Феноменологія міжетнічної толерантності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Феноменологія міжетнічної толерантності

Бабчук Олена Григоріївна

кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри сімейної та спеціальної педагогіки і психології, Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського», м. Одеса

Шоу Біньбінь

аспірант кафедри сімейної та спеціальної педагогіки і психології, Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського», м. Одеса

Анотація

У даній статті наведено теоретичний аналіз основних наукових досліджень міжетнічної толерантності. В інтересах міжетнічної, міжконфесійної згоди істотно важливо, щоб окремі люди, громади та нації визнавали та поважали культурне різноманіття людської спільноти. На сьогоднішній день поняття про толерантність має суто найважливіший характер у молодіжному середовищі, бо саме за нами будується наше майбутнє, майбутнє нашої країни. Отже, щоб наша країна була розвиненою і досконалою, необхідно постаратися зробити все можливе для цього. Якщо ж толерантність у нас буде розвинена і вихована, то це послужить гарантією запобігання міжнаціональним конфліктам, протистоянням етнічному і релігійному екстремізму, а також низькому рівню зневажливих відносин в оціночних характеристиках представників різних народів, що належать до іншої культури, раси та нації. У сучасній психологічній літературі міжетнічна толерантність сприймається як інтегральна властивість, що виявляється у терпимості до іншого способу життя, інокультурним звичаям, традиціям, звичаям, почуттям, думкам та ідеям, що виражаються представниками інших етносів та культур. Міжетнічна толерантність особистості проявляється в різних критичних ситуаціях міжособистісного і внутрішньоособистісного вибору тоді, коли вироблені в іншому соціально-культурному способі життя етнічні стереотипи та норми вирішення проблем, що постають перед особистістю, не спрацьовують, а нові норми або стереотипи знаходяться в процесі свого формування. Принцип єдності теорії та практики у дослідженні проблеми міжетнічної толерантності забезпечує опора на фундаментальні теоретичні та прикладні дослідження проблеми міжетнічної толерантності вітчизняних та зарубіжних дослідників. Представлений аналіз теоретичних, експериментальних досліджень, практичних розробок дозволяє відстежити основні тенденції досліджуваної проблеми у зазначених хронологічних рамках та намітити вектори її подальшого розвитку.

Ключові слова: міжетнічна толерантність, толерантність особистості.

Abstract

PHENOMENOLOGY OF INTERETHNIC TOLERANCE

Babchuk Olena Hryhoriivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Family and Special Pedagogy and Psychology of the State Institution «South Ukrainian National Pedagogical University after K.D. Ushynsky», Odessa

Shou Binbin Graduate student of the Department of Family and Special Pedagogy and Psychology South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky, Odessa

This article provides a theoretical analysis of the main scientific studies of interethnic tolerance. In the interests of inter-ethnic, inter-religious harmony, it is essential that individuals, communities and nations recognize and respect the cultural diversity of the human community. To date, the concept of tolerance has the most important character in the youth environment, because our future, the future of our country, is being built around us. Therefore, in order for our country to be developed and perfect, it is necessary to try to do everything possible for this. If tolerance is developed and nurtured in our country, it will serve as a guarantee of prevention of inter-ethnic conflicts, resistance to ethnic and religious extremism, as well as a low level of contemptuous relations in the evaluative characteristics of representatives of different peoples belonging to a different culture, race and nation. In modern psychological literature, interethnic tolerance is perceived as an integral property, which manifests itself in tolerance for a different way of life, foreign cultural customs, traditions, customs, feelings, thoughts and ideas expressed by representatives of other ethnic groups and cultures. Interethnic tolerance of an individual manifests itself in various critical situations of interpersonal and intrapersonal choice, when ethnic stereotypes and norms for solving problems that arise in a different socio-cultural way of life, developed in a different socio-cultural way of life, do not work, and new norms or stereotypes are in the process of being formed. The principle of the unity of theory and practice in the study of the problem of interethnic tolerance is supported by fundamental theoretical and applied studies of the problem of interethnic tolerance by domestic and foreign researchers. The presented analysis of theoretical, experimental studies, and practical developments allows to trace the main trends of the investigated problem in the specified chronological framework and outline the vectors of its further development.

