Психологічні чинники впевненості особистості раннього дорослого віку: сучасний науковий дискурс

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні чинники впевненості особистості раннього дорослого віку: сучасний науковий дискурс

Македонська Ельвіра Олександрівна психолог, здобувач Рh.D з психології, Член Європейської Асоціації Психологів-Сексологів(ЕАПС) та НПА (EFPA) Дивізіону «Психоаналітична психологія і психотерапія»

Анотація

У статті розглянуто наявні дискусії щодо психологічних чинників впевненості особистості раннього дорослого віку. Актуальність розробки проблеми пов'язана з потребою вивчення даного феномену у силу недостатності наукових досліджень як в україномовному Інтернет-середовищі, так і зарубіжному. Мета статті полягає в узагальненні наукових дискусій (розгляд пов'язаних концепцій) щодо психологічних чинників впевненості особистості раннього дорослого віку.

В дослідженні було застосовано комплекс методів наукового пізнання: аналіз та синтез; систематизація та узагальнення наукової психологічної літератури з проблеми дослідження; конструювання власних припущень та висновків згідно законів логіки. Поняття впевненості у собі розкрито через призму вікової психології, соціальної психології, самоаналізу. Розкрито складові впевненості у собі: особистісний, когнітивний, емоційний. Виділено головні види впевненості: справжня, емоційна, тілесна, поведінкова.

Уточнено, що період ранньої дорослості (20-40 років) є особливим у силу нерівномірності розвитку пізнавальних психічних процесів. Формування впевненості особистості раннього дорослого віку досліджено за допомогою таких понять, як: «Я-концепція і ідентичність», «самосвідомість», «самооцінку», «самоефективність» із відсиланням до підліткового віку. Уточнено, що впевненість в собі являється навиком, який входить в комплекс навичок асертивності та пов'язана із оптимізмом. Підмічено, що впевненість в ранньому дорослому віці визначається рядом характеристик, вимірюваних в підлітковому віці.

У ході дослідження встановлено, що «середній рівень» самооцінки у складі феномену впевненості у собі високий у дитинстві, знижується в підлітковому віці, зростає у дорослому віці і досягає піку приблизно в середині 60-ти років, після чого знову зменшується. З точи зору саме психологічної та соціологічної науки, рівень впевненості особистості може різнитися навіть в залежності від континенту (США, Азія, Європа). Окрім цього трансформаційне «ядро» (бекграунд) впевненості у собі у чоловіків і жінок може бути діаметрально протилежним із віком. Представлене дослідження сприяє більш розширеному розумінню чинників впевненості особистості раннього дорослого віку, які умовно розподілені на внутрішні та зовнішні.

Ключові слова: впевненість, Я-концепція, ідентичність, самооцінка, самоефективність, невпевненість, чинники впевненості.

Abstract

Makedonska Elvira Oleksandrivna Psychologist, Ph.D. in psychology, Member of the European Association of Psychologists and Sexologists (EAPS) and EFPA of the Division "Psychoanalytic Psychology and Psychotherapy",

PSYCHOLOGICAL FACTORS OF PERSONALITY CONFIDENCE OF EARLY ADULT ADVENTURE: MODERN SCIENTIFIC DISCOURSE

The article discusses the existing discussions on the psychological factors of confidence in the personality of early adulthood. The urgency of developing the problem is related to the need to study this phenomenon due to the lack of research both in the Ukrainian-language Internet environment and abroad. The purpose of the article is to summarize scientific discussions (consideration of related concepts) on the psychological factors of confidence in the personality of early adulthood.

The study used a set of methods of scientific knowledge: analysis and synthesis; systematization and generalization of scientific psychological literature on the problem of research; constructing own assumptions and conclusions according to the laws of logic. The concept of self-confidence is revealed through the prism of age psychology, social psychology, introspection. The components of self-confidence are revealed: personal, cognitive, emotional. The main types of confidence are identified: real, emotional, physical, behavioral.

It is specified that the period of early adulthood (20-40 years) is special due to the uneven development of cognitive mental processes. The formation of early adult confidence is studied with the help of such concepts as: " Self-concept and identity", "self-awareness", "self-esteem", "self-efficacy" with reference to adolescence. It is clarified that self-confidence is a skill that is part of the set of assertive skills and is associated with optimism. It is noted that confidence in early adulthood is determined by a number of characteristics measured in adolescence.

The study found that the "average level" of self-esteem in the phenomenon of self-confidence is high in childhood, decreases in adolescence, increases in adulthood and peaks by the age of 60, then decreases again. From the point of view of psychological and sociological science, the level of personal confidence can vary even depending on the continent (USA, Asia, Europe). In addition, the transformational "core" (background) of self-confidence in men and women can be diametrically opposed to age. The presented research contributes to a broader understanding of the factors of confidence of the personality of early adulthood, which are conditionally divided into internal and external.

Keywords: confidence, self-concept, identity, self-esteem, self-efficacy, uncertainty, confidence factors.

Вступ

Постановка проблеми. Впевненість часто включається в теорію та дослідження раннього дорослого віку через призму підліткового віку. Актуалізація самосвідомості як чинника впевненості в собі вивчалася провідними дослідниками даного напрямку психології Фрейдом, Хорні, Еріксоном, Юнгом та ін. [9; 11; 2; 12]. Однак, цьому розгляду не вистачає глибини та складності в умовах конструювання «нового світу» із новими викликами.

Дане дослідження розширює дану нову базу знань, особливо стосовно формуючої ролі самосистеми, що розвивається під впливом соціально-середовищного контексту. Самооцінка та впевненість стосовно адаптації, стану розвитку та втручання соціальної спільноти буде розглянута як частина спеціального питання чинників впевненості особистості раннього дорослого віку. Окреслене актуалізує вивчення психологічних поглядів на дану проблему.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Більшість вітчизняних та пострадянських досліджень показують прямий взаємозв'язок самооцінки та впевненості підліткового віку та траєкторію поступової трансформації у ранню дорослість. Впевненість молодих підлітків розглядається як глобальна та недиференційована (у зв'язку зі специфікою їх розвитку), яка є односпрямованою величиною, незалежною від інших джерел впливу та однаково позитивною щодо наслідків для подальшої адаптації [3-8; 10].

Навпаки, існує інший пласт зарубіжних досліджень, де науковцями підтверджуються думки про самооцінку в структурі впевненості раннього підлітка як багатовимірну величину за структурою, на яку впливає складний, взаємозалежний масив індивідуальних та контекстуальних факторів. При цьому перебільшена впевненість (самовпевненість) може навіть перешкоджати загальному розвитку та переходу згодом у ранній дорослій вік. А «недооціненість» у соціальних мережах здатна суттєво похитнути цю впевненість [13-17].

Мета статті - узагальнити наукові дискусії (розглянути пов'язані концепції) щодо психологічних чинників впевненості особистості раннього дорослого віку. Для досягнення мети визначено наступні завдання: 1) вивчити сутність та зміст поняття «впевненість» через «Я-концепцію і ідентичність», «самосвідомість», «самооцінку», «самоефективність»; 2) узагальнити наукові підходи щодо психологічних чинників впевненості особистості раннього дорослого віку; 3) окресли перспективи подальших досліджень у даному напрямку.

При проведенні дослідження було застосовано комплекс методів наукового пізнання: аналіз та синтез; систематизація та узагальнення наукової психологічної літератури з проблеми дослідження; конструювання власних припущень та висновків згідно законів логіки.

За допомогою аналізу здійснювалося розбиття конструкту «впевненість» на частини та складові («Я-концепція і ідентичність», «самосвідомість», «самооцінка», «самоефективність» тощо). За допомогою синтезу об'єднувалися окремі елементи, щоб утворити цілісне поле («чинники впевненості» із формуванням психологічних чинників впевненості особистості раннього дорослого віку, 20-40 років).

Систематизація та узагальнення наукової психологічної літератури з проблеми дослідження дозволили виділити групи праць та пов'язані концепції щодо самооцінки та впевненості особистості раннього дорослого віку з акцентом на життєвий бекграунд, переконання, потенціал, сподівання, гендерну ідентичність тощо.

Спираючись на закони логіки (тотожності, протиріччя, виключення, достатньої обґрунтованості) сконструйовані головні висновки та перспективи подальших досліджень у даному напрямку.

Виклад основного матеріалу

Поняття «впевненість» походить від латинського слова <^Меге», що означає «довіряти»; тому впевненість у собі - це впевненість у своїй силі. Впевненість у собі - стан розуму, ясного мислення в тому, що гіпотеза чи прогноз вірні, або обраний курс дій є найкращим або найбільш ефективним для особистості [8]. Як слушно зазначає Н. Подоляк асертивність як навик впевненості у собі - це «м'який навик», який зажди буде в нагоді самодостатній особистості [7].

Я-концепція і ідентичність - це особистісні характеристики, які відіграють важливу роль в підлітковому віці і під час переходу від підліткового віку до дорослого життя. Згідно теоретичним основам Е. Еріксона, криза ідентичності є головною психологічною проблемою підліткового віку, і вирішення цієї кризи є головним завданням розвитку в цей період життя. У більш сучасних оглядах підліткового віку розвиток ідентичності і самооцінки є важливою темою [14; 16]. У той же час з'явилося безліч широко цитованих академічних досліджень про впевненість особистості і багато подій, пов'язаних концепцій, таких як «самооцінка» і «самоефективність».

Вдаючись до загальної теорії, концепція впевненості в собі зазвичай використовується як впевненість у власних особистих судженнях, здібностях, силі і т. ін. Навчитися бути впевненим - це процес розкриття своїх переконань, що викликають невпевненість в собі. Розрізняють такі види впевненості: справжня, емоційна, тілесна, поведінкова. Впевненість через повторення, впевненість в своїх ресурсах, впевненість в житті тощо [5; 6].

Впевненість може бути самовиконуваним пророцтвом, оскільки ті індивідууми, у кого вона відсутня, можуть зазнати невдачі або навіть не використати жодної спроби, тому що їм її не вистачає; ті, у кого впевненість у собі є, можуть домогтися успіху, тому що вона у них просто є, не зважаючи на ймовірність вроджених здібностей. А. Маслоу («образ мислення, код впевненості») і багато інших після цього наголошували на необхідності розрізняти впевненість у собі як узагальнену характеристику особистості і впевненість у собі відносно конкретного завдання, здатності або проблеми (самоефективності) [20]. психологічний впевненість дорослий

Впевненість у собі зазвичай відноситься до загальної впевненості. Це відрізняється від самоефективності, яку психолог А. Бандура визначив як віру в свою здатність досягти успіху в певних ситуаціях або виконати завдання [1], і, отже, це термін, який більш точно відноситься до певної впевненості у собі. Разом із тим, впевненість у собі не є спільною рисою, адже замість цього у нас є різні рівні впевненості для виконання різних дій. При цьому самі чинники впевненості особистості раннього дорослого віку вже дещо модифіковані, більш «ґрунтовні» у порівнянні із попереднім життєвим досвідом, розпочинаючи від дитинства [15].

Серед ключових характеристик впевненості у собі слід назвати те, що вона не передається у спадок, а формується; недостатність генів впевненості є просто популярним міфом; не є стійкою з плином часу, а може протягом життя змінюватися; час від часу може потребувати підкріплення (ментальної їжі). Поведінкову генетичну перспективу розвитку самооцінки у контексті впевненості досить вдало розкрито дослідниками Neiss M. B., Sedikides C., Stevenson J. [19].

Переходячи безпосередньо до вивчення психологічних чинників впевненості особистості раннього дорослого віку слід зазначити, що період ранньої дорослості (20-40 років) є особливим у силу нерівномірності розвитку пізнавальних психічних процесів. Період ранньої дорослості характеризується освоєнням професійної діяльності, самовдосконаленням, створенням сім'ї, вихованням дітей, особливостями організації вільного часу (дозвілля), що дозволяє втілити в життя нереалізований потенціал особистості.

У ранньому дорослому житті основна увага приділяється майбутньому. Багато аспектів життя відкладаються «на потім», поки діти ходять в школу, дорослі ходять на роботу і готуються до світлого майбутнього. Може існувати віра в те, що поточне життя покращиться, «як тільки я закінчу...», або «як тільки я отримаю підвищення.», або «як тільки діти стануть трохи доросліше.». В результаті може здатися, що життя проходить досить швидко. День складається з задоволення багатьох вимог, які пред'являються цими завданнями. Стимул для такої «старанної праці» полягає в тому, що все це призведе до кращого майбутнього.

Оптимізм - це загальна орієнтація на сприятливий погляд на життя разом із позитивними очікуваннями щодо власної особистості, а також навколишнього середовища. Те, що ми називаємо недепресивною самооцінкою, - це низька схильність реагувати депресивними симптомами. У той час як депресія як психологічний розлад зачіпає лише меншість людей, схильність реагувати депресивними симптомами може бути недостатньою для характеристики людей в цілому. Це настільки сильно пов'язано з низькою самооцінкою, що обидві концепції часто неможливо емпірично перенести у ранню дорослість, включаючи когнітивний, афективний і поведінковий компоненти [15].

Наявні дослідження свідчать, що «середній рівень» самооцінки змінюється протягом життя. Однак незрозуміло, чи ця траєкторія розвитку самооцінки послідовно зустрічається в різних культурах. З точи зору саме психологічної та соціологічної науки, рівень впевненості особистості може різнитися навіть в залежності від континенту (США, Азія, Європа). Узагальнення результатів засвідчує той факт, що траєкторія розвитку самооцінки в європейських та американських культурах вивчалася у багатьох дослідженнях.

В одному перехресному дослідженні, яке вивчало вікові відмінності в самооцінці в широкому діапазоні населення (від 4 до 94 років) були знайдені докази того, що «середній рівень» самооцінки у складі феномену впевненості у собі високий у дитинстві, знижується в підлітковому віці, зростає у дорослому віці і досягає піку приблизно в середині 60-ти років, після чого знову зменшується [18]. Було запропоновано два пояснення цього падіння. По- перше, втрата речей, важливих для самооцінки та впевненості у собі. Наприклад, втрата соціально-економічних позицій чи соціальних ролей закривають інші, такі як подружжя та романтичні партнери. По-друге, це зміна ставлення до себе. Більш дорослі люди починають приймати свої помилки та обмеження у міру дорослішання. Це призводить їх до скромнішого, більш шанобливого, збалансованого уявлення про себе. Впевненість у собі не так явно вже «вібрує» у обох статей після 40-ка річного віку навіть у особистостей із НРЛ (нарцисизм) [17].

Інші дослідження були присвячені вивченню вікових відмінностей впевненості особистості через самооцінку залежно від гендерної ідентичності (чоловік / жінка) від юного до літнього віку. При цьому трансформаційне «ядро» (бекграунд) впевненості у собі у чоловіків і жінок може бути діаметрально протилежним із віком. У чоловіків з часом спостерігається тенденція до збільшення, а у жінок - до зниження впевненості у собі [13]. Приміром, з віком впевненість у збереженні сім'ї у жінки слабшає разом із впевненістю залишатися якомога довше привабливою. Наразі досить цікавим видається феномен впливу соціальних мереж на впевненість у собі молодих жінок, які вже перейшли позначку 30-ти років. Надалі згідно досліджень, усередині кожної статі значні індивідуальні відмінності в траєкторіях розвитку були пов'язані з характеристиками особистості, незалежно оціненими в ранньому підлітковому віці. Хлопчики і дівчатка з високим рівнем впевненості в ранньому підлітковому віці мали абсолютно різні особистісні характеристики; щодо раннього дорослого віку, то хоча важливі відмінності зберігалися, особистісні характеристики були пов'язані також з високим попереднім рівнем впевненості.

Фактори, які впливають на самооцінку і впевненість особистості часто перетинаються і формують один одного. Але оскільки вони у ранньому дорослому віці інтенсивніше доповнюють один одного, доцільно їх умовно розподілити на внутрішні та зовнішні. Серед факторів внутрішніх: рівень сили волі; внутрішній діалог; петля компетенції / впевненості; рівень страху та сумнівів; навики боротьби зі стресом тощо. Серед зовнішніх факторів: відносини в сім'ї, думки оточуючих, небажані події, невдалі місця та час для самореалізації, життєві кризові ситуації тощо. Хоча і впевненість в собі може бути незалежна від зовнішніх чинників (багатство або любов), у той же час можуть траплятися і виключення, коли багатство (чол.) та любов (жін.) дорівнює впевненості у собі.

Спираючись на різні підходи, можемо стверджувати, що хоча впевненість у собі була помірно стабільною (до 20-ти років), спостерігається значна різниця в пізнішій впевненості в собі (ближче до 40-ка років), при цьому не враховується «досвід» більш ранньої самооцінки, так що інші фактори цілком очевидно могли мати вплив на її формування. Можна припустити, що підлітки з високою самооцінкою та рівнем упевненості у собі, ймовірно, будуть більш щасливими і ефективними людьми у ранньому дорослому віці, які з усіх сил намагатимуться знайти для себе потрібне місце в таких важливих сферах життя, як сім'я, робоче місце і суспільство.

Наш результат, згідно з яким перехід від підліткового віку до раннього дорослого віку супроводжується невеликим підвищенням впевненості в собі, узгоджується з результатами інших досліджень [13]. Тож, оцінки впевненості особистості можуть бути окремі атрибути, а також особистість в цілому (глобальна самооцінка або загальна самооцінка).

Висновки

В статті узагальнено наукові погляди щодо психологічних чинників впевненості особистості раннього дорослого віку. Головні результати дослідження можна представити в такий спосіб:

1. «Помірна» впевненість у собі - цілком стабільний атрибут. Тобто підлітки з високою або низькою упевненістю в собі в підлітковому віці також мають тенденцію мати високий або низький рівень впевненості у собі в дорослому віці.

2. Впевненість в ранньому дорослому віці визначається рядом характеристик, вимірюваних в підлітковому віці. Однак, коли впевненість у собі в підлітковому віці знаходиться під контролем, вплив інших змінних не залишається значними. У той же час кількість критичних життєвих подій не впливає на самовпевненість дорослого, коли його більш рання впевненість знаходиться під контролем.

3. Підвищення самооцінки та впевненості у собі від підліткового до раннього дорослого віку може мати такі причини: більш висока особиста автономія може надати більше можливостей для вибору областей, в яких людина компетентна, а також соціальних сприятливих ситуацій, які дадуть приріст впевненості. «Придушення» можливостей у підлітковому віці пропорційне зменшенню впевненості у собі у ранньому дорослому віці. І тільки надсильний внутрішній конфлікт, який особистість розв'язала самостійно разом із своїм «Я», побудувавши нові нейронні зв'язки вже у більш дорослому віці дасть позитивний результат щодо власного «коду впевненості».

Перспективи подальших наукових досліджень вбачаються у вивченні поведінкових атрибутів впевненості особистості та чинників впливу на її рівень згідно тендерної ідентичності та типології шлюбів (одностатеві; різностатеві пари). Даний феномен пропонується здійснювати за допомогою лонгітюдного методу віковою вибіркою досліджуваних (20-40 років).

Література

1. Бандура А. Теория социального научения. СПб.: Евразия. 2000.

2. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. М.: Прогресс. 1996.

3. Левин К., Бандура А. Гештальт-психология и социально-когнитивная теория личности. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК. 2007.

4. Лісовенко А. Впевненість у собі осіб з різною схильністю до заздрості. Наука і освіта. 2014. № 2. С. 32-37.

5. Мельничук С.К. Сутність, структурні компоненти та критерії вивчення впевненості в собі. Вісник Інституту розвитку дитини. 2012. С.134-139.

6. Мішечкіна М. Є. Онтогенетичний вимір упевненості в собі як соціально значущої якості. Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Умань: ПП Жовтий, 2010. Ч. 4. С. 185-193.

7. Подоляк Н.М. Особливості взаємозв'язків асертивності з самоставленням та впевненістю у собі. Наука і освіта. 2015. № 10. С. 97-103.

8. Ромек В. Г. Понятие уверенности в себе в современной социальной психологии. Психологический вестник РГУ. 1996, Выпуск 1 (Ч.2). С. 132-146.

9. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия. Очерки по психологии. Минск: Попурри, 2010, 480 с.

10. Хомчук О. П. Сутність впевненості у собі та її особисгісні детермінанти в підлітковому віці. Проблеми сучасної психології. Кам'янець-Подільський, 2013, Вип. 22 С. 624-641.

11. Хорни К. Самоанализ. М.: Академический проект. 2009.

12. Юнг К. Г. Аналитическая психология: Прошлое и настоящее. Москва, 1995. С. 219.

13. Block J., Robins R. W. A longitudinal study of consistency and change in self-esteem from early adolescence to early adulthood. Child Development, 1993, 64, pp. 909-923.

14. Gullotta T. P., Adams G. R., Markstrom C. A. The adolescent experience (4th ed.). San Diego, CA: Academic Press. 2000.

15. Harter S. The self. In N. Eisenberg (Ed.), Handbook of child psychology. Vol. 3: Social, emotional, and personality development (6th ed., pp. 1003-1067). Hoboken, NJ: Wiley. 2006.

16. Steinberg, L. Adolescence (4th ed.). New York: McGraw-Hill. 1996.

17. Houlcroft L. Three faces of Narcissism. 2012, Volume 53, Issue 3, pp. 274-278

18. Orth U., Erol R. Y., Luciano E. C. Development of self-esteem from age 4 to 94 years: A meta-analysis of longitudinal studies. Psychological Bulletin, 2018, 144(10), pp. 1045-1080.

19. Neiss M. B., Sedikides C., Stevenson J. Self-esteem: A behavioural genetic perspective. European Journal of Personality, 2002, 16, 351-367.

20. Maslow A. H. Motivation and Personality [Analytical Psychology: Past and Present]. N. Y.: Harpaer and Row. 1954.

References

1. Bandura, A. (2000). Teorija social'nogo nauchenija [Theory of social learning]. SPb.: Evrazija [in Russian].

2. Jerikson, Je. (1996). Identichnost': junost' i krizis [Identity: youth and crisis]. M.: Progress [in Russian].

3. Levin, K., Bandura, A. (2007). Geshtal't-psihologija i social'no-kognitivnaja teorija lichnosti [Gestalt psychology and social-cognitive theory of personality]. SPb.: Prajm- EVROZNAK [in Russian].

4. Lisovenko, A. (2014). Vpevnenist' u sobi osib z riznoju shil'nistju do zazdrosti [Selfconfidence of persons with different tendencies to envy]. Nauka i osvita - Science and education, 2, 32-37 [in Ukrainian].

5. Mel'nichuk, S.K. (2012). Sutnist', strukturni komponenti ta kriterii vivchennja vpevnenosti v sobi [The essence, structural components and criteria of studying self-confidence]. Visnik Institutu rozvitku ditini - Bulletin of the Institute of Child Development, 134-139 [in Ukrainian].

6. Mishechkina, M. C.(2010). Ontogenetichnij vimir upevnenosti v sobi jak social'no znachushhoi jakosti [Ontogenetic dimension of self-confidence as a socially significant quality]. Zbirnik naukovihprac' Umans'kogo derzhavnogopedagogichnogo universitetu imeni Pavla Tichini. Uman' - Collection of scientific works of Uman State Pedagogical University named after Pavel Tychyna, 4, 185-193 [in Ukrainian].

7. Podoljak, N.M. (2015). Osoblivosti vzaemozv'jazkiv asertivnosti z samostavlennjam ta vpevnenistju u sobi [Peculiarities of relationships between assertiveness and self-esteem and selfconfidence]. Nauka i osvita - Science and education, 10, 97-103 [in Ukrainian].

8. Romek, V. G. (1996). Ponjatie uverennosti v sebe v sovremennoj social'noj psihologii [The concept of self-confidence in modern social psychology]. Psihologicheskij vestnik RGU - Psychological Bulletin of RSU, 1, 2, 132-146 [in Russian].

9. Frejd, Z. (2010). Po tu storonu principa udovol'stvija. Ocherki po psihologii [On the other side of the pleasure principle. Essays on psychology]. Minsk: Popurri [in Russian].

10. Homchuk, O. P. (2013). Sutnist' vpevnenosti u sobi ta ii osobistisni determinanti v pidlitkovomu vici [The essence of self-confidence and its personal determinants in adolescence]. Problemi suchasno'i psihologii. Kam'janec'-Podil's'kij - Problems of modern psychology, 22, 624-641 [in Ukrainian].

11. Horni, K. Samoanaliz [Self-analysis]. M.: Akademicheskij proekt. 2009.

12. Jung, K. G. (1995). Analiticheskaja psihologija: Proshloe i nastojashhee [Analytical psychology: Past and present]. Moskva [in Russian].

13. Block J., Robins R. W. A longitudinal study of consistency and change in self-esteem from early adolescence to early adulthood. Child Development, 1993, 64, pp. 909-923. [in English].

14. Gullotta T. P., Adams G. R., Markstrom C. A. The adolescent experience (4th ed.). San Diego, CA: Academic Press. 2000. [in English].

15. Harter S. The self. In N. Eisenberg (Ed.), Handbook of child psychology. Vol. 3: Social, emotional, and personality development (6th ed., pp. 1003-1067). Hoboken, NJ: Wiley. 2006. [in English].

16. Steinberg, L. Adolescence (4th ed.). New York: McGraw-Hill. 1996. [in English].

17. Houlcroft L. Three faces of Narcissism. 2012, Volume 53, Issue 3, pp. 274-278 [in English].

18. Orth U., Erol R. Y., Luciano E. C. Development of self-esteem from age 4 to 94 years: A meta-analysis of longitudinal studies. Psychological Bulletin, 2018, 144(10), pp. 1045-1080 [in English].

19. Neiss M. B., Sedikides C., Stevenson J. Self-esteem: A behavioural genetic perspective. European Journal of Personality, 2002, 16, 351-367. [in English].

20. Maslow A. H. Motivation and Personality [Analytical Psychology: Past and Present]. N. Y.: Harpaer and Row. 1954. [in English].

Размещено на Allbest.ru