Методи вирішення конфліктів: психологічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методи вирішення конфліктів: психологічний аспект

Несправа Микола Вікторович доктор філософських наук, професор, професор кафедри психології, Дніпровський гуманітарний університет; Майборода Оксана Леонтіївна кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри соціогуманітарних технологій, Луцький національний технічний університет; Карпінська Наталія Володимирівна доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального права і процесу, Волинський національний університет імені Лесі Українки

Анотація

Конфлікти періодично трапляються у будь-якій родині, тому їх правильне рішення потребує тривалого та поступового обговорення, зацікавленість у вирішенні конфлікту обох сторін, прийняття правильного та оптимального рішення. Як наслідок, подружні конфлікти відрізняються тим, що їх причини можуть бути різними, як вагомими, так і менш значущими, а от вирішити їх потрібно швидко. При цьому нерідко конфлікт між подружньою парою може створити суперечку між членами усієї родини, а розв'язання такої проблеми може тривати кілька місяців. Тому у даній статті важливо було розглянути методи вирішення конфліктів у психологічному аспекті.

У роботі звернено увагу на сутність поняття «конфлікт», його риси, характерні причини. Так, конфлікт виступає проблемним явищем, що демонструє наявність суперечних поглядів між двома людьми. При цьому все більше уваги приділено сімейним конфліктам, оскільки фактично у кожній родині трапляються протиріччя. При цьому визначено основні риси сімейних конфліктів та їх типи.

Розглянуто методи вирішення конфліктів. Спільна діяльність виступає методом вирішення конфліктів при якому одна сторона разом з іншою здійснюють певну діяльність одночасно, що знижує рівень конфлікту. Формування поваги один до одного передбачає написання на листку переваг кожного із партнера за які його потрібно поважати. Особиста свобода відображена у повній волі однієї зі сторін.

Приділено увагу методу сімейної медіації як сучасному та простому способу вирішення конфліктів у родині. Згідно з цим, медіатор є координатором процесу і керує самим обговоренням, але рішення приймають лише сторони. Наявність третьої сторони позитивно впливає на прийняття правильного та оптимального рішення. Також охарактеризовано основні етапи сімейної медіації.

Ключові слова: конфлікт, методи вирішення конфліктів, психологія, сімейна медіація.

Abstract

Conflict resolution methods: psychological aspect

Nesprava Mykola Viktorovych PhD in philosophic Sciences, Professor, Professor of the Department of Psychology, Dniprovsky Humanitarian University; Maiboroda Oksana Leontiivna Candidate of Historical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Socio-Humanitarian Technologies, Lutsk National Technical University; Karpinska Nataliia Volodymyrivna Doctor of Juridical Sciences, Professor, Professor of the Criminal Law and Procedure Department, Lesya Ukrainka Volyn National University

Conflicts periodically occur in any family, so their correct solution requires a long and gradual discussion, interest in resolving the conflict on both sides, making the correct and optimal decision. As a result, marital conflicts differ due to the fact that their causes can be different, both significant and less significant, but they need to be resolved quickly. At the same time, often a conflict between a married couple can create a dispute between members of the entire work, and the resolution of such a problem can take several months. Therefore, in this article it was important to consider the methods of conflict resolution in a psychological aspect.

The work draws attention to the essence of the concept of "conflict", its features, characteristic causes. Thus, conflict is a problematic phenomenon that demonstrates the presence of conflicting views between two people. At the same time, more and more attention is paid to family conflicts, since in fact contradictions occur in every family. At the same time, the main features of family conflicts and their types are defined.

Methods of conflict resolution are considered. Joint activity is a method of conflict resolution in which one party together with another performs a certain activity at the same time, which reduces the level of conflict. The formation of respect for each other involves writing on a piece of paper the advantages of each partner for which he should be respected. Personal freedom is reflected in the full will of one of the parties.

Attention is paid to the method of family mediation as a modern and simple way of resolving conflicts in the family. According to this method, the mediator is the coordinator of the process and manages the discussion itself, but only the parties make decisions. The presence of a third party has a positive effect on making the right and optimal decision. The main stages of family mediation are also described.

Keywords: conflict, conflict resolution methods, psychology, family mediation.

Постановка проблеми

Питання вирішення конфліктів та ефективне застосування методів їх у розв'язку у психологічному аспекті є досить важливим. Нерідко складно вирішити конфлікт у родині, коли одна сторона бачить вірною лише власну позицію, а інша сторона не прагне заглиблюватися у сутність спору. Це можна побачити на прикладі спільного проживання у родині людей старшого та молодшого покоління, які мають різні погляди на одні й ті питання і відповідно можуть свідомо вступати у суперечку. Таких випадків дійсно багато і проблема вирішення таких ситуацій є вагомою. До прикладу, під час дрібного конфлікту одна сторона не може подати заяву до суду щодо іншої, тому що суд не має повноважень вирішувати такі суперечки. Як наслідок, сторони або можуть розв'язувати проблему самостійно за допомогою різних методів або звернутися за допомогою до нейтральної сторони.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання методів вирішення конфліктів у психологічному аспекті розглядалося такими вітчизняними вченими як Я. Ленгер [1], М. Кононець [2], О. Богучарова [3], П. Сівчук [4], Н. Портницька [5]. У своїх працях вони звернули значну увагу на сутність сімейних конфліктів, проте питання ефективних методів вирішення конфліктів є ще маловивченим.

Мета статті - висвітлити методи вирішення конфліктів у психологічному аспекті.

Виклад основного матеріалу

На сьогодні існує значна кількість тлумачень поняття «конфлікт». Якщо звернути увагу на психологічну основу даного терміну, то «конфліктом можна назвати «стан тривалої суперечки між суб'єктами»; «зіткнення різних поглядів у людей»; «стан внутрішньої дисгармонії людини»; «зіткнення різних характерів у людей» [1, c. 25]. Тобто кожне визначення відображає певне системне явище, яке демонструє суперечність між двома індивідами, що у процесі психологічної боротьби призводить до розв'язання складного питання. Сутність конфлікту виявляється у тому, що людина проживає у соціумі, тому потребує постійного спілкування з іншими членами суспільства, що і призводить до появи поглядів, які несумісні між собою.

На сучасному етапі прийнято виділяти наступні типи сімейних конфліктів [2, с. 5]. Це продемонстровано на Рис. 1.

Рис. 1. Типи сімейних конфліктів

Можна відзначити, що все більше уваги нині приділено сімейним конфліктам, що є протиріччям між членами родини, яке виникає на основі зіткнення різних поглядів. Увага цьому прикута за рахунок того, відповідно до наявних досліджень, 8 з 10 родин мають сімейні конфлікти, а 2 з 10 родин мають постійні сварки. При цьому основними рисами конфліктів у родині є:

- вирішення міжособистих відносин;

- наявність особливих причин;

- наявність значної емоційності та швидкості перебігу;

- складні наслідки для соціуму [3, с. 7].

Враховуючи різноманіття сімейних конфліктів можна визначити, що їх вирішення позитивно впливає як на атмосферу у родині, так і на сприйняття учасників конфлікту соціуму навколо, а також на прагнення покращити взаємовідносини між членами родини. Водночас дослідник П. Сівчук виділяє наступні методи вирішення сімейних конфліктів: спільна діяльність, формування поваги один до одного, особиста свобода [4, с. 101].

Спільне включення у певний робочий процес вважається найбільш ефективним методом. Так, коли учасники сімейного конфлікту разом виконують щось, щоб досягти єдиної цілі, то вони починають забувати про конфлікт, бо сварки лише відтерміновують здійснення бажаного. До того ж під час виконання спільної роботи часу на конфлікт може просто не бути, що дозволяє зменшити рівень напруги між учасниками конфлікту. Тут основними способами вирішення конфлікту можуть бути такі види діяльності як спільне приготування їжі, прибирання, виконання побутових справ, ремонт. Проте не виключено, що робота разом може призвести й до посилення конфлікту [5, с. 235].

Формування поваги один до одного виявляється у тому, що учасники сімейного конфлікту мають розуміти, що кожен заслуговує шану без врахування того, що насправді кожен зробив більше чи менше. Наприклад, сімейна пара може на листку А4 розписати за що один партнер поважає іншого і потім це все більш детально проговорити. Це все дозволить зрозуміти, що кожен партнер робить щось важливе для їхніх стосунків, тож недооцінювати його внесок не зовсім доречно. До того ж якщо один партнер пише лише 2-3 категорії за що поважає іншого партнера, а той пише 5-6, то це не означає, що першого потрібно поважати менше. Важливо сформувати саму повагу, а кількість причин для поваги може бути різною [6, с. 445].

Метод особистої свободи полягає у тому, що учасник сімейного конфлікту повинен надати повну волю іншому. Наприклад, дружина впевнена, що чоловік перебуваючи з друзями може цікавитися іншими дівчатами, тому вона забороняє йому відпочивати із друзями. Якщо вона надасть йому повну свободу, то зможе переконатися, що він проводить час лише з друзями й тримає вірність. При цьому рівень конфлікту у родині зменшиться, оскільки дружина навчиться довіряти чоловікові, а він матиме змогу вільно поспілкуватися із друзями [7, с. 72].

Ці три методи можна застосовувати сімейним парам у домашніх умовах і вирішувати чи далі продовжувати стосунки, чи краще їх розірвати через зростання конфлікту. Водночас більш складним є метод сімейної медіації, що нині набирає все більшої популярності.

Загалом сімейною медіацією є спосіб врегулювання конфлікту, де до вирішення спору залучається третя сторона, але не судові та правоохоронні органи [8, с. 102]. Здебільшого це стосується тих конфліктів, які не мають основу для звернення до судових органів, проте їхня складова є специфічною, тож такі спори потребують швидкого та правильного вирішення. Часто сімейна медіація застосовується щодо конфліктів між різними віковими категоріями родини, питань спадку, міжособистісні суперечки, необхідності прийняття шлюбної угоди. Тобто ті проблеми, які можуть вагомо вплинути на функціонування родини й потребують кваліфікованого вирішення питання.

Сімейна медіація побудована на наступних принципах:

- участь у процесі із власної волі;

- справедливість;

- рівноправність;

- право медіатора на вихід із процесу на будь-якому етапі;

- анонімність;

- конфіденційність;

- незалежність медіатора та його об'єктивність;

- адаптація процесу під нові умови;

- неофіційність атмосфери [9].

Під час здійснення процесу сімейної медіації важливо щоб всі члени родини були рівними перед медіатором, інтерес кожного був врахований, рішення мало б справедливу основу. Перевагою включення у процес третьої сторони є її нейтральність, оскільки нерідко при близькому спілкуванні члени родини мають тривалу неприязнь, що лише негативно впливає на розв'язання складного питання. До того ж крім медіатора, участь у вирішенні проблеми можуть брати інші фахівці зі сторони родини, як, наприклад, юристи, адвокати, рієлтори, перекладачі, що залежить саме від предмета конфлікту. Медіатор фактично є координатором процесу обговорення складного питання і не повинен значно втручатися у процес, а має лише забезпечити прийняття оптимального рішення та усунення конфлікту [10, c. 45].

Під час вирішення конфлікту особі медіатора виділяється вагома роль. Він повинен як бути хорошим спеціалістом, так і мати знання у різних сферах, бути гнучким щодо нових умов, не відчувати стрес та психологічний тиск, вміло контролювати весь процес, своєчасно здійснювати координацію дій учасників конфлікту. У своїй роботі він має орієнтуватися на справедливе та на неупереджене рішення, що може вплинути на результат вирішення конфлікту загалом. Саме тому медіатор повинен співпрацювати лише з тими родинами, де він впевнений, що буде об'єктивним. Наприклад, якщо медіатор знає когось із членів родини чи побічно знає про родину, негативно ставиться до особистостей чи сфери діяльності учасників конфлікту, негативно ставиться до предмета розгляду, то у такому разі йому складно бути об'єктивним, тож він має відмовитися від ведення даної медіації. До того ж якщо медіатор починає поводитися неупереджено, це впливає на якість прийняття рішення, оскільки одна сторона починає відчувати, що інша має перевагу у підтримці медіатора. Тому третя сторона не повинна поводитися так, щоб учасник конфлікту бачили неповагу до себе чи негативне ставлення [11, с. 56].

Завданням медіатора є забезпечення конфіденційності. Він повинен організувати процес таким чином, щоб вся інформація, що була озвучена під час обговорення, не могла потрапити до тих, хто може її використати у певних цілях. До того ж він має забезпечити анонімність родині, яка не хоче, щоб хтось дізнався, що вона зверталася до медіатора.

Необхідно зазначити, що медіатор повинен бути зацікавленим у тому, щоб конфлікт було вирішено й обидві сторони отримали справедливий підсумок. До того ж медіатор може задавати членам родини додаткові питання, які побічно стосуються питання, проте лише якщо він впевнений, що це питання впливає на перебіг конфлікту. В іншому випадку він повинен пам'ятати, що необхідно дотримуватися етики та не намагатися дізнатися більше про особисте життя клієнтів більше, ніж вони того прагнуть. До того ж медіатор не має пропонувати власні рішення або намагатися вплинути на якусь сторону, щоб вона прийняла певну позицію іншої сторони, яку їй нав'язують; він не демонструє своїх емоцій чи оцінок; не здійснює засудження вибору якоїсь зі сторін чи будь-якого аспекту її життя. Фактично медіатор це лише координатор процесу. Як наслідок, члени родини, що перебуває у конфлікті, можуть продуктивно обговорити певне питання і вирішити його швидко та з користю з обох сторін. Медіатор тільки може проаналізувати варіанти вирішення конфлікту на предмет того, чи є вони реальними, відповідно, спрямувати сторони на вибір єдиного правильного рішення.

Варто зазначити, що структура медіації є досить послідовною, що відрізняє її від переговорів. Сам процес є гнучким, оскільки медіатор та учасники процесу мають адаптуватися до можливих форс-мажорних ситуацій. До того ж на структуру медіації впливає рівень підготовки медіатора та його досвід роботи, вид медіації, специфіка проблемної ситуації, тип конфлікту між членами родини. Загалом можна виділити наступні етапи медіації [12, с. 30].

Таблиця 1. Етапи сімейної медіації