Вплив рівня тривожності на прояви довіри дитини старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Центр розвитку дитини №53 «АБВГДЕИКА»

Вплив рівня тривожності на прояви довіри дитини старшого дошкільного віку

Крива Наталя Леонідівна кандидат психологічних наук, вихователь

Польський бульвар, 7, м. Житомир

Анотація

У статті проаналізовано вплив тривожності на прояви довіри дитини старшого дошкільного віку до соціального оточення, визначено тривожність як занепокоєння, невпевненість, емоційну нестійкість, тобто прояв негативного емоційного досвіду дитини в тій чи іншій ситуації, що виражається у підвищенні уваги та моторного напруження в ситуації можливої небезпеки.

Встановлено, що прояви довіри дитини старшого дошкільного віку залежать від рівня тривоги дитини та страхів, які виникають внаслідок стресових ситуацій, внутрішньо особистісних конфліктів, незадоволення соціальних і міжособистісних потреб.

Для дослідження використано методику визначення рівня тривожності «Обери потрібне обличчя» (Р. Темл, М. Доркі, В. Амен). З'ясовано, що більшість дітей старшого дошкільного віку мають середній рівень тривожності, який розглядається як прояв якості на рівні норми. Виділено значну кількість старших дошкільників з високим рівнем прояву тривожності.

Встановлено, що діти з середнім рівнем тривожності відзначаються оптимальним рівнем прояву довіри до соціального оточення, відверто та енергійно виражають свої почуття, здійснюють вольову регуляцію власної поведінки.

Старші дошкільники з високим рівнем тривожності мають низький рівень прояву довіри до соціального оточення, їм притаманні тривожний настрій, відсторонений погляд, вони не можуть пояснити причину тривоги та страху, намагаються бути ближче до дорослого, їхня емоційна нестійкість та підвищений рівень тривожності супроводжуються низькою самооцінкою, невпевненістю, агресивністю та ворожістю, що ґальмує психічний розвиток дітей, негативно впливає на їх майбутнє, спілкування з однолітками та взаємодію з соціумом.

Діти з високим рівнем тривожності та низьким рівнем прояву довіри до соціального оточення потребують підвищеної уваги з боку дорослих та психологічного супроводу.

Ключові слова: прояви довіри дитини старшого дошкільного віку, тривожність, соціальне середовище, методика визначення рівня тривожності.

Abstract

Kryva Natalia Leonidivna Candidate of psychological sciences, educator of the СЫМ Development Center No. 53 "ABVGDEYKA", Polsky Bulvar, 7, Zhytomyr

THE INFLUENCE OF THE ANXIETY LEVEL ON MANIFESTATIONS OF CONFIDENCE OF AN OLDER PRESCHOOL-AGED CHILD.

The article analyzes the influence of anxiety on the manifestations of trust of an older preschool child in the social environment, defines anxiety as anxiety, insecurity, emotional instability, i.e., a manifestation of a child's negative emotional experience in one or another situation, which is expressed in increased attention and motor tension in a situation of possible danger .

It was established that the manifestations of trust of an older preschool child depend on the child's level of anxiety and fears that arise as a result of stressful situations, intra-personal conflicts, dissatisfaction of social and interpersonal needs.

The method of determining the level of anxiety "Choose the right face" (R. Teml, M. Dorky, V. Amen) was used for the research. It was found that the majority of older preschool children have an average level of anxiety, which is considered as a manifestation of quality at the normal level. A significant number of older preschoolers with a high level of anxiety was identified.

It was established that children with an average level of anxiety are characterized by an optimal level of trust in the social environment, openly and energetically express their feelings, and exercise volitional regulation of their own behavior.

Older preschoolers with a high level of anxiety have a low level of trust in the social environment, they have an anxious mood, a detached look, they cannot explain the cause of anxiety and fear, they try to be closer to an adult, their emotional instability and increased level of anxiety are accompanied by low selfesteem, insecurity , aggressiveness and hostility, which inhibits the mental development of children, negatively affects their future, communication with peers and interaction with society.

Children with a high level of anxiety and a low level of trust in the social environment need increased attention from adults and psychological support.

Keywords: manifestations of trust of a child of older preschool age, anxiety, social environment, method of determining the level of anxiety.

Вступ

Постановка проблеми. Важлива умова нормальної життєдіяльності людини - навчитися довіряти собі та іншим, життю загалом, сприймати його як власну неповторну місію. Довіра дитини дошкільного віку до соціального оточення є умовою гармонійної взаємодії дитини з дорослим, інструментом профілактики та розв'язання складних життєвих ситуацій, допомагає створити безпечне та психологічно комфортне середовище для формування цілісної, психічно здорової, впевненої в собі особистості. Під «довірою дитини старшого дошкільного віку» розуміємо позитивне ставлення до батьків, педагогів, однолітків, знайомих та незнайомих людей, що ґрунтується на вірі в їх чесність та щирість, проявляється в готовності вступити в продуктивну взаємодію, поділитися значущою інформацією про себе. Об'єктом довіри/недовіри дитини старшого дошкільного віку є її соціальне оточення: батьки, педагоги, однолітки, знайомі та незнайомі люди. Дорослі для дитини старшого дошкільного віку виступають авторитетними людьми, є еталоном для наслідування, вибірковість довіри до незнайомих дорослих є показником особистішого розвитку старшого дошкільника. З'ясовано, що тривожність потужно впливає на прояви довіри дитини дошкільного віку.

Мета статті - кількісно та якісно проаналізувати рівні прояву тривожності дітей старшого дошкільного віку за допомогою методики «Обери потрібне обличчя» (Р. Темл, М. Доркі, В. Амен), та встановити їх вплив на прояви довіри старших дошкільників.

Виклад основного матеріалу

Кожна дитина народжується не лише з фізіологічними потребами, а також з потребою в ніжності та безпеці. Науковці Г. Салівен та К. Хорні: дійшли висновку, що нереалізована потреба в безпеці та надійності призводить до появи дитячої тривожності. За несприятливих умов у родині у дитини виникає відчуття ненадійності, базової тривожності, ізольованості та безпорадності [6].

Розв'язання суперечності, яка виникає у дитини між тривожністю та бажанням задовольнити потребу в любові, ніжності, надійності, безпеці може проявитись у таких формах поведінки: дошкільний тривожність довіра

1) прагнення до людей в любові;

2) прагнення відокремитись від людей;

3) прагнення діяти проти людей на основі агресії відносно них.

Лише за умови прагнення до людей в любові дитина може проявляти

довіру до інших людей. Отже, базова довіра та базова тривожність мають зв'язок та пов'язані формулою «взаємини з матір'ю - безпека або базова тривожність - базова довіра та недовіра» [6].

На думку А. Прихожан, в дошкільному віці відчуття нестабільності та незахищеності, невміння враховувати умови ситуації спілкування, відсутність власних критеріїв оцінювання правильності чи неправильності дій, запам'ятовування переважно негативних подій веде до накопичення негативного досвіду, який знаходить відбиття у стійкому переживанні тривожності. Але в цьому віці це не особистісне утворення, а функціональний стан, який виникає в результаті несприятливих стосунків з близькими дорослими. Тривожність впливає на спілкування дитини з близькими людьми, однолітками та іншими дорослими. Тривожні діти схильні не довіряти найближчому соціальному оточенню [5].

Теоретичний аналіз особливостей прояву довіри дитини старшого дошкільного віку до соціального оточення показав, що прояви довіри дитини старшого дошкільного віку залежать від рівня тривоги дитини та страхів, які виникають внаслідок стресових ситуацій, внутрішньо особистісних конфліктів, незадоволення соціальних і міжособистісних потреб.

На основі припущення, що дитина з середнім (нормальним) рівнем тривожності проявляє довіру до соціального оточення, для дослідження застосували методику визначення рівня тривожності, що показує внутрішнє ставлення дитини до конкретної ситуації, особливості її взаємодії з однолітками, дорослими в родині та ЗДО.

Методика «Обери потрібне обличчя» (Р. Темл, М. Доркі, В. Амен) дозволяє проаналізувати рівень тривожності дитини. До уваги дітей пропонується 14 малюнків розміром 8,5*11см, на яких зображена відома дитині ситуація в системах «дитина - дитина», «дитина - дорослий». Малюнки виконано у двох варіантах: для дівчаток та хлопчиків. На них немає обличчя дітей, лише контури голови. Кожний малюнок має два додаткових зображення дитячої голови, яка за розмірами точно відповідає контуру обличчя. На малюнках зображені ситуації, що моделюють відносини дорослого та дитини, ситуації в системі «дитина-дитина» та ситуації, що моделюють повсякденні дії. Відповідно до інструкції діагностичної методики, запропоновані на малюнках ситуації відрізняються емоційним забарвленням: позитивним або негативним. Основне проєктивне навантаження несуть малюнки, на яких зображення мають подвійний зміст.

