Прояви феномену вивченої безпорадності у учасників тренінгів з нейро-лінгвістичного програмування

Оскільки явище вивченої безпорадності охоплює таку широку палітру життєвих контекстів, беззаперечно важливе його розуміння й аналіз його поведінкових проявів, вплив на соціальну активність, особистісний розвиток людини, тому активно вивчається зарубіжними психологами вже більше як півстоліття.

- І група за зверненням із психологічними проблемами (30 осіб);

- ІІ група за зверненням із мотивацією до досягнень (30 осіб).

База дослідження. Робота здійснена під керівництвом Клименко В. на базі Тренінго- вого центру НЛП «Alter Systems».

Використовуючи методику «Самооцінка емоційних станів» А. Уессмана та Д. Рікса, ми досліджували актуальні емоційні стани учасників тренінгу НЛП за чотирма шкалами тверджень:«спокій - тривога», «енергій

ність - втома», «піднесеність - пригніченість», «впевненість в собі - безпорадність» і загальним рівнем самооцінки. Було виявлено статистично значущу відмінність за показником «Піднесеність - пригніченість» між учасниками тренінгів із НЛП 1 групи та 2 групи. Серед представників 1 групи виявлено три рівні загальної самооцінки: високий - у 33,3% опитаних, середній - у 39,6% опитаних та низький - у 27,1 % опитаних (який характеризується такими емоційними проявами як підвищений рівень тривожності, невпевненість, пригніченість та безпорадність). Серед опитаних 2 групи ми спостерігали лише високий - у 60,4% опитаних та середній рівні прояву - у 39,6 % учасників тренінгу НЛП.

Згідно отриманих у дослідженні результатів дослідження Тесту - опитувальника «Потреба в досягненні мети» (автор Ю. Орлові бачимо, що середній баз за потребою у досягненні знаходився в межах 9,36 ±1,71 балів у 1 групі досліджуваних та 12,0± 1,57 балів у 2 групі досліджуваних (різниця між групами є значимою, при р 0,05, р =,001).

Методика також дозволяє виявити рівні мотивації потреби у досягненні мети: низький, середній та високий. Було виявлено, що у досліджуваних 1 групи переважають середні (59,7 %) показники рівня потреби в досягненні мети. Мотивація нижче середнього рівня виявлена у 27,1 %, а у 13,2 % респондентів 1 групи відзначаються вкрай низький рівень мотивації досягнення успіху, а дуже високо вмотивованих учасників немає взагалі.

У представників 2 групи показники потреби в досягненні мети проявлені середнім рівнем (у 96,7% опитаних) та рівень нижче середнього виявлений у 3,3% опитаних.

Оскільки потреба в досягненні найбільш тісно пов'язана з успішністю в діяльності, можна припустити, що у більше третини осіб 1 групи недостатньо виражена внутрішня мотивація діяльності і переважають зовнішні мотиви. При цьому вони більше спонукаються захисною мотивацією.

Виявлена статистично значима різниця між проявами потреби у досягненні мети у учасників тренінгу НЛП 1 та 2 груп.

Для діагностики особливостей атрибутивного стилю використовувалася методика «Тест на оптимізм». Майже половина учасників тренінгу НЛП 1 групи характеризуються песимістичним атрибутивним стилем, тобто впевненістю в постійності негативних подій та стабільності їх причин, і навпаки - у непостійності та тимчасовості позитивних подій. Більшість опитаних 1 групи характеризуються песимістичним атрибутивним стилем, що проявляється в їх схильності сприймати невдачі як постійні й такі, що відбуваються у всіх сферах життєдіяльності, а також приписувати собі відповідальність за погані події (невдачі). Показник оптимістично налаштованих учасників (з оптимістичним стилем атрибуції) є дещо меншим й значна кількість респондентів продемонструвала проміжні результати у сприйманні і поясненні негативних та позитивних подій. На відміну від представників 2 групи, показники яких є більш оптимістичними.

Виявлення екстернального або інтер- нального типу поведінки (локусу контролю) і того, як людина інтерпретує значущі для неї події, ми визначали за допомогою методики оцінки РСК. За шкалою загальної інтерналь- ності (Із) було виявлено, що у 36,6% опитаних 1 групи та у 100 % респондентів 2 групи переважає високий РСК над будь-якими значущими ситуаціями (інтернальний контроль, інтернальна особистість). Такі учасники вважають, що більшість важливих подій у їхньому житті були результатом їхніх дій. Таким чином, вони відчувають власну відповідальність за ці події і за те, як складається їхнє життя загалом. Це особи більш впевнені в собі, спокійні, доброзичливі. Для них характерним є позитивне ставлення до світу й певна усвідомленість сенсу і цілей життя. Результати за шкалою Із відповідають рівню екстернального контролю (екстернальна особистість). Такі досліджувані не бачать зв'язку між своїми діями та значущими для них подіями в житті, не вважають себе здатними контролювати їх розвиток. Вони вважають, що більшість подій їхнього життя є результатом випадку або дій інших людей. Для них властива підвищена тривожність, стурбованість, підвищена агресивність та менша терпимість до інших.

Прояви особистісних показників темпераменту і характеру у учасників тренінгу НЛП можна побачити завдяки аналізу результатів дослідження п'ятифакторного особистісного опитувальника, або «Велика п'ятірка» («Чудова п'ятірка»).

За шкалою екстраверсії - інтроверсії 70,7% опитаних 1 групи та 67,6 % досліджуваних 2 групи мають високий рівень вираженості, що характеризує їх як енергійних та комунікабельних людей, емоційно позитивно налаштованих з тенденцією шукати стимуляцію в компанії інших і часто балакучих. Високі показники ступеню вираженості фактору прихильності спо- стергаються у 65,1 % осіб 1 групи та 61,8 % опитуваних 2 групи. Вони доброзичливі, здатні до співчуття та кооперації, схильні до довірливого і альтруістичного характеру. Також це може свідчити, що людина загалом вони добре виховані. Висока злагодженість часто розглядається як наївність або покірність.

За шкалою самоконтроль - імпульсивність

49.5 % осіб 1 групи та 55,9 % досліджуваних 2 групи мають високий рівень, 37,3 % осіб 1 групи та 32,4 % осіб 2 групи середній рівень вираженості самокнтролю. Ця характеристика перш за все про сумлінність цих людей. Вони мають тенденцію бути організованими та надійними, демонструвати самодисципліну, діяти слухняно, прагнути до досягнення і віддавати перевагу планованій, а не спонтанній поведінці. Висока сумлінність часто сприймається як впертість і одержимість. Низькі сумлінність і самоконтроль пов'язані з гнучкістю і спонтанністю, але можуть також виявлятися як неспроможність та відсутність надійності. Така імпульсивнсть виявляється у 13,2 % осіб 1 групи та 11,8 % респондентів 2 групи.

Високий невротизм або емоційна нестійкість виявляється у 67,4 % респондентів 1 групи та 29,4 % респондентів 2 групи, а середній рівень у 21,7 % осіб 1 групи та % осіб 2 групи. Що говорить про те, що у них виявляються тенденції бути схильними до психологічного стресу, легко відчувати неприємні емоції, такі як гнів, тривога, депресія та уразливість. Низька стабільність виявляється як реактивна і збудлива особистість, часто зустрічається у динамічних індивідів, але може сприйматися як нестабільна або небезпечна. Крім того, люди з більш високим рівнем невротизму, як правило, мають гірше психологічне благополуччя. Нейротизм також відноситься до ступеня емоційної стійкості та імпульсного контролю, і його іноді називають «емоційною стійкістю». Висока стійкість спостерігається у 10,9% осіб 1 групи та 44,1 % учасників дослідження 2 групи, їх можна характеризувати як стабільних і спокійних особистей, але вожночас їх можна розглядати як незворушливих та байдужих.

16.7 % опитаних 1 групи та 73,5 % учасників 2 групи демонструють високий рівень еспресив- ності, відкритості досвіду. Для людей з такою рисою характерне легке ставлення до життя. Вони справляють враження безтурботних і безвідповідальних. До життя вони ставляться як до гри, здійснюючи вчинки, за якими навколишні бачать прояв легковажності. Людина, яка має високі оцінки за цим фактором, задовольняє свою цікавість, проявляючи інтерес до різних сторін життя. Легко навчається, але недостатньо серйозно ставиться до систематичної наукової діяльності, тому рідко досягає великих успіхів в науці. Така людина часто вже не відрізняє вимисел від реальностей життя. Частіше довіряє своїм почуттям і інтуїції, ніж здоровому глузду, мало звертає увагу на поточні повсякденні справи і обов'язки, уникає рутинної роботи.

76.7 % опитаних 1 групи та 17,6 % осіб 2 групи мають серднй рівень вираженості фактору експресивності. І 6,6% осіб 1 групи та 9,9 % осіб 2 групи демонструють низький рівень або практичність. Люди з вираженою рисою практичності за своїм складом реалісти, добре адаптовані в повсякденному житті. Вони тверезо і реалістично дивляться на життя, вірять в матеріальні цінності більше, ніж в абстрактні ідеї. Часто стурбовані своїми матеріальними проблемами, наполегливо працюють і проявляють неабияку наполегливість, втілюючи в життя свої плани. Негнучкі та неартистичні, часто прості і позбавлені почуття гумору в звичайному житті, проявляють сталість своїх звичок і інтересів. Не люблять різких змін у своєму житті, вважають за краще сталість і надійність у всьому. їх важко вивести з рівноваги, вплинути на зроблений вибір. До всіх життєвих подій такі люди підходять з логічної міркою, шукають раціональних пояснень і практичної вигоди.

П'ятифакторний особистісний опитуваль- ник дозволив виявити інші особистісні характеристики осіб з вивченою безпорадністю, де статистично значима відмінність у представників 1 та 2 груп спостерігалася за показником «нейротизм».

Висновки з проведеного дослідження.

У результаті здійсненого емпіричного дослідження психологічних особливостей проявів феномену вивченої безпорадності у учасників тренінгів з НЛП, які за рівнями мотивації звернення були поділені на 2 групи:

І група за зверненням із психологічними проблемами та ІІ група за зверненням із мотивацією до досягнень, ми мали змогу виявити особливості прояву показників атрибутивного стилю, самооцінки емоційних станів, де виявлено значущу відмінність за показником «піднесеність - пригніченість» між учасниками тренінгів із НЛП 1 групи та 2 групи; мотивації досягнення у представників 1 та 2 груп відрізнялася; за проявами оптимізму отримано статистично значиму різницю у проявах за показником широта невдач, Я- невдача, Я-успіх між представниками 1 та 2 груп; за рівнем суб'єктивного контролю за показником інтерналь- ністі в галузі здоров'я між представниками 1 та 2 груп. П'ятифакторний особистісний опи- тувальник дозволив виявити інші особистісні характеристики осіб з вивченою безпорадністю, де статистично значима відмінність у представників 1 та 2 груп спостерігалася за показником «нейротизм». Отримані результати дослідження дали змогу виявити прояви сформованості вивченої безпорадності у осіб, які звертаються за психологічною допомогою у вигляді тренінгів з НЛП та підтвердити наше припущення про те, що прояви показників феномену вивченої безпорадності відрізняються в залежності від мотиву звернення у учасників тренінгів з нейро-лінгвістичного програмування.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Дучимінська Т І. Психологічні особливості подолання особистісної безпорадності в навчальній діяльності студентів: дис... канд. псих. наук / Т.І. Дучимінська. - Луцьк, 2013. - 289 с.

2. Циринг Д.А. Психология выученной беспомощности: учебное пособие. М: Издательский центр «Академия», 2005. 120 с.

3. Девятовская И.В. Выученная беспомощность как профессиональная деструкция и психологический барьер развития личности // Системогенез учебной и профессиональной деятельности. Материалы VII Международной научно-практической конференции. 2015. С. 155-156.

4. Abramson L.Y., Seligman М. E. P., Teasdale J. D. Learned helplessness in humans: Critique and reformulation // Journal of Abnormal Psychology. 1978. 87, pp. 49-74.

5. Peterson C., Seligman М. E. P. Causal explanations as a risk factor for depression: Theory and evidence // Psychological Review. 1984. 91, pp. 347-374.

6. Hiroto D. Locus of control and learned helplessness. Journal of Experimental Psychology, 1974102, 187-193.

7. Overmier J.B., Seligman M.E.P Effects of inescapable shock upon subsequent escape and avoidance responding. Journal of Comparative and Physiological Psychology, 1967. 63.

8. Seligman M.E.P. Helplessness: On depression, development, and death. San Francisco: Freeman, 1975.

Размещено на Allbest.ru