Гендерні особливості поведінки підлітків у конфліктних ситуаціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі, Переяслав

Гендерні особливості поведінки підлітків у конфліктних ситуаціях

Барановська Оксана Петрівна здобувачка першого курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності «Практична психологія», група ПП-11 пмз, кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти

Іващенко Альона Ігорівна кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти

Анотація

Робота присвячена актуальній проблемі визначення гендерних чинників поведінки підлітків у конфліктних ситуаціях. Розглянуто провідні характеристики підліткового віку, визначено його особливе значення для формування гендерної ідентичності підлітків, а також чутливість до переживання конфліктних ситуацій. Серед чинників гендерного самовизначення підлітків виділено статеве дозрівання та фізіологічні зміни організму дитини, статевий диморфізм, структуру дитячо-батьківських відносин, взаємини з однолітками обох статей, а також уплив суспільства, реалізований у ЗМІ, інтернет-спільноті та соціальних мережах.

Виокремлено компоненти конфліктності в поведінці підлітків. Підкреслено, що розбіжність між прагненнями підлітка, пов'язаними з усвідомленням своїх можливостей і становищем дитини, залежної від волі дорослого, викликає істотне поглиблення кризи самооцінки, інтенсифікуючи схильність підлітка до конфлікту з усіма, хто його оточує. Відзначено, що в міру дорослішання підлітка змінюється характер і особливості бачення себе, сприйняття оточуючих, змінюються мотиви і ступінь їх адекватності суспільним потребам. Зауважено, що кожна зі сфер життєдіяльності підлітка, що бере участь у формуванні його особистісної ідентичності, здатна до реалізації в умовах конфлікту.

Відзначено, що для підлітків з будь-якою гендерною ідентичністю найпоширенішими способами поведінки у конфлікті є співпраця, компроміс та уникнення, а найбільш вираженими рисами є запальність та підозрілість. Однак стиль поведінки в конфліктній ситуації містить суттєві відмінності для представників осіб підліткового віку, наділених різною статево-рольовою ідентичністю. Так, зауважено, що більшою схильністю до реалізації конфліктних моделей поведінки характеризуються підлітки, що тяжіють до вираженої маскулінності. Водночас, підлітки, наділені вираженою фемінністю, демонструють протилежні поведінкові патерни в конфліктних ситуаціях, прагнучи уникати конфронтації та пристосовуватися до поточних умов взаємодії, аби поступово рухати конфлікт у бік вирішення.

Ключові слова: підліток, підлітковий період, конфліктність, гендер, гендерне самовизначення

Abstract

Baranovska Oksana Petrivna Student of the first year of the second (master's) level of higher education, major "Practical Psychology", group PP-11 PMZ, Department of Management, Practical Psychology and Inclusive Education, Grigory Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

Ivashchenko Alyona Igorivna Candidate of psychological sciences, senior lecturer of the Department of Management, Practical Psychology and Inclusive Education, Grigory Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav,

GENDER CHARACTERISTICS OF THE BEHAVIOR OF ADOLESCENTS IN CONFLICT SITUATIONS

The work is devoted to the actual problem of determining the gender factors of adolescent behavior in conflict situations. The main characteristics of adolescence are considered, its special importance for the formation of gender identity of adolescents, as well as sensitivity to experiencing conflict situations, is determined. Puberty and physiological changes in the child's body, sexual dimorphism, the structure of child-parent relations, relationships with peers of both sexes, as well as the influence of society, implemented in the mass media, the Internet community, and social networks, are among the factors of gender self-determination of adolescents.

The components of conflict in the behavior of teenagers are singled out. It is emphasized that the discrepancy between the aspirations of a teenager, related to the awareness of his capabilities and the position of a child dependent on the will of an adult, causes a significant deepening of the crisis of self-esteem, intensifying the tendency of the teenager to conflict with everyone around him. It is noted that as a teenager matures, the nature and features of self-view, perception of others change, motives change and the degree of their adequacy to social needs. It is noted that each of the spheres of a teenager's life, which participates in the formation of his personal identity, is capable of being realized in conflict conditions.

It was noted that for adolescents with any gender identity, the most common ways of behavior in conflict are cooperation, compromise and avoidance, and the most pronounced features are irritability and suspicion. However, the style of behavior in a conflict situation contains significant differences for representatives of adolescents with different gender-role identities. Thus, it was noted that teenagers tending to express masculinity are characterized by a greater tendency to implement conflict models of behavior. At the same time, adolescents endowed with pronounced femininity demonstrate the opposite behavioral patterns in conflict situations, seeking to avoid confrontation and adapt to the current conditions of interaction in order to gradually move the conflict towards resolution.