Дитина має діяти за інструкцією: «Подивись уважно на малюнок. Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини - веселе чи сумне? Вибери та поясни свою думку». Вибір відповідного обличчя та словесні висловлювання дитини фіксували в протоколі:

При інтерпретації отриманих даних тривожність розглядається як прояв негативного емоційного досвіду дитини в тій чи іншій ситуації. Ситуації з позитивним емоційним забарвленням: картки №1 (гра з молодшими дітьми), №5 (гра зі старшими дітьми), №13 (дитина з батьками); з негативним забарвленням: картки №3 (об'єкт злості), №8 (догана), №10 (агресивний напад) та №12 (ізоляція). До карток, на яких зображені ситуації з подвійним змістом, відносяться: №2 (дитина і мама з немовлям), №4 (одягання), №6 (вкладання спати наодинці), №7 (умивання), №9 (зневага), №11 (прибирання іграшок) та №14 (їжа на самоті). Найбільш проєктивними є картки №4 (одягання), №6 (вкладання спати наодинці) та №14 (їжа на самоті), діти, що роблять в даних ситуаціях негативний вибір, в більшості випадків мають високий рівень тривожності [3].

Діти з високим та середнім рівнем тривожності адекватно вибирають емоції: в негативній ситуації - сумне обличчя, в позитивній - веселе, в неоднозначній ситуації роблять вибір, пов'язаний з позитивною емоцією. Ознаки високого рівня тривожності: нервозність, занепокоєння, хвилювання, підвищена рухова активність (дитина гризе нігті, намотує волосся на палець, кусає нижню губу), фізіологічні ознаки (часте дихання, потіння долонь) [3].

Під час інтерпретації даних, отриманих за методикою «Обери потрібне обличчя» (Р. Темл, М. Доркі, В. Амен), розглядали тривожність як занепокоєння, невпевненість, емоційну нестійкість, тобто прояв негативного емоційного досвіду дитини в тій чи іншій ситуації, що виражається підвищенням уваги та моторного напруження в ситуації можливої небезпеки.

Якісний аналіз отриманих даних за цією методикою передбачав уважне вивчення висловлювань дітей, що надало можливість зробити висновки про емоційний досвід спілкування дитини із соціальним оточенням та проаналізувати наслідки його впливу.

Для кількісного аналізу даних обстеження дітей старшого дошкільного віку використали формулу обрахунку індексу тривожності за методикою «Обери потрібне обличчя» (Р. Темл, М. Доркі, В. Амен):

де ІТ - індекс тривожності;

N - кількість емоційно-негативних виборів.

Залежно від рівня індексу тривожності (ІТ), дітей розподілили на три групи: з високим рівнем тривожності (ІТ вище 50%); з середнім рівнем тривожності (ІТ від 20 до 50%); з низьким рівнем тривожності (ІТ від 0 до 20%).

Кількісні результати представили в діаграмі, з якої видно, що більшість дітей старшого дошкільного віку мають середній рівень тривожності - прояв якості на рівні норми (70% - в експериментальній групі, 74% - в контрольній). Спостерігається значна кількість дітей з високим рівнем прояву тривожності (30% - в експериментальній групі, 26% - в контрольній).

Рис.1. Кількісна характеристика розподілу старших дошкільників ЕГ та КГ відповідно до рівня прояву тривожності

В ході діагностики діти з середнім рівнем тривожності адекватно вибирали емоції: в негативній ситуації - сумне обличчя, в позитивній - веселе, в неоднозначній ситуації робили вибір, пов'язаний з позитивною емоцією.

Наведемо приклади, що яскраво ілюструють отримані результати.

Еліза (5,5 р.), має ІТ 28,7% (середній рівень тривожності), усі ситуації, що несуть подвійний зміст, позначила «веселим обличчям», і пояснила своє ставлення до ситуацій так: «Цікаво гратись з мамою і маленькою сестричкою» (№2), «Я люблю одягатись» (№4), «Необхідно вночі гарно відпочивати» (№6), «Дівчинка любить братика і тата» (№9), «Я люблю збирати іграшки» (№11), «Їсти - це весело» (№14). Під час спостереження за дитиною в ігровій діяльності ми зафіксували, що дівчинка весела, щаслива та налаштована оптимістично, що підтверджує отримані дані.

Своєю чергою, діти з високим рівнем тривожності часто вибирали картку із зображенням сумного обличчя. На запитання «Чому?» вони часто говорили: «Тому що його (її) сварять, наказують, не звертають уваги, не хочуть з ним(нею) грати».

Мілана (5,5 р.), ІТ - 85,7% (високий рівень тривожності), майже в усіх ситуаціях вибрала «сумне обличчя». Свій вибір вона пояснила так: «Хлопчик хоче забрати м'яч» (№1), тобто ситуація з позитивним забарвленням у дівчинки викликала негативну реакцію. Це може свідчити, що у дівчинки не складаються стосунки з дітьми. Ситуацію «Дитина і мати з дитиною» (№2) Мілана прокоментувала так: «Дівчинка теж хоче, щоб з нею побавились», що може означати, що мама приділяє менше уваги, ніж вона потребує. Про це ж свідчить коментар до ситуації «Ігнорування» (№9): «Дівчинка теж хоче на руки». Коментарі «Мені не подобається одягатись самій», «Я не люблю умиватись» та вибір «сумного обличчя» в ситуаціях «повсякденні дії» можуть вказувати на те, що батьки зациклюються на охайності та режимі, постійно виправляють дитину та роблять їй зауваження. Мілана також зробила негативний вибір в ситуації «Їжа на самоті» (№14), що може свідчити про низьку самооцінку дитини.

Артем (5,5 р.), ІТ - 78,5% (високий рівень тривожності), ситуації, що несуть подвійний зміст, позначив «сумним обличчям» та прокоментував свій вибір таким чином: «На малюнку мама з дитиною, я також хочу, щоб до мене так ставились» (№2); «Не люблю одягатися, бо це для мене важко» (№4); «Я не люблю збирати іграшок, тому обличчя сумне». Це може свідчити про недостатню увагу з боку мами до дитини (тато хлопчика з родиною не живе), а також про те, що дитину постійно кваплять робити ту чи іншу справу.

Лєсана (5,5 р.), ІТ - 64,2% (середній рівень тривожності), негативно позначила ситуації взаємодії з однолітками («Гра з молодшими дітьми» (№1), «Гра зі старшими дітьми» (№5)), пояснивши це так: «Мені хочеться гратись по-своєму»; «Дорослі діти можуть мене вдарити». Така реакція свідчить про досвід невдалих стосунків з однолітками. В ситуації «Ігнорування» (№9) дівчинка зробила позитивний вибір, розповівши про те, як чудово проводити час з татом, а дитина на руках просто підлітає від щастя. Також Лєсана позитивно відмітила ситуацію «Укладання спати на самоті» (№6), адже вона доросла і самостійна.

Володя (5,5 р.), ІТ - 64,2 % (середній рівень тривожності), під час пояснення малюнків вживав слова «страшно», «сумно», «боляче», під час дослідження у нього проявлялися такі ознаки тривожності: занепокоєння, ухилення від відповіді, невпевненість в правильності своїх висловлювань. Ситуації, що несуть подвійний зміст, зокрема «Одягання» (№4), «Укладання спати на самоті» (№6), він пояснив так: «Я не люблю одягатись сам»; «Хлопчик ще не хоче спати, а мама і тато його примушують лягати». Це свідчить про те, що батьки роблять дитині постійно зауваження щодо зовнішнього вигляду, а також більше уваги приділяють собі, ніж дитині, вказують, що і коли робити, не прислухаючись до бажань дитини. Щодо ситуацій «повсякденні дії» хлопчик обрав «веселе обличчя», адже за його словами він «любить складати іграшки, а бути чистим необхідно для здоров'я».

Насторожує той факт, що 15% (4 особи) досліджених ЕГ в ситуації «Дитина з батьками» (№13), зробили негативний вибір. Діти цікаво коментували ситуацію («Йдуть у парк», «Їдуть на море», «Йдуть у кіно, це класно!»), але все ж таки позначили її «сумним обличчям», що може свідчити про зіпсовані стосунки з батьками через часті покарання, байдуже ставлення, емоційне неприйняття. В КГ всі діти (100%) в подібній ситуації обрали «веселе обличчя», що супроводжували наступними коментарями: «тато і мама ведуть мене у садок» (4 дитини КГ так прокоментували ситуацію «Дитина з батьками», що свідчить про позитивне ставлення до перебування у ЗДО), «Разом ідуть в магазин», «Поспішають в кафе», «Їдуть на відпочинок на море». Також, слід зауважити, що коло ситуацій, які викликають тривогу, у дітей з високим ІТ був значно ширшим, негативний вибір (сумне обличчя) стосувався частіше нейтральних ситуацій, які загалом не викликають тривоги.

Отже, діти з середнім рівнем тривожності відзначаються оптимальним рівнем прояву довіри до соціального оточення. Такі діти відверто та енергійно виражають свої почуття, мають здійснювати вольову регуляцію власної поведінки. Такі прояви є результатом довірливих взаємин в родині та дитячому колективі, задоволення потреби дитини у визнанні та прийнятті, ставлення до дитини як цінності з визнанням її права на гармонійний розвиток та реалізацію потенційних можливостей в безпечному середовищі.

Старші дошкільники з високим рівнем тривожності мають низький рівень прояву довіри до соціального оточення, їм притаманні тривожний настрій, відсторонений погляд, вони не можуть пояснити причину тривоги та страху, намагаються бути ближче до дорослого. Їхня емоційна нестійкість та підвищений рівень тривожності супроводжуються низькою самооцінкою, невпевненістю, агресивністю та ворожістю. Причинами таких проявів можуть бути неадекватність батьківсько-дитячих взаємин (брак уваги, довіри та любові, порушення дорослими обіцянок, позбавлення комунікації внаслідок постійної зайнятості) та емоційна напруженість в суспільстві. В результаті діти не отримують достатньої уваги рідних, не відчувають захищеності, виникає недовіра до соціального оточення та світу, який сприймається дитиною як небезпечне місце. Низький рівень довіри ґальмує психічний розвиток дітей, негативно впливає на їх майбутнє, спілкування з однолітками та взаємодію з соціумом.

Висновки

З'ясовано, що більшість дітей старшого дошкільного віку мають середній рівень тривожності, який розглядається як прояв якості на рівні норми. Діти з середнім рівнем тривожності мають оптимальний рівень прояву довіри до соціального оточення. Виділено значну кількість старших дошкільників з високим рівнем прояву тривожності. Такі діти мають низький рівень прояву довіри до соціального оточення, що може негативно вплинути на їх розвиток. Тому старші дошкільники з високим рівнем тривожності та низьким рівнем прояву довіри до соціального оточення потребують підвищеної уваги з боку дорослих та психологічного супроводу.

Література

1. Вовчик-Блакитна О. О. Особливості емоційного розвитку. Психічний розвиток дитини-дошкільника. Київ: Світич. 2004. C. 29-35.

2. Дитина у сучасному соціопросторі: навчальний посібник / Т. О. Піроженко, С. О. Ладивір, К. В. Карасьова та ін. ; за ред. Т О. Піроженко. Київ-Кіровоград: Імекс- ЛТД, 2014. 272 с.

3. Загадковий світ емоцій. Розвиток емоційної сфери дошкільників / упоряд. І. В. Молодушкіна. 2-ге вид. Харків: Вид. група «Основа», 2011. 207 с.

4. Максименко С. Д. Психічне здоров'я дітей. Психолог. 2002. № 1. С. 2.

5. Прихожан A. M. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика. Москва: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: МОДЭК, 2000. 304 с. (Библиотека педагога-практика).

6. Сидоренков А. В. Психологические особенности доверия дошкольников. Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского университета, 2001. 134 с.

7. Скрипкина Т. П. Психология доверия: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. Москва: Издательский центр «Академия», 2000

References

1. Vovchyk-Blakytna O. O. (2004). Osoblyvosti emocijnogho rozvytku [Peculiarities of emotional development]. Psykhichnyi rozvytok dytyny-doshkilnyka. Kyjiv: Svitych, 29-35 [in Ukrainian].

2. Pirozhenko T. O., Ladyvir S. O., Karasjova K. V. ta in. (2014). Dytyna u suchasnomu sotsioprostori: navchalnyi posibnyk [The child in the modern social space: a study guide]. Kyjiv-Kirovoghrad: Imeks-LTD [in Ukrainian].

3. Molodushkina I. V. (ed.) (2011). Zaghadkovyj svit emocij. Rozvytok emocijnoji sfery doshkiljnykiv [Mysterious world of emotions. Development of the emotional sphere of preschoolers]. 2-ghe vyd. Kharkiv: Vyd. ghrupa «Osnova» [in Ukrainian].

4. Maksymenko S. D. (2002). Psykhichne zdorov'ja ditej [Mental health of children.] Psykhologh. № 1. p. 2 [in Ukrainian].

5. Prikhozhan A. M. (2000) Trevozhnost u detey i podrostkov: psikhologicheskaya priroda i vozrastnaya dinamika [Anxiety in children and adolescents: psychological nature and age dynamics.]. Moskva: Moskovskiy psikhologo-sotsialnyy institut; Voronezh: MODEK. (Biblioteka pedagoga-praktika) [in Russian].

6. Sidorenkov A. V. (2001)Psikhologicheskie osobennosti doveriya doshkolnikov [Psychological features of preschoolers' trust]. Rostov-na-Donu: Izdatelstvo Rostovskogo universiteta [in Russian].

7. Skripkina T. P. Psikhologiya doveriya: ucheb. posobie dlya stud. vyssh. ped. ucheb. Zavedeniy [Psychology of trust: textbook. study aid higher education ped. studies routine]. Moskva: Izdatelskiy tsentr «Akademiya» [in Russian].

Размещено на Allbest.ru