Keywords: interethnic tolerance, individual tolerance

Постановка проблеми

міжетнічна толерантність психологія

Дослідження міжетнічних та міжкультурних взаємодій останнім часом стало одним із важливих наукових напрямів. Проте системне психологічне знання з проблем міжетнічної толерантності сьогодні представлено недостатньо.

Звернення до проблеми толерантності показує, що дослідники оперують двома термінами - «терпимість» та «толерантність» (від латів. tolerantia - терпіння). Історично першим виник термін «терпимість». У словниковому трактуванні толерантність означає властивість, вміння терпимо ставитися до чогось, терпіти щось.

Протягом тривалого історичного періоду години ідея терпимості поширювалася переважно на лояльне ставлення до інаковіруючих. Поява нових ідей про толерантність пов'язана з розвитком у суспільстві культури, релігійного та філософського плюралізму. У цьому виникає досить широке коло тлумачень, які виражають різні види відносин у контексті терпимості: прояв симпатії (A. Smith), ефективний самоконтроль (L.Vauvenargues), прагнення поміркованості (F. Weiss), співчуття (А. Schopenhauer), загальний людський обов'язок (І. Kant), суспільний інстинкт (Ch. Darwin), загальна рівновага (H. Spencer), внутрішній регулятор ставлення до іншої людини (J.-P. Sartre), рефлексія чужого досвіду (V. Frankl), співіснування різних мовних форм (L. Wittgenstein) та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У сучасних умовах соціальної, економічної та політичної нестабільності проблема толерантності набула особливої актуальності.

Етимологічний аналіз слова «толерантність» у різних культурах показує, що він представлений такими трактуваннями: «наявність можливості і готовності без протестів приймати індивіда чи будь які речі» (англійська мова); «поважне ставлення до свободи інших, до їхнього способу мислення, поведінки, релігійних і політичних поглядів» (французька мова); «дозволяти, допускати, виявляти великодушне ставлення до інших» (китайська мова); «здатність до терпіння, прихильності, співчуття, поблажливості, м'якості, прощення» (арабська мова) [6].

У словнику іноземних слів поняття «толерантність» трактується як здатність до толерантності, терпіння, стійкості, витривалості, поблажливості до чогось, здатність переносити негативний вплив. Наведене трактування свідчить про те, що поняття «толерантність» і «терпимість» ототожнюються. У загальновідомих словникових джерелах термін «толерантність» відсутня, але роз'яснюється суть слова «терпимість» як властивість чи якість, здатність будь- що терпіти; ставлення до когось чи чогось [1 ].

Словник з етики не містить трактування терміну «толерантність», але в ньому наводиться визначення терпимості: «Терпимість - моральна якість, що характеризує ставлення до інтересів, переконань, вірувань, звичок та поведінки інших людей...»[2, С.241 ].

У «Словнику практичного психолога» С. Головін визначає це поняття як «відсутність або ослаблення реагування на якийсь несприятливий фактор в результаті зниження чутливості до його впливу. Наприклад, толерантність до тривоги проявляється в підвищенні порога емоційного реагування на загрозливу ситуацію, а зовні - в витримці, самовладання, здатності тривало виносити несприятливі впливу без зниження адаптивних можливостей» [5].

Проблема толерантності є предметом уваги досить широкого кола дослідників. Так, аналіз психологічної літератури показує, що ця проблема знайшла досить широке відображення в роботах, присвячених з'ясуванню сутності терпимості і толерантності в онтології суспільної свідомості й самосвідомості (В. Золотухін, О. Кондаков, В. Красиков), місця толерантності у процесі набуття особистісної цілісності (О. Асмолов, Є.Казаков, В. Тишков), толерантності у суспільстві з ринковою економікою (Н. Баранова, Г. Бардієр), проблеми міжетнічної толерантності (Н. Лебедєва, О. Лункова, О. Петрицький, М. Пірен, Г. Солдатова, Т. Стефаненко), толерантності як категорії відносин ( О. Клєпцова, В. Маралов, В. Ситаров), толерантності як особистісної риси (С. Бондирєва, Д. Колесов), комунікативній толерантності (В. Бойко, А. Скок), толерантності як етико-психологічної проблеми діяльності педагогічних працівників вищих навчальних закладів (О. Винославська, С. Ярмійчук).

Мета статті - теоретичний аналіз сучасних наукових досліджень феномену міжетнічної толерантності

Виклад основного матеріалу

Вивчення наукової літератури показує, що поняття «толерантність» у ній трактується по-різному. Прояв толерантності, сумісний із дотриманням прав людини, не означає толерантного ставлення до соціальної несправедливості, неприйняття власних переконань чи поступок переконанням інших людей. Це означає, що кожен може вільно дотримуватись своїх переконань і визнавати рівні права для інших. У той же час, толерантність означає визнання того, що люди від природи різні за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою та цінностями і мають право жити у світі та зберігати свою індивідуальність. Толерантне ставлення - це коли людина намагається досягти взаєморозуміння та досягнення власних цілей, узгоджуючи свої дії з діями інших людей без застосування сили, примусу та тиску, а лише шляхом взаємних обговорень, переконань та взаємозв'язку поведінкових актів та дій.

У вітчизняній соціології основна увага приділяється ролі та місцю толерантності у суспільному житті (Г. Бакієва, Р. Валітова, Б. Гершунський, Д. Зінов'єв, В. Золотухін, О. Ісакова, Є. Клименко, В. Лекторський, А. Леонтьєв, В. Соколов та ін). У цьому контексті толерантність сприймається як одна з форм міжлюдських відносин, як структуроутворюючий компонент в організації суспільства взагалі. За словами Є. Клименко [9], толерантність виступає реально чинною силою у розвитку суспільства. В інших джерелах з соціології толерантність сприймається як якісна характеристика людей, їх агломерацій та груп. При цьому толерантності властива установка на позитивне сприйняття «іншого», готовність не тільки до розуміння, але й за можливості до прийняття цінностей, інтересів, вірувань, переконань, культури, традицій інших людей.

У філософському сенсі толерантність - це світоглядна життєва позиція, яка виробляється як результат морального, духовного досвіду людини. У роботах з етики толерантність розглядається як моральна якість індивіда. Воно виражено у прагненні до досягнення взаєморозуміння та узгодженні різноманітних інтересів і позицій, доброзичливому сприйнятті поведінки, звичок, вірувань, переконань, інтересів інших індивідів [4].

У психології поняття «толерантність» розглядається з позиції гуманістичного підходу з погляду особистісної особливості. Толерантність - невід'ємна частина діалогу, що має місце між «Я» та «Ти». У цьому діалозі відбувається реальна зустріч у можливостях, взаємовідносинах, думках. У роботах К. Роджерса [13] використовується поняття «терпимість», яке розуміється автором як «відсутність гордовитості».

Л. Дробіжева розглядає толерантність не як позицію самообмеження і навмисного невтручання, згоду на взаємну терпимість, а як прийняття інших такими, якими вони є, і готовність взаємодіяти з ними. Очевидно, що толерантність розкривається як соціальний феномен, що об'єктивно виник, як інструмент регулювання цих відносин, як особливого роду правила поведінки, як основа для вироблення багатьох реальних правил, норм і законів, має свою тривалу історію у сфері міжетнічних відносин [7].

Змістовно, толерантність, за О. Асмоловим, визначається як стійкість, терпимість і допустиме відхилення. толерантність, виникла в процесі життєдіяльності людини, стає цінністю для нього самого і виявляє себе у взаємодії з іншими людьми [1].

Нарешті, толерантність як форма прояву толерантності є необхідною, невід'ємною складовою духовного розвитку особистості.

Багатозначність поняття «толерантність» робить його досить абстрактним і загальним. Своє практичне вираження толерантність знаходить у витримці, самовладанні, здатності тривалий час виносити несприятливі впливи. Доцільно виокремити відповідні критерії, що дозволяють більш чітко фіксувати досліджуване явище, а саме:

- реальна рівноправність між представниками різних народів (рівний доступ до соціальних благ для всіх людей незалежно від їхньої статі, раси, національності, релігії або приналежності до будь-якої іншої групи);

- взаємна повага, доброзичливість і терпиме ставлення всіх членів того чи іншого суспільства до інших соціальних, культурних та інших груп;

- рівні можливості для участі в політичному житті всіх членів

суспільства;

- збереження та розвиток культурної самобутності і мов національних меншин;

- реальна можливість дотримуватися традицій для всіх культур, представлених у конкретному суспільстві;

- свобода віросповідання за умови, що це не зачіпає права і можливості представників інших членів суспільства;

- співпраця і солідарність у вирішенні загальних проблем;

- відмова від негативних стереотипів у галузі міжетнічних і міжрасових відносин і у відносинах між статями.

Отже, аналіз поняття «толерантність» показує, що змістовно воно постає як здатність людини позитивно ставитися до «несхожості» іншого, тобто визнання права іншими на те, щоб поважати їх особистість і самоідентичність, як готовність приймати інші логіки, погляди, як толерантне ставлення до поглядам, традиціям, переконанням інших індивідів, груп тощо.

Для сьогодення через надзвичайне прискорення процесів взаємодії та взаємовпливу народів, цивілізацій, посилення процесів міграції, прояви серед певних груп населення екстремізму та різних видів нетерпимості до різних етносів, вірувань та ін. загальнозначущий характер набула міжетнічна толерантність.

Найактивніше вивчення феномена міжетнічної толерантності починається у другій половині ХХ століття, і з того часу можна констатувати зростання інтересу дослідників до цього питання. Міжетнічній толерантності присвячено велику кількість публікацій, які освячують різні аспекти цієї проблеми: історія взаємодії з формами та проявами нетерпимості у США, Канаді, Великій Британії та інших європейських країнах, сучасної академічної та культурної асиміляції іммігрантів та посилення, історії розвитку мультикультуралізму та транснаціоналізму (J.Cames (1999); K.Hogarth, W.L. Fletcher (2018); P.Kivisto, W.Ng, (2005); P.S Li. (1999); D.Mason (2000); M.Wallis, Au. Fieras (2009); J. Kafka (2013); сучасні расові упередження та забобони (D.W.Carbado, M.Gulati (2015); етнічну, національну, релігійну дискримінацію (D.Herman (2011).

Проблематика міжетнічної толерантності молодого покоління в спеціальному медіаосвітньому середовищі представлена у роботах L.Masterman (1997), B.Bachmair (1997)., D.Buckingham (2004)., J.Bryant, S.Thompson (2002), D. Rushkoff (2002), N.Andersen, B. Duncan & J.J. Pungente (1999), J.J.Pungente, M.O'Malley (1999) та ін.

Тим часом, виділення сутнісних характеристик міжетнічної толерантності утруднено тим, що значення основного поняття «етнос» дотепер є багатозначним. Одні дослідники розглядають його як реальну соціальну групу, що сформувалася в процесі історичного розвитку соціуму. Згідно з іншим підходом етнічну спільність слід розглядати як соціальні конструкції, що з'являються і функціонують завдяки цілеспрямованим зусиллям політичних діячів та творчої інтелігенції.

У низці досліджень (Л. Гумільов, М. Лацарус, Г. Штейталь) етнос постає як особлива психологічна спільність. Етнос сприймається як стійка у своєму функціонуванні група індивідів, кожен із яких усвідомлює себе членом цієї групи відповідно до ознаками, які сприймаються як етно-диференціюючі ознаки. Мова може йти про різні характеристики, представлені професійним та народним мистецтвом, національним характером, міфами про спільних предків, уявленнями про рідну землю, релігію, історичну пам'ять, норми поведінки, цінності, мову.

Відповідно до М. Лебедєвої, під етнічною толерантністю, мається на увазі, наявність позитивного образу представників іншої культури за наявності позитивного образу власної культури. Це означає, що етнічна толерантність не є наслідком асиміляції як відмови від власної культури, а є характеристикою міжетнічної інтеграції, для якої характерне прийняття чи позитивне ставлення до своєї етнічної культури та до етнічних культур інших груп, з якими ця група вступає в контакт. Таке розуміння адекватності групового сприйняття базується на постулаті ціннісної рівності етнічних культур та відсутності у цьому плані переваги однієї культури перед іншою. [10].

Є. Жмирова та В. Монастирський під етнічною чи міжнаціональною толерантністю пропонують розуміти «терпиме та поважне ставлення носія будь-якої національності до інших рас та етносів, їх менталітету, національних мов, культур, поведінки, зовнішності. У той же час міжнаціональна толерантність є нерозривною складовою національної самосвідомості в цілому, оскільки, будучи формою прояву відношення конкретної особистості, вона не може існувати абстрактно, без реального носія - суб'єкта національних та міжнаціональних відносин» [8, с. 22].

У своєму дослідженні М. Солинін розглядає етнічну толерантність як інтегральну властивість індивідуальності людини, властивою всім людям, але при цьому які мають різну міру виразності. З цієї точки зору можна говорити про різні рівні етнічної толерантності (високому, середньому, низькому), використання ж поняття «етнічна інтолерантність» є недоцільним. Автор зазначив, що психологічну структуру етнічної толерантності становлять індивідуально-психологічні якості людини особистішого, суб'єктного та індивідуального рівнів індивідуальності, що утворюють стійкі взаємозв'язки. Визначено базові компоненти психологічної структури етнічної толерантності, що мають найбільшу вагу у структурі, це: комунікативна толерантність, нервово-психічна стійкість, ефективність поведінки у конфлікті, агресивність [15].

Вочевидь, що спроби визначення етносу з допомогою конкретних ознак були невдалими, тим паче що з уніфікації культури чисельність етно- диференціюючих ознак постійно зменшується. Тому розгляд поняття «міжетнічна толерантність» з усією очевидністю має спиратися різні підходи.

У рамках індивідуально-особистісного підходу міжетнічна толерантність розглядається як психологічна готовність і моральна позиція особистості взаємодіяти з представниками іншого етносу, або як її здатність і практичне визнання носіїв інших цінностей, іншої логіки мислення, інших типів поведінки. У цей контекст вписується визначення толерантності Г. Солдатової як інтегральної характеристики особистості, яка визначає здатність людини до активної взаємодії з навколишнім середовищем у складних та кризових обставинах [14].

На індивідуальному рівні міжетнічна толерантність є чеснотою, складною настановною освітою індивіда, що виражаються у терпимому ставленні до іншого способу життя, інших звичок, інших почуттів і поглядів. Подібне терпиме ставлення виражається у різних ситуаціях, коли відбувається внутрішньоособистісний та міжособистісний вибір і коли старі способи вирішення проблеми не працюють, а нові лише формуються [3].

Специфіку міжетнічної толерантності визначає зміст ціннісно-смислових та мотиваційно-потребових утворень особистості. Справді, про толерантну поведінку можна говорити лише в тому випадку, коли актуалізується важливий особистісний ресурс у вигляді ціннісно-смислових утворень. Інший індивід, інший етнос виступають як цінність, як даність. Тільки завдяки основній системі цінностей як сенсоутворюючій основі толерантного відношення «фрагментарне» сприйняття іншого індивіда чи етносу, до якого він належить, спочатку буде виражатися в інтолерантній формі, яка здатна перетворюватися на толерантну завдяки діалогічності взаємодії [11].

Системний підхід до проблеми міжетнічної толерантності на сучасному етапі представлений у дисертаційному дослідженні Н. Маркової, що розглядає міжкультурну освіту студентської аудиторії як цілісну систему, «зміст, модель, принципи, технології формування культури міжнаціональних відносин студентів мають не тільки інтегративний, а й гуманно-особистісно- орієнтований характер: впливають на свідомість студентів, формують у них досвід поведінки, що характеризується високим рівнем міжнаціональної культури, толерантності, міжкультурною компетентністю, сформованістю значущих особистісних якостей» [12].

Прояв міжетнічної толерантності розкривається у змісті факторів міжетнічної толерантності. Так, Е. Бімбаєвою представлені основні аспекти прояву внутрішніх та зовнішніх факторів формування міжетнічної толерантності студентської молоді. До внутрішніх чинників автором віднесено: «індивідуальні властивості особистості (вік, стать, рівень освіти, соціальне становище, етнічна приналежність); індивідуально-типологічні властивості особистості (етнічна самоідентифікація, тип міжетнічної поведінки, наявність стійких образів сприйняття представників різних етносів як «близьких», «чужих», «особливих»)». До зовнішніх факторів міжетнічної толерантності автором віднесено особливості соціокультурного середовища; державна політика у міжетнічній сфері, політична обстановка в країні та регіоні; система освіти та освітні установи; засоби масової інформації» [3].

Висновки

Міжетнічну толерантність можна розглядати як інтегральну властивість цілісної індивідуальності людини у єдності її особистісних, суб'єктних та індивідуальних властивостей. На концептуальному рівні - як позитивне ставлення до міжетнічної взаємодії, готовність приймати соціокультурні відмінності інших етнічних груп у процесах міжособистісної взаємодії на основі позитивного образу іншої культури за збереження позитивного сприйняття своєї власної.

Література:

1 Асмолов А.Г. На пути к толерантному сознанию. М., Смысл, 2000. 255с.

2. Бачинин В.А. Этика: энциклопедический словарь. СПб., 2005. 288 с.

3. Бимбаева Э.В. Межэтническая толерантность современных студентов : (на примере Республики Бурятия) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. к. социол. н. /22.00.04 Улан-Удэ, 2011. 23 с.

4. Быстрицкий Е.К. Конфликт культур и методология толерантности. Вопросы философии. 2011. № 9. С. 74-86.

5. Головин С.Ю. Словарь практического психолога. Издатель: Харвест, 1998. 301с.

6 Диденко В.В. Анализ значения лексем tolerance, толерантность и терпимость в английском и русском языках. Современные исследования социальных проблем. 2016. № 4-2 (28). С. 151-173

7. Дробижева Л.М Толерантность и рост этнического самосознания: пределы совместимости. Толерантность и согласие / Отв. ред. В.А. Тишков. М., 1997. С. 62-63.

8. Жмырова Е. Ю., Монастырский В. А.Киноискусство как средство воспитания толерантности у учащейся молодежи. Тамбов: ТРОО «Бизнес Наука-Общество», 2012. 189с.

9. Клименко Е.В. Этнические различия и толерантность: к проблеме разработки социально-культурных программ формирования межэтнической толерантности. Вестник СПбГУКИ. 2012. № 3. C. 46-50

10. Лебедева Н. М., Малхозова Ф. М. Социально-психологическое исследование этнической толерантности в Карачаево-Черкесии. Идентичность и толерантность / Под ред. Н. М. Лебедевой. М.: Изд-во ИЭА РАН, 2002. С. 152-168.

11. Ляушева С.А. Воспитание толерантной личности в контексте межкультурного диалога. Высшее образование в России. 2011. № 2. С. 82-87

12 Маркова Н. Г. Формирование культуры межнациональных отношений студентов в поликультурном образовательном пространстве вуза. Дисс ... д-ра п. н. Казань, 2010. 553с.

13. Роджерс К. Клиентоцентрированная терапия [Электронный ресурс]; Пер. В.В. Лях, А.П.Хомик; Предисл. С. Иващенко. М.: Рефл-бук; Киев: Ваклер, 1997. 320 с.

14. Солдатова Г.У. Психология межэтнической напряженности. М., 1998. 386 с.

15. Солынин Н. Э. Системный подход как методологическая основа разработки тренинга по формированию этнической толерантности. Психология учебной деятельности и готовности к обучению. Ярославль: Ярославский государственный педагогический университет им. К.Д. Ушинского, 2010. С.127-133.

References:

1. Asmolov, A. G. (2000). Na puti k tolerantnomu soznaniju [On the way to tolerant consciousness]. M., Smysl [in Russian].

2. Bachinin, V.A. (2005). Jetika: jenciklopedicheskij slovar' [Ethics: encyclopedic dictionary]. SPb. [in Russian].

3. Bimbaeva, Je.V. (2011). Mezhjetnicheskaja tolerantnost' sovremennyh studentov : (na primere Respubliki Burjatija) [Interethnic tolerance of modern students: (on the example of the Republic of Buryatia)]. Extended abstract of candidate's thesis. Ulan-Udje [in Russian].

4. Bystrickij, E.K. (2011). Konflikt kul'tur i metodologija tolerantnosti [The conflict of cultures and the methodology of tolerance]. Voprosy filosofii - Questions of Philosophy, 9, 74-86. [in Russian].

5. Golovin, S.Ju. (1998). Slovar' prakticheskogo psihologa [Dictionary of practical psychologist]. Izdatel': Harvest [in Russian].

6 Didenko, V.V. (20166). Analiz znachenija leksem tolerance, tolerantnost' i terpimost' v anglijskom i russkom jazykah [Analysis of the meaning of the lexemes tolerance, tolerance and tolerance in English and Russian languages]. Sovremennye issledovanija social'nyh problem - Modern studies of social problems, 4-2 (28), 151-173 [in Russian].

7. Drobizheva, L.M (1997). Tolerantnost' i rost jetnicheskogo samosoznanija: predely sovmestimosti [Tolerance and the growth of ethnic self-awareness: the limits of compatibility]. Tolerantnost' i soglasie - Tolerance and consent, 62-63. [in Russian].

8. Zhmyrova, E. Ju., Monastyrskij, V. A. (2012). Kinoiskusstvo kak sredstvo vospitanija tolerantnosti u uchashhejsja molodezhi [Film art as a means of educating tolerance among students]. Tambov: TROO «Biznes Nauka-Obshhestvo» [in Russian].

9. Klimenko, E.V. (2012). Jetnicheskie razlichija i tolerantnost': k probleme razrabotki social'no-kul'turnyh programm formirovanija mezhjetnicheskoj tolerantnosti [Ethnic differences and tolerance: to the problem of developing socio-cultural programs for the formation of interethnic tolerance]. Vestnik SPbGUKI - Bulletin of SPbGUKI, 3, 46-50 [in Russian].

10. Lebedeva, N. M., Malhozova, F. M. (2002). Social'no-psihologicheskoe issledovanie jetnicheskoj tolerantnosti v Karachaevo-Cherkesii [Socio-psychological study of ethnic tolerance in Karachay-Cherkessia]. Identichnost' i tolerantnost' - Identity and tolerance, 152-168 [in Russian].

11. Ljausheva, S.A. (2011). Vospitanie tolerantnoj lichnosti v kontekste mezhkul'turnogo dialoga [Education of a tolerant personality in the context of intercultural dialogue]. Vysshee obrazovanie v Rossii - Higher education in Russia, 2, 82-87 [in Russian].

12 Markova, N. G. (2010). Formirovanie kul'tury mezhnacional'nyh otnoshenij studentov v polikul'turnom obrazovatel'nom prostranstve vuza [Formation of the culture of interethnic relations of students in the multicultural educational space of the university]. Doctor's thesis. Kazan [in Russian].

13. Rodzhers, K. (1997). Klientocentrirovannaja terapija [Client-centered therap]. M.: Refl-buk; Kiev: Vakler, 1997. 320 s. [in Russian].

14. Soldatova, G.U. (1998). Psihologija mezhjetnicheskoj naprjazhennosti [Psychology of interethnic tension]. M. [in Russian].

15. Solynin, N. Je. (2010). Sistemnyj podhod kak metodologicheskaja osnova razrabotki treninga po formirovaniju jetnicheskoj tolerantnosti [A systematic approach as a methodological basis for the development of training on the formation of ethnic tolerance]. Psihologija uchebnoj dejatel'nosti i gotovnosti k obucheniju - Psychology of educational activity and readiness for learning, 127-133. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru