробки емпіричних даних після формувального експерименту наведено в табл. 3.8.
Отже, наявність суттєвих змін в експериментальній групі для високого та низького рівнів соціальної успішності статистично підтверджено з рівнем надійності (р<0,05). Якісний аналіз одержаних даних уможливлює висновок, що внаслідок апробації формувального експерименту відбулися помітні позитивні зміни рівнів соціальної успішності молодших школярів.
Висновки. Аналіз отриманих результатів проведеного порівняльного аналізу рівнів компонентів соціальної успішності молодших школярів свідчить про наступне:
1) на початку формувального експерименту рівні компонентів в експериментальній групі та у контрольній групі відрізнялись статистично незначущо;
2) після проведення формувального експерименту рівні компонентів в контрольній групі та експериментальній групі вже суттєво відрізняються: в експериментальній групі кількість молодших школярів з високим та середнім рівнями вища, ніж у контрольній групі, а з низьким рівнем - відповідно менша;
3) протягом проведення формувального експерименту спостерігалася позитивна статистично значуща динаміка підвищення рівнів компонентів в експериментальній групі на противагу контрольній групі.
Статистична перевірка порівняння отриманих результатів дозволяє зробити наступні висновки:
* рівні компонентів в експериментальній групі статистично значущо відрізняються від рівнів компонентів контрольної групи: з ймовірностями близькими до 1 (для мотиваційного компонента 0,8413, для інструментального 0,7060, для емоційно-поведінкового 0,9761 та в цілому 0,8401);
* кількість молодших школярів з високим рівнем відповідних компонентів соціальної успішності в експериментальній групі більше, ніж в контрольній групі;
* кількість молодших школярів з низьким рівнем компонентів - менша (для майже всіх компонентів, крім інструментального для якого (ймовірність становить 0,8861);
* кількість молодших школярів із середнім рівнем компонентів - в експериментальній групі суттєво не відрізняється від контрольної групи для мотиваційного та інструментального компонентів, для емоційно- поведінкового компонента ймовірність відмінностей висока 0,9523, в цілому ймовірність відмінностей для середнього рівня становить 0,6398.
Ці зміни сприяють позитивній динаміці збагачення лексичного запасу, опанування діалогічних ланок мислення, що своєю чергою сприяє формуванню конструктивної групової взаємодії тощо.
Таким чином, результати проведеного психолого-педагогічного експерименту формування соціальної успішності молодших школярів у процесі навчання дозволяють стверджувати, що використання відповідної адаптованої програми психологічного супроводу «Школа соціальної успішності» підвищує їх рівні соціальної успішності.
За результатами аналізу емпіричного дослідження, було встановлено корисність впровадження у процес навчання психолого-педагогічних умов та психологічних, педагогічних засобів формування соціальної успішності.
Література:
1. Бех І. Молодший школяр у вікових закономірностях. Початкова школа. 2015. № 1. С. 10-13.
2. Батурин Н. А. Психология успеха и неудачи : учебное пособие. Челябинск: ЮУрГУ, 1999. 99 с.
3. Бех І. Д. Вибрані наукові праці. Виховання особистості: в 2 т. Чернівці: Букрек, 2015. Т. 1. 840 с.
4. Городняк І. В. Вивчення успіху крізь призму досвіду індивіда. Вісник Одеськ. нац. ун-ту: серія «Психологічні науки». 2008. Т. 13, № 5. С. 290-294.
5. Ільіна Ю. М. Психологія успіху: онтологія проблематики. Актуальні проблеми психології. Психологічна теорія і технологія навчання. 2008. Т. 8, № 5. С. 45-56.
6. Матеюк О. А. Успішність особистості: сутність та зміст феномену. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України: електрон. наук. фахове вид. 2012. Вип. 4.
7. Грінченко О. М. Психологія успіху як основа соціального оптимізму. Переяславська рада: її історичне значення і перспективи розвитку східнослов'янської цивілізації : матеріали 6-й Міжнар. наук.- практ. конф., (м. Харків, 15-16 груд. 2011 р.). Харків: НТУ «ХПИ», 2012. С. 181-183.
8. Ільіна Ю. М. Науковий огляд проблематики успіху та успішності. Актуальні проблеми психології. Психологічна теорія і технологія навчання. 2009. Т. 8, № 6. С. 98-112
9. Бевзенко Л. Ресурси досягнення соціального успіху - вітчизняні реалії з погляду випускників шкіл та вчителів. Соціальні виміри суспільства. 2012. № 4. С. 129-142.
10. Бевзенко Л. Зміст життєвого успіху: соціально-культурологічний контекст. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2000. № 1. С. 34-51.
11. Кубышкина М. Л. Психологические особенности мотивации социального успеха: дис. ... канд. псих. наук : 19.00.05. Санкт-Петербург, 1997. 222 с.
12. Mannheim K. Essays on the sociology of knowledge. New York : Routledge, 1952. 236 p. DOI: https://doi.org/10.4324/9781315005058.
13. Проскурка Н. М. Професійна кар'єра як один із аспектів професійного розвитку особистості. Вісник Національного авіаційного університету. Серія. Педагогіка. Психологія: зб. наук. праць. 2009. № 2. С. 28 - 32.
14. Ципко С. Соціальний успіх та статусна функція сім'ї в сучасному українському суспільстві. Релігія та Соціум. Міжнародний часопис. Чернівецький нац. ун-т. 2011. № 2 (6). С. 122-129.
15. Ярема А. І. Феномен успіху в соціологічному вимірі. Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2010. № 4. С. 92-99.
16. Маркозова О. О. Соціальний успіх особи у контексті історичних практик свободи. Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Серія: філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2013. № 3. С. 169-178.
17. Психологія життєвого успіху / ред. Н. Соболєва ; авт.: Л. Сохань та ін. Київ: НАН України. Ін-т соціології, 1995. 150 с.
18. Conover, W.J. Chapter 3.4: The Sign Test. Practical Nonparametric/ Statistics Third. Wiley. 1999. P. 157-176.
References:
1. Beh, І. (2015). Molodshij shkoljar u v^ovih zakonomimostjah [Younger schoolboy in age patterns]. Pochatkova shkola - Elementary School, 1, 10-13 [in Ukrainian].
2. Baturin, N. A. (1999). Psihologija uspeha i neudachi [Psychology of success and failure]. Cheljabinsk : JuUrGU [in Russian].
3. Beh, І. D. (2015). Vibram naukovі prad. Vihovannja osobistosti [Selected scientific works. Personality education]. (vol. 1-2). Cherrnvd : Bukrek [in Ukrainian].
4. Gorodnjak, І. V. (2008). Vivchennja uspCu kiiz' prizmu dosvMu mdrnda [Studying success through the prism of individual experience]. Vlmik Odes'k. nac. un-tu: serja «Psihologjchm nauki» - Visnyk Odesk. national University: "PsychologicalSciences"series, 13, 5, 290-294 [in Ukrainian].
5. ІІ'іпа, Ju. M. (2008). Psihologija usp^u: ontologpa problematic [Psychology of success: ontology of problems]. Aktual'mproblemipsihologn. Psihologwhna teorija і tehnologpa navchannja - Actual problems of psychology. Psychological theory and learning technology, 8, 5, 45-56 [in Ukrainian].
6. Matejuk, O. A. (2012). Usp^n^k osobistostk sutrnst' ta zmdt fenomenu [Personality success: the essence and meaning of the phenomenon]. Vdnik Nacіonal'noї akademn DerzhavnoD prikordonnoD sluzhbi Ukrami - Bulletin of the National Academy of the State Border Service of Ukraine, 4 [in Ukrainian].
7. Grinchenko, O. M. (2012). Psihologija usp^u jak osnova sodal'nogo optimizmu [Psychology of success as the basis of social optimism]. Proceedings from VI '6: VI Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Perejaslavs'ka rada: її dtorichne znachennja і perspektivi rozvitku shіdnoslov'jans'ko'ї civіlіzacі'ї» - The Sixth International Scientific and Practical Conference «The Pereyaslav council: its historical significance andprospects for the development of East Slavic civilization». (pp. 181-183). XarCv: NTU «HPI» [in Ukrainian].
8. Il'ina, Ju. M. (2009). Naukovij ogljad problematiki uspihu ta uspishnosti [Scientific review of problems of success and success]. Aktual'niproblemipsihologil. Psihologichna teorija і tehnologija navchannja - Actual problems of psychology. Psychological theory and learning technology, 8, 6, 98-112 [in Ukrainian].
9. Bevzenko, L. (2012). Resursi dosjagnennja sodal'nogo uspihu - vitchiznjani reali'i z pogljadu vipusknikiv shkil ta vchitebv [Resources for achieving social success - domestic realities from the point of view of school graduates and teachers]. Social'ni vimiri suspd'stva - Social dimensions of society, 4, 129-142 [in Ukrainian].
10. Bevzenko, L. (2000). Zmist zhittЈvogo uspihu: sociarno-kurturologichnij kontekst [The content of life success: social and cultural context]. Sociologija: teorija, metodi, marketing - Sociology: theory, methods, marketing, 1, 34-51 [in Ukrainian].
11. Kubyshkina, M. L. (1997). Psihologicheskie osobennosti motivacii social'nogo uspeha [Psychological features of the motivation of social success:]. Candidate's thesis. Sankt-Peterburg [in Russian].
12. Mannheim, K. (1952). Essays on the sociology of knowledge. New York : Routledge DOI: https://doi.org/10.4324/9781315005058 [in English].
13. Proskurka, N. M. (2009). Profesijna karYra jak odin iz aspektiv profesijnogo rozvitku osobistosti [Professional career as one of the aspects of professional development of the individual]. Visnik Nacional'nogo aviacijnogo universitetu. Serija. Pedagogika. Psihologija - Bulletin of the National Aviation University. Series. Pedagogy. Psychology, 2, 28 - 32 [in Ukrainian].
14. Cipko, S. (2010). Sodarnij uspih ta statusna funkdja sim,ї v suchasnomu ukrains'komu suspil'stvi [Social success and status function of the family in modern Ukrainian society]. Religija ta Socium - Religion and Society, 2 (6), 122-129 [in Ukrainian].
15. Jarema, A. I. (2010). Fenomen uspihu v sociologichnomu vimiri [The phenomenon of success in the sociological dimension]. Visnik L'vivs'kogo universitetu. Serija sociologichna - Bulletin of Lviv University. The series is sociological, 4, 92-99 [in Ukrainian].
16. Markozova, O. O. (2013). Social'nij uspih osobi u konteksti istorichnih praktik svobodi [Social success of a person in the context of historical practices of freedom]. Visnik Nacional'nol juridichnol akademil Ukralni imeni Jaroslava Mudrogo Serija : filosofija, filosofija prava, politologija, sociologija - Bulletin of the National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Wise Series: philosophy, philosophy of law, political science, sociology, 3, 169-178 [in Ukrainian].
17. Sobokv, N. (1995). Psihologija zhittєvogo uspihu [Psychology of life success]. Ki'iv: NAN Ukraini. In-t sociologii [in Ukrainian].
18. Conover, W.J. (1999). Chapter 3.4: The Sign Test. Practical Nonparametric/ Statistics Third. Wiley. 1999. P. 157-176 [in English].
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Психолого-педагогічні основи формування світогляду молодших школярів засобами предметів художньо-естетичного циклу. Експериментальне визначення показників первісного рівня сформованості наукового світогляду; вплив засобів художньо-творчої діяльності.
курсовая работа [293,4 K], добавлен 11.02.2011Психологічні основи формування взаємин у дитячих групах та колективах. Система особистісних взаємовідносин класного колективу молодших школярів. Психологічні особливості спілкування та спільної діяльності хлопчиків та дівчаток у молодших класах.
дипломная работа [623,8 K], добавлен 30.03.2014Теоретичні особливості формування ціннісних орієнтацій молодших школярів. Основні елементи змісту освіти, її вплив на дітей. Психологія казки та її вплив на формування особистості молодшого школяра. Критерії та рівні сформованості ціннісних орієнтацій.
дипломная работа [79,7 K], добавлен 06.10.2011Пізнавальна активність як психологічна проблема. Шляхи формування, значення та розвиток пізнавальної активності та здібностей дітей молодшого шкільного віку. Діагностика рівня пізнавальних здібностей та пізнавальної активності молодших школярів.
курсовая работа [2,1 M], добавлен 15.06.2010Творчі здібності школярів як психологічна проблема. Зміст та форми поняття "творчі здібності". Вікові особливості молодших школярів у контексті формування та діагностики творчих здібностей. Умови розвитку та методика визначення творчих здібностей.
курсовая работа [330,6 K], добавлен 16.06.2010Психічний розвиток школярів початкових класів загальноосвітніх шкіл, формування їх особистості та пізнавальної активності. Характеристика навчальної діяльності молодших школярів у працях провідних психологів. Основні тенденція в розвитку уяви учнів.
реферат [27,4 K], добавлен 27.09.2009Теоретичний аналіз проблеми мотиву та мотивації у підходах зарубіжних та вітчизняних учених. Характеристика мотивації в структурі учбової діяльності молодших школярів, її експериментальне дослідження. Корекція мотивів учбової діяльності молодших школярів.
дипломная работа [358,8 K], добавлен 20.09.2009Підходи щодо розуміння форм прояву, динаміки та рівнів розвитку феномена самоствердження особистості. Оцінка ефективності розвивальної програми психолого-педагогічного супроводу формування конструктивного самоствердження молодших і старших дошкільників.
статья [24,3 K], добавлен 24.11.2017Вивчення специфіки психологічного становлення учнів молодшого шкільного віку. Практичне дослідження ідеалів випускників початкової школи. Аналіз особливостей виховання моральних цінностей молодших школярів. Рекомендації зі сприяння формуванню ідеалів.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 19.02.2013Увага, як основний компонент розумової працездатності. Сутність поняття успішності учнів. Теоретико-практичне виявлення зв'язку між розвитком уваги та успішності в учнів. Рекомендації до роботи психолога у розвитку уваги учнів, як передумови успішності.
курсовая работа [161,7 K], добавлен 04.02.2015
