Компетентність сім'ї у розв'язанні подружніх конфліктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Компетентність сім'ї у розв'язанні подружніх конфліктів

Горова Олена Олександрівна,

доктор психологічних наук, доцент,

професор кафедри психології управління

Центрального інституту післядипломної освіти

ДЗВО "Університет менеджменту освіти" Київ, Україна

Анотація

У статті визначено актуальність вивчення особливостей конфліктологічної компетентності сім'ї та її впливу на розв'язання подружжям сімейних конфліктів та представлено результати емпіричного дослідження сформованості конфліктологічної компетентності членів родини. Висвітлено сімейні конфлікти як важливий показник стабільності шлюбу, причиною яких може бути вікова різниця між поколіннями (батьками та дітьми), відмінності у характерах, що утруднюють взаєморозуміння, створюють непорозуміння у площині цінностей, стандартів поведінки тощо. За результатами емпіричного дослідження, в якому брали участь 150 осіб - членів сімей, які були розподілені на групи за віком, статтю, місцем проживання, стажем подружнього життя, кількістю дітей в сім'ї, виявлено недостатній рівень сформованості конфліктологічної компетентності. Більше ніж половину досліджуваних характеризує низький і середній рівні конфліктологічної компетентності, високий рівень виявлено лише у десятої частини досліджуваних. Третині досліджуваних характерна власна методика вирішення конфліктів, сприйняття всіх деталей того, що відбувається у конфліктній ситуації, довіра власним здібностям у вирішенні складних, конфліктних ситуацій, обдумування суджень, обмірковування рішень, перш ніж діяти. За результатами дисперсійного аналізу виявлено статистично значущі відмінності конфліктологічної компетентності: досліджувані чоловіки, які проживають у сільській місцевості характеризуються вищими показниками порівняно з чоловіками, які проживають у місті та жінками з сімей, що проживають як у місті, так і у селі. Найбільш спроможними до розв'язання сімейних конфліктів: є жінки, які перебувають у шлюбі понад 10 років та чоловіки з сімей, стаж яких 5-10 років; чоловіки у сім'ях, де є 1 дитина і жінки, у сім'ях яких є 2 і більше дітей. Найменш здатні до компромісу чоловіки, в родинах яких народилося 3 і більше дітей.

Ключові слова: конфлікт; конфліктологічна компетентність; сімейні взаємини; подружній конфлікт; конфліктно-компетентна поведінка.

COMPETENCE OF THE FAMILY IN RESOLVING MARITAL CONFLICTS Olena Gorova,

Doctor of Psychological Sciences, Associate Professor,

Professor of the Department of Management Psychology, of the Central Institute of Postgraduate Education of the SIHE "University of Educational Management" Kyiv, Ukraine конфлікт сім'я компетентність

Abstract. The article determines the relevance of studying the features of family conflict competence and its influence on the resolution of family conflicts by spouses and presents the results of an empirical study of the formation of conflict competence of family members. Family conflicts are highlighted as a vital indicator of marriage stability, the reason for which can be the age difference between generations (parents and children], differences in characters that complicate mutual understanding, and create misunderstandings in the plane of values, standards of behaviour etc. According to the results of an empirical study in which 150 family members participated, who were divided into groups by age, gender, place of residence, length of married life, and the number of children in the family - an insufficient level of conflict-related competence formation was revealed. More than half of the respondents were characterized by a low and medium level of conflict-related competence, and a high level was found only in a tenth of the respondents. A third of the respondents are characterized by their methods of conflict resolution, perception of all the details of what is happening in a conflict situation, trust in their abilities to solve complex, conflict situations, thinking over judgments, and considering decisions before acting. According to the results of variance analysis, statistically significant differences in conflict-related competence were found in the following: the studied men living in rural areas are characterized by higher indicators compared to men living in the city and women from families living both in the city and in the village. The most capable of solving family conflicts are the following: women who have been married for more than 10 years and men from families whose experience has been 5-10 years; men in families with 1 child and women in families with 2 or more children. The least able to compromise are men whose families have 3 or more children.

Keywords: conflict; conflict competence; family relations; marital conflict; conflict-competent behavior.

Вступ / introduction

Постановка проблеми. Нагальною потребою сьогодення є оволодіння мистецтвом управління конфліктами в усіх сферах життя, а особливо у подружньому житті. Це спричинює потребу вивчення та опанування подружжям технологіями, техніками, методами попередження, запобігання та розв'язання конфліктів. Поява різноманітних непорозумінь, неузгодженостей, конфліктних ситуацій можуть нерідко виникати у різних сферах людської діяльності, у тому числі й у сімейних взаєминах. Це зумовлено різними уявленнями щодо "ідеального типу сім'ї у чоловіків і жінок, гендерного розподілу сімейних ролей" (С. Бужинська, 2020) [1, с. 135-137], суперечливого ставлення до їх виконання, незадоволеністю подружнім життям, стійкою орієнтацією подружжя на розлучення та малодітну сім'ю, проблемами у досягненні злагоди, соціокультурної взаємодії поколінь, зростанням кількості розлучень (А. Гусєв, 2020; Н. Довгань, 2020 та ін.) [2], [3] тощо.

Причинами конфліктності у стосунках родини можуть бути відмінності у характерах, що ускладнюють взаємини, розуміння у сім'ї, вікові відмінності між поколіннями, економічні, сексуальні та інші проблеми тощо. Тому подружжю варто усвідомлювати і розуміти сутність, причини, форми сімейних конфліктів, що уможливить їх успішне попередження або й розв'язання. Це дозволить подолати "дезорганізацію шлюбно-сімейних відносин, яка проявляється у зростанні кількості розлучень, зниженні якості сімейних взаємостосунків та задоволеності шлюбом, погіршенні адаптивних можливостей подружжя, послабленні захисної функції сім'ї від динамічних процесів, що існують у суспільстві" (І. Сингаївська, Ю. Лукаш, 2021) [4, с. 252].

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчив чималу кількість праць, спрямованих на дослідження причин конфлікту, способів його корекції (Г. Антонов, Л. Білоконенко, Т. Мішина, В. Столін), механізмів попередження й управління конфліктами (Г. Ложкін, В. Тюріна, Є. Юрківський та ін.), особливостей переговорного процесу (А. Гірник, М. Пірен, Н. Пов'якель та ін.), стратегій розв'язання конфліктних ситуацій (Т. Кушнірук, Д. Джонсон, Ф. Джонсон), формування конфліктостійкості у майбутніх фахівців (В. Великий, Т. Виноградова), культури спілкування як основи ефективної людської взаємодії та прогресивного розвитку суспільств (В. Балахтар, М. Пірен, О. Петроє) [5] тощо. Вагомий доробок науковці зробили у вивчення причин виникнення сімейних конфліктів та пошуку засобів психологічної допомоги (С. Бужинська, 2020; А. Кравченко, Н. Тверезовська, 2015; І. Сингаївська, Ю. Лукаш, 2021) [1], [6], [4], психологічних аспектів подружніх конфліктів (Л. Ковальова, 2004; Т. Кругла, 2017; В. Турбан, 2016) [7], [8], [9], проблеми конфліктності в молодій сім'ї в період первинної адаптації (Л. Котлова, 2014) [10] та ін.

Мета та завдання / aim and tasks

Актуальність і недостатня розробленість проблеми дозволили визначити мету дослідження: теоретично та емпірично дослідити рівень сформованості конфліктологічної компетентності сім'ї у розв'язанні подружніх конфліктів.

Завдання дослідження:

1) висвітлити сутність конфліктологічної компетентності сім'ї;

2) емпірично дослідити рівень сформованості конфліктологічної компетентності сім'ї у розв'язанні подружніх конфліктів.

Теоретичні основи дослідження / the theoretical backgrounds

Становлення, розвиток й функціонування подружжя складно уявити без спілкування. Потреба сім'ї у спілкуванні зумовлена необхідністю взаємодіяти у побуті, сумісній діяльності, вирішенні різноманітних сімейних проблем тощо. Спілкування у родині реалізується в єдності його функцій (комунікативної, перцептивної та інтерактивної), стилі взаємодії як сукупності різних прийомів, способів взаємодії, які проявляються у певній манері поведінки людини. Стиль спілкування впливає на виховання дітей, взаємини із старшими поколіннями, що загалом створює сприятливу (несприятливу) атмосферу для розвитку подружжя, взаємопідтримки і взаєморозуміння між усіма членами сім'ї. Саме успішність цієї взаємодії впливає на сприймання і розуміння один одного членами родини, їхні прагнення до взаєморозуміння, здатність комунікувати і ефективно взаємодіяти, долаючи різні бар'єри і формуючи позитивний психологічний клімат в родині. При цьому важливим є адекватне оцінювання подружжям власного ставлення один до одного. Тому варто прагнути і формувати комунікативну культуру у подружньому житті, бути здатним до саморозкриття подружжя у спілкуванні, глибокого взаєморозуміння, невербальної комунікації та ін. Відсутність успішного міжособистісного спілкування у сім'ї спричинює появу сімейних конфліктів.

Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення) - певна завершальна ланка механізму вирішення суперечностей у системі відносин; це не відхилення від норми, а норма співіснування людей, певна форма встановлення і зміни пріоритетів у системі інтересів, потреб членів родини чи суспільних відносин взагалі (В. Балахтар, Ю. Волошина, 2022) [13]; "зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій, окремого епізоду у свідомості, в міжособистісних взаємодіях або міжособистісних відносинах індивідів або груп людей, пов'язане з негативними емоційними переживаннями" (Л. Скібіцька, 2007) [14]. Це найбільш гострий спосіб усунення протиріч, які виникають у процесі взаємодії і потребують протидії суб'єктів конфлікту і, звичайно, супроводжуються негативними емоціями і, досить часто, негативними наслідками; певний вид міжособистісної взаємодії, в основі якого є об'єктивна суперечність цілей, інтересів і думок учасників, що виявляється в сильних негативних переживаннях щодо ситуації, опонента, самих себе (В. Москаленко, 2008) [15].

Сімейні взаємини поєднують сукупність соціально регламентованих взаємин між шлюбними партнерами, які є складовою їх сімейних взаємин, і, водночас, відмінні за змістом, функціями та структурою. Зміст подружніх взаємин висвітлює значення шлюбу, його роль в організації, стабілізації, соціальному санкціонуванні задоволення господарсько-побутових, емоційно- сексуальних, психологічних і батьківських потреб чоловіка і дружини.

У подружньому житті партнери мають два суперечливі прагнення: до взаємодії з іншими і до відсторонення від них. Спілкуючись один з одним у шлюбі, подружжя швидко виснажується і потребує розширення кола комунікації. Це зумовлено бажанням завести нові знайомства та реалізувати себе в соціумі. Проте можуть виникати непорозуміння, певні бар'єри у взаєморозумінні, відмінності у поглядах на життя, в особистісних цінностях, оскільки, вступаючи у шлюб, партнери досить мало знають про внутрішній світ один одного, їхні інтереси, цінності, цілі і потреби.

Сімейні конфлікти - це протидія між членами родини на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів, різної культури і стереотипів. Як зазначає В. Турбан, сімейні конфлікти свідчать про загострення міжособистісних відносин у подружжя, коли позиції, цілі, відносини між ними стають несумісними, взаємовиключними. У випадку розбіжностей, здебільшого суб'єктивного характеру, відсутня об'єктивна несумісність і, отже, відновити сімейний баланс можна на різних стадіях розвитку сім'ї (В. Турбан, 2016) [9, с. 444-453]. Таким чином, перейти на новий рівень взаємин, відкрити нові можливості.

Отож сімейні конфлікти є важливим показником стабільності шлюбу, а причиною конфліктності у родинах може бути вікова різниця між поколіннями (батьками та дітьми), відмінності у характерах, що утруднює взаєморозуміння, непорозуміння у площині цінностей, стандартів поведінки. Підґрунтя причин має досить широку варіативність політичного, міжнаціонального, економічного або будь-якого іншого характеру. Це зумовлює нашу зацікавленість у вивченні особливостей конфліктологічної компетентності сім'ї та її впливу на розв'язання подружжям сімейних конфліктів.

Методи дослідження / research methods

З метою визначення рівня сформованості конфліктологічної компетентності сім'ї у розв'язанні подружніх конфліктів проведено емпіричне дослідження, в якому взяли участь 150 осіб - членів сімей, яких розподілено на групи за віком, статтю, місцем проживання, стажем подружнього життя, кількістю дітей в сім'ї (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл досліджуваних залежно від віку, статі, місця проживання, років подружнього життя, кількості дітей у сім'ї