Суб'єктивна важливість комунікативних навичок лікаря

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра загальної і медичної психології

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

Суб'єктивна важливість комунікативних навичок лікаря

Бржевський К.В.

В наш час серед навичок необхідних для лікаря на передній план виходять навички комунікації, якими раніше нехтували, приділяючи увагу лише професійній компетенції, знанням з медицини. Наразі частіше серед професійних компетенцій лікаря виокремлюють і комунікативні навички, як складову успішної діяльності спеціаліста, побудови відносин «лікар-пацієнт», ефективності взаємодії. Очевидно, що такий підхід допомагає при зборі анамнезу, при поясненні стану пацієнта та формуванні продуктивних відносин.

Важливість комунікативних навичок при зборі анамнезу підтверджують і наукові дані. Адже коректний збір анамнезу вимагає уважності до пацієнта, вміння говорити тактовно, структуровано. І хоча в більшості випадків діагнози на основі первинного збору анамнезу правильні, але все ж є й нерідкі винятки. Так, зазначається, що лікарі схильні вважати, що їх діагноз чи припущення на основі анамнезу є вірним. Навіть, у випадках, коли це очевидно не так (Eta S. Berner Mark L., 2008). Можлива некритичність лікаря до своєї діяльності та труднощі спілкування з пацієнтами, очевидно, сприяють поширенню помилок. Вважається, якщо лікарі приділяли більше уваги комунікації при зборі анамнезу, то можна було б уникнути більшої кількості помилок та непорозумінь. Також, є дані, що підтверджують неоднозначність власних самозвітів лікарів. Зокрема, дослідження з 204 чоловіків та 196 жінок - виявляє значну розбіжність в оцінці реальних комунікативних навичок лікарів та їх власними уявленнями про свою комунікативну компетентність Shiraly, R., Mahdaviazad, H., & Pakdin, A. (2021). Що лише підтверджує зв'язок комунікативної компетентності і здатності до самокритики.

Також, останні дослідження показують важливість комунікації й у багатьох інших аспектах, що включають суб'єктивні самозвіти, емоційне самопочуття, ефективність фармакотерапії тощо. Наприклад, навчання вербальній взаємодії з пацієнтами серед лікарів показує медичні результати серед хворих, що страждають на гіпертонію, як от збільшення прихильності до лікування, зменшення наслідків стану гіпертонії Tavakoly Sany & Peyman, N. (2020). Також, є можливий вплив на прихильність до лікаря.

Провідні медицини світу вважають комунікативну освіту лікарів - одним з основних пріоритетів у формуванні професійної особистості. Адже це дозволить покращити спілкування типу «медичний працівник - лікар».

Підтримка лікарів допомагає ефективному прийому лікарських засобів пацієнтами. Це є однією з функцій лікаря і, як не парадоксально, відповідальністю. Відомі випадки, коли пацієнти скептично ставляться до прийому ліків та потребують едукації в клінічному плані, що може слугувати доказом проблеми комунікації.

Так, наприклад, деякі дослідження показують, що серед пацієнтів з хронічними захворюваннями, як от пацієнтів з діабетом, приймають близько 50% призначених ліків. Особливо ясно тенденція проявляється у депресивних пацієнтів. Серед причин неефективної фармакотерапії виділяють погану комунікацію постачальника й пацієнта, недостатність знань про препарат й правила його застосування. Лікарі мають змогу пояснювати фармакологічний аспект лікування, покращуючи прихильність до препаратів (Elizabeth H.B., 2008). Користь є й від ставлення лікаря до пацієнта та його проблеми, фокусу його уваги. У випадках коли лікарська взаємодія є орієнтованою на пацієнта, підвищується користь та ефективність лікування. Пацієнти звітували, що таке спілкування сприяє почуттю «знаходження спільної мови». В свою чергу, це почуття було пов'язаним з покращенням емоційного здоров'я та меншою кількості занепокоєності, направлень до діагностики, медичних тестувань (Stewart M., & Jordan, J., 2000).

Серед 82 волонтерів було проведено опитування щодо суб'єктивної важливості комунікативних навичок та важливих аспектів сприйняття лікаря. Опитування мало на меті показати неочевидні детермінанти прихильності й довіри до лікарів, що вони дійсно турбують людей. Респонденти мали відзвітувати власну думку щодо важливості чи не важливості певних рис особистості лікаря, що вони прямо не пов'язані з компетенціями у медичних питаннях, знанням медицини. Опитання складалось з двох типів питань - з можливістю відповіді «так»/«ні», а також питання зі шкалами від 1 до 5, де «1» це абсолютно не важлива риса, а «5» це обов'язкова риса.

Виявилось, що опитані вважали більшість цих навичок необхідними. Особисту привабливість лікаря вважали обов'язковою чи майже обов'язковою рисою - близько 40% опитаних, середнє значення шкали «не важлива риса - обов'язкова риса» обрали близько 27,5% опитаних.

Охайний вигляд більшість опитаних вважають обов'язковою чи майже обов'язковою рисою - близько 92,7% опитаних, середнє значення обрали близько 4,9 %.

Вміння спеціаліста пояснювати медичні тонкощі необхідною рисою визначила дещо менша кількість опитаних - обов'язковою чи майже обов'язковою цю рису вважали - 91,3%, середню ж позначку шкали обрали - близько 4,9%.

Цікаво, що приємну зовнішність лікаря як важливу рису (обов'язкову чи майже обов'язкову) - близько 41,5%, з яких - 9,8% назвали її обов'язковою. Середнє значення шкали -24,4%, мінімальне - близько 4,9%.

Важливою рисою лікаря «врівноваженість» вважають обов'язковою - всі опитані, співчутливість - 61%, неконфліктність - 95,1%, ввічливість - 92,7%, тактовність - 90,2%, впевненість - 95,1%, вміння побудувати довірливі відносини - 80,5%, почуття взаєморозуміння з лікарем важливим повважали - 92,7% опитаних.

При цьому, впевненість лікаря вважають важливою рисою 100% опитаних чоловічої статі і близько 93,1% жіночої статі.

Охайність як обов'язкову рису обрали 79,9% опитаних жіночої статі та 41,6% чоловічої.

Довірливі відносини ж вважають важливими - 75% чоловіків та 82,8% жінок.

Приємну зовнішність визначили важливою ознакою - близько 41,6% відсотків чоловіків (з них для 16,7% ця риса є обов'язковою) та 41,4% жінок (з них для 6,9% ця риса є обов'язковою)

комунікативний лікар пацієнт

Висновки

Тож, як ми виявили, для пацієнтів є важливими не лише знання та медична компетентність лікаря, а й охайність, вміння будувати довірливі відносини, пояснювати медичні тонкощі, врівноваженість тощо. Навички лікаря мають непрямий вплив на пацієнтів та корелюють з кращим сприйняттям лікаря, більш високою ефективність фармакотерапії та лікування. Тож, формування комунікативних навичок лікаря - один з основних пріоритетів у його навчанні.

Література

Elizabeth H.B., Paul Ciechanowski. Working With Patients to Enhance Medication Adherence. 2008. URL: https:// diabetesiournals.org/clinical/article/26/1/17/1982/Working-With-Patients-to-Enhance-Medication.

Berner, E. S., & Graber, M. L. (2008). Overconfidence as a cause of diagnostic error in medicine. The American journal of medicine, 121(5 Suppl), S2-S23. https://doi.org/10.1016/j.amjmed.2008.01.001

Stewart, M., Brown, J. B., Donner, A., McWhinney, I. R., Oates, J., Weston, W. W., & Jordan, J. (2000). The impact of patient-centered care on outcomes. The Journal of family practice, 49(9), 796-804. URL: https://pubmed.ncbi.nlm.nih. gov/11032203/.

Shiraly, R., Mahdaviazad, H., & Pakdin, A. (2021). Doctor-patient communication skills: a survey on knowledge and practice of Iranian family physicians. BMC family practice, 22(1), 130. https://doi.org/10.1186/s12875-021-01491-z

Tavakoly Sany, S. B., Behzhad, F., Ferns, G., & Peyman, N. (2020). Communication skills training for physicians improves health literacy and medical outcomes among patients with hypertension: a randomized controlled trial. BMC health services research, 20(1), 60. https://doi.org/10.1186/s12913-020-4901-8

Размещено на Allbest.ru