Соціально-психологічний супровід професіоналізації особистості фахівців з соціальної роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ФАХІВЦІВ З СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

Балахтар В.В., кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри педагогіки та соціальної роботи

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича,

м. Чернівці

Анотація

У статті висвітлено особливості соціально-психологічного супроводу особистості фахівців з соціальної роботи. Розглянуто сутність понять «професіоналізація», «супровід», «соціально-психологічний супровід».

На основі результатів емпіричного дослідження визначено рівень професійного становлення залежно від його стадії («самовизначення в якості фахівця»; «стадія самопроектування (життєконструювання) професійного шляху»; «саморегуляції у професійній діяльності»; «саморозвитку, самоствердження та самовдосконалення у професійній діяльності»; «самореалізація фахівця як професіонала, досягнення «акме»; «рефлексія професійного досвіду та самотворення смислу подальшого життєвого шляху»).

Ключові слова: фахівець з соціальної роботи, професійне становлення, соціально-психологічний супровід.

Аннотация

Балахтар В.В.

Социально-психологическое сопровождение профессионализации личности специалистов по социальной работе.

В статье освещены особенности социально-психологического сопровождения личности специалистов по социальной работе. Рассмотрены сущность понятий «профессионализация», «сопровождение», «социально-психологическое сопровождение».

На основе результатов эмпирического исследования определен уровень профессионального становления в зависимости от его стадии («самоопределение в качестве специалиста», «стадия самопроектирования (життєконструювання) профессионального пути», «саморегуляции в профессиональной деятельности», «саморазвития, самоутверждения и самосовершенствования в профессиональной деятельности», «самореализация специалиста как профессионала, достижения «акме», «рефлексия профессионального опыта и самосозидание смысла дальнейшего жизненного пути»).

Ключевые слова: специалист по социальной работе, профессиональное становление, социально-психологическое сопровождение.

Abstract

Balakhtar V.

Social and psychological support for the professionalization of the personality of Social Work specialist.

The article highlights the peculiarities of social and psychological support of the personality of Social Work specialists. The essence of the concepts of «professionalization», «support», «social and psychological support» is considered. The level of professional development according to its stage («self-determination as a specialist», «the stage of self design (life-design) of the professional way», «self-regulation in professional activity», «self-development, self-affirmation and self-improvement in professional activity», « the self-realization of a specialist as a professional, the achievement of «ackme», «the reflection of professional experience and self-expression of the meaning of a further life path») based on the results of the empirical research have been determined.

Keywords: Social Work specialist, the professional formation, social and psychological support.

Постановка проблеми та її зв'язок з важливими практичними завданнями

Реформування соціальної сфери, складність соціально-економічної ситуації в країні, збільшення інформаційного потоку, впровадження нових технологій, соціальних програм, внесення змін до законодавства щодо соціальної політики, соціального захисту населення та інші зміни в сучасному суспільстві зумовлюють потребу соціально-психологічного супроводу професіоналізації фахівців з соціальної роботи, здатних не лише опанувати професійно важливі якості, але й володіти особистісним потенціалом, життєстійкістю і життєздатністю в умовах сьогодення (постійних інновацій, ринкових відносин, євроінтеграції, удосконалення, урізноманітнення й ускладнення соціальної роботи з різними верствами населення тощо), вміти застосувати їх на практиці, а також протистояти екологічним, економічним, соціальним, інформаційним та іншим ризикам.

Сучасна практика соціальної роботи свідчить про необхідність вивчення процесу професійного становлення особистості фахівців й оновлення кадрового потенціалу соціальної сфери. Саме тому пріоритетом має стати соціально-психологічний супровід професіоналізації фахівців з соціальної роботи. Причому цей процес потребує статусу безперервності, як і освіта впродовж життя. Безперервність виступає як ідея, принцип професійного навчання, якість соціальної роботи, умова становлення особистості фахівця, оскільки в умовах сьогодення професіоналізацію вважають безперервним процесом становлення особи як фахівця та подальшого розвитку професіоналізму, що розпочинається з моменту початку професійної діяльності і припиняється тоді, коли особа завершує трудову діяльність [9]. Адже, якісні показники соціальних працівників впливають не лише на успішність соціальної роботи, а й, і це головне, підвищення добробуту населення і реалізацію соціальної політики держави. Тому особливо затребуваним постає організація соціально-психологічного супроводу професіоналізації, створення умов для самореалізації фахівців у сфері соціальної роботи.

Останні дослідження і публікації, виділення невирішених питань загальної проблеми, якій присвячується стаття. До проблеми соціально-психологічного супроводу становлення фахівців звертаються вітчизняні та зарубіжні науковці. Проблема становлення фахівця це, у першу чергу, проблема особистісного і соціального розвитку фахівця як суб'єкта соціальної дії, здатного орієнтуватися і вирішувати професійні завдання у мінливих соціальних умовах. Щодо тлумачення поняття «професіоналізація», то його тлумачать по-різному, а саме: спеціальну професійну підготовку особистості до майбутньої професійної діяльності, тобто саме професійну освіту; процес і результат системних перетворень особистості фахівця, що включають взаємозалежні прогресивні зміни підсистем професіоналізму діяльності і професіоналізму особистості, нормативності діяльності та поведінки і продуктивної Я-концепції [4, с. 125-126]; процес, результатом якого є формування у фахівця об'єктивної (знань, умінь, навичок та професійно важливих якостей) і суб'єктивної (сформованої адекватної мотивації) готовності до професійної діяльності) [9]. Професіоналізація поєднує два взаємозалежних компоненти соціальний і психологічний. Причому психологічний аспект відображає поняття «професійний розвиток» і характеризує становлення професійної самосвідомості, розвиток внутрішніх особистісних структур фахівця, які забезпечують ефективне виконання професійних обов'язків і функцій. Соціальний аспект відбиває поняття «професійна соціалізація», пов'язане з формуванням професійних знань, умінь і навичок, опануванням соціально-професійних норм, становленням особистості як суб'єкта професійної діяльності.

Щодо терміну «супровід», то він міцно увійшов у професійне життя як практичних психологів, педагогів, так і фахівців з соціальної роботи щодо вирішення конкретних проблем. Поняття «соціально-психологічний супровід» у сучасній психологічній літературі трактується досить широко. Причому, у науково-методичній літературі не існує єдиного підходу до визначення його цілей, завдань і змісту. Так, супровід полягає у підтримці природних реакцій, процесів і станів особистості. На думку О. Обухової, успішно організований соціально-психологічний супровід відкриває перспективи особистісного росту, допомагає особистості увійти в ту «зону розвитку», яка поки ще їй недоступна. Науковці визначають супровід як: допомогу суб'єктові у формуванні орієнтаційного поля розвитку, опираючись на внутрішній потенціал людини, а відповідальність за дію в якому несе він сам, тобто право самостійно робити вибір і нести за нього відповідальність (Е. Зеєр) [5]; складний процес взаємодії супроводжувача і супровідного, результатом якого є рішення й дія, що веде до прогресу в розвитку супроводжуваного (О. Казакова) [7, с. 24-36]; системну інтегративну технологію соціально-психологічної допомоги особистості, один з видів соціально-психологічного патронажу (М. Бітянова, Є. Козирєва, Л. Мітіна, В. Мухіна, Ю. Слюсарєв та ін.).

У словнику В. Даля супровід визначено як дію за дієсловом «супроводжувати», тобто «проводжати, супроводжувати, йти разом з метою провести, слідкувати» [3].

Під поняттям «психологічний супровід» розуміють процес організації та проведення комплексу заходів з метою подолання ускладнень, підвищення рівня загальної та ситуативної психологічної стійкості і сприяння ефективному виконанню завдань в різних умовах діяльності [9, с. 287-294]. Як зазначає Е. Зеєр, це цілісний процес вивчення, формування, розвитку і корекції професійного становлення особистості з урахуванням своєрідності і психологічних особливостей кожної стадії, а також права особистості нести відповідальність за своє професійне життя [5, с.284].

Соціально-психологічний супровід професіоналізації фахівця з соціальної роботи передбачає створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку і саморозвитку особистості, професійного становлення шляхом його індивідуалізації та захисту соціального і психічного здоров'я усіх працівників соціальної служби шляхом застосування методів і технологій практичної психології, соціальної педагогіки і соціальної роботи. Науковець О. Казакова вважає, що супровід це комплексний метод, в основі якого єдність чотирьох функцій: діагностика суті виниклої проблеми; інформація про суть проблеми й шляхи її розв'язання; консультація на етапі ухвалення рішення й вироблення плану вирішення проблеми; первинна допомога на етапі розв'язання проблеми [7, с. 24-36].

Формулювання цілей і постановка завдань статті. Мета статті теоретичне обґрунтування соціально-психологічного супроводу професіоналізації особистості фахівця, визначення основних аспектів роботи соціально-психологічної служби з метою повноцінного становлення особистості у сфері соціальної роботи.

Виклад методики і результатів досліджень

У дослідженні взяли участь 625 фахівців з соціальної роботи з різних регіонів України на різних стадіях професійного становлення:

1) самовизначення в якості фахівця студенти віком до 23 років (31,0%);

2) самопроектування (життєконструювання) професійного шляху молоді фахівці віком до 30 років (15,0%);

3) саморегуляція у професійній діяльності фахівці віком від 30 до 40 троків (16,3%);

4) самоствердження та самовдосконалення у професійній діяльності фахівці віком від 40 до 50 троків (11,2%);

5) самореалізація фахівця як професіонала, досягнення «акме» фахівці віком від 50 до 60 років (14,7%);

6) рефлексія професійного досвіду і самотворення у після трудовому житті фахівці віком від 60 років і більше (11,7%).

Під час дослідження використовувались такі методи: аналіз науково-методичної літератури у галузі освіти та соціальної роботи, анкетування, метод незавершених речень. Статистична обробка даних і графічна презентація результатів здійснювалася за допомогою пакета статистичних програм SPSS (версія 23.0).

Соціально-психологічний супровід професіоналізації фахівця з соціальної роботи являє собою комплекс послідовних заходів, що сприяють оптимізації формування і розвитку в особистості професійної спрямованості, професійно важливих якостей і властивостей, спрямованих на самореалізацію фахівця як професіонала, максимальної реалізації особистісного потенціалу у професійній діяльності. Реалізація такого супроводу має бути заснована на принципах науковості, послідовності та безперервності, оптимізації, системності, індивідуалізації, адекватності, спрямованості на максимально можливі професійні досягнення [8, с. 214223].

У соціально-психологічному супроводі (СПС) фахівця з соціальної роботи можна виокремити три основні напрями: за стадіями професійного становлення, складовими та спрямованістю заходів. Зокрема, за стадіями професійного становлення розрізняють стадії СПС: 1) професійної підготовки; 2) професійної адаптації; 3) стадії формування професійної компетентності; 4) стадії формування професійної майстерності; 5) стадії вдосконалення професійної майстерності і передачі досвіду; 6) після трудову стадію. соціальна робота кадровий психологічний

За складовими професіоналізації фахівців СПС може бути спрямований на оптимізацію формування й розвитку: 1) самовизначення в якості фахівця; 2) самопроектування (життєконструювання) професійного шляху; 3) саморегуляції у професійній діяльності; 4) самоствердження та самовдосконалення у професійній діяльності; 5) самореалізації фахівця як професіонала, досягнення «акме»; 6) рефлексії професійного досвіду і самотворення подальшого життєвого шляху.

За спрямованістю, у СПС відповідно до ціннісно-мотиваційної, когнітивно-афективної та конативно-рефлексивної сфер можна виокремити спрямування на формування ціннісного ставлення до становлення особистості фахівця з соціальної роботи; розуміння й усвідомлення процесу становлення; переживання позитивних почуттів до становлення особистості фахівця; дієвості і рефлексивності [1, с. 303-314].

Соціально-психологічний супровід професіоналізації як процесу соціалізації фахівців уможливлює виокремлення первинної і вторинної професіоналізації [11] Зокрема, СПС первинної професіоналізації (процес становлення фахівця) передбачає сприяння отриманню професійних знань, умінь і навичок, необхідних для успішного здобуття спеціальності, період формування фахівця як суб'єкта професійної діяльності і професійних відносин. соціальна робота кадровий психологічний

Специфіка СПС вторинної професіоналізації передбачає сприяння формуванню фахівця як професіонала, досягнення «акме», тобто супровід безпосередньо процесу становлення і розвитку професіоналізму у фахівців, формування професійного досвіду і майстерності, самореалізації особистості фахівця у професійній діяльності. Тому варто здійснювати СПС, починаючи зі стадії професійної адаптації, коли молодий фахівець розпочинає свою трудову діяльність у новому соціально-професійному та організаційно-економічному середовищі, засвоює професійну діяльність і професійну культуру. СПС професійної адаптації сприяє зростанню можливостей професійної кар'єри, підвищенню кваліфікації, досягненню майстерності і професіоналізму. Забезпечуючи взаємодію фахівця і соціальної служби. Важливу роль на цій стадії відіграє діяльність супервізора, що набула особливої актуальності і реалізації впродовж останніх років у нашому українському суспільстві, хоча широко використовується закордоном [2, с. 818].

Базові стандарти супервізії визначені Асоціацією соціальних працівників і передбачають формування етично-ціннісного поля для її впровадження, а саме: ціннісних засад супервізії, форм і методів її реалізації, особливостей її впровадження [12; 13]. Цінності й етичні принципи надання супервізії є її складовими, що сприяють реалізації основних завдань та функцій. Особливого значення набуває супровід на стадії майстерності, коли фахівець прагне реалізувати свої потенційні можливості, набути професійної компетентності, професіоналізму.

З метою визначення рівня професійного становлення фахівців з соціальної роботи було проведено дослідження, що дозволило виявити найбільш характерний рівень професійного становлення для них вище середнього (37,0%) (табл. 1). Високий рівень свідчить про незначні показники (1,1%).

Таблиця 1. Розподіл фахівців за рівнями становлення особистості фахівців у сфері соціальної роботи