Психологічні ресурси подолання депривованого материнства в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

Психологічні ресурси подолання депривованого материнства в умовах війни

Чаркіна Олена Анатоліївна,

кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри практичної психології

Гукасян Кристина Олександрівна,

здобувач PhD зі спеціальності 053 Психологія

м. Кривий Ріг

Анотація

Материнство - складний, аксіологічно визначений феномен, тісно пов'язаний із духовно-моральними основами життя людини. У сучасних масмедіа тема материнства характеризується неоднорідністю та багатоплановістю. Медіадискурс материнства, як і будь-який інший масме-дійний дискурс, чутливий до умов актуального соціального буття, контексту подій, що відбуваються, панівної ідеологічної спрямованності тощо. Як своєрідне дзеркало, він сам створює паралельну картину реальності, обумовлену запитами сучасного суспільства. Науковий дискурс материнства також залишається малодослідженою й актуальною темою для української психологічної науки і практики. Відсутність чіткого, внутрішньо концептуально несуперечливого визначення поняття «материнство» обумовлює нагальну потребу в розробці його наукових дефініцій, особливо в умовах стресу війни, коли реалізація материнських функцій ускладнюється зовнішніми - об'єктивними, фрустраційними і внутрішніми - суб'єктивними, деприваційними обставинами та чинниками.

Метою статті була спроба обґрунтувати поняття «депривоване материнство» і визначити ресурси для подолання цього психологічного стану у матерів, які виховують дітей з вадами розвитку в умовах стресу війни.

Тенденція до комплексного дослідження материнства з'явилася порівняно недавно, і на сьогодні цей феномен розглядається з різних позицій: Материнство без самостійного статусу як умова для розвитку дитини; Материнство як сукупність особистісних якостей жінки; Материнство як специфічне новоутворення самосвідомості та особистості жінки; Материнство як одна із соціальних ролей, яку «приміряє» жінка на своєму життєвому шляху; Материнство як діяльність, реальна поведінка, зумовлені потребою у дітях, репродуктивною установкою жінки.

Під «депривованим материнством» ми розуміємо стан здійснення материнських функцій, обов'язків і почуттів в умовах позбавлення або обмеження можливостей реалізувати потреби матері в повноцінному тактильному, візуальному, вербальному та емоційному контакті зі своєю дитиною; в отриманні задоволення від взаємодії з нею. Існують внутрішні і зовнішні чинники, що ускладнюють процес становлення материнства під час виховання дитини з вадами розвитку. В умовах стресу війни у таких матерів формується «деприваційний симптомокомплекс», усі симптоми якого ми розподілили на 4 групи: афективні симптоми; когнітивні симптоми; фізичні симптоми і поведінкові симптоми.

На нашу думку, навіть глибо депривовані своїм особливим материнством і фрустровані зовнішніми обставинами (військова агресія, інформаційний вплив, внутрішнє переміщення або виїзд за кордон, проживання на прифронтових або тимчасово окупованих територіях, розлука з батьком дитини та ін.) жінки, тим не менше, мають ресурси для подолання цього дезадаптивного стану. До соціально-психологічних особливостей коупінг-поведінки матерів ми віднести особистісні особливості та соціальні ресурси подолання.

Для емпіричної перевірки теоретичних положень було проведенно дослідження актуального психоемоційного стану 45 матерів (21 - з м. Хмельницький, 24 - з м. Кривий Ріг, серед яких 19 осіб виховують дітей з вадами психофізичного розвитку, решта - 26 осіб є матерями здорових дітей) за допомогою стандартизованих методик: «Опитувальника емоційного вигоряння для матерів» Л. Базалєвої та «Багатовимірної шкали сприйняття соціальної підтримки» Д. Зимета. Аналіз та психологічна інтерпретація отриманих результатів показали, що усі 100% опитаних матерів дітей з вадами розвитку (19 осіб) перебувають у стані перманентної психологічної кризи, ускладненої переживанням хронічного стресу на тлі виховання дітей в умовах війни, та мають посилену тривогу за дітей у зв'язку з їх дорослішанням (відсутністю самостійності у дорослої дитини) і майбутнім життям в умовах поствоєнного відновлення України.

Саме тому перспективною є розробка діагностичного інструментарію для своєчасного виявлення структурних змін психіки у депривованих матерів і впровадження комплексних корекційно-терапевтичних програм для гармонізації їхньої особистості. Однією з подібних програм може бути розроблена і апробована нами на рівні впровадження у роботу низки спеціалізованих закладів освіти міст Кривого Рогу та Хмельницького «Програма психологічної корекції особистісної аномальності матерів, які виховують дітей з вадами розвитку», грунтована на інтегративній психологічній концепції під назвою «Особистісно-орієнтована (реконструктивна) психотерапія».

Ключові слова: депривоване материнство, дериваційний симптомокомплекс, психологічні ресурси, коупінг-поведінка, мати дитини з вадами розвитку, комплексна корекційно-терапевтична програма.



Abstract

Charkina Olena Anatoliivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Practical Psychology, Kryvyi Rih State Pedagogical University, Kryvyi Rih

Gukasyan Krystyna Oleksandrivna, PhD candidate in Psychology, Kryvyi Rih State Pedagogical University, Kryvyi Rih

Psychological resources for overcoming deprivated motherhood in war conditions

Motherhood is a complex, axiologically defined phenomenon, closely related to the spiritual and moral foundations of human life. In modern mass media, the topic of motherhood is characterized by heterogeneity and multifacetedness. The media discourse of motherhood, like any other mass media discourse, is sensitive to the conditions of actual social existence, the context of the events taking place, the prevailing ideological orientation, etc. As a kind of mirror, he himself creates a parallel picture of reality, conditioned by the demands of modern society. The scientific discourse of motherhood also remains an understudied and relevant topic for Ukrainian psychological science and practice. The lack of a clear, internally conceptually consistent definition of the concept of «motherhood» determines the urgent need to develop its scientific definitions, especially in the conditions of the stress of war, when the implementation of maternal functions is complicated by external - objective, frustrating and internal - subjective, deprivation circumstances and factors.

The purpose of the article was an attempt to justify the concept of «deprived motherhood» and to identify resources for overcoming this psychological state in mothers who raise children with developmental disabilities under the stress of war.

The trend towards a comprehensive study of motherhood appeared relatively recently, and today this phenomenon is considered from different positions: Motherhood without an independent status as a condition for the child's development; Motherhood as a set of personal qualities of a woman; Motherhood as a specific neoplasm of a woman's self-awareness and personality; Motherhood as one of the social roles that a woman «trys on» on her life path; Motherhood as an activity, real behavior, is determined by the need for children, the reproductive attitude of a woman.

By «deprived motherhood» we understand the state of performing maternal functions, duties and feelings in conditions of deprivation or limitation of opportunities to realize the mother's needs in full tactile, visual, verbal and emotional contact with her child; in getting pleasure from interacting with her. There are internal and external factors that complicate the process of becoming a mother when raising a child with developmental disabilities. Under the stress of war, such mothers develop a «deprivation syndrom», all the symptoms of which we divided into 4 groups: affective symptoms; cognitive symptoms; physical symptoms and behavioral symptoms.

In our opinion, even women deeply deprived of their special motherhood and frustrated by external circumstances (military aggression, informational influence, internal displacement or departure abroad, living in front-line or temporarily occupied territories, separation from the father of the child, etc.), nevertheless, have the resources to overcome this maladaptive state. The socio-psychological characteristics of mothers' coping behavior include personal characteristics and social coping resources.

In order to empirically verify the theoretical propositions, a study of the current psycho-emotional state of 45 mothers was conducted (21 from the city of Khmelnytskyi, 24 from the city of Kryvyi Rih, among whom 19 persons are raising children with disabilities of psychophysical development, the rest - 26 persons are mothers of healthy children) according to using standardized methods: «Questionnaire of emotional burnout for mothers» by L. Bazaleva and «Multidimensional scale of perception of social support» by D. Zimet. The analysis and psychological interpretation of the obtained results showed, that all 100% of the interviewed mothers of children with developmental disabilities (19 persons) are in a state of permanent psychological crisis, complicated by the experience of chronic stress against the background of raising children in war conditions, and have increased anxiety for children in connection with their growing up (lack of independence in an adult child) and future life in the conditions of post-war recovery of the Ukraine.

That is why the development of diagnostic tools for the timely detection of structural changes in the psyche of deprived mothers and the implementation of complex corrective and therapeutic programs to harmonize their personality is promising. One of such programs can be developed and tested by us at the level of implementation in a number of specialized educational institutions of the cities of Kryvyi Rih and Khmelnytskyi «Program of psychological correction of personal abnormality of mothers who raise children with developmental disabilities», based on an integrative psychological concept called «Personal-oriented (reconstructive) psychotherapy».

Keywords: deprived motherhood, deprivation syndrome, psychological resources, coping behavior, mother of a child with developmental disabilities, complex correctional and therapeutic program.



Основна частина

Постановка проблеми. Материнство - складний, аксіологічно визначений феномен, тісно пов'язаний із духовно-моральними основами життя людини. У сучасних масмедіа тема материнства характеризується неоднорідністю та багатоплановістю. Медіадискурс материнства, як і будь-який інший масмедійний дискурс, чутливий до умов актуального соціального буття, контексту подій, що відбуваються, панівної ідеологічної спрямованності тощо. Як своєрідне дзеркало, він сам створює паралельну картину реальності, обумовлену запитами сучасного суспільства.

Стан тендерної проблематики у вітчизняному інформаційному просторі неодноразово з'ясовували у своїх роботах українські вчені А. Волобуєва, Н. Остапенко, О. Пода, Н. Сидоренко, М. Скорик, В. Слінчук, Т. Старченко, О. Сушкова, Л. Таран, М. Чорнодон та ін. Утім, дискурс материнства дотепер залишається малодослідженою й актуальною темою для української психологічної науки і практики.

Поняття дискурсу в площині наукових досліджень витлумачується достатньо широко, зокрема, під дискурсом розуміють «складний соціолінгвістичний феномен сучасного комунікативного середовища, який, по-перше, детермінується (прямо або опосередковано) його

соціокультурними, політичними, прагматично-ситуативними, психологічними та іншими (конституюючими або фоновими) чинниками, по-друге, має «видиму» - лінгвістичну (зв'язний текст або його семантично значущий та синтаксично завершений фрагмент) та «невидиму» - екстралінгвістичну (знання про світ, думки, настанови, мету адресанта, необхідні для розуміння цього тексту) структуру і, по-третє, характеризується спільністю світу, який «вибудовується» впродовж розгортання дискурсу його репродуцентом (автором) та інтерпретується його реципієнтом (слухачем, читачем тощо)» [11, c. 12-13].

Відсутність чіткого, внутрішньо концептуально несуперечливого визначення поняття «материнство» обумовлює нагальну потребу в розробці його наукових дефініцій, особливо в умовах стресу війни, коли реалізація материнських функцій ускладнюється зовнішніми - об'єктивними, фрустраційними і внутрішніми - суб'єктивними, деприваційними обставинами та чинниками.

Мета статті. У даній роботі ми спробуємо обґрунтувати поняття «депривоване материнство» і визначити ресурси для подолання цього психологічного стану у матерів, які виховують дітей з вадами розвитку в умовах стресу війни.

Аналіз дотичних досліджень і публікацій. Суспільством та біологією жінці призначено бути матір'ю. Навіть з урахуванням сучасних тенденцій у сприйнятті та позиціонуванні жінок як особистостей, які роблять кар'єру, особистостей повноправних та рівноправних з чоловіками, біологічне призначення жінки зрозуміле та виразне: зачаття, виношування, народження потомства [23].

Важко сказати, коли саме дівчинка, дівчина або жінка усвідомлює себе як мати [1], але більшості жінок властива потреба у репродукції, у продовженні роду. Наприклад, відповідно до теорії В. Бойко, в основі репродуктивної поведінки людей (як жінок, так і чоловіків) лежить потреба у дітях. Потреба у дітях як соціально-психологічне явище включає в себе елементи соціального та індивідуального плану [2].

З позицій психоаналізу, жінка як особистість тільки тоді може відчувати і почувати себе повноцінною (рівною чоловікові у психологічному вимірі), коли вона розуміє та усвідомлює свою виняткову, унікальну можливість до виношування і народження дітей. Про бажання мати дитину писав 3. Фройд. Його точку зору з цього приводу докладно аналізує К. Хорні, говорячи про набуття і втрату фемінності як вирішальні аспекти становлення жіночої ідентичності [16, с. 44]. Бажання мати дітей тут розглядається як психологічна потреба, що є іманентною до біологічного потягу статей.

За Г. Сіммелем, у маскулінній цивілізації народження дитини - єдина можливість для жінки подолати принижене становище у суспільстві [16, с. 36]. К. Хорні також називає єдиною перевагою жінки над чоловіком акт дітонародження і, водночас, додає до цього акту материнство, як «блаженну свідомість того, що під час вагітності в тобі розвивається нове життя», «несказане щастя передчуття появи нової людини», «радість, коли вона, нарешті, з'являється, і ти вперше тримаєш її на руках», «глибоку насолоду і задоволення від годування грудьми і щастя від того, що дитина потребує твоєї любові та піклування» [16, с. 41].

Дослідженнями природи материнства, особистості жінки, її готовності до ролі матері у різні часи займалися Е. Бандінтер, В. Брутман, А. Батуєв, А. Валлон, А. Варга, Д. Віннікотт, Е. Еріксон, Г. Каплан, М. Кляйн, І. Кон, Б. Кочубей, М. Малер, М. Мід, Д. Штерн, В. Ткачова, Е. Уеллдон, В. Целуйко, Е. Ейдеміллер та ін. [3, 13, 17, 20, 25].

У цілому можна виділити підходи, що описують материнство із соціальної (Е. Бандінтер, М. Мід, А. Менегетті та ін.) або біологічної (Дж. Боулбі, К. Лоренц, Є. Панов та ін.) точок зору.

К. Хорні зазначала, що «з позиції соціальної боротьби, материнство може розглядатися як тягар», наводячи приклад роздумів Ш. Ференци: «тягар материнства, включаючи все, що з ним пов'язане», нав'язаний жінці чоловіком - переможцем [16, с. 41].

М. Мід на основі своїх досліджень материнства та дитинства у різних культурах робить висновок, що кожна конкретна культура вибирає певні, найбільш загально прийнятні риси характеру, властиві дорослій людині - предтавнику даної культури, і вибудовує на їх основі свою культурну модель дорослого чоловіка та дорослої жінки, створюючи та екстраполюючи систему виховання дитини, орієнтовану цю модель. У кожній культурі є відповідний спосіб виховання батьків, насамперед матері, які є основними «виробниками - постачальниками» особистості дитини як члена конкретного суспільства. Тобто з цих позицій можна говорити про конкретно-культурну модель материнства та існуючі в кожній культурі способи або шляхи «продукування і відтворення» цієї моделі [цит. по 20].

Особистісний аспект материнства ґрунтовно досліджується в роботах Г. Филипової, яка виокремлює материнство в самостійну материнську потребово-мотиваційну сферу поведінки жінки, еволюційним призначенням якої є забезпечення адекватної турботи про нащадків [15]. Дослідниця розглядає материнство як психосоціальний феномен: як забезпечення умов для розвитку дитини і як частину особистісної сфери жінки [14, 15].

Чітка тенденція до комплексного дослідження материнства з'явилася порівняно недавно, і в сучасній психологічній науці цей феномен розглядається з різних позицій:

- Материнство без самостійного статусу як умова для розвитку дитини. Основою цього напряму є психоаналіз 3. Фройда та теорія об'єктних стосунків М. Кляйн та М. Малер. Концептуалізація якостей (3. Фройд, Е. Еріксон, Дж. Боулбі), установок (Е. Фромм, В. Столін, А. Варга), відносин (Дж. Нортон, К. Хорні, Є. Смирнова), стилів (Ю. Гіппенрейтер, Е. Ейдеміллер) материнської поведінки стали логічним продовженням досліджень у цьому напрямку [17].

- Материнство як сукупність особистісних якостей жінки. Цей напрямок вивчає індивідуально-психологічні особливості структури особистості матері, зародження та розвитку стосунків матері з дитиною (Т. Дегтяренко, О. Зіборова, В. Ткачова, Д. Штерн) [5, 13, 25].

- Материнство як специфічне новоутворення самосвідомості та особистості жінки. Цей напрямок ґрунтується на суб'єктному підході до розуміння особистостей матері та дитини. Материнство розглядається як процес розвитку самосвідомості жінки та як його результат у новому статусі ідентичності (В. Бергум, В. Брутман, Ж. Зав'ялова, М. Марконе, С. Мещерякова, Д. Пайнз, С. Фанті, Г. Филипова, Ю. Шмурак) [3, 14, 22].

- Материнство як одна із соціальних ролей, яку «приміряє» жінка на своєму життєвому шляху (А. Адлер, М. Мід, З. Мірошник) [24].

- Материнство як діяльність, реальна поведінка, зумовлені потребою у дітях, репродуктивною установкою жінки (В. Бойко, Є. Матвєєва, О. Каримова) [2].

У словнику ґендерних термінів материнство визначається як функція жіночого організму, спрямована на продовження людського роду, що включає біологічні (виношування, народження та вигодовування дитини) та соціальні (виховання дитини) аспекти [12].

Представники феміністського підходу (Е. Енн Каплан, Е. Оаклей) проголошують материнство суттєвою, хоч і необов'язковою, частиною життя жінки. В межах цього напрямку вважається, що особистість жінки конструюється відповідно до домінуючих у суспільстві стереотипів та очікувань щодо її рольового репертуару. В. Брутман визначає материнство як одну із жіночих соціальних ролей, зміст якої детермінований впливом суспільних норм та цінностей [3].

Засновник онтопсихології А. Менегетті стверджує, що «материнство - це, насправді, тільки виконання жінкою завченої з дитинства ролі». О. Матвєєва визначає його як особливий тип відтворювальної діяльності жінки, спираючись на положення В. Давидова про типологію діяльності [7].

С. Мінюрова, Е. Тетерлева відзначають, що аналіз сучасних психологічних робіт дозволяє виділити два основних напрямки досліджень у цій сфері: перший - присвячено обговоренню якостей особистості та стилів материнської поведінки, вивченню їхнього впливу на розвиток дитини. Материнство тут розглядається у термінах повинності як детермінанта розвитку особистості дитини, а мати як об'єкт - носій батьківських функцій, позбавлений суб'єктивної психологічної реальності. Другий напрямок досліджень акцентує увагу на ідеї суб'єктності жінки-матері. Тому, аналізуючи материнство, авторки визначають його як унікальну ситуацію розвитку самосвідомості жінки, що стає етапом переосмислення з батьківських позицій власного дитячого досвіду, періодом інтеграції образу батька (матері) та дитини [8].

Виклад основного матеріалу. Депривоване материнство - це широке поняття, що характеризує стан здійснення материнських функцій, обов'язків і почуттів в умовах позбавлення або обмеження можливостей реалізувати потреби матері в повноцінному тактильному, візуальному, вербальному та емоційному контакті зі своєю дитиною; в отриманні задоволення від взаємодії з нею.

Розглянемо внутрішні чинники, які ускладнюють процес становлення материнства в умовах виховання дитини з вадами розвитку. Внутрішні чинники - це ті початкові (преморбідні) умови (стан здоров'я, індивідуальні особливості особистості, ступінь психологічної готовності до материнства та ін.), що склалися до вагітності, і які жінка не в змозі змінити об'єктивно.

У дослідженні О. Баженової та Г. Козловської, присвяченому проблемі профілактики психічної патології в ранньому віці, позначаються ті внутрішні чинники, які суттєво впливатимуть на якість материнства. Однією з таких детермінант є неготовність жінки до здійснення материнської ролі: мотиваційна, коли необхідність виконувати роль матері вступає в конкуренцію з іншими важливими для жінки мотивами (наприклад, професійного зростання, творчого саморозвитку) і призводить до психологічного конфлікту, що вирішується не на користь дитини; когнітивна, коли у сфері свідомості або самосвідомості жінки немає достатньо гнучких, але водночас і досить структурованих і чітких уявлень про материнську роль, про виховання, про особливості розвитку дитини з вадами, або, навпаки, в цих питаннях панують ригідні установки і викривлені уявлення; поведінкова, коли (навіть за умови достатньої мотиваційної і когнітивної готовності) відсутні елементарні навички спілкування з дітьми і догляду за ними: мами не знають, як приголубити дитину, пограти, поспілкуватися з нею, як пригорнути її до себе, як розсердитися, як дати дитині зрозуміти, що, хоча вона і поводиться недоречно, проте все одно є найулюбленішою у світі [4, 5].

Наступним важливим чинником нормального двостороннього функціонування системи «Мати - дитина» є фізичне і психічне здоров'я самої матері: емоційно холодні жінки, не здатні забезпечити повноцінний тактильний, візуальний, вербальний контакт зі своїм немовлям, провокують у нього розвиток спотвореного - тривожного, амбівалентного або дискретноактивного - ставлення до світу і ненадійний тип прив'язаності (травму ранніх об'єктних стосунків) [10, 17].

Післяпологова, або постнатальна депресія та інші афективні й особистісні розлади гальмують становлення успішного материнства. Стан соматичного здоров'я жінки також може бути досить вираженим негативним чинником, що ускладнює виконання материнських обов'язків, наприклад, наявність хронічних рецидивуючих фізичних або психосоматичних хвороб, низький імунітет, астенія, загальна соматична ослабленість тощо [22].

Нарешті, як ключову детермінанту становлення материнства слід розглядати повноцінне проходження жінкою різних вікових стадій, в процесі яких і закладаються його мотиваційні основи. Авторитетна дослідниця в галузі психології материнства Г. Филипова виокремила 5 таких онтогенетичних етапів розвитку материнської сфери жінки [15].

Перший етап - взаємодія матері з дитиною у дитинстві. Важливим у становленні материнства є те, що у немовляти за умови позитивного емоційного забарвлення розвивається потреба в тактильному контакті та емоційному спілкуванні, яка потім переноситься та актуалізується у різних сферах поведінки: сексуальній, дружній, батьківській. Ранній досвід взаємодії з матір'ю визначає надалі характер становлення всіх сфер поведінки дитини, у тому числі батьківської поведінки.

Другий етап - розвиток мотиваційних основ материнства у грі. У грі надається емоційне значення специфічним ключовим дитячим стимулам об'єктів: пропорціям тіла, будові та емоційному виразу обличчя, які моделюються в іграшках, атрибутиці, адресованій дитині дорослим. З іншого боку, у сюжетно-рольовій грі опредметнюються та розвиваються емоційний компонент материнської поведінки та її операційний склад. У грі моделюється конкретне ставлення до матері та до немовляти, властиве певному культурному середовищу.

Третій етап - нянькання. Психологічною сутністю цього етапу є опредметнення тактильного контакту та емоційного спілкування.

Четвертий етап - диференціація мотиваційних основ материнства в пубертаті. У цей час відбувається активне опредметнення сексуальної сфери. При повноцінному онтогенетичному розвитку на момент статевого дозрівання у дівчини сфера материнської поведінки має бути вже опредметнена.

П'ятий етап - досвід власних пологів та спілкування з дитиною. Цей етап є вирішальним у розвитку мотиваційних основ материнства, оскільки саме тут реалізується весь комплекс материнської поведінки [15].

Отже, можна виділити такі внутрішні фактори, що ускладнюють та / або порушують процес становлення материнства:

- психічне та соматичне нездоров'я жінки, яка вирішила мати дитину;

- психологічна неготовність матері до здійснення материнської ролі, що включає мотиваційну, когнітивну, поведінкову готовність;

- негативний досвід взаємодії матері з власними батьками, відсутність теплого емоційного контакту з ними;

- особистісні особливості вагітної жінки;

- якісні зміни особистісного типу реагування вагітних жінок залежно від характеру соматичних розладів;

- наявність невдалого досвіду власного материнства;

- порушення у становленні мотиваційних основ материнства в онтогенезі.

Поряд із внутрішніми, можна виділити також зовнішні чинники, що ускладнюють становлення материнства. До таких чинників можна віднести:

- неповну «діадичну» сім'ю;

- конфліктні взаємини матері з батьком дитини;

- незадовільні відносини матері з іншими членами сім'ї (своїми батьками, молодшими сибсами, бабусями, дідусями та ін.);

- розлучення під час вагітності;

- протест чоловіка, близьких родичів проти збереження вагітності та народження дитини (Л. Баз, О. Баженова, В. Брутман, О. Дубовик, С. Єнікополов, М. Колпакова, О. Копил, М. Панкратова та ін) [3].

Перша група внутрішньосімейних чинників обумовлена наявністю / відсутністю конфлікту в сім'ї, в якій тільки очікується поява малюка або дитина вже народилася.

Наступний зовнішній чинник розвитку відхилень у становленні материнства лежить власне у небажаній вагітності. Дитина, народжена в таких умовах, швидше за все, буде «небажаною» або «умовно бажаною», а материнство матиме виражений проблемний характер, пов'язаний із боротьбою мотивів.

Ще одна детермінанта тісно пов'язана зі станом соматичного здоров'я новонародженої дитини і може бути визначена як ізоляція, відрив дитини від матері відразу після народження внаслідок її важкого стану, що виник у процесі патологічного перебігу пологів та вагітності, особливо, якщо вади у дитини яскраво виражені [5].

Порушення діадичних стосунків може виникати і через інші обставини. Так, недоношені немовлята, немовлята з вадами психофізичного розвитку, можуть давати дуже слабкі сигнали, реагувати на материнську ласку збільшенням напруженості та відстороненням від неї. Малюки не притискаються до матері, не приймають положення тіла, що було би зручним для тримання на руках. Всі ці прояви спонукають матерів уникати контактів з дитиною, яка демонструє слабкі або негативні реакції зворотного зв'язку у відповідь на їхню турботу. Матері у такій ситуації схильні інтерпретувати неконтактність дитини як відкидання. Наявність у дитини вад сенсорного розвитку (зорових, слухових, рухових), а також зниженої потреби у спілкуванні (аутичні риси) є найважливішою передумовою, що ускладнює реалізацію потреби матері у повноцінному емоційному контакті з дитиною. Поведінка матері стає дезорієнтованою і дезорганізованою, оскільки її сигнали не приймаються, блокуються дитиною внаслідок сенсорного дефекту (М. Бардишевська, Г. Скобло, О. Дубовик), внаслідок відсутності потреби в спілкуванні (М. Лісіна, Л. Печнікова). У таких матерів поступово формується «синдром розгубленості», неправильні установки на взаємодію зі своєю дитиною: стимульні обмеження, що накладаються на цей процес з міркувань не перезбудити слабкого, хворого малюка [3].

Надзвичайно драматичною подією, що ускладнює материнство, стає тяжка хвороба дитини. Зрозуміло, що за цих обставин матері часто відчувають почуття провини через те, що не мають можливості забезпечити дитині все необхідне для повноцінного розвитку. Почуття провини посилюється ще й фактом усвідомлення фізичних та психічних вад дитини.

На основі теоретико-психологічного аналізу фахових джерел та власних емпіричних спостережень усі симптоми фрустраційно-деприваційного синдрому у матерів дітей з вадами розвитку в умовах стресу війни ми розподілили на 4 групи:

1. Афективні симптоми: дратівливість, неврівноваженість, нестриманість, грубість, підвищена агресія, емоційна втома, постійне переживання за дитину, страх, фобії, образи на дитину, різкість, грубість, підвищена сльозливість.

2. Когнітивні симптоми: безсилля, байдужість, мовчання, труднощі у встановленні нових контактів, почуття спустошеності, погіршення концентрації уваги, пам'яті, нездатність зосередитися, зниження працездатності, втрата інтересу до будь-якої діяльності, відчуття глухого кута.

3. Фізичні симптоми: крайня втома, нездатність відпочивати під час сну, нездатність розслабитися, головний біль, загальне фізичне нездужання, порушення сну.

4. Поведінкові симптоми: втрата смаку до їжі, втрата почуття гумору, відсутність статевого потягу, крик, застосування фізичної сили, постійні дорікання, образи, відштовхування дитини, перекладання своєї провини на дитину, конфліктність, різноманітні адикції (залежність від перегляду телевізійних програм і серіалів, інтернет-залежність, оніоманія (шопоголізм), залежність від заспокійливих або тонізуючих препаратів, напоїв тощо), байдужість до зовнішнього вигляду - жінка перестає доглядати, стежити за собою, за чистотою приміщення, одягу, посуду та ін.

На нашу думку, навіть глибо депривовані своїм особливим материнством і фрустровані зовнішніми обставинами (військова агресія, інформаційний вплив, внутрішнє переміщення або виїзд за кордон, проживання на прифронтових або тимчасово окупованих територіях, розлука з батьком дитини та ін.) жінки, тим не менше, мають психологічні ресурси для подолання цього дезадаптивного стану.

Коупінг-поведінка є сукупністю властивих кожній людині способів поведінки, спрямованих на усунення негативних переживань і регуляцію свого психоемоційного стану; на свідоме визначення подальших дій з подолання важкої життєвої ситуації, з опорою на особистісні ресурси та ресурсну підтримку соціального середовища [18].

Соціально-психологічне призначення коупінгу полягає у забезпеченні адаптації матері до вимог ситуації, пов'язаної з «особливістю» дитини; в усвідомленому подоланні життєвих труднощів, зменшенні їх негативних наслідків.

До соціально-психологічних особливостей коупінг-поведінки матері належать:

- особистісні особливості (темперамент, рівень тривожності, особливості локусу контролю та спрямованості характеру, оптимізм, суб'єктивне почуття психологічного добробуту, саморегуляція, прагнення до досягнення поставленої мети, мотиваційні характеристики особистості);

- соціальні ресурси подолання:

1) оточення, у якому знаходиться або перебуває жінкаа (параметри макросоціуму та мікросоціуму), тобто різні джерела соціальної підтримки - такі, як близьке сімейне оточення, друзі, знайомі;

2) вміння знаходити, приймати та надавати соціальну підтримку (такі параметри соціальної підтримки, як комунікативні якості (частота, адекватність та якість взаємовідносин) [19].

Встановлено, що матері дітей з вадами розвитку і за умов мирного життя перебувають у стані перманентної психологічної кризи, ускладненої переживанням хронічного стресу, а за часів війни їхня життєва ситуація стає ще більш складною. Сукупність несприятливих обставин, досягаючи критичної величини, призводить до зміни психічних станів матерів, переводячі їх у площину аномального особистісного функціонування [21].

Для емпіричної перевірки теоретичних положень було проведенно дослідження актуального психоемоційного стану 45 матерів (21 - з м. Хмельницький, 24 - з м. Кривий Ріг, серед яких 19 осіб виховують дітей з вадами психофізичного розвитку, решта - 26 осіб є матерями здорових дітей) за допомогою стандартизованого «Опитувальника емоційного вигоряння для матерів» (Л. Базалєва, 2010) [10].

Опитувальник містить перелік запитань закритого типу (всього 60), диференційованих за шкалами (всього 3) та симптомами (всього 12); по 4 у кожній шкалі. При цьому він працює як єдина шкала, що дозволяє визначити ступінь вираженості емоційного вигоряння. Опитування проводилося за допомогою гугл-форм.

Аналіз результатів опитування дозволив нам зробити наступні висновки та узагальнення.

1. Ступінь психічного напруження матерів дітей з вадами розвитку вищий, ніж у матерів здорових дітей, виявлено суттєву різницю щодо посилення тривоги та занепокоєння за сина /доньку у зв'язку з його / її дорослішанням (відсутністю самостійності у дорослої дитини) і майбутнім життям в умовах поствоєнного відновлення країни.

2. Виявлено соціально-психологічні особливості стратегії коупінг - поведінки: у матерів дітей з вадами розвитку переважають базові пасивні стратегії подолання, зокрема, стратегія уникнення від вирішення проблеми, прагнення відокремитися від складної ситуації або зменшити її значимість, пасивна стратегія пошуку соціальної підтримки. Матері здорових дітей, навпаки, частіше застосовують цілеспрямовані зусилля для вирішення важких життєвих ситуацій, активно шукають соціальної підтримки, за необхідності, наважуються на конфронтацію з середовищем задля задоволення потреб дитини та свої власних.

3. Успішність коупінг-поведінки у важкій життєвій ситуації (в умовах війни), переважно, визначається рівнем реалізації нових соціально-активних стратегій подолання, зумовлених особистісними ресурсами конкретної матері - певними властивостями особистості (самоконтроль, тривожність і депресивність, товариськість та емоційна стійкість) і коупінг-ресурсами соціального середовища (надання різних видів соціально-психологічної підтримки з боку громад, громадських об'єднань, волонтерських організацій, міжнародних фондів допомоги українським жінкам і матерям та ін.).

Матері дітей з вадами розвитку мають більший, порівняно з іншими жінками, негативний досвід спілкування з оточуючими: вони стають «відстороненими» і не прагнуть до встановлення близьких міжособистісних контактів. Зниження соціальної активності матерів таких дітей підтверджують також емпіричні дані, отримані за допомогою опитувальника «Багатовимірна шкала сприйняття соціальної підтримки» Д. Зимета. Так, за шкалами «Сім'я» та «Значущі інші» виявлено, що обмеження в стані здоров'я дітей негативно позначається на соціальних контактах їхніх матерів, що, безсумнівно, обмежує отримання ефективної соціальної підтримки у стресових та проблемних ситуаціях [5].

Поведінка матерів, які виховують дітей з вадами розвитку, сприяє руйнуванню просоціальних підтримуючих мереж. Своє оточення, тобто. сім'ю та соціальні служби, такі жінки розглядають як найбільш необхідну, соціально-підтримуючу групу. Матері сприймають соціальну активність у різних групах як співучасть та співпереживання вадам їхніх дітей, внаслідок чого, власне емпатійного розуміння та соціальної підтримки вони очікують тільки від сім'ї та важливих інших (референтних осіб), а поняття «дружби» переносять на другий план, перекручуючи його зміст.

За відчуттям психологічного благополуччя матері дітей з вадами розвитку також достовірно поступаються матерям здорових дітей, що свідчить про залежність їхньої самооцінки від характеру взаємодії з оточенням, втрату життєвих орієнтирів та відсутність можливості до самореалізації як особистості, жінки і матері в умовах війни.

Висновки. Рання діагностика, корекція та профілактика розвитку «деприваційного симптомокомплексу» можуть допомогти призупинити патологічний процес, якщо він уже розпочався, або навіть попередити його виникнення у матерів з потенційно-підвищенною психологічною вразливістю. Саме тому перспективною є розробка діагностичного інструментарію для своєчасного виявлення структурних змін психіки у депривованих матерів і впровадження комплексних корекційно-терапевтичних програм для гармонізації їхньої особистості.

Однією з подібних програм може бути розроблена і апробована нами на рівні впровадження у роботу низки спеціалізованих закладів освіти міст Кривого Рогу та Хмельницького «Програма психологічної корекції особистісної аномальності матерів, які виховують дітей з вадами розвитку», грунтована на наступних загальнотеоретичних припущеннях щодо змісту психологічної допомоги таким матерям:

Психологічний вплив базується на інтегративній психологічній концепції під назвою «Особистісно-орієнтована (реконструктивна) психотерапія Б. Карвасарського, Г. Ісуріної, В. Ташликова» (ООРПТ).

ООРПТ заснована на психології стосунків (відносин) і вченні про неврози В. М'ясищева (1960). Як психодинамічна концепція, ООРПТ спрямована на досягнення позитивних особистісних змін у вигляді реконструкції та гармонізації порушеної системи стосунків (відносин) за рахунок корекції неадекватних когнітивних, емоційних і поведінкових стереотипів (паттернів).

Ознаки неприйняття себе в якості матері дитини з вадами розвитку визначають наступне припущення, що стосується мети психологічного втручання. Метою психологічного втручання є сприяння адекватній соціально-психологічній адаптації в умовах стресогенного мікро- і макросоціального середовища.

Завдання інтервецій:

- афективна переоцінка психотравмівної реальності «особливого», тобто депривованого материнства;

- створення нової когнітивної моделі життєдіяльності в умовах війни;

- відновлення здатності до подальшого успішного функціонування на рівні особистості та суб'єкта соціальних стосунків.

Ефективне соціальне функціонування можливе в тому випадку, якщо особистість має достатній потенціал до саморозвитку, самовдосконалення, до свободи і відповідальності. Психологічний вплив на даному рівні базується на гуманістичних традиціях К. Роджерса, А. Маслоу, Р. Мея і має за мету розвиток у матерів «особливих дітей» творчих можливостей, спонтанності та креативності, тобто сприяння особистісному зростанню, саморефлексії, актуалізації внутрішніх потенціалів, самодетермінації і самоменеджменту.

До вибору засобів психологічного впливу слід підходити з точки зору конституційної психології, коли відомий особистісний психотип матерів.

Залежно від розподілу особистості в конституційно-континуальному просторі: діапазон психологічної норми - акцентуації або діапазон прикордонної аномальної особистості (І. Боєв, О. Ахвердова) можливий диференційований вибір методів психокорекції, психотерапії й оптимальної спрямованості психологічного консультування.

Темп і динаміка психологічного впливу повинні узгоджуватися з динамікою зростання соціально-психологічної адаптованості та суб'єктивного благополуччя матерів, які виховують дітей з вадами розвитку, в процесі гармонізації їх функціонування на рівні особистості та суб'єкта соціальної взаємодії.



Література

депривований материнство психологічний війна

1. Барш Э.П. Семь возрастов женщины. М.: «ННН», 1994. 178 с. (16)

2. Бойко В.В. Если ты мать и жена. М.: Речь, 1991. 157 с. (18)

3. Брутман В.И. Влияние семейных факторов на формирование девиантного поведения матери / В.И. Брутман, А.Я. Варга, И.Ю. Хамитова. Психологический журнал. 2000. Т. 21. №2. С. 79-87. (26)

4. Говорун Т.В., Кравець В.П., Кікінежді О.М., Кізь О.Б. Ґендерні аспекти усвідомленого батьківства. Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга «Богдан», 2004. 144 с.

5. Дегтяренко Т.В., Зіборова О.О. Психологічні особливості материнського ставлення у жінок, які виховують дитину з відхиленнями у психофізичному розвитку. Наука і освіта. №7. 2013. С. 146-150.

6. Кісарчук З.Г., Єрмусевич О. І. Психологічна допомога сім'ї: навч. посіб. Київ: Главник, 2006. 127 с.

7. Матвеева Е.В. Анализ материнства с позиции теории деятельности. К.: ВГГУ, 2004. 144 с. (102)

8. Минюрова С.А., Тетерлева Е.А. Диалогический подход к анализу смыслового переживания материнства. Вопросы психологии. 2003. №4. С. 63-75. (109)

9. Помиткіна Л.В. Психологія сім'ї: навч. посіб. К.: «НАУ-друк», 2010. 270 с.

10. Седих К.В. Психологія сім'ї: навч. посіб. Київ.: Академвидав, 2015. 192 с.

11. Серажим К.С. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалах сучасної газетної публіцистики): моногр. К.: Паливода А.В., 2010. 352 с. (2)

12. Словник ґендерних термінів / Укладач З.В. Шевченко. Черкаси: видавець Чабаненко Ю., 2016. 336 с. (84)

13. Ткачева В.В. Психокоррекционная работа с матерями, воспитывающими детей с отклонениями в развитии: практикум по формированию адекватных отношений. М.: Гном-Пресс, 1999. 64 с.

14. Филиппова Г.Г. Материнство и основные аспекты его исследования в психологии. Вопросы психологии. 2001. №2. С. 22-36. (185)

15. Филиппова Г.Г. Психология материнства: Учебное пособие. М.: Изд-во института психотерапии, 2002. 240 с. (188) (7)

16. Хорни К. Уход от женственности // Собрание сочинений: в 3 т. / Психология женщины: Невротическая личность нашего времени. М.: Смысл, 1997. Т. 1. 496 с. (200)

17. Эйдемиллер Є.Г., Добряков И.В., Никольская И.М. Семейный диагноз и семейная терапия: Учебное пособие для врачей и психологов. СПб.: Речь, 2005. 336 с.

18. Aldwyn СМ. Stress, Coping, and Development: an integrative perspective. N.Y.: Guilford Press, 1994. 331 p.

19. Arendell Terry. Conceiving and Investigating Motherhood: The Decade's Scholarship. Journal of Marriage and Family. Vol. 62, No. 4 (Nov., 2000), pp. 1192-1207.

20. Braverman L. (1989). Beyond the myth of motherhood. In M. McGoldrich, C. Anderson & F. Walsh (Eds.), Women and families: A framework for family therapy (pp. 227-244). New York: W.W. Norton.

21. Charkina O.A., Hukasyan K.O. Diagnosis of psychological features of mothers of children with developmental disabilities. Scientific journal of sociology andpsychology «Habitus», 2021. No. 29. P. 53-57.

22. Louis G. Ph.D., Margolis E. The motherhood report: how women feel about being mothers. N.Y.: McGrow-Hill Publ. Comp, 1987. 210 p.

23. Meeussen L. and Van Laar C. (2018) Feeling Pressure to Be a Perfect Mother Relates to Parental Burnout and Career Ambitions. Front. Psychol. 9:2113. doi: 10.3389/fpsyg.2018.02113

24. Miroshnyk Z.M. Support of parents of children with special needs. Predictors of successful inclusion: medical-psychological and socio-pedagogical aspects: Materials of the All-Ukrainian Scientific and Practical Conference November 22, 2019. Kryvyi Rih: FO-P Chernyavskyi D.O., 2019. 174 p. P.7-10.

25. Stern D.N. (1991). Maternal representations: A clinical and subjective phenomenological view. Infant Mental Health Journal, 12, 174-186.



References

1. Barsh, Je.P. (1994). Sem' vozrastov zhenshhiny [Seven ages of a woman].M.: «NNN» [in Russian].

2. Bojko, V.V. (1991). Esli ty mat' i zhena [Ifyou are a mother anda wife].M.: Rech' [in Russian].

3. Brutman, V.I. (2000). Vlijanie semejnyh faktorov na formirovanie deviantnogo povedenija materi [Influence of family factors on the formation of deviant behavior of the mother]. Psihologicheskij zhurnal - Psychological journal, 21, 2, 79-87. (26) [in Russian].

4. Govorun, T.V., Kravec', V.P., Kikinezhdi, O.M., Kоz', O.B. (2004). Ґє^єті aspekti usvidomlenogo bat'kivstva [Gender aspects of conscious parenthood].Ternopоl': Navchal'na kniga «Bogdan» [in Ukrainian].

5. Degtjarenko, T.V., Zоborova, O.O. (2013). Psihologоchnо osoblivosti materins'kogo stavlennja u zhinok, jakо vihovujut' ditinu z vоdhilennjami u psihofizichnomu rozvitku [Psychological features of maternal attitude in women who raise a child with abnormalities in psychophysical development]. Nauka і osvita - Science and education, 7, 146-150 [in Ukrainian].

6. Kоsarchuk, Z.G., Єrmusevich, O. І. (2006). Psihologichna dopomoga sim'п [Psychological help for the family].Ki'iv: Glavnik [in Ukrainian].

7. Matveeva, E.V. (2004). Analiz materinstva s pozicii teorii dejatel'nosti [Analysis of motherhood from the standpoint of activity theory].K.: VGGU [in Russian].

8. Minjurova, S.A., Teterleva, E.A. (2003). Dialogicheskij podhod k analizu smyslovogo perezhivanija materinstva [A dialogical approach to the analysis of the semantic experience of motherhood]. Voprosy psihologii - Questions of psychology, 4, 63-75 [in Russian].

9. Pomitkina, L.V. (2010). Psihologija sim'п [Psychology of the family].K.: «NAU-druk» [in Ukrainian].

10. Sedih, K.V. (2015). Psihologija sim'п [Psychology of the family].Ki'iv.: Akademvidav [in Ukrainian].

11. Serazhim, K.S. (2010). Diskurs jak sociolingval'ne javishhe: metodologija, arhitektonika, variativnist' (na materialah suchasnoп gazetnoп publicistiki) [Discourse as a sociolinguistic phenomenon: methodology, architecture, variability (based on the materials of modern newspaper journalism)]. K.: Palivoda A.V. [in Ukrainian].

12. Shevchenko, Z.V. (2016). Slovnik tendernih terminiv [Dictionary of gender terms]. Cherkasi: vidavec' Chabanenko Ju. [in Ukrainian].

13. Tkacheva, V.V. (1999). Psihokorrekcionnaja rabota s materjami, vospityvajushhimi detej s otklonenijami v razvitii: praktikum po formirovaniju adekvatnyh otnoshenij [Psychocorrective work with mothers raising children with developmental disabilities: a workshop on the formation of adequate relationships].M.: Gnom-Press [in Russian].

14. Filippova, G.G. (2001). Materinstvo i osnovnye aspekty ego issledovanija v psihologii [Motherhood and the main aspects of ego research in psychology]. Voprosypsihologii - Questions of psychology, 2, 22-36 [in Russian].

15. Filippova, G.G. (2002). Psihologija materinstva [Psychology of motherhood].M.: Izd-vo instituta psihoterapii [in Russian].

16. Horni, K. (1997). Uhod ot zhenstvennosti. Psihologija zhenshhiny: Nevroticheskaja lichnost' nashego vremeni [Departure from femininity. Psychology of women: Neurotic personality of our time]. (vol. 1-3). M.: Smysl [in Russian].

17. Jejdemiller, Є.&, Dobrjakov, I.V., Nikol'skaja, I.M. (2005). Semejnyj diagnoz i semejnaja terapija [Family diagnosis and family therapy].SPb.: Rech' [in Russian].

18. Aldwyn, S.M. Stress, Coping, and Development: an integrative perspective. N.Y.: Guilford Press [in English].

19. Arendell, Terry (2000). Conceiving and Investigating Motherhood: The Decade' s Scholarship. Journal of Marriage and Family, 62, 4 (Nov., 2000), 1192-1207 [in English].

20. Braverman, L. (1989). Beyond the myth of motherhood. In M. McGoldrich, C. Anderson & F. Walsh (Eds.), Women and families: A frameworkfor family therapy. New York: W.W. Norton [in English].

21. Charkina, O.A., Hukasyan, K.O. (2021). Diagnosis of psychological features of mothers of children with developmental disabilities. Scientific journal of sociology and psychology «Habitus», 29, 53-57 [in English].

22. Louis, G. Ph.D., Margolis, E. (1987). The motherhood report: how women feel about being mothers.N.Y.: McGrow-Hill Publ. Comp [in English].

23. Meeussen, L. and Van, Laar C. (2018). Feeling Pressure to Be a Perfect Mother Relates to Parental Burnout and Career Ambitions. Front. Psychol. 9:2113. doi: 10.3389/fpsyg.2018.02113 [in English].

24. Miroshnyk, Z.M. (2019). Support of parents of children with special needs. Predictors of successful inclusion: medical-psychological and socio-pedagogical aspects: Materials of the All-Ukrainian Scientific and Practical Conference November 22, 2019. Kryvyi Rih: FO-P Chernyavskyi D.O., 2019. 174 p. P.7-10. [in English].

25. Stern, D.N. (1991). Maternal representations. A clinical and subjective phenomenological view. Infant Mental Health Journal, 12, 174-186 [in English

Размещено на Allbest.ru