Сімейна адаптація учасника бойових дій в умовах мирного життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сімейна адаптація учасника бойових дій в умовах мирного життя

Смирнова О.П.

к.філос.н.,

доцент кафедри психології

Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України

Орловська О.А.

старший викладач кафедри психології, соціальної роботи та педагогіки Навчально-науковий гуманітарний інститут

Таврійського національного

університету імені В.І. Вернадського

У статті розглянуто особливості сімейної адаптації учасника бойових дій на етапі його повернення та пристосування до умов мирного життя, після завершення ним військової служби.

Відзначено, що нинішні соціальні умови потребують від особистості гнучкості, адаптивності, швидкості в ухваленні рішень. Необхідність таких змін особливо гостро постає перед учасником бойових дій у період адаптації до нових умов життя. Визначено аспекти, які можуть вплинути на сімейну адаптацію учасника бойових дій: специфіка виконуваної' діяльності, отриманий травматичний досвід, його вплив на психічний стан особистості, необхідність пристосовуватися до змінених умов.

Визначено, що специфіка виконуваної діяльності супроводжується психотравмувальним досвідом, оскільки учасники бойових дій переживають морально-психологічні, фізичні навантаження, що змінюють звичне сприйняття, емоційні реакції, поведінку, накладають відбиток на психоемоційний стан та можуть призвести до хронічних станів та незворотних змін особистості. Виокремлено фізичні й емоційні реакції організму на психотравмувальну ситуацію; фізичні, когнітивні, емоційні, поведінкові прояви посттравматичного стресового розладу. Доведено, що близьке сімейне оточення учасника бойових дій може стати для нього психологічною опорою, джерелом підтримки, розуміння й емпатії.

Сформульовано рекомендації для полегшення сімейної адаптації і для членів сім'ї, яким необхідно прийняти й усвідомити зміни, що відбулися або відбудуться в людини, зрозуміти зміну системи її цінностей, нові «правила життя», після її перебування в зоні бойових дій; зауважено, що критерієм для психологічної' роботи в сім'ї з учасником бойових дій є його власна готовність до неї; членам сім'ї рекомендується не намагатися прискорити події, а дати час, якого для нього буде досить для адаптації, а також створити умови та сприяти тому, щоб учасник бойових дій знайшов свій власний спосіб адаптації до мирного життя, залучити, у разі необхідності, відповідних фахівців; створити атмосферу довіри в сім'ї, з повагою ставитись до особистих меж людини, окреслювати свої, проявляти терпіння, повагу та зберігати спокій.

Ключові слова: адаптація, сім'я, сімейна адаптація, учасник бойових дій, психотрав- мувальна ситуація, мирне життя.

The article considers the peculiarities of the family adaptation of a participant in hostilities at the stage of his return and adaptation to the conditions of peaceful life, after his military service.

It is noted that today's social conditions require from the individual flexibility, adaptability, speed in decision-making. The necessity for such changes is especially acute before a participant in combat actions in the period of adaptation to new minds. It is defined aspects that can affect the family adaptation of a combatant: the specifics of the activity, the traumatic experience and its impact on the psychological state of the individual, the need to re-adapt to changed conditions.

It is determined that the specifics of his activities are accompanied by traumatic experience, because combatants experience moral and psychological, physical stress which changes habitual perception, emotional reactions, behavior, affects the psycho-emotional state and can lead to irreversible personality changes, chronic conditions. The physical and emotional reactions of the organism to the psycho-traumatic situation are singled out; physical, cognitive, emotional, behavioral manifestations of post- traumatic stress disorder are singles out. It is proved that the combatant's family can become a psychological reliance, a source of support, understanding and empathy.

Recommendations for family members have been formulated to improve family adaptation: family members need to accept and understand changes that have occurred or will happen in a person and to understand changes in the system of human values, new «life's rules» after being in the war zone; family members are advised not to try to speed things up, but to give them time to adapt, and to create the conditions and help the warrior find his own way of adapting to a peaceful life, to create an atmosphere of trust in the family, respecting the personal boundaries of the individual and outlining their own, displaying patience, respect, and staying calm.

Key words: adaptation, family, family adaptation, combatants, psychotraumatic situation, life is peaceful.

Воєнні дії на території будь-якої країни завжди супроводжуються негативними наслідками для населення, а свідки й учасники бойових дій набувають травматичного досвіду. Окрема категорія осіб, яку можна вважати постраждалою від воєнних дій, - це учасники бойових дій, військовослужбовці та члени їхніх сімей. Після завершення виконуваної діяльності учасники бойових дій повертаються до мирного життя, у якому значну роль відіграє сімейна адаптація як для самих учасників бойових дій, так і членів їхніх сімей: учасники бойових дій повертаються до умов мирного життя, а члени їхніх сімей повторно пристосовуються до сумісного проживання та розподілу обов'язків. У такій ситуації можуть виникати проблеми адаптації, що пов'язані з переживанням отриманого досвіду воєнних дій та різноманітних наслідків. Тема сімейної адаптації є актуальною для країн, у яких відбувалися воєнні конфлікти. На жаль, Україна не є винятком, а тому останні роки тема сімейної адаптації учасників бойових дій, зокрема її психологічних аспектів, є нагальною проблемою і водночас пріоритетним напрямом соціальної політики держави.

Різноманітні аспекти проблематики сімейної адаптації учасників бойових дій мотивували наукові пошуки чималої кількості дослідників. Серед закордонних досліджень зазначимо праці C. Вільямс, Дж. Вілсона, Л. Калхуна, Д. Кишбог, Р. Лауфера, Р. Скурфілда, В. Холла. Вітчизняні науковці, серед яких Р. Абдурахманов, Л. Вакуленко, Н. Гуцуляк, Т. Добровольська, М. Зеленова, О. Карояні, Л. Китаєва-Смик, В. Климчук, П. Корчемний, В. Маслюк, Н. Матейчук, Є. Миск, В. Попов, Є. Снєдков, В. Стасюк, С. Сєдін, І. Соловйова, Н. Тарабріна, Т. Титаренко, С. Харченко, Єна, Л. Яковлева, зробили внесок у розроблення загальнотеоретичних аспектів.

У роботах О. Блінова, О. Бойка, А. Бородія, O. Буковської, В. Крайнюка, Є. Литвиновскього, М. Мушкевич, А. Романишина досліджено емоційно-психологічний стан особи після перебування в зоні бойових дій. Темою реадаптації учасників антитерористичної операції цікавилися С. Басараб, О. Буковська, С. Васильєв, В. Гічун, О. Друзь, Л. Жаліло, А. Караян, Князевич, М. Кравченко Л. Кудрик, А. Кучер, М. Локтєв, І. Мульована О. Напрєєнко, І. Сиро- мятніков, О. Сироп'ятов Ю. Сурмяк, О. Тополь, P. Торговицький О. Філатова, А. Чаплигін. Незважаючи на значну кількість досліджень, тема залишається невичерпною як для теоретичного осмислення, так і для вдосконалення практичних рекомендацій учасникам бойових дій стосовно покращення сімейної адаптації.

Метою статті є розгляд особливостей сімейної адаптації учасника бойових дій на етапі його повернення та пристосування до умов мирного життя, а також представлення розроблених практичних рекомендацій членам його сім'ї.

Для початку дамо визначення базовим поняттям. Поняття «адаптація» визначаємо як формування найбільш адекватних стереотипів поведінки в умовах змінюваного мікросоціаль- ного середовища [3, с. 60]. Поняття «сімейна адаптація» ми розуміємо як процес адаптації членів сім'ї учасника бойових дій та його самого до нових умов взаємного існування після повернення останнього до мирного життя.

Нинішні соціальні умови потребують від особистості гнучкості, адаптивності, швидкості ухвалення рішень. Дослідник Є. Балабушка влучно зауважує, що в сучасних соціальних умовах відбувається стрімке прискорення змін у сферах праці, побуту, загалом у життєдіяльності людини. «Такі зміни в суспільстві вимагають від багатьох людей, і особливо від колишніх військовослужбовців, кардинальної переоцінки цінностей, перебудови морально-етичного ставлення до багатьох подій, мобільності, життєвої активності, освоєння нових підходів до життєвих проблем, нового мислення» [2, c. 28]. Необхідність таких змін особливо гостро постає перед учасником бойових дій у той період, коли відбувається адаптація до нових умов життєдіяльності. У процесі адаптації до нових умов життя військовослужбовець може переживати труднощі, які зумовлені кардинальними змінами діяльності. Дослідник В. Стасюк звертає увагу на те, що після повернення до умов мирного соціального життя у ветеранів бойових дій актуалізуються універсальні потреби: яскраво виражене бажання, щоб їх розуміли; психологічна картина переживань включає необхідність соціального визнання; з'являється прагнення бути прийнятим у систему соціальних зв'язків і відносин мирного життя з вищим, ніж колись, соціальним статусом; переживання стану приголомшення реаліями мирного життя; зниження порогів чутливості до соціальних впливів [13, с. 153-154]. Успішність адаптації ветеранів бойових дій до умов цивільного життя часто детермінує їхню соціальну та поведінкову активність [2, с. 31]. Успішність адаптації залежить не тільки від фізіологічних процесів, зовнішнього середовища та соціального оточення, у яке потрапляє учасник бойових дій, а й від особистісних структур, властивостей, характеристик особистості, як-от емоційна стійкість, що гарантує безпеку особистості, а отже, і психологічну адаптацію [4, с. 74].

Адаптацію можуть ускладнити деякі чинники: необхідність кардинально змінити життя та діяльність (побутові звички, житлові умови), опанування нової спеціальності після закінчення служби, пов'язані із цим психологічні бар'єри, необхідність розвитку життєво важливих якостей, які сприяють освоєнню нового виду діяльності [6, с. 161].

На нашу думку, проблеми в адаптації учасника бойових дій, які можуть вплинути на сімейну адаптацію, пов'язані насамперед з:

а) специфікою виконуваної діяльності;

б) отриманим травматичним досвідом та його впливом на психічний стан;

в) необхідністю заново пристосовуватися до змінених умов: повернення до колись звичного оточення, проживання разом із сім'єю, новий розподіл обов'язків та відповідальності, працевлаштування тощо.

У період виконання військової служби учасник бойових дій відокремлений від сім'ї та звичного оточення, він функціонує як частина мікро- соціальної групи, піклується про свою безпеку та безпеку побратимів. Специфіка виконуваної ним діяльності супроводжується психотрав- мувальним досвідом, який кожна людина переживає індивідуально. Військовослужбовці - учасники бойових дій переживають морально-психологічні, фізичні навантаження, що змінюють звичне сприйняття, емоційні реакції, поведінку, накладають відбиток на психоемоційний стан та можуть призвести до незворотних змін особистості, хронічних станів. У низці досліджень автори дійшли висновку, що приблизно 25-30% військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, переживають хронічні посттравматичні стани, спричинені впливом стресових факторів [9, с. 67]. На думку Д. Зубовського, більшість військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зокрема в межах антитерористичної операції й операції Об'єднаних сил, зазнали впливу значної кількості стресорів бойової обстановки - від низькоінтенсивних чинників (наприклад, стрес від перебування далеко від дому та сім'ї) до високоінтенсивних (як-от смерть побратимів, особисті поранення, каліцтва людей у бойових умовах тощо) [8, с. 1.] У цей час члени їхніх родин самостійно справляються з побутовим, фінансовим, економічним навантаженням, розподіляють відповідальність. Із плином часу члени сім'ї призвичаюються, новий спосіб життя все більше стає звичним. «Тривалість розлуки на рік чи більше закріплює ці «різні» способи життя» [11, с. 81].

Після завершення служби учасник бойових дій повертається до цивільного життя, до проживання разом із сім'єю. Період адаптації може бути непростим і потребуватиме часу. Дослідник В. Стасюк звертає увагу на те, що після повернення до умов мирного життя у ветеранів бойових дій актуалізуються універсальні потреби, а саме:

- яскраво виражене бажання, щоб їх розуміли;

- психологічна картина переживань починає включати необхідність соціального визнання;

- з'являється прагнення бути прийнятим у систему соціальних зв'язків і відносин мирного життя з вищим, ніж колись, соціальним статусом;

- переживання стану приголомшення реаліями мирного життя;

- зниження порогів чутливості до соціальних впливів [13, с. 153-154].

Довгоочікуване повернення до сім'ї може ускладнитися тяжким психічним станом учасника бойових дій після пережитого травматичного досвіду воєнних дій. Реакції організму на психотравмувальну ситуацію можуть бути такі:

- фізичні реакції (безсоння, постійна втома; проблеми зі шлунком та вживанням їжі; головний біль та пітливість у разі думки про війну; швидке серцебиття і дихання; загострення наявних захворювань);

- емоційні реакції (погані сни, кошмари; часті негативні спогади про війну; злість, ненависть; відчуття безпорадності, страху, нервування; відчуття суму, самотності, непотрібності; відчуття збудження, схвильованості; відчуття шоку, оніміння, неможливості відчувати позитивні емоції; легко погіршуваний настрій; почуття провини, сорому, самосуду; почуття безнадії щодо майбутнього) [1, с. 9-10].

Пережитий травматичний досвід може сформувати посттравматичний стресовий розлад. Особа із цим розладом переживає суттєве порушення почуття безпеки, що появляється в поведінці та реакціях. У дослідженні Л. Царенко, Т. Вебер, М. Войтович, Л. Грице- нок, В. Кочубей, Л. Гридковець [12, с. 50] систематизовано інформацію стосовно фізичних, когнітивних, емоційних та поведінкових проявів, що ми наведемо нижче (табл. 1).

У разі наявності складного посттравматичного стресового розладу в особи спостерігаються розлад регуляції рівня афективного збудження (хронічна дисрегуляція афектів, неспроможність справитися зі злістю, деструктивна та суїцидальна поведінка, неспроможність адекватно вибудувати сексуальні стосунки, імпульсивні та ризиковані способи поведінки), розлади уваги і свідомості (амнезія, дисоціація), хронічні зміни особистості (зміни у сприйнятті себе - хронічні відчуття провини, самокатування, відчуття нездатності на щось вплинути, відчуття ушкодженості назавжди, зміни у сприйнятті кривдника, зміни у ставленні до інших людей); зміни в системі цінностей (розпач і безнадія, втрата життєвих переконань) [12, с. 47-48].

Таблиця 1Прояви посттравматичного стресового розладу