Використання соціально-психологічного тренінгу в психологічній підготовці рятувальника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет цивільного захисту України

Використання соціально-психологічного тренінгу в психологічній підготовці рятувальника

Д. Похілько,

к.психол. н., с.н.с., с.н.с. лаб

Я. Овсяннікова,

к.психол. н., с.н.с., с.н.с. лаб.

м. Харків

Анотація

психологічний екстремальний фахівець тренінг

Питання психологічної готовності майбутнього рятувальника й досі залишається актуальним незважаючи на те, що багато науковців займалися розробкою цієї проблеми - на сьогодні виділено понад 35 різних компонентів психологічної готовності до діяльності в ризиконебезпечних умовах надзвичайної ситуації. Їх можна представити в чотирьох базових: мотиваційний, вольовий, комунікативний та моральний компонент. Рівень психологічної готовності фахівця ДСНС до екстремального виду діяльності залежить від достатньої розвиненості та вираженості базових компонентів готовності.В межах професійної підготовки майбутніх рятувальників до екстремального виду діяльності фахівцями навчально-наукової лабораторії екстремальної та кризової психології НУЦЗУ був розроблений соціально-психологічний тренінг. Програма тренінгу складена таким чином, що активізує роботу базових компонентів психологічної готовності та надає можливість практичними навичками відпрацювати кожний з них. Встановлено, що курсанти, які проходили соціально-психологічний тренінг при вирішенні проблемних професійних ситуативних задач значно частіше обирали: активні дії щодо порятунку себе та інших ніж курсанти, які не брали участі в тренінгу; були більш спокійними та врівноваженими; демонстрували більшу зібраність та організованість; значно краще виконували керівну функцію (надавали чіткі команди у відповідному алгоритмі); значно частіше використовують конструктивний діалог при вирішені конфліктних ситуації та демонстрували потребу у професійному самовдосконаленню. При вирішенні професійних ситуативних задач курсанти, які брали участь у тренінгу показали достовірно кращі результати у швидкості вирішення ситуативних задач та були більш впевнені у своїх діях, ніж ті курсанти, які не брали участі у тренінгу.

Ключові слова: соціально-психологічний тренінг, психологічна готовність, мотиваційний компонент, вольовий компонент, комунікативний компонент, моральний компонент.

Основна частина

Вступ. Як не дивно, але на сьогодні досить актуальною проблемою залишається питання формування психологічної готовності майбутніх рятувальників до дій в екстремальних ситуаціях, адже від неї залежить не лише життя та здоров'я самого фахівця ДСНС, а й ефективність виконання ним завдань за призначенням в осередку лиха. Сама по собі професійна діяльність працівників ДСНС містить у собі фактор постійного підвищеного ризику, напруження при виконанні завдань в умовах недостатньої інформації, дефіциту часу на прийняття рішення, високої відповідальності за результати праці, значні фізичні навантаження під час рятування людей і матеріальних цінностей та ін. Тривалий вплив комплексу психогенних факторів служби дуже часто призводить до значної деструкції психічних і психофізіологічних характеристик стану фахівця, що впливає на зниження їх ефективності професійної діяльності. Це висуває високі вимоги і до рівня професійної підготовки працівника ДСНС, і до його психологічних та моральних якостей, що визначають їх психологічну готовність до дій в екстремальних умовах. Зазначимо, що майбутнім рятувальникам ДСНС важливо володіти не тільки певними знаннями й навичками, які вони отримують під час навчання у ВЗО ДСНС, а і вміти застосовувати їх на практиці. Вони повинні бути готовими, як фізично, так і психологічно до виконання службових завдань за призначенням в умовах значного впливу стрес - факторів підвищеної інтенсивності. Наш багаторічний досвід роботи дозволив нам в рамках вирішення проблеми психологічної готовності майбутніх рятувальників ДСНС до екстремального виду діяльності запропонувати використанняпсихотренінгових технологій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні проблема психологічної готовності людини до різних видів діяльності вивчалася багатьма науковцями: А. Базановою, О. Хуртенко, М. Томчуком, Є. Потапчуком, Ж. Половниковою, Г. Баллі, В. Бараннік [8], І. Гореловим, І. Платоновим [5], М. Кришталем, Б. Бархаевим [7] та іншими. В рамках їх наукових досліджень булипредставлені базові визначення понять готовності, її структури, змісту, тривалості формування і стійкості її прояву, запропоновані різні аспекти процесу оцінки формування готовності тощо. В рамках вивчення проблеми формування й розвитку психологічної готовності фахівця ДСНС до екстремального виду діяльності мали суттєве значення праці вітчизняних науковців: О. Євсюкова [3], М. Кришталя, О. Колесніченка [4], С. Лебєдєвої, Н. Оніщенко [10], Ю. Приходька, О. Поканєвич [6], О. Тімченка [9] та інших. Науковцями були виділені й розкриті загальні питання її здійснення на різних етапах професійного становлення спеціаліста. В своїх дослідженнях вони зазначали понад 35 різних компонентів психологічної готовності до діяльності. Науковці виділили 4 базові компоненти, які щільно взаємопов'язані між собою: мотиваційний компонент, який складається з: відданість своїй роботі, переконання в необхідності власної професії, потреба у професійному самовдосконаленні, бажання досягти успіху в професії; вольовий компонент - впевненість у собі, рішучість, зібраність, організованість, сміливість, самоконтроль; комунікативний компонент - комунікабельність, вміння віддавати та приймати чіткі команди, повага до колег, готовність до взаємодії, здатність вирішувати конфліктні ситуації; моральний компонент - усвідомлення обов'язку, відповідальність [2]. Зазначимо, що рівень психологічної готовності фахівця ДСНС до екстремального виду діяльності залежить від достатньої розвиненості та вираженості виділених компонентів готовності. В межах професійної підготовки майбутніх рятувальників доекстремального виду діяльності фахівцями навчально-наукової лабораторії екстремальної та кризової психології НУЦЗУ був розроблений соціально-психологічний тренінг: «Екстремальна психологічна підготовка рятувальників до виконання завдань за призначенням вНС» [1]. Тренінг направлений на відпрацювання практичних навичок роботи у рятувальників щодо виконання ними завдань за призначенням. Соціально-психологічний тренінг: «Екстремальна психологічна підготовка рятувальників до виконання завдань за призначенням в НС» складається із 6 блоків. Блок «Командна робота». В цьому блоці відбувається розвиток комунікативних навичок майбутніх рятувальників; розвиток навичок координації спільних дій і уміння йти на компроміси в складних ситуаціях; тренування упевненої поведінки в екстремальних ситуаціях; усвідомлення важливості роботі в команді; формування згуртованості членів групи. Блок «Адаптація до умов надзвичайної ситуації». В блоці розглядається зміст поняття «Адаптація до умов надзвичайної ситуації»; визначення основних компонентів та факторів процесу адаптації до надзвичайної ситуації; визначення критеріїв успішності адаптації до умов роботи в надзвичайній ситуації. Активізація практичного компонента адаптації майбутніх рятувальників до виконання завдань за призначенням в умовах ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Блок «Витривалість». В блоці розглядається визначення рівня сформованості різних видів витривалості у майбутніх рятувальників; визначення рівня емоційної стійкості особистості; активізація вольового компонента; розвиток взаємодії в колективі; відпрацювання навичок щодо прийняття відповідальності за свої дії в екстремальних ситуаціях тощо. Блок «Професійні страхи». В цьому блоці відбувається усвідомлення природи професійного страху; виділяються найбільш небезпечні ситуацій у професійній діяльності рятувальників; визначаються професійні страхи фахівців ДСНС; виділяються критерії в діагностики страху; відпрацьовується оволодіння навичками управління страхом майбутніх рятувальників. Блок «Професійні стреси». Цей блок спрямований на усвідомлення природи професійного стресу; у ньому відбувається виділення компонентів стресу на різних рівнях прояву; виявляються стратегії подолання стресу; відпрацьовуються техніки купірування стресу й негативних емоцій. Блок «Негативні психічні стани: допомога». В цьому блоці практично відпрацьовується діагностика негативних психічних станів в надзвичайній ситуації; відбувається відпрацювання навичок надання першої психологічної допомоги при негативних психічних станах; відпрацьовуються навики роботи в умовах надзвичайної ситуації майбутніми рятувальниками; відбувається навчання методам саморегуляції під час виконання завдань за призначенням. Програма тренінгу складена таким чином, що активізує роботу базових компонентів психологічної готовності (мотиваційного, комунікативного, вольового, морального), та надає можливість практичними навичками відпрацювати кожний з них.

Методи та методика дослідження. Дослідження проводилось з курсантами випускних курсів Національного університету цивільного захисту України на різних факультетах: цивільний захист, оперативно-рятувальних сил, соціально-психологічний та пожежної безпеки. Дослідження проводилось з 2019 по 2021 рік. У дослідженні взяло участь 215 осіб, серед яких 75,8% чоловіків і 24,2% жінок. Середній вік досліджуваних - 20,5 лет (SD= 1,41).

Усі досліджувані були розподілені на 2 групи, в основу розподілу було покладено критерій участі у соціально-психологічному тренінгу «Екстремальна психологічна підготовка рятувальників до виконання завдань за призначенням в умовах надзвичайної ситуації».

Перша група, курсанти, які брали участь в соціально-психологічному тренінгу. Загальна кількість осіб, що пройшли тренінг 112 чоловік. Гендерне співвідношення в межах першої групи: 18,75% - жінки, 81,25% - чоловіки.

Друга група, курсанти, що не брали участі у тренінгу. 103 особи з нашого дослідження не брали участі у соціально-психологічному тренінгу. Гендерне співвідношення в межах другої групи: 30,1% - жінки та 69,9% чоловіки.

В дослідженні взяли участь усі бажаючі курсанти випускних курсів різних факультетів НУЦЗУ, як майбутні бакалаври так і майбутні магістри. Тренінгові групи формувалися на факультетах керівною ланкою, з урахуванням побажання курсанта та його можливостей згідно з індивідуальним планом підготовки.

Збір даних проводився за допомогою авторської анкети, яка містить: загальні дані про досліджуваного; 9 проблемних ситуативних задач, які можуть зустрітися в професійній діяльності фахівця ДСНС, та які відображають сформованість компонентів психологічної готовності до професійної діяльності (усвідомлення обов'язку та відповідальності; готовність до взаємодії; рішучість та сміливість; самоконтроль; повага до колег; зібраність, організованість, відданість своїй роботі; вміння віддавати чіткі накази; потреба у професійному самовдосконаленню; комунікабельність та вмінні вирішувати конфлікти); «шкали самооцінки»: рівня складності задачі, впевненості у своїх діях, впевненості у правильності обраного рішення та рівня внутрішнього напруження під час вирішення задачі.

Результати відповідей на ситуативні задачі представлялися у вигляді письмової відповіді (описаному алгоритмі дій, поведінки, вчинку, словесних команд, прийняття певного рішення тощо).

Досліджуваному необхідно було фіксувати час, який знадобився на вирішення кожної конкретної задачі.

Шкали самооцінки представлені у вигляді прямої лінії у розмірі 100 міліметрів, з відміткою 0 та 100. Досліджуваному необхідно було на прямій залишити відмітку рівня свого стану, де 0 - немає, а 100 - максимум. Вимірювання проводилось за допомогою сантиметрової лінійки.

Дослідження з першою групою проводилося одразу після завершення проходження соціально-психологічного тренінгу «Екстремальна психологічна підготовка рятувальників до виконання завдань за призначенням в умовах надзвичайної ситуації». Збір даних з другою групою досліджуваних проводився на факультетах згідно з розпорядком дня під час самопідготовки.

Обробка отриманих даних проводилася за допомогою контент аналізу відповідей щодо вирішення ситуативних задач та методами статистичного аналізу (кутове перетворення Фішера та t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок) за допомогою програми SPSSStatistics23.0.

Результати. При проведені контент аналізу відповідей досліджуваної групи на ситуативні задачі ми не оцінювали правильність її рішення, а прагнули виділити та висвітлити основні стратегії, моделі поведінки майбутніх фахівців ДСНС в тій чи іншій ситуації. Отже, у відповідях курсантів вдалося виділити декілька різних стратегій поведінки.

Для задачі 1, яка спрямована на прояв усвідомлення обов'язку та відповідальності, виділені такі групи відповідей:

- активні дії щодо порятунку себе та інших (відповіді, які містили опис алгоритму порятунку, в якому були прописані дії з оточуючими. Наприклад: «розвівши лікті уздовж тулуба, почну методично повторювати: «не штовхай»»);

- активні дії щодо порятунку себе;

- пасивність в діях (розгубленість, хаотичність в діях, описаний стан загальмованості тощо).

Щодо задачі 2, яка відображає готовність особистості до взаємодії з іншими було виділено дві діаметрально протилежні позиції: активна та пасивна. Активна позиція проявлялася в прагненні особистості до контактів з іншими, зверненнями до оточуючих, відкритості та зацікавленості. Пасивна позиція проявлялася в простих односкладових відповідях, надання «сухого» алгоритму лише своїх дій, або підпорядкованістю комусь з оточуючих. Наприклад, зустрічалася така фраза: «Нічого. Буду робити те, що скажуть».

Питання рішучості та сміливості розглядалося в задачі 3. Всі відповіді досліджуваної групи були розподілені на дві підгрупи: перша - відображала активний прояв рішучості, друга - пасивний, бездіяльність.

Відповіді досліджуваних на задачу 4, яка визначала питання самоконтролю особистості, розділили на три групи: вираження емоцій (відповіді, які були емоційно забарвлені, мали явний прояв емоцій, знаки оклику, нелогічність у викладанні відповіді тощо); стримання емоцій (відповіді, які мали емоційну забарвленість, але були викладені у відповіді досить логічно, послідовно тощо); нейтральність (спокій) до цієї групи увійшли відповіді досліджуваних, які були логічно викладені, та не мали проявів емоцій.

Задача 5 спрямована на висвітлення питання поваги до колег. Відповіді досліджуваних були поділені на 2 групи: так (відповіді, які відображали моменти толерантного відношення до колег, поваги, культури висловлювань); ні (відповіді, які мали грубі висловлювання, образи тощо).

Питання зібраності, організованості та відданості своїй роботі підіймалися у задачі 6. Відповіді курсантів розділилися на три рівня: високий (відповіді які мали чіткість та лаконічність в опису дій, був відображений повний алгоритм та послідовність дій); середній (у відповідях були невідповідності у логіці побудови дій, переплутана послідовність команд тощо); низький (відповіді досліджуваних відрізняються хаотичністю викладення, нелогічність та непослідовністю дій та команд).

У 7 задачі досліджувалось вміння віддавати чіткі команди. Всі відповіді досліджуваних розділили на 4 групи: чіткі команди, структурований алгоритм (відповіді в яких було чітко прописано послідовність дій та було повністю зрозуміло що й коли треба робити); чіткі команди, неструктурований алгоритм (відповіді в яких було зрозуміло відображено що треба робити, але послідовність дій була порушена, при виконанні таких команд не можливо було отримати необхідній результат); нечіткі команди, структурований алгоритм (відповіді в яких команди дій були складними, незрозумілими, але їх послідовність виконання досягала кінцевої мети); нечіткі команди, неструктурований алгоритм (відповіді в яких була порушена логічність дій, і команди були незрозумілими, складалися з деяких слів або речень).

Питання потреби у професійному самовдосконаленню підіймалася в задачі 8. Відповіді досліджуваних відображали 3 особистісні позиції: одразу погодитися; намагалися дізнатися більше інформації про пропозицію та потім прийняти рішення; відмовитися.

Задача 9 спрямована на дослідження питання комунікабельності та вміння вирішувати конфлікти. Відповіді досліджуваної групи розподілилися на три групи: більше загострення конфліктної ситуації (активне відстоювання своєї позиції, небажання приймати інші варіанти рішення тощо); конструктивний діалог (відповіді, які відображали прагнення досліджуваного до вирішення спірного питання, згоду вислухати іншу точку зору тощо); ухилення від конфлікту (відповіді досліджуваних, які різними способами намагалися ухилитися від вирішення спірного питання).

Відмінності між відповідями груп досліджуваних відображені у таблиці

1. Розрахунок відмінностей проводився за допомогою кутового перетворювання Фішера. Було встановлено, що курсанти, які проходили соціально-психологічний тренінг «Екстремальна психологічна підготовка рятувальників до виконання завдань за призначенням в умовах надзвичайної ситуації» значно частіше при вирішенні задачі 1 (Усвідомлення обов'язку та відповідальності) обирали активні дії щодо порятунку себе та інших ніж курсанти, які не брали участі в тренінгу (62,5% проти 48,5%, при р < 0,05), та значно рідше обирали пасивну поведінку (0,9% проти 7,8%, при р < 0,01).

Також відмічено, що курсанти, які брали участь у соціально - психологічному тренінгу при вирішенні задачі 4 (Самоконтроль) достовірно рідше використовували рішення з явно вираженими емоціями (20,5% проти 38,8%, при р < 0,01) та більше використовували рішення з нейтральним, або спокійним станом (33,9% проти 16,5%, при р < 0,01).

Курсанти, що не брали участі у тренінгу показали значно менше високих показників у вирішенні задачі 6 (Зібраність, організованість, відданість своїй роботі) ніж курсанти, які проходили тренінг (39,8% проти 52,7%, при р < 0,05).

Було відмічено, що курсанти, які проходили тренінг при вирішення задачі 7 значно частіше використовували чіткі команди та структурований алгоритм їх наданні, ніж ті, хто не брав участі у тренінгу (42,9% проти 30,1%, при р < 0,05), а також значно рідше використовували нечіткі команди та неструктурований алгоритм їх надання (4,5% проти 11,7%, при р < 0,05).

Табл.1. Відмінності у вирішенні ситуативних задач між групами досліджуваних (у%)