Особливості самоефективності майбутніх соціальних працівників залежно від типу установки щодо інших людей

Зауважимо, що показники самоефективності майбутніх соціальних працівників, будучи за результатами наших попередніх наукових пошуків (Онопрієнко-Капустіна, 2021) нижчими порівняно з іншими категоріями фахівців - керівниками освітніх організацій (Бондарчук, 2018), підприємцями (Креденцер, 2016) і навіть працюючими соціальними працівниками (Балахтар, 2018), на даному етапі емпіричного дослідження проявили тенденцію до зниження.

Особливо знизилися показники соціальної самоефективності з 6,58 у середньому (2020 р.) до 5,49 (2022 р.), що викликає тривогу, адже основним інструментом діяльності майбутніх фахівців соціальних служб є саме спілкування.

Доволі низькими залишаються й показники діяльнісної самоефективності, що може ускладнити спроможність майбутніх соціальних працівників планувати, організовувати й прогнозувати професійну діяльність у сфері соціальної служби.

За результатами дисперсійного аналізу виявлені особливості самоефективності залежно від статі й віку майбутніх соціальних працівників (рис. 1).

Так, установлено, що показники самоефективності у досліджуваних осіб чоловічої статі є в цілому вище, ніж у жінок, хоча у старших за віком майбутніх соціальних працівників показники самоефективності, як це показано на рис. 1, є нижчими (р < 0,01).

Рис. 1. Особливості самоефективності майбутніх соціальних працівників залежно від статі та віку

При цьому привертають увагу результати аналізу особливостей самоефективності фахівців залежно від наявності досвіду роботи в соціальній сфері. Зокрема, констатовано, що показники соціальної самоефективності майбутніх соціальних працівників різної статі як їх упевненості у власній компетентності в спілкуванні й здатності конструктивно будувати міжособистісні відносини кардинально відрізняються залежно від наявності досвіду роботи в соціальній службі (рис. 2).

З рис. 2 видно, що в майбутніх фахівців чоловічої статі, в яких був досвід роботи в соціальній службі, соціальна самоефективність значно нижча, ніж у майбутніх фахівців жіночої статі (р < 0,01). Це свідчить, виходячи з теорії самоефективності А. Бандури, про переважно негативний досвід ділового спілкування чоловіків з питань соціальної служби в минулому, що зумовлює їх низьку самоефективність, оскільки в такому випадку увага фокусується саме на негативних наслідках такого спілкування, а їх особистісна інтерпретація відбувається таким чином, щоби знизити самоефективність і в майбутньому (Bandura, Adams, 1977; Maddux, 2012).

Рис. 2. Особливості самоефективності майбутніх соціальних працівників різної статі залежно від наявності досвіду роботи в соціальній службі

Згідно із другим завданням емпіричного дослідження виявлені типи установки майбутніх соціальних працівників щодо інших людей за методикою Ф. Фідлера «Ставлення до знехтуваного співробітника» (Least Preferred Co-worker, LPC) в адаптації С. Каліщука (Каліщук, 2014). Було визначено 5 груп досліджуваних з різними типами установки (табл. 2).

Таблиця 2. Розподіл майбутніх соціальних працівників за типами установки щодо інших людей

Дані, що наведені у табл. 2, свідчать про те, що активно-позитивний тип установки щодо інших людей властивий всього 5,6 % досліджуваних майбутніх соціальних працівників. Такі фахівці виявляють доброзичливе ставлення до інших людей, схильність помічати насамперед їх переваги й позитивні якості, що сприяє створенню атмосфери доброзичливості й взаємоповаги в міжособистісній взаємодії з ними.

Ситуативно-суб'єктивний тип установки щодо інших людей виявлений у 14,6% досліджуваних. Такі особи по-різному ставляться до інших людей, налаштовані диференціювати своє ставлення до них залежно від власного емоційного стану та суб'єктивного відчуття модальності ставлення цих людей до майбутнього фахівця, яке може й не відповідати дійсності.

Понад третині майбутніх соціальних працівників (39,3%) характерний функціонально-діловий тип установки щодо інших людей залежно від їх корисності, при цьому позитивне ставлення демонструється лише по відношенню до «корисних», необхідних для фахівця осіб.

23,1% досліджуваних виявляють нейтрально-байдужий тип ставлення до інших людей; такий соціальний працівник зовні виглядає ввічливим, поводиться рівно й виважено, але не за рахунок терпіння та витримки, а поверхневого, часто байдужого ставлення до інших людей.

Викликає тривогу той факт, що доволі значній кількості майбутніх фахівців соціальних служб (17,4%) властивий приховано-негативний тип ставлення до оточуючих, вони схильні помічати насамперед негативні якості в оточуючих та експресивно на них реагувати, що ініціює прояви недоброзичливості й агресивності в інших людях - потенційних клієнтах соціальних служб.

Таким чином, лише незначна кількість майбутніх соціальних працівників схильна проявляти позитивне, доброзичливе ставлення й конструктивну, активно-позитивну установку щодо інших людей. Хоча, на наш погляд, саме даний тип установки є професійно значущим для фахівців професій типу «людина-людина» і, особливо, фахівців соціальної сфери, покликаних працювати поміж іншого з уразливими категоріями населення, які в умовах війни та інших катаклізмів потребують особливо дбайливого ставлення і дієвої підтримки.

При цьому за коефіцієнтом ф Крамера, який, як відомо, призначений для встановлення кореляції між номінальними змінними, виявлений слабкий, але статистично значущий зв'язок типу установки щодо інших людей і статі досліджуваних майбутніх соціальних працівників (ф = 0,233, р <0,05). Зокрема, серед майбутніх фахівців-чоловіків частіше ніж у жінок зустрічається функціонально-діловий тип (52,0% і 34,9% відповідно) та активно-позитивний тип (8,2% і 4,7% відповідно) установки щодо інших людей. Натомість серед майбутніх фахівців-жінок частіше, ніж серед чоловіків, зустрічається нейтрально-байдужий тип установки щодо інших людей (28,7% і 8,2% відповідно).

За результатами дисперсійного аналізу виявлено особливості само ефективності майбутніх соціальних працівників залежно від типу установки щодо інших людей (Рис. 3).

Рис. 3. Особливості самоефективності майбутніх соціальних працівників залежно від типу установки щодо інших людей, де 1 - приховано-негативний тип, 2 - нейтрально-байдужий, 3 - функціонально-діловий, 4 - ситуативно-суб'єктивний, 5 - активно-позитивний

З рис. 3 випливає, що найвищі показники самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб співвідносяться з активно-позитивним типом установки щодо інших людей, а найнижчі - з приховано-негативним, всі інші типів установки щодо інших людей займають проміжне місце і в будь-якому випадку корелюють з нижчими, ніж для активнопозитивного типу, показниками самоефективності (р < 0,01).

Отримані результати підтверджують, на наш погляд, висновок про активно-позитивний тип установки щодо інших людей як професійно важливу характеристику соціальних працівників, яка має прогностичну значущість в контексті самоефективності та успішності їх майбутньої професійної діяльності.

У зв'язку з цим є доцільним приділяти спеціальну увагу як розвитку самоефективності, так і активного-позитивного ставлення до інших людей як під час професійної підготовки майбутніх фахівців соціальних служб, так і в процесі психологічного супроводу їх професійної діяльності.

самоефективність соціальний працівник

Висновки

За результатами емпіричного дослідження виявлено в цілому недостатній рівень само ефективності майбутніх соціальних працівників з тенденцією до зниження за останній час. Установлено статистично значущі відмінності (р < 0,01) у проявах самоефективності залежно від: 1) статі (майбутні соціальні працівники чоловічої статі характеризуються вищими її показниками ніж жінки-майбутні соціальні працівники; 2) віку (з віком показники самоефективності стають нижчими); 3) наявності досвіду роботи в соціальній службі (у майбутніх фахівців-чоловіків, які мають досвід роботи в соціальній службі, показники соціальної самоефективності є значно нижчими порівняно з фахівцями жіночої статі).

За результатами дисперсійного аналізу виявлено особливості самоефективності майбутніх соціальних працівників залежно від типу установки (активно-позитивного, ситуативно-суб'єктивного, функціонально-ділового, нейтрально-байдужого, приховано- негативного) щодо інших людей. Установлено, що активно-позитивний тип установки щодо інших людей, що є професійно значущим для майбутніх фахівців соціальних служб, властивий лише незначній їх кількості (кожному двадцятому досліджуваному), натомість приховано-негативний тип установки щодо інших людей виявлений у кожного шостого з них. При цьому серед майбутніх фахівців-чоловіків частіше ніж у жінок зустрічається функціонально-діловий та активно-позитивний тип установки щодо інших людей. Натомість серед майбутніх фахівців-жінок частіше, ніж серед чоловіків, зустрічається нейтрально-байдужий тип установки.

Визначено особливості прояву самоефективності залежно від типу установки майбутніх фахівців щодо інших людей, зокрема, найвищі показники само ефективності виявлені у випадку активно-позитивного типу установки і найнижчі - приховано-негативного типу.

Перспективи подальших досліджень

Проведене дослідження відкриває перспективи подальших досліджень у контексті можливості розвитку самоефективності з урахуваннями типу установки щодо інших людей, як під час професійної підготовки майбутніх фахівців соціальних служб, так і в процесі психологічного супроводу їх професійної діяльності в майбутньому

Література

1. Bandura A., Adams N.E. (1977). Analysis of self-efficacy theory ofbehavioral change. Cogn Ther Res 1, 287-310.

2. Kagan M. (2022). Social Workers' Attitudes toward Evidence-Based Practice: The Mediating Role of Work-Related Self-Efficacy. Social Work Research, 46, 3, 217-228

3. Maddux J.E. (2012). Self-efficacy: the power of believing you can. The Oxford Handbook of Positive Psychology (2nd edn). Shane, J.L., Snyder, C.R. (Eds).

