Кібербулінг як форма психологічного насильства та шляхи його подолання
Основні види та напрямки профілактики кібербулінгу на законодавчому рівні. Психологічні причини залякування, остракізму та кетфішингу. Відповідальність за погрози, шантаж і переслідування. Посилення боротьби з булінгом і підтримка жертви цькування.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.02.2023 |
| Размер файла | 28,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Національний авіаційний університет
Факультет лінгвістики та соціальних комунікацій
Кафедра авіаційної психології
Кібербулінг як форма психологічного насильства та шляхи його подолання
Вашека Тетяна Володимирівна кандидат психологічних наук, доцент
Власова-Чмерук Оксана Миколаївна старший викладач
Долгова Олена Миколаївна кандидат біологічних наук, доцент
м. Київ
Анотація
Стаття присвячена аналізу кібербулінгу як форми психологічного насилля та окресленню основних шляхів профілактики та боротьби з ним. Автори характеризують ознаки кібербулінгу як психологічного насильства та описують основні види кібербулінгу: залякування, кіберсталкінг, наклеп, остракізм, гріферство, аутинг, фрейпінг та кетфішинг. Виокремлено відмінності кібербулінгу від булінгу та його основні особливості: анонімність, велика аудиторія, складність позбутися переслідування. Описано явище дезінгібіції - відсутність гальмування у кривдника, що виникає через відчуття вседозволеності та анонімність он-лайн спілкування. Серед факторів, що сприяють поширенню кібербулінгу, зазначено швидкий розвиток інформаційних технологій, зростання доступності інформації, приховування фактів знущань від дорослих, публікацію особистої інформації самими жертвами, відсутність законодавства щодо покарання кібербулерів, низька комп'ютерна грамотність населення. До психологічних причин кібербулінгу відносять прагнення до переваги над іншими, бажання самоствердитись, підвищення самооцінки за рахунок приниження інших, переживання власної неповноцінності, бажання помститися, заздрість, знущання заради розваги, конформність, сімейні проблеми, низьку емпатію переслідувачів. Автори аналізують існуючі шляхи подолання кібербулінгу та звертають увагу на неефективність застосування розроблених програм боротьби з булінгом, наголошуючи на принципово іншому підході до роботи з жертвами та переслідувачами в мережі Інтернет. Виокремлено основні напрямки профілактики та припинення кібербулінгу на законодавчому рівні, у закладах освіти, на сімейному та індивідуально-психологічному рівні при роботі з переслідувачами та жертвами. Ключові слова: кібербулінг, психологічне насильство, чинники, жертви, переслідувачі, профілактика.
Abstract
Cyberbulling as a form of psychological violence and ways to overcome it
Vasheka Tetiana Volodymyrivna PhD (Psychology), Associate Professor, Aviation Psychology Department, Faculty of Linguistics and Social Communications, National Aviation University, Kyiv
Vlasova-Chmeruk Oksana Nikolaevna MA, Lecturer, Aviation Psychology Department, Faculty of Linguistics and Social Communications, National Aviation University, Kyiv
Dolgova Olena Mykolaivna PhD (Biology), Аssociate Рrofessor, Aviation Psychology Department, Faculty of Linguistics and Social Communications, National Aviation University, Kyiv
The article is devoted to the analysis of cyberbullying as a form of psychological violence and the outline of the main ways of preventing and dealing with it. The authors characterize the signs of cyberbullying as psychological violence and describe the main types of cyberbullying: intimidation, cyberstalking, slander, ostracism, grieving, outing, frapping and catfishing. The differences between cyberbullying and bullying and its main features are highlighted: anonymity, a large audience, and the difficulty of getting rid of harassment. The phenomenon of disinhibition is described - the lack of inhibition in the offender, which arises due to the feeling of permissiveness and anonymity of online communication.
Among the factors that contribute to the spread of cyberbullying, the rapid development of information technologies, the increase in the availability of information, the concealment of the facts of bullying from adults, the publication of personal information by the victims themselves, the lack of legislation on the punishment of cyberbullies, and the low computer literacy of the population are indicated. The psychological causes of cyberbullying include the desire for superiority over others, the desire to assert oneself, increasing self-esteem at the expense of humiliating others, experiencing one's own inferiority, the desire for revenge, envy, bullying for fun, conformity, family problems, low empathy of the persecutors. The authors analyze the existing ways of overcoming cyberbullying and draw attention to the ineffectiveness of the use of developed anti-bullying programs, emphasizing a fundamentally different approach to working with victims and harassers on the Internet. The main areas of prevention and termination of cyberbullying at the legislative level, in educational institutions, at the family and individual-psychological level when working with harassers and victims are highlighted.
Keywords: cyberbullying, psychological violence, factors, victims, persecutors, prevention.
Вступ
Постановка проблеми. Поняття «кібербулінг» увійшло в наше життя разом з новими комп'ютерними технологіями, мережею Інтернет та сучасними гаджетами, які дозволяють шкодити іншій людині на відстані, залишаючись при цьому анонімним. На жаль, інформаційне суспільство породжує не лише цікаві технології, що значно полегшують життя і роблять комунікації доступнішою, але й сприяє виникненню таких форм насилля як троллінг, хейтеринг, кіберсталкінг, підштовхування до самогубства, різних форм переслідування та шантажу з використанням смартфонів та комп'ютерів. На думку канадського професора У. Маккея, кіберпростір - це великий неконтрольований ігровий майданчик, де можна залякувати, переслідувати та ображати інших учасників гри, викликаючи в них стрес та негативні емоції, залишаючись при цьому непокараним [1].
Останні роки з'являється все більше публікацій стосовно кібербулінгу, адже із збільшенням доступності гаджетів та Інтернету, зростає його поширеність і до кібербулінгу залучаються не лише підлітки, а й діти. Поширенню кіберзлочинності сприяє розвиток нових форм комунікації (месенжери, соціальні мережі), можливість скоювати насилля анонімно, а також поведінка жертв кібербулінгу, які не розуміючи небезпеки, розкривають свої персональні дані та стають жертвами переслідувань [2].
На думку Є.І. Погорєлової зі співавт. [3], ряд факторів сприяє розвитку кібербулінгу: швидкий розвиток інформаційних технологій, зростання доступності інформації, приховування фактів знущань від дорослих, публікація особистої інформації, фотографій та відео самими жертвами, відсутність законодавства щодо покарання кібербулерів, низька комп'ютерна грамотність населення. Кібербулінг не залишає синців та фізичних ушкоджень, його негативні наслідки менш помітні, ніж у фізичного насилля, проте із зростанням частоти, тривалості та жорстокості погроз чи залякувань у жертви виникають емоційні та психічні розлади. Наслідками кібербулінгу є серйозні психічні та соматичні розлади, серед яких тривога, суїцидальні думки, депресія, психосоматичні хвороби, поведінкові розлади (агресія та вживання спиртного). Все це показує серйозність проблеми кібербулінгу та необхідність розробки заходів профілактики та боротьби з кібербулерами на законодавчому рівні.
Так само як і комп'ютерні технології, кібербулінг прийшов в Україну пізніше, ніж у США чи Європу, де вже на початку 2000-х років було проведено ряд досліджень та описане явище кібербулінгу, його причини, особливості жертв та кривдників та намічені шляхи боротьби з кібербулерами. Тому є нагальна необхідність досліджень цього поширеного негативного явища та розробки стратегій його подолання.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. За визначенням Beale, A. V. & Hall, K. R., «кібербулінг - це умисна, повторювана ворожа поведінка окремих осіб або груп, які мають намір завдати шкоди іншим, використовуючи інформаційні та телекомунікаційні технології» [4, с. 8]. Дослідники кібербулінгу відштовхувались від вже розробленого поняття булінгу та намагалися описати його відмінності та специфіку прояву. Відомий дослідник булінгу Дж. Олвеус виокремив 3 його критерії: навмисне заподіяння шкоди, повторюваність та нерівність сил кривдника та жертви [5]. Всі ці риси притаманні й кібербулінгу, проте через відсутність фізичної шкоди та прямого контакту кривдника та жертви, кібербулінг вважається формою психологічного насильства.
Є.П. Ільїн дає таке визначення психологічного насилля: «це періодичний тривалий або постійний психічний вплив на людину, що викликає психічну травму або призводить до формування патологічних властивостей характеру або гальмує розвиток особистості» [6, с. 168]. До психологічного насилля відносять багато різних феноменів, і на наш погляд, кібербулінг - один з них. Так, Є.П. Ільїн розглядає такі види психологічного насилля як приниження, звинувачення, попрікання, критика, неповага, обзивання, тобто всі дії чи вчинки, що викликають образу та негативні емоції у жертви. Також сюди відносяться погрози, шантаж, залякування, переслідування - всі ці дії можуть зустрічатися у випадку кібербулінгу, тобто реалізовуватися через засоби електронної комунікації. І так само, як і інші види психологічного насильства, кібербулінг складніше виявити та вчасно надати допомогу жертві переслідування.
Мета статті - встановити особливості кібербулінгу як форми психологічного насилля та розробити рекомендації щодо його профілактики та подолання.
Виклад основного матеріалу
Кібербулінг має ряд особливостей, через які з ним важко боротися та позбутися переслідувань. По-перше, це анонімність спілкування в мережі Інтернет. Кожен користувач може придумати собі «нік» та зареєструватися під іншим ім'ям, вказати інший вік, стать та ін. Вже сам факт анонімності робить спілкування в мережі безкарним та більш розкутим, люди дозволяють собі багато того, що ніколи б не зробили у реальному спілкуванні зі знайомими чи колегами. Також агресори часто не бачать реакцію жертви на свої образливі слова чи дії і недооцінюють їх руйнуючий вплив на психіку жертви, тобто не усвідомлюють власної жорстокості.
Австралійські вчені Langos C., Sarre R. [7] ввели новий термін для позначення особливого стану, що виникає у кіберагресорів - «дезінгібіція». Це особливий ейфорійний ефект, зниження самоконтролю, відсутність гальмування у кривдника, що виникає через відчуття вседозволеності та анонімність он-лайн спілкування. Дезінгібіція означає нездатність людини контролювати власну імпульсивну поведінку, думки чи почуття, через що вона у віртуальності робить те, чого б уникала у реальному спілкуванні.
З іншого боку, жертви кібербулінгу не знають кривдника та не розуміють причин його нападок, що породжує відчуття безпорадності та розгубленості. Анонімність агресора робить його ще більш лякаючим, адже жертва не знає його вік, стать, навіть кількість учасників цькування. Іноді через відсутність інформації про переслідувачів жертви кібербулінгу починають уявляти їх всемогутніми, небезпечними, що посилює тривогу та відчуття беззахисності. Подібні переживання може підсилювати власний травматичний досвід жертви, пережитий, наприклад, в ранньому дитинстві чи в ситуаціях реального булінгу. Також особливістю кібербулінгу є доступ до приватної інформації великої аудиторії та неможливість видалити образливу інформацію чи фотографії. Макарова Є.А. зі співавторами описує психологічні особливості кібербулінгу як форми інтернет-злочину та підкреслює його поширеність та складність позбутися переслідування [8]. На думку авторів, жертва звичайного булінгу може почувати себе в безпеці, просто фізично уникаючи переслідувачів або повернувшись додому. А жертви кібербулінгу ніяк не можуть позбутися знущань через постійне користування Інтернетом та гаджетами. Якщо кібербулінг здійснюється щодо неповнолітніх, дорослі можуть взагалі про це не знати, через побоювання дітей, що їх позбавлять можливості доступу до Інтернету та користування гаджетами. В таких ситуаціях неможливо допомогти дитині через втаємничення факту кібербулінгу.
Також серйозною проблемою є розрив поколінь стосовно вміння використовувати комп'ютерні технології та ставлення до он-лайн спілкування. Старше покоління може не усвідомлювати проблему кібербулінгу через недостатню поінформованість про небезпеки, з якими дитина може зустрітися в кіберпросторі, а також нерозуміння важливої ролі віртуального спілкування для сучасних дітей та підлітків. З іншого боку, дитина не звертається по допомогу до батьків, знаючи їх обмежені можливості в галузі новітніх інформаційних технологій.
Серед причин кібербулінгу А. Баранов відмічає прагнення до переваги над іншими, бажання самоствердитись, підвищення самооцінки за рахунок приниження інших, переживання власної неповноцінності, бажання помститися, заздрість, знущання заради розваги, конформність, сімейні проблеми, низьку емпатію [9].
Виокремлюють такі форми кібербулінгу [2, с. 50]:
1. залякування - погрози через повідомлення в месенжерах чи соціальних мережах, що повторюються не один раз;
2. кіберсталкінг - переслідування жертви, що викликає в неї страх та побоювання за свою безпеку;
3. наклеп - образа та поширення неправдивої інформації, де жертва звинувачується в тому, що не робила;
4. остракізм - виключення жертви з групи чи заборона доступу в чати;
5. обман - навмисне уведення жертви в оману, маніпуляція інформацією, отриманою нечесним шляхом; публікація без згоди жертви її особистої інформації з метою принизити;
6. використання імені жертви або маскування - злочинець від імені жертви публікує образливі висловлювання або недостовірну інформацію;
7. «биття заради розваги» - злочинці знімають на відео побиття жертви та поширюють в мережі з метою її приниження;
8. порнопомста - публікація фотографій чи відео інтимного характеру, найчастіше бувших партнерів з метою помсти та приниження останніх. Цей вид кібербулінгу може супроводжуватися шантажем або погрозами подібних публікацій.
Також описані інші форми кібербулінгу: Р. Ковальскі, С. Ламберт та П. Агатстон виокремлюють флеймінг як різновид кібербулінгу та характеризують його як емоційний, бурхливий обмін репліками образливого характеру, до якого підключається багато користувачів і який переростає в цькування одного з них [10].
А. Бочавер та К. Хломов [11] відносять до кібербулінгу троллінг та гріфінг. Гріфінг (або гріферство) - це цілеспрямоване переслідування гравців у он-лайн іграх, метою якого є знущання, руйнування здобутків або блокування окремих областей гри, що звичайно викликає негативні емоції у жертви. Тролінгом називають різні повідомлення образливого, лякаючого характеру, спрямовані на слабкі місця жертви, які провокують в неї афективний вибух, а самі «троллі» отримують задоволення від маніпуляції, управління іншими і своєрідної влади над людьми.
П.Н. Кобец описав такі види кібербулінгу як аутинг, фрейпінг та кетфішинг [12]. Аутинг - викриття особистої інформації та її публікація без згоди індивіда з метою його образи та приниження. Під фрейпінгом автор розуміє зламування чужого аккаунту та публікацію негативного контенту від імені його власника без згоди останнього. Кетфішинг - це створення профілю іншої людини в соціальних мережах без її інформування та отримання згоди та розміщення там компроментуючої інформації чи фотографій. Як можна побачити з наведених вище форм кібербулінгу, це явище розвивається, «йде в ногу» з новітніми технологіями, проте в основі всіх цих різновидів лежить жорстокість, бажання отримати владу над іншою людиною, вивищитися шляхом її приниження, ствердитися в компанії однолітків або ж просто розважитися за рахунок страждань іншого. Саме тому методи подолання кібербулінгу мають бути спрямовані, перш за все на виховання гуманного ставлення до інших, поваги до особистості, розуміння цінності людського життя та розвиток емпатії, про що ми детальніше поговоримо далі.
Шляхи профілактики та подолання кібербулінгу. Через те, що явище булінгу з'явилося раніше за кібербулінг, описана значна кількість ефективних методів профілактики та подолання булінгу в освітніх закладах. Найбільш поширені методи боротьби з булінгом включають погрози, покарання, санкції стосовно булера, роботу з батьками, надання допомоги жертві насилля, медіацію (переговори) між учасниками конфлікту, створення групи підтримки жертви цькування.
Нетипові, але ефективні способи боротьби з булінгом описали Горлова І. Ю. та Кузнецова О. З. [13]. Наприклад, з учнів з високим соціальним статусом формується «Команда зв'язку», яка намагається виявляти булерів та припиняти переслідування жертв. У Казахстані запропоновано метод «Батьківської ради», який передбачає створення групи з батьків з юридичною чи правової освітою, які розглядають випадки булінгу та накладають санкції. У Швеції було запроваджено Метод Фраста: створюється спеціально навчена група педагогічних працівників, які мають блискавично відреагувати на випадок булінгу та проводять за спеціально розробленим планом бесіду з булером, яка дозволяє підкреслити шкоду душевному здоров'ю жертви булінгу, відповідальність кривдника за свої слова та вчинки та окреслити шляхи вирішення ситуації та примирення з жертвою. Відмінності кібербулінгу від булінгу зумовлюють принципово інший підхід до роботи з жертвами та переслідувачами, адже типовий для булінгу метод покращення стосунків в учнівській групі чи підвищення її згуртованості у випадку кібербулінгу застосувати неможливо. Ще однією проблемою при роботі з кібербулінгом є недостатня поінформованість жертв переслідування та їх батьків щодо правового захисту у випадку он-лайн знущань та організацій, що можуть надати допомогу. Всі держави, що зустрічаються з кіберзлочинністю, яка наносить не лише матеріальну чи фізичну шкоду, але й емоційну та психічну, змушені розробляти нові законодавчі акти стосовно запобігання кібербулінгу та створювати нові структури, що займатимуться кібербезпекою. Голованова Н.А. наводить приклад Великобританії, де з 1990 року працює законодавство, спрямоване на протидію використанню цифрових технологій із злочинною метою [2].
В Україні у 2019 році внесені зміни до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню). Кібербулінг не виокремлено як форму булінгу, але прописано, що булінгом вважаються також «діяння з застосуванням засобів електронних комунікацій» і він тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу або громадських робіт [14]. У випадку здійснення акту булінгу в межах освітнього закладу саме керівник цього закладу має втрутитись та повідомити в поліцію про факт булінгу/кібербулінгу.
Проте якими мають бути дії у випадку, якщо кривдник анонімний? Якщо у жертви немає доказів, що він навчається саме в цьому освітньому закладі? Інша проблема: чи достатньо компетентні працівники закладів освіти у встановленні ступеня нанесеної шкоди, і тим більше - у ідентифікації кіберзлочинця?
На сторінках сайтів, присвячених боротьбі з кібербулінгом, жертвам радять збирати докази та фіксувати факти знущань, робити записи та скріни розмов. Проте постає питання, наскільки жертва компетентна та вміло володіє цифровими технологіями, щоб все це зробити?
А. Бочавер та К. Хломов описують 2 основні шляхи боротьби з кібербулінгом: по-перше, це обмеження та видалення небажаного контенту, які запроваджують розробники сайтів або розміщення «тривожної кнопки», за допомогою якої можна поскаржитися на переслідувача та заблокувати його [11]. Є механізми протидії кібербулінгу, розроблені провайдерами та відомими соціальними мережами Facebook, Twitter та Instagram. Користувач має змогу повідомити про факт кібербулінгу та вимагати заблокувати переслідувача.
По-друге, це підвищення інформаційної грамотності користувачів Інтернету для уникнення ситуацій кібербулінгу чи тролінгу або ж научіння ефективно справлятися з такими ситуаціями. Взагалі більшість заходів профілактики кібербулінгу стосуються переважно інформування дітей, батьків та педагогів щодо безпечного поводження в Інтернеті та ознак та проявів кібербулінгу. кібербулінг залякування цькування жертва
Ще однією проблемою стосовно боротьби з кібербулінгом є пасивна позиція жертви та недостатня поінформованість батьків про те, що відбувається з дитиною. Через недовіру до батьків або страх покарання дитина не звертається за допомогою і сама проходить через переживання насилля та знущання. Як ми вже зазначали вище, розповсюдженою реакцією батьків на проблеми у спілкуванні дитини в Інтернеті є позбавлення доступу до гаджету або Інтернету. Для дитини це може свідчити про ізоляцію та припинення спілкування он-лайн з друзями і вона приховує факт знущань.
Тому одним з важливих кроків протидії кібербулінгу є формування довіри між батьками та дітьми, ознайомлення батьків з психічними та поведінковими ознаками того, що дитина переживає цькування, навчання батьків технікам обережного розпитування дитини щодо знущань. Також для профілактики віктимної поведінки важливим є формування у дитини з раннього віку почуття власної гідності, самоповаги, розуміння того, що ніхто не має права її принижувати та ображати і завжди є дорослі, які допоможуть у складній ситуації. На наш погляд, окремим напрямком боротьби з кібербулінгом має стати робота з переслідувачами, спрямована на формування у них емпатії стосовно жертви, розвиток емоційного інтелекту, співчуття та розуміння причиненої шкоди. На сайті osvita.gov.ua викладено рекомендації щодо протидії кібербулінгу, серед яких не лише поради жертвам та їх батькам, але й запропоновано проводити роз'яснювальну роботу із школярами, інформуючи їх «що їхні певні звички та дії, які вони вважають прийнятними, насправді можуть бути булінгом» [15].
Отже робота з попередження та припинення кібербулінгу має бути комплексною та проводитись на загально державному рівні, включати реформування законодавства та створення спеціальних відділів кіберполіції, інформування працівників закладів освіти, учнів та їх батьків стосовно кібербулінгу. При виявленні факту переслідування необхідно працювати з самим кібербулером, з жертвою та з їх батьками, докладаючи всіх зусиль, щоб ситуація не повторилася.
Висновки
Проведений аналіз проблеми кібербулінгу показав його особливості через переміщення насилля у віртуальний простір та необхідність дещо інших підходів до надання допомоги жертвам насилля та психологічної роботи з переслідувачами, ніж у ситуації булінгу. Як вид психологічного насилля кібербулінг не залишає фізичних доказів, що робить його виявлення більш складним, проте завдає серйозної шкоди психічному стану жертви та її самооцінці. Анонімність та відсутність зворотного зв'язку, знеособлення жертви посилює почуття безкарності та призводить до ескалації агресії та жорстокості.
Все це вказує на необхідність розробки законодавчих актів, програм розвитку комунікативної компетентності, емпатії, емоційного інтелекту у дітей та підлітків та посиленого інформування дітей та батьків щодо безпечної поведінки в мережі Інтернет.
Література
1. MacKay W. Respectful and Responsible Relationships: There's No App for That. The Report of the Nova Scotia Task Force on Bullying and Cyberbullying. February 2012. URL: https://papers. ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=2123494&download=yes
2. Голованова Н.А. Новые формы онлайн-преступности за рубежом. Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. 2019. № 3. С. 42-57.
3. Погорелова Е. И., Арькова И. В., Голубовская А. C. Психологические особенности подростков, включенных в ситуацию кибербуллинга. Северо-Кавказский психологический вестник. 2016. № 14/2. С. 47-53.
4. Beale, A. V. & Hall, K. R. (2007, September/October). Cyberbullying: What school administrators (and parents) can do. Cyberbullying 81(1), р. 8-12.
5. Olweus D. Bullying at School. Oxford, UK: Blackwell, 1993, P. 9.
6. Ильин Е.П. Насилие как психологический феномен. Вестник герценовского университета. 2013. № 1. С. 167-173.
7. Langos C., Sarre R. Responding to Cyberbullying: the Case for Family Conferencing. Deakin Law Review, 2015, vol. 20, № 2, р. 112.
8. Макарова Е.А., Макарова Е.Л., Махрина Е.А. Психологические особенности кибербулинга как формы интернет преступления. Российский психологический журнал. 2016. Т. 13. № 3. С. 293-311.
9. Баранов А. А. Психологический анализ причин подросткового кибербуллинга [Електронний ресурс] / А. А. Баранов, С. В. Рожина. - Режим доступу: https://cyberleninka.ru/ article/n/psihologicheskiy-analiz-prichin-podrostkovogo-kiberbullinga (дата звернення: 05.09.2022 р.).
10. Kowalski, R. M., Limber, S. P., & Agatston, P. W. (2011). Cyberbullying: Bullying in the digital age (2nd ed.). Chichester: Wiley-Blackwell.
11. Бочавер А. А., Хломов К.Д. Кибербуллинг: травля в пространстве современных технологий. Психология. Журнал Высшей школы экономики. 2014. Т. 11. № 3. С. 177-191.
12. Кобец П. Н. Противодействие угрозам киберсталкинга - важнейшей проблеме, исследуемой в рамках совершенствования аспектов информационной безопасности регионов в условиях глобализации информационного пространства. Вестник Прикамского социального института. 2017. №1 (76). С. 27-35.
13. Горлова И. Ю., Кузнецова О. З. Буллинг в образовательных учреждениях. Электронный научно-методический журнал Омского ГАУ. 2019. Спецвыпуск № 6. URL http://ejournal.omgau.ru/images/issues/2019/S06/00665_1.pdf
14. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню) Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19#Text
15. Про кібербулінг: куди звертатися та як протидіяти Режим доступу: https://vbrl- osvita.gov.ua/pro-kiberbuling-kudi-zvertatisya-ta-yak-protidiyati-13-25-41-14-12-2020/
References
1. MacKay W. Respectful and Responsible Relationships: There's No App for That. The Report of the Nova Scotia Task Force on Bullying and Cyberbullying. February 2012. URL: https://papers. ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract id=2123494&download=yes
2. Holovanova N.A. (2019) Novye formy onlain-prestupnosty za rubezhom [New types of online crimes abroad]. Zhurnal zarubezhnoho zakonodatelstva y sravnytelnoho pravovedenyia - Journal of Foreign Legislation and Comparative Law, 3, 42-57 [in Russian].
3. Pohorelova E. Y., Arkova Y. V., Holubovskaia A. C. (2016) Psykholohycheskye osobennosty podrostkov, vkliuchennykh v sytuatsyiu kyberbullynha [Psychological features of adolescents, involved in cyberbulling situations]. Severo-Kavkazskyi psykholohycheskyi vestnyk - North Caucasian Psychological Bulletin, 14/2, 47-53[in Russian].
4. Beale, A. V. & Hall, K. R. (2007, September/October). Cyberbullying: What school administrators (and parents) can do. Cyberbullying 81(1), р. 8-12.
5. Olweus D. Bullying at School. Oxford, UK: Blackwell, 1993, P. 9.
6. Ylyn E.P. (2013) Nasylye kak psykholohycheskyi fenomen [Violence as a psychological phenomenon]. Vestnyk Hertsenovskoho unyversyteta - Bulletin of Herzen University, 1, 167-173 [in Russian].
7. Langos C., Sarre R. Responding to Cyberbullying: the Case for Family Conferencing. Deakin Law Review, 2015, vol. 20, № 2, р. 112.
8. Makarova E.A., Makarova E.L., Makhryna E.A (2016). Psykholohch. osobennosty kyberbulynha kak formy internet prestuplenyia [Psychol. features of cyberbullying as a form of internet crime]. Rossyiskyi psykholohycheskyi zhurnal - Russian psychological journal, vol. 13, 3, 293-311 [in Rus.].
9. Baranov A. A., Rozhyna C.V. (2015) Psykholohycheskyi analyz prychyn podrostkovoho kyberbullynha [Psychological analysis of the reasons of teenage cyberbullying]. Vestnyk Udmurtskoho unyversyteta. Seryia «Fylosofyia. Psykhol.. Pedahohyka» - Bulletin of the Udmurt University, 1, 37- 41[in Rus.].
10. Kowalski, R. M., Limber, S. P., & Agatston, P. W. (2011). Cyberbullying: Bullying in the digital age (2nd ed.). Chichester: Wiley-Blackwell.
11. Bochaver A.A., Khlomov K.D. (2014) Kyberbullynh: travlia v prostranstve sovremennykh tekhnolohyi [Cyberbullying: Harassment in the Space of Modern Technologies]. Psykholohyia. Zhurnal Vysshei shkoly ekonomyky - Psychology. Journal of the Higher School of Economics, vol. 11, 3, 177-191 [in Russian].
12. Kobets P. N. (2017) Protyvodeistvye uhrozam kyberstalkynha - vazhneishei probleme, yssleduemoi v ramkakh sovershenstvovanyia aspektov ynformatsyonnoi bezopasnosty rehyonov v uslovyiakh hlobalyzatsyy ynformatsyonnoho prostranstva [Countering the threats of cyberstalking - the most important problem studied in the framework of improving the aspects of information security of the regions in the context of the globalization of the information space]. Vestnyk Prykamskoho sotsyalnoho instytuta - Bulletin of the Kama Social Institute, 1 (76), 27-35 [in Russian].
13. Horlova Y. Yu., Kuznetsova O. Z. (2019) Bullynh v obrazovatelnykh uchrezhdenyiakh [Bullying in educational institutions]. Elektronnyi nauchno-metodycheskyi zhurnal Omskoho HAU - Electronic scientific journal of the Omsk SAU, 6 [in Russian].
14. Zakon Ukrainy Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo protydii bulinhu (tskuvanniu) [Law of Ukraine About the introduction of amendments to the current legislative acts of Ukraine on how to counter bullying ]. Retrieved from https ://zakon. rada .gov. ua/laws/ show/2657-19#Text [in Ukraini an].
15. Pro kiberbulinh: kudy zvertatysia ta yak protydiiaty [About cyberbullying: where to go and how to avoid]. Retrieved from https://vbrl-osvita.gov.ua/pro-kiberbuling-kudi-zvertatisya-ta- yak-protidiyati-13-25-41-14-12-2020 [in Ukr.]
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Типи поведінки кібербулінгу - новітньої форми агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину, його особливості у підлітковому середовищі. Дослідження причин кібербулінгу на прикладі Степанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
курсовая работа [449,2 K], добавлен 20.12.2015Комунікація як обмін інформацією, форми міжособистого спілкування. Поняття, особливості прояву, причини виникнення та основні види комунікативних бар'єрів. Методика вивчення комунікативних бар'єрів в організації, засоби профілактики та подолання.
реферат [62,9 K], добавлен 03.12.2010Суть понять психологічного клімату, його організаційні та соціально-психологічні детермінанти, структура, форми прояву та основні види. Організація та процедура дослідження по виявленню впливу тренінгу на соціально-психологічний клімат в колективі.
дипломная работа [113,5 K], добавлен 22.08.2010Історія жорстокості до дітей в родині, теоретичні підходи до пояснення причин її виникнення. Соціально-педагогічні та психологічні характеристики жінок та дітей-жертв домашнього насилля. Види насильства щодо дітей, їх причини та наслідки, профілактика.
дипломная работа [101,9 K], добавлен 26.03.2015Теоретичні основи адиктивної поведінки, засоби профілактики. Причини виникнення у підлітків та молодих людей схильності до алкоголізму. Психологічна класифікація комп’ютерних і азартних ігор. Причини, симптоми, ознаки та шляхи подолання ігроманії.
курсовая работа [68,3 K], добавлен 13.03.2014Загальні засади попередження педагогічної конфліктності. Основні причини конфліктності в учнівському колективі. Методи профілактики конфліктності та подолання конфліктних ситуацій. Дійові практичні прийоми подолання конфліктності в шкільному колективі.
курсовая работа [119,2 K], добавлен 12.06.2010Вивчення проблеми трудоголізму як форми девіантної поведінки. Ознаки трудоголізму, причини його виникнення. Класифікація та психологічні особливості трудоголіків. Методичні основи виявлення, психологічної діагностики та профілактики трудоголізму.
курсовая работа [96,1 K], добавлен 17.06.2015Насильство над дітьми та його види. Механізми психологічної адаптації дитини до тривалого сексуального насильства. Значення тренінгу в соціально-психологічній адаптації дитини, що постраждала від сексуального насильства. Арт-терапія в роботі з дітьми.
творческая работа [29,3 K], добавлен 29.11.2010Фактори впливу на розвиток умінь професійного спілкування. Психологічні особливості і основи ефективності професійного спілкування юристів. Методика встановлення психологічного контакту. Конфлікт і його психологічна характеристика, шляхи вирішення.
курсовая работа [63,6 K], добавлен 17.01.2011Теоретичний аналіз та основні чинники творення соціально-психологічного клімату в студентському колективі, психологічні особливості регуляції взаємовідносин. Професійне становлення студента, організація дослідження та методика вивчення взаємовідносин.
дипломная работа [89,2 K], добавлен 19.09.2012
