Сугестія і контрсугестія крізь призму критичного мислення в інформаційно-психологічному вимірі війни

імені Тараса Шевченка» (Полтава, Україна)

Сугестія і контрсугестія крізь призму критичного мислення в інформаційно-психологічному вимірі війни

професор кафедри соціальної педагогіки

Представлено модель адекватного функціонування особистості в середовищі інформаційного суспільства крізь призму критичного мислення як чинника інформаційно-психологічної безпеки і здоров'я особистості, одним із ефективних шляхів розвитку якого є система освіти. Звернено увагу, що адекватне функціонування особистості передбачає взаємодією сугестії і контрсугестії, які складають основу саморегуляції індивіда, де провідним механізмом виступає рефлексія. Критичне мислення охарактеризовано як поєднання логічних, рефлексивних і творчих навичок, яке супроводжується інтерпретацією, аналізом, оцінкою і поясненням подій, посилює стійкість суспільства до дезінформації та інших видів агресивної інформації, забезпечує можливість адекватного реагування, захисту і спротиву інформаційним впливам маніпулятивного характеру.

The article defines the peculiarities of suggestion and countersuggestion in the context of the problem of developing critical thinking as a factor of informational and psychological security and personal health in modern conditions of war. It is noted that suggestion in this context is one of the most effective methods of manipulative influence, has a latent character, is not realized by the recipient and is characterized by the presence of the impression of independent formation of an objective opinion about a certain object or phenomenon. Attention is drawn to the fact that it is impossible to completely get rid of the influence of suggestion, as it will lead to inevitable social disintegration, but it is possible to limit, localize and reduce its influence. Countersuggestion is considered as a mechanism that ensures a person's ability to protect himself from external informational manipulative influences, the readiness to be aware of relevant influences, perceive them rationally and critically, and relate them to reality.

The model of adequate functioning of the individual in the environment of the information society is presented through the prism of critical thinking as a factor of individual informational and psychological security and health, one of the effective ways of its development is the education system. Attention is paid to the fact that the adequate functioning of the individual involves the interaction of suggestion and countersuggestion, which form the basis of self-regulation of the individual, where reflection is the leading mechanism. Critical thinking is characterized as a combination of logical, reflective and creative skills, which is accompanied by interpretation, analysis, evaluation and explanation of events, strengthens society's resistance to disinformation and other types of aggressive information, provides the possibility of adequate response, protection and resistance to informational manipulative influences.

Певні наукові розвідки присвячені розгляду маніпулювання як підходу до управління масовою свідомістю і поведінкою, пов'язаного з сугестією, а також окреслюють контрсугестію як ефективний психологічний механізм захисту від нього (Ємець, 2021; Орбан-Лембрик, 2006). Вивчався зв'язок між критичним мисленням і творчістю, рівень їх розвитку серед молоді для формування знань і поширення в освіті (Shubina, Kulakli, 2019); особливості, закономірності та взаємозв'язок критичного мислення і рефлексії в інформаційному суспільстві, стирання кордонів між нанотехнологіями, біотехнологіями, інформаційними технологіями і когнітивними науками (Горбенко, 2021); між здатністю до критичного мислення та навичками саморегуляції (Phan, 2010). У відповідності з дослідженнями, які підтверджують значну роль навичок мислення вищого порядку та метакогнітивних навичок, перевірено зв'язок між компонентами критичного мислення - висновками та дедукцією, та компонентом саморегуляції - самоконтролем, а також роллю статі в кожному з цих конструктів (Bagheri, Ghanizade, 2016). Проаналізовано дослідження критичного мислення з боку феміністичної епістемології, його універсальність в культурному просторі загалом (Козаченко, 2021).

У 2019 р. Reboot Foundation у Франції і США проведено дослідження, присвячене відношенню громадськості до критичного мислення та навчання відповідним навичкам, результати якого засвідчили, що, незважаючи на визнання важливості критичного мислення, коли справа дійшла до методів критичного мислення, таких як пошук кількох джерел інформації та взаємодія з іншими людьми з протилежними поглядами, багато людей не мали таких навичок. Значна кількість респондентів повідомили, що покладаються на неадекватні джерела інформації, приймають рішення, не проводячи достатньої кількості досліджень, і уникають тих, хто дотримується суперечливих поглядів (Critical Thinking Survey Report, 2020).

В Україні за даними щорічного опитування щодо ставлення населення до медіа, яке проводиться соціологічною компанією InMind, у 2019 р. на джерело походження новин звертали увагу 27% аудиторії, різноманітність точок зору - 26% (Опитування Usaid-Internews «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа у 2019 р.»). У 2020 р. - 35% і 32% (Щорічне опитування USAID-Internews «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа у 2020 р.»: 32), 2021 р. - 34% і 31% (Ставлення населення до медіа та споживання різних типів медіа 2021: 29), у 2022 р. - 39% і 26% відповідно. Серед тих, хто обізнаний про існування фейків, у 2022 р. 14% опитуваних зуміли правильно визначити усі новини. У 2021 р. - 24%, 2020 р. - 3%, 2019 р. - 11% (Українські медіа, ставлення та довіра у 2022 р.: 47).

Аналіз вищезазначених та інших досліджень свідчить, що незважаючи на наявність численних наукових праць з проблеми розвитку критичного мислення, його взаємозв'язку з певними компонентами на когнітивному рівні, взаємозв'язок критичного мислення з механізмами сугестії і контрсугестії в інформаційно-психологічному вимірі війни є малодослідженим, що актуалізує обрану тему дослідження.

Публікація містить результати досліджень, проведених за грантової підтримки Національного фонду досліджень України за проєктом 2021.01/0021 «Формування критичного мислення громадян як чинник безпеки в умовах збройного насилля та інформаційної агресії на Сході України».

Критичне мислення є одним з найважливіших елементів для посилення когнітивного виміру стійкості суспільства до дезінформації та інших видів агресивної інформації (Картування сфери медіаграмотності в Грузії, Латвії, Молдові та Україні, 2021). Модель функціонування адекватної особистості передбачає, що цілісність особистості забезпечується взаємодією її інтенційних станів Я, двох психофізіологічних механізмів - навіювання / сугестії і контрсугестії, які складають основу саморегуляції індивіда. Коли конгруентне Я транслюється за допомогою механізму навіювання, то alter-ego є контрсугестією. Коли alter-ego виражається у навіюванні, то конгруентне Я протистоїть йому в контрсугестії. Отже, сугестія і контрсугестія як фундаментальні стани почергово презентують і фактично критично осмислюють зміст істинного Я (Мазяр, 2006).

Навіювання характеризується неусвідомленим відтворенням людиною думок, почуттів інших людей, з якими вона спілкується, некритичною оцінкою і довірою до змісту повідомлень (Ануфрієва та ін., 2006: 24). Воно може здійснюватися у формі гетеросугестії (впливу зі сторони) і аутоугес- тії (самонавіювання - свідомого саморегулювання, навіювання собі певних уявлень, почуттів, емоцій).

Сугестія вивчається в тісному зв'язку з проблемами соціальної перцепції та формування групової згуртованості і в прикладному плані в системі засобів пропагандистського впливу використовується як метод своєрідного психопрограмування аудиторії, маніпулятивного впливу на особистість на індивідуальному, груповому, свідомому і неусвідомленому рівні.

Сугестивність як особлива якість психіки людини, на яку здійснюють вплив, є однією з умов ефективного навіювання. З одного боку, сугестивність - це нормальна властивість нервової системи. З іншого боку, її виразність у кожному конкретному випадку неоднакова і може залежати від ряду чинників (вік, стать, інтелект, рівень освіти, стан здоров'я та ін.). Сугестивність полягає в здатності людини змінювати свою поведінку на вимогу іншої особи чи групи людей, не спираючись при цьому на логіку чи свідомі мотиви. Тобто людина підсвідомо підлегла вимогам інших людей і, виконуючи дію, часто впевнена, що це є результатом самостійно прийнятого нею рішення (Бутенко, 2005).

Отже, сугестію можна розглядати в двох аспектах - як стихійний компонент повсякденного спілкування і як спеціально організований різновид комунікативного впливу (ЗМІ, реклама, мода, інформаційно-психологічна війна, релігія, політика тощо) (Коваленко, Корнєв, 2006).

В контексті інформаційно-психологічного виміру війни основними пропагандистськими прийомами введення в оману, в основу яких покладено сугестивний маніпулятивний вплив, є:

Також російська пропаганда характеризується використанням таких прийомів:

Навіяна інформація в процесі пропагандистського маніпулятивного впливу на особистість набуває значення установок поведінки, важко піддається переосмисленню та корекції (Петров- ський, 2015: 186).

Сугестія є одним із найбільш дієвих способів маніпулятивного впливу, оскільки має латентний характер і не усвідомлюється реципієнтом, у якого складається враження самостійності формування об'єктивної думки щодо певного об'єкта або явища (Богданова, 2016). Людина не може повністю позбавитися впливу сугестії, проте за допомогою різних засобів може обмежити, локалізувати, зменшити її вплив на себе (Коваленко, Корнєв, 2006).

Феномен контрсугестії пов'язаний з протилежним механізмом - недовірою до повідомлення й ілюструє саме ступінь опору навіюванню, який робить окрема особистість (Ануфрієва та ін., 2006: 24). Слід звернути увагу на те, що з одного боку, контрсугестія зумовлює психологічну незалежність людини, розвиток її самостійності та індивідуальності, що сприяє формуванню власної думки, соціально-політичної позиції (Петров- ський, 2015). З іншого боку, контрсугестія може бути причиною виникнення бар'єрів комунікації. Її видами є:

Загалом контрсугестія пов'язана із критичністю сприймання і мислення та спонукає людину ставитися з певною недовірою до всього. Дія механізму контрсугестії базується на постійному співвіднесені почутого з реальною дійсністю або з індивідуальним минулим досвідом (Савенкова, 2011: 130).

В інформаційно-психологічному вимірі війни виокремлюють такі тактики контрсугестії:

У виробленні колективної контрсугестії особливе місце належить системі освіти, яка розвиває громадянські якості, патріотизм, любов до Батьківщини. На розвиток колективної ідентичності має вплив національна ідея, як система ціннісних установок, що виражені самосвідомістю народу, задають цілі особистого і національного розвитку в історичній перспективі, містять національні пріоритети, ідеї і традиції, які виступають більш значимими, ніж будь-які інформаційні впливи ззовні (Школик, 2019: 155).

Розглядаючи сугестію і контрсугестію крізь призму критичного мислення слід зазначити, що ефективність психологічного впливу пропагандистських технік і технологій є найбільшою в разі некритичного сприймання інформації реципієнтами, відсутності бажання аналізувати реальний стан речей (Марченко, 2022). Це актуалізує потребу в контрсугестії як здатності людини захищатися від зовнішніх інформаційних впливів, яка передбачає готовність до сприйняття інформації, що містить сугестивний потенціал, усвідомлення маніпулятивного впливу, збереження критичності сприйняття інформації, наявність раціональних сумнівів і недовіри (Богданова, 2016).

Під критичним мисленням розуміють мислення вищого порядку, яке спирається на інформацію, усвідомлене сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших, забезпечує відкритість новим ідеям і знанням, прийняття найбільш оптимальних рішень в процесі розв'язання проблемних завдань, формулювання висновків, виконання професійної діяльності, сприяє розвитку креативності і формує творчу особистість (Євме- нова, 2022). Критичне мислення передбачає поєднання логічних, рефлексивних і творчих навичок у процесі самостійного пізнання дійсності, дозволяє робити аргументовані оцінки й висновки, приймати обґрунтовані рішення, створювати нові ідеї в умовах інформаційної невизначеності й суперечливості (Починкова, 2021).

Основними причинами дефіциту навичок критичного мислення, які пов'язані між собою, за результатами опитування громадськості є технології, зміни соціальних норм і система освіти. Інтернет використовують для впливу на громадську думку. Соціальні мережі заохочують групове мислення, емоційне мислення та нагромадження. Національна система освіти потребує більшої підтримки щодо розвитку критичного мислення (Critical Thinking Survey Report, 2020).

На рис. 1 авторами представлена схема моделі адекватного функціонування особистості в середовищі інформаційного суспільства крізь призму критичного мислення як чинника інформаційно-психологічної безпеки і здоров'я особистості, одним із ефективних шляхів розвитку якого є система освіти.

Рис. 1. Модель адекватного функціонування особистості в інформаційному суспільстві

сугестія мислення інформаційний психологічний

-інформаційно-смисловий - запобігання когні- тивній дезорієнтації людини, зламу цілісної картини світу внаслідок ворожого інформаційно-психологічного впливу.

- інформаційно-емоційний - запобігання руйнації емоційного життя, непропорційному зміщенню акцентів у нормальних життєвих інтересах, сприяння збереженню здатності до адекватного сприйняття дійсності;

- інформаційно-моральний - збереження непохитними засвоєних норм моралі, адекватних уявлень про добро і зло;

- історичний - збереження національного коріння, запобігання втраті колективної пам'яті, виробленої культурно-соціальним буттям, трансформації аксіологічної системи координат (Марченко, 2022);

- аксіологічний - розширення здатності протистояти інформаційному тиску, негативному навіюванню, маніпулюванню (Зінсу, 2019).

Висновки

Адекватне функціонування особистості передбачає взаємодією сугестії і контрсугестії, які складають основу саморегуляції індивіда, де провідним механізмом виступає рефлексія. В інформаційно-психологічному вимірі війни сугестія є одним із найбільш дієвих способів маніпулятивного впливу, має латентний характер і не усвідомлюється реципієнтом, у якого складається враження самостійності формування об'єктивної думки щодо певного об'єкта або явища. Повністю позбавитися впливу сугестії неможливо, оскільки це призведе до невідворотної соціальної дезінтеграції, однак можна обмежити, локалізувати і зменшити її вплив. Контрсугестія забезпечує здатність людини захищатися від зовнішніх інформаційних впливів маніпулятивного характеру, готовність усвідомлювати відповідні впливи, сприймати їх раціонально і критично, співвідносити з реальною дійсністю.