Аналітична робота з підлітками як проходження Шляху Героя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад «Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Житомирської обласної ради

АНАЛІТИЧНА РОБОТА З ПІДЛІТКАМИ ЯК ПРОХОДЖЕННЯ ШЛЯХУ ГЕРОЯ

Дем'янчук Олена Олексіївна кандидат педагогічних наук,

старший викладач кафедри психології

Адамович Ірина Валентинівна кандидат педагогічних наук,

старший викладач кафедри педагогіки й андрагогіки

Анотація

Аналітична робота з підлітками є одним із найскладніших і містичних процесів, у якому стає можливою зустріч із душею дитини у стані її переходу до дорослості.

Доросла дитина проходить складний шлях: зі вчорашнього хлопчика чи дівчинки, з яким можна було хоч якось домовитися, раптом виглядає насуплений, усім і весь незадоволений бунтар, який знецінює будь-які зусилля, без певного віку, нічого не бажаючий, ні до чого не прагне. що в'язне в тому, що безглуздо для його батьків, але при цьому тонко маніпулює і вміє поранити в найболючіше місце.

Але чого хоче хлопчик чи дівчинка у період свого переходу до юності, чи від юності до дорослості? Визнання цінності та унікальності переживань самого підлітка іноді стає єдиним містком для розвитку подальших терапевтичних відносин. шлях герой підлітковий дитина

Шлях, який проходить дитина у своєму розвитку від дитинства до юнацтва, може бути описаний у символічних категоріях архетипу «Шлях героя». Шлях Героя є настільки важливим феноменом, який захоплює, і в той саме час є головним у будь яку епоху. Кожен із нас знаходиться в тій чи іншій точці свого власного Шляху. Про нього можна не знати, але в ньому не можна перебувати. У цьому феномені відбивається вся історія цивілізації - це проходження Великого Шляху до стану Людини Усвідомлюючої. Кожна розказана історія несе в собі відбиток архетипу Шляху Героя, починаючи з давніх міфів, легенд та казок, і закінчуючи сценаріями культових кінофільмів сучасності. У підлітковому віці перебувати дуже складно. Ця територія може бути до болю знайома, водночас переживається як нестерпна. Найчастіше ми починаємо свій шлях із вирішення проблеми зовнішньої - недостачі чогось у нашому житті, усунення навислої над нами загрози, тощо. Зовнішня проблема - це сюжет, події, факти - те, що потім впишеться в нашу біографію, те, про що ми найчастіше говоримо з друзями. Але ще є внутрішня проблема. Щось не дає нам одразу досягти бажаного, і це щось знаходиться всередині нас, а не зовні. Вирішення внутрішньої проблеми веде до вирішення проблеми зовнішньої. Розуміння того, що шлях йде зсередини назовні, може допомогти нам у звичайному житті.

Ключові слова: аналітична робота, підліток, особистість, архетип, Шлях Героя, міф.

Annotation

Demyanchuk Olena Oleksiyivna Candidate of Pedagogical Sciences, Senior Lecturer Department of Psychology Zhytomyr Regional Institute of Postgraduate Teacher Education

Adamovych Iryna Valentynivna Candidate of Pedagogical Sciences, Senior Lecturer Department of Psychology Zhytomyr Regional Institute of Postgraduate Teacher Education

ANALYTICAL WORK WITH ADOLESCENTS HOW PASSING THE PATH OF THE HERO

Analytical work with teenagers is one of the most difficult and mystical processes, in which it becomes possible to meet the child's soul in the state of it is transition to adulthood.

Keywords: analytical work, teenager, personality, archetype, Hero's Path, myth.

Постановка проблеми

Підлітковий період займає важливе місце у процесі формування особистості індивіда. Саме в цей період індивід переходить на якісно новій ступінь свого розвитку, тобто переходить з положення «дитина» в положення «дорослий» та певний час перебуває у статусі маргінальної особистості, яка належить двом культурам [7].

У системі наукових досліджень підліткового періоду розвитку індивіда загально визнаними є дві основні закономірності:

1) культурна структура підліткового віку як періоду розвитку;

2) залежність протікання підліткової кризи від культурно-історичного контексту, оскільки цей період є скоріше культурно-історичний конструктом, ніж психобіологічним феноменом [7].

Психолого-педагогічна практика роботи психотерапевта ґрунтується не тільки на інформації щодо загальних психологічних закономірностей особистісного розвитку, але й розглядає конкретну життєву ситуацію у певному часовому та просторовому континуумі.

У приватній практиці рідко до психотерапевта першим звертається підліток. Його ведуть за руку батьки, і, як правило, мати, іноді - стривожена бабуся. Мета цього звернення може бути дуже різною: «що робити, так далі жити нестерпно», до «виправте його, будь ласка», «ми не розуміємо, де помилилися», «що взагалі відбувається», «ми всі перепробували - нічого не допомагає» та ін. Психотерапевт відразу потрапляє у позицію подвійного запиту - «батьківського», і невисловленого, але не менш важливого - від самого підлітка, який у цей момент може бути закритим від контакту. Рідко хто з підлітків визнається в тому, що потребує допомоги. Тривога та нестерпність переживання «іншості» власної дитини не дає батькам будувати адекватні стосунки. Узагальнюючи досвід роботи з підлітками, виявляємо більше запитань, ніж відповідей: що являє собою аналітичну роботу з дитиною, яка дорослішає; коли закінчується консультування та починається власне аналіз; у чому тримаються відносини психотерапевта з клієнтом-підлітком, якщо фахівець сприймається як агент світу дорослих; що впливає на зміни у внутрішній динаміці підлітка та терапевтичних відносинах; в якій позиції знаходиться аналітик, який працює з підлітком, стосовно його батьків; що можна вважати добрим результатом аналітичної роботи тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемою розвитку підлітка, різних векторів його дорослішання цікавились ряд дослідників. Наприклад, Джордж Келлі визначив у своїх роботах, що людина не залишається незмінною, вона змінюється, причому швидше, ніж психологи встигають модифікувати свої теорії і підходи»; цікавий висновок зробив Ф.Дольто, назвавши підлітковий період «мутаційною фазою розвитку». А Д.І.Фельдштейн [6] наголошує, що «виявляючи гострий інтерес до сучасності, підліток шукає своє місце в навколишньому світі, тонко сприймаючи усі відхилення і недоліки у діяльності, поведінці конкретних людей і суспільних інститутів. Тому дисгармонія соціально-економічного розвитку суспільства чітко позначається на особистісному становленні підлітків»,

Ряд фахівців, як то Л.С.Виготський, Г.С.Костюк та інші розглядали формування та розвиток навичок спілкування підлітка, вияв творчості та розумових здібностей на фоні підвищеної соціальної активності. Актуальність деяких висновків уже втрачена. Нас же зацікавили питання, проблеми, а також результативність саме аналітичної роботи з дитиною, яка дорослішає; що може вплинути на зміни у внутрішній динаміці підлітка та інш., що і сприяло вибору теми нашого дослідження [6]

Мета статті - розглянути основні теоретичні аспекти аналітичної роботи з дитиною, що дорослішає як проходження Шляху Героя.

Виклад основного матеріалу

Дитина живе у світі історій та метафор задовго до того, як дізнається літери. Таким чином, мова нашого серця і мова нашої душі метафорична, а не буквальна. Дитина вирушає в дорогу, назустріч своїй підлітковості та дорослому життю. Щось у ньому дуже хоче руху вперед, хоче змін та розвитку, але колиска дитинства ще довгий час залишається привабливою. Сценарій проживання перипетій свого життя закладається ще в утробі матері та підкріплюється наступними роками, отримує своє оформлення у період переходу від дитинства до юності. Шлях наповнюється пригодами, розчаруваннями та відкриттями. І завжди за це має бути заплачено певну ціну.

При первинному зверненні батьків телефоном, психотерапевт практично завжди запитує, чи знає їх син чи донька про звернення до психотерапевта. Тут важливо зрозуміти, що брехня на благо неприпустима, оскільки може бути втрачено довіру та шанс терапевтичного діалогу. Є такі підлітки, хто просить батьків «знайти їм психолога». Результат терапії залежить від того, чи вдасться фахівцеві зацікавити дитину яка дорослішає внутрішнім пошуком.

Перша зустріч є вирішальною для того, щоб розпочати діалог з тією частиною особистості хлопчика чи дівчинки, яка справді відчайдушно потребує допомоги. Спочатку психотерапевт виглядатиме як «агент батьків» - це ж дорослим хочеться щось змінювати. Чи знали б батьки, чого просять від фахівця насправді!? Зміцніле єго штовхатиме на подвиги, а природне прагнення до автономії та сепарації від батьків посилює напругу. І це є важливою частиною шляху до дорослості.

Батькам страшно уявити, що всі ці шорсткості характеру залишаться з їхнім сином чи дочкою на все життя, і винні в цьому вони, його батьки, оскільки «не додивилися, були зайняті власними проблемами», «не змогли створити кращих умов, захистити та попередити» - все це проноситься щоразу в голові тривожних батьків, які звернулися до приватного психотерапевта за допомогою.

З одного боку, тішить, що дорослі, чуйні до стану власної дитини. Саме вони виступають замовником послуг, і вони приводять підлітка в терапію, і з іншого, це вони є тим середовищем, яке породило складності адаптації у їхнього підлітка. І тоді перед фахівцем постає дуже складне завдання - надати підтримку батькам у реалізації ними виховної позиції (і не переводити регулярні батьківські зустрічі у формат особистого аналізу), і встановити робочий альянс (наскільки це можливо) із самим підлітком.

Розпач захльостує батьків. Здається, що цей час і ці війни ніколи не закінчаться. Почуття безсилля та власної батьківської неспроможності викликає прагнення все виправити, «поки не пізно», або провокують лють і крик, потім почуття провини та напускну байдужість від усвідомлення того, що нічого виправити вже не можна.

Шлях розвитку дитини від дитинства до юнацтва, як один із векторів може бути описаний у символічних категоріях архетипу «Шлях героя». Шлях Героя - це феномен, що захоплює і є головним у будь яку епоху. Кожен проходить свій Шлях і ми всі можемо перебувати в різних його точках. Кожна розказана історія несе в собі відбиток архетипу Шляху Героя, починаючи з давніх міфів, легенд та казок, і закінчуючи сценаріями культових кінофільмів сучасності («Зоряні війни», «Володар кілець», «Гаррі Поттер», «Одного разу в казці»). "Гра престолів").

Джозеф Кемпбелл - американський міфолог, який протягом багатьох років вивчав різні легенди та міфи різних культур, захоплювався східними релігіями та юнгіанською психологією, у своєму дослідженні міфів про героя «Герой з тисячями облич» (1949) вперше використав поняття мономіф чи єдиний міф. Цей термін був запозичений із роману Джойса «Поминки по Фіннегану» [4]. На його думку, у будь-якому з відомих нам міфів герой проходить одні й ті самі випробування, той самий життєвий шлях. Одна й та сама міфологема характерна як для Стародавньої Греції чи Скандинавії, так і для індійської міфології [4]. Кемпбелл зауважив, що у всіх цих історіях і прикладах є певна «глибинна структура», яку він назвав «шлях героя». В його книзі «Герой з тисячами облич» подорож описується як низка послідовних подій: 1) поклик; 2) довірення себе призову (подолання відмови); 3) перетин порога (ініціювання); 4) здобуття зберігачів; 5) зіткнення з демонами та їх перетворення; 6) розвиток внутрішнього Я та нових ресурсів; 7) перетворення; 8) повернення додому із дарами.

Слово "Герой" грецького походження, його корінь у перекладі означає "служити", "захищати". Герой - це не той, чиє ім'я винесене на обкладинку. Герой - той, хто служить людям, боронить їх. Як ідеальний архетиповий герой можна згадати персонажа легенди, добре відомої і українській, і західній людині - святого Георгія Побідоносця. На канонічних зображеннях Георгія, крім лицаря і дракона завжди присутній третій персонаж, "врятований" - жінка, дитина чи місто вдалині (а то й усе одразу). Середньовічні іконописці зображували героя андрогінним, однаково схожим і на чоловіка, і на жінку, тому що стать героя не важлива. Героєм може бути будь-яка людина, яка стане на захист іншого. Не існує єдиної думки про те, чий мономіф -чоловічий чи загальний? Досить багато міфів та казок з героїнями-жінками, і вони мало чим відрізняються від казок про героїв-чоловіків. Герой міфу проходить самі стадії дорослішання і становлення, як і кожна людина у житті. Це робить героя таким універсальним. Ми співпереживаємо героям, коли вони схожі на нас. Ми проходимо шлях героя, навіть не знаючи про це, робимо ті ж помилки, які робили тисячі років до нас. Життя будь-якої людини є потенційним «шляхом героя». Якщо жити мандрівкою героя - це принесе найдивовижніші нагороди, але якщо від нього відвернутися - це може спричинити величезне страждання. У подорожі багато циклів смерті і відродження: у серці шляху героя - дух, що прокидається; страждання - це сигнал неузгодженості із Я закликом / з подорожжю. У шляхові героя йдеться про те, як прокинутися і відкритися - відкритися назустріч тому, що несе вам життя. І це покликання не завжди легке. Величезна перевага подорожі героя - у відчутті значущості себе та того, що ти живеш у світі. Але разом з цим вам кинутий виклик і існує ціна. Глибоко всередині кожного з нас є дар і ми тут, щоб передати його у світ. Також там глибоко всередині кожного з нас існує рана. І звичайно ж, рана не починається з нашого власного життя - ми несемо рани нашої сім'ї, ми несемо рани нашої культури, ми несемо рани всієї планети [3]. Тому в шляхові героя йдеться про розуміння того, як позитивним чином можна встановити глибокий зв'язок із цими двома енергіями, як жити зі своїм даром і як зцілити свої рани [3].

Британський поет Дерек Уолкотт говорить про різні частини Я, які є частиною спадщини кожного з нас, як людської істоти: Я, що переживає, спостерігає Я; тілесне Я; когнітивне Я; що відчуває Я, що діє Я (тілесна Самість і Самість відносин по Юнгу). Усі ці частини повинні бути узгоджені та інтегровані у переживання цілісності. Але до цього стану шлях довжиною життя [3,9]. Особливо інтенсивні людські внутрішні переживання (і позитивні, і негативні), куди у шляхові героя ми посилаємося як у поклик, заклик, покликання: заклик до дії, поклик до пригоди. заклик бути, заклик повернутися до свого духу. Можливо, деякі люди ніколи не чули цього поклику. Інші чують, але відмовляються від нього. Але ми входимо в цей світ не для того, щоб не діяти. Ми прийшли, щоб прокинутися, рости та розвиватися. Таким чином, поклик - це завжди заклик до того, щоб привнести у світ більше життєвої енергії або повернути її людям. Часто заклик до дії походить від проблеми, кризи, передбачення або від когось, хто потребує допомоги; від чогось втраченого, що треба відновити, чи якась сила у світі ослабла - і її треба оновити, зцілити, кинутий виклик - і на нього треба відповісти. Але водночас поклик може прийти від натхнення чи радості. Заклик до шляху героя може виходити і з великого страждання, і з великої радості, іноді водночас і того й іншого [3]. Покликання героя дуже відрізняється від особистої мети, що походить від Его. Ключова частина шляху героя - це прийняття заклику та зобов'язання здійснити цей шлях. Як тільки ви відповідаєте на заклик і берете на себе зобов'язання стати на шлях і пройти подорож героя, це призводить до того, що Кемпбелл називає "перетином порогу". Тепер ви перебуваєте в подорожі, ви перебуваєте у випробуванні. «Поріг» має кілька значень:

1) за порогом лежить нова територія, невідома, невизначена та непередбачувана земля обітована;

2) ви досягли зовнішніх меж зони вашого комфорту; ступити на цю нову територію - вирішальний момент подорожі героя;

3) поріг є фатальною рисою, за якою ви не можете повернутися. Ваша звичайна свідомість знає лише, як створювати різні версії того, що вже відбувалося. Вона не може створювати нові реальності, і тоді виникають реакції дезорієнтації - параліч, замішання, тремтіння, невпевненість, непритомність тощо. Це все - «тонкі сигнали», які звуть вийти за рамки того, де ви коли-небудь були раніше [3]. Кемпбелл вказує, що коли ви збираєтеся рухатись шляхом героя, ви повинні знайти собі зберігачів. Ними можуть бути справжні люди - друзі, наставники, члени сім'ї. Ними можуть бути також історичні постаті чи міфічні істоти [4]. Одне з основних завдань у шляхові героя - те, як поводитися з «негативною інакшістю» внутрішніми та зовнішніми демонами. Демони - це сутності, які намагаються перешкодити вашому шляху, часом погрожуючи навіть самому вашому існуванню та існуванню тих, з ким ви пов'язані. Кемпбелл вказує, що спочатку демон сприймається як щось, що знаходиться поза вами і налаштований проти вас, проте шлях героя приводить вас до розуміння, що проблема не в тому, що знаходиться поза вами, а в тому, що всередині вас. І демон, зрештою, - це просто енергія, яка не хороша і не погана. А те, що перетворює це щось на демона, - той факт, що я його боюся чи він плутає мене. Демон служить нам дзеркалом; він викриває нашу внутрішню тінь - реакції, почуття чи частини нашого власного Я, з якими ми не знаємо, як бути, і які сприймаються як чужі.

Джозеф Кемпбелл вважає, що те, що робить щось демоном - це ваше ставлення до нього [4]. Відпустіть судження, відпустіть спроби змінити його, просто з цікавістю спостерігайте. Зворотня дорога до власного глибинного Я зазвичай усіяна пастками, які виникають у великій кількості на шляху героя. Не так поза вами, як усередині вас існує щось, що вас зупиняє. Опір та невпевненість у собі - суттєві частини кожної подорожі. У кожного героя бувають довгі роздуми. Джозеф Кемпбелл в описаній ним схемі шляху героя називає це місце відмовою від покликання. Ніхто не пройде шлях перетворення, минаючи свої головні перешкоди - внутрішні та зовнішні. Зустріч із сумнівами означає, що герой наближається до порога, що він збирається зробити крок туди, де ще не бував раніше. Сумніви будуть нелогічними і невербальними, можуть проявлятися фізично - як напруження в тілі, затискачі чи страхи. Таким чином, шлях героя - це завжди шлях перетворення, особливо перетворення самого себе. У міру того, як герой розвиває в собі нові можливості і знаходить своїх охоронців, він готовий зустрітися зі своїми демонами (зі своїми власними внутрішніми тінями) і брати участь у великій трансформаційній задачі подорожі. Кемпбелл називає такі завдання «випробуваннями».

Карл Юнг мав звичай говорити, що «несвідоме завжди компенсує упередження свідомості». Процес перетворення опору і тіні - один із найскладніших у подорожі героя і, водночас, він є одним із найважливіших навичок. Ця навичка включає здатність відчути ресурс всередині проблеми, перлину всередині занепокоєння. Коли ви потрапляєте в ситуацію, в якій втрачаєте свій центр, сильніша архетипова енергія, присутня в цьому полі, може легко заволодіти вами. І якщо ця енергія негативна, то в кінцевому підсумку ви можете зробити дійсно огидний вчинок [3,9]. Буде багато відступів та невдач, буде час, коли здаватиметься, що все втрачено і майбутнього немає. Усе це передбачувані елементи шляху героя. Герой - це той, хто може відповісти на виклик та породити нові способи та можливості, щоб з успіхом з ним упоратися.

Заключна стадія шляху героя - повернення додому. Він має кілька важливих цілей. Перша - поділитися з іншими тим, що герой дізнався у своїй подорожі; коли герой повертається, він повинен знайти спосіб поділити своє розуміння з іншими. Іноді герой не хоче повертатись. Він втомився, можливо, він турбується, що інші його не зрозуміють, або він звеличився у своєму новому стані вищої свідомості. Інша проблема полягає в тому, що спільнота може і не вітати повернення лідера. Тому, як тільки велику битву успішно закінчено, постає наступне велике завдання - його інтеграція у звичайну свідомість повсякденного життя.

Хто ж такий герой? Який він? Герої бувають добровільні та ті які чинять опір. Перші рвуться в бій, прагнуть досягати мети, вони самі вирушають у подорож і спробуй утримай! "Відмова від поклику" - це не про них, у добровільних героїв він набуває зовсім інших форм. Герої-добровольці бувають надмірно самовпевнені та необережні. Вони потрапляють у колотнечу через свою нетерплячість і невміння володіти собою. Інші, навпаки, сумніваються в собі і своїх силах, часто вважають себе негідними місії, і лише сильний зовнішній стусан може змусити їх вилізти з затишної шкаралупи свого будинку і вирушити в дорогу [8].

Ще один тип героїв - це їхнє ставлення до групи, суспільства. Є герої- одинаки, відірвані від суспільства. І є герої, які існують як частина групи. Герой-суспільник на початку шляху зазвичай має залишити свою громаду. Він змушений вирушити в подорож поодинці, пройти шлях до кінця, щоб повернутися дорослим і таким, що змінився і обов'язково "принести елексир", поділитися з громадою здобутим знанням або ресурсами, битися за громаду з її ворогом. Герой-одинак навпаки на початку шляху потрапляє до громади. Йому не страшно подорожувати одному горами, лісами, долинами, йому страшно застрягти серед людей, потрапити в павутину їхніх комунікацій. І все- таки герой витримує це випробування, вчиться жити у суспільстві. Наприкінці він також обирає- залишитися чи йти далі. Зрозуміло, що герой має вирішити у дорозі безліч проблем. Щось не дає нам одразу досягти бажаного, і це щось знаходиться всередині нас, а не зовні. Це може бути і брак знань чи умінь, і якісь недоліки - запальність чи лінь, гординя чи невпевненість у собі, закритість чи наївність. Банальне правило "починати треба з себе", виявляється, передається з покоління в покоління в казках та міфах.

Шлях героя - це зміна. Які зміни переживає герой? У сценарному ремеслі зміна головного героя називається "арка персонажа", "character's arc". Головним героєм твору є той, хто найбільше змінюється. По суті "арка героя" - це і є вирішення внутрішньої проблеми, але воно не відбувається миттєво. Є дуже цікавий тип героя - герой-каталізатор. Він з'являється в історії особистості, що вже сформувалася, і займається тим, що змінює світ. Ще один тип героя, про який не можна не поговорити. Не слід плутати Антигероя з опонентом чи антагоністом. Антигерой - це також Герой, але особливий. Антигерой може бути відкинутий суспільством. Не сам пішов, як герой-одинак, а вигнаний. Як почувається відрахований студент чи звільнений співробітник, відкинутий коханець? Напевно, ближче до Антигероя, адже його переповнюють аж ніяк не добрі почуття. Треба визнати, що всі ми іноді буваємо Антигероями своєї історії.

У підлітковому віці образ Антигероя привабливіший за образ Героя. Але Антигерой має одну небезпечну рису. На відміну від Героя він зазвичай зазнає поразки у своїй історії. Антигерой - це не лиходій, який має бути повалений. Антигерой - це Герой, але той, хто програв, відкинутий, не виконав своєї місії; який повернувся зі шляху ні з чим; не зміг себе змінити.

У дітей, які росли з мінімальною батьківською підтримкою, або були з сімей, де батько чи мати перебували у депресії, гормональні зміни відбувалися раніше, ніж у їхніх ровесників. (Американський ж-л "Дитячий розвиток"2007)

З 400 дітей віком від 9-12 років у 16 діагностується клінічна депресія, у 112 - стан, близький до неї (за даними австралійського дослідження Медичного центру королеви Єлизавети).

За визначенням П. Блосса, індивідуація у підлітковому віці відбувається різними шляхами. Один із них, коли замість «розриву зв'язку з внутрішніми об'єктами» відбувається їхня поляризація; «У таких випадках соціальна роль і поведінка, цінності та мораль підлітка визначаються тим, щоб бути демонстративно несхожим на інтерналізоване імаго (внутрішні образи батьків), або навіть стати просто його протилежністю [2]. Порушення его, які можна бачити у відіграванні, труднощі з навчанням, відсутність мети, прокрастинації (схильність до постійного відкладення навіть важливих і термінових справ, що призводить до життєвих проблем і хворобливих психологічних ефектів), зміні настроїв та негативізму, часто є симптомами кризи або збою в спробах порвати з інфантильними об'єктами і, отже, вони будуть ознакою того, що сам процес індивідуації зійшов з рейок. Коли підліток повністю відкидає свою сім'ю та своє власне минуле, дізнаємось у цьому відчайдушну спробу якось обійти хворобливий процес розривання зв'язків. Усі ситуації, коли підліток тікає з дому, кидає школу, байдикує в очікуванні невідомо чого, звертається до проміскуїтету та наркотиків. У всіх цих випадках конкретність дії підміняє досягнення завдань розвитку, як, наприклад, коли географічне переміщення геть з дому підміняє психологічне дистанціювання від дитячих залежностей. У надзвичайних заходах бурхливого розриву з дитинством проявляється втеча від приголомшливої регресивної тяги до інфантильних залежностей, грандіозності, безпеки та задоволення. Для багатьох підлітків цей енергійний розрив є перепочинком, зупинкою перед тим, як відновиться прогресивний розвиток. Для багатьох, однак, він перетворюється на спосіб життя, який рано чи пізно приводить назад до регресії. Насильно створюючи фізичне, географічне, моральне та ідеологічне дистанціювання від сім'ї чи місцевості свого дитинства, цей тип підлітка прагне можливості обійтися без внутрішньої сепарації. Дорослий, підліток відкидає ресурси своїх батьків, він не здатний скористатися силою батьківського Его, так відбруньковується автономна доросла ідентичність [2].

Висновки

Саме проходження Шляху не гарантує успіху та досягнення мети, але «Дорогу здолає той, хто йде» («Просіть, і дано буде вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам», Матв 7:7). Ментально хлопчики і дівчата ще зовсім діти, їх організм стикається з усіма особливостями підліткового віку. В аналітичних дослідженнях трансформацію підліткового віку названо другою індивідуацією [2]. Проходячи кілька етапів трансформації, его дитини робить колосальний ривок від безтурботного дитинства до дорослості, від періоду латентності до зрілої генітальної сексуальності у розвитку своїх потягів [1], начебто «вилуплюючись» у розвитку своєї самосвідомості та соціальних проявах [5].

Друга індивідуація є поняття відносне: з одного боку, залежить від зрілості потягів, з другого боку, залежить від набутої стійкості структури его. Індивідуація передбачає, що зростаюча людина бере на себе дедалі більше відповідальності за те, що вона робить і ким є, замість того, щоб покладати цю відповідальність на плечі тих, під чиїм впливом та вихованням вона виросла.

Психолог як провідник. Якщо психолог супроводжує підлітка у його подорожі дуже важливо усвідомлювати, що це - не подорож психолога, а подорож юного клієнта. Коли ви намагаєтеся «врятувати» або «вилікувати» підлітка, ви надсилаєте йому повідомлення: «Так, ти - жертва. Залишайся жертвою. Я - герой, я - твій найкращий батько». Або на іншому рівні: «Я - переможець. Мені потрібна жертва, щоб моє его почувало себе добре. Я роблю все це для себе, а не для тебе.

Якщо ви - провідник на шляху - ви є охоронцем. У вас є власна подорож героя, але вона також є і у вашого клієнта-підлітка. І ваша робота полягає в тому, щоб не бути героєм у його подорожі, а швидше бути хорошим зберігачем і засобом.

Література

1. Бержере Ж. Патопсихологія. Психоаналітичний підхід. Теорія та клініка - URL: https://soulbooks.com.ua/ua/p1613311015-patopsihologiya-psihoanaliticheskij-podhod.html (дата звернення 14.12.20022 р.).

2. Проблема психічного розвитку в підлітковому віці в психоаналізі. Блос Пітер. Психоаналіз підліткового віку. - URL: https://stud.com.ua/79761/psihologiya/ problema_ psihichnogo_rozvitku_pidlitkovomu_vitsi_psihoanalizi (дата звернення 14.12.20022 р.).

3. Гилліген С., Ділтс Р. Г. Мандри героя. Шлях відкриття себе. М. Психотерапія, 2012. - 320 с.

4. Кемпбелл Джозеф. Герой, у якого тисячу облич. The Hero With a Thousand Faces by Joseph Campbell/ Bollingen Foundation Inc., New York, 1949 /BOLLINGEN SERIES XVII PRINCETON UNIVERSITY PRESS ВАКЛЕР РЕФЛ - БУК ACT 1997. Переклад А.П. Хомик; художник А. Стерлев. В-цтво. «Рефл - бук», 1997. В-цтво. «Ваклер», переклад, 1997. В-цтво. «ACT». 1997, 228 с.

5. Малер Маргарет С., Пайн Фред, Бертгманн Анн. Психічне народження людського немовляти: Симбіоз -індивідуалізація. Переклад з англ. Когито-Центр. 2011, 413 с. (Бібліотека психоаналізу).

6. Психологія підлітка. Повне керівництво. СПб. Прайм-ЄВРОЗНАК. 2003, 432 с. (Сер. : «Психологічна енциклопедія»)

7. Токарева Н. М. Сучасний підліток у системі психологопедагогічного супроводу : монографія. Кривий Ріг. 2014, 309 с. - URL: https://cutt.ly/P0dsL8t (дата звернення 14.12.20022 р.).

8. Чому ми не віримо у власні сили та як з цим боротись. https://konkurent.ua/ publication/66861/chomu-mi-ne-virimo-u-vlasni-sili-i-yak-iz-tsim-borotisya/

9. Юнг К.Г. Конфликти дитячої душі. Переклад з нім. М. Канон. 1997, 336 с. (Історія психології в пам'ятниках).

References

1. Berzhere, Zh. Patopsihologija. PsihoanaHtichnij pіdhіd. Teorija ta kllmka [Pathopsychology. Psychoanalytic approach. Theory and clinic]. soulbooks.com.ua Retrieved from https://soulbooks.com.ua/ua/p1613311015-patopsihologiya-psihoanaliticheskij-podhod.html [in Ukrainian].

2. Problema psihichnogo rozvitku v pidlitkovomu vici v psihoanalizi. Blos Piter. Psihoanaliz pidlitkovogo viku. [The problem of mental development in adolescence in psychoanalysis. Blos Peter. Psychoanalysis of adolescence]. stud.com.ua Retrieved from https://stud.com.ua/79761/psihologiya/problema_psihichnogo_rozvitku_pidlitkovomu_vitsi_psih oanalizi [in Ukrainian].

3. Gilligen, S., Dilts, R. G. (2012). Mandri geroja. Shljah vidkrittja sebe [Journeys of a hero. The way to discover yourself]. M. Psihoterapija [in Ukrainian].

4. Kempbell, Dzhozef. (1949). Geroj, u jakogo tisjachu oblich [The Hero With a Thousand Faces by Joseph Campbell. Bollingen Foundation Inc., New York, 1949 /BOLLINGEN SERIES XVII PRINCETON UNIVERSITY PRESS VAKLER REFL - BUK ACT]. V-ctvo. «Vakler» [in Ukrainian].

5. Maler, Margaret S., Pajn, Fred, Bertgmann, Ann (2011). Psihichne narodzhennja ljuds'kogo nemovljati: Simbioz -individualizacija [The mental birth of the human infant: Symbiosis-individualization]. Kogito-Centr [in Ukrainian].

6. Psihologijapidlitka [Psychology of a teenager]. SPb. Prajm-CVROZNAK [in Ukrainian].

7. Tokareva, N. M. (2014). Suchasnij pidlitok u sistemi psihologopedagogichnogo suprovodu [Modern teenager in the system of psycho-pedagogical support]. Krivij Rig [in Ukrainian].

8. Chomu mi ne virimo u vlasni sili ta jak z cim borotis' [Why we do not believe in our own strength and how to fight it]. konkurent.ua Retrieved from https://konkurent.ua/publication/ 66861/chomu-mi-ne-virimo-u-vlasni-sili-i-yak-iz-tsim-borotisya/ [in Ukrainian].

9. Jung, K.G. (1997). Konflikti ditjacho'i dushi [Conflicts of a child's soul]. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru