Психологічний супровід організації самостійної діяльності студентів спеціальності 053 "Психологія"

Размещено на http://allbest.ru

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 053 «ПСИХОЛОГІЯ»

Ендеберя Ірина Володимирівна

кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології, ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», м. Слов'янськ



Анотація. У статті розглядаються підходи до психологічного супроводу організації самостійної діяльності студентів вищих навчальних закладів. Розкрито особливості організації самостійної діяльності студентів та з'ясовано взаємозв'язок між: шляхи та засоби організації самостійної роботи студентів. Надається характеристика розвивальної програми, спрямованої на формування навичок та вмінь самостійної діяльності, а також на розвиток особливостей мотиваційної та метакогнітивної сфер студентів. Розвиток метакогнітивної сфери містить серію занять, які сприяли розвитку пізнавальних якостей, які спрямовані на ефективну організацію самостійної роботи.

Розвивальна програма проходила у трьох напрямках, що полягають у роботі із психологом, роботі з викладачами та роботі із студентами спеціальності 053 «Психологія» та складалася з декількох етапів. Основним напрямком була робота психолога зі студентами, метою якої був розвиток мотиваційних, та метакогнітивних якостей, які сприяють формуванню вміння продуктивно організовувати самостійну діяльність; особливим напрямом була робота із викладачами, метою якої було оволодіння необхідних знань та формування відповідних навичок самостійної діяльності у студентів. Не менш важливим напрямком є робота із психологом,яка була спрямована на розвиток обізнаності у психологічних питаннях формування та оволодіння засобами розвитку мотиваційних, емоційно-вольових та когнітивних якостей, які сприяють формуванню вміння продуктивно організовувати самостійну роботу. Робота із психологом полягала в реалізації інформаційного та інструментального модулів.

Дана стаття є практичною, тому що отримані у нашому дослідженні дані дозволяють робити систему заходів для формування навичок та вмінь самостійної діяльності студентів спеціальності 053 «Психологія», а також розвитку особливостей мотиваційної та метакогнітивної сфер, які сприяли би підвищенню ефективності їх самостійної діяльності.

Ключові слова: самостійна діяльність, розвивальна програма, організація самостійної діяльності, навчальна діяльність, психологічний супровід, психологія, спеціальність, студент.

психологічний супровід самостійна діяльність студент



Endeberya Iryna Volodymyrivna

Candidate of Psychological Sciences, associate Professor of the Department of Practical Psychology, Donbas State Pedagogical University, Sloviansk

PSYCHOLOGICAL SUPPORT OF THE ORGANIZATION OF THE INDEPENDENT ACTIVITY OF STUDENTS OF THE SPECIALTY 053 PSYCHOLOGY

Abstract. The article considers approaches to psychological support of the organization of independent activities of students of higher educational institutions. The peculiarities of the organization of students' independent activities are revealed and the relationship between: ways and means of organizing students' independent work is clarified. The characteristics of the development program aimed at the formation of skills and abilities of independent activity, as well as the development of the peculiarities of the motivational and metacognitive spheres of students are provided. The development of the metacognitive sphere includes a series of classes that contributed to the development of cognitive qualities aimed at the effective organization of independent work.

The development program took place in three directions, consisting of work with a psychologist, work with teachers and work with students of specialty 053 "Psychology" and consisted of several stages. The main direction was the psychologist's work with students, the goal of which was the development of motivational and metacognitive qualities that contribute to the formation of the ability to productively organize independent activities; a special direction was work with teachers, the purpose of which was to acquire the necessary knowledge and form the appropriate skills of independent activity in students. An equally important direction is work with a psychologist, which was aimed at developing awareness in psychological issues of formation and mastering the means of developing motivational, emotional-willed and cognitive qualities that contribute to the formation of the ability to productively organize independent work. Work with a psychologist consisted in the implementation of informational and instrumental modules.

This article is practical, because the data obtained in our research allow us to make a system of measures for the formation of skills and abilities of independent activity of students of the specialty 053 "Psychology", as well as the development of features of motivational and metacognitive spheres, which would contribute to increasing the efficiency of their independent activity.

Keywords: independent activity, development program, organization of independent activity, educational activity, psychological support, psychology, specialty, student.



Постановка проблеми. Освіта України на сучасному етапі соціального розвитку піддається постійним змінам і перетворенням. Але не всі вони є науково обґрунтованими, перевіреними часом і практикою. На наш погляд, необхідне науково-теоретичне розроблення системи відповідних змістовних і організаційних змін у системі освіти, їх послідовна експериментальна апробація й удосконалення. Насамперед потрібно визначити головну мету освітнього процесу, що нею має бути формування особистості того, хто навчається, озброєння його психологічними (інтелектуальними та діяльнісними) можливостями, які надають йому змогу діяти в умовах постійних змін та вирішувати завдання в нестандартних ситуаціях. Такі можливості забезпечуються сформованістю на достатньому рівні самостійності, яка розуміється як якість особистості, що виявляється у потребі та вмінні набувати нових знань з різних джерел, розкривати сутність нових понять, оволодівати способами пізнавальної діяльності, вдосконалювати їх та творчо застосовувати для розв'язання конкретних проблемних ситуацій. У практиці сучасного шкільного та вузівського навчання визначається лише коло теоретичних знань і практичних навичок, якими мають володіти ті, хто навчається, внаслідок чого викладачі й учителі не ставлять завдання формувати в них пізнавальну самостійність. Водночас, однією з найважливіших вимог до сучасного фахівця є потреба і здатність самостійно приймати рішення. Очевидно, що така властивість може бути сформована в особистості тільки за умов, якщо в неї вже є в певній мірі якості, що забезпечують реалізацію здатності самостійно здобувати знання й оволодівати практичними навичками, тобто якщо в неї в певній мірі розвинена пізнавальна самостійність.

Раціональна організація самостійної роботи студентів - один із резервів вдосконалення вищої освіти. Вона забезпечує якість навчання, економію учбового часу, високу результативність освіти.

Самостійна робота як провідна та вища форма навчальної діяльності студентів у виші забезпечується високим рівнем їх пізнавальної діяльності. Якість та зміст пізнавальної активності говорить про суб'єкт-субєктний характер навчання у вищому навчальному закладі. До показників результативності навчальної діяльності студента як суб'єкта навчальної діяльності відносяться не тільки знання, вміння та навички, а й мета знання (вміння вчитися). Самостійно оволодівати знаннями без спеціального навчання неможливо, такому виду діяльності слід навчати.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Очевидно, що самостійність виявляється через самостійну пізнавальну діяльність і отримує розвиток в процесі ведення подібного роду діяльності. Однак такий зв'язок не слід розглядати як безпосередній. Він має бути опосередкований психологічними закономірностями формування та розвитку феномену пізнавальної самостійності. Отже, визначення психологічної природи останньої є передумовою організації адекватної самостійної діяльності та водночас цілеспрямованого формування пізнавальної самостійності.

У розумінні сутності самостійності дослідники дотримуються думки про те, що вона виступає як інтегративна властивість особистості, яка пов'язана із її здатністю та прагненням виконувати цілеспрямовану самостійну пізнавальну діяльність. Причому така здатність забезпечується наявністю необхідних психічних можливостей (знань, способів і прийомів дій), прагнення - наявністю необхідних внутрішніх спонук (відповідних мотивів) [1]. Також слід зауважити, що для успішного виконання самостійної діяльності суб'єкт повинен мати можливість власними силами організовувати та регулювати її перебіг: планувати, контролювати, коригувати, приймати рішення про її завершеність, тобто про досягнення необхідного результату [3].

Таким чином, відповідно до перелічених аспектів самостійної діяльності у структурі самостійності можна виокремити такі компоненти: змістовно-операційний, мотиваційний, вольовий. Змістовно-операційний компонент включає в себе володіння суб'єктом системою базових знань, методів, прийомів і способів пізнавальної діяльності. Варто зазначити, що тут йдеться саме про базові знання, тобто такі, які є опорою для надбання нових знань, основою для широких узагальнень, і виступають як стрижневі в науці. Але володіння тільки базовими знаннями недостатнє для прояву самостійності. Для успішного перебігу самостійного процесу обов'язковим є володіння також методами отримання цих знань. Інакше кажучи, суб'єкт має не тільки накопичувати знання, але й вміти сам їх зробити, а це можливо за умов сформованості в нього орієнтувальної основи дій алгоритмічного (відтворення засвоєного способу засвоєння знань) і творчого (самостійне знаходження нового способу засвоєння знань) типів. Очевидно, що процес самостійної активності пов'язаний з функціонуванням усього арсеналу пізнавальних процесів і детермінується рівнем їх сформованості.

Процес формування і розвитку самостійності слід пояснювати відповідно до загального генетичного закону культурного розвитку, сформульованого Л.С. Виготським. Згідно з цим положенням, будь-яка психічна функція, зокрема пізнавальна самостійність, спочатку у своєму формуванні виникає у соціальному плані (як категорія інтерпсихічна), а потім - у психологічному (як категорія інтрапсихічна) [1]. Механізм переходу від інтерпсихічного до інтрапсихічного, від соціального до власне особистісного є процесом інтеріоризації, який супроводиться та забезпечується трансформацією відповідних психічних функцій у напрямку їх узагальнення та генералізації [1;3]. Таким чином, самостійність є результатом інтеріоризації навчальних впливів, які здійснюються на людину протягом її життя. В онтогенетичному аспекті самостійність можна розглядати як результат інтеріоризації такої властивості, як навчаємість. Останню Н.О. Менчинська визначає таким чином: здатність до засвоєння знань і способів навчальної діяльності, що виявляється у мірі легкості та швидкості придбання знань, здійснюється відповідними прийомами, визначається інтелектуальними властивостей людини та сприйнятливістю до допомоги [1]. Критеріями, за якими визначається рівень навчаємості, З.І. Калмикова називає такі показники.

1. Темп просування в новому матеріалі. Цим терміном позначається ступінь успішності оволодіння алгоритмом вирішення завдань, що характеризується часом їх розв'язання.

2. Особливості узагальнення й абстрагування ознак, істотних з погляду поставленої мети, - за його значенням можна судити про рівень здійснення операцій аналізу і синтезу. Причому авторка виділяє два рівні узагальнення: за істотними ознаками і за виділенням окремих елементів ситуації.

3. Економічність мислення - раціональність, об'єктивна простота способу розв'язання завдань, прагнення суб'єкта до досягнення найбільш красивого, витонченого вирішення.

4. Самостійність мислення визначає здатність людини долати утруднення, що виникають у неї в ході діяльності, без допомоги інших, а також характер допомоги, що надається їй ззовні при виробленні алгоритму рішення, і наскільки вона чутлива до цієї допомоги.

5. Гнучкість мислення виявляється у виділенні істотних сторін змін, у можливості відходу від звичних дій, від стереотипу, знаходженні нових шляхів розв'язання, комбінацій елементів наявного досвіду. Таким чином, гнучкість мислення виявляється в доцільному варіюванні способів дії, в легкості перебудови знань і навичок відповідно до вимог завдання, переході з одних звичних дій на інших, з прямого ходу думки на зворотний та ін.

6. Ступінь усвідомленості суб'єктом своїх дій оцінюється за здатністю адекватно їх аргументувати на основі рефлексії [5].

За даними досліджень С.А. Пакуліної [4], 52% студентів другого курсу та 29% студентів першого курсу вказують на відсутність вміння працювати самостійно. Таким чином, можна стверджувати про різний ступінь вміння суб'єктом учитися. Науковець зазначає, що не тільки першокурсники недостатньо володіють раціональними навичками діяльності: культурою роботи з книгою, технікою конспектування, засвоєнням та запам'ятовуванням прочитаного; а також студенти старших курсів не вміють економити час, планувати роботу, тому необхідно створити певні умови для навчання самостійній роботі ще на першому курсі.

Авторська програма навчання самостійні діяльності студентів, запропонована С.А. Пакуліною, включає:

- вивчення теоретико-методологічних основ самостійної роботи студентів як провідної форми навчальної діяльності;

- діагностику студентами власної пізнавальної потреби у розширенні, поглибленні знань, отриманих у вузі;

- діагностику самостійності як особистісної якості;

- розробку конкретного плану довгострокової та ближньої програми самостійної діяльності;

- навчання конспектуванню;

- підготовку студентів до науково-дослідницької діяльності.

Одним з компонентів організації самостійної діяльності студентів є навчання навичкам планування часу. На думку дослідниці Т.Н. Козловської [5], найбільш суттєвим періодом в усвідомленні цінності часу, важливості управління часом виступає студентський вік. Самоорганізація часу є одним з найважливіших факторів, які впливають на формування образу майбутнього, тому протягом університетського навчання необхідно надавати велику увагу озброєнням студентів стратегією і тактикою самоменеджменту.

Виявлений Т.Н. Козловською низький рівень засвоєння студентами методів самоорганізації дозволив створити автором спецкурс «Самоорганізація часу студентів». У розробленому автором спецкурсі використовувались такі форми роботи зі студентами, як лекції, практичні заняття, ігри, тренінги. Розвивальна програма, запропонована Т.Н. Козловською, містить емоційний, організаційний та цілепокладальний компоненти, що на наш погляд, не є достатнім для формування навичок планування часу як комплексної психологічної властивості.

На думку дослідниці С.В. Чебровської [1;5], розвиток самостійності вимагає створення системи зовнішніх та внутрішніх умов, які представляють собою групи умов когнітивного, особистісного та діяльнісного змісту. Психологічними механізмами оволодіння самостійністю є можливість свобідного вибору, усвідомлена цілеспрямованість діяльності та персональна відповідальність за результат. Формування самостійності студентів, на думку автора, забезпечується через реалізацію особистісно-діяльнісної моделі навчання, основаної на принципах розвивального навчання, яка дозволяє студенту усвідомити свої особистісні ресурси та активізувати їх, більш глибоко зрозуміти особливості ефективності діяльності, засвоїти необхідні професійні норми. Під час засвоєння експериментальної моделі навчання підвищується рівень самостійності студентів.

Проблемою формування творчої самостійності студентів займалися Л.П. Качалова, Д.В. Качалов, А.В. Качалов [6]. Для ефективного функціонування технології формування творчою самостійністю майбутнього вчителя Л.П. Качалова, Д.В. Качалов, А.В. Качалов виявили наступні психолого-педагогічні умови:

- залучення студентів до різноманітних форм та видів творчої діяльності, яке передбачає, що студенти включені у навчально- пізнавальну діяльність, пов'язану з творчими пошуками та створенням творчого результату;

- збагачення змісту освіти прийомами та методами, які мають вплив на мотиваційну, вольову, емоційну та діяльнісну сфери особистості: рефлексивно-стимулюючі, мотиваційно-стимулюючі, діяльнісно-організаційні;

- включення до навчально-пізнавального процесу творчих завдань, які формують творчу самостійність студентів: завдання на рефлексивну здогадку, творчу інтерпретацію, тощо.

Дослідник В.В. Усманов [1;6] в результаті теоретико-експериментальної роботи з дослідження самостійної роботи студентів визначив можливості реалізації задач сучасної освіти шляхом об'єднання психолого-педагогічних, акмеологічних та соціальних факторів, засобів та умов, серед яких найбільш значущими є:

- формування компонентів та механізмів самостійної роботи студентів, яке реалізується в освітньому просторі, психологічною основою, умовою розвитку якого виступають творче мислення, професійне самовизначення, самоосвіта та самовиховання студентів як суб'єктів навчального процесу;

- адаптований зміст професійної освіти, який у своїй фундаментальній та практичній складових спрямований на зміни у науці, техніці, технологіях, а також на строки втілення таких перетворень у виробництво та практику;

- динаміка розвитку кожного компоненту самостійної роботи студентів забезпечується системним процесом самовдосконалення, складовими якого є з'єднані теоретична та практична підготовка, індивідуалізація навчання за допомогою електронних навчальних завдань;

- інтенсифікація управління самостійною роботою студентів, яка спирається на логіку суб'єктивного розвитку особистості студента, активність його психічних процесів, ціннісно-змістовну сферу, професійно-особистісний потенціал, відповідальність у співвідношенні з процесом професійного самовизначення;

- ефективність професійної підготовки спеціаліста, творчого розвитку напрямів його діяльності залежить від рівня сформованості самостійної роботи студентів.

Мета статті - визначення психологічного супроводу організації самостійної діяльності студентів спеціальності 053 «Психологія».

Виклад основного матеріалу. Як відзначалося вище, психологічний супровід ефективної організації самостійної діяльності студентів є серйозною психологічною проблемою. Для її рішення розроблено і впроваджено ряд заходів. У зв'язку з цим ми намагалися розробити диференційовану розвивальну програму, яка б зробила ефективний вплив як на студентів, так і на викладачів у їх взаємодії в процесі навчальної діяльності.

Метою розвивальної програми є розвиток особливостей мотиваційної та метакогнітивної сфер особистості студентів, які б сприяли формуванню навичок та вмінь ефективної самостійної роботи.

В процесі реалізації розвивальної програми робота проводилась за такими напрямками:

- основним напрямком була робота психолога зі студентами, метою якої був розвиток мотиваційних, та метакогнітивних якостей, які сприяють формуванню вміння продуктивно організовувати самостійну роботу;

- особливим напрямом була робота із викладачами, метою якої було оволодіння необхідних знань та формування відповідних навичок самостійної роботи у студентів.

- не менш важливим напрямком є робота із психологом, спрямована на розвиток обізнаності у психологічних питаннях формування та оволодіння засобами розвитку мотиваційних, емоційно-вольових та когнітивних якостей, які сприяють формуванню вміння продуктивно організовувати самостійну роботу.

Таким чином, розвивальна програма проходила у трьох напрямках, що полягають у роботі із психологом, роботі з викладачами та роботі із студентами, та складалася з декількох етапів. Зупинимось коротко на характеристиці кожного з етапів розвивальної програми.

Робота із студентами реалізується наступними етапами.

1. Мотиваційний етап:

Мета даного етапу полягала у:

- забезпеченні позитивної мотивації до участі в розвивальній програмі через ознайомлення з її метою та змістом;

- забезпеченні позитивної мотивації до участі в розвивальній програмі через ознайомлення з мотивацією керівника розвивальної програми, яка спричинила її створення та впровадження.

- формуванні позитивного психологічного клімату тренінгової групи;

- формування установки на необхідність оволодіння методами, прийомами та засобами ефективної організації самостійної роботи та продуктивного планування часу.

Актуалізація мотивації до певної діяльності (у нашому випадку участі у розвивальній програмі) має бути пов'язана з основними мотивами, які притаманні студентам. Усвідомлюючи те, що основні прагнення, бажання, інтереси можуть бути реалізовані через участь в розвивальних заняттях, студент оволодіває позитивною мотивацією до зазначених занять. Серед основних мотивів студентів, які були застосовані нами в першому модулі розвивальної програми були такі, що найчастіше зустрічаються у студентському віці: можливість підвищення власної самоефективності, навчальної успішності, економії часових ресурсів, розвиток пам'яті, уважності, творчих здібностей, оволодіння засобами раціонального читання.

Разом з тим, ознайомлення зі змістом (тих блоків, які спрямовані на формування певних вмінь та навичок) і передбачуваними результатами (формуванням конкретних навичок та вмінь, підвищення навчальної успішності, економія часу, витраченого на навчання) для розвивальної програми формує конкретне детальне уявлення про те, що являє собою розвивальна програма і на що вона спрямована. Дане уявлення, якщо воно зрозуміле і прийнятне для студентів також може стати компонентом позитивної мотивації. Ознайомлення студента з мотивацією керівника розвивальної програми, з історією виникнення його інтересу, з повідомленням причин того, чому він створив і впроваджує розвивальну програму в життя також є побічним засобом позитивної мотивації в учасників програми.

2. Метакогнітивний етап:

Метою даного етапу було:

- усвідомлення особливостей власної пізнавальної сфери, які сприяють ефективній організації самостійної роботи;

- розвиток уважності як когнітивної особливості особистості, що сприяє ефективній самостійній роботі у навчальній діяльності;

- формування вміння застосовувати мнемотехніки та прийоми ефективного запам'ятовування в організації власної самостійної роботи;

- розвиток творчих здібностей, що сприяють ефективній організації самостійної роботи;

- формування вміння ефективного читання як засобу успішної організації самостійної роботи;

- усвідомлення результатів розвивально-корекційних впливів даного модулю та можливостей їх застосування в житті.

Метакогнітивний етап містить серію занять, які сприяли розвитку пізнавальних якостей, які спрямовані на ефективну організацію самостійної роботи. Когнітивний етап містить такі стадії: перша стадія спрямована на усвідомлення особливостей власної пізнавальної сфери, які сприяють ефективній організації самостійної роботи; друга стадія спрямована на формування вміння застосовувати мнемотехніки та прийоми ефективного запам'ятовування в організації власної самостійної роботи; третя стадія спрямована на розвиток творчих здібностей, що сприяють ефективній організації самостійної роботи; четверта стадія спрямована на формування вміння ефективного читання як засобу успішної організації самостійної роботи; п'ята стадія спрямована на усвідомлення результатів розвивально- корекційних впливів даного модулю та можливостей їх застосування в житті.

Робота із психологом полягала в реалізації інформаційного та інструментального модулів.

1. Інформаційний етап:

Метою інформаційного етапу виступили:

- розвиток обізнаності у психологічних питаннях щодо активізації позитивної мотивації до участі у розвивальній програмі;

- розвиток обізнаності у психологічних особливостях формування тренінгової групи;

- розвиток обізнаності у психологічних питаннях вікових особливостей особистості студентів;

- розвиток обізнаності у психологічних чинниках організації самостійної роботи студентів;

- розвиток обізнаності у психологічних питаннях мотиваційних особливостей студентів;

- розвиток обізнаності у психологічних питаннях пізнавальної сфери студентів.

2. Інструментальний етап:

Метою інструментального етапу було:

- оволодіння засобами активізації позитивної мотивації до участі у розвивальній програмі;

- оволодіння засобами створення позитивного психологічного клімату у тренінговій групі;

- оволодіння засобами розвитку мотиваційних особливостей студентів, які сприяють ефективній організації самостійної роботи;

- оволодіння засобами розвитку пізнавальної сфери студентів, що сприяють ефективній організації самостійної роботи.

Робота із викладачами також полягала в реалізації інформаційного та інструментального етапів.

Метою інформаційного етапу було:

- розвиток обізнаності в психологічних питаннях організаторських здібностей щодо регулювання самостійної роботи студентів;

- розвиток обізнаності в психологічних питаннях вікових особливостей особистості студентів;

- розвиток обізнаності в особливостях організаційної культури вищого навчального закладу.

Метою інструментального етапу було:

- оволодіння засобами активізації уваги у студентській групі;

- оволодіння засобами розвитку самостійності студентів;

- оволодіння засобами розвитку пізнавальних навичок, що сприяють ефективності самостійної роботи для ефективної організації самостійної роботи.

Самостійна діяльність вже за визначенням передбачає рух свідомості від незнання до знання, що само по собі вимагає напруження внутрішніх сил, деяке протиборство суб'єкта самого з собою, здатність примушувати себе впродовж всього шляху пізнання. Звідси випливає, що волю необхідно розглядати як одне з джерел пізнавальної самостійної діяльності. Для формування вольового компонента пізнавальної самостійності під час організації навчальних впливів слід враховувати такі моменти: не робити за того, хто навчається, те, чого він повинен навчитися, а лише забезпечувати успішність його навчальної діяльності; активізувати самостійну навчальну діяльність того, хто навчається, і викликати в нього відчуття задоволення від досягнутого; нічого не вирішувати за того, хто навчається, а лише підводити його до раціональних рішень і добиватися від нього обов'язкового здійснення ухвалених ним рішень.

Висновки. Самостійність формується у процесі інтеріоризації форм несамостійної навчальної діяльності в умовах її спеціальної організації, основною характеристикою якої є надання тому, хто навчається, функції суб'єкта управління власним учінням, власними пізнавальними діями та операціями, власними когнітивними процесами. Конструювання змісту і відповідно пізнавальних дій суб'єкта пізнавальної самостійної діяльності моделюється ще в умовах несамостійної навчальної діяльності, причому оволодіння суб'єктом цим змістом має відбуватися шляхом сходження від абстрактного до конкретного, що, у свою чергу, сприятиме формуванню в нього позитивної внутрішньої пізнавальної мотивації.

На базі викладеного концептуального підходу до розуміння сутності й закономірностей формування самостійності як перспективні напрями наукового дослідження та практичного впровадження ми вбачаємо за можливе розроблення системи діагностичного арсеналу для експериментального вивчення компонентів самостійності, розроблення навчальних програм і навчально-методичних рекомендацій з різних дисциплін для різних освітніх рівнів.

Отримані у нашому дослідженні дані дозволяють робити систему заходів для формування навичок та вмінь самостійної діяльності, а також розвитку особливостей мотиваційної та метакогнітивної сфер студентів спеціальності 053 «Психологія», які сприяли би підвищенню ефективності їх самостійної діяльності.

Перспективою нашого дослідження виступить перевірка ефективності зазначеної розвивальної програми.



Література:

1. Єсіна О.Г., Лінгур Л.М. Електронний підручник як засіб підвищення якості освіти. Theory and methods of e-learning. 2011. Т. 2. С. 255-260.

2. Pavlenko O. et al. Implementation of the distance learning by Moodle platforms in the process of future philologists training. Engineering and Educational Technologies. 2019. № 7 (3). С. 106-121.

3. Биков В.Ю. Теоретико-методологічні засади створення і розвитку сучасних засобів та технологій навчання // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні, 1992-2002 : зб. наук. пр. до 10-річчя АПН України Академія педагогічних наук України. -- Ч. 2. -- Харків: «ОВС», 2002. -- С. 182-199.

4. Воєвідко Л. Організація самостійної роботи здобувачів вищої освіти. Педагогічна освіта: теорія і практика. 2018. Т. 2. № 25. С. 21-28.

5. Гончаренко С. У., Олійник П. М., Федорченко В. К., Фоменко Н. А., Поважна Л. І. Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі: навч. посіб. для студ., магістрів, асп. і викл. вищ. навч. закл. -- К : Вища школа, 2003. -- 324 с.

6. Шаров С.В. Самостійна робота як умова фор- мування професійної компетентності май- бутніх фахівців. Сучасні тенденції розвитку української науки : матеріали Всеукр. наук. конф. (21-22 липня 2017 р., м. Переяслав- Хмельницький). Переяслав-Хмельницький, 2017. № 5. С. 35-38.

Размещено на Allbest.ru