Психологічний зміст феномену самосприйняття як чинника соціально-психологічної адаптації молодої людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Запорізька політехніка»

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ ФЕНОМЕНУ САМОСПРИЙНЯТТЯ ЯК ЧИННИКА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ

Єрохіна Ольга Вікторівна магістрантка

кафедри соціальної роботи та психології

Серга Тетяна Олексіївна кандидат соціологічних наук, доцент,

доцент кафедри соціальної роботи та психології

Анотація

Сучасний стан соціальних відносин в Україні характеризується швидкоплинними змінами, відсутністю стандартизованої репрезентації суспільних норм та цінностей при наявності великого розмаїття різноспрямованих життєвих стратегій і практик, суспільно-політичних орієнтирів та ін. Названі обставини суттєво ускладнюють адаптацію сучасної молодої людини до самостійного життя, побудову професійної кар'єри, визначення своєї ролі та місця у соціумі.

Молода людина у віці від 18 до 25 років, як специфічна соціально-вікова група, відчуває ці проблеми з особливою гостротою, оскільки в силу особливостей соціальної ситуації розвитку поставлена перед необхідністю вибору життєвої стратегії, формування особистих і професійних планів, соціальної і особистісної ідентифікації, самовизначення. У зв'язку з цим проблема дослідження самоідентичності особистості молодої людини у сучасних умовах набуває як теоретичного, так і практичного значення.

В статті розглядаються особливості формування самосприйняття молодої людини, як психологічного феномену, який впливає на успішний, цілісний та динамічний процес становлення особистості. Також розглядаються інші важливі супутні чинники, такі, як самосвідомість, самооцінка, статеве самосприйняття, без яких неможливий повноцінний розвиток. Зазначена важливість взаємодії з соціумом для більш адекватної ідентифікації себе. Доведена роль найближчого оточення для повноцінного процесу становлення особистості.

Охарактеризовано соціально-психологічні особливості адаптації до нових умов, визначено психологічні проблеми адаптації, досліджено рівень адаптивності молоді та їх тривожності в процесі соціалізації. Зазначена важливість ідентифікувати себе в професійній сфері через самовизначеність.

Також у статті звернена увага на методи психологічного дослідження, завдяки яким можна прослідковати стан, поведінку та емоції особистості в процесі адаптації до нового середовища, чи в процесі загальної соціалізації.

Ключові слова: соціалізація, соціально-психологічна адаптація, чинники соціально-психологічної адаптації, самосвідомість, самооцінка, самовідношення, самосприйняття, професійна самовизначеність, методики психодіагностичного дослідження.

Annotation

психологічний адаптація самосприйняття особистість

Yerokhina Olha Viktorivna Graduate student of department of social work and psychology, National University «Zaporiz'ka Politehnika»

Serha Tetyana Oleksiivna Candidate of sociological sciences, associate professor, assistant professor of department of social work and psychology, National University «Zaporiz'ka Politehnika»

PSYCHOLOGICAL CONTENT OF THE PHENOMENON OF SELFPERCEPTION AS A FACTOR OF SOCIAL AND PSYCHOLOGICAL ADAPTATION OF A YOUNG PERSON

The current state of social relations in Ukraine is characterized by rapid changes, the absence of a standardized representation of social norms and values in the presence of a wide variety of multi-directional life strategies and practices, social and political orientations, etc. The mentioned circumstances significantly complicate the adaptation of a modern young person to an independent life, building a professional career, defining one's role and place in society.

A young person between the ages of 18 and 25, as a specific social age group, feels these problems with particular acuteness, because due to the peculiarities of the social situation of development, he is faced with the need to choose a life strategy, form personal and professional plans, social and personal identification, self-determination. In this regard, the problem of researching the self-identity of a young person's personality in modern conditions acquires both theoretical and practical importance.

The article examines the peculiarities of the formation of a young person's self-perception as a psychological phenomenon that affects the successful, integral and dynamic process of personality formation. Other important accompanying factors are also considered, such as self-awareness, self-esteem, sexual selfperception, without which full development is impossible. The importance of interaction with society for more adequate self-identification is indicated. The role of the immediate environment for the full-fledged process of personality formation has been proven.

The socio-psychological features of adaptation to new conditions are characterized, the psychological problems of adaptation are defined, the level of adaptability of young people and their anxiety in the process of socialization is investigated. The importance of identifying oneself in the professional sphere through self-determination is indicated.

The article also draws attention to the methods of psychological research, thanks to which it is possible to follow the state, behavior and emotions of an individual in the process of adaptation to a new environment, or in the process of general socialization.

Keywords: socialization, social-psychological adaptation, factors of social-psychological adaptation, self-awareness, self-evaluation, self-attitude, self-perception, professional self-determination, methods of psychodiagnostic research.

Постановка проблеми

Сучасна особистість формується під впливом багатьох зовнішніх чинників. Вона розвивається в середовищі своєї сім'ї, соціального та національного оточення, наслідуючи ті зразки поведінки, які допомагають її соціальному самовизначенню. Соціальне середовище є провідним фактором розвитку особистості в контексті соціогенетичних теорій. Така позиція властива прибічникам біхевіористичної орієнтації (А. Бандура, Дж. Уотсон, Р. Хенкі), а також прихильникам культурно історичної концепції розвитку (Л.С. Виготський). Відповідно до положень біхевіористичної теорії, все в поведінці людини: цінності, установки й емоційні реакції, визначаються впливом зовнішнього середовища. Сутність культурно історичної теорії полягає в твердженні, що власне всі людські психічні функції і форми поведінки, формуються як наслідок оволодіння зовнішніми засобами культурної поведінки та мислення. З розвитком науки та прогресу в цілому з'являється все більше досліджень в сфері психології людського буття. Особлива увага приділяється питанням, які визначають успішність, надійність, стабільність та адекватність адаптації людини до різних сфер діяльності.

Соціально-психологічна адаптація покликана зберегти оптимальний баланс між своїм внутрішнім станом і навколишнім середовищем для розвитку в майбутньому. Успішна адаптація можлива при збереженні гармонії між індивідуальними ресурсами, адекватністю та ефективністю стратегії їх застосування: вдале поєднання інстинктів та набутих навичок.

Кращий результат досягається при збереженні внутрішніх та зовнішніх складових: норм та правил поведінки, вимог, побажань, очікувань, інтересів, потреб, ціннісних орієнтирів, цілей особистості.

Психологічні чинники, які сприяють соціальній адаптації - це всі якості особистості, пов'язані з психологічним станом, здатністю пізнавати нове, пристосовуватись, наслідувати, адекватно реагувати та проявляти емоції. Серед важливіших факторів успішної соціально-психологічної адаптації вважається «Я-образ» людини, її самовідношення та самосприйняття. А формування цього образу найбільш активно відбувається у юнацькому та молодому віці. І далеко не завжди цей процес проходить успішно та безпроблемно.

Наукові пошуки в напрямку дослідження цієї проблеми не перестають бути актуальними на протязі доволі довгого періоду життя таких наук, як психологія, педагогіка, соціологія, філософія та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вплив соціального середовища на молодь ґрунтовно досліджувався сучасними науковцями. Детермінанти поведінки людини вивчала Л.Е. Орбан-Лембрик. Зокрема, досліджувалися особливості депресивних розладів серед населення у роботах Ж. І. Білостоцької. Спосіб життя і проблеми української молоді висвітлено Н.В. Комаровою, І.Д. Звєрєвою, В.О. Чигриним. У роботах І.Г. Дубова порівнювався рівень загальної психічної активності молоді. Також розглядались соціально-психологічні особливості спільнот, ставлення молоді до категорії «бідність-багатство» у дослідженнях І.Г. Губеладзе; ментальність - у наукових роботах Л.О. Лозової. Творчі дозвіллєві практики, як фактор формування соціальної суб'єктності молоді - у працях Л.В. Дикань. Попри відмінності у проблематиці, спільним для цих робіт є те, що автори враховують спільне середовище як важливий фактор формування психологічних особливостей особистості.

У зарубіжних дослідженнях соціально-психологічні особливості молоді охарактеризовані такими представниками практичної психології, як Ч.Д. Спілбергер, в віковій психології - Р.К. Свейм, у межах соціальної психології - Д.Г. Баджема, В.В. Міллер, соціальної психології - Р. Браун, В.Б. Копленд, E. Дж. Ксстеллс. Провідними проблемами у дослідженнях зарубіжних авторів є профілактика шкідливих звичок, алкогольна та наркотична залежність, девіантна поведінка, підтримка психічного та фізичного здоров'я молоді. Також досліджуються і описуються особливості міжособистісних, сімейних та родинних стосунків, характерних для досліджуваного середовища.

Процеси та чинники ідентифікації особистості молодої людини та її становлення досліджував С. Рубінштейн. Соціально-психологічний аспект проблем становлення особистості вивчали такі зарубіжні психологи та соціологи, як Д. Абрамс, М. Аугастинос, П. Бергер, Р. Браун, Н. Елемерс, Е. Еріксон, Д. Кемпбелл, Л. Крапман, Ч. Кулі, Т. Лукман, Дж. Марсіа, Дж. Мід, П. Оакс, А. Теджфел, Дж. Тернер, Е. Уотерман, Ю. Хабермас, М. Хог, Л. Фестінгер, М. Фрідман, М. Шеріф. Самосвідомість та самопізнання, соціальні стереотипи та уявлення, процеси ідентичності та ідентифікації досліджувалися О. Васильченко, Г. Ложкіна, С. Максименко, Т. Яценко, О. Белінська, В. Васютинський, П. Горностай, Н. Іванова.

Важливе завдання соціальної психології полягає в створенні положень соціальної адаптації та перспектив її оптимізації, обґрунтованих наукою. Окремі сторони даної проблеми вивчалися в Україні в межах загальної психології та педагогіки (І. Бондаренко, О. Борисенко, О. Васильченко, П. Зільберман, О. Каганов, О. Кокун, С. Кулик, В. Невмержицький, В. Розов, А. Скрипко, В. Струкуленко). Однак, проблема остається мало обґрунтованою, особливо в практичній площині.

Мета статті - на основі аналізу теоретичних та емпіричних даних, дослідити зміст психологічного феномену «самоспрйняття» як чинника соціально-психологічної адаптації молоді, розглянути особливості процесу та умови його формування.

Виклад основного матеріалу

Що формує в людині певне ставлення до суспільства чи пережитих в ньому ситуацій? Що формує її свідомість? Це процес соціалізації. З точки зору класика Л.С. Виготського - чим більше людина взаємодіє, тим більше формується її особистість, через психологічні засоби, які допомагають будувати більш досконалу стратегію діяльності, досягаючи вищих рівнів соціалізації [1].

На початку розгляду проблеми нашого дослідження проаналізуємо такі поняття, як «соціалізація» та «адаптація».

Соціалізація - процес входження індивіда у суспільство. Містить засвоєння системи знань, норм, правил поведінки, цінностей та переконань, що дозволять ефективно функціонувати в межах певного суспільства. Соціалізацію розглядають як двосторонній процес - цілеспрямований вплив суспільства на індивіда та його власні зусилля щодо входження в суспільство з подальшим набуттям бажаних соціальних статусів. Представники психоаналізу вважали, що процес закінчується з настанням дорослості, коли характер та поведінка людини стають майже незмінними. Переважаюча точка зору - соціалізація відбувається упродовж життя [2].

Як давно відомо науці, процес соціалізації відбувається через роботу різних психологічних механізмів, головним з яких є адаптація. Враховуючи, що є декілька етапів психологічної адаптації, потрібно розуміти, що на кожному з них людина проживає складну систему перетворень, результатом чого є виникнення певних якостей, які й визначають здатність до наступних перетворень.

При становленні особистості у молодому віці (18-25 років), основними механізмами перебудови є самоствердження, самопереконання, самонавіювання, самоуправління та ін. В цьому віці вже важлива свідомість зробленого вибору відповідно до нових умов [3].

Ці самі нові умови з'являються в процесі соціальної адаптації, яка має на меті змогу пристосовуватися не тільки до характеру, змісту, умов та організації нового процесу, а й до нової групи, сформувавши взаємовідносини та власний стиль поведінки, через наявні індивідуальні ресурси, адекватність та ефективні стратегії їх застосування, використовуючи інстинкти та набуті навички [4].

Відома дослідниця Л.Е. Орбан-Лембрик визначає процес соціалізації, в якому людина оволоділа особистісною роллю, входячи в нову соціальну ситуацію, соціально-психологічною адаптацією [5]. В результаті людина починає пристосовуватися до життєвих реалій, і вже на їх основі, будувати власний життєвий світ.

Так, наприклад для молоді 18-25 років процес соціально-психологічної адаптації дуже важливий і зумовлений серйозними психологічними особливостями, такими як:

- формується почуття дорослості та власні погляди;

- з'являється прагнення самоутвердити свою особистість;

- з'являється прагнення пізнати навколишній світ;

- загострюється почуття справедливості тощо.

Установки, навички, звички, ціннісні орієнтації, закріплені взаємини з колективом починають руйнуватися і формуватися по-новому. Змінюються стереотипи та емоційні переживання. Постає необхідність пізнати самого себе, визначити свій напрямок, власний підхід та свою мету, через ряд запитань:

1. Джерело моєї енергії?

2. Мої бажання?

3. Що я роблю для їх реалізації?

4. Що насправді подобається робити?

5. Що не подобається робити?

6. Навіщо робити дії, які не подобаються?

7. Мої сильні сторони, і як вони можуть допомогти подолати труднощі?

8. Мої слабкі сторони?

Для вивчення індивідуальних особливостей поведінки в стресових ситуаціях Ральф Шварцер та Матіас Єрусалем розробили психодіагностичну методику «Шкала самоефективності», яку можна застосовувати для визначення здатності успішно адаптуватися до життєвих змін, що дає змогу розглядати самоефективність як індикатор якості життя в певний період.

Взагалі, будь-які зміни - це певний стрес, тому головна передумова ефективної соціальної адаптації - психологічне здоров'я, стрижневим елементом якого є ідентичність, відома як система переконань щодо власної особи, світу та сенсу життя. Людина знаходиться в процесі адаптації постійно, на протязі всього свого життя - це міграція, зміна виду діяльності, зміна роботи, зміна соціальної ролі, нові люди, нові взаємодії. Ми постійно вимушені змінюватися і пристосовуватися, тому наша ідентичність теж постійно трансформується.

Процес адаптації, перш за все, починається з тривоги - людина розуміє, що щось не так, виникає хвилювання, яке людина, або може пояснити, або ні.

Потім починається пристосування до ситуації, разом із внутрішніми змінами особистості. Нерідко спостерігається процес інтеграції - коли людина, потрапляючи в нову для себе обстановку, починає також впливати на соціальне оточення, згідно своїх правил та поведінки.

Також спостерігаються випадки дезадаптації - тривога, опір, відстоювання своїх кордонів, починаються конфлікти з соціумом та з самим собою. Формами дезадаптації також є девіантна поведінка: вживання алкоголю, розбій, хвороби на ґрунті психосоматики, неврози, залежність від комп'ютерних ігор та ін.

У науковій літературі основними показниками соціально-психологічної адаптації визначаються:

- вік - найлегше адаптація проходить у дітей, а починаючи з 18-25 років починаються певні складнощі на фоні деякої психологічної сформованості;

- культура - наскільки закладені цінності та виховання дозволяють особистості себе розкрити, пристосуватися чи адаптуватися;

- умови життя - якщо умови покращилися, адаптація проходить більш успішно, ніж коли умови стали гіршими;

- самовідчуття - рівень особистісного комфорту у нових умовах;

- життєва стійкість - показник, який залежить, перш за все, від самооцінки [6].

В будь-якому випадку потрібно розуміти, що в період проходження соціально-психологічної адаптації, старі стратегії, якими людина жила раніше, не будуть працювати, їх треба змінювати. Особливу увагу слід приділити сприйняттю себе, знайти свою точку опори.

В процесі комунікації люди можуть ранити один одного ненавмисно, а лише через власне сприйняття того, що було в минулому. Також часто очікування людини завдають болю, а не реальність, в якій вона живе. Очікування можуть бути завищеними, а можуть бути занизькими, тому виникає необхідність розібратися в собі і сформувати адекватне самосприйняття, від якого залежить особисте майбутнє.

Таким чином, ми підійшли до наступних понять нашого дослідження.

Саме самооцінка впливає на відносини з людьми, рівень впевненості, професійні досягнення, відчуття щастя та внутрішнього спокою. Іноді достатньо позбутися руйнівних переконань, і людина вже здатна досягти небачених висот в житті. При неадекватній самооцінці завжди виникатимуть перешкоди на шляху професійної адаптації. Якщо людина надто переймається оцінкою її іншими і піддається чужому впливу, тоді її самооцінка падає, навіть попри набутий власний вдалий досвід.

Для дослідження самооцінки в психології використовують «Методику діагностика самооцінки Дембо-Рубінштейн» [7]. Для цієї діагностики потрібно, щоб піддослідний позначив своє місце на вертикальній лінії, де верхня точка означає, що людина найщасливіша, а нижня - найнещасливіша. Такі ж позначки ставляться на лініях «здоров'я», «розуму» та «характеру». Як правило, психологічно здорова людина, незалежно від самооцінки, не схильна до крайнощів і обирає собі місце десь посередині ліній, вибираючи середній розум, здоров'я, характер та щастя.

За результатами досліджень, молоді люди з заниженою самооцінкою характеризуються підозрілістю, скритністю, стриманістю, боязкістю, нерішучістю тощо. Напроти, молоді люди з завищеною самооцінкою - самовпевнені, імпульсивні, незалежні, честолюбні, агресивні. Адекватна самооцінка характеризується - консерватизмом, сильним характером, наполегливістю, самодостатністю, рішучістю, дипломатичністю.

Аналіз результатів досліджень за вказаною методикою дозволяє дійти висновку про те, що, усвідомивши всі принципи адекватного ставлення до себе, людина може створити гармонійну особистість з високою самоповагою та вірою в себе. Ну і навпаки, при низькій самоповазі, людина особливо чутлива та вразлива до критики, осміяння, осуду. Такі люди соромливі, прагнуть самотності, в них знижена комунікативна та соціальна активність, тому і адаптуватися даній особистості до життєвих реалій та успішно реалізувати себе буде надзвичайно важко [8].

Наступним поняттям, яке ми розглянемо, є самовідношення - процес ставлення до себе на емоційному та ціннісному рівні. Удосконалюючи досвід прояву симпатії, поваги і близькості, в різних порціях, під час внутрішніх дій, молода людина вже може скласти загальне емоційно-ціннісне ставлення до себе.

Самовідношення в молодому віці формується завдяки комунікації з іншими особами. В цьому віковому періоді набувається досвід спілкування, встановлюється світогляд та соціальні установки. Молода людина мотивована засвоювати знання, пов'язані з майбутньою професією, а також здобувати певні досягнення. Тобто, навчання тісно пов'язуються зі спілкуванням, як результат будуються певні морально-етичні вимоги, норми соціальних взаємин, відбувається формування спільних поглядів на життя та майбутнє.

У віці від 18 до 25 років, розвиваючи новий рівень самосвідомості, вершиться розвиток нового відношення до себе, формується абсолютно автономне відношення до себе, незалежно від оцінок, ставлення та впливу оточуючих. Взаємозв'язок між самооцінкою і самовідношенням зумовлює адекватність чи неадекватність образу «Я», інакше кажучи - здатність розвиватися та пізнавати себе. Тому, поставивши перед собою завдання професійного визначання, молода людина має оцінювати свої особисті якості, враховуючи конкретні життєві прагнення [9].

Перевірити самовідношення можна за допомогою методики керованої проекції [10]. Суть методики наступна: молодим людям 18-25 років запропоновують оцінити окремо два портрети персонажів «А» та «Б» для розуміння їх почуттів, думок і вчинків. Портрет персонажа «А» - це портрет, складений на основі відповідей того ж випробуваного згідно опитувальника Кеттела. Портрет персонажа «Б» - протилежний портрет персонажа «А». Далі випробуваного просять зазначити, з ким із персонажів в нього могли б скластися стосунки. Експеримент показує, що більша частина випробовуваних ідентифікує себе зі схожою на себе особою. Персонаж «А» викликає симпатію, персонаж «Б» - антипатію. Висвітлюється рівень усвідомленого ставлення до себе та ступінь самосприйняття.

Тепер звернемо увагу на центральне поняття нашого дослідження, а саме поняття «самосприйняття». Найважливішим фактором його розвитку у молодої людини є сім'я. Усвідомити та прийняти себе можливо, якщо під час виховання були враховані всі оціночні ставлення з боку дорослих: міміка, інтонація, погляди, жестикуляція, слова-схвалення, ласка, жарти, невдоволення, обурення. Важливо сформувати стандарти виконання дій, рівень домагань, досягнення самоконтролю, залучати дитину до соціальних відносин для засвоєння правил поведінки та моральних норм. Взаємодія батьків з дитиною формує здорове самосприйняття, особливо в юнацькому віці.

Дослідження довели, що успішний та якісний перебіг самосприйняття дитини забезпечить відкрита, гнучка, інтегрована, гармонічна та демократична сім'я. Важливим також є той факт, в якій сім'ї зростає дитина, багатодітній чи однодітній, повна сім'я чи дитина-сирота.

Основною небезпекою у формуванні самосприйняття є навіювання дитині негативного образу себе, який вона приймає, як істину. В результаті - неповноцінність, залежність від чужих оцінок, неспроможність створювати власні внутрішні критерії для формування позитивного «Я», або створювати їх, маючи власне розуміння позитивного.

Слід зазначити, що дитина, яка зростає в сім'ї, де є проблеми з алкоголем, побоями, наркотиками та розпустою, матиме складний та викривлений розвиток, і це однозначно позначиться на її самосприйнятті. Так, наприклад в період статевого становлення дитина і без того переживає складні часи, а тут ще й треба зробити вибір прикладу для наслідування, і цей приклад далеко неадекватного зразку. Тому, якщо в дитинстві не вдалося перейняти гідну, у власному розумінні, модель поведінки, її можна освоїти в юному віці, переймаючи поведінку ровесників, беручи те корисне, що підходить саме тієї особистості. Зазвичай, відносини з такими ровесниками побудовані на взаємній повазі, як до людини, так і до себе. Такі відносини позбавлені стереотипів та упереджень [8].

Наступне коло взаємодії - викладачі та однолітки. Якщо брати молоду людину в віковій категорії 17-20 років - це нове середовище, нові стосунки, становлення себе, як члена міжособистісних відносин, далі іде статус, зовнішність, одяг, зачіска, і все це вагомі чинники формування самосприйняття молодої людини. При цьому обов'язково враховується емоційний стан, переживання, реакції під час адаптації до нового соціально-психологічного середовища.

Молода людина може втратити рівновагу через почуття тривоги, яка може перебігати з різною інтенсивністю та тривалістю, супроводжуючи зміну поведінки. Але емоції не завжди діють негативно. Буває, що прагнення людини до активних дій, участь в змаганнях та досягнення першості формує високу самоефективність, і людина готова до подібних переживань.

В ході проведення багатьох досліджень було виявлено, що самовідношення, самосприйняття та самооцінка визначають поведінку та успішність молодої людини. А саме, коли простежується відсутність інтересу до навчання, низький бал успішності, відсутність мотивації, незадовільна поведінка, мова йде про низьку самооцінку та негативне ставлення до себе [3; 11].

Найважливіша діяльність молодої людини полягає у спілкуванні, тому з глибоким переконанням його можна вважати найефективнішим і найсприйнятливішим для продукування та становлення самосприйняття особистості. Через те, участь у навчально-виховних процесах розглядається, як один із значущих чинників самосприйняття і тотального розвитку, тому, що саме в них відбувається найактивніша міжособистісна комунікація.

Самоспостереження, розвиток глибокого самопізнання через мислення, поведінку, знання та вчинки, самоаналіз та самоконтроль являються вагомими чинниками становлення самосприйняття молодої людини. Повноцінна саморегуляція процесу прийняття особистістю самої себе можлива лише при активній потребі в самопізнанні, через складові самоставлення та самоствердження. Порушення даного процесу призводить до зменшення якості інтроспективної системи молодої людини, порушуються механізми самоповаги, самоусвідомлення та цілісного самосприйняття [12].

В емпіричному дослідженні, за допомогою методики вивчення багаторівневого особистісного опитувальника (БОП) «Адаптативність» (за А.Г. Маклаковим та С.В. Чермяніним), у молоді 18-25 років було виявлено деякі особливості прояву різних показників психологічної адаптації [13].

Так, молодь, яка має високий рівень особистісного адаптаційного потенціалу до нових умов діяльності, адаптується легко, в новий колектив входить швидко, вільно орієнтується в ситуації, емоційно стійка. Молоді люди, які мають середній рівень адаптаційного потенціалу, володіють невисокою емоційною стійкістю, здатні проявляти агресію, конфліктні. Молодь з низьким адаптаційним потенціалом піддається нервовим зривам, конфліктна та агресивна. Молоді люди з високим рівнем поведінкової регуляції, здатні контролювати власну поведінку, реально сприймають дійсність. Особи з низьким та середнім її рівнем, часто втрачають самоконтроль, іноді не можуть адекватно сприймати дійсність.

Молодь з високим рівнем комунікативного потенціалу товариська, легко встановлює контакти з оточуючими, прагне допомогти іншим, з ними можна поділитися переживаннями, вони постійно намагаються розширити сферу свого спілкування.

Молоді люди із середнім рівнем комунікативного потенціалу в міру товариські, в незнайомій обстановці відчувають себе цілком упевнено. Нові проблеми їх не лякають, вони допитливі, охоче слухають цікавого співрозмовника, достатньо терплячі у спілкуванні, відстоюють свою точку зору без запальності. У той же час їм властива певна невизначеність у прагненні до підтримання спілкування, сумніви, чи надавати допомогу іншим людям, з ними не завжди можна поділитися переживаннями.

Низький рівень комунікативного потенціалу характерний для замкнутих молодих людей, у них мало друзів тому, що віддають перевагу самотності. Нова ситуація і необхідність нових контактів надовго виводять їх з рівноваги. Вони не прагнуть підтримувати та відновлювати позитивні взаємостосунки, не відчувають переживань при відсутності спілкування, не прагнуть допомагати іншим, з ними не можна поділитися переживаннями, не мають прагнення розширювати сферу свого спілкування [11].

Розвитку власного «Я» сприяє невизначеність, самоаналіз стає основою самовизначення для молодих людей. Поступово формується ідентичність, відбувається переоцінка себе у стосунках з близькими людьми, суспільством, на рівні тіла, емоцій. Пошук ідентичності може полягати і в програванні різних ролей, в результаті таких експериментів людина починає пристосовуватися до певних цілей, минаючи кризу ідентичності. В інших випадках для набуття ідентичності треба пройти шлях пошуків, спроб і помилок. В процесі пошуку ідентичності формуються ціннісні орієнтири, які виражають моральну свідомість, культурні та історичні настанови.

І тільки коли приходить розуміння власної цінності та компетентності, через соціальні та професійні відносини, молода людина починає сприймати себе як особистість.

Висновки

Отже, ми дослідили зміст поняття та психологічне наповнення феномену «самоспрйняття» у розрізі його впливу на соціально-психологічну адаптацію молодої людини, розглянули особливості процесу його формування та умови успішності цього процесу.

Резюмуючи наші пошуки, можна зробити декілька висновків.

Початком самостійного життя вважається період юності, який супроводжується психологічно-соціальною адаптацією до нових умов навчальної діяльності, комунікаційної взаємодії та професійної визначеності. Психологічно-соціальна адаптація включає ряд труднощів, з якими стикається молодь на етапі початку входження у самостійне життя: невизначена мотивація вибору професії; обмаль психологічної підготовки до самостійного життя, готовності приймати рішення та брати відповідальність на себе; нездатність регулювати поведінку та діяльність на психологічному рівні; новий колектив, самоорганізація на побутовому та навчальному рівні; здатність до оптимального самообслуговування.

Важливим чинником психологічно-соціальної адаптації є самосвідомість, розвиваючи яку молода людина набуває досить стійкі представлення про саму себе, на основі якої будується взаємодія з іншими людьми та вимальовується відношення до самої себе. Розвиток самосвідомості є центральним психологічним процесом в юнацькому віці. Саме самосвідомість спонукає особистість узгоджувати всі свої прагнення і вчинки з образом власного «Я».

Самоставлення - внутрішній процес самосвідомості, який відображає емоційно-ціннісне ставлення до себе, моменту самопізнання та системи переживань. Воно є основою оцінки власних здібностей, якостей і дозволяє вдосконалюватись як особистість.

Самосприйняття - найважливіша детермінанта розвитку, яка забезпечує прийняття своєї унікальності, усвідомлення себе, розвитку самоповаги та самооцінки. Воно формується на основі пізнання інших осіб, якісної взаємодії з ними, побудові зрілих відносин, його результатом виступає усвідомлення власної своєрідності та самовизначення в соціальному середовищі.

Активно формується самосприйняття саме в юному віці, і тут дуже важливо попередити його спотворення у самий чутливий для цього вік. Важливо також пам'ятати, що здорова, щаслива та успішна особистість розвивається при адекватному самосприйнятті. Психологічні дослідження показують важливість здорової атмосфери навколо особистості в соціальному оточенні на всіх етапах розвитку, а особливо в дитинстві, для досягнення успіху в дорослому житті. Формування професійної самосвідомості буде ключем для розв'язання питань професійного самоставлення, яке формує сильну особистість-професіонала, яка потрібна сучасному суспільству, бо знає свою справу, може самостійно приймати рішення і відповідати за них. Тобто самосприйняття - це визначальний чинник соціально-психологічної адаптації особистості серед інших психологічних чинників.

Література

1. Выготский Л. С. Развитие личности и мировоззрения ребенка. Психология личности: хрестоматия. СПб: Питер, 2002. 480 с.

2. Велика українська енциклопедія: словник / кер. авт. колективу д-р іст. наук, проф. Киридон А. М. К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. 1408 с.

3. Яблонко В. А. Психолого-педагогічні основи формування особистості. К.: Центр учбової літератури. 2008. 211 с.

4. Галецька І. Самоефективність у структурі соціально-психологічної адаптації. Вісник Львівського університету. Сер. «Філософські науки». Львів, 2003. Вип. 5. С. 433-442.

5. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів. У двох книгах. К.: Либідь. 2004. Кн. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. 2004. 573 с.

6. Казміренко В. П. Програма дослідження психо-соціальних чинників адаптації молодої людини до навчання у ВНЗ та майбутньої професії. Практична психологія та соціальна робота. 2004. № 6. С. 76-78.

7. Прихожан А. М. Применение методов прямого оценивания в работе школьного психолога / Научно-методические основы использования в школьной психологической службе конкретных психодиагностических методик: сб. научн. тр. / под ред. И. В. Дубровина и др. М.: изд. АПН СССР, 1988.

8. Молчанова О. М. Вплив емоційних переживань на розвиток особистості в юнацькому віці. Практична психологія та соціальна робота. 2011. № 7. С. 55-58.

9. Почупайло В. Мій образ «Я»: психологія для старшокласників. Психолог. 2010. № 42. С.13-17.

10. Визгина А. В. Методика управляемой проекции // Общая психодиагностика / под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. СПб., 2003.

11. Яновська Т. А. Особливості психологічної адаптації першокурсників до навчання у закладі вищої освіти різних напрямів підготовки. Психологія і особистість. 2019. № 1. С. 92-103.

12. Сольська Т. Основні чинники формування самосвідомості в юнацькому віці. Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. 2010. № 1. С. 121-123.

13. Многоуровневый личностный опросник «Адаптивность» (МЛО-АМ) А. Г. Маклакова и С. В. Чермянина // Практическая психодиагностика. Методики и тесты: учебное пособие / ред. и сост. Райгородский Д. Я. Самара: Издательский дом «БАХРАХ-М», 2006. С. 549-672.

References

1. Vygotskij, L. S. (2002). Razvitie lichnosti i mirovozzreniya rebenka. Psihologiya lichnosti: hrestomatiya [The development of the personality and worldview of the child. Psychology of Personality: Reader]. SPb: Piter [in Russian].

2. Velyka ukrainska entsyklopediia: slovnyk (2015). [Great Ukrainian encyclopedia: dictionary] / ker. avt. kolektyvu d-r ist. nauk, prof. Kyrydon A. M. K.: Derzhavna naukova ustanova «Entsyklopedychne vydavnytstvo» [in Ukrainian].

3. Yablonko V. A. (2008). Psykholoho-pedahohichni osnovy formuvannia osobystosti [Psychological and pedagogical foundations for the formation of special]. K.: Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].

4. Haletska I. (2003). Samoefektyvnist u strukturi sotsialno-psykholohichnoi adaptatsii [Self-efficacy in the structure of social and psychological adaptation]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Ser. «Filosofski nauky». Lviv, Vyp. 5. (рр. 433-442) [in Ukrainian].

5. Orban-Lembryk L. E. (2004) Sotsialna psykholohiia: pidruchnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv. U dvokh knyhakh [Social psychology: a textbook for students of higher educational institutions]. K.: Lybid. Kn. 1: Sotsialna psykholohiia osobystosti i spilkuvannia [in Ukrainian].

6. Kazmirenko V. P. (2004). Prohrama doslidzhennia psykho-sotsialnykh chynnykiv adaptatsii molodoi liudyny do navchannia u VNZ ta maibutnoi profesii [Research program of psycho-social factors of young people's adaptation to higher education and future profession]. Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota. № 6. (рр. 76-78) [in Ukrainian].

7. Prihozhan A. M. (1988). Primenenie metodov pryamogo ocenivaniya v rabote shkol'nogo psihologa / Nauchno-metodicheskie osnovy ispol'zovaniya v shkol'noj psihologicheskoj sluzhbe konkretnyh psihodiagnosticheskih metodik: sb. nauchn. tr. [Application of direct assessment methods in the work of a school psychologist / Scientific and methodological foundations for the use of specific psychodiagnostic methods in the school psychological service: a collection of scientific papers] / pod red. I. V. Dubrovina i dr. M.: izd. APN SSSR [in Russian].

8. Molchanova O. M. (2011). Vplyv emotsiinykh perezhyvan na rozvytok osobystosti v yunatskomu vitsi [The influence of emotional experiences on personality development in youth]. Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota. № 7. (рр. 55-58) [in Ukrainian].

9. Pochupailo V. (2010) Mii obraz «Ya»: psykholohiia dlia starshoklasnykiv [My image of «I»: psychology for high school students]. Psykholoh. № 42. (рр.13-17) [in Ukrainian].

10. Vizgina A. V. (2003). Metodika upravlyaemojproekcii [Controlled projection technique] // Obshchaya psihodiagnostika / pod red. A. A. Bodaleva, V. V. Stolina. SPb [in Russian].

11. Yanovska T. A. (2019). Osoblyvosti psykholohichnoi adaptatsii pershokursnykiv do navchannia u zakladi vyshchoi osvity riznykh napriamiv pidhotovky [Peculiarities of psychological adaptation of first-year students to study in a higher education institution of various fields of training]. Psykholohiia i osobystist. № 1. (рр. 92-103) [in Ukrainian].

12. Solska T. (2010). Osnovni chynnyky formuvannia samosvidomosti v yunatskomu vitsi [The main factors in the formation of self-awareness in youth]. Visnyk Kyivskoho instytutu biznesu ta tekhnolohii. № 1. (рр. 121-123) [in Ukrainian].

13. Mnogourovnevyj lichnostnyj oprosnik «Adaptivnost'» A. G. Maklakova i S. V. CHermyanina (2006). [Multilevel personal questionnaire «Adaptiveness» A. G. Maklakova and S. V. Chermyanina] // Prakticheskaya psihodiagnostika. Metodiki i testy: uchebnoe posobie / red. i sost. Rajgorodskij D. YA. Samara: Izdatel'skij dom «BAHRAH-M». (рр. 549-672) [in Russian].

Размещено на Allbest.ru