4. Salanova M., Lorente L., Martinez I.M. (2012). The dark and bright sides of self-efficacy in predicting learning, innovative and risky performances. The Spanish Journal of Psychology, 15(3), 1123-1132.

5. Sherer M., Maddux J.E., Mercandante B., Prentice-Dunn S., Jacobs B., Rogers R. (1982). The SelfEfficacy Scale: Construction and Validation. Psychological Reports, 51(2), 663-671

6. Балахтар В.В. (2018). Психологія особистості фахівця з соціальної роботи. (Монографія). К. : Талком

7. Бондарчук О.І. (2018). Соціальна самоефективність педагогічних працівників як чинник психологічної безпеки освітнього середовища. Зб. наук. статей Київського міжнар. університету й Інституту соціальної та політичної психології НАПН України. Серія: «Психологічні науки: проблеми і здобутки». 2(12), 5-24.

8. Каліщук С.М. (2014). Методика Фреда Е. Фідлера та вірогідність зміни установки особистості щодо інших. Вісник Харківського нац. пед. ун-та ім. Г.С. Сковороди «Психология»,48, 112-122.

9. Мушегов О.М. (2016). Особливості самоефективності педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів. Організаційна психологія. Економічна психологія, 2-3, 97103.

10. Онопрієнко-Капустіна Н.В. (2021). Психологічні особливості розвитку самоефективності майбутніх фахівців соціальних служб у процесі професійної підготовки. (Дисертація). Київ.

References

1. Bandura A., Adams N.E. (1977). Analysis of self-efficacy theory ofbehavioral change. Cogn Ther Res 1, 287-310.

2. Kagan M. (2022). Social Workers' Attitudes toward Evidence-Based Practice: The Mediating Role of Work-Related Self-Efficacy. Social Work Research, 46, 3, 217-228

3. Maddux J.E. (2012). Self-efficacy: the power of believing you can. The Oxford Handbook of Positive Psychology (2nd edn). Shane, J.L., Snyder, C.R. (Eds)

4. Salanova M., Lorente L., Martinez I.M. (2012). The dark and bright sides of self-efficacy in predicting learning, innovative and risky performances. The Spanish Journal of Psychology, 15(3), 1123-1132.

5. Sherer M., Maddux J.E., Mercandante B., Prentice-Dunn S., Jacobs B., Rogers R. (1982) The Self-Efficacy Scale: Construction and Validation. Psychological Reports, 51(2), 663-671.

6. Balakhtar V.V. (2018). Psykholohiia osobystosti fakhivtsia z sotsialnoi roboty. [Psychology of the personality of a specialist in social work] (Monohrafiia). K. : Talkom [in Ukrainian]

7. Bondarchuk O.I. (2018). Sotsialna samoefektyvnist pedahohichnykh pratsivnykiv yak chynnyk psykholohichnoi bezpeky osvitnoho seredovyshcha. [Social self-efficacy of pedagogical workers as a factor of psychological safety of the educational environment] Zb. nauk. statei Kyivskoho mizhnar. universytetu y Instytutu sotsialnoi ta politychnoi psykholohii NAPN Ukrainy. Seriia: «Psykholohichni nauky: problemy i zdobutky». 2(12). Kyiv: KyMU, 5-24. [in Ukrainian]

8. Kalishchuk S.M. (2014). Metodyka Freda E. Fidlera ta virohidnist zminy ustanovky osobystosti shchodo inshykh. [Fred E. Fiedler's test and the likelihood of changing one's attitude toward others] Visnyk Kharkivskoho nats. ped. un-ta im. H.S. Skovorody «Psykholohyia», 48, 112-122. [in Ukrainian]

9. Mushehov O.M. (2016). Osoblyvosti samoefektyvnosti pedahohichnykh pratsivnykiv zahalnoosvitnikh navchalnykh zakladiv. [Peculiarities of self-efficacy of pedagogical workers of general educational institutions] Orhanizatsiina psykholohiia. Ekonomichna psykholohiia, 2-3, 97-103. [in Ukrainian]

10. Onopriienko-Kapustina N.V. (2021). Psykholohichni osoblyvosti rozvytku samoefektyvnosti maibutnikh fakhivtsiv sotsialnykh sluzhb u protsesi profesiinoi pidhotovky. (Dysertatsiia) [Psychological features of the self-efficacy development offuture social services specialists in the process ofprofessional training], Kyiv. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru