Управління емоційним вигоранням працівників служби екстреної медичної допомоги в умовах кризової епідеміологічної ситуації та воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний університет, м. Суми

Навчально-науковий медичний інститут Сумського держаного університету

Управління емоційним вигоранням працівників служби екстреної медичної допомоги в умовах кризової епідеміологічної ситуації та воєнного стану

Опанасюк Валентина Володимирівна

доцент, кандидат політичних наук

доцент кафедри психології, політології та

соціокультурних технологій

Яременко Альона Миколаївна

студентка, спеціальність «Медицина»

фельдшер медицини невідкладних станів

та медицини катастроф

Сумського обласного центру

Екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, м. Суми

Анотація

синдром емоційний вигорання працівник

Україна в останні п'ять років перебуває в нерівноважних умовах, спричинених пандемію COVID-19 та воєнними діями в російсько-українській війни. Ці умови порушують психоемоційну рівновагу працівників, які забезпечують життєздатність окремої людини та українського суспільства в цілому. Ризик емоційного вигорання особливо високий для працівників екстреної медичної допомоги, які знаходяться на передовій зіткнення з факторами стресу. Мета дослідження - запропонувати оптимальні методи управлінської діяльності для коригування емоційного стану медичних працівників.

Висновки даного дослідження опираються на опитування працівників Центральної станції екстреної медичної допомоги та медицини катастроф одного з прикордонних міст України. У результаті дослідження проаналізовано сутність та вплив синдрому емоційного вигорання на працівників служб екстреної медичної допомоги. Виявлено фактори та основні причини виникнення синдрому емоційного вигорання медичного персоналу. Описано методи запобігання та коригування стану емоційного вигорання працівників екстреної медичної допомоги, надано рекомендації для їх застосування в управлінській діяльності керівниками медичних служб.

У результаті дослідження обґрунтовано такі основні висновки (1) вигорання є симптомом, який можна виявити, діагностувати та управляти ним шляхом керованого втручання; (2) врахування факторів і причин виникнення емоційного вигорання дозволяє досягнути позитивних результатів, якщо застосовувати спеціально підібрані науково обґрунтовані методи впливу; (3) працівники служби екстреної медичної допомоги переважно обізнані з причинами емоційного вигорання та зацікавлені в використанні оптимальних ефективних методів попередження та коригування такого стану; (4) методи коригування емоційного вигорання, запропоновані керівникам служб екстреної медичної допомоги дозволяють поліпшити умови праці та налагодити міжособистісні відносини в колективі, залучати самих працівників до прийняття управлінських рішень.

Ключові слова: організаційне управління, емоційне вигорання, управління емоційним вигоранням, екстрена медицина, медицина катастроф.



Opanasiuk Valentyna Volodymyrivna Associate Professor, PhD in Political Science, Associate Professor at the Department of Psychology, Political Science and Socio-Cultural Technologies, Sumy State University, Sumy

Yaremenko Alona Mykolaivna Student, specialty «Medicine», Academic and Research Medical Institute of Sumy State University; paramedic of emergency medical aid and disaster medicine at the Sumy Regional Center of Emergency Medicine Aid and Disaster Medicine, Sumy

Management of emotional burnout employees of the emergency medical aid service in the conditions of the crisis epidemiology situation and the state of martial

Abstract

Ukraine has been experiencing challenging conditions in the past five years due to the COVID-19 pandemic and the ongoing conflict in the Russian-Ukrainian war. These conditions disrupt the psychological well-being of the workers who ensure the viability of individuals and Ukrainian society. The risk of emotional burnout is particularly high for emergency medical workers who are on the front lines facing stressors. The purpose of the research is to identify and propose optimal management methods for addressing the emotional state of healthcare professionals.

The conclusions of this research are based on a survey conducted among the personnel of the Central Emergency Medical Aid Station and Disaster Medicine in one of the border cities of Ukraine. The research analyses the essence and impact of burnout syndrome among emergency medical service workers. The factors and main causes of burnout syndrome among the staff members are identified. The methods for prevention and management of emotional burnout among emergency medical workers are described, along with the recommendations for their implementation by medical service managers.

The following main conclusions have been substantiated as a result of the research: The research leads to the following main conclusions: (1) Burnout is a symptom that can be identified, diagnosed, and managed through controlled interventions; (2) Considering the factors and causes of emotional burnout allows for positive outcomes when employing specially selected scientifically substantiated methods of influence; (3) Emergency medical service workers are generally knowledgeable about the causes of emotional burnout and interested in utilizing optimal and effective prevention and correction methods; (4) The burnout correction methods proposed for emergency medical service managers improve working conditions and foster interpersonal relationships within the team, involving the employees themselves in decision-making processes.

Keywords: organization management, emotional burnout, managing emotional burnout, emergency medicine, disaster medicine.



Постановка проблеми

Україна в останні п'ять років переживає одна за одною події пандемії COVID-19 та активних воєнних дій в умовах російсько-української війни. У цих нерівноважних стресових умовах вимушені працювати ті громадяни, які залишилися в Україні та забезпечують життєдіяльність людини та суспільства. Стресові умови життєдіяльності та роботи порушують психоемоційну рівновагу. У зону ризику емоційного вигорання потрапляють військові, працівники поліції, служби надзвичайних ситуацій, педагоги, соціальні працівники, психологи, менеджери, медичні працівники - всі, хто працює з людьми та перебуває під впливом невизначених умов.

Особливо це стосується працівників екстреної медичної допомоги, які знаходяться на передовій впливу небезпечних факторів. Так, на основі проведеного дослідження рівня емоційного вигорання лікарів під час пандемії COVID-19 психолог Л. Бегеза приходить до висновку про гостроту проблеми, «оскільки понад 50% досліджуваних виявили високі рівні компонентів [емоційного виснаження, деперсоналізації, редукції до професійних досягнень]» [1, с. 46].

Медичний працівник - одна з найбільш затребуваних у сучасному суспільстві шляхетних і гуманних професій, яка вимагає повної віддачі від тих, хто вирішив присвятити їй життя. Медичні працівники, як супергерої - постійно перебувають на варті людського здоров'я та благополуччя. Завжди є хтось, хто потребує допомоги, чиє життя залежить від їх професійної діяльності. Тому цілком закономірно, що «носити плащ супергероя» через певний час медичному працівнику стає виснажливо.

Міністерство охорони здоров'я України усвідомлює проблему емоційного вигорання медичних працівників, говорить про неї вголос, і робить кроки для її вирішення. В останні роки активно реформується система охорони здоров'я, покращуються умови праці, частково забезпечується гідна заробітна плата.

Проблема полягає не в тому, що працівник вигорає - це є природним процесом. Проблеми в тому, що медичний працівник не вміє вчасно помічати стан свого емоційного вигорання. Емоційне вигорання медичних працівників починається ще у студентські роки та посилюється під час професійної діяльності. Тому для коригування емоційного вигорання необхідні вчасна діагностика та надійні методи управління психоемоційним станом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Україні проблему емоційного вигорання досліджували переважно психологи. Так, на емоційний стан осіб в умовах карантинних обмежень звернули увагу Н. Калька та Г. Одинцова [2]. Особливості соціально-психологічної адаптації в умовах кризових ситуацій виявила О. Ткачишина [3]. У межах загального підходу можливості застосування теорії Ж. Локкана до проблеми впливу емоційного вигорання на порушення професійної ідентичності аналізували А. Вертіль і С. Кузікова [4]. Дослідниця Л. Бегеза на основі виявленого нею рівня емоційного вигорання лікарів із застосуванням адаптованого «Опитувальника вивчення психічного рівня вигорання (МВІ)» прийшла до висновку про необхідність розроблення програми профілактичних заходів емоційного вигорання серед медичних працівників [1, с. 46].

У цілому вивчення емоційного вигорання, як зазначає В.Б. Шауфелі, останніми роками здійснюється у двох напрямах. Один із них знаходиться в площині прикладної психології та зорієнтований на застосування тренінгових методик, курсів, різноманітних індивідуальних і організаційних консультацій тощо. Цей напрям успішно комерціоналізувався та перетворився на справжню «індустрію вигорання». Другий напрям, - академічних наукових досліджень, - так само продуктивний і затребуваний. Водночас із значною кількістю опублікованих праць у цьому напрямі, майже відсутні публікації з оцінки результатів на всіх етапах психологічного втручання. Дослідження, які все ж опираються на методи контрольованого вимірювання показують поступові незначні позитивні наслідки втручання в тривалій перспективі [5, с. 105-106].

Звідси випливає, що існує потреба управління вигоранням медичних працівників на всіх етапах виявлення феномену. Ця проблема посилюється в умовах пандемії і воєнного стану в Україні, оскільки ці чинники є додатковими стресорами для здійснення професійної діяльності медичних працівників в цілому, та працівників служби екстреної медичної допомоги зокрема.

Висуваємо припущення, що в оцінках медичних працівників своєчасна діагностика, підбір оптимальних методів управління та контроль емоційного стану медичних працівників у кризових умовах дозволяє коригувати стан емоційного вигорання та позбутися проблем плинності кадрів.

У даному дослідженні використані результати проведеного нами опитування про причини та рівень емоційного вигорання серед медичних працівників Центральної станції екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (ЦСЕШМД) одного з прикордонних міст України.

Мета статті - виявити та запропонувати оптимальні методи управлінської діяльності для коригування емоційного стану медичних працівників на основі результатів проведеного опитування.

Відповідно до мети визначаємо завдання дослідження:

з'ясувати ознаки емоційного вигорання;

класифікувати фактори емоційного вигорання з врахуванням умов кризової епідеміологічної ситуації COVID-19 та воєнного стану;

виявити рівень обізнаності медичних працівників служби екстреної медичної допомоги про причини емоційного вигорання з одночасною діагностикою сприйняття психоемоційного стану;

запропонувати оптимальні методи коригування психоемоційного стану медичних працівників для управління емоційним вигоранням.



Виклад основного матеріалу

Виклад основного матеріалу розпочнемо з поняття та ознак емоційного вигорання.

У сучасній науці для позначення стану виснаження внаслідок напруженої професійної діяльності, як правило, застосовують поняття «вигорання», «професійне вигорання», «емоційне вигорання». Вживання того чи іншого поняття залежить від особливостей перекладу з англійської мови та акцентів, на яких концентрується дослідник. Переважно згадані поняття використовують як синоніми. Конструктивною основою цих понять є поняття «вигорання» («bum out») яке вперше зустрічаємо в статті, що опублікована в 1969 році американським психологом Г.Б. Бредлі. І хоч дослідник всього лише один раз використовує це поняття в лапках при описі управління часом персоналу, задіяного в роботі з молодими правопорушниками на базі територіальної громади [6, с. 366], проте вже тоді поняття виявляється на часі.

Вважається, що в науковий обіг поняття «вигорання» ввів американський практикуючий психолог Герберт Фройденбергер [7; 8]. У 1974 році він вжив поняття «вигорання працівників» («staff burn-out») як медичний термін. Психолог описує феномен вигорання не тільки як фізичне виснаження, але й психоемоційне, що поєднується з відчуттям власної непотрібності. Поняття описує феномен, який Г. Фройденберг виявив під час роботи з медичним персоналом і волонтерами американських клінік безоплатної медичної допомоги. Згодом поняття було доповнене академічним дослідником у галузі соціальної психології Крістіною Маслах, яка концептуалізувала поняття та розробила найзатребуванішу анкету для виявлення рівня вигорання [8, с. 105-106].

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) у 2019 році вперше визнала «емоційне вигорання» хворобою та занесла її до Міжнародного класифікатора хвороб, яким користуються лікарі та медичні страховики. Згідно з визначенням ВООЗ, вигорання - це синдром, який виник у результаті хронічного стресу на робочому місці тому, що не був успішно керований. Цей синдром «характеризується трьома вимірами: 1) відчуттям відсутності енергії або виснаження; 2) зростанням емоційної дистанції від своєї роботи, чи почуттям негативізму чи цинізму, що пов'язаний із роботою; і 3) відчуттям неефективності та відсутності звершень» [9].

Звідси робимо проміжний висновок про те, що вигорання є фізичним і емоційним виснаженням, яке призводить до втрати мотивації. Крім фізичного та психоемоційного, це ще й соціальний синдром. Він приводить до зниження продуктивності праці внаслідок хронічної втоми, безсоння, виникненням соматичних захворювань, вживання психоактивних речовин. Така поведінка в подальшому тягне за собою обмеження або втрату соціальних контактів, асоціальної чи суїцидальної поведінки тощо. Такий стан впливає на кадрове та фінансове навантаження організації, у якій працює працівник із синдромом вигорання; зростає фінансове навантаження на державу, зокрема, на фонд соціального страхування.

Причиною синдрому вигорання є стрес, фактори якого - надмірні вимоги на робочому місці, відданість професії, відсутність балансу між роботою та відпочинком, роботою та особистим життям, надскладні умови праці. Вплив стресових факторів може бути як постійним тривалий, так само жорстким короткочасним. Крім вже названих нами стресових факторів робочого місця, факторами, які посилюють стрес у професійному середовищі можуть бути обставини особистого життя, а також зовнішні стресори, такі як епідемії, обмеження пересування, війна та ін.

Таким чином, на підставі локалізації стресових факторів емоційного вигорання можемо їх класифікувати, розділивши умовно на три групи:

Фактори робочого місця - це впливи, несприятливі для збереження емоційної рівноваги, які чинить колектив і його керівництво, невнормовані умови праці, надмірні вимоги, відсутність соціальних гарантій тощо;

Особисті фактори - впливи, що пов'язані з психоемоційним станом особистості, залежать від характеру, міжособистих відносин, рівня тривожності тощо;

Фактори зовнішнього середовища - стресові впливи, осереддя яких концентрується поза межами робочого місця. Це фактори соціально-економічного, політичного, культурного характеру. Такі стресові фактори виявляються в конкретному місці та в конкретний час. Фактори нестабільності зовнішнього середовища можуть різко порушувати психічну рівновагу та приводити до емоційного вигорання, пов'язаного з протиріччям між вимогами на робочому місці та обмеженими можливостями, які у цих умовах виникають.

Зовнішні стресові фактори, що пов'язані з карантинними обмеженнями COVID-19 та воєнним станом зібрані в Таблиці 1.

Таблиця 1. Зовнішні стресові фактори емоційного вигорання в умовах пандемії COVID-19 та воєнного стану

Зовнішні стресові фактори
в умовах карантину	в умовах воєнного стану
Ізоляція	Обстріли цивільного населення
Страх зараження	Повітряні тривоги
Розчарування	Брак інформації
Нудьга	Відсутність достовірної інформації
Брак інформації	Обмеження в доступі до ліків, продуктів харчування
Відсутність контактів, окрім контакту з членами сім'ї	Відчутність комунальних благ через руйнування енергетичної інфраструктури
Відсутність особистого простору в приміщенні, в якому одночасно перебуває вся сім'я	Вимушене переміщення членів сім'ї, зокрема дітей
Обмеження в пересуванні	Турбота про рідних, які беруть участь у воєнних операціях, перебувають у складі різних воєнізованих формувань
Необхідність дотримання умов карантину	Відсутність зв'язку з рідними, які перебувають у зоні окупації
Фінансові втрати	Дистанційний режим роботи
Відсутність можливостей конструктивного упорядкування ситуації	Відсутність можливостей міжміського сполучення

Джерело: власна розробка з використанням результатів [2, 182-183]

Виявлення стресових факторів і причин емоційного вигорання дозволяє знайти оптимальні методи коригування стану працівників, що важливо для менеджменту медичних організацій.

Медичні працівники орієнтовані на інших, адже місія професії - надавати допомоги тим, хто її потребує. Емпатія є однією з головних рис медичного працівника, але саме вона є однією із головних причин емоційного вигорання. Символ палаючої свічки, як і вислів «Сяючи для інших, згораєш сам», який приписують голландському лікарю XVII ст. Ніколасу ван Тульпу дає розуміння ставленню медичного працівника до своєї роботи. Згідно з результатами західних досліджень, на які опираються Н. Пилипенко та Н. Шестак [10, с. 176], від емоційного вигорання в різних країнах світу страждають від 20 до 75% лікарів. Найвищі показники емоційного вигорання у медичних працівників, які працюють в умовах підвищеного стресу та надають першу медичну допомогу.

Спробуємо систематизувати основні причини, які зустрічаємо у більшості публікацій про емоційне вигорання:

емпатія - співпереживання емоційному станові пацієнта;

напружені відносини в колективі, з керівництвом;

недостатнє матеріальне заохочення медичного працівника;

надмірна завантаженість лікаря;

несприятливі умови роботи;

невідповідність між бажаним і наданим рівнем

відповідальності;

неможливість особистого розвитку та ін.

Постійне спілкування з пацієнтами та їх родичами, перебування в колі складних людських проблем, негативних емоцій, страху, відчуття відповідальності за людське життя та одужання пацієнтів, вимоги до високої компетентності, постійного вдосконалення професійних навичок та знань - це далеко не весь перелік причин через які працівники сфери охорони здоров'я вразливі до емоційного вигорання [11].

Виявлені нами причини та фактори приводить до появи симптомів емоційного вигорання. Фізичними симптоми емоційного вигорання медичних працівників є постійна втома, головний біль, фізичне виснаження, розсіяна увага, зниження реакції, сонливість, безсоння, зміна ваги тощо. Це може мати небезпечні наслідки, адже медичний працівник завжди повинен мати швидку реакцію і ясний розум щоб не нашкодити пацієнту. Психологічні симптоми професійного вигорання: апатія, депресія, дратівливість, песимізм, нервові зриви, почуття тривоги, страх не впоратися зі своїми обов'язками та ін. [10, с. 175].

Тепер перейдемо до опису результатів опитування, проведеного нами в період з 17 по 31 жовтня 2022 року. В опитуванні взяли участь 66 медичних працівників ЦСЕШМД, із яких 44 жінки та 22 чоловіки віком від 18 до 55 років. Мета суцільного опитування, яке проводилося методом електронного анкетування полягала в тому, щоб виявити рівень обізнаності медичних працівників екстреної медичної допомоги про причини емоційного вигорання з одночасною діагностикою сприйняття ними власного психоемоційного стану.

Перше питання, яке було поставлене медичним працівникам - чи знають вони, що таке емоційне вигорання? Згідно з результатами, 64 людини знають визначення цього поняття (Рисунок 1).



Рис. 1. Результати опитування працівників про поняття емоційного вигорання Джерело: авторська розробка на основі опитування

Важливо виявити зріз тривалості роботи опитаних з надання екстреної медичної допомоги: до 1 року в організації працює 44 працівники, від 1 до 5 років - 12 працівників, від 5 до 10 років - 6 осіб, і від 10 років - лише 5 працівників.

Наступне запитання до працівників медичного закладу стосувалося того, чи знають вони симптоми емоційного вигорання. Запитання поставлене з метою самодіагностики проблеми (Рисунок 2).

Рис. 2. Результати опитування працівників про симптоми емоційного вигорання Джерело: авторська розробка на основі опитування

Симптоми емоційного вигорання, які спостерігали у себе працівники служби екстреної медичної допомоги показані на Рисунок 3. Основні симптоми, - більше 60% відповідей респондентів, - пов'язані з послабленням уваги та відсутністю задоволення від роботи. Втім, усі запропоновані в опитуванні ознаки емоційного вигорання виявилися достатньо високими - вище 45% відповідей.



Рис. 3. Результати опитування працівників про симптоми емоційного вигорання Джерело: авторська розробка на основі опитування

Опитування виявило, що медичні працівники достатньо обізнані про основні причини емоційного вигорання. Результати опитування з даного питання наведено на Рисунку 4.

Рис. 4. Результати опитування працівників про причини емоційного вигорання Джерело: авторська розробка на основі опитування

Основна роль в ефективному функціонуванні організації та злагодженій роботі колективу належить її керівництву. Запобігання синдрому емоційного вигорання багато в чому залежить від менеджменту організації. Думки медичних працівників про те, чи беруть участь керівники медичного закладу в попередженні та подоланні наслідків емоційного вигорання розподілилися приблизно порівну; незацікавлених осіб виявилося всього 9% (Рисунок 5). Отримані результати підтверджують думку про значимість вибору стратегії та методів, які використовує менеджмент організації в коригуванні емоційного вигорання.



Рис. 5. Результати опитування працівників про допомогу керівництва закладу з попередження та подолання наслідків емоційного вигорання Джерело: авторська розробка на основі опитування

Питання про методи допомоги медичним працівникам від менеджменту організації виявило, що найчастіше проблему емоційного вигорання керівники вирішують шляхом навчання та розвитку персоналу - 55% опитаних медичних працівників організації вибрали саме цей варіант відповіді. Розподіл відповідей респондентів показаний на Рисунку 6.

Вирішення проблеми емоційного вигорання та її попередження в майбутньому медичні працівники вбачають переважно в необхідності знаходити час на відпочинок - 100% опитаних; дотримуватися режиму сну та харчування - 62,1% відповідей; не переоцінювати свої можливості - так вважає 54,5% респондентів (Рисунок 7).

Завершальне контрольне запитання стосувалося власної оцінки задоволеності роботою та умовами праці. Відповіді респондентів розподілилися таким чином: 25% відповіли «ні»; 7,8% - «не дуже задоволені»; 31,3% - «більше ні, ніж так»; 21,9 % - «більше так, ніж ні»; 14,1% - «так, задоволені».

Результати, отримані по основним і контрольним питанням опитування дозволяють стверджувати про наявність емоційного вигорання у медичних працівників екстреної медичної допомоги, що спричинені втомою від виснажливих умов праці під час пандемії та роботи в умовах воєнного стану. Такий стан виявився в низькому рівні задоволеності умовами праці, бажанні отримати відпочинок і мати достатньо часу для сну та харчування. І хоч для отримання деталізованих результатів оцінки впливу стресових факторів на емоційне вигорання медичних працівників необхідно провести додаткові дослідження організаційно-управлінських можливостей, все ж для коригування ситуації, пов'язаної з емоційним вигоранням медичних працівників можна запропонувати окремі загальні методи.

Рис. 6. Результати опитування працівників про методи допомоги від керівництва

Джерело: авторська розробка на основі опитування

Рис. 7. Результати опитування працівників про методи подолання емоційного вигорання

Джерело: авторська розробка на основі опитування

Оптимізація завдань відповідно до досвіду і знань працівників. Важливо побудувати такі відносини в колективі, щоб кваліфіковані та досвідчені лікарі навчали молодих лікарів, підтримували їх на початковому етапі роботи. Наставництво є забутим, але дієвим методом адаптації нових працівників і попередження емоційного вигорання вже на ранніх етапах кар'єри медичних працівників. Такий метод сприятиме підвищенню кваліфікації та послабить проблему плинності кадрів.

Формування корпоративної культури на принципах взаємної поваги та дружніх відносин. Ефективна взаємодія формується на основі довіри як ключового фактора забезпечення психічного здоров'я медичних працівників. Кожен керівник медичного закладу повинен розуміти, що від злагодженості в колективі залежить не тільки успішність організації, але так само і життя пацієнтів.

Навчання і розвиток співробітників. Вклавши гроші у співробітника, організація отримає значно більше, застосовуючи надалі нові знання та навички працівника. Співробітник не тільки підвищить свою професійну кваліфікацію, але буде відчувати себе потрібним. Оптимальний варіант, організувати курси та тренінги безпосередньо на базі медичної організації. Це сприятиме зміцненню взаємовідносин у колективі, надасть працівнику почуття приналежності до організації, сприйматиметься як значна перевага та причина залишитися, якщо надійдуть пропозиції від інших медичних організацій. Курси можуть бути не тільки медичні, але й англійської мови, психології роботи з людьми, спортивні секції тощо. Важливо, отримати зворотній зв'язок від колективу - запитати про побажання самих медичних працівників.

Систематичне та неперервне удосконалення умов праці. Така турбота про медичних працівників може виявлятися в організації підвезення на роботу та з роботи після важкої зміни, якщо добиратися далеко та незручно. Можуть бути організовані безкоштовне харчування для всіх співробітників медичного закладу; гнучкий графік, якщо це не заважає робочому процесу.

Підтримання високої мотивація співробітників. Слід пам'ятати, що однаково важлива, як матеріальна, так і нематеріальна мотивація;

Забезпечення повного соціального пакету. Працівник не може працювати ефективно, якщо відчуває, що він незахищений.

Найголовніше, що важливо в організації, - налагодження ефективної управлінської комунікації. Така комунікація має одночасно забезпечувати своєчасне та якісне виконання поставлених завдань і задовольняти потреби медичного персоналу. Медичні працівники повинні злагоджено комунікувати з керівництвом, а керівництво в свою чергу підтримувати своїх співробітників.

Опираючись на результати проведеного нами дослідження, приходимо до таких обґрунтованих висновків:

Емоційне вигорання визначене ВООЗ як синдром хронічного стресу, який пов'язаний винятково з роботою та вимірюється відчуттям втрати енергії або виснаженням, дистанціюванням від роботи та несприйняттям того, що з нею пов'язане, відчуттям неефективності та відсутності значимих результатів професійної діяльності. Вигорання виникає внаслідок відсутності своєчасної діагностики та втручання, а отже, може бути керованим. Оскільки вигорання пов'язане з роботою, то зростає роль організаційного менеджменту в попередженні вигорання та коригуванні емоційного стану працівника.

Управлінська діяльність буде ефективною, якщо вона враховує фактори та спрямована на усунення причин виникнення емоційного вигорання. Якщо фактори зовнішнього середовищі в умовах пандемії та війни важко або неможливо усунути, то на фактори робочого місця та організаційну культуру, яка впливає на міжособисті відносини менеджер може впивати.

Проведене нами опитування медичних працівників ЦСЕШМД дозволило виявити достатньо високий рівень обізнаності респондентів про причини емоційного вигорання. Медичні працівники відзначили, що керівництво організації здійснює заходи з подолання емоційного вигорання, проте результати показали протиріччя в оцінці цих зусиль. Поряд із цим, лише незначний відсоток респондентів не цікавиться проблемою емоційного вигорання, - переважна більшість опосередковано розуміє роль організаційного менеджменту в управлінні емоційним вигоранням.

Запропоновані методи коригування стану емоційного вигорання серед медичних працівників служб екстреної медичної допомоги можуть бути ефективно використані в управлінні. Зокрема, це оптимізація завдань з врахуванням досвіду та наставництво, формування корпоративної культури, дружньої до співробітників, навчання і розвиток працівників, формування сприятливих умов праці, застосування мотиваційних заходів матеріального та нематеріального заохочення, забезпечення соціальних гарантій, налагодження ефективної комунікації. Перелік цих методів може бути використаний при розробленні стратегій і програм попередження та коригування емоційного вигорання серед працівників медичних закладів.

Отже, в межах проведеного дослідження вдалося довести гіпотезу про те, що своєчасна діагностика, підбір оптимальних методів і контроль психоемоційного стану медичних працівників із їх залученням до прийняття управлінських рішень на етапі врахуванням потреб та інтересів сприймається ними як ефективний спосіб попередження та коригування стану емоційного вигорання в стресових умовах.

Подальші дослідження піднятої нами проблеми доцільно спрямувати на вивчення практик подолання емоційного вигорання медичних працівників у державах, на які орієнтується Україна. Результати такого дослідження значимі для оцінки можливостей адаптації та використання цих практик при виборі стратегій і розробленні управлінських програм при реформуванні системи охорони здоров'я. Поглибленого дослідження потребує також виявлення ресурсної бази управління емоційним вигоранням в організації та залучення можливостей самоменеджменту медичних працівників.



Література

1. Бегеза Л. Психологічні особливості емоційного вигорання лікарів. Психологічні перспективи. 2020. Вип. 36. С. 37-48.

2. Одинцова Г., Калька Н. Особливості емоційного профілю осіб під час карантинних обмежень пандемії короновірусу в Україні. Психічне здоров'я особистості у кризовому суспільстві: зб. матеріалів IV Всеукр. наук.-практ. конф. (23 жовтня 2020 р.). Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2020. С. 182-187.

3. Ткачишина О.Р. Особливості соціально-психологічної адаптації особистості в умовах кризових ситуацій. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія. 2021. Т. 32 (71), № 3. С. 93-98. https://doi.org/10.32838/2709-3093/202L3/15.

4. Вертель А.В., Кузікова С. Б. Емоційне вигорання як фактор порушення професійної ідентичності (на прикладі «стадії дзеркала» Ж. Лакана). Психологічні технології ефективного функціонування та розвитку особистості: монографія / [за ред.: С.Д. Максименка, С.Б. Кузікової, В.Л. Зливкова]. Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2019. С. 142-159.

5. Schaufeli W.В. Burnout: a short socio-cultural history. Burnout, fatigue, exhaustion: an interdisciplinary perspective on a modern affliction / eds.: S. Neckel, A. Schaffner, G. Wagner. Cham: Palgrave Macmillan, 2017. P. 105-127. https://doi.org/10.1007/978-3-319-52887-8_5.

6. Bradley H.B. Community-based treatment for young adult offenders. Crime & Delinquency. 1969. Vol. 15, Is. 3. P. 359-370.

7. Freudenberger H.J. Staff Burnout. Journal of Social Issues. 1974. Vol. 30. Р. 159-165.

8. Maslach C., Schaufeli, W. Historical and conceptual development of burnout. Professional burnout: recent developments in theory and research / eds.: W. Schaufeli, C. Maslach, T. Marek. Washington: Taylor & Francis, 1993. Р. 1-16.

9. International Statistical Classification of Diseases (ICD): version January 2023 / World Health Organization. URL: https://www.who.int/classifications/classification-of-diseases.

10. Пилипенко Н.Г., Шестак Н.В. Емпіричне дослідження особливостей емоційного вигорання у медичних працівників. Габітус. 2020. Вип. 16. С. 174-179. https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.16.28.

11. Percentage of adults in the U.S. who personally knew someone who was diagnosed with burnout as of February 2017, by age. URL: https://www.statista.com/statistics/676080/us-adults-who-knew-someone-diagnosedwith-burnout-by-age/.



References

1. Beheza, L. (2020). Psykholohichni osoblyvosti emotsiinoho vyhorannia likariv [Psychological features of Doctors' emotional durnout]. Psykholohichni perspektyvy - Psychological Prospects, 36, 37-48 [in Ukrainian].

2. Odyntsova, H., & Kalka N. (2020). Osoblyvosti emotsiinoho profiliu osib pid chas karantynnykh obmezhen pandemii koronovirusu v Ukraini [The features of the emotional profile of persons during the quarantine restrictions of the coronavirus pandemic in Ukraine]. Psykhichne zdorov 'ia osobystosti u kryzovomu suspilstvi - Mental health of the individual in a crisis society: zb. materialiv IV Vseukr. nauk.-prakt. konf. (23 zhovtnia 2020 r.). Lviv: Lvivskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav, 182-187 [in Ukrainian].

3. Tkachyshyna, O.R. (2021). Osoblyvostisotsialno-psykholohichnoi adaptatsii osobystosti v umovakh kryzovykh sytuatsii [Features of socio-psychological adaptation of the individual in crisis situations]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: Psykholohiia - Scientific notes of the Vernadsky Tauride National University. Series: Psychology, 32(71), № 3, 93-98. https://doi.org/10.32838/2709-3093/202L3/15 [in Ukrainian].

4. Vertel, A.V., & Kuzikova, S.B. (2019). Emotsiine vyhorannia yak faktor porushennia profesiinoi identychnosti (na prykladi “stadii dzerkala” Zh. Lakana) [Emotional burnout as a violation factor of professional identity (using the example of the “mirror stage” by J. Lacan)]. Psykholohichni tekhnolohii efektyvnoho funktsionuvannia ta rozvytku osobystosti - Psychological technologies of effective functioning and development of personality / [za red.: S.D. Maksymenka,

5. S.B. Kuzikovoi, V.L. Zlyvkova]. Sumy: SumDPU imeni A.S. Makarenka, 142-159 [in Ukrainian].

6. Schaufeli, W.B. (2017). Burnout: a short socio-cultural history. In: Neckel, S., Schaffner, A., & Wagner, G. (eds.) Burnout, fatigue, exhaustion: an interdisciplinary perspective on a modern affliction. Cham: Palgrave Macmillan, 105-127. https://doi.org/10.1007/978-3-319- 52887-8_5.

7. Bradley, H.B. (1969). Community-based treatment for young adult offenders. Crime & Delinquency, 15 (3), 359-370.

8. Freudenberger, H.J. (1974). Staff Burnout. Journal of Social Issues, 30, 159-165. https://doi.org/10.1111/j.1540-4560.1974.tb00706.x.

9. Maslach, C., & Schaufeli, W. (1993). Historical and conceptual development of burnout. In: Professional burnout: recent developments in theory and research, eds. W. Schaufeli, C. Maslach, & T. Marek. Washington: Taylor & Francis, 1-16.

10. International Statistical Classification of Diseases (ICD): version January 2023. World Health Organization. Retrieved from https://www.who.int/classifications/classification-of-diseases.

11. Pylypenko, N.H., & Shestak, N.V. (2020). Empirychne doslidzhennia osoblyvostei emotsiinoho vyhorannia u medychnykh pratsivnykiv [Empirical study of features of emotional burning in medical workers]. Habitus - Habitus, 16, 174-179. https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.16.28 [in Ukrainian].

12. Percentage of adults in the U.S. who personally knew someone who was diagnosed with burnout as of February 2017, by age. URL: https://www.statista.com/statistics/676080/us-adults-who-knew-someone-diagnosedwith-burnout-by-age/.

Размещено на Allbest.ru