Роль самоефективності в діяльності майбутнього фахівця соціальних служб

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЛЬ САМОЕФЕКТИВНОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ

Онопрієнко-Капустіна Наталія Василівна, кандидат психологічних наук,

старший викладач кафедри освітнього менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти університету імені Григорія Сковороди у Переяславі.

Переяслав, Україна

Анотація

У статті проблематизується бачення ролі самоефективності майбутнього фахівця у професійній діяльності соціальних служб. Наведено результати емпіричного дослідження фахівців щодо ролі їх самоефективності у професійній діяльності соціальних служб. Виявлено недостатній рівень обізнаності значної частини досліджуваних стосовно сутності, складових, шляхів розвитку самоефективності. Констатовано достатньо широкий спектр розуміння фахівцями різних аспектів самоефективності та її ролі у професійній діяльності. Майбутні фахівці соціальних служб показали розуміння самоефективності як переконаності у власних здібностях щодо організації і здійснення професійної діяльності, наявність віри на шляху до професійної самореалізації у сфері соціальних служб, суспільного визнання особистості, досягнення статусу, позиції у суспільстві, упевненості у собі, усвідомленості цінності власної діяльності та ін. Виявлено найбільш сприятливі для розвитку самоефективності майбутніх фахівців шляхи: формування цінностей, мотивації, спрямованості й освіта впродовж життя, пізнавальний та професійний інтерес, підвищення кваліфікації і передача досвіду тощо. Встановлено, що майбутні фахівці усвідомлюють роль самоефективності в їх майбутній професійній діяльності, що сприятиме ефективному вирішенню складних життєвих ситуацій клієнтів, наданню різних видів послуг, максимальної реалізації особистісного потенціалу у професійної діяльності, самоздійсненню і самореалізації. Високий рівень самоефективності у професійній діяльності у сфері соціальних служб виявлено лише у п'ятої частини досліджуваних осіб, що дозволить фахівцям досягнути гармонії і балансу, психологічного благополуччя, гуманно ставитись до оточуючих.

Ключові слова: майбутні фахівці соціальних служб; самоефективність; шляхи розвитку самоефективності; професійна діяльність; особистість фахівця соціальних служб.

Abstract

THE ROLE OF SELF-EFFICIENCY IN THE ACTIVITIES OF A FUTURE SOCIAL SERVICES SPECIALIST.

Natalia Onoprienko-Kapustina, candidate of psychological sciences, Senior Lecturer, Department of Educational Management, Practical Psychology and Inclusive Education, Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav. Pereyaslav, Ukraine.

The article problematises the vision of the role of self-efficacy of the future social services specialist in the professional activity. The results of an empirical study of social services specialists on the role of their self efficacy in the professional activities are presented. Insufficient level of awareness of a significant part of the respondents regarding the essence, components, ways of self-efficacy development was revealed. A rather wide range of specialists' understanding of various aspects of self-efficacy and its role in professional activity is stated. Future social services specialists have shown an understanding of self-efficacy as a belief in their own ability to organize and carry out professional activities, faith in professional self-realization in social services, public recognition of personality, status, position in society, self-confidence, awareness of the value of their own activities. etc. The most favorable ways for the development of self-efficacy of future professionals are identified: the formation of values, motivation, focus and education throughout life, cognitive and professional interest, training and transfer of experience and more. It is established that future professionals are aware of the role of self-efficacy in their future professional activities, which will contribute to the effective solution of difficult life situations of clients, providing various services, maximum realization of personal potential in professional activities, self-formation and self-realization. A high level of self-efficacy in professional activities in the field of social services was found only in one fifth of the respondents, which will allow professionals to achieve harmony and balance, psychological well-being, humane treatment of others.

Keywords: future social services specialists; self-efficacy; ways to develop self-efficacy; professional activity; the identity of a social services specialist.

Аннотация

РОЛЬ САМОЭФФЕКТИВНОСТИ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ БУДУЩЕГО СПЕЦИАЛИСТА СОЦИАЛЬНЫХ СЛУЖБ.

Оноприенко-Капустина Наталья Васильевна, кандидат психологических наук, старший преподаватель кафедры образовательного менеджмента, практической психологии и инклюзивного образования, Университета имени Григория Сковороды в Переяславе. Переяслав, Украина.

В статье проблематизируется видение роли самоэффективности будущего специалиста в профессиональной деятельности социальных служб. Приведены результаты эмпирического исследования специалистов о роли их самоэффективности в профессиональной деятельности социальных служб. Выявлен недостаточный уровень осведомленности значительной части исследуемых относительно сущности, составляющих, путей развития самоэффективности. Констатирован широкий спектр понимания специалистами различных аспектов самоэффективности и ее роли в профессиональной деятельности. Будущие специалисты социальных служб показали понимание самоэффективности как убежденности в собственных способностях организации и осуществления профессиональной деятельности, наличие веры на пути к профессиональной самореализации в сфере социальных служб, общественного признания личности, достижения статуса, позиции в обществе, уверенности в себе, осознанности ценности собственной деятельности и т.д. Выявлены наиболее благоприятные для развития самоэффективности будущих специалистов пути: формирование ценностей, мотивации, направленности и образование на протяжении жизни, познавательный и профессиональный интерес, повышение квалификации и передача опыта. Установлено, что будущие специалисты отдают себе отчет в роли самоэффективности в их будущей профессиональной деятельности, что будет способствовать эффективному решению сложных жизненных ситуаций клиентов, предоставлению различных видов услуг, максимальной реализации личностного потенциала в профессиональной деятельности, самоосуществлению и самореализации. Высокий уровень самоэффективности в профессиональной деятельности в сфере социальных служб выявлен только у пятой части исследуемых лиц, что позволит специалистам достичь гармонии и баланса, психологического благополучия, гуманно относиться к окружающим.

Ключевые слова: будущие специалисты социальных служб; самоэффективность; пути развития самоэффективности; профессиональная деятельность; личность специалиста социальных служб.

Вступ / Introduction

Постановка проблеми. В умовах реального часу формується більш обережне ніж раніше, але і більш вимогливе ставлення до особистості фахівця соціальних служб, професійна діяльність якого потребує надання системи соціальних послуг відповідно до статутних документів, нормативно-правових актів різним категоріям населення. Це потребує наявності відповідної підготовки їх фахівців, глибоке розуміння державних стандартів соціальних послуг, дотримання етичних і правових норм, принципів надання соціальних послуг [1, ст. 7]. Нині суспільство потребує освічених, всебічно розвинутих працівників, спроможних бути конкурентоздатними у сфері соціальної роботи, високо професійно вирішувати соціальні проблеми, надавати особистісно орієнтовану допомогу людям, використовуючи майстерність спілкування й співробітництва у взаємодії з різними когортами населення, прагнення досягнути цілісного власного розвитку та майстерності у професійній діяльності, професіоналізму, професійного «акме» [2, с. 266-267]. Багатофункціональність діяльності соціальних служб зумовлює потребу актуалізацію ролі самоефективності в діяльності майбутнього фахівця соціальних служб. Зокрема, самоефективність розглядають як:

• оцінку людиною власної здатності чинити будь-які дії у конкретних умовах, сферах життєдіяльності (наприклад, сприйняття особистістю власної здатності проявляти соціальні навички у взаємодії з представниками протилежної статі; керувати особистісними позитивними (негативними) емоціями і почуттями та ін. [3, с. 219-224];

• поведінку, яку особистість набуває шляхом научіння, що формує її як продукт власної теорії научіння за результатами спостереження за поведінкою оточуючих людей і наслідуванням значущих моделей [4, с. 569-570];

• «усвідомлену здатність людини протистояти складним ситуаціям та впливати на ефективність діяльності і функціонування особистості в цілому»; переконання людини в тому, що вона здатна виконати певне завдання або досягти певної мети [5], [6]; «судження людей про свої можливості організовувати та збуджувати напрями дій, необхідні для досягнення визначених типів вистав» [7] тощо;

• «досягнення певних результатів з мінімально можливими витратами або отримання максимально можливого обсягу продукції з даної кількості ресурсів» [8];

• впевненість людини у своїй здатності підтримувати власну мотивацію, мобілізувати когнітивні ресурси та здійснювати дії, які необхідні для контролю над певними подіями [9], розвитку «здібностей і можливостей особистості любові, творчості, «Я-концепції, розвитку і реалізації її можливостей тощо [10, с. 137];

• «зміст людського буття полягає у тому, щоб вийти за межі кола наперед визначеності, виявити і реалізувати свій потенціал, досягнути максимально можливого в рівні розвитку власної психіки і себе як її суб'єкта. Саме тому, кожен вчинок не вичерпується своїм конкретним змістом, а своїм ефектом післядії включається у перманентний процес самозбагачення людини результатами власної вчинкової активності» [11, с. 169-173];

• власна активність людини, її здатність до самостійного вибору напряму самовизначення, саморозвитку, самореалізації тощо [12, с. 15-17];

• здатність особистості до самостійного вибору напряму самореалізації, формування позитивних аспектів психології особистості [13], здатність формувати і реалізувати свідомий вибір, цілісно, системно розкриваючи специфічну активність людини у всіх видах взаємодії зі світом [12], [14], [15] та ін., «діяти певним чином, докладаючи достатньо зусиль протягом необхідного часу під впливом сукупності внутрішніх факторів, що стимулюють їх діяльність» тощо;

• «внутрішнє переконання у наявності необхідних потенційних можливостей та рівня професійної компетентності для реалізації рольових очікувань всіх суб'єктів освітнього процесу в ситуаціях педагогічного й ділового спілкування» [16, с. 5-24].

• «внутрішня» психологічна детермінанта становлення особистості фахівця, реалізації її потенціалу [17];

• ціннісне ставлення, що реалізується через усвідомлення вагомості навчально-професійної діяльності на рівні особистих переконань, визнання її як цінності, створення умов для самореалізації особистості як у процесі професійної підготовки, так і майбутній професійній діяльності [18, с. 80-84].

Аналіз наукових публікацій і літератури доводить неоднозначність розуміння поняття «самоефективність». Узагальнюючи трактування науковців, на нашу думку, варто тлумачити його як переконаність, віру особистості у власні можливості реалізовувати діяльність, оцінку власної ефективності та очікування щодо неї на шляху до самореалізації у майбутній професійній діяльності [19, с. 43]. Тому важливим є розуміння ролі самоефективності майбутнього фахівця у професійній діяльності соціальних служб, що сприятиме ефективному керуванню подіями професійного життя, пошуку шляхів реалізації цілей соціальної служби, наявності сил у фахівців для їх реалізації, упевненості у перспективності професійної діяльності у сфері соціальної роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукових праць соціально-психологічних досліджень у цій області є досить різноманітним. Визначено проблеми до розвитку самоефективності фахівців, її змісту, індикаторів та чинників (А. Bandura, D. Dustin, J. Maddux та ін.); переконань людей щодо здатності досягати певної мети (А. Bandura та ін.); творчої самоефективності (N. Jaiswal, R. Dhar, K. Jaussi, A. Randel та ін.); особливостей розвитку в умовах закладу освіти (М. Гайдар, T. Bouffard, M. Bouchard, G. Goulet, I. Denoncourt, N. Couture, D. Schunk та ін.) тощо. Досліджуючи самоефективність, науковці прагнули визначити предиктори академічної саморегуляції, досягнень студентів (W. Lee, M. Lee, M. Bong, M. Benedetto, N. Mastenbroek, A. Jaarsma та ін.), її роль у прогнозуванні освітнього процесу, здатності до інновацій і ризику (M. Salanova, L. Lorente, І. Martinez та ін., виявити зв'язок самоефективності з колективною ефективністю (Weisberg та ін.), розглянути специфіку самоефективності через призму самоздійснення (М. Казанжи, О. Кокун та ін.), мотивації (Ю. Пачковський, О. Кревська, J. Wang, С. Wei, К. Minamoto та ін.), компетентності (О. Б андурка, В. С оболев та ін.), творчий потенціал особистості задля досягнення вершин у професійній діяльності (професійного «акме» (А. Деркач, В. Зазыкин та ін.). тощо. Водночас, проблема дослідження ролі самоефективності в діяльності майбутнього фахівця соціальних служб, попри її актуальність, не виступала предметом спеціального розгляду.

Мета та завдання / Aim and tasks.

Мета даної статті розкрити роль самоефективності в діяльності майбутнього фахівця соціальних служб та емпірично дослідити рівень обізнаності досліджуваних стосовно сутності, складових, шляхів розвитку самоефективності, розуміння її ролі в діяльності фахівців соціальних служб.

Завдання статті:

1) розкрити роль самоефективності в діяльності майбутнього фахівця соціальних служб;

2) емпірично дослідити рівень обізнаності досліджуваних стосовно сутності, складових, шляхів розвитку самоефективності, розуміння її ролі в діяльності фахівців соціальних служб.

Теоретичні основи дослідження / The theoretical backgrounds.

Як зазначають науковці, самоефективність впливає на результат діяльності, її успішність. Так, висока самоефективність зумовлює високу продуктивність і результативність роботи [20], [21], [22]. Проте в деяких випадках занадто сильно виражена самоефективність може виявитися дисфункціональною. Крім того, високий рівень самоефективності може спричинити зайву самовпевненість і зниження ефективності діяльності в цілому [23].

Важливу роль самоефективність відіграє в академічній успішності [5], [6], відбиваючи безпосередній зв'язок між самоефективністю та академічними успіхами. Взаємопов'язаними є також інтерес і самоефективність, проте асиметрично, тобто самоефективність впливає на виникнення інтересу, вибір професії, прагнення до кар'єрного зростання тощо. самоефективність фахівець кар'єрний професія

Самоефективність базується на уявленнях студентів про свої можливості та здібності, «переконання у власних здібностях організувати і здійснити дії, необхідні для того, щоб досягти певних результатів» [6, с. 3].

Зміст професійної підготовки потребує розуміння здобувачами змісту професійної діяльності, а це, в свою чергу, змушує їх набути високого рівня професіоналізму як інтегральної якості суб'єкта діяльності продуктивного виконання професійних завдань, що потребують творчої самодіяльності і високого рівня професійної самоефективності і самоактуалізації [24, с. 24].

Самоефективність в становленні особистості майбутнього фахівця найчастіше тлумачать через співвідношення понять: ефективність успішність результативність [25, с. 10-12], оскільки «тільки людина зі стійкою самоефективністю здатна до осмислення своїх дій, поведінки, критичної їх оцінки та побудови ієрархізованої системи цілей та засобів їх досягнення і усвідомленого втілення їх в життя». Самоефективність, як зазначає А. Бандура, містить два компоненти: навички або компетентності, необхідні для досягнення успіху та позитивну їх самооцінку [5], [6].

Самоефективність свідчить про судження особистості щодо того, наскільки ефективно вона здатна діяти в тих чи інших умовах і ситуаціях. При цьому судження щодо самоефективності визначають вибір виду діяльності, інтереси й уподобання людини, зусилля, яких варто докласти для розкриття власного потенціалу, прагнення до компетентності. Уявлення щодо прагнень особистості до формування компетентності уможливлює розуміння сутності самоефективності особистості, її прагнення до пізнання, пошук інформації про довкілля тощо [26].

Самоефективність здобувачів вищої освіти, як зазначає М. Уолдем, співвідноситься з мотиваційними установками й успіхами в освітній діяльності: «...Студенти з високою самоефективністю (self-efficacy) використовують отриману інформацію для збільшення особистого рольового бачення та самореалізації, а студенти з низьким рівнем самоефективності цього не роблять» [27.

Методи дослідження / Research methods.

У дослідженні взяло участь 243 майбутніх фахівців з соціальної роботи з різних регіонів України (студенти ВНЗ), які були розподілені на групи за:

1) гендерно-віковими характеристиками: статтю: жінки (75,3%) та чоловіки (24,7%); віком: до 18 років (23,0%); від 19 до 20 років (41,6%); понад 20 років (35,4%);

2) освітньо-професійними й демографічними характеристиками: спеціалізацією: соціальні педагоги (51,9%); соціальна робота (48,1%) досліджуваних; досвідом у сфері соціальної роботи: наявний (83,1%); відсутній (16,9%); місцем проживання: село (39,1%) та місто (60,9%).

Під час дослідження використовувались такі методи: аналіз, узагальнення і систематизація соціально-психологічної, педагогічної та науково-методичної літератури у галузі освіти та соціальної роботи, авторська методика «Роль самоефективності в діяльності майбутнього фахівця соціальних служб» [19].

Досліджуваним пропонувалося дати відповіді на «відкриті» (3 питання) і «закриті» (15 питань), як, наприклад відкриті питання: «Що таке самоефективність?», «Чи можна розвинути самоефективність? Якщо так, то якими методам?», «Якою є роль самоефективності в діяльності соціального фахівця?». «Закриті питання» висвітлювали різні аспекти самоефективності фахівця соціальних служб та її значення в їх професійній діяльності.

Досліджуваним пропонувалось оцінити ступінь власної згоди з пропонованими твердженнями. За результатами відповідей на питання даної методики на основі контент-аналізу їх змісту «відкритих» запитань і ступеня згоди досліджуваних із «закритими» питаннями визначалися рівні обізнаності майбутніх фахівців соціальних служб з питань самоефективності та її розвитку.

Так, високий рівень констатувався в разі надання респондентами правильної й повної відповіді, високого рівня обізнаності та розуміння сутності самоефективності та шляхів її розвитку; середній рівень в разі частково правильної або неповної відповіді, коли фахівці не повністю усвідомлювали сутність самоефективності та шляхів її розвитку, недостатньо повно розуміли її роль у майбутній професійній діяльності; низький рівень обізнаності у разі неправильної відповіді або її відсутності. Прикладом першого варіанту є: «Самоефективність тут ні до чого. Успіху в діяльності фахівця соціальних служб сприятиме велика заробітна плата».

Було здійснено статистичну оцінку надійності та валідності методики «Роль самоефективності в діяльності майбутнього працівника соціальних служб за «закритими» питаннями. Так, здійснено розрахунок коефіцієнта вибірковості (Corrected Item-Total Correlation) питань методики, який свідчить про їх відповідність психометричним вимогам.

Статистичну обробку даних і графічну презентацію результатів здійснювали за допомогою пакета статистичних програм SPSS (версія 23.0).

Результати дослідження / Research results

З метою визначення ролі самоефективності в діяльності майбутнього фахівця соціальних служб нами було розроблено авторську методику «Роль самоефективності в діяльності майбутнього фахівця соціальних служб», що дозволила виявити рівні обізнаності досліджуваних стосовно сутності, складових, шляхів розвитку самоефективності, розуміння її ролі в діяльності фахівця соціальних служб тощо.

За результатами відповідей виявлено недостатній рівень обізнаності значної частини досліджуваних стосовно сутності, складових, шляхів розвитку самоефективності, розуміння її ролі в діяльності фахівця соціальних служб тощо (табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл досліджуваних майбутніх фахівців соціальних служб за рівнями обізнаності щодо сутності самоефективності та розуміння її ролі у професійній діяльності