Образ тіла у психодинаміці нарцисичної саморегуляції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Образ тіла у психодинаміці нарцисичної саморегуляції

Клименко М.Р. доктор філософії з психології, асистент кафедри теоретичної та практичної психології

У статті здійснено теоретичний аналіз формування образу тіла у психодинаміці нарцисичної саморегуляції особистості. Виявлено, що нарцисична саморегуляція як фундаментальний механізм формування уявлень про Я та самоцінність особи, виконує функцію кристалізації тілесного Я-образу інтегрованого в загальну несуперечливу структуру самоусвідомлення. Цілісно-доладне Я містить нероздільні тілесно-психічні характеристики, що ідентифікуються та набувають специфічності у процесії онтогенетичної' диференціації «Я/середовище» та «Я/Інші». У статті деталізовано етапи формування здорового нарцисизму та адекватного уявлення про власне тіло від первинного аутистичного нарцисизму до сформованої нарцисичної саморегуляції, детермінованої досвідом об'єктних стосунків. Доведено, що саме через дисфункційність нарцисичної саморегуляції можна спостерігати ставлення до тіла як об'єкту стороннього, об'єкту в якого можна катектувати незадоволення собою, слабкість Я, зробити осередком відщепленої грандіозності, об'єктом турботи та самозвеличення. У більш деструктивній нарцисичній динаміці відбувається зміна ментальних репрезентацій образу тіла у посиленій дисоціації від дійсних фізичних параметрів та використання тіла як інструменту зниження напруги від дефіциту самоцінності. Така дисфункційність може маніфестуватись у двох напрямках: від підтримування міфу тотальної особистісної неспроможності, до гіперкатекованого самолюбування, викривленої фетишизації уявної досконалості, що відіграє роль відвернення уваги від глибокої самоціннісна пустки.

Ключові слова: нарцисизм, нарцисична саморегуляція, образ тіла, психодинамічна теорія, самодинамізм, об'єктні стосунки, самоцінність.

BODY IMAGE IN THE PSYCHODYNAMICS OF NARCISTIC SELF-REGULATION

The theoretical analysis of body image formation in psychodynamics of narcissistic self-regulation carries out in the article. The narcissistic self-regulation is a fundamental mechanism of formation of the coordinated ideas about personal self-structure in general and self-worth in particular. The narcissistic self-regulation performs the function of crystallization of the body image, integrated into the general consistent structure of selfawareness. The integral self-sufficient Self contains inseparable bodily and mental characteristics that are identified and acquire specificity in the process of ontogenetic differentiation of «my Self and the environment» and «my Self and other people». The stages of formation of healthy narcissism and adequate representation of one's own body from primary autistic narcissism to the well-formed narcissistic self-regulation, determined by the experience of object relations and interaction with the world in the formation of body image and physical identity details the actual article. Due to the dysfunction of narcissistic selfregulation one can observe the attitude to the personal body as an unfamiliar object, an object oversaturated with grandeur, the object of care and groundless self-aggrandizement. The destructive narcissistic dynamics manifests a change in mental representations of body image in enhanced dissociation from the actual physical parameters and the use of the body as a tool to reduce stress from self-esteem deficit. The mentioned dysfunction can be simplified in two ways: from maintaining the myth of total personal incapacity, to hypercatechite selfadmiration, distorted fetishization of imaginary perfection, which diverts the attention from the deep self-worthless wasteland.

Key words: narcissism, narcissistic selfregulation, body image, psychodynamic theory, self-dynamism, object relations, self-worth.

Вступ

Персональний стосунок із власним тілом, відображення його образу у конструктній рефлексивній цілісності індивідуального Я займає важливу нішу у теоретичних та прикладних дослідженнях в межах психодинамічної парадигми, зокрема у категоріях нарцисизму із тенденцією до більш конструктивних та деструктивних виявів. Сучасне індивідуалізоване суспільство, його домінуюче образний спосіб мислення продукує специфічний стосунок до власного тіла, що набуває яскравих тенденцій самолюбування та самодемонтрування.

Нарцисична саморегуляція, що є безпосередньою функцією Я у підтримуванні узгодженості його образу, досліджується науковцями від часів формування класичних психодинамічних концепцій, їх трансформації й до зараз: нарцисизм як форма нормального розвитку самоцінності особистості, що може набувати форми патологічного лібідозного гіпернасичення через досвід нарцисичної депривації в психічному онтогенезі (О. Ранк, 1911, 1914) [9; 17]; нарцисизм як «габаритний» психологічний стан, що може проявлятись у нормальних рисах особистості, або маніфестувати себе у патологічних формах, та нарцисизм у категоріях нормального руху лібідо (З. Фройд, 1914, 1930) [10; 11]; нарцисизм як спосіб саморегуляції та захисний механізм, що втримує цілісність Я-концепції індивіда (В. Райх, 1960) [8]; нарцисична саморегуляція як адаптативний спосіб підтримування самоцінності, організації Я у цілісну структуру із любов'ю до себе та задоволенні потреб у ідеалах, досягненнях, персональних сенсах (Х. Кохут, 1971) [4]; нар- цисизм як градація самоцінності від норми до патології: спосіб саморегуляції, підтримування позитивного уявлення про себе, або патологічний набір особистісних рис, що є наслідком досвіду об'єктних стосунків (О. Кернберг, 2000) [3]; нарцисичну саморегуляцію як спосіб підтримування інтегрованості Я та динамічну трансформацію самоцінності (Денеке Ф., Хільгеншток Б., 1989) [12]; нарцисизм як соціально детермінований конструкт, що містить своє осердя в потребі досягнень задля посилення позитивного самоставлення, якого бракує (К. Морф, Ф. Родвальд, 2001; Фостер Дж., Кемпбелл У., 2003) [13; 16].

Проблема образу тіла у контексті персонального завжди розгортається у процесі осмислення функціонування нарцисичного Я, проте ще досі характеризується «сліпими плямами», неоднозначностями у трактуванні, що потребують вивчення, аби доповнити актуальну психодинамічну теорію.

Образ тіла є категорією індивідуальної самосвідомості та формується у процесі трансформації нарцисизму особистості від архаїчних форм самозаглиблення та фокусу виключно на собі до просоціальних форм активності, базисно підтримуваних адекватною високою самооцінкою.

Мета. Дослідити механізм нарцисичної регуляції Я у кристалізації конструктивних чи деструктивних уявлень про власне тіло.

Результати

Нарцисична саморегуляція - фундаментальний регуляційний механізм Я, що скеровує свою активну діяльність на підтримування психодинамічної послідовності, психічної неперервності Я у континуумі життєвих змін та розвитку, позитивного уявлення про себе, переживання власної цінності, цілісності та ідентичності, зокрема і тілесної.

Поняття Я у статті окреслено в ґатунку його розуміння науковцями та психотерапевтами-практиками напрямків Я-психоло- гії (Self-psychology) [4] та теорії об'єктних стосунків (Object relations theory) [3], де феномен Я набуває особливих акцентів. Я визначається психічною структурою, що утворюється через контакт із Я-об'єктами, є сумою динамічного несвідомого та усвідомлюваних аспектів Я-образу та Я-ре- презентацій у множині трансформацій та формуванні здорової самоцінності [3; 4]. Х. Кохут наголошує на його багатогранності та глибинності, де є Я всією реальністю буття індивіда. Важливо вказати, що, зокрема, в теорії Я-психології на рівні використовуються терміни «Я» та «Самість» [4]. У актуальній праці послуговуємось терміном «Я», допасовуючи наукову інтуїцію, що працює у категоріях психодинамічного мислення, до семантичної однозначності у межах української мови. нарцисичний саморегуляція тіло

Конструкт Я - віддзеркалення цілісної структури особистості. Я - це самодина- мізм, що в визначаннях теорії Я-психології та теорії об'єктних стосунків, є нарци- сичним апріорі. Ефективно функціонуюча базова архаїчно-вкорінена у структуру Я функціональними зв'язками нарцисична саморегуляція може ініціювати збереження узгодженсоті частин Я у гармонійній цілісності та запевнятиме про зріле бачення себе, прийняття та узгодження дихотомій типу: потенційних можливостей та обмежень, персональної сили та слабкості, краси тіла та його неспроможностей зокрема.

Оскільки Я особистості містить актуально усвідомлювану та дочасно несвідому інформацію про особистість, то дослідження Я можна здійснювати через Его [4]. Его репрезентує Я у реальному світі. Частину усвідомлюваної дійсності, що підлягає дослідженню можна розділити на три базові аспекти:

1) когнітивний аспект: усі усвідомлювані спогади, думки, фантазії, які мають стосунок до власної особи (когнітивна оцінка власної самодостатності, оцінка тіла в категоріях функціональності);

2) афективний аспект: емоційно-оцін- кове ставлення до себе та Я-репрезентацій (самооцінювання в категорія «задоволення/ незадоволення», емоційна валідизація задоволеності тілом зокрема);

3) поведінковий аспект: дії, що об'єк- тивізують переживання власної цінності, досвіду об'єктних відносин у реальній дійсності, що стає проективним простором для їх відтворення (у стосунку тіла - вчинки, що є наслідком усвідомлення міри цінності тіла, можливостей та обмежень, рівень реалістичного прийняття якого впливатиме на вибудовування контакту із оточуючими та світом).

Нарцисична саморегуляція консолідує уявлення про себе, конструювання свого унікального життєвого стилю. Те ж саме у категоріях уявлення про тіло.

Тіло - провідне знаряддя безпосереднього контакту особи з оточуючим світом, самопрезентація. Це не просто знаряддя, а уся матеріальна загущеність буття індивіда, опредментненість його психіки. Образ тіла - суб'єктивний психічно-просторовий образ Я, яке має протяжність, фізичні характеристики, межі та можливості до втілення активності [14].

Тіло та психічне невіддільні одне від одного. Категорія «тілесність» є психічним відображення тілесних реакцій та формується від народження людини. Освоюючи власне тіло вишліфовується самосвідомість, спроможність бути активним суб'єктом життєтворчості, освоюються способи взаємодії зі світом та оточуючими. Тілесні особливості різних людей можуть окреслювати специфічний напрямок самореа- лізації, переживання цінностей існування, що розгортаються у вимірі індивідуального простору [6]. Саме слово «втілення» - щось повинно набути безпосереднього тілесного образу - часто описує реалізацію цінностей та можливостей особи із наголосом на важливість їх перетворення у фізичну категорію, набуватимуть предметних ознак, що визначатимуть екзистенційну вершину їх здійснення [5; 6]. Так і самоцінність Я втрачатиме важливу ознаку предметності, якщо описуватиме лише ментальні особливості особи, визначаючи тілу місце «не надто важливого доповнення» [5]. В будь якому випадку «безконтактна щодо самого себе» тілесність вражатиметься у неспроможності нормально окресли власні фізичні можливості (розмитість фізичних рамок може супроводжуватись недостатнім розумінням рамок психологічних), виникненням «побічних тілесних ефектів» - спроби дистанціюватись від небажаних негативних компонентів особистості, і в результаті глибокого нерозуміння власного тіла може розворушитись тенденція пояснювати будь які життєві неспроможності в категоріях безсилля виключно лише в категорія того ж тіла.

Можна трансформувати тезу М. Бубера, яка прорікає, що нарцисична особа ставиться до оточуючих як до об'єктів, а не рівних собі, так: дисфункційна нарцисична саморегуляція продукує ставлення до свого тіла не як до частини цілісного гомогенного та багатогранного Я, а як до об'єкту в якого можна катектувати неймовірної сили незадоволення собою, або ж зробити осередком відщепленої грандіозності, об'єктом гіпертурботи та самозвеличення [2].

Очевидно, що ефективно функціонуюча нарцисична саморегуляція повинна скеровувати регуляційний вплив на підтримування сили Я щодо прийняття особливостей власного тіла. Сильне Я володіє також конструктивним рівнем особистісної грандіозності: маніфестації конструктивної грандіозності є здоровим нарцисизмом, що протиставляється патологічним формам безпідставної «самозакоханості». Здорова особистісна грандіозність робить можливим розгортати власний потенціал: ставити та досягати цілі, відчувати волю до самоз- дійснення [4]. У дослідженнях Ф. Денеке та Б. Хільгенштока бачимо, що безсиле Я потерпає від стійкого самознецінення, займаючи зокрема позицію дистанційованості від власного тіла, або ж використовуючи його як інструмент досягнення психологічних та матеріальних цілей [12].

Нарцисична динаміка (формування нарцисизму) зазвичай проходить декілька етапів. Серед психічних трансформацій важливе місце посідають зміни у сприйнятті тіла. Об'єднуючи взаємодоповнюючі пси- ходинамічні концепції [3; 4; 8; 11; 14; 17] в одну послідовну структуру можемо виокремити такі етапи:

1. Етап аутистичного нарцисизму: первинно біологічне пристосування у перший місяць після народженння, відсутність будь-якої ідентифікації об'єктів Я, неспеци- фічність тілесних реакцій у взаємодії з оточенням [11; 17].