Інтеграція сучасних психологічних підходів до роботи з травмами війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка;

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України

ІНТЕГРАЦІЯ СУЧАСНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВ ДО РОБОТИ З ТРАВМАМИ ВІЙНИ

Кузікова Світлана Борисівна - доктор психологічних наук, професор,

Зливков Валерій Лаврентійович - кандидат психологічних наук, доцент,

Лукомська Світлана Олексіївна - кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник лабораторії методології і теорії психології

Анотація

війна психотравма постраждалий допомога

Дану статтю присвячено аналізу можливостей інтеграції сучасних психологічних підходів до роботи з травмами війни. Визначено ключові поняття - травмівний стрес, комулятивна травма, які в умовах війни набувають нових сенсів і потребують переосмислення. Доведено, що війна завжди зумовлює множинні травмівні події, які потрібно розглядати в усій сукупності. Обґрунтовано доцільність інтеграції основних підходів до психосоціальної допомоги особам, постраждалим від війни: орієнтованого на корекцію наслідків психотравм війни та на профілактику їх негативних впливів, актуалізацію посттравматичного зростання. Встановлено, що переважна більшість досліджуваних мобілізовані для подальшої боротьби за перемогу, симптоми ПТСР у них виражені несуттєво, так само як і провина, гнів, відчай, що супроводжують травмівні втрати. Усі учасники дослідження мають травмівні події, які зумовлюють роздратованість, підвищену збудливість, настороженість і проблеми зі сном, однак не призводять до посттравматичних розладів. Встановлено, що війна найбільше вплинула на систему цінностей та уявлень людей про безпечний і контрольований світ.

Ключові слова: травмівний стрес, ПТСР, горе, втрата, посттравматичне зростання, війна.

Annotation

Kuzikova S., Zlyvkov V., Lukomska S.

POSSIBILITIES OF MODERN PSYCHOLOGICAL APPROACHES INTEGRATION TO WORKING WITH WAR TRAUMAS

The article is devoted to the analysis ofpossibilities of integration of modern psychological approaches to work with war traumas. The key concepts are defined - traumatic stress, cumulative trauma, which in the conditions of war acquire new meanings and need to be rethought.

It has been proven that war always causes multiple traumatic events that need to be considered as a whole. The expediency of integrating the main approaches to psychosocial assistance to victims of war is substantiated: focused on th e correction of the consequences of war trauma and the prevention of their negative effects, the actualization of post-traumatic growth.

It was found that the vast majority of subjects are mobilized for further struggle for victory, the symptoms of PTSD in them are insignificant, as well as guilt, anger, despair, accompanied by traumatic losses. All study participants have traumatic events that cause irritability, irritability, alertness and sleep problems, but do not lead to post-traumatic stress disorder. It is established that the war had the greatest impact on the system of values and people's ideas about a safe and controlled world.

Key words: traumatic stress, PTSD, grief, loss, post-traumatic growth, war.

Постановка проблеми

Питання посттравматичних розладів та профілактики психічних порушень, що виникають в наслідок впливу на людину екстремальних факторів, у тому числі й воєнних дій, вивчаються багатьма науковцями. Зокрема, в Україні останнім часом з'явилися численні дослідження перебігу ПТСР, посттравматичного зростання та адаптації учасників бойових дій, втім від 24 лютого 2022 року в нашій країні бойові дії, травми війни, необхідність адаптації до нових умов почали стосуватися не лише військових, а 87 й цивільних осіб. Даний досвід для України є новим, здебільшого - неочікуваним, крім того, його специфіка й відмінності від зарубіжних досліджень полягають насамперед в тому, що війна триває, її тривалість невідома, так само як і довгострокові впливи на дітей та дорослих. Ми констатуємо, що дотепер адаптація вивчалася у стабільному та безпечному середовищі зі сталими нормативними умовами, наприклад, адаптація до військової служби, виконання професійних обов'язків, життя після бойових дій в умовах миру тощо, крім того, акцентувалося на стресогенності участі у бойових діях та негативному впливі травмівних подій на особистість військових і, в поодиноких випадках - цивільних мешканців Сходу України, а власне реабілітація зводилася до подолання посттравматичних станів. Зазначимо, що більшість досліджень й натепер проводяться вже після того, як переселенці досягли безпечних місць, однак значно менше відомо про людей, які продовжують жити в місцях активних бойових дій чи там, де загроза війни лишається дуже реальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Під час війни люди потерпають від впливу великої кількості травмівних подій, зокрема, від вибухів, руйнувань будівель, артобстрілів, голоду, втрати рідних і друзів. Окрім ризиків фізичного ушкодження та безпосередньої загрози життю, вони зазнають множинних і хронічних психологічних травм. Не останню чергу це стосується численних одночасних втрат (домівки, домашніх тварин, улюблених іграшок, близьких людей, які загинули) і розлучень (наприклад, з татом чи братом, які лишаються в Україні, коли дитина з мамою їде за кордон). Тобто, відбувається раптова і часто масова втрата ресурсів, яка потенційно посилюється з часом.

У сучасній психологічній науці існують два основні підходи до психосоціального втручання осіб, постраждалих від війни: перший - передбачає психосоціальну та психологічну допомогу окремим або малим групам, він орієнтований на травму та сприяє тому, аби люди швидше впоралися зі своїми стресовими переживаннями (Bryant, 2019; Neria, Nandi, Galea, 2008); другий - профілактичний, замість того, щоб зосереджуватися на минулому досвіді, інтервенції спрямовані на вирішення актуальних проблем людей, щоб вони змогли адаптуватися до максимально продуктивного життя у безпечному місці (Cohen, Mannarino, Murray, Igelman, 2006; Saltzman, Layne, 2003; Silove, 2013). Тобто, ми можемо констатувати, що нині у психології екстремальних ситуацій акцент з психопатологічного впливу (ПТСР, депресія, відхилення в розвитку) зміщено на зміну цінностей, життєвих пріоритетів і соціальних стосунків потерпілих від війни.

У даній статті ми оперуватимемо наступними поняттями, які раніше стосувалися більше військових - учасників бойових дій, а нині - усіх цивільних жителів України. Психічна травма - це сильний страх, жах чи почуття безпорадності внаслідок події, що загрожує фізичній/психічній цілісності людини або її близькому. Комулятивна травма - це переживання дітьми та дорослими численних травмівних подій за короткий проміжок часу (Hodges, Godbout, 2013; Briere, Scott, 2015). Ми наголошуємо, що війна - це завжди множинні травмівні події, які потрібно розглядати в усій сукупності та враховувати усі ймовірні впливи на психічний стан, особливо дітей.

Різні типи травм можуть мати певною мірою різний вплив: наприклад, сексуальні травми часто асоціюються з пізнішими сексуальними страхами, проблемами у сексуальній сфері або дезадаптивною сексуальною поведінкою; побої або знущання можуть спричинити подальший гнів або агресію; а психологічне насильство може особливо вплинути на зниження самооцінки. Як наслідок, можна очікувати, що ті, хто зазнає більшої кількості різних травм, також відчують більш різноманітний спектр психологічних наслідків одночасн о. Було також висловлено припущення, що накопичені ефекти множинних травм можуть посилювати тривогу, гнів або посттравматичний стрес, які, у свою чергу, мотивують використання додаткових, потенційно дез адаптивних, стратегій подолання таких як дисоціація, екстерналізація. або зловживання психоактивними речовинами (Godbout, Dutton, Lussier, Sabourin, 2009; Hamby, Elm, Howell, Merrick, 2021).

Горе - інтенсивний емоційний стан, який властивий людині при втраті когось (або чогось), з ким (або з чим) у неї був глибокий емоційний та психологічний зв'язок. Травмівна втрата - це стан горювання, зумовлений смертю близької людини, яка сталася у травмівних, неочікуваних обставинах. Т. Рандо виділила три рівні гострого горя та травмівного стресу: гостре горе з мінімальною симптоматикою травмівного стресу (тобто «нормальна» кількість травмівного стресу, виражена в «нормальному» гострому горі); виражений травмівний стрес (ПТСР ймовірний, але не обов'язковий); виражена симптоматика травмівного стресу - ПТСР та / або ускладнене горе. Під час війни травмівний стрес і горе завжди виникають одночасно і негативно позначаються на адаптаційних ресурсах дітей. Однак, якщо у дорослих ПТСР та ускладнене горювання можуть відбуватися одночасно, у дітей травмівна втрата домінує над реакціями горювання, а тому вимагає першочергової уваги. Наприклад, діти, які стали свідками жахливої смерті рідних, тортур, руйнувань, можуть страждати від повторюваних нав'язливих образів, які заважають згадувати померлого, особливо позитивні моменти з їхнього життя (Kaplow, 2012). У даному дослідженні ми поєднуємо аналіз впливу травмівного стресу на функціонування особистості із визначенням шляхів подальшої її психосоціальної інтеграції у ще воєнну, а потім і в повоєнну спільноту.

Мета статті - визначити можливості інтеграції сучасних психологічних підходів до роботи з травмами війни.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

У даному дослідженні ми порівняли травми війни осіб віком від 18 до 60 років, які залишали місця активних бойових дій шляхом внутрішньої міграції та залишалися у своїх містах і селищах під обстрілами чи в тимчасовій окупації (Київська, Сумська, Чернігівська, Харківська області України), всього у дослідженні взяли участь 236 осіб, з них 128 (54,24%) - внутрішньо переміщених осіб і 108 (45,76%) - осіб, які весь час перебували в зоні активних бойових дій. Нами використано наступні методики: опитувальник симптомів ПТСР PCL-5 (F.W. Weathers, B. T. Litz, T. M.Keane, 2013), Госпітальну шкалу тривоги і депресії (HADS, A.S. Zigmond і R.P. Snaith, 1983, А.В. Андрущенко, 2003), опитувальник посттравматичного зростання (PGI, Р. Тадеші і Л. Калхаун, в адаптації М. Магомед-Емінова, 2004), опитувальник реакцій горювання (HGRC, N S Hogan, 2001). Отримані дані опрацьовано шляхом статистичного аналізу (кореляційний r-критерій Пірсона, t-критерій Стьюдента, U-критерій Манна-Вітні) з подальшою їх якісною інтерпретацією і змістовим узагальненням. Статистична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою пакету статистичних програм SPSS 21.0.

Насамперед нами визначено особливості вираженості симптомів ПТСР за методикою PTSD Checklist for DSM-5 (PCL-5). Даним опитувальником передбачено підрахунок балів за чотирма критеріями В (інтрузії), С (уникнення), D (негативні зміни в емоціях і переконаннях) і Е (збудження). Крім того, констатується наявність критерію А (травмівної події). У вибірці внутрішніх мігрантів частка осіб, які повідомляли про наявність травмівної події становить 90,63% (116 досліджуваних), тоді як у вибірці осіб, які лишилися жити у зоні активних бойових дій - 99,22% (105 досліджуваних). При цьому травмівні події для представників цих вибірок різні. Якщо перші повідомляли про «шлях на вокзал», «дорогу до безпечного місця», то другі - про «бомбардування», «пожежі», «трупи на вулицях», остання подія звертає на себе особливу увагу - для внутрішньопереміщених осіб травмівною подією було бачити «трупи незнайомців на вулицях», а для осіб, які лишилися в зоні бойових дій - «трупи рідних, друзів і сусідів», однак в обидвох випадках бачити мертвих людей і розуміти, що можеш у будь-який момент стати одним із них, є сильним потрясінням, чи не найзначущою травмівною подією, яка зумовлює одночасно і травмівний стрес, і горювання.

Насильницька смерть на війні може бути соціально санкціонована, оскільки смерть відбувається у боротьбі за ідею, за територію, а сам загиблий часто героїзується, що значною мірою послаблює процес горювання у йогорідних. У катастрофах смерті мають масовий характер, а тому загибель кожної конкретної людини нерідко знеособлюється та знецінюється. Крім того, саме у випадку катастроф актуалізується так звана стигматизована смерть, коли катастрофа сприймається суспільством як «кара Божа» у разі стихійного лиха або «людський фактор» внаслідок техногенної катастрофи. Механізми, за допомогою яких у суспільстві справляються з раптовою смертю, також можуть вплинути на реакцію горювання. Тіло часто не може бути легко доступним для огляду рідними, тому ця реальність прийняття смерті, мертвого тіла коханої людини, заважає прийняти остаточність смерті. Тіло може не бути знайдене, або воно може бути понівечене до такого стану, що його неможливо впізнати, це також заважає прийняти реальність смерті, й, відповідно, пройти всі етапи горювання.

У табл. 1 представлено результати дослідження за методикою PCL-5, а також частотний аналіз травмівних подій, які цивільні свідки, а й іноді - учасники бойових дій, визначили як найбільш значущі, такі, що потенційно можуть зумовлювати стресові розлади та ПТСР.

Таблиця 1

Особливості симптомів ПТСР за методикою PCL-5, а також частотний аналіз травмівних подій досліджуваних