Феномен політичного лідерства у ХХІ столітті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феномен політичного лідерства у ХХІ столітті

Лютко Н.В.,

кандидат політичних наук, доцент кафедри філософії та соціально-гуманітарних наук Хмельницького національного університету

Цепкало Т.О.,

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри журналістики, реклами та зв'язків з громадськістю Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Прокоф'єва О.О.,

кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології

Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

Статтю присвячено дослідженню феномена політичного лідерства у ХХІ столітті. Інтерес до феномену політичного лідерства має досить глибокі історичні коріння.

Визначено, що інтерес суспільства до особистостей політичних лідерів виникає у нестабільні періоди їхнього національного розвитку, бо саме в цей момент починає з'являтися велика кількість осіб, які прагнуть прийти до влади, самоствердитися та реалізуватися в політиці. Процес лідерства завжди є тривалим і динамічним.

Зазначено, що більша частина суспільства вважає політичного лідера авторитетним керівником певної політичної партії або організації. Маючи певні важелі впливу він в змозі відігравати провідну чи суттєву роль у політичних процесах та ситуаціях.

Розглянуто велику кількість визначень поняття лідерства та виділено найголовніші та найактуальніші, а саме: по-перше, лідерство включає в себе набір певних якостей лідера, а також його здібності налагоджувати міжособис- тісні взаємовідносини; по-друге лідерство завжди є взаємопов'язаним з однодумцями, з підлеглими, з суспільством; і останнє це те, що лідерство це та роль, яку виконує особистість в політичному суспільстві та системі в цілому.

Проаналізовано основні теорії лідерства в яких вчены в рызны часи намагалися пояснити основні причини та функції лідерства. З допомогою цих концепцій стають зрозумілішими актуальні проблеми дослідження феномену політичного лідерства. Вважаємо, що серед розмаїття концепцій, які пояснюють феномен лідерства є наступні теорії: теорії лідерських рис; теорії навколишнього середовища, або ситуативні теорії; особистісно-ситуативні теорії; теорії «очікування -взаємодія»; гуманістичні теорії; атрибутивні теорії; теорії «обміну», «трансактного аналізу» і трансформаційного лідерства; мотиваційні теорії.

В статті перелічені основні функції політичного лідерства, розкривають сутність лідерської діяльності та визначають типологію лідерства.

Ключові слова: феномен, лідерство, політика, суспільство.

THE PHENOMENON OF POLITICAL LEADERSHIP IN THE 21ST CENTURY

The article is devoted to the study of the phenomenon of political leadership in the 21st century. Interest in the phenomenon of political leadership has quite deep historical roots.

Key words: phenomenon, leadership, politics, society.

Постановка проблеми

На сьогодні існує велика кількість наукових доробків з проблематики політичного лідерства. Всі вони засновані на значних фактах. Більшість науковців у своїх дослідженнях розглядають лідера, як особистість у різних сферах, а саме: правовій, соціальній, психологічній та політичній. Опираючись на різні методологічні підходи, щодо окресленої проблематики потрібно дослідити феномен політичного лідерства у ХХІ столітті. Визначити, хто ж такий справжній лідер та якими якостями повинен володіти справжній лідер. Адже проблема лідерства для громадян нашої держави представляє особливу зацікавленість, бо саме ефективна управлінська діяльність політичних лідерів забезпечує ефективне функціонування соціальних інститутів. політичний лідер харизма імідж

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Значною базою дослідження даного феномену виступають роботи закордонних науковців, а саме: С. Кулі, Л. Бернард, Л. Боунер, Е. Мансон, Ф. Фід- лер, К. Девіс, Р. Мертон, Р. Стодгілл, С. Міллз, М. Смітт. В Україні проблематикою політичного лідерства займалися: Ю. Зущик, О. Кривошеєнко, В. Яблонський, Д. Видрін, Б. Кухти, Н. Теплоухова, А. Пахарєва та інші. Проте, незважаючи на підвищений інтерес вітчизняних і закордонних науковців до досліджуваної проблематики, досі маловивче- ним залишається концептуалізація даної проблематики, особистісні риси, якими повинен володіти справжній політичний лідер та його імідж.

Мета статті полягає в аналізі основних підходів щодо вивчення феномену політичного лідерства у ХХІ столітті; розглянути основні функції політичного лідера; визначити явище іміджу та харизми політичного лідерства.

Виклад основного матеріалу

Аналіз наукових досліджень феномену політичного лідерства вказує на те, що його витоки починаються із США. Більшість праць свідчать про практичний характер цих досліджень. Взагалі досліджуваний феномен є багатогранним та комплексним. Ми не можемо взяти певну політичну особистість, її діяльність та аналізувати. Тому, що по-перше лідер завжди працює в команді, у нього є помічники та радники. Він виконує певні завдання, до цієї діяльності задіяно багато ресурсів та засобів.

Етимологія поняття «лідер» показує, що цей термін почав активно використовуватися в ХІІІ-ХІУ століттях і позначає повну особу, яка керує групою людей або ж може бути керівником організації чи держави [1].

В науковий обіг цей термін введено на початку ХХ століття, але виникають певні труднощі при його дослідженні. Справа в тому, що кожна нація трактує його по своєму.

Наприклад в англійській мові воно трактується як «провідний» або «той, що вказує шлях», «керівник», «командир», «управляючий». Наразі це поняття є дещо ширшим і означає «ведення за собою», «управління», «зверхність», «головування».

Якщо поринути в часи античності томи можемо побачити, що філософи тих часів вже замислювалися та досліджували людей, які управляли народом або військами.

Особливої уваги заслуговує думка мислителя часів Середньовіччя Ніколо Макіавеллі, який говорив про те, що політичний лідер - це керівник, який об'єднує суспільство і представляє його інтереси там де це потрібно. Зазвичай може користуватися різними засобами для забезпечення порядку і збереження своєї посади [2].

Щодо визначення поняття «політичний лідер» можемо зазначити, що в наукових джерелах трактується по-різному.

В політологічному словнику, цей термін позначається як авторитетний член організації, групи або суспільства, вплив якого дозволяє відігравати йому провідну чи суттєву роль у політичних процесах або ситуаціях, це властилін, який може використовувати будь-які методи та засоби для наведення порядку та збереження свого властву- вання [3].

Сучасний дослідник політичного лідерства А. Пахарєв вважає, що політичне лідерство має взаємозв'язок, взаємодію взаємовплив основних його елементів: лідер - послідовники - середовище - завдання. Лідерство містить в собі не тільки набір потрібних особистісних якостей і здібностей, а і ділових міжособистісних взаємовідносин, а також здійснює цілеспрямований і передбачуваний вплив [4].

У політичному енциклопедичному словнику поняття «політичне лідерство» трактується як процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою та є авторитетними, здійснюють легітимний вплив на суспільство, яке добровільно передає лідерові частину своїх політико-владних повноважень і прав [5].

В даному випадку вбачаємо правильність, що у визначенні зазначено таке поняття, як «легітим- ність», тобто лідер є законим і обраним народом.

Дуже часто можна почути такий вислів: «Не кожний керівник може бути лідером». Це дійсно є так. На нашу думку, якщо керівник є неефективним і не привертає до себе колектив, він ніколи не стане справжнім лідером.

У нашій мові більше використовується поняття «керівник», в англійській поняття «лідер», яке є спорідненим до слова керівник. Головною різницею є те, що лідер діє «знизу до гори», а керівник навпаки діє «згори до низу» [6].

Нам подобається думка Ч. Холлломана, який розмежовує поняття «лідер» та «керівник». Керівника він характеризує з точки відношення до влади, а лідера з огляду особистісного впливу. Керівник керується документами та наказами, а лідер це той кого приймає або не приймає група. Тобто дослідник пропонує розмежовувати індивіда та його світогляд [7].

Для того, щоб стати справжнім лідером, потрібно прикласти зусиль та постійно працювати над собою і приділяти для цього досить багато часу. Для того, щоб створити авторитет потрібно постійно вдосконалюватися та розвиватися.

Колектив українських політологів зазначає, що політичним лідером є особа, яка має постійний пріоритетний вплив на політичне об'єднання або на суспільство взагалі, завдяки тому, що приймає постійну участь у політиці [8].

Кожен політичний лідер у своїй діяльності виконує певні функції. На основі наукових досліджень нами було окреслено найсуттєвіші та на нашу думку найголовніші функції, а саме:

1) Інтегративна - це узгодження і об'єднання спільних цінностей, ідей, ідеалів.

2) Мобілізаційна - полягає в перетвореннях у суспільстві.

3) Орієнтаційна - розробка програми політичного курсу та її затвердження.

4) Комунікативна - налагодження спільної мови із колективом та народом.

5) Креативна - постійне генерування ідей, оновлення політичних програм.

Не можемо також залишити без уваги наукову працю Д. Томпсона, який описав доволі цікаві функції політичного лідера. На його думку лідер повинен вміти створювати коаліції, вести переговори та вміти переконувати; визначати головні цілі та створювати програми для формування та розвитку політики; бути оптимістом та ентузіастом; вміти добирати та виховувати ефективну управлінську команду; вести збір інформації та вміло її використовувати; вирішувати запити та проблеми суспільства; формувати, розвивати та підтримувати свій імідж [4].

А. Пахарєв, беручи за основу різні концептуальні підходи, щодо визначення політичного лідерства виокремив декілька визначень даного феномену:

- лідерство - це різновид влади, носієм якої виступає одна людина або політична партія;

- лідерство - це перш за все управлінський статус, керівна посада, на якій приймаються важливі політичні рішення;

- лідерство - це вплив на інших людей, який є постійним і стійким; зазвичай лідер чинить свій вплив на політичну структуру; вплив лідера завжди є авторитетним і правомірним;

- лідерство - це символ спільності та зразкова поведінка всієї партії або групи [4].

В різні часи науковці займалися дослідженням політичного лідерства. Було розроблено певну кількість концепцій. На нашу думку найголовнішими та найактуальнішими є: