Класифікація неусвідомлених явищ: межі пізнання

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

Класифікація неусвідомлених явищ: межі пізнання

Колесніченко Ліна Аліковна кандидат психологічних наук,

доцент, зав. секцією «Психологія»

кафедри педагогіки та психології,

м. Київ

Анотація

У даній статті представлена власна авторська систематизація та класифікація проявів неусвідомлених явищ. Дослідження проявів несвідомого у більшості своїй здійснювалися в межах одного психологічного напрямку: психоаналітичного. Вітчизняна психологія, яка була частиною радянської психології, тривалий час залишала без уваги теоретичний та емпіричний матеріал, накопичений психоаналізом. Вона або зводила всю психіку лише до свідомого; або вважала несвідоме частиною свідомості, її нижчими проявами, до яких відносила інстинкти та автоматизми. Саме тому розглянуто питання виділення певних форми неусвідомлених явищ, які проявляються у всіх сферах психічного, а саме когнітивній, емоційно-мотиваційній та поведінковій.

Когнітивна сфера визначає можливість пізнання людиною навколишнього світу та внутрішніх проявів. Саме психічні пізнавальні процеси забезпечують формування знань. До когнітивної сфери було віднесено субсенсорне сприймання; передчуття; стереотипне сприймання; інтуїтивне мислення; інсайт; галюцинації.

До емоційно-мотиваційної - афект, гіпнотичний стан, стани, які виникають під впливом зараження, сновидіння, потяги, бажання, мотиви, настановлення. Поведінкова сфера забезпечує реалізацію активності, інтенсивність і організацію поведінки; визначає постійні способи взаємодії людини зі світом.

До поведінкової сфери - автоматизми, сомнамбулізм, неусвідомлюваний супровід свідомих дій, психологічні захисти, стереотипи поведінки. Неусвідомлені явища - це психічні явища, що виходять за межі усвідомлення. Це вміст психічного життя, який прихований від людини. Дана систематизація дасть змогу краще зрозуміти прояви неусвідомлених явищ, що сприятиме глибинному всебічному розумінню людини та надання їй допомоги у процесі консультування кращому пізнанні та розумінні себе.

Ключові слова: неусвідомлені явища; субсенсорне сприймання; передчуття; стереотипне сприймання; інтуїтивне мислення; інсайт; галюцинації; афект; гіпнотичний стан, стани, які виникають під впливом зараження; сновидіння; потяги; бажання; мотиви; настановлення; автоматизми; неусвідомлюваний супровід свідомих дій; сомнамбулізм; психологічні захисти; стереотипи поведінки.

Abstract

Classification of unconscious phenomena: the limits of knowledge

Kolesnichenko Lina Alikovna Candidate of psychological sciences, associate professor, head of the "Psychology" section of the department of pedagogy and psychology, Vadym Hetman Kyiv National University of Economics, Kyiv,

This article presents the author's own systematization and classification author of manifestations of unconscious phenomena.

Studies of the manifestations of the unconscious were mostly carried out within the limits of one psychological direction: psychoanalytic. Domestic psychology, which was part of Soviet psychology, for a long time neglected the theoretical and empirical material accumulated by psychoanalysis. She either reduced the entire psyche to only the conscious; or considered the unconscious to be a part of consciousness, its lower manifestations, to which she attributed instincts and automatisms. That is why the issue of identifying certain forms of unconscious phenomena that manifest themselves in all mental spheres, namely cognitive, emotional-motivational and behavioral, was considered. The cognitive sphere determines the possibility of a person's knowledge of the surrounding world and internal manifestations. It is mental cognitive processes that ensure the formation of knowledge. Subsensory perception was assigned to the cognitive sphere; anticipation; stereotypical perception; intuitive thinking; insight; hallucinations.

The emotional and motivational sphere characterizes a person's attitude to the world around him, to other people, to himself and to the results of his activities in the form of experiences; motivational provides a person's incentive to activity. To the emotional and motivational - affect, hypnotic state, states that arise under the influence of infection, dreams, urges, desires, motives, attitudes. The behavioral sphere ensures the implementation of activity, intensity and organization of behavior; determines permanent ways of human interaction with the world. To the behavioral sphere - automatisms, somnambulism, unconscious accompaniment of conscious actions, psychological defenses, stereotypes of behavior. Unconscious phenomena are mental phenomena that go beyond awareness. This is the content of mental life, which is hidden from man. This systematization will make it possible to better understand the manifestations of unconscious phenomena, which will contribute to a deep comprehensive understanding of a person and help him in the counseling process to better know and understand himself.

Keywords: unconscious phenomena; subsensory perception; anticipation; stereotypical perception; intuitive thinking; insight; hallucinations; affect; hypnotic state, states that arise under the influence of infection; dreams; trains; desire; motives; setting; automatisms; unconscious accompaniment of conscious actions; somnambulism; psychological defenses; stereotypes of behavior.

Вступ

Постановка проблеми. Прояви неусвідомлених явищ пронизують все наше життя. Розуміння їх сутності та видів є необхідною умовою пізнання людини. Одним із завдань психологічного консультування є допомога людині у кращому розумінні себе, підґрунтям якого є пізнання себе та своїх проявів. Неусвідомлені явища є як частиною життя людини, так і зумовлюють певні проблеми людини. Розуміння суті прояву неусвідомлених психічних явищ розширює можливості консультування.

У своїй статті ми дамо класифікацію несвідомих явищ та спробуємо їх розкласти відповідно до рівнів психіки: когнітивного, емоційного та мотиваційно-поведінкового, що розширить можливості розуміння проявів несвідомого.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проявів несвідомого у більшості своїй здійснювалися в межах одного психологічного напрямку: психоаналітичного. Традиційно - це прояви «Воно» («Id»), «Я» («Ego»), «Над-Я» («Super-Ego») [6]. Це певні складові цих рівнів: потяги, бажання, мотиви, психологічні захисти, «Я-ідеали», «совість» тощо.

Вітчизняна психологія, яка була частиною радянської психології, тривалий час залишала без уваги теоретичний та емпіричний матеріал, накопичений психоаналізом. Вона або зводила всю психіку лише до свідомого; або вважала несвідоме частиною свідомості, її нижчими проявами, до яких відносила інстинкти та автоматизми. Творчі відкриття, які здійснювалися і з допомогою несвідомих моментів -- інтуїтивного мислення, -- називала надсвідомістю, не надаючи чіткого визначення та пояснення цьому поняттю. Спробу систематизації неусвідомлених явищ знаходимо у працях радянської вченої Ю.Б.Гіпенрейтер [2 ]. У вітчизняній парадигмі виділяють три сфери проявів психіки: когнітивну, емоційно-мотиваційну та поведінкову [3]. Когнітивна сфера визначає можливість пізнання навколишнього світу та внутрішніх проявів людини. Психічні пізнавальні процеси забезпечують формування знань. Емоційно-мотиваційна сфера. Емоційна сфера характеризує ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе та до результатів своєї діяльності у вигляді переживань. Вона містить психічні стани, емоції, почуття. Мотиваційна забезпечує спонукання людини до активності: потреби, бажання, мотиви. Взаємодіючи вони утворюють досвід людини. Поведінкова сфера забезпечує реалізацію активності, інтенсивність і організацію поведінки; визначає постійні способи взаємодії людини зі світом. До неї належать процеси цілепокладання, ухвалення рішень, процеси контролю, властивості людини, які проявляються в поведінці тощо.

Мета статті: У даній статті зробимо спробу класифікувати та систематизувати прояви неусвідомлених явищ і співвіднести їх зі сферами психіки: когнітивною, емоційно-мотиваційною та поведінковою.

Виклад основного матеріалу

Ми припускаємо, що кожна зі сфер психіки: когнітивна, емоційно-мотиваційна та поведінкова містить прояви несвідомого. Визначимо ці неусвідомлені психічні явища та продемонструємо як вони представлені в усіх сферах психічного.

Охарактеризуємо виокремлені неусвідомлені психічні явища та наведемо приклади їхньої дії.

І так, когнітивна сфера: * Субсенсорне сприймання (від лат. sub -- під і sensus -- відчуття, почуття) -- сприймання подразників, які перебувають нижче порогу чутливості. Людина завжди сприймає більше, ніж усвідомлює. Об'єкти, що сприймаються на цьому рівні, не дані (не відображаються) у вигляді образу і не усвідомлюються, але впливають на поведінку людини (дія звуків, яких не чуємо, дія світлових сигналів, які не бачимо тощо); викликають мимовільну об'єктивну реакцію, що реєструється (втома, роздратування, певні дії тощо).

Вивчення процесів субсенсорного сприймання дає змогу встановити резервні можливості людини. Наприкінці 50-х років ХХ ст. у США за допомогою засобів телебачення проводилися експерименти з дослідження впливу на поведінку людини подразників, які знаходяться нижче порогу чутливості людини і тому не сприймаються свідомістю.

Восени 1957 року кіноглядачі міста Форт Лі американського штату Нью-Джерсі дивилися фільм, над яким заздалегідь попрацювали експериментатори. Фільм називався «Picnic» («Пікнік»). У багатьох місцях у кіноплівку були вставлені кадри з написами «Ви голодні? Їжте поп-корн» і «Пийте кока-колу». Джеймс Вайкері (James Vicary), до цього не дуже успішний консультант з реклами, таємно вмонтував ці фрази, що з'являлися на 1/зооо секунди, знаючи, що людське око може зафіксувати образи, які тривають не менше 1/20 секунди. Маркетингова агенція, що розробила план цього експерименту, повідомила, що під час антракту обсяг продажу попкорну зріс на 50 %, а прохолодних напоїв -- на 18 %. Хоча до достовірності результатів цього експерименту було багато питань, і повторити його не вдалося, підпорогова реклама була заборонена в багатьох країнах як порушення прав людини.

Субсенсорне сприймання тісно пов'язане з передчуттям. Передчуття -- це немотивоване, неясне відчуття або інтуїтивне прогнозування того, що може щось відбутися, щось статися. Наведемо приклади передчуттів. Технік аеродрому оглядав і прослуховував роботу моторів трьох літаків. Всі вони відправилися в політ. Здавалося, все благополучно, але технік відчував смутне занепокоєння, з тривогою думав про одного з трьох пілотів. Через декілька годин стало відомо, що літак саме цього пілота здійснив аварійну посадку: у польоті відмовив двигун. У цьому прикладі передчуття підтвердилося. Як воно могло виникнути? Можемо припустити, що технік був досвідченим працівником. Коли він прослуховував роботу мотору, його вухо вловило якусь неритмічність у роботі мотора, якесь надслабке шурхотіння чи стукання. Ці відхилення були такі мізерні, що технік не усвідомив їх (можемо припустити, що йдеться про дію субсенсорного сприймання), але все ж викликали занепокоєння, неясне очікування біди, передчуття.

Стереотипне сприймання - це стандартизований образ або стійке уявлення про певні явища чи об'єкти, в якому виявляються звичні способи сприймання, розуміння, ставлення людини до них. У кожного народу, у кожної нації є власні стереотипні уявлення про навколишній світ, про людей, про представників іншої культури. Можна відстежити ці стереотипи в анекдотах про різні національності, в уявленнях про те, як мають поводити себе жінки чи чоловіки. Стереотипи сприймання можна показати на ставленні до щурів у різних країнах. У більшості європейських країн до щурів ставляться негативно, щур викликає відразу, страх тощо; його образ пов'язується з підступністю, руйнуванням, смертю (як рознощик чуми та інших хвороб). Індуїзм представляє щура колишнім демоном, що став їздовою твариною. Але є країни, де існує інше сприймання щура. Так, у Китаї щур пов'язувався з процвітанням. Щур (або миша) є перша тварина, що відкриває 12- річний цикл східного гороскопу. Щур в Індії є об'єктом поклоніння, «Храм Щурів» Карні Мату, розташований в місті Дешнок, здобув міжнародну популярність завдяки тому, що щури в ньому відчувають себе вельми комфортно, маючи постійне харчування і шану від місцевих жителів, які вірять, що в щурах живуть душі померлих дітей, заховані від бога смерті -- Ями.

Інтуїтивне мислення -- це вид мислення, який характеризується згорнутістю у часі, швидкістю протікання, відсутністю чітко виражених етапів, неусвідомленістю. При інтуїтивному вирішенні завдання відповідь часто з'являється неочікувано, несподівано, у вигляді «ясного бачення» вирішення проблемної ситуації. При цьому людина не може пояснити, чому саме таким має бути рішення, аргументувати його тощо. Інтуїтивне мислення тісно пов'язане з інсайтом.

Інсайт (від англ. іш^М -- проникнення в суть, осяяння, раптова здогадка, прозріння) -- це складне інтелектуальне явище, суть якого полягає в миттєвому, інтуїтивному прориві до розуміння поставленої проблеми та «раптовому» знаходженні її вирішення. Термін був введений німецьким психологом і лінгвістом-теоретиком Карлом Бюлером. Інсайт є центральним моментом творчого процесу. Ось як описує роль осяяння (інсайту) французький математик Ж. А. Пуанкаре в статті «Математична творчість». «... Я вже говорив, що винахід -- це вибір. Втім, це слово, можливо, підібране не зовсім точно, -- тут приходить в голову порівняння з покупцем, якому пропонують велику кількість зразків товарів, і він досліджує їх один за одним, щоб зробити свій вибір. У математиці зразки настільки багаточисельні, що всього життя не вистачить, щоб їх досліджувати. Те, що вас здивує насамперед -- це видимість внутрішнього осяяння, що є результатом тривалої неусвідомленої роботи; роль цієї несвідомої роботи в математичному винаході мені здається безперечною і її сліди можна знайти в інших випадках, коли це менш очевидно. Часто, коли працюють над важким питанням, з першого разу не вдається нічого, потім настає більш-менш тривалий період відпочинку і потім знову беруться за справу. Протягом першої півгодини справа знов не рухається, а потім раптом потрібна ідея приходить в голову. Можна було б сказати, що свідома робота стала плідною, оскільки була перервана і відпочинок повернув розуму його силу і свіжість. Але ймовірніше передбачити, що цей відпочинок був заповнений несвідомою роботою і що результат цієї роботи раптово з'явився математикові точно так, як це було у випадку, про який я розповідав... Є ще одне зауваження з приводу умов цієї несвідомої роботи: вона можлива або, принаймні, плідна лише в тому разі, коли їй передує і за нею слідує свідома робота... «підсвідоме» ... уміє здогадуватися краще, ніж моя свідомість, оскільки досягає успіху там, де свідомість цього не може» [5, 17-18].

Галюцинації - (новолат. hallucinatio < лат. аіистайо -- безглузде базікання, маячення, нездійсненні мрії) -- це образи, що виникають за відсутності зовнішнього подразника. В. Вони пов'язані з різними ділянками кори головного мозку, і бувають зоровими (людина бачить різних неіснуючих в реальності істот або сцени, в яких вона може брати участь), слуховими («голос згори», накази і похвали від невидимих друзів, оклики), нюховими (відчуття неіснуючих запахів), тактильні (відчуття предметів, яких насправді не існує, відчуття проходження через тіло електричного струму) тощо. Галюцинації можуть бути відносно простими, коли людина, наприклад, у зовсім порожній кімнаті бачить фігури людей або чує голоси, і складними, коли описуються цілі сцени. Галюцинації можуть бути викликані вживанням психотропних речовин, психічною хворобою, сенсорною депривацією, стресом тощо. У галюцинаціях проявляється трансформований матеріал з свідомого, передсвідомого та несвідомого.

Афективно-мотиваційна сфера психіки містить такі неусвідомлені явища: афект, гіпнотичний стан, стани, які виникають під впливом зараження, сновидіння, потяги, бажання, мотиви, настановлення.

Афект - це емоційний стан, який охоплює психіку в цілому і є стрімким, бурхливим і малокерованим. Переживаючи афект, людина не усвідомлює власні дії. Характеристики афекту:

- втрачається контроль свідомості;

- діє короткочасно;

- змінюється моторика;

- пов'язаний із стресами-потрясіннями;

- наявність конфлікту протилежно спрямованих тенденцій;

- затримка певних емоційно-поведінкових реакцій.

Якщо говорять, що людина у стані афекту втрачає голову, а потім здійснює безвідповідальні дії, то в певному розумінні, можемо припустити, і зворотне: людина тому втрачає голову, що, віддавши себе у владу афекту, виключає думку про наслідки вчинку, піддаючись неусвідомленому пориву, який її штовхає до цієї дії, підхоплює її, несе, дурманить, і вона отримує від цього неусвідомлене задоволення.

Гіпнотичний стан -- специфічний психічний стан, який характеризується звуженням обсягу свідомості та фокусуванням на змісті навіювання, що пов'язано із втратою свідомого контролю над психічними процесами, діями та переживаннями. Цей стан нагадує сон. Загіпнотизована людина реагує тільки на звертання гіпнотизера, сприймаючи їх некритично і при цьому діє автоматично. В стані гіпнозу у людини можуть виникати фізіологічні та психічні реакції, які не властиві їй у звичному стані. Стан гіпнозу може зачіпати сприймання (позитивні та негативні ілюзії, порушення відчуття суб'єктивного часу), пам'яті (забування або пригадування певних подій і фактів з минулого життя, активація процесів запам'ятовування нового матеріалу), уваги (підвищення концентрації і розподілу уваги), мислення (порушення нормальної логіки, підвищення креативності), особистості (зміна мотивації, звичок, настрою, ставлення до людини).

Стани, які виникають в процесі зараження (страх, натхнення, ейфорія, лють, агресія, гнів, наснага, запал; піднесення, порив тощо). Зараження - це процес передачі емоційного стану від однієї людини до іншої. Виникнення у людини цих станів залежить від індивідуальної схильності людини піддаватися психічному впливу, а також від особливостей людини, яка безпосередньо здійснює цей вплив. Особливо легко піддаються зараженню люди в натовпі. Натовп -- неорганізована спільність, що діє вкрай емоційно і одностайно; сукупність індивідів, аморфна група, в якій більшість немає прямих контактів між собою, але пов'язана яким-небудь загальним більш-менш постійним інтересом. У масових формах поведінки велику роль відіграють неусвідомлені процеси. На основі емоційного збудження виникають стихійні дії у зв'язку з будь-якими вражаючими подіями, що зачіпають головні цінності людей. ВВС зняло фільм «Століття егоїзму» 1 частина про використання дії несвідомого на поведінку людей через зараження. Едвард Бернейс, племінник З.Фройда, допомагав тютюновим компаніям зробити так, щоб жінки почали палити і йому це вдалося зробити. У цьому випадку людина в натовпі повною мірою випробовує на собі вплив первинних потягів, що активно виявляються у відчуттях загального єднання, коли психіка людей підпорядкована єдиним поривам внаслідок значного послаблення критичності.

Потяг - прагнення до задоволення неусвідомленої або слабо усвідомленої потреби, це першоджерело будь-якої психічної активності та поведінки. Аналізуючи життя та творчість української художниці Катерини Білокур можемо побачити дію потягу.

Сама художниця говорила, що щось всередині штовхає її і дає наснагу малювати, чому вона не може опиратися, незважаючи на перешкоди, заборону батьків, осуд односельців. Завдяки тому, що жінка пішла за цим поштовхом, за тим, що йшло з надр несвідомого, вона створила неймовірні картини (потяг об'єднався з талантом). Інколи, дія потягу може призвести до негативних наслідків, коли людина не може йому протистояти. Він штовхає її до певних дій, стосунків, які є шкідливими та небезпечними для людини.

Мотив - внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії. З. Фройд вважав, що людські дії, вчинки, які здаються на перший погляд випадковими, зумовлені глибинними мотивами і переживаннями, які сама людина не усвідомлює. Саме несвідомі мотиви призводять до певних дій та вчинків, обмовок, описок, забувань, нелогічних дій, регулярних переїдань, майже повної відмови від їжі тощо. З. Фройд у книзі «Психопатологія повсякденного життя» (1901) наводить такий приклад описки, яка була зроблена під впливом неусвідомленого мотиву. «Прямо неймовірний випадок описки стався в редакції одного поширеного тижневика. Редакція ця була публічно названа «підкупною», тому їй треба було дати відсіч і захиститися. Тижневик написав статтю з великим пафосом. Головний редактор прочитав статтю, автор прочитав її, звичайно, кілька разів -- в рукописі і в гранках; всі були дуже задоволені. Раптом з'являється коректор і звертає увагу на маленьку помилку, яку ніхто не побачив: «Наші читачі засвідчать, що ми завжди найкорисливіше відстоювали суспільне благо». Зрозуміло, що повинно було бути написано: «безкорисливо». Але дійсна думка із стихійною силою прорвалася і крізь патетичну фразу» [7, 13].

Настановлення -- цілісна, недиференційована і несвідома готовність людини до певного сприймання і ставлення до дійсності, яка задає напрям активності та реагування. Першим у науковий обіг цей термін ввів німецький психолог Л. Ланге (1888). У радянській психології загально психологічну теорію настановлення розробив грузинський психолог Д. М. Узнадзе Виникаючи при зіткненні потреб суб'єкта та об'єктивної ситуації їх задоволення, настановлення виступає цілісним, недиференційованим станом суб'єкта, що передує активності. Учений проводив такі досліди. Досліджуваному давали в руки дві кулі різної ваги, але однакового об'єму і пропонували порівняти їх. Як правило, у відповідь звучало, що важча куля має більший об'єм, ніж легша. Така ілюзія спостерігалася тим частіше, чим більш значущою була різниця ваги куль. Учений припускав, що ілюзія у цьому випадку пов'язана з тим, що із збільшенням ваги предмета, зазвичай, збільшується і його об'єм, і тому варіації ваги впливають на ілюзії варіації об'єму. Потім досліджуваному пропонували дві кулі різного об'єму і просили визначити, в якій руці куля більша. Отримували правильну відповідь. І так декілька разів. Через певну кількість спроб (10-15) людині давали в руки однакові за об'ємом і вагою кулі. І з'ясовувалось, що досліджуваний помилявся в їх оцінці: він сприймав їх знову різними, причому, у напрямку контрасту, тобто більшою здавалася куля в тій руці, в яку в попередніх дослідах він отримував меншу за об'ємом кулю. Д. Узнадзе зі співробітниками довели, що ці явища пов'язані з неусвідомленим настановленням людини, яке впливає на її поведінку. Виникнення настановлення залежить від наявності у людини актуальної потреби та об'єктивної ситуації для її задоволення. Наведемо два приклади дії настановлення в житті людини:

• Якщо ви йдете темною вулицею і очікуєте якоїсь загрози, то є ймовірність того, що ви почуєте чужі кроки, підозрілий шурхіт.

• Студентка складає перший екзамен, дуже хвилюється і вирішила, на всяк випадок, взяти з собою підручник з даного предмету, сховавши його під кофту. Заходить в аудиторію, підходить до столу викладача, аби взяти екзаменаційний білет. А викладач їй говорить: ”Ну що ж, давайте вашу книжку.” Студентка полотніє і дістає з під кофтини книжку. Викладач не менше знітившись, аніж студентка, говорить: ''Залікову!”

Поведінкова сфера: Автоматизми (від грец. аиюта^ -- самодіючий) -- дії, що здійснюються без безпосередньої участі свідомості. При автоматизмах встановлюється чіткий зв'язок між певними характеристиками ситуації і серією дій, які раніше були свідомими. Наприклад, як людина навчається керувати автомобілем? Все починається з засвоєння елементарних актів. Спочатку потрібно навчитися правильно розташовуватися за кермом та послідовно виконувати необхідні функції: візуальний контроль навколишнього простору, перемикання коробки передач у потрібний режим, регулювання педалей газ-гальма, підлаштування швидкості авто під швидкість автомобільного потоку, утримання полоси руху тощо. Опрацьовується кожна дія окремо в певній послідовності. Все це здійснюється під пильним контролем свідомості та забирає чимало енергії. Поєднуючись, ці елементарні акти стають підґрунтям складної техніки керування. Просуваючись від простих дій до складних, багаторазово повторюючи рухи і дії, людина починає робити їх автоматично у певній послідовності, набуваючи майстерності. Аналогічно відбувається формування навичок писати, їздити на велосипеді, грати на музичному інструменті тощо. Отже, дії, які на початку вимагають контролю свідомості для їх виконання через багаторазове повторення стають автоматичними і переходять на рівень передсвідомого, завдяки чому, розвантажується робота свідомого. неусвідомлений поведінковий пізнання інсайт

Неусвідомлюваний супровід свідомих дій -- це мимовільні рухи, тонічна напруга, міміка, пантоміміка і вегетативні реакції (сльози, тремтіння, зміни зіниць). Приклад: коли людина говорить неправду, вона зазвичай мимовільно торкається свого підборіддя або носа; якщо людина під час розмови чує цікаву інформацію, то мимовільно у неї розширюються зіниці; якщо студент занудьгував підчас лекції, то починає мимовільно дивитися на двері або на вікна тощо. Такі прояви реагування супроводжують спілкування між людьми і є додатковими (разом з мовленням) засобами комунікації, які називаються невербальними. Вони можуть бути використані як об'єктивні показники різних психологічних характеристик людини -- його намірів, відносин, бажань, думок тощо.

Сомнабулізм (від лат. Бошпш -- сон і ашЬиІаге -- гуляти) -- особлива складна форма неусвідомленої поведінки, пов'язана з ходінням вночі у стані сну. Під час сну, як писав І. П. Павлов, розвивається охоронне гальмування, що поширюється на кору великих півкуль і підкоркові структури. При сомнамбулізмі гальмування охоплює лише кору і не поширюється на підкірку. Але окремі ділянки кори, наприклад, центр руху, що здійснює регуляцію рухів і їх координацію, зоровий і тактильний центри залишаються в активному стані. Гальмуванням інших відділів кори можна пояснити відсутністю контролю за своїми діями і те, що в подальшому людина не пам'ятає, де вона ходила, що робила, а також те, що людина не відчуває страху, коли ходить небезпечними місцями. Причинами лунатизму можуть бути: наслідки травми (родова травма, струс мозку) або гіпоксія мозку (киснева недостатність, наприклад, при пологах), нейроіфекції (наприклад, енцефаліт); підвищений рівень тривожності.

Ознаки сомнамбулізму:

1. Епізоди підйому і ходіння відбуваються в першу третину нічного сну (у фазі повільного сну), при цьому здійснюються певні стереотипні координовані рухи та дії при хорошій орієнтації в просторі.

2. Під час сноходіння спостерігається відчужений вираз обличчя з пильним поглядом, відсутність реакції на спроби вступити в контакт.

3. Вранці особа нічого не пам'ятає про ходіння уві сні.

4. Відновлення психічної активності через декілька хвилин після пробудження.

Психологічні захисти -- система несвідомих механізмів та типових способів, спрямованих на мінімізацію дезорганізуючих емоційних переживань (тривоги, страху, провини, сорому, горя, відрази, агресії тощо) у стресових, травмуючих ситуаціях і збереження самоповаги в ситуації загрози приниження, критики, осуду, невдачі тощо. У житті людина інколи помиляється, буває «не на висоті», відчуває себе винною, не може задовольнити власні потреби, отримати бажане, стикається з розставаннями, нехтуванням, смертю близьких, різними проблемами і це все викликає цілу гаму різних переживань. Психологічні захисти допомагають пережити ці виклики життя, справитися з ними або мінімізувати їх інтенсивність. Кожна людина віддає перевагу певному набору захистів, які стають невід'ємною частиною її індивідуального стилю боротьби з труднощами та способами здорової творчої адаптації до навколишнього середовища.

Автоматичне неусвідомлене використання певного захисту чи набору захистів є результатом складної взаємодії 4-х факторів:

• вродженого темпераменту; * природи стресів, пережитих у ранньому дитинстві;

• захистів, взірцем яких (а інколи і свідомими вчителями) були батьки чи інші значущі особи;

• досвіду, який був отриманий завдяки власному використанню окремих захистів.

Психологічні захисти поділяють на примітивні та зрілі. Примітивні психологічні захисти допомагають опанувати тяжкі переживання, не втратити контакт з реальністю, але при цьому людина неадекватно сприймає дійсність, викривляє та ретушує її. Адекватне розуміння реальності було б катастрофічним для неї, воно б лише посилило тривогу та дезорганізувало поведінку. До примітивних захистів належать: примітивна ізоляція, ідеалізація, знецінення, заперечення, проекція, інтроекція, розщеплення тощо.

Наприклад, заперечення («Не визнавай цього») полягає у відмові прийняти дані факти, ігнорування того, що відбулося, ставлення до події так, нібито її ніколи не було, що дає змогу опанувати страх, тривогу, провину, сором, які виникають при зіткненні з травматичною інформацією. того, що відбувається. Підґрунтям заперечення є дитячий егоцентризм, коли пізнанням керує дологічне переконання: «Якщо я не визнаю цього, значить, цього не було або цього не сталося».

Приклади - алкоголік, який завіряє, що у нього немає проблем зі спиртним; парубок, з яким дівчина припинила стосунки, вважає, що нічого не змінилося і продовжує ходити до неї, телефонувати, переслідувати; жінка, якій встановили онкологічний діагноз, не ходить на прийом до лікаря і не здає аналізи, не лікується, наївно вважаючи, що якщо вона не визнає хворобу, то якимось магічним чином уникне її. «Цього не сталося» (заперечення -- більш магічний спосіб поводження з неприємним, травмуючим, чим «це сталося, але я забуду про це, тому що це дуже боляче» (витіснення). Зрілі психологічні захисти забезпечують опанування дезорганізуючими емоційними переживаннями, збереження позитивного відчуття «Я» та цілісності людини без викривлення дійсності, тобто вони зумовлюють більш ефективний рівень регуляції поведінки та взаємодії порівняно з примітивними захистами. До них належать: раціоналізація, витискування, ідентифікація, заміщення, регресія, реактивне утворення, сублімація, ізоляція афекта тощо.

Наприклад, витіснення («Забудь про це») мимовільне усунення зі свідомості почуттів, думок, прагнень до дій, що є травмуючими для особистості, але які все одно впливають на поведінку. Психіка сама позасвідомо мимовільно «витискує, усуває» ці переживання («я забуду про це, тому що це викликає у мене певні негативні переживання: злість, огиду, страждання тощо»), оберігаючи людину від зіткнення з ними.

Стереотипи поведінки -- це способи реагування на ситуації, що склалися під впливом історико-культурних умов, соціальної групи, до якої належить людина, її індивідуального буття і попереднього досвіду. Стереотипи поведінки -- це система поведінкових навичок, які передаються з покоління в покоління.

Стереотип поведінки складається в процесі адаптації етнічної системи до навколишнього середовища. Власний стереотип поведінки сприймається членами етнічного колективу як єдино можливий, нормальний стандарт відносин, як спосіб життя і дій людей. Наприклад, в арабській культурі при зустрічі добре знайомі чоловіки тричі торкаються один до одного щоками, імітуючи триразовий поцілунок. В Омані, зустрічаючись з друзями, молоді люди труться носами. У Європі або США подібна поведінка видалася б дивною, тим часом як в арабському суспільстві це ознака дружніх або братських стосунків.

Висновки

Прояви неусвідомлених явищ можна знайти в усіх трьох сферах психіки: когнітивній, емоційно-мотиваційній та поведінковій. У когнітивній: субсенсорне сприймання, передчуття, галюцинації, інтуїтивне мислення, інсайт, стереотипи сприймання; в емоційно-мотиваційній: афект, гіпнотичний стан, стани, які виникають під впливом зараження, сновидіння; потяги, бажання, мотиви та настановлення; у поведінковій: психологічні захисти, автоматизми, сомнамбулізм, неусвідомлюваний супровід свідомих дій, стереотипи поведінки. Всі форми прояву несвідомого між собою переплетені, їх виділення і віднесення до певної сфери є відносно умовним, бо людська психіка є цілісним утворенням. Їх вивчення сприяє глибинному всебічному розумінню людини та надання їй допомоги у пізнанні та розумінні себе.

Література

1. Блейхер, В.М., Крук И.В Толковый словарь психиатрических терминов. - Воронеж: НПО "МОДЭК", 1995. - 640 с.

2. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. - М.: «ЧеРо», при участии издательства «Юрайт», 2002. - 336 с.

3. Загальна психологія: Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, 3. В. Огороднійчук, Т. М. Лисянська. - К.: Либідь, 2005. - С. 464.

4. Колесніченко Л. А. Форми прояву неусвідомлених явищ / Л. А. Колесніченко // Інноваційні рішення в сучасній науці (Innovative solutions in modern science). - № 7. -Дубаї, 2016. - С. 218-234.

5. Пуанкаре А. О науке (под ред. Л.С. Понтрягина). -- М., Наука, 1989. -- «Ценность науки. Математические науки» (пер. с фр. Т.Д. Блохинцева; А.С. Шибанов) -- стр. 399-414

6. Фрейд З. Психология бессознательного: Сб. произведений / Сост., науч. ред., авт. вступ. ст. М. Г. Ярошевский. - М.: Просвещение, 2007. - 608 с.

7. Фрейд З. Психопатология обыденной жизни. -- М.: АСТ, 2011 -- 210 с.

References

1. Blejher, V.M., Kruk, I.V (1995). Tolkovyj slovar' psihiatricheskih terminov [Interpretive dictionary of psychiatric terms]. Voronezh: NPO "MODJeK" [in Russian].

2. Gippenrejter, Ju. B. (2002). Vvedenie v obshhuju psihologiju [Introduction to general psychology]. M.: «CheRo», pri uchastii izdatel'stva «Jurajt» [in Russian].

3. Skripchenko, O. V. , Dolins'ka, L. V. , Ogorodnяchuk, V. , Lisjans'ka, T. M. (2005). Zagal'napsihologija [Generalpsychology]. K.: Libоd' [in Ukrainian].

4. Kolesmchenko, L. A. (2016). Formi projavu neusvоdomlenih javishh [Forms of manifestation of unconscious phenomena]. Innovacijni rishennja v suchasnij nauci - Innovative solutions in modern science, 7, 218-234 [in Ukrainian].

5. Puankare, A. (1989). O nauke [About science]. M., Nauka [in Russian].

6. Frejd, Z. (2007). Psihologija bessoznatel'nogo [Psychology of the unconscious]. M.: Prosveshhenie [in Russian].

7. Frejd, Z. (2011). Psihopatologija obydennoj zhizni [Psychopathology of everyday life]. M.: AST [in Russian].

Размещено на Allbest.ru