Соціологічні методи дослідження суїцидальної поведінки в юнацькому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціологічні методи дослідження суїцидальної поведінки в юнацькому віці

Прохоренко Є.Я.

к.соціол.н.,

доцент кафедри соціології Національний університет «Одеська юридична академія»

Яценко М.А.

к.соціол.н.,

доцент кафедри соціології Національний університет «Одеська юридична академія»

У статті розглядаються концептуальні моделі формування суіцидальноі' поведінки в юнацькому віці. Суіцидальна поведінка - це прояв суіцидальноі активності (думки, наміри, висловлювання, погрози, спроби, замахи). До суіцидальноі поведінки зазвичай відносять завершені самогубства, суіцидальні спроби і наміри. Теорії самогубства сприяють розкриттю більшості важливих чинників, які акумулюються з іншими та сприяють формуванню суіцидальноі поведінки. У дослідженнях, які присвячені моделям формування суіцидальноі поведінки в юнацькому віці, акцентується увага на особливостях розвитку психіки у цей віковий період. Також досліджується вплив соціального середовища та умов на психологічний стан.

Ставлення суспільства до суіциду залежить від різних чинників. Серед них можна виокремити: історичний період, етап розвитку суспільства, існуючі релігійні думки та кон- фесіі, нормативно-правову базу законодавства, філософських думок і поглядів, дослідження таких наук, як психологія, соціологія, суіцидологія, девіантологія та ін.

Причини скоєння суіциду в юнацькому віці пов'язуються із сукупністю індивідуальних та соціальних чинників. Серед них можна виокремити: нездорову самооцінку, наявність депресивного стану, почуття ізольованості, дистрес, стосунки з однолітками та сім'єю, домінуючу релігію, кризи у суспільстві у вигляді стихійних лих або війни, булінг, наслідування суіцидальноі культури, наркотичну або алкогольну залежність. Тому у науковому колі необхідно аналізувати та додавати нову інформацію щодо тих ситуацій, які можуть стати причинами здійснення суіциду в юнацькому віці.

Ключові слова: суіцидальна поведінка, юнацький вік, суспільство, профілактика, психокорекційні заняття.

SOCIOLOGICAL METHODS OF STUDYING SUICIDAL BEHAVIOR IN YOUTH

Society's attitude to suicide depends on various factors. Among them, we can single out: the historical period, the stage of the development of society, existing religious opinions and confessions, the legal framework of legislation, philosophical thoughts and views, the study of such sciences as psychology, sociology, suicidology deviantology, and others.

The reasons for committing suicide in youth are associated with a combination of individual and social factors. Among them, we can single out: unhealthy self-esteem, the presence of a depressive state, feelings of isolation, distress, relationships with peers and family, dominant religion, crises in society, in the form of natural disasters or war, bullying, imitation of a suicidal culture, drug or alcohol addiction. Therefore, in the scientific circle, it is necessary to analyze and add new information about those situations that can become reasons for committing suicide in youth.

Key words: suicidal behavior, youth, society, prevention, psychocorrective classes. суіцидальна поведінка юнацький вік

Постановка наукової проблеми

Зростання суїцидальної поведінки у молоді спостерігається у багатьох розвинених країнах. Останніми роками, наприклад, у США рівень самогубств у вікових групах 10-14 і 15-19 років збільшився на 240% і 59% відповідно [13, с. 183]. Слід наголосити, що кількість суїцидів у юнацькому віці зростала набагато швидше, ніж в інших вікових групах [17, с. 58-59]. Щодо ситуації в Україні, то найбільший сплеск самогубств соціологи зафіксували у першій половині 1990-х років. Якщо взяти, наприклад, 1995 р., то на 100 тис населення було зареєстровано майже 30 самогубств. Протягом 2000 р. в Україні відбулося незначне зниження рівня самогубств, але зросла кількість самогубств серед молоді [9]. За даними МНС, «сьогодні в Україні близько 20 самогубств на 100 тис населення. Рівень нижче, ніж, наприклад, економічно благополучної Фінляндії (37/100 тис населення), Швейцарії (34/100 тис), Австрії (31/100 тис),

Угорщини (27/100 тис), Норвегії (24/100 тис). Проте більше, ніж у бідних країнах Африки, Латинської Америки та мусульманських країнах. У Європі велика частка самогубств припадає на доросле покоління, переважно чоловіків віком 55 років і старше». Так, в Україні відсоток самогубств серед молоді набагато вищий, аніж серед старшого покоління.

Мета статті - провести дослідження поглядів сучасної наукової спільноти на витоки суїцидальної поведінки в юнацькому віці.

Презентація основного матеріал

Роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних учених присвячені вивченню проблеми суїциду, зокрема вивченню різних аспектів причинних чинників та його попередженню у суспільстві. У науковому співтоваристві існують різні підходи до трактування поняття «самогубство», які доповнюють одне одного. Вивчення суїци- дального акту у соціологічному науковому полі допомагає виявити взаємозв'язок між причинами формування суїцидальної поведінки, намірами, мотивами та соціокультурною сферою життя індивідів у суспільстві на глобальному та індивідуальному рівнях.

Але слід підкреслити, що немає єдиної теорії, яка повною мірою розкривала б сутність та особливості проблеми суїциду у суспільстві. Можна сказати, що самогубство сьогодні розглядається, з одного боку, як масове негативне явище в суспільстві і складається із сукупності суїцидальних дій, які здійснюються протягом певного періоду часу. З іншого боку, йдеться про індивідуальну поведінку позбавлення життя конкретною людиною. Це із соціальними, медичними, психологічними аспектами, які охоплюють поняття «суїцид».

Французький соціолог Дюркгейм пише, що «суїцид - це навмисне позбавлення себе життя, або самогубство, а суїцидент - це людина, яка вчинила самогубство» [4]. Тобто можна сказати, що самогубство - це акт позбавлення людини власного життя.

Самогубство вважається саморуйнівною або аутоагресивною поведінкою, яка спрямована на фізичний та психологічний стан особистості. Американський суїцидолог Е. Шней- дман у роботі «Душа самогубця» зазначає, що аутоагресивна поведінка - це дії, спрямовані на нанесення якого-небудь збитку своєму соматичному або психічному здоров'ю [7].

Ставлення суспільства до суїциду залежить від різних чинників. Серед них можна виокремити: історичний період, етап розвитку суспільства, існуючі релігійні думки та конфесії, нормативно-правову базу законодавства, філософські думки і погляди, дослідження таких наук, як психологія, соціологія, суїцидо- логія, девіантологія та ін.

Самогубство визнається таким, коли особа розуміє та повністю усвідомлює власні дії, контролює та усвідомлює їхні наслідки. Р. Федоренко зазначає, що «у всіх інших випадках здійснення людиною дій, які шкодять її фізичному чи психічному здоров'ю, кваліфікується як аутоагресивна поведінка/нещасний випадок. Також виокремлюють, що аутоагресивна поведінка - специфічна форма особистісної активності, спрямована на завдання шкоди своєму соматичному здоров'ю, що має три основні види: суїцидальна поведінка, суїци- дальні еквіваленти, несуїцидальна аутоагре- сивна поведінка» [11, с. 17].

Сам акт самогубства має у собі певні риси, за якими його можна відокремити від іншої деструктивної поведінки у суспільстві. В. Вод- нік серед них зазначає: «характер і спосіб учинених дій, імовірність летального кінця, наміри особистості, спосіб ухвалення рішення про самогубство, участь свідомості та підсвідомості в ухваленні рішення, роль конфліктної ситуації (безпосередньої та загальної), глибина та стійкість конфлікту, наслідки конфлікту для системи спілкування та особи суїцидента тощо» [1, с. 6]. Серед інших рис також можна відзначити наявність нестерпного морального болю, а також спроби уникнення цього болю, пошук рішення внутрішнього конфлікту, наявність емоцій відчаю, безнадійності, психологічних проблем, стан фрустрації.

Едвін Шнейдман, американский суїцидо- лог, у своїй роботі пише про самогубство, що самогубна поведінка часто є формою спілкування, криком про допомогу, народженим болем, стражданням та благанням про відповідь [7]. Тобто суїцидолог пояснює акт здійснення самогубства через тривалий процес накопичення емоцій, почуттів, а саме: напруженість, ізольованість, страждання, що спрямовані на запит про допомогу.

Концептуальні моделі формування суїци- дальної поведінки можна поділити на: соціологічні (Е. Дюркгейм), психологічні (З. Фройд, А. Адлер), психопатологічні (або медичні, клініко-психологічні) (І. Сікорський). Треба підкреслити, що саме соціологічні концепції пояснюють мотиви скоєння самогубства через процес інтеграції особистості у суспільство та не акцентують увагу на індивідуальних характеристиках. Психологічна концепція намагається пояснити механізми суїцидальної поведінки завдяки вивченню індивідуальних рис, а також умови вчинення суїцидального акту конкретної особи. Медична модель розглядає суїцид через прояв психічних (хронічних або гострих) розладів.

Зміни у повсякденному житті суспільства, які пов'язані з коронавірусною хворобою у 2019-2020 рр., за своїми наслідками та характером протікання сприяють скоєнню суїцидів серед різних верств населення. Це пояснюється різкою зміною способу життя, де головною рисою нововведень стає соціальна ізоляція. Вона може бути як короткотривалою, так і затяжною залежно від тих карантинних обмежень, які вводяться у регіоні, де проживає індивід.

Державна служба статистики України повідомляє у своїх звітах, що у січні 2022 року у категорії, яка класифікується як навмисне самоушкодження, померло 389 осіб (дані зазначені за січень 2022 року). У 2021 році - 5 907 осіб. [3]. Виходячи із цих даних, треба зазначити, що не простежується збільшення кількості самогубств після пандемії коро- навірусної інфекції у 2019 та 2020 роках, які характеризуються наявністю змін у звичному суспільному житті. Проте проблематика теми самогубства залишається актуальною. Вона потребує не тільки збору офіціальних даних та статистики, а й комплексного дослідження, яке буде межувати з психологічними та емоціональними сферами життя громадян українського суспільства.

Із середини 2000-х років смертність від суї- циду поступово знижувалася. Проте спостерігалися невеликі сплески до 2013 р., а пізніше кількість самогубств тільки зменшувалася. Дійсно, українська компанія «Опендатабот» (opendatabot.ua) указує, що за останні півтора десятиліття в Україні кількість самогубств щороку впадала майже вдвічі. «До прикладу, у 2005-му їх було 10 622, а в 2020-му - 6 103. Тобто якщо раніше відбувалося в середньому 29 самогубств кожен день, то на сьогоднішній день - 16,7. У перші 6 місяців 2021 року було зареєстровано 2 988 самогубств» [8]. Тобто погіршення епідемічної ситуації у 2020 р. в Україні через коронавірусну інфекцію також не простежується у цій статистичній інформації від цього джерела.

Незважаючи на те що проблема самогубства вже не є новою для суспільства, залишається актуальність інформування причинних чинників та специфіки. Перша Всесвітня доповідь ВООЗ про самогубства «Запобігання самогубствам: глобальний імператив», опублікована в 2014 р., «спрямована на підвищення інформованості про значення самогубств та спроб самогубства для громадської охорони здоров'я, а також на надання попередження самогубств високого пріоритету у глобальному порядку денному громадської охорони здоров'я. Він також спрямований на заохочення та підтримку країн у розробленні або зміцненні комплексних стратегій запобігання самогубствам у рамках багатосекторального підходу до суспільної охорони здоров'я» [2].

ВООЗ зазначає, що серед молоді віком 15-29 років «самогубство є другою головною причиною смерті після загибелі у ДТП. У групі підлітків віком 15-19 років самогубство - друга причина смерті серед дівчат (після ускладнень вагітності та пологів) та третя причина смерті серед юнаків (після ДТП та міжособистісного насильства)» [2].

Причини, які впливають на виникнення суї- циду в юнацькому віці, можуть бути такі: соціальна ізольованість, стрес, розлучення батьків, сімейні конфлікти, втрата або смерть когось із родичів, булінг, нестабільна самооцінка, алкогольна, наркотична залежності, негативний приклад суїцидальних груп, які пропагують самогубство, психічні розлади. Головними особливостями виникнення суїцидальної поведінки у юнацькому віці є недостатній рівень усвідомленості про власні емоції та почуття, а також можливі масштаби подібних дій. Треба підкреслити, що суїциди в юнацькому віці часто бувають пов'язані з прагненням уникнути важких сімейних ситуацій та страхом перед ними. Понад 92% випадків суїциду в юнацькому віці спровоковані школою і сім'єю [5].

А.А. Султанов виділяє три основні групи чинників:

1. Дезадаптація, яка пов'язана з порушенням соціалізації. Це трапляється, коли місце молодої людини у соціальній структурі суспільства не відповідає рівню її домагань.

2. Конфлікти із сім'єю в юнацькому віці. Ці конфлікти можуть бути зумовлені неприйняттям цінностей батьків.

3. Алкоголізація і наркотизація як підґрунтя для виникнення суїцидів в юнацькому віці [6, с. 127].

Основною причиною суїцидальних дій уважають соціально-психологічну дезадаптацію особистості. Однак для дітей та підлітків це найчастіше не тотальна дезадаптація, а порушення спілкування з близькими, з родиною.

Деякі вчені-дослідники розглядають суї- цидальну поведінку в контексті наслідку соціально-психологічної дезадаптації людини в умовах мікросоціального конфлікту. Соціально-психологічна дезадаптація як невідповідність організму і середовища може виявлятися різною мірою і в різних особи- стісних формах [11]. Окрім головної причини суїциду, існують ще й другорядні (хвороби, сімейно-побутові труднощі). Уважається, що суїцидом особистість намагається змінити обставини свого життя: позбутися нестерпних переживань, піти з травмуючих умов, викликати жалість і співчуття, домогтися допомоги та участі, привернути увагу до своїх проблем. Суїцидальна поведінка в юнацькому віці може забарвлюватися почуттям помсти кривдникам, «які потім пожаліють», у ньому можуть виявлятися риси патологічної упертості в переслідуванні мети будь-якою ціною. Нерідко це акт розпачу, коли особистості здається, що вона вичерпала всі свої сили і можливості вплинути на ситуацію. Передумовами аутодеструктивної поведінки та суї- циду є апатія, зневіра в особисті перспективи, зниження творчої і вітальної активності в результаті психічної травми. Суїцидальна поведінка в юнацькому віці може пояснюватися невмінням визначити життєві орієнтири та повною або частковою відсутністю життєвого досвіду. Окрім зазначених причин, існують чинники, які значно підвищують ризик юнацького суїциду:

• сімейні проблеми;

• попередні спроби самогубства;

• суїцидальні загрози (прямі й замасковані);

• суїциди чи суїцидальні спроби у родині;

• алкоголізм;

• уживання наркотиків і токсичних препаратів;

• афективні розлади (особливо важкі депресії);

• хронічні або невиліковні захворювання;

• тяжкі втрати (наприклад, смерть близької людини) [10].

Із кінця 1990-х років у дискурс про соціальну детермінованість здоров'я інтегрується новий концепт - «соціальний капітал». Незважаючи на майже тридцятирічну історію вивчення зв'язку соціального капіталу та здоров'я, це питання залишається дискусійним через те, що відсутній єдиний погляд на сутність та структурні компоненти соціального капіталу. Низка вчених ототожнює соціальний капітал із характеристиками соціальних груп і організацій, інші науковці вивчають соціальний капітал виключно як індивідуальний чинник особистіс- ного розвитку [12, с. 91].

Різні типи індивідуального соціального капіталу неоднаково залучені до продукування ефектів здоров'ю. Оскільки на індивідуальному рівні соціальний капітал є відображенням включеності до соціальних мереж, його прийнято розділяти на «згуртовуючий» (bonding), що описує зв'язки між близькими «своїми людьми» (сім'я, друзі), «той, що наводить мости» (bridging), що стосується мереж із більш слабкими зв'язками (колеги, сусіди),

[14] і «з'єднуючий» (linking) [18], що зачіпає вертикальні зв'язки між людьми з різних соціальних верств. Володіння згуртовуючим соціальним капіталом дає змогу отримувати соціальну підтримку, тоді як «той, що наводить мости» або «з'єднуючий» капітал дають доступ до інформаційних чи організаційних ресурсів.

Розглядаючи соціальний капітал як колективну характеристику, можна виділити два способи його впливу на здоров'я. Перший пов'язаний з впливом соціальних груп із сильними внутрішніми зв'язками на індивідуальну поведінк у сфері здоров'я. Подібні групи, що володіють ясними нормами взаємності (взаємодопомоги), що розділяються, і високим рівнем довіри, задають (диктують) своїм членам певні стандарти і моделі поведінки, у тому числі у сфері здоров'я. Численні емпіричні дослідження професора Гарвардського університету І. Кавачі показали, що люди, які проживають у локальних спільнотах (neighborhoods), що володіють високим ступенем соціальної інтеграції, значною мірою схильні дотримуватися декларованих лідерами і схвалюваних членами спільноти норм самозберігаю- чої поведінки [15]. Крім того, високий рівень групової згуртованості дозволяє ефективно використовувати неформальні санкції у разі реалізації членами групи девіантної поведінки [16], знижуючи цим і індивідуальні, і соціальні ризики здоров'ю.

Проблема профілактики суїцидальної поведінки є однією із важливих проблем нашого суспільства, оскільки об'єднує кілька напрямків одночасно. При проведенні профілактичних розмов фахівці повинні враховувати соціально-психологічний стан особистості, індивідуально-психологічні особливості, що призводять до суїцидальних форм реагування на складні обставини, вивчати процеси, що призвели до цих дій. Соціальна профілактика суїцидальної поведінки серед молоді існує як спосіб дій, які знижують кількісний показник завершених суїцидальних спроб. Комплекс таких заходів має здійснюватися у формальній та неформальній формі, а також охоплювати різні сфери життя суспільства.

Суїцидальна поведінка молоді, яка останнім часом набуває все більш загрозливих масштабів, найчастіше зумовлена внутрішньо-сімейними обставинами, відносинами з однолітками та у школі. Саме ці фактори порушують соціальну адаптацію та стають основою суїцидальної поведінки молоді. Найбільший вплив на розвиток суїцидаль- ної поведінки молоді надають внутрішньо сімейні обставини як результат взаємодії різних факторів і сил: економіко-соціальних, культурно-екологічних, демографічних, психологічних та інших. Майнове розшарування та соціальна нерівність, бідність і безробіття, маргіналізація та політичне відчуження широких верств населення, розпад сімейних та групових зв'язків - такі глибинні передумови формування неадекватних сімейних відносин, які провокують нестачу уваги до молоді, напруженість, сімейна атмосфера.

У профілактиці суїцидальної поведінки в юнацькому віці слід використовувати такі методи, як навчання соціальним навичкам і навичкам подолання стресу, надання соціальної підтримки через включення сім'ї, школи, друзів тощо. Може проводитися соціально-психологічний тренінг поведінки досягання, навичок пошуку соціальної підтримки в юнацькому віці. Також корисні індивідуальні та групові психокорекційні заняття для підвищення самооцінки, розвитку адекватного ставлення до особистості та емпатії в підлітковому віці.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Воднік В.Д. Самогубство: причини та шляхи профілактики / В. Д. Воднік // Вісник Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Серія : Філософія, філософія права, політологія, соціологія. - 2013. - № 3. - С. 140-160.

2. ВООЗ. Самогубство. URL: https://www.who.int/ news-room/fact-sheets/detail/suicide

3. Державна служба статистики України. Кількість померлих за окремими причинами смерті. URL: https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2021/ds/kpops/ arh_kpops2021_u.html

4. Дюркгейм Е. Самогубство : Соціол. дослідження / Пер. з фр. Л. Кононович. - К. : Основи, 1998. - 519.

5. Журавель, Т., Іванюк, І., Лехолетова, М., Лютий, В., Лях, Т., Пашко, Н., Соловйова, В., Соро- кіна, О., Спіріна, Т., Суліцький, В., Удовенко, Ю., Чепенко, О., Чуйко, О., Швед, О., & Янковець, В.

(2022). Профілактика деструктивної поведінки підлітків (Т Журавель & Ю. Удовенко, Ред.). Видавництво ФО-П Буря О.Д. - Київ, 2022 - 144 с.

6. Каневський В. І. Суїцидологія в соціальній роботі : [навчальний посібник] / В. І. Каневський. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2014. - 348 с.

7. Лєбєдєв Д.В., Назаров О.О., Тімченко О.В., Христенко В.Є., Шевченко І.О. Психологія суїцидаль- ної поведінки: Посібник/За заг. ред. проф. О.В. Тім- ченка - Харків, 2007. - 129 с.

8. Опендатабот. Аналітика, 2021. URL: https:// opendatabot.ua/analytics/suicide-statistics

9. Пилягіна Г.Я., Винник М.І. Проблема саморуй- нуючої поведінки серед населення України. Новости медицины и фармации. 2007. № 215. С. 10-11.

10. Система психологічної профілактики та корекції суїцидальної поведінки. http://kluby.if.ua/blog/ view/sistema-psihologichnoyi-profilaktiki-ta-korektsiyi- suyitsidalnoyi-povedinki

11. Федоренко Р П. Психологія суїциду [Текст] : навч. посіб. / Раїса Петрівна Федоренко. - Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2011. - 260 с. (Посібники та підручники ВНУ ім. Лесі Українки).]

12. Яценко М.А. Освіта як фактор розвитку соціального капіталу / М.А. Яценко // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Вип. 81. - Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2019. - С. 90-98.

13. Freeman D.G. Determinants of youth suicide: The easterlin-holinger cohort hypothesis reexamined. American Journal of Economics and Sociology. 1998. Vol. 57. No. 2. P 183-199.

14. Gittell R., Vidal A. Community organizing. Building social capital as a development strategy. - California: SAGE Publications, 1998. - 206 p.

15. Kawachi I., Berkman L.F. Neighborhoods and Health. - New York: Oxford University Press, 2003. - 368 p.

16. Kawachi I., Kennedy B.P., Glass R. Social capital and self-rated health: a contextual analysis // American journal of public health. - 1999. - Vol. 89, № 8. - P. 1187-1193.

17. McCall P.L., Land K.C. Trends in white male adolescent, young-adult, and elderly suicide: Are there common underlying structural factors? Social Science Research. 1994. Vol. 23. No. 1. P. 57-81.

18. Szreter S., Woolcock M. Health by association? Social capital, social theory, and the political economy of public health // International journal of epidemiology. - 2004. - Vol. 33, № 4. - P 650-667.

Размещено на Allbest.ru