Keywords: adolescent, adolescence, conflict, gender, gender self-determination

Постановка проблеми. Наразі вивчення підліткових конфліктів набуває дедалі більшої актуальності. Масштаби поширення гострих конфліктних ситуацій за участі підлітків зросли до катастрофічного рівня. Найчастіше серед причин гранично жорстокої поведінки осіб підліткового віку в конфліктних ситуаціях постають нерозв'язані міжособистісні конфлікти, які надалі розширюють свій деструктивний уплив та стають основою для актів ненависті та злості не лише по відношенню до умовного кривдника, але й до інших людей та суспільства в цілому. Відтак, необхідним постає визначення провідних чинників виникнення конфліктних ситуацій у підлітковому колі комунікації, аби в подальшому успішно запобігати їх постанню. З-поміж решти факторів особливої уваги, на наш погляд, потребує гендерний чинник виникнення підліткових конфліктів та поведінки підлітків під час участі в них. гендерний ідентичність конфліктний

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема дослідження гендерних аспектів поведінкових особливостей реагування підлітків на конфліктні ситуації привертає увагу численних дослідників. Так, А. Ш. Апішева у своїй роботі представляє результати вивчення закономірностей конфліктних стосунків осіб підліткового та юнацького віку із батьками [1]. У дослідженні З. Р. Кисіль виокремлено сукупність психологічних особливостей виявлення агресії в підлітків, що призводять до виникнення конфліктних ситуацій або ж постають в якості реакції на такі ситуації [3]. Л. О. Коберник зосереджує дослідницький фокус власних студій на ціннісних орієнтаціях підлітків, розглядаючи їх крізь призму виникнення та подолання конфліктних поведінкових форм [4]. Л. О. Котловою здійснено аналіз гендерних особливостей конфліктних форм поведінки осіб підліткового та юнацького віку [5]. Т. С. Сапєльнікова та Ю. О. Білоцерківська, звертаючись до розгляду поведінкових домінант учнів старшої школи, зосереджують увагу на чинниках їх конфліктності [8]. О. М. Чайковська у своєму дослідженні апелює до психологічних особливостей особистісної конфліктності в підлітків [9]. Утім, попри позірну чисельність тематичних студій, маємо відзначити, що дослідники недостатньо активно звертаються до проблеми визначення гендерних чинників підліткової конфліктності, що зумовлює актуальність нашого дослідження.

Мета статті - визначення гендерних особливостей поведінки осіб підліткового віку в конфліктних ситуаціях.

Виклад основного матеріалу. Із погляду психологічної сутності конфлікт може бути розглянутий як один із типів важких ситуацій, який виникає у процесі життєдіяльності індивідуума та соціальної групи. У такому разі ситуацію можна розглядати як складну суб'єктивно-об'єктивну реальність, в якій об'єктивні складові являють собою суб'єктивне сприйняття та особистісну значущість для учасників ситуації.

Кожен конфлікт має конструктивні (одночасно мають позитивні та негативні наслідки) та деструктивні функції. Спровокувати виникнення та сприяти подальшому розвитку конфліктів здатні такі групи факторів та причин: об'єктивні, організаційно-управлінські, соціально-психологічні та особистісні. Першим двом групам факторів в основному властивий об'єктивний характер, третя і четверта мають суб'єктивний характер.

Об'єктивними причинами конфліктів вважатимуться найчастіше такі обставини соціальної взаємодії людей, з яких відбулося зіткнення інтересів цих людей, їх думок чи установок. Внаслідок впливу об'єктивних причин виникає передконфліктна обстановка - об'єктивний компонент передконфліктної ситуації [6].

Можна простежити зв'язок суб'єктивних причин конфліктів в основному з низкою індивідуальних психологічних особливостей опонентів, що призводять до того, що вони вважають за краще вибрати саме конфліктний спосіб вирішення об'єктивного протиріччя, конфлікту, не роблять спроб взаємовигідного вирішення виниклого протиріччя. Натомість виявляється кращою стратегія протидії. Слід зазначити, що практично будь-яка передконфліктна ситуація має можливість вибору конфліктного або кілька неконфліктних варіантів її вирішення. Для вибору конфліктного вирішення ситуації існують, як зазначено вище, суб'єктивні причини [4].

Другій групі об'єктивних причин конфліктів властивий організаційно- управлінський характер. Чітко простежується зв'язок організаційно- управлінських причин конфліктів із створенням та функціонуванням груп, організацій, колективів.

В основі особистісних причин конфліктів лежать індивідуально- психологічні особливості учасників. Це пов'язано зі специфікою процесів, що відбуваються в психіці людини за її взаємодії з іншими людьми та навколишнім середовищем.

Отже, конфлікт - це найгостріший спосіб вирішення протиріч, які формуються у процесі взаємодії. У його основі лежить протиріччя сторін. Як правило, він супроводжується негативними емоціями.

Конфліктна поведінка становить поширене явище у підлітків, особливо у віці 12-15 років [8]. Вона виступає способом утвердження своєї позиції як у відносинах з дорослими, так і у відносинах з однолітками. Адже саме цей період життя є найскладнішим - настає криза підліткового віку. У порівнянні з відносно спокійним молодшим шкільним віком підлітковий характеризується як бурхливий та складний. У цей період відбувається самоствердження серед однолітків, протест і бунт проти старших, відчуваються сильні емоції та переживання. На цьому етапі відбувається інтенсивний розвиток особистості.

Підлітковий вік являє собою один із найважливіших та водночас найбільш складних періодів у житті людини. Для нього характерною постає наявність гострої вікової кризи, протягом якої відбуваються провідні зміни в особистісному розвиткові підлітка. Під час цього періоду деформуються і трансформуються всі попередні зв'язки дитини зі світом, її відношення до нього та до самої себе, а також розвиваються процеси самосвідомості й самовизначення, що призводять, зрештою, до формування тієї життєвої позиції, з якою підліток розпочинає власне самостійне життя.

Провідне протиріччя підліткового віку полягає в тому, що представники цієї вікової групи інтегруються до культури дорослих людей, а водночас із тим відбувається індивідуалізація, в ході якої кожен підліток починає розпізнавати складові власної унікальності [6].

Т.С. Сапєльнікова та Ю. О. Білоцерківська виокремлюють «два різновиди комунікації в якості психологічних механізмів самооцінки: «Я - Інший», який дозволяє зіставити себе з іншими людьми, а також «Я - Я», в межах якого підліток починає усвідомлювати себе як людину, наділену особистими мотивами, інтересами й цінностями» [8, с. 68-69]. До кінця підліткового віку відбувається формування самосвідомості, яке первісно виражається в оцінці, запозиченій у дорослих, а потім стає власною самооцінкою й реалізується шляхом появи тенденції до самовираження й самореалізації, а також у розвиткові власних позитивних якостей і формуванні можливості долати наслідки реалізації якостей негативних.

Одним із провідних елементів самосвідомості є самооцінка, формування якої відбувається завдяки підвищенню її стійкості й диференціації відповідно до соціального контексту взаємодії з іншими людьми. Л. О. Коберник зазначає, що «не всім підліткам удається впоратися із неоднозначністю ціннісно-нормативної системи поточних реалій, і в деяких підлітків та юнаків виявляється схильність до вибору асоціальних життєдіяльнісних стратегій» [4, с. 11]. Водночас аналізований віковий період сам собою характеризується наявністю підвищеної конфліктності, яка виявляється у взаєминах із батьками, педагогами та однолітками. Її причини можуть бути представлені «особистісною агресивністю, низьким рівнем емпатії, несформованістю самоконтролю й адекватних механізмів психологічного захисту» [1, с. 118].

Потрапляючи до конфліктної ситуації, підліток подеколи поводиться доволі різко, виявляючи яскраві негативні емоційні реакції, нездатність контролювати власні вчинки, дії та вербальні прояви. При цьому в оцінці своїх поведінкових патернів та їх реалізації в умовах тривання конфлікту особливої значущості для підлітка набуває «ставлення з боку однолітків, їхня думка про нього та реакція на демонстровану ним поведінку, що призводить до формування в підлітка самооцінки, сприяє розвиткові самосвідомості й ідентичності» [6, с. 91].

Розбіжність між прагненнями підлітка, пов'язаними з усвідомленням своїх можливостей і становищем дитини, залежної від волі дорослого, викликає істотне поглиблення кризи самооцінки, інтенсифікуючи квазіпотреби, квазіінтереси підлітка. У міру його дорослішання змінюється характер і особливості бачення себе, сприйняття оточуючих, змінюються мотиви і ступінь їх адекватності суспільним потребам.

Формування і розвиток конфліктності тісно пов'язані з динамікою афективних симптомів. Спостерігаючи афективну патологію, ми можемо прогнозувати розвиток конфліктних тенденцій. Симптоми депресії можуть з'являтися задовго до маніфестації ознак патологічної жорстокості. Різні типи емоцій супроводжують етапи зародження, подальшого розвитку і кульмінації агресії. Це свого роду сигнали, що говорять про глибину ураження, спрямованість патологічної агресії і перспективу її втілення в кримінальному акті.

В дитинстві з'являються страхи і короткочасні депресивні епізоди. У підлітків з важкими формами агресії (надцінно-маревної і імпульсної) з дитинства спостерігаються страхи, що носять безпредметний або маревний характер. Такі страхи виникають раптово, без причини. Характерний невмотивований страх темноти. З'являється відчуття «загрози», страх смерті. Можуть виникати ілюзії, рудиментарні галюцинації: так, підліток, що проявляє садистську агресію до батьків і бабусі (загрожував їх «зарізати», «забороняв» матерів дихати і т.д.), «в більш ранньому віці відчував страх темноти, стілець в кімнаті приймав за «маніяка»» [5, с. 97].

У підлітків з менш важкою формою агресії (ситуаційної, конфліктної) в дитинстві виявляються страхи темноти, звичайно пов'язані з прогляданням страшних фільмів, іграми-«жахачками», яким-небудь переляком. Ці страхи психологічно зрозумілі, короткочасні; дитину можна заспокоїти бесідою; відсутні галюцинації і ілюзії.

Страхи в дитячому віці виявляються окремо від агресії, не визначають її характер. Вони лише свідчать про загальне неблагополуччя в емоційно- вольовій сфері.

В препубертатному (10-12 років) і на початку підліткового періоду з'являються депресивні епізоди. Спочатку вони носять короткочасний характер. По структурі вони бувають меланхолійними (тужлива, пригніченість), астено- апатичними (слабкість, байдужість) або тривожними. Меланхолія виявляється як відчуття «нудьги», похмурість, «тяжкість на серці». При астено-апатичній депресії виникає відчуття раптової слабкості, «безсилля», відсутнє бажання що- небудь робити.

Тривожні епізоди характеризуються відчуттям неспокою, напруженістю, можуть виникати рудиментарні «ідеї ставлення», безпричинне відчуття загрози з боку якої-небудь конкретної людини (родича, однолітка). Такі депресивні епізоди можна назвати глибокими, важкими: вони характерні для підлітків з імпульсно-садистською і надцінною агресією.

У випадках ситуаційно-конфліктної агресії фіксуються депресивні епізоди легкого ступеня: зниження настрою, песимізм, легка пригніченість без сильної слабкості, «ідеї ставлення», підозрілості.

На даному етапі спостерігається більш помітний зв'язок афекту і агресії. На фоні тужливо-меланхолійних і апатичних депресій відбувається формування того або іншого виду конфліктної поведінки: надцінного (жадання викривання, мести), імпульсного (раптові жорстокі дії), ситуаційного (постійна дратівливість, конфлікти). Спостерігається синхронність між депресивними епізодами і проявами агресії. Наприклад, у 17-річного хлопця чергували періоди «хорошої», «нормальної» і конфліктної поведінки. І той, і інший періоди тривали по три дні: як тільки погіршувався настрій, «все набридало», з'являлися туга і суїцидальні думки, він починав ламати меблі, бив матір, при цьому «не міг зупинитися»; коли настрій приходив в норму, він ставав спокійним, просив вибачення. Достатньо характерні вислови підлітків про те, що «депресія «підштовхує» їх до прояву агресії» [2, с. 19].

Зміна настрою може з'являтися синхронно з агресією, як це мало місце у вищенаведеному прикладі. Вона може передувати посиленню агресії, виникаючи за декілька днів до неї. Можуть бути також варіанти, коли депресія виявляється після маніфестації агресії, але у будь-якому випадку спостерігається їх тісний взаємозв'язок.

Вузловий момент, від якого залежить подальша спрямованість конфліктних імпульсів, наступає разом з виникненням тривожного афекту. Особливо це характерно для важких видів агресії (надцінної і імпульсної). Якщо афект тривоги значно виражений і тривалий, то конфліктна спрямованість набуває наочно-орієнтованого характеру. Виникають надцінно- маревні ідеї домагання на близькі відносини з конкретною особою, ідеї викривання, мести, позиви до імпульсивно-садистських актів і т.д. Даний вид афекту посилює саме наочно-конкретну спрямованість конфліктних імпульсів, появу і зміцнення в них садистських комплексів, а також посилення прагнення до реалізації конфліктних тенденцій.

Нерідко виникає також дисфоричний (злобний) компонент. Поєднання цих афектів - гнівливості, злісності і тривоги - є постійною ознакою емоційних порушень у випадках надцінних і імпульсно-садистських конфліктних дій підлітків.

Хворобливе наростання тривожного (тривожно-злобного, тривожно- дисфоричного) афекту призводить до розростання конфліктних переживань, перетворення їх в «керівництво до дії». Тривожний афект сприяє пробудженню прихованої жорстокості. Тривога - стресовий каталізатор конфліктності - з'являється «на фінішній прямій», підштовхуючи до здійснення конфліктного акту, до кульмінації насильства, руйнівних імпульсів надцінного або імпульсно-садистського типів. Така кульмінація супроводжується вираженим «афектом маніакального і дисфоричного характеру» [3, с. 35].

У формуванні тенденцій до «звичної» агресії важливе значення мають емоційні симптоми маніакального полюса (підйом настрою, невмотивована веселість, укорочений сон, «жадання діяльності» і т.ін.). Причому, на відміну від конфліктних проявів інших типів, ці розлади спостерігаються тривалий час (місяці і навіть роки). Протягом цих тривалих фаз виразно виявляються ознаки патології у сфері потягів у вигляді алкоголізації, токсикоманії, знущання з інших людей, сексуальних збочень і т.ін. Іншим важливим проявом патології душевної діяльності у таких підлітків є емоційна тупість, відсутність душевного резонансу.

Агресія в підлітковій групі частіше за все виникає ситуаційно. Даний тип жорстокості в значній мірі пов'язаний з активізацією у момент гострої особистої кризи могутніх психічних енергій, що знаходяться зовні поля свідомості. Емоції представлені в цьому варіанті переважанням дисфоричного афекту: злісністю, дратівливістю. Конфліктні ідеї є конкретними з самого моменту свого ситуаційного виникнення і відразу направлені на певну людину. На фоні «дисфоричних коливань настрою відбувається могутнє посилення конфліктності. На цей процес чинить вплив психічна енергія підліткової групи» [3, с. 34].

Основною особливістю підлітка є особистісна нестабільність. На думку психолога і психоаналітика Г. Фрейд, «підлітки винятково егоїстичні, вважають себе центром Всесвіту і єдиним предметом, гідним інтересу, і водночас в жодний з наступних періодів свого життя вони не здатні на таку відданість та самопожертву. Вони вступають у пристрасні любовні стосунки - лише для того, щоб обірвати їх так само раптово, як і почали. З одного боку, вони з ентузіазмом входять у життя спільноти, з другого - вони охоплені пристрастю до самотності. Вони коливаються між сліпим підпорядкуванням обраному ними лідеру і бунтом проти будь-якої влади» [6].

Спілкування у сумнівних компаніях провокує стійкий характер негативних моментів поведінки підлітків (агресивності, жорстокості, підвищеної тривожності). Але це спілкування, цю систему відносин, у тому числі і жорстоких законів асоціальних підліткових груп, слід сприймати не як наслідок будь-якої генетичної схильності початкової агресивності тощо, а як ситуацію заміщення при неприйнятті підлітка у світ соціально-значущих відносин дорослих як ситуацію спільного переживання незрозумілості ними. Найчастіше дорослими у відносинах зі зростаючими людьми не враховуються особливості їх особистісного становлення, що призводить до конфлікту з підлітками, які прагнуть самостійності, самореалізації, позбавлення опіки.

Важливим компонентом особистісної самосвідомості підлітка є його гендерна ідентичність, яка активно формується протягом цього вікового періоду. Підліток, усвідомлюючи себе як представника певної статі, вибудовує певну лінію поведінки та оцінює її відповідно до загальновизнаних стереотипів стосовно «жіночого» та «чоловічого».

Гендерні стереотипи справляють суттєвий вплив на поведінку підлітка та сприйняття ним усього того, що його оточує. У його поведінці найбільш чітко відображається ступінь вираженості маскулінних та фемінних рис, які були засвоєні в процесі соціалізації.

Формування ідентичності являє собою одне з головних завдань, що ставляться загалом перед підлітком. На думку Е. Еріксона, ідентичність визначається як «усвідомлення часової тривалості власного «Я», що включає дитяче минуле та вибудовує проекцію себе в майбутнє. Йдеться про усвідомлення підлітком себе як людини, цілком відмінної від інтеріоризованих батьківських образів та здатної до самостійного здійснення системи виборів, що забезпечують цілісність та зрілість особистості» [10, р. 82].

У зв'язку з цим формування тендерної ідентичності є значущим моментом зазначеного вікового періоду. На цьому етапі життя реалізується диференціація підлітком маскулінних та фемінних рис, як стосовно уявлень про себе, так і відносно інших людей. Виділення стереотипних чоловічих та жіночих рис залежно від статевої приналежності, відданість або спротив стосовно цих настанов визначають спосіб дій підлітка, його самопозиціонування в суспільстві.

В межах зазначеного вікового періоду зазвичай виділяють «три основні етапи розвитку гендерної ідентичності:

недиференційованість маскулінних та фемінних рис;

гіпердиференціація маскулінних та фемінних якостей;

інтеграція маскулінних та фемінних ознак» [5, с. 97].

Наразі найбільш поширеною й авторитетною з точки зору визначення гендерної ідентичності є андрогінна модель С. Бем. В межах зазначеної класифікації зауважується, що представники чоловічої та жіночої статей необов'язково мають відповідати традиційним моделям, а можуть поєднувати в собі як маскулінні, так і фемінні характеристики. Таке поєднання описує запропонований авторкою концепції андрогінний тип, який, на думку С. Бем, є одним із найбільш пристосованих до життя [2].

Так, андрогінна особистість містить у собі багатоаспектний спектр статево-рольової поведінки. Він використовується відповідно до вимог ситуації, в якій є демонстрованим - інструментальності або експресивності. Відтак, людина андрогінного типу виявляє більшу гнучкість у статево-рольовій поведінці, ніж та, що наділена виключно маскулінними або фемінними характеристиками. При цьому обидві складові статево-рольової ідентичності розвиваються незалежно одна від одної.

На формування тендерної ідентичності в підлітковому віці справляють уплив численні чинники. До їх числа можна віднести: статеве дозрівання та фізіологічні зміни організму дитини, статевий диморфізм, структуру дитячо- батьківських відносин, взаємини з однолітками обох статей, а також уплив суспільства, реалізований у ЗМІ, інтернет-спільноті та соціальних мережах.

На думку Л. О. Котлової, «поява тендерних стереотипів у підлітків зумовлена системою образів-еталонів, образів-орієнтирів та образів- відображень представників кожної статі різного віку» [5, с. 95]. О. М. Чайковська, у свою чергу, вважає, що вплив тендерних відмінностей відображається, більшою мірою, в стратегіях конфліктної взаємодії. Так, дівчата намагаються «поводитися згідно зі стандартною жіночою роллю, а хлопці, навпаки, досягають мети за допомогою різних шляхів. Дівчата частіше тяжіють до толерантності й демонструють бажання дійти компромісу. Водночас хлопці зазвичай у конфліктних ситуаціях демонструють уникання можливості дійти згоди або ж агресію в поведінці» [9, с. 252].

Кожна зі сфер життєдіяльності підлітка, що бере участь у формуванні його особистісної ідентичності, здатна до реалізації в умовах конфлікту. В конфліктній ситуації поведінка підлітка визначається завдяки таким закономірностям: те, що відбувається, є складним для усвідомлення, а залученість до зазначеного процесу - достатньо тривалою.

Надання учасником конфлікту переваги та вибір на користь певної стратегії та способу поведінки базується на індивідуально-особистісних, гендерних, вікових та інших особливостях підлітка, що задіяний у ситуації.

Дослідження вітчизняних психологів демонструють наявність доволі неоднозначної думки стосовно наявності гендерних відмінностей поведінки в конфлікті на різних етапах соціалізації особистості. Так, Л. О. Коберник відзначає, що дівчата «частіше усвідомлюють суть конфліктної ситуації й намагаються дійти її завершення» [4, с. 14]. Хлопці ж у більшості випадків постають ініціаторами конфлікту. Протягом узаємодії, що реалізується після завершення конфлікту, поведінка хлопців характеризується відхідливістю, а дівчат - злопам'ятністю. Для хлопців частіше характерні фізичний та вербальний вияви агресії, а для дівчат - непряма агресія.

Звертаючись до думки Т. С. Сапєльнікової та Ю. О. Білоцерківської, можна спостерігати іншу тенденцію. На погляд цих дослідниць, «дівчата частіше провокують конфлікти, виявляють агресію, проте, зазвичай, непряму. Хлопці ж, навпаки, рідко прагнуть до конфліктів, а якщо все-таки стають їх учасниками, то ведуть відкриту боротьбу, при цьому досить довго пам'ятаючи завдані їм образи й поразки» [8, с. 70].

У свою чергу, З. Р. Кисіль, аналізуючи гендерний аспект поведінки в конфлікті старших підлітків, доходить висновку, що «для підлітків-хлопців більш властивим у конфліктній ситуації є вияв компромісу як провідної стратегії поведінки, а для дівчат-підлітків чільними поведінковими стратегіями в конфліктній ситуації є уникання та поступливість» [3, с. 37].

Цікавою є думка Л. О. Котлової стосовно зв'язку конфліктності з гендерними особливостями підлітків. Так, дослідниця відзначає, що «в динаміці від середніх до старших класів у дівчат зростає схильність до виявлення непрямої і вербальної агресії, а в хлопців зростає рівномірно схильність як до фізичної, так і до непрямої, вербальної агресії» [5, с. 96]

Варто зазначити, що для підлітків з будь-якою тендерною ідентичністю найпоширенішими способами поведінки у конфлікті є співпраця, компроміс та уникнення, а найбільш вираженими рисами є запальність та підозрілість, що по суті визначається їх віковими особливостями та недостатнім комунікативним досвідом;

Наявні чіткі відмінності у схильності вибору стилю поведінки у конфлікті у підлітків з різною статево-рольовою ідентичністю. Так, до конфронтації найчастіше вдаються підлітки із вираженою маскулінністю. У той самий час їхні однолітки з вираженою фемінністю, навпаки, намагаються уникати конфронтації і схильні виявляти у таких ситуаціях тактику пристосування.

Підлітки з фемінним типом статево-рольової ідентичності за своїми особистісними особливостями, що виявляються в конфлікті, характеризуються прагненням до компромісів та певною тенденцією до підозрілості, що в цілому свідчить про небажання цієї групи підлітків вступати в конфлікти та прагненням передбачати подібний розвиток подій, щоб уникнути їх.

Для підлітків з маскулінним типом статево-рольової ідентичності найбільш характерним для вирішення міжособистісних протиріч є прямий і відкритий конфлікт, де вони не виявляють уразливості та підозрілості, а більшою мірою виявляють тенденцію до безкомпромісності, жорсткого визначення своїх особистісних кордонів, інтересів та бажань та відстоювання їх від потреб партнера.

У зв'язку з цим стає актуальним питання щодо поведінки підлітка в тій чи іншій конфліктній ситуації, які способи її вирішення він обере. Ще більшої значущості ця проблема набуває через відсутність систематизованих та комплексних заходів щодо подолання негативних наслідків підліткових конфліктів.

Так, при домінуванні неконструктивних способів поведінки у конфлікті у міжособистісних відносинах з оточуючими у дитини можуть сформуватися реакції, що призводять до несприятливих наслідків. Наприклад, при схильності до стратегії уникнення підліток може піддаватися знущанням і глузуванням з боку однолітків, стати жертвою булінгу, а при домінуванні стратегії суперництва - конфлікти можуть переростати в асоціальну поведінку, при якій підліток буде здатний застосувати фізичну силу [9]. У сучасних умовах дедалі актуальнішим стає психолого-педагогічний супровід процесу соціалізації дітей, підлітків, юнаків, виникає необхідність оптимізування їх підтримки.

Висновки

Отже, за підсумками дослідження було визначено, що підлітковий вік є ключовим етапом формування тендерної ідентичності.

Підлітки самостійно диференціюють маскулінні та фемінні риси, що стосується як уявлень про себе, так і сприйняття іншими людьми.

Конфліктні ситуації, відповідно, стають тим полем активності, де підлітки мають змогу реалізувати провідні гендерно визначені моделі поведінки. Незважаючи на те, що для підлітків з будь-якою гендерною ідентичністю найпоширенішими способами поведінки у конфлікті є співпраця, компроміс та уникнення, а найбільш вираженими рисами є запальність та підозрілість. Проте, стиль поведінки в конфліктній ситуації містить відмінності для представників осіб підліткового віку, наділених різною статево-рольовою ідентичністю. Так, більшою схильністю до реалізації конфліктних моделей поведінки характеризуються підлітки, що тяжіють до вираженої маскулінності. Водночас, підлітки, наділені вираженою фемінністю, демонструють протилежні поведінкові патерни в конфліктних ситуаціях, прагнучи уникати конфронтації та пристосовуватися до поточних умов взаємодії, аби поступово рухати конфлікт у бік вирішення.

Література

1. Апішева А.Ш. Проблема конфліктних стосунків сучасних підлітків та юнаків з батьками. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Серія «Філософія. Психологія. Педагогіка». 2012. Вип. 2. С. 117-125.

2. Бэм С. Линзы гендера : Трансформация взглядов на проблему неравенства полов / пер. с англ. Москва: Российская политическая энциклопедия, 2004. 336 с.

3. Кисіль З.Р. Психологічні особливості агресивності у підлітковому віці. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2015. № 1. С. 32-40

4. Коберник Л.О. Ціннісні орієнтації як чинник виникнення та подолання конфліктних форм поведінки в юнацькому віці: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук. Київ, 2010. 20 с.

5. Котлова Л.О. Гендерні особливості конфліктних форм поведінки в підлітковому та юнацькому віці. Педагогічна освіта: Теорія і практика. Психологія. Педагогіка: зб.наук.пр. 2013. № 19. С. 95-99.

6. Ложкін Г. В. Психологія конфлікту: теорія та сучасна практика. Київ: ВД «Професіонал», 2006. 416 с.

7. Русинка І. І. Конфліктологія: Психологія технології запобігання і управління конфліктами. Київ: Професіонал, 2007. 332 с.

8. Сапєльнікова Т. С., Білоцерківська Ю. О. Чинники конфліктної поведінки школярів 10-11 класів. Науковий вісник ХДУ. Серія «Психологічні науки». 2019. № 1. С. 67-72.

9. Чайковська О.М. Психологічні особливості конфліктності особистості у підлітковому віці. Проблеми сучасної педагогічної освіти. Педагогіка і психологія. 2013. Вип. 38(1). С. 251-257.

10. Erikson E.H. Identity: youth and crisis. N.Y.: Norton & Company, Inc, 1968.

References

1. Apisheva, A. Sh. (2012). Problema konfliktnyh stosunkiv suchasnyh pidlitkiv ta yunakiv z bat'kamy [The problem of conflictual relations of modern teenagers and young men with their parents]. Visnyk Natsional'noho tehnichnoho universytety Ukrayiny “Kyyivs'kyy politehnichnyy instytut”. Seriya “Filosofiya. Psyholohiya. Pedahohika” - Bulletin of the National Technical University of Ukraine “Kyiv Polytechnic Institute”. Series “Philosophy. Psychology. Pedagogy”, 2, 117-125 [In Ukrainian].

2. Bem, S. (2004). Linzy hendera [Lenses of gender]. Moscow: Rossiyskaya politicheskaya entsyklopediya [In Russian].

3. Kysil', Z. R. (2015). Psyholohichni osoblyvosti ahresyvnosti u pidlitkovomu vitsi [Psychological features of aggressiveness in adolescence]. Naukovyy visnyk L'vivs'koho derzhavnoho universytetu vnutrishnih sprav - Scientific Bulletin of the Lviv State University of Internal Affairs, 1, 32-40 [In Ukrainian].

4. Kobernyk, L. O. (2010). Tsinnisni oriyentatsiyi yak chynnyk vynyknennya ta podolanny konfliktnyh form povedinky v yunats'komu vitsi [Value orientations as a factor in the emergence and overcoming of conflict forms of behavior in youth]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [In Ukrainian].

5. Kotlova, L. O. (2013). Henderni osoblyvosti konfliktnyh form povedinky v pidlitkovomu ta yunats'komu vitsi [Gender specifics of conflict forms of behavior in adolescence and young adulthood]. Pedahohichna osvita: Teoriya i praktyka. Psyholohiya. Pedahohika - Pedagogical education: Theory and practice. Psychology. Pedagogy, 19, 95-99 [In Ukrainian].

6. Lozhkin, H. V. (2006). Psyholohiya konfliktu: teoriya ta suchasna praktyka [Psychology of conflict: theory and modern practice]. Kyiv: VD “Professional” [In Ukrainian].

7. Rusynka, I. I. (2007). Psyholohiya tehnolohiyi zapobihannya i upravlinnya konfliktamy [Conflictology: Psychology of conflict prevention and management technology]. Kyiv: Professional [In Ukrainian].

8. Sapelnikova, T. S., & Bilotserkivs'ka, Yu. O. (2019). Chynnyky konfliktnoyi povedinky shkoliariv 10-11 klasiv [Factors of conflict behavior of schoolchildren in grades 10-11]. Naukovyy visnyk HDU. Seriya “Psyholohichni nauky” - Scientific Bulletin of KhSU. Series “Psychological Sciences”, 1, 67-72 [In Ukrainian].

9. Chaykovs'ka, O. M. (2013). Psyholohichni osoblyvosti konfliktnosti osobystosti u pidlitkovomu vitsi [Psychological features of personality conflict in adolescence]. Problemy suchasnoyi pedahohichnoyi osvity. Pedahohika i psyholohiya - Problems of modern pedagogical education. Pedagogics and psychology, 38 (1), 251-257 [In Ukrainian].

10. Erikson, E.H. (1968). Identity: youth and crisis. N.Y.: Norton & Company, Inc [In English].

Размещено на Allbest